ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/22867/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю.Я. - головуючого, Дроботової Т.Б., Пількова К.М.,

секретар судового засідання - Овчарик В.М.,

за участю представників:

позивача-1 - не з'явилися,

позивача-2 - не з'явилися,

відповідача-1 - Іжаківського А.О. (представник за довіреністю від 12.02.2018),

відповідача-2 - Григоренко І.В. (представник за довіреністю від 22.02.2018),

відповідача-3 - Бабія Р.В. (адвокат),

третіх осіб - не з'явилися,

прокуратури - Насадчук Ж.Д., Овчаренко О.З. (представники за посвідченнями),

розглянувши касаційну скаргу заступника Генерального прокурора України на рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2016 (суддя Демидов В.О.) та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2018 (головуючий - Тищенко А.І., судді: Отрюх Б.В., Майданевич А.Г.) у справі

за позовом заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі: 1) Міністерства освіти і науки України,

2) Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до 1) Фонду державного майна України,

2) Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву,

3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріотрейд"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 1) Державної наукової установи "Інститут інноваційних технологій і змісту освіти",

2) Інститут освітньої аналітики,

3) Державне підприємство "Інфоресурс"

про визнання недійсними договору оренди та договору купівлі-продажу, визнання незаконними та скасування наказів, повернення нежитлових приміщень загальною площею 485,80кв.м.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У серпні 2015 року заступник Генерального прокурора України (далі - прокуратура) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України (далі - Міносвіти України), Головного управління охорони культурної спадщини Київської міської державної адміністрації (далі - ГУ охорони культурної спадщини КМДА) до Фонду державного майна України (далі - ФДМУ), Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (далі - РВ ФДМУ по місту Києву), Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріотрейд" (далі - ТОВ "Ріотрейд", Товариство) про 1) визнання незаконними та скасування з моменту видання наказу РВ ФДМУ по місту Києву від 11.08.2011 №1048 "Про прийняття рішення щодо укладення договору оренди державного нерухомого майна, за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 27а"; наказу РВ ФДМУ по місту Києву від 15.07.2011 №935 "Про затвердження висновку про вартість майна" у частині пункту 7, яким затверджено висновок суб'єкта оціночної діяльності - ТОВ "Слав-Консалтінг" про вартість майна - нежитлових приміщень площею 497,30кв.м., розташованих за адресою: бульвар Тараса Шевченка, 27а, станом на 28.02.2011; 2) визнання недійсним договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 15.08.2011 №5929 (зі змінами від 27.06.2011 та від 11.02.2013 - далі договір оренди №5929), укладеного між РВ ФДМУ по місту Києву та ТОВ "Ріотрейд"; 3) визнання незаконними та скасування з моменту видання наказу ФДМУ від 30.05.2013 №738 "Про включення до переліку об'єктів державної власності групи А, що підлягають приватизації"; наказу ФДМУ від 30.05.2013 №740 "Щодо визначення дати оцінки"; наказу ФДМУ від 23.07.2013 №1118 "Про внесення змін до наказу Фонду державного майна України від 30.05.2013 №740"; наказу ФДМУ від 25.10.2013 №3382 "Про затвердження висновку про вартість майна"; наказу ФДМУ від 16.12.2013 №4291 "Щодо завершення приватизації об'єкта"; 4) визнання недійсним договору купівлі-продажу об'єкта державної власності групи А - нежитлових приміщень загальною площею 485,8кв.м., розташованих за адресою: м. Київ, бульвар Шевченка Тараса, будинок 27-А, що приватизуються шляхом викупу від 06.12.2013 №409, укладеного між ФДМУ та ТОВ "Ріотрейд"; 5) зобов'язання ТОВ "Ріотрейд" повернути зазначені нежитлові приміщення державі в особі Міносвіти України.

Позовна заява обґрунтовується тим, що: 1) майно передано в оренду з порушенням вимог статті 63 Закону України "Про освіту", оскільки на момент його передачі ТОВ "Ріотрейд" будівля перебувала на балансі Державної наукової установи "Інститут інноваційних технологій і змісту освіти", яку згідно з наказом Міносвіти України від 16.03.2010 №215 включено до Державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави, тому спірне майно як майно державної установи системи освіти, що фінансується з бюджету, не могло бути об'єктом оренди для цілей, не пов'язаних з освітньою та науковою діяльністю; 2) пунктом 1.2 договору оренди №5929 визначено цільове призначення орендованого майна - розміщення видавництва друкованих засобів масової інформації та видавничої продукції, що видаються українською мовою, при цьому на час укладення договору у Державному реєстрі видавців, виготовлювачів і розповсюджувачів видавничої продукції ТОВ "Ріотрейд" не знаходилося і суб'єктом видавничої справи не було; 3) орендарем введено в оману РВ ФДМУ по м. Києву щодо цілей використання майна, тому укладений договір оренди №5929 відповідно до частини 1 статті 230 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) має бути визнано судом недійсним; 4) оцінка та передача майна в оренду вчинено з порушенням вимог Закону України "Про охорону культурної спадщини", оскільки згідно з наказом Головного управління охорони культурної спадщини КМДА від 25.06.2011 №10/38-11 нежитлову будівлю по бульвару Тараса Шевченка, 27-А у м. Києві внесено до Переліку щойно виявлених об'єктів культурної спадщини м. Києва, а тому під час надання нежитлових приміщень в оренду ТОВ "Ріотрейд"; 5) грошова оцінка спірного майна не проводилася з урахуванням положень статті 19 Закону України "Про охорону культурної спадщини" та Методики грошової оцінки пам'яток, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002 №1447; 6) спірні нежитлові приміщення приватизовані ТОВ "Ріотрейд" у порядку, встановленому статтею 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", яка передбачає право на викуп майна, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25% ринкової вартості майна, за яким воно передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання для цілей оренди майна, однак, враховуючи, що грошова оцінка під час передачі в оренду зазначених нежитлових приміщень здійснена з порушенням вимог закону, висновок ФДМУ про наявність невід'ємних поліпшень у розмірі більше 25% від цієї вартості не відповідає дійсності, а рішення про включення майна до об'єктів приватизації шляхом викупу (поза конкурсом) є незаконним.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.08.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2018, у позові відмовлено у повному обсязі.

Рішення та постанова мотивовані положеннями статей 21, 203, 215, 230, 627 ЦК, статей 4, 5, 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (далі - Закон №2269), статей 18, 63 Закону України "Про освіту", статті 18 Закону України "Про охорону культурної спадщини", статей 1, 15, 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", статей 2, 3, 4, 7, 9, 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", статті 12 Закону України "Про видавничу справу", статей 33, 43 ГПК в редакції, чинній до 15.12.2017, статей 74, 86, 269, 270 ГПК в редакції, чинній з 15.12.2017, з урахуванням яких суди дійшли висновку про відсутність передбачених законом підстав для визнання недійсними договору оренди №5929 та договору купівлі-продажу №409 з огляду на невикористання спірного майна балансоутримувачем за цільовим призначенням (як об'єкта освіти) та відсутність у об'єкта оренди статусу об'єкта культурної спадщини з причин невнесення його до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, наявність у орендаря статусу суб'єкта видавничої діяльності на час передачі майна в оренду, проведення приватизації спірного майна з дотриманням вимог чинного законодавства та недоведеність порушення прав та інтересів позивачів (Міносвіти України і ГУ охорони культурної спадщини КМДА, правонаступником якого є Департамент культури КМДА), які надавали згоду як використання спірних приміщень на праві оренди, так і на їх на приватизацію.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погодившись з рішенням місцевого суду та постановою апеляційної інстанції, прокуратура звернулася з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати повністю та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій статей 203, 215 ЦК, статей 1, 15, 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", статті 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", частини 5 статті 63 Закону України "Про освіту", статей 75, 236, 237 ГПК в редакції, чинній з 15.12.2017, наголошуючи на тому, що: 1) спірні нежитлові приміщення є майном об'єкта освіти і науки, що фінансується з бюджету, тому на нього поширюється правовий режим щодо заборони його оренди для цілей, не пов'язаних з освітньою та науковою діяльністю, та заборони його приватизації; 2) з ТОВ "Ріотрейд" не можна було укладати договір оренди на пільгових умовах (без проведення конкурсу), оскільки видавнича діяльність не є його основним видом підприємницької діяльності та за даними Державного комітету телебачення і радіомовлення України як на момент укладення, так і після укладення договору оренди ТОВ "Ріотрейд" не перебувало у переліку вітчизняних видавництв та підприємств книгорозповсюдження, що забезпечують підготовку, випуск та розповсюдження не менше 50 відсотків книжкової продукції державною мовою; 3) судами обох інстанцій не звернуто уваги на те, що постановою Вищого господарського суду України від 14.12.2016 у справі №910/22863/15 (з аналогічними предметом і підставами позову) встановлено, що Державна наукова установа "Інститут модернізації змісту освіти" є об'єктом освіти і науки, що фінансується з бюджету, тому майно цієї установи в силу приписів частини 5 статті 63 Закону України "Про освіту" не підлягає приватизації та не може бути об'єктом оренди для цілей, не пов'язаних з освітньою та науковою діяльністю, і ці обставини не підлягають доказуванню при розгляді цієї справи.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи (доводи, викладені у відзивах та запереченнях на касаційну скаргу)

ТОВ "Ріотрейд" у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з таких підстав: 1) законом забороняється використання не за призначенням не будь-яких об'єктів освіти і науки, а лише тих, які фінансуються з бюджету, тоді як згідно з листом Державної наукової установи "Інститут модернізації змісту освіти" від 03.10.2017 №21.1/10-2163 спірне нерухоме майно на момент передачі в оренду не фінансувалося з бюджету; 2) будинок, у якому розміщено спірні приміщення, до Державного реєстру нерухомих пам'яток України ніколи занесений не був, а статус щойно виявленого об'єкта культурної спадщини не покладає на цей об'єкт обмежень у вигляді отримання погодження органу охорони культурної спадщини на передачу майна в оренду; 3) передача Товариству майна в користування на пільгових умовах (без проведення конкурсу) відповідає приписам пункту 4 частини 4 статті 9 Закону №2269, оскільки ТОВ "Ріотрейд" було єдиним заявником на взяття в оренду державного майна, а в такому разі конкурс на право оренди не проводиться; 4) частина 4 статті 9 Закону №2269 не містить імперативних вимог щодо наявності у суб'єкта видавничої справи певного обсягу випущеної книжкової продукції українською мовою станом на дату підписання договору оренди як підстави його укладення, а Закон України "Про видавничу справу" (в редакції, чинній у 2011 році) не пов'язує набуття Товариством статусу видавника з моментом його внесення до Державного реєстру видавців, виготовлювачів і розповсюджувачів видавничої продукції; 5) на час приватизації орендованого майна Державне підприємство "Інфоресурс" (далі - ДП "Інфоресурс") як балансоутримувач та орендодавець цього майна не було установою освіти чи науки, тоді як Міносвіти листом від 19.03.2012 №1/12-1548 надало згоду на приватизацію спірного приміщення, підтвердивши, що воно не використовується орендодавцем за цільовим призначенням (у освітній та науковій діяльності); 6) позивачами пропущено без поважних причин строк позовної давності щодо вимог про скасування наказів РВ ФДМУ по м. Києву, прийнятих у липні-серпні 2011 року з питань оренди, та про визнання недійсним договору оренди №5929, оскільки відповідні листи-погодження позивачами направлялися у березні та травні 2012 року; 7) постановою Вищого господарського суду України від 14.12.2016 у справі №910/22863/15 не встановлювалися обставини, що мають преюдиціальне значення для даної справи, оскільки, по-перше, спір у справі №910/22863/15 стосується зовсім іншого нерухомого майна, на яке ТОВ "Ріотрейд" ніколи не мало ніяких прав і учасником того спору не було, а, по-друге, вміщені у зазначеній постанові висновки є лише юридичною оцінкою обставин справи за наявними в ній доказами, так як Вищий господарський суд України не мав права встановлювати фактичні обставини справи.

Міносвіти України та Державна наукова установа "Інститут модернізації змісту освіти" у відзивах на касаційну скаргу просять її задовольнити з мотивів, викладених у цій скарзі.

Доводи, за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої та апеляційної інстанцій

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, наказом РВ ФДМУ по місту Києву від 15.07.2011 №935 "Про затвердження висновку про вартість майна" на виконання наказу ФДМУ №842 від 06.06.2011 і відповідно до статті 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" та Методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2013 №1891, за результатами рецензування Звіту про оцінку майна - нежилих приміщень загальною площею 497,30кв.м., розташованих на 1 та цокольних поверхах трьохповерхової будівлі ДНУ "Інститут інноваційних технологій і змісту освіти" за адресою: м. Київ, бульвар Шевченка, 27А, виконаного суб'єктом оціночної діяльності ТОВ "Слав-Консалтинг" (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності №9212/09 від 25.12.2009), затверджено висновок суб'єкта оціночної діяльності про вартість зазначених нежилих приміщень, які перебувають на балансі Державної наукової установи "Інститут інноваційних технологій і змісту освіти" (далі - ДНУ "Інститут інноваційних технологій і змісту освіти"), за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 27А, станом на 28.02.2011, з метою розрахунку орендної плати.

11.08.2011 РВ ФДМУ по місту Києву видано наказ №1048 "Про прийняття рішення щодо укладання договору оренди державного нерухомого майна, за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 27-а", яким вирішено за результатами вивчення попиту на об'єкт оренди укласти договір оренди державного нерухомого майна з єдиним заявником: орендарем - ТОВ "Ріотрейд", щодо нежилих приміщень загальною площею 497,30кв.м. за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 27А, балансоутримувач: ДНУ "Інститут інноваційних технологій і змісту освіти", орган, до сфери управління якого належить орендоване майно: Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України", строк дії договору оренди: 2 роки 11 місяців.

15.08.2011 між РВ ФДМУ по м. Києву (орендодавець) і ТОВ "Ріотрейд" (орендар) укладено договір оренди №5929, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежилі приміщення загальною площею 497,30кв.м. (в т.ч. 236,40кв.м. - на цокольному поверсі, 260,90кв.м. - на першому поверсі будівлі), розміщені за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 27А, що перебуває на балансі ДНУ "Інститут інноваційних технологій і змісту освіти", вартість якого визначена згідно із звітом про незалежну оцінку станом на 28.02.2011 і становить 2240000 грн. без ПДВ.

Пунктом 1.2 договору оренди №5929 передбачено, що майно передається в оренду з метою розміщення видавництва друкованих засобів масової інформації та видавничої продукції, що видається українською мовою.

У пункті 10.1 договору оренди №5929 встановлено, що цей договір складено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 15.08.2011 до 15.07.2014 включно.

15.08.2011 між сторонами за договором оренди № 929 підписано акт приймання-передавання орендованого майна за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 27А.

25.08.2011 ТОВ "Ріотрейд" видано свідоцтво №4147 про внесення суб'єкта видавничої справи до Державного реєстру видавців, виготовлювачів і розповсюджувачів видавничої продукції.

Відповідно до статуту ТОВ "Ріотрейд" до видів діяльності Товариства віднесено видавничу діяльність.

Між сторонами укладено договори №59/29/01 від 27.06.2012 і №5929/02 від 11.02.2013 про внесення змін до договору оренди №5929, відповідно до яких орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежилі приміщення площею 485,8кв.м., яке розташоване за адресою м. Київ, бульвар Т.Шевченка, 27А, літера А (на цокольному та першому поверхах адміністративної будівлі), що перебуває на балансі ДП "Інфоресурс" (балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 28.02.2011 і становить 2188198,70 грн.

Таким чином, з 11.02.2013 орендодавцем спірного майна на підставі наказу Міністерства освіти і науки, молоді та спору України від 04.12.2012 №1388 та акта приймання-передачі від 10.12.2012 стало ДП "Інфоресурс", на баланс якого безоплатно з балансу ДНУ "Інститут інноваційних технологій і змісту освіти" було передано об'єкт оренди.

Відповідно до статуту ДП "Інфоресурс" останнє засноване на державній власності, належить до сфери управління Міносвіти України та є правонаступником майна, прав та обов'язків Державного підприємства "Державний центр прикладних інформаційних технологій".

Як встановлено пунктом 3.1 статуту ДП "Інфоресурс" підприємство утворене з метою забезпечення: формування та функціонування Єдиної державної електронної бази з питань освіти, збирання, реєстрації, накопичення, зберігання, адаптування, внесення змін, поновлення, використання, поширення (розповсюдження, передачі), оброблення та захисту даних, що містяться у зазначеній Єдиній базі; організації замовлення, видачі та обліку документів (із можливим залученням спеціалізованих виробничих підприємств) про освіту державного зразка та інших документів у сфері освіти у встановленому порядку, моніторингу якості карток студентських (учнівських) квитків та процесу їх виготовлення.

Листом РВ ФДМУ по м. Києву №30-09/1206 від 06.02.2012 орендарю надано дозвіл на здійснення невід'ємних поліпшень орендованого нерухомого майна.

02.04.2013 на адресу ДП "Інфоресурс" надійшов лист ТОВ "Ріотрейд" від 01.03.2013 №10, в якому повідомлялося про порушення РВ ФДМУ по м. Києву питання щодо включення орендованих нежитлових приміщень до переліку об'єктів державної власності групи А, що підлягають приватизації шляхом викупу.

За результатами засідання Комісії з майнових питань підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, прийнято рішення щодо погодження включення спірного майна, орендованого Товариством, до переліку об'єктів державної власності групи А, що підлягають приватизації шляхом викупу орендованих нежитлових приміщень за умови дотримання вимог законодавства (протокол від 16.03.2012 № 6).

Наказом ГУ охорони культурної КМДА від 28.04.2012 № 10/27-12 "Про внесення змін до наказів ГУ охорони культурної спадщини від 10.06.2011 № 10/34-11 та від 25.06.2011 № 10/38-11" внесено зміни у переліки щойно виявлених об'єктів культурної спадщини згідно із додатками. Цим наказом затверджено, у тому числі, Перелік об'єктів культурної спадщини, які не перебували у жодному із переліків до наказів Комітету охорони і реставрації пам'яток історії, культури та історичного середовища від 16.05.1994 №10 та Управління охорони пам'яток історії, культури та історичного середовища від 30.12.1996 №14 і внесені до наказу № 10/38-11 помилково, до якого також включено і Виробничий корпус Київського виправного арештантського відділення, спорудженого в 1906 році, за адресою бульвар Тараса Шевченка, 27А.

При цьому, відповідно до даних Інформаційного зведеного переліку об'єктів культурної спадщини Шевченківського району міста Києва, розміщеного на веб-сайті Управління охорони культурної спадщини КМДА, в Переліку об'єктів культурної спадщини Шевченківського району міста Києва відсутня будівля, у якій розташовані спірні приміщення, а під №1302 до вказаного Переліку внесено будівлю за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 27 (казарми виправних арештантських рот, у якому у лютому 1918 року містилася Експедиція заготовок державних паперів). Таким чином, до Переліку внесено не будівлю, у якій розташоване спірне приміщення, а іншу будівлю.

Згідно з наказом ФДМУ від 30.05.2013 №738 "Про включення до переліку об'єктів державної власності групи А, що підлягають приватизації" прийнято рішення про приватизацію об'єкта державної власності групи А - нежитлових приміщень загальною площею 485,8кв.м., розташованих за адресою: 01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 27А, що знаходяться на балансі ДП "Інфоресурс" та орендуються ТОВ "Ріотрейд", шляхом включення до переліку об'єктів державної власності групи А, що підлягають приватизації шляхом викупу об'єкту згідно з додатком.

Наказом ФДМУ від 30.05.2013 №740 "Щодо визначення дати оцінки" прийнято рішення про визначення дати оцінки нежитлових приміщень загальною площею 485,8кв.м., за адресою: 01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 27А, що знаходиться на балансі ДП "Інфоресурс" та орендуються ТОВ "Ріотрейд", - 31.05.2013.

Станом на 31.08.2013 суб'єктом оціночної діяльності - ТОВ "Український фінансово-інвестиційний союз" (сертифікат ФДМУ від 25.06.2011 №12126/11), складено звіт про оцінку майна - нежитлових приміщень будівлі літери "А" інв. №1249 ДП "Інфоресурс", розташованих за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 27А. Відповідно до вказаного звіту вартість спірного майна з урахуванням виконаних Товариством невід'ємних поліпшень орендованого майна склала 6284064,04 грн. з ПДВ.

У матеріалах приватизаційної справи міститься копія листа ГУ управління культурної спадщини КМДА від 11.05.2012 № 2822, в якому зазначено, що станом на 01.05.2012 будинок №27-А по бульвару Тараса Шевченка у місті Києві на обліку як пам'ятка або щойно виявлений об'єкт культурної спадщини не перебуває. Разом з тим, зазначений лист містить відомості про перебування на обліку щойно виявленого об'єкта культурної спадщини міста Києва - казарм виправних арештантських рот по бульвару Шевченка, 27 у місті Києві.

Наказом ФДМУ від 23.07.2013 №1118 "Про внесення змін до наказу Фонду державного майна України від 30.05.2013 №740" пункт 1 наказу ФДМУ від 30.05.2013 №740 "Щодо визначення дати оцінки" викладено у такій редакції: "Прийняти рішення про приватизацію шляхом викупу об'єкта державної власності групи А - нежитлових приміщень загальною площею 485,8кв.м., за адресою: 01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 27 А, що знаходиться на балансі ДП "Інфоресурс" та орендуються ТОВ "Ріотрейд" з компенсацією орендарю вартості невід'ємних поліпшень, здійснених за рахунок власних коштів орендаря за згодою орендодавця за час оренди".

06.12.2013 між ФДМУ (продавець) та ТОВ "Ріотрейд" (покупець) укладено договір №409 купівлі-продажу об'єкта державної власності групи А - нежитлових приміщень загальною площею 485,8кв.м., розташованих за адресою: м. Київ, бульвар Шевченка Тараса, будинок 27А, що приватизується шляхом викупу, відповідно до пункту 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупця об'єкт державної власності групи А - нежитлове приміщення груп. приміщень №№1; 3 (літ."А") загальною площею 485,8кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, бульвар Шевченка Тараса, будинок 27А, які знаходяться на балансі ДП "Інфоресурс" та орендуються ТОВ "Ріотрейд", а покупець зобов'язується прийняти об'єкт приватизації, сплатити ціну його продажу і виконати визначені в договорі умови.

Відповідно до пункту 1.6 договору купівлі-продажу №409 від 06.12.2013 об'єкт приватизації продано за 6284064,04 грн., у тому числі ПДВ 1047344,01 грн.

12.12.2013 сторонами договору купівлі-продажу складено акт №634 передачі державного майна.

Відповідно до наказу ФДМУ від 16.12.2013 №4291 "Щодо завершення приватизації об'єкта" вирішено вважати завершеною приватизацію об'єкта державної власності групи А - нежилого приміщення, груп. приміщень №№1; 3 (літ."А") загальною площею 485,8кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, бульвар Шевченка Тараса, будинок 27А, які знаходяться на балансі ДП "Інфоресурс" та орендуються ТОВ "Ріотрейд".

В основу оскаржуваних рішення та постанови покладено висновки місцевого та апеляційного господарських судів про те, що передача в оренду та подальше відчуження нежитлових приміщень Державної наукової установи "Інститут інноваційних технологій і змісту освіти" відбулася у 2011-2013рр. з дотриманням вимог чинного на той час законодавства, оскільки позивачами не доведено належність орендованих приміщень до об'єктів освіти, які фінансуються з бюджету, натомість доведено використання Товариством цих приміщень для видавничої діяльності, тобто за цільовим призначенням згідно умов договору оренди №5929. При цьому, суди зазначили про недоведеність порушення прав та інтересів Міносвіти України та ГУ охорони культурної спадщини КМДА, оскільки вказані юридичні особи надавали згоду як на використання спірних приміщень на праві оренди, так і на їх приватизацію.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Відповідно до частин 1, 3 статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулюються Законом №2269.

Згідно з пунктами 4-6 частини 4 статті 9 Закону №2269 (в редакції від 14.07.2011, чинній на момент виникнення орендних правовідносин) у разі надходження заяви про оренду майна на короткий строк (не більше п'яти днів та без права продовження строку дії договору оренди) або заяви від бюджетної установи, музею, підприємства чи громадської організації у сфері культури і мистецтв (у тому числі національної творчої спілки або її члена під творчі майстерні), релігійної організації для забезпечення проведення релігійних обрядів та церемоній, громадської організації ветеранів або інвалідів, реабілітаційних установ для інвалідів та дітей-інвалідів, державних та комунальних спеціалізованих підприємств, установ та закладів соціального обслуговування, що надають соціальні послуги відповідно до Закону України "Про соціальні послуги", Пенсійного фонду України та його органів, державних видавництв і підприємств книгорозповсюдження, вітчизняних видавництв та підприємств книгорозповсюдження, що забезпечують підготовку, випуск та (чи) розповсюдження не менш як 50 відсотків книжкової продукції державною мовою (за винятком видань рекламного та еротичного характеру), оголошення про намір передати майно в оренду не розміщується і договір оренди укладається з таким заявником без проведення конкурсу. Порядок визначення обсягу книжкової продукції державною мовою затверджується Кабінетом Міністрів України. У договорі оренди приміщень, укладеному відповідно до абзацу четвертого цієї частини з державним видавництвом, підприємством книгорозповсюдження, вітчизняним видавництвом, підприємством книгорозповсюдження, що забезпечують підготовку, випуск та (чи) розповсюдження не менш як 50 відсотків книжкової продукції державною мовою (за винятком видань рекламного та еротичного характеру), передбачається умова стосовно того, що недотримання орендарем вимоги щодо підготовки, випуску та (чи) розповсюдження книжкової продукції державною мовою в обсязі не менш як 50 відсотків є підставою для розірвання договору оренди в установленому законодавством порядку.

Апеляційним судом вірно зазначено, що приписи законодавства про оренду не встановлюють того, що видавнича діяльність повинна бути єдиним та основним видом діяльності орендаря. Постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2009 №597 затверджено Порядок визначення обсягу книжкової продукції державною мовою, підготовка, випуск та/або розповсюдження якої здійснюються вітчизняними видавництвами і підприємствами розповсюдження книжкової продукції, для укладення договорів оренди приміщень. Однак, вказаним Порядком конкретні обсяги книжкової продукції за певний звітний період для видавництв книжкової продукції не визначено, а встановлено лише відсоткове співвідношення книжок, виданих державною мовою.

Судами попередніх інстанцій враховано, що 25.08.2011 ТОВ "Ріотрейд" отримало свідоцтво №4147 про внесення суб'єкта видавничої справи до Державного реєстру видавців, виготовлювачів і розповсюджувачів видавничої продукції.

Відповідно до Статуту ТОВ "Ріотрейд" до видів діяльності Товариства віднесено видавничу діяльність.

Статтею 12 Закону України "Про видавничу справу" (у редакції, чинній станом на 2011 рік) передбачено, що Державний реєстр України видавців, виготовлювачів і розповсюджувачів видавничої продукції (далі - Держреєстр) ведеться з метою обліку суб'єктів видавничої справи.

Суб'єкт видавничої справи вноситься до вказаного Держреєстру за власною заявою (стаття 13 Закону України "Про видавничу справу").

Таким чином, момент внесення суб'єкта видавничої справи до Державного реєстру України видавців, виготовлювачів та розповсюджувачів видавничої продукції не пов'язаний із моментом початку діяльності суб'єкта господарювання як видавця, а є лише фіксацією факту ведення видавничої діяльності. Тобто законодавство не передбачає, що статус суб'єкта видавничої справи набувається виключно з моменту внесення суб'єкта господарювання до Держреєстру.

Водночас, частина 4 статті 9 Закону №2269 не містить імперативних вимог щодо наявності у суб'єкта видавничої справи - орендаря певного обсягу випущеної книжкової продукції станом на дату укладення договору оренди.

Позивачами не надано доказів використання Товариством орендованого майна з метою (цільовим призначенням), не передбаченою договором оренди №5929.

Факт здійснення ТОВ "Ріотрейд" видавничої діяльності підтверджується, зокрема, договором №1 від 01.09.2011, предметом якого є додрукарська підготовка Товариством видання підручників українською мовою "Хімія, 11 клас", а також податковою декларацією з податку на прибуток підприємства в якій відображено операції щодо одержання прибутку від здійснення видавничої діяльності у розмірі 14440 грн.

За таких обставин, суди вірно зауважили, що само по собі невнесення ТОВ "Ріотрейд" до Держреєстру станом на дату укладення договору оренди №5929 не означає відсутність у орендаря статусу суб'єкта видавничої справи.

Матеріали справи містять Звіт про незалежну оцінку вартості вбудованих нежитлових приміщень загальною площею 497,30кв.м., розташованих за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 27А. Оцінку здійснено станом на 28.02.2011 суб'єктом оціночної діяльності ТОВ "Слав-Консалтинг" (Сертифікат № 9212/09 від 25.12.2009, свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів від 05.07.2007 № 5647).

За результатами рецензування вказаного Звіту про оцінку майна складено рецензію, у якій викладено висновок про те, що звіт про оцінку майна класифікується за ознакою абзацу третього пункту 67 Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 №1440, як такий, що у цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки.

Прокурором та позивачами не наведено доводів, які б спростовували наведені у звіті та рецензії на звіт висновки.

Відповідно до частини 1 статті 21 ЦК суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно з пунктом 3 частини 4 статті 9 Закону №2269 протягом трьох робочих днів після закінчення строку приймання заяв орендодавець своїм наказом ухвалює рішення за результатами вивчення попиту на об'єкт оренди. У разі якщо подано лише одну заяву, конкурс на право оренди не проводиться і договір оренди укладається із заявником. У разі надходження двох і більше заяв орендодавець оголошує конкурс на право оренди.

З огляду на достеменне встановлення судами тих істотних обставин, що ТОВ "Ріотрейд" було єдиним заявником на взяття в оренду державного майна, так як заяв від інших потенційних орендарів не надійшло, а в такому разі конкурс на право оренди не проводиться, колегія суддів вважає, що передача Товариству майна в користування на пільгових умовах (без проведення конкурсу) відповідає приписам частини 4 статті 9 Закону №2269.

Крім того, судами враховано, що за змістом пункту 6 частини 4 статті 9 Закону №2269 використання орендованого майна не за цільовим призначенням може бути підставою для розірвання договору оренди у порядку, встановленому чинним законодавством, а не для визнання цього договору недійсним.

Дійсно, відповідно до імперативних вимог частини 5 статті 63 Закону України "Про освіту" (в редакції, чинній до 28.09.2017) об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

Проте, цим законом забороняється використання не за призначенням не будь-яких об'єктів освіти і науки, а лише тих, які фінансуються з бюджету, тоді як апеляційним судом враховано, що згідно з листом Державної наукової установи "Інститут модернізації змісту освіти" від 03.10.2017 №21.1/10-2163 спірне нерухоме майно на момент передачі в оренду не фінансувалося з бюджету.

Відтак, суди правильно зазначили, що накази РВ ФДМУ по місту Києву №1048 від 11.08.2011 "Про прийняття рішення щодо укладення договору оренди державного нерухомого майна, за адресою: м. Київ, бульвар Шевченка Тараса, будинок 27-А" та від 15.07.2011 №935 "Про затвердження висновку про вартість майна" видано без порушень приписів Закону №2269 та Закону України "Про освіту", так сам і оспорюваний договір оренди №5929 укладено з дотриманням чинного на той час законодавства, тому у задоволенні позовних вимог про визнання зазначених наказів і договору слід відмовити у зв'язку з їх необґрунтованістю, а не з підстав спливу позовної давності, про застосування якої було заявлено Товариством 09.08.2016.

Разом з тим, стосовно процедури приватизації орендованого майна, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі статтями 1, 15 Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції, чинній у 2013 році) та Порядком відчуження об'єктів державної власності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №803 від 06.06.2007, відчуження державного майна на користь фізичних та юридичних осіб, здійснюється шляхом його продажу на конкурсній основі за умови врахування особливостей правового режиму окремого майна, наявності встановлених законодавчих обтяжень чи обмежень стосовно розпорядження майном.

Відповідно до абзацу 11 пункту "б" частини 2 статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції, чинній у 2013 році) приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, зокрема, об'єкти освіти і науки, що фінансуються з державного бюджету.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на дату укладення договору оренди №5929 об'єкт оренди перебував на балансі ДНУ "Інститут інноваційних технологій і змісту освіти" із закріпленням праві повного господарського відання.

З 11.02.2013, тобто ще до початку процедури приватизації, орендодавцем спірного майна на підставі наказу Міністерства освіти і науки, молоді та спору України від 04.12.2012 №1388 та акта приймання-передачі від 10.12.2012 стало ДП "Інфоресурс", на баланс якого безоплатно з балансу ДНУ "Інститут інноваційних технологій і змісту освіти" було передано об'єкт оренди.

При цьому, доказів віднесення спірного майна до об'єктів освіти чи науки після передачі його на баланс ДП "Інфоресурс" матеріали справи не містять та сторонами і прокуратурою під час судового розгляду справи не надано.

Колегія суддів погоджується з висновком судів про те, що сам по собі факт знаходження об'єкта оренди на балансі державного підприємства, видами діяльності якого є формування та функціонування Єдиної державної електронної бази з питань освіти, організація замовлення, видачі та обліку документів (із можливим залученням спеціалізованих виробничих підприємств) про освіту державного зразка та інших документів у сфері освіти, не може бути безперечним доказом віднесення цього об'єкта до об'єктів освіти.

В свою чергу, касаційна інстанція враховує достеменне встановлення судами попередніх інстанцій тих обставин, що ДП "Інфоресурс", яке на початку 2013 року стало балансоутримувачем та орендодавцем спірних приміщень, на час їх приватизації не було включено до Державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави, в зв'язку з чим, вірним є висновок судів про те, що спірне приміщення не було об'єктом науки, оскільки не було закріплено за державною науковою установою, яка фінансується з бюджету, як наслідок, стосовно цього приміщення не поширюється заборона, передбачена абзацом 11 пункту "б" частини 2 статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" (в чинній на той час редакції).

Крім того, на виконання вказівок касаційної інстанції, вміщених у постанові Вищого господарського суду України від 06.07.2016, судом першої інстанції було досліджено доводи прокуратури про те, що на момент укладення договору оренди будинок №27-А по бульвару Тараса Шевченка в місті Києві перебував в Переліку щойно виявлених об'єктів культурної спадщини м. Києва на підставі наказу ГУ охорони культурної спадщини КМДА від 25.06.2011 №10/38-11.

Судом встановлено, що зазначеним наказом нежиле приміщення по бульвару Т. Шевченка, 27-А у місті Києві внесено до Переліку щойно виявлених об'єктів культурної спадщини міста Києва.

Однак, згідно з наказом ГУ охорони культурної спадщини КМДА від 28.04.2012 №10/27-12 "Про внесення змін до наказів Головного управління охорони культурної спадщини від 10.06.2011 №10/34-11 та від 25.06.2011 №10/38-11", що був чинним на час приватизації спірного майна у 2013 році, нежиле приміщення по бульвару Т. Шевченка, 27-А у місті Києві виключено із Переліку щойно виявлених об'єктів культурної спадщини як таке, що було помилково занесене.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України "Про охорону культурної спадщини" (в редакції від 12.06.2011) об'єкти культурної спадщини, що є пам'ятками (за винятком пам'яток, відчуження або передача яких обмежується законодавчими актами України), можуть бути відчужені, а також передані власником або уповноваженим ним органом у володіння, користування чи управління іншій юридичній або фізичній особі за наявності погодження відповідного органу охорони культурної спадщини.

Водночас, частиною 1 статті 13 Закону України "Про охорону культурної спадщини" (в редакції від 12.06.2011) передбачено, що об'єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України (далі - Реєстр) за категоріями національного та місцевого значення пам'ятки. Порядок визначення категорій пам'яток встановлюється Кабінетом Міністрів України. Із занесенням до Реєстру на об'єкт культурної спадщини, на всі його складові елементи, що становлять предмет його охорони, поширюється правовий статус пам'ятки.

Судами попередніх інстанцій встановлено та учасниками справи не заперечується той факт, що нежиле приміщення по бульвару Т. Шевченка, 27А у місті Києві не включено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.

За таких обставин, у суду відсутні підстави для висновку про те, що спірне майно на час укладення оспорюваних договорів оренди і купівлі-продажу мало історико-культурну цінність, оскільки нежилі приміщення по бульвару Т. Шевченка, 27А у місті Києві не відносилися до об'єктів культурної спадщини в розумінні статті 13 Закону України "Про охорону культурної спадщини", в тому числі у період їх перебування у Переліку щойно виявлених об'єктів культурної спадщини.

Крім того, в матеріалах приватизаційної справи міститься адресований РВ ФДМУ по місту Києву лист ГУ охорони культурної спадщини КМДА від 11.05.2012 №2822, за змісту якого вбачається, що станом на 01.05.2012 будинок по бульвару Шевченка, 27-А у місті Києві на обліку як пам'ятка або щойно виявлений об'єкт культурної спадщини не перебуває.

Відповідно до листа Департаменту культури виконавчого органу КМДА №060-4083 від 07.06.2016 у період з 25.05.2013 до 05.06.2013 будинок по бульвару Тараса Шевченка, 27-А у місті Києві на обліку як пам'ятка або щойно виявлений об'єкт культурної спадщини не перебував.

Крім того, в процесі судового розгляду справи Департамент культури виконавчого органу КМДА надав письмові пояснення від 05.08.2016 №060-5824, в яких повідомив, що станом на момент прийняття наказу ФДМУ від 30.05.2013 №738 "Про включення до переліку об'єктів державної власності групи А, що підлягають приватизації" спірний об'єкт нерухомості не перебував в Переліку щойно виявлених об'єктів культурної спадщини та не був занесений до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.

Колегія суддів зауважує, що статус щойно виявленого об'єкта культурної спадщини не накладає на об'єкт обмежень, встановлених частиною 1 статті 18 Закону України "Про охорону культурної спадщини", оскільки ця норма застосовується лише до об'єктів, які включені до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.

Таким чином, укладення договору оренди №5929 не потребувало отримання згоди органу охорони культурної спадщини.

З цих же підстав судами обґрунтовано відхилено доводи прокуратури про неправомірне незастосування при визначенні ринкової вартості об'єкта оцінки постанови Кабінету Міністрів України від 26.09.2002 № 1447 "Про затвердження методики грошової оцінки пам'яток".

Судом першої інстанції також встановлено, що приватизація нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м. Київ, бульвар Шевченка Тараса, будинок 27-А, способом викупу здійснювалась з урахуванням норм Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Пунктом 1 частини 1 статті 18² цього Закону (в редакції, чинній у 2013 році) встановлено, що у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) орендар одержує право на викуп такого майна, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання для цілей оренди майна.

За зверненням Генеральної прокуратури України від 22.06.2015 № 08/3-83вих.15 суб'єктом оціночної діяльності ТОВ "Слав-Консалтинг" здійснено рецензування Звіту від 31.08.2013 про оцінку вартості майна - нежитлових приміщень будівлі літер "А" інв. №1249 ДП "Інфоресурс", розташованого за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 27А, внаслідок чого у загальному висновку Рецензії зазначено, що цей Звіт класифікується за ознакою абзацу 4 пункту 67 Національного стандарту № 1 як такий, що не повною мірою відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і має значні недоліки, що вплинули на достовірність оцінки, але може використовуватися з метою, визначеною у Звіті, після виправлення зазначених у Рецензії недоліків.

Під час дослідження вказаних обставин судами враховано, що за змістом статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини у справі „Стретч проти Сполученого Королівства" від 24.06.2003, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Самі по собі допущені органами влади порушення при передачі майна у власність особи не можуть бути безумовною підставою для повернення цього майна державі, якщо вони не допущені внаслідок винної, протиправної поведінки самого набувача майна.

У справі "Рисовський проти України" (заява № 29979/04) у рішенні Європейського суду з прав людини Суд підкреслив, що потреба виправити "минулу помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про те, що самі по собі недоліки оцінки майна, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності в процесі приватизації, не можуть бути підставою для позбавлення добросовісного покупця права на мирне володіння майном і вилучення останнього після завершення процедури приватизації у випадку, якщо інших порушень приватизації виявлено не було.

Враховуючи положення Конвенції та Законів України "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", касаційна інстанція зазначає, що наведені скаржником обставини не дають достатніх підстав для висновку про незаконність проведеної приватизації спірного майна шляхом його викупу, та, як наслідок, не свідчать про наявність підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу такого майна.

Крім того, під час дослідження питання правомірності приватизації спірного майна суди першої та апеляційної інстанцій також врахували наявність у матеріалах приватизаційної справи листа Міносвіти України від 19.03.2012 №1/12-1548, яким комісія з майнових питань підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Міністерства освіти і науки, молоді та спору України, висловлює відсутність заперечень щодо включення до переліку об'єктів державної власності групи А, що підлягають приватизації, нежитлових приміщень, розташованих у будівлі по бульвару Шевченка, 27-А в місті Києві, як таких, що не використовуються та не експлуатуються балансоутримувачем.

Листом від 27.05.201 №1/12-4210 Міносвіти України повідомило ФДМУ про те, що приміщення будівлі за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 27-А, які є державною власністю, не використовуються в навчальному і науковому процесі та закріплені за ДП "Інфоресурс" на праві повного господарського відання; на зазначені нежитлові приміщення не поширюються обмеження, визначені частиною 2 статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" та частиною 5 статті 63 Закону України "Про освіту".

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 29 Закону України "Про приватизацію державного майна" порушення встановленого законодавством порядку приватизації або прав покупців є підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу об'єкта приватизації в порядку, передбаченому законодавством України.

Інших підстав для визнання недійсними договорів купівлі-продажу об'єкта приватизації приватизаційне законодавство не передбачає.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд дійшов вірного висновку про необґрунтованість позовних вимог у зв'язку з тим, що як передача спірного майна в оренду Товариству, так і його приватизація відбулися упродовж 2011-2013рр. з дотриманням вимог чинного на той час законодавства, а також про недоведеність порушення прав та інтересів позивачів (Міносвіти України і ГУ охорони культурної спадщини КМДА, правонаступником якого є Департамент культури КМДА), які надавали згоду як використання спірних приміщень і на їх на відчуження.

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного в касаційній скарзі та відзиві на касаційну скаргу

Колегія суддів не приймає до уваги посилання скаржника на те, що спірні нежитлові приміщення є майном об'єкта освіти і науки, що фінансується з бюджету, тому на нього поширюється правовий режим щодо заборони його оренди для цілей, не пов'язаних з освітньою та науковою діяльністю, та заборони його приватизації, заперечення з цього приводу зводяться передусім до переоцінки встановлених судами фактичних обставин справи і наявних у ній доказів, що виходить за межі повноважень касаційної інстанції, передбачених статтею 300 ГПК в редакції, чинній з 15.12.2017.

Касаційна інстанція вважає безпідставними доводи прокуратури про те, що з ТОВ "Ріотрейд" не можна було укладати договір оренди на пільгових умовах (без проведення конкурсу), оскільки видавнича діяльність не є його основним видом підприємницької діяльності та за даними Державного комітету телебачення і радіомовлення України як на момент укладення, так і після укладення договору оренди ТОВ "Ріотрейд" не перебувало у переліку вітчизняних видавництв та підприємств книгорозповсюдження, що забезпечують підготовку, випуск та розповсюдження не менше 50 відсотків книжкової продукції державною мовою, оскільки, як правильно зазначено судами попередніх інстанцій, утримання спірного нерухомого майна на момент передачі в оренду не фінансувалося з бюджету, само по собі невнесення ТОВ "Ріотрейд" до Держреєстру станом на дату укладення договору оренди №5929 не означає відсутність у орендаря статусу суб'єкта видавничої справи, а обставина надходження до орендодавця лише однієї заяви на взяття в оренду державного майна (від ТОВ "Ріотрейд"), виключає застосування конкурсних засад набуття права оренди на спірне майно.

Колегія суддів відхиляє твердження скаржника про неврахування судами обох інстанцій того, що постановою Вищого господарського суду України від 14.12.2016 у справі №910/22863/15 (з аналогічними предметом і підставами позову) встановлювалися преюдиціальні обставини (ДНУ "Інститут модернізації змісту освіти" є об'єктом освіти і науки, що фінансується з бюджету, тому майно цієї установи в силу приписів частини 5 статті 63 Закону України "Про освіту" не підлягає приватизації та не може бути об'єктом оренди для цілей, не пов'язаних з освітньою та науковою діяльністю) з огляду на таке.

Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір. Не надається преюдиціального значення також обставинам, зазначеним у судових рішеннях касаційної інстанції, оскільки останню не наділено правом встановлювати або вважати доведеними обставини і вирішувати питання, пов'язані з доказуванням (частина 2 статті 111⁷ ГПК в редакції, чинній до 15.12.2017).

В свою чергу, відповідно до частин 4, 7 статті 75 ГПК в редакції чинній з 15.12.2017, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для господарського суду.

Водночас, з цього приводу Товариство у відзиві на касаційну скаргу вірно зауважує, що спір у справі №910/22863/15 стосується зовсім іншого нерухомого майна, на яке ТОВ "Ріотрейд" ніколи не мало ніяких прав і учасником того спору не було.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з іншими викладеними у відзиві на касаційну скаргу доводами ТОВ "Ріотрейд, обґрунтованість та відповідність яких чинному законодавству і фактичним обставинам справи підтверджується вищенаведеними висновками судів попередніх інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, апеляційний суд дійшов вірного висновку про необґрунтованість позовних вимог, оскільки позивачами не доведено порушення їх прав при передачі спірних приміщень в оренду та їх подальшій приватизації, як наслідок, оскаржувані рішення та постанова ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК в редакції, чинній з 15.12.2017, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновки судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні позовних вимог, у зв'язку з чим, підстави для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваних рішення та постанови відсутні.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК в редакції, чинній з 15.12.2017, покладається на скаржника.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу заступника Генерального прокурора України залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2018 у справі №910/22867/15 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Ю.Я. Чумак

Судді : Т.Б. Дроботова

К.М. Пільков