ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/1879/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. - головуючий, Катеринчук Л.Й., Пєскова В.Г.

за участі секретаря судового засідання Співака С.В.

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України",

представник позивача - Пономаренко П.І., адвокат (довіреність від 08.12.2017),

відповідач - Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця",

представник відповідача - Поліщук Ю.В., адвокат (довіреність від 11.01.2018),

розглянувши матеріали заяви

Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"

про перегляд Верховним Судом України

рішення господарського суду міста Києва від 04.04.2017 (суддя Шкурдова Л.М.)

постанови Вищого господарського суду України від 26.09.2017 (у складі колегії суддів: Демидова А.М. (головуючий), Владимиренко С.В., Шевчук С.Р.)

у справі за позовом

Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України",

до Публічного акціонерне товариство "Українська залізниця",

про стягнення 61 106 258, 06 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (далі - ПАТ "Ощадбанк") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - ПАТ "Укрзалізниця") про стягнення з останнього 61 000 000,00 грн. заборгованості номінальної вартості облігацій та 106 258,06 грн. інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.04.2017 у справі № 910/1879/17 (суддя Шкурдова Л.М.) у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2017 (колегія суддів у складі: Сітайло Л.Г. - головуючий, Баранець О.М., Пашкіна С.А.) рішення господарського суду міста Києва від 04.04.2017 у справі № 910/1879/17 скасовано; позов задоволено; стягнуто з ПАТ "Укрзалізниця" на користь ПАТ "Ощадбанк" 61 000 000,00 грн. заборгованості зі сплати номінальної вартості облігацій, 106 258,06 грн. інфляційних втрат.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.09.2017 касаційну скаргу ПАТ "Укрзалізниця" задоволено; постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2017 у справі № 910/1879/17 скасовано; рішення господарського суду міста Києва від 04.04.2017 у справі № 910/1879/17 залишено в силі; стягнуто з ПАТ "Ощадбанк" на користь ПАТ "Укрзалізниця" 288 000, 00 грн. судового збору за розгляд справи у касаційному порядку.

У заяві про перегляд Верховним Судом України судових рішень у справі № 910/1879/17, із підстав, передбачених п. 1) ч.1 ст. 11116 ГПК України (в редакції Кодексу №1798-ХІІ від 06.11.1991 зі змінами та доповненнями, чинними до 15.12.2017), ПАТ "Ощадбанк", посилаючись на неоднакове застосування Вищим господарським судом України норм матеріального права, зокрема ст.ст. 104, 1097 ЦК України, просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 04.04.2017 та постанову Вищого господарського суду України від 26.09.2017 у справі № 910/1879/17, залишити в силі постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2017.

В обґрунтування заяви надано копії постанов Вищого господарського суду України від 11.04.2017 у справі № 908/424/16, від 17.01.2017 у справі № 904/3013/16, від 26.04.2017 у справі № 910/6097/16, від 27.12.2016 у справі № 916/1539/16 та від 08.11.2016 у справі № 913/304/14.

Відповідно до п.п. 1 п. 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017, заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України у господарських справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного господарського суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

Враховуючи приписи п.п. 1 п. 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII), на підставі розпорядження керівника апарату Верховного Суду України від 26.12.2017 №395/0/19-17, заяву ПАТ "Ощадбанк" про перегляд судових рішень у справі №910/1879/17 господарського суду міста Києва передано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/1879/17 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Пєсков В.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.01.2018.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 29.01.2018 заяву ПАТ "Ощадбанк" про перегляд Верховним Судом України рішення господарського суду міста Києва від 04.04.2017 та постанови Вищого господарського суду України від 26.09.2017 у справі № 910/1879/17 залишено без руху, як таку, що подана без додержання вимог ст.ст. 11118 та 11119 ГПК України (в редакції Кодексу №1798-ХІІ від 06.11.1991).

02.02.2018 до Верховного Суду від ПАТ "Ощадбанк" надійшла заява про усунення недоліків, вказаних в ухвалі Суду від 29.01.2018, з доданими документами.

Ухвалою від 09.02.2018 допущено справу № 910/1879/17 до провадження Верховного Суду; відкрито провадження за заявою ПАТ "Ощадбанк" про перегляд Верховним Судом України рішення господарського суду міста Києва від 04.04.2017 та постанови Вищого господарського суду України від 26.09.2017 у справі № 910/1879/17.

01.03.2018 до Суду від ПАТ "Укрзалізниця" надійшли пояснення на заяву ПАТ "Ощадбанк", з запереченнями проти доводів останнього, з вимогою відмовити у задоволенні заяви ПАТ "Ощадбанк". При цьому, ПАТ "Укразалізниця", посилаючись на правову позицію у справах №905/1081/15, №905/50/16, №910/24774/15, №908/3995/15, №910/8256/13, №908/5596/14, №910/3190/15-г, зауважила на тому, що, на даний час, жодна із зазначених у справі залізниць, які виступали поручителями ДР "Донецька залізниця" не виключена із Реєстру, вони продовжують свою господарську діяльність та відповідають за взяті на себе зобов'язання.

Ухвалою Верховного Суду від 12.03.2018 у справі № 910/1879/17 повідомлено учасників справи, що розгляд заяви ПАТ "Ощадбанк" відбудеться 12.04.2018 о 11 год. 45 хв.

Ухвалою від 12.04.2018 провадження у справі № 910/1879/17 за заявою ПАТ "Ощадбанк" про перегляд Верховним Судом рішення господарського суду міста Києва від 04.04.2017 та постанову Вищого господарського суду України від 26.09.2017 зупинено до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи 910/5809/15-г за касаційною скаргою Державної адміністрації залізничного транспорту України на постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2017.

Ухвалою Верховного Суду від 03.05.2018 поновлено провадження у справі № 910/1879/17, у зв'язку з усуненням обставин що зумовили зупинення справи (Ухвала Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/5809/15-г), розгляд справи призначено на 31.05.2018.

Розгляд заяви ПАТ "Ощадбанк" здійснюється за правилами розділу ХІІ-2 ГПК України (в редакції Кодексу №1798-ХІІ від 06.11.1991, зі змінами та доповненнями, чинними до 15.12.2017).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, які були присутні у призначеному судовому засіданні, перевіривши наведені ПАТ "Ощадбанк" обставини, Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду вважає, що заява підлягає задоволенню частково з таких підстав.

У справі що розглядається встановлено наступне.

27.08.2013 начальником Державного підприємства "Донецька залізниця" (далі - ДП "Донецька залізниця") (Емітент) прийнято рішення про відкрите (публічне) розміщення облігацій Емітента, яке оформлено Наказом № 782/Н, зі змінами та доповненнями, внесеними Наказом № 1183/Н від 03.12.2013.

На підставі проспекту емісії облігацій ДП "Донецька залізниця", зареєстрованого Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку (далі - Проспект емісії), здійснено випуск іменних, відсоткових, забезпечених облігацій серії F, G, H, I, J, K, L, M, N, О, Р, Q у бездокументарній формі в кількості 580 000 шт. номінальною вартістю облігації 1 000,00 грн., загальною номінальною вартістю випуску облігацій 580 000 000,00 грн.

Відповідно до порядку розміщення облігацій, передбаченого п. 3.8 Проспекту емісії, укладення договорів з першими власниками облігацій здійснювалось за місцезнаходженням наступних організаторів торгівлі (бірж): Публічне акціонерне товариство "Фондова біржа ПФТС" (місцезнаходження: Україна, 01601, м. Київ, вул. Шовковична, буд. 42/44); Публічне акціонерне товариство "Фондова біржа "Перспектива" (місцезнаходження: Україна, 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Леніна, буд. 30).

07.07.2014 між ПАТ "Ощадбанк" (Покупець) та ДП "Донецька залізниця" (Продавець) було укладено Біржовий контракт № 675321, предметом якого були облігації підприємств, іменні відсоткові, емітент ДП "Донецька залізниця", серії "І" у кількості 60 000 шт., номінальною вартістю цінного паперу - 1 000,00 грн., загальною сумою біржового контракту - 60 295 800,00 грн., датою погашення облігацій - 23.12.2016.

На виконання умов Біржового контракту № 675321, 07.07.2014 ПАТ "Ощадбанк" перерахувало ДП "Донецька залізниця" 60 295 800,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 07.07.2014 № 227659393.

07.07.2014 між ПАТ "Ощадбанк" (Покупець) та ДП "Донецька залізниця" (Продавець) було укладено біржовий контракт № 675322, предметом якого були облігації підприємств, іменні відсоткові, емітент ДП "Донецька залізниця", серії "К" у кількості 1 000 шт., номінальною вартістю цінного паперу - 1 000,00 грн., загальною сумою біржового контракту - 1 004 930,00 грн., датою погашення облігацій - 23.12.2016.

На виконання умов Біржового контракту № 675322, 07.07.2014 ПАТ "Ощадбанк" перерахувало ДП "Донецька залізниця" 1 004 930,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 07.07.2014 № 227659447.

Порядок виплати відсоткового доходу за придбаними ПАТ "Ощадбанк" облігаціями ДП "Донецька залізниця" визначено пунктом 3.11 Проспекту емісії.

Пунктом 3.12 Проспекту емісії передбачено порядок погашення облігацій, зокрема, встановлено, що датою початку погашення облігацій серій "І" та "К" є 23.12.2016, а датою закінчення - 25.12.2016.

27.08.2013 між ДП "Донецька залізниця" (Емітент) та Державним підприємством "Придніпровська залізниця" (далі - ДП "Придніпровська залізниця"), Державним підприємством "Південна залізниця" (далі - ДП "Південна залізниця"), Державним територіально-галузевим об'єднанням "Південно-Західна залізниця" (далі - ДТГО "Південно-Західна залізниця"), Державним підприємством "Одеська залізниця" (далі - ДП "Одеська залізниця"), Державним територіально-галузевим об'єднанням "Львівська залізниця" (далі - ДТГО "Львівська залізниця") (Поручителі) було укладено Договір поруки № Д/НФ-131538/НЮ, за умовами якого облігації забезпечуються солідарною порукою в розмірі 580 000 000,00 грн. на користь третіх осіб - власників облігацій емітента.

Відповідно до п. 2.1 Договору поруки, Поручителі зобов'язуються перед власниками облігацій у повному обсязі солідарно відповідати за порушення емітентом зобов'язань, передбачених Проспектом емісії, а саме: виплати номінальної вартості облігацій при їх погашенні та/або викупі у порядку та строки, визначені в Проспекті емісії облігацій. У разі порушення Емітентом зобов'язань за облігаціями, Емітент і Поручителі відповідають перед власниками облігацій як солідарні боржники, що означає право власників облігацій вимагати виконання зобов'язань за облігаціями в повному обсязі як від Емітента і Поручителів разом, так і від кожного з них окремо.

Згідно з п. 3.1 Договору поруки, Поручителі зобов'язані: протягом 5 календарних днів від дати отримання письмової вимоги власника облігацій виконати відповідне зобов'язання Емітента шляхом сплати власникові облігацій відповідних грошових сум; у разі порушення Емітентом забезпеченого порукою зобов'язання, відповідати перед власниками облігацій як солідарні боржники наявними майновими правами на отримання грошових коштів за доходними договорами та грошовими коштами Поручителів. Поручителі не відповідають за відшкодування Емітентом збитків та за сплату процентів, неустойки (штрафу, пені).

Позовна заява ПАТ "Ощадбанк" мотивована тим, що Емітентом (ДП "Донецька залізниця") не виконано передбачене Проспектом емісії зобов'язання щодо виплати позивачу відсоткового доходу за облігаціями за 8-12 відсоткові періоди, виплати додаткового доходу HEDGE - частини відсоткового доходу, яка виплачується у разі її додатного значення у день виплати Емітентом відсоткового доходу за четвертий, восьмий та дванадцятий відсотковий період відповідно, а також не здійснено виплату номінальної вартості облігацій, а оскільки ПАТ "Укрзалізниця" є правонаступником як Емітента, так і Поручителів за Договором поруки, то саме ПАТ "Українська залізниця" повинно нести відповідальність за неналежне виконання Проспекту емісії та Договору поруки.

Місцевий господарський суд, відмовляючи у задоволенні позову (з чим в подальшому погодився Вищий господарський суд України у постанові від 26.09.2017), виходив з того, що ПАТ "Укрзалізниця" не є правонаступником ДП "Донецька залізниця", ДП "Придніпровська залізниця", ДП "Південна залізниця", ДТГО "Південно-Західна залізниця", ДП "Одеська залізниця", ДТГО "Львівська залізниця" та до ПАТ "Укрзалізниця" не перейшли усі обов'язки за Проспектом емісії та Договором поруки, оскільки, незважаючи на те, що ПАТ "Укрзалізниця" розпочало свою діяльність 01.12.2015, згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом час розгляду даної справи ДП "Донецька залізниця", ДП "Придніпровська залізниця", ДП "Південна залізниця", ДТГО "Південно-Західна залізниця", ДП "Одеська залізниця", ДТГО "Львівська залізниця" знаходяться в стані припинення, але не припинені, відповідний запис у реєстрі відсутній.

При цьому, Вищий господарський суд України, залишаючи в силі наведене вище рішення місцевого господарського суду, висловив свою правову позицію про те, що лише з моменту внесення запису до Єдиного державного реєстру юридична особа вважається такою, що припинена як суб'єкт господарювання, в той час як початок роботи новоствореного товариства не є обставиною, з якою пов'язується перехід прав від правопопередника до правонаступника в процедурі припинення та її завершення.

Київський апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції у цій справі та приймаючи власне рішення про задоволення позову, виходив з доведеності правонаступництва ПАТ "Укрзалізниця" стосовно Емітента (ДП "Донецька залізниця") та Поручителів, дійшов висновку щодо покладення відповідальності за неналежне виконання Проспекту емісії та Договору поруки на ПАТ "Укрзалізниця".

Відповідно до положень ст. 11114 ГПК України (в редакції Кодексу №1798-ХІІ від 06.11.1991 зі змінами та доповненнями, чинними до 15.12.2017), Верховний Суд України переглядає рішення господарських судів виключно на підставі і в порядку, встановлених цим Кодексом. Заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно з підстав, передбачених статтею 11116 ГПК України.

Згідно з п. 1) ч. 1 ст. 11116 ГПК України (у визначеній вище редакції), заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Заява ПАТ "Ощадбанк" про перегляд судових рішень у справі № 910/1879/17, зокрема, рішення господарського суду міста Києва від 04.04.2017 та постанови Вищого господарського суду України від 26.09.2017, подана з підстав передбачених п. 1) ч. 1 ст. 11116 ГПК України, а саме, неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції ст.ст. 104, 107 ЦК України.

Як доказ неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції, заявником надано копії постанов Вищого господарського суду України від 11.04.2017 у справі № 908/424/16, від 17.01.2017 у справі № 904/3013/16, від 26.04.2017 у справі № 910/6097/16, від 27.12.2016 у справі № 916/1539/16 та від 08.11.2016 у справі № 913/304/14.

У справі №908/424/16, судове рішення яке надано для порівняння, Вищий господарський суд України вказав, що ПАТ "Укрзалізниця" є правонаступником усіх прав та обов'язків ДТГО "Львівська залізниця", що підтверджується, зокрема передавальним актом ДТГО "Львівська залізниця" від 03.08.2015, який затверджений Міністром інфраструктури України, та за яким все майно, усі права та обов'язки ДТГО "Львівська залізниця" переходять до ПАТ "Українська залізниця".

У справах № 904/3013/16 від 17.01.2017 у справі №910/6097/16 від 26.04.2017, у справі №916/1539/16 від 27.12.2016, у справі №913/304/14 від 08.11.2016 Вищий господарський суд України дійшов висновку, що відповідно до ст. 6 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" ПАТ "Українська залізниця" є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України і підприємств залізничного транспорту.

Водночас, заперечуючи проти доводів позивача, ПАТ "Укрзалізниця", у підтвердження своїх доводів, послалось на правову позицію у справах №905/1081/15, №905/50/16, №910/24774/15, №908/3995/15, №910/8256/13, №908/5596/14, №910/3190/15-г, де суди, зокрема вказали на те, що лише з моменту внесення запису до Єдиного державного реєстру юридична особа вважається такою, що припинена як суб'єкт господарювання, в той час як початок роботи новоствореного товариства не є обставиною, з якою пов'язується перехід прав від правопопередника до правонаступника в процедурі припинення та її завершення. Крім того, суди зауважували на тому, що лише під час дослідження заключного передавального акту можна достеменно встановити передачу зобов'язання за спірними правовідносинами у справі.

Водночас, колегія суддів Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду, здійснюючи перегляд заяви в межах повноважень, визначених нормами розділу ХІІ-2 ГПК України (в редакції Кодексу №1798-ХІІ від 06.11.1991, зі змінами та доповненнями, чинними до 15.12.2017), вважає за необхідне зазначити таке.

Залізничний транспорт є однією з важливих базових галузей економіки України, забезпечує її внутрішні та зовнішні транспортно-економічні зв'язки і потреби населення у перевезеннях. Діяльність залізничного транспорту як частини єдиної транспортної системи країни сприяє нормальному функціонуванню всіх галузей суспільного виробництва, соціальному і економічному розвитку та зміцненню обороноздатності держави, міжнародному співробітництву України (ст. 2 Закону України "Про залізничний транспорт").

Приписами ст. 3 Закону України "Про залізничний транспорт" визначено, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з законів України "Про транспорт", "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України "Про акціонерні товариства", акціонерне товариство може бути створене шляхом заснування або злиття, поділу, виділу чи перетворення підприємницького (підприємницьких) товариства, державного (державних), комунального (комунальних) та інших підприємств у акціонерне товариство. Товариство вважається створеним і набуває прав юридичної особи з дати його державної реєстрації в установленому законодавством порядку.

Частиною 1 ст. 56 ГК України передбачено, що суб'єкт господарювання (господарська організація) може бути утворений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і фізичних осіб, шляхом заснування нової господарської організації, злиття, приєднання, виділу, поділу, перетворення діючої (діючих) господарської організації (господарських організацій) з додержанням вимог законодавства.

Реорганізація шляхом злиття може бути визначена як сукупність юридично значущих дій та прийняття юридичних актів, які спрямовані на припинення декількох суб'єктів господарювання та створення на їх базі нового, і характеризується переходом усіх прав та обов'язків суб'єктів, що реорганізуються, в порядку універсального правонаступництва до нового суб'єкта господарювання. Тобто, обов'язковою умовою реорганізації юридичної особи шляхом злиття є універсальне правонаступництво за її зобов'язаннями.

Тобто, правовий інститут реорганізації регулює відносини, одночасно пов'язані із припиненням тих юридичних осіб, що існують, та створенням нових господарських організацій - учасників господарського обороту (правонаступників).

Відповідно до ч. 1 ст. 104 ЦК України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.

За визначенням п. 4 ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", державною реєстрацією юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців є офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи.

Згідно ч. 3 ст. 4 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", у разі злиття юридичних осіб здійснюється державна реєстрація новоутвореної юридичної особи та державна реєстрація припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття. Припинення вважається завершеним з дати державної реєстрації припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття. Отже, цією нормою визначається винятково момент припинення реорганізаційних відносин при злитті.

При універсальному правонаступництві майно особи, як сукупність прав та обов'язків, які їй належать, переходить до правонаступника як єдине ціле, причому в цій сукупності єдиним актом переходять всі окремі права та обов'язки, які належали на момент правонаступництва праводавцю, незалежно від того, виявлені вони на цей момент чи ні. При універсальному правонаступництві, зважаючи на відсутність повної визначеності у складі майна, правонаступник спрямовує свою волю не на набуття окремих прав або обов'язків, а на набуття усієї їх сукупності. В результаті він вступає навіть в такі правовідносини, про існування яких міг не знати.

Чинний Цивільний кодекс України не містить загальної норми щодо моменту виникнення універсального правонаступництва юридичної особи, утвореної внаслідок злиття. Шляхом системно-логічного тлумачення законодавства можна зробити висновок про те, що моментом виникнення універсального правонаступництва ПАТ "Українська залізниця" є дата державної реєстрації Товариства.

Юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації (ч. 4 ст. 87 ЦК).

Після створення ПАТ "Українська залізниця" реорганізаційні відносини щодо припинення підприємств транспорту, на базі яких утворилося Товариство шляхом злиття, залишаються внутрішньогосподарськими відносинами цього ПАТ, і їх подальша динаміка не може впливати на права та інтереси кредиторів.

Правонаступництво відображає зміну суб'єктного складу у господарських правовідносинах, змістом яких є відповідні права та обов'язки, на підставі певного юридичного факту або юридичного складу (прийняття рішення про реорганізацію, затвердження передавального акту). Саме зміна суб'єктного складу зумовлює перехід до нового суб'єкта прав та обов'язків юридичної особи, що реорганізується.

Тому універсальне правонаступництво при злитті можна визначити як зміну суб'єктного складу правовідношення в силу закону, внаслідок чого усі права та обов'язки правопопередників переходять до правонаступника.

Реорганізаційні відносини при злитті проходять такі етапи розвитку, кожен з яких ґрунтується на певних юридичних фактах:

1) прийняття рішення засновника (учасників) юридичних осіб або уповноваженим органом державної влади про злиття;

2) етап діяльності спеціально створеного органу - Комісії з утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".

Результатом діяльності цієї Комісії є складання зведених актів оцінки майна, що вноситься до статутного капіталу товариства; зведених передавальних актів майна, земельних ділянок; проект статуту товариства.

На виконання вимог ст. 107 ЦК України, мають бути складені передавальні акти щодо підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, що припиняються шляхом злиття, - для державної реєстрації припинення юридичних осіб.

Як убачається із Додатку 5 до постанови Кабінету Міністрів України № 200, до Зведеного акту оцінки майна, що вноситься до статутного капіталу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" додаються передавальні акти та зведені передавальні акти;

3) державна реєстрація новоутвореної юридичної особи та державна реєстрація в Єдиному державному реєстрі юридичної особи - правопопередника (правопопередників). При цьому, державна реєстрація новоутвореної особи та державна реєстрація особи, що припиняється, можуть не збігатися в часі.

Слід звернути увагу на те, що злиття господарських організацій має свою економічну сутність та призначення - об'єднання капіталів та укрупнення бізнесу.

Однією з особливостей утворення ПАТ "Українська залізниця", відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", є те, що утворення Товариства не потребує попереднього дозволу Антимонопольного комітету України. Утворення ПАТ "Українська залізниця" є економічною концентрацією, матеріальною основою якого є об'єднання цілісних майнових комплексів підприємств залізничного транспорту та їх структурних підрозділів.

Законом України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" від 23.02.2012 № 4442-VI визначено правові, економічні та організаційні особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування, 100 % акцій якого належать державі.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Закону "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", товариство утворюється як публічне акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту України, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття. Але, навіть за наявності визначених законом особливостей створення ПАТ "Українська залізниця", сутність злиття та універсального правонаступництва при злитті як імперативних юридичних конструкцій в будь-якому випадку залишається незмінною.

Відповідно до ст. 1 Статуту ПАТ "Українська залізниця", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 735, ПАТ "Укрзалізниця" є юридичною особою, що створена відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" та Постанови Кабінету Міністрів України "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" від 25.06.2014 № 200.

З Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань вбачається, що 21.10.2015 здійснено державну реєстрацію ПАТ "Українська залізниця".

Законом України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", встановлено, що Товариство, тобто ПАТ "Українська залізниця", є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту (ч. 6 ст. 2 Закону).

Універсальне правонаступництво зафіксовано також в ч. 2 п. 2 Статуту Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", затвердженого постановою КМУ від 02.09.2015: товариство є правонаступником всіх прав та обов'язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту, враховуючи додаток № 1 до постанови Кабінету Міністрів України № 200 від 25.06.2014 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".

Водночас, колегія суддів Касаційного господарського суду вважає необхідним вказати, що права третіх осіб, які перебувають у зобов'язальних відносинах із особою, що припиняються, тобто кредиторів, визначені ч. 1 ст. 107 ЦК України: кредитор може вимагати від юридичної особи, що припиняється, виконання зобов'язань якої не забезпечено, припинення або дострокового виконання зобов'язання, або забезпечення виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом. Метою зазначеної норми спрямована на захист майнових прав та інтересів кредиторів.

В той же час, Законом України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" встановлено, що під час утворення ПАТ "Українська залізниця", формування його статутного капіталу та припинення Державної адміністрації залізничного транспорту України і підприємств залізничного транспорту, не застосовуються положення законодавства щодо права кредиторів вимагати у зв'язку з проведенням реорганізації забезпечення виконання зобов'язань, їх дострокового припинення або виконання та відшкодування збитків, неможливості завершення реорганізації до задоволення вимог, заявлених кредиторами (ч. 8 ст. 2 Закону).

Норми ч. 6, 7 ст. 2 Закону "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" мають розглядатися як юридична гарантія прав усіх кредиторів, які не можуть, з огляду на норму-заборону цього Закону, скористатися правовими можливостями, передбаченими ст. 107 ЦК України.

Отже, дія цієї норми в часі обмежена і в цей період не допускається саме дострокове виконання зобов'язань на вимогу кредитора. Водночас, іншою важливою обставиною є те, що із виникненням реорганізаційних відносин не припиняється поточна господарська діяльність підприємств залізничного транспорту, отже, і виконання ними своїх зобов'язань перед контрагентами.

Поряд з цим, перехід прав та обов'язків при універсальному правонаступництві підлягає обов'язковій документальній фіксації.

За приписами ч.ч. 2, 3 ст. 107 ЦК України (в редакції Закону від 26.11.2015), після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), які мають містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов'язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом.

На відміну від чинної в попередній редакції ч. 2 ст. 107 ЦК України, що діяла до внесення змін до ЦК Законом України від 26.11.2015 "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", містилося слово "які" (тобто і для передавального акта, і для розподільчого балансу встановлювалися однакові вимоги).

Отже, на цей час, лише при реорганізації суб'єкта господарювання шляхом поділу у розподільчому балансі визначається правонаступництво. Внаслідок же злиття, приєднання або перетворення правонаступником завжди буде одна особа, будь-який розподіл прав та обов'язків при таких видах реорганізації неможливий. Передавальний акт, що складається при злитті, приєднанні, перетворенні, слугує документальним закріпленням універсального правонаступництва.

Аналіз норм ст.ст. 106, 107 ЦК України, ст.ст. 56-58 ГК України, Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" дає підстави стверджувати, що передавальний акт призначений для забезпечення обліку прав та обов'язків, які передаються при реорганізації, і його затвердження як юридичний факт не має самостійного значення для виникнення універсального правонаступництва.

Складання і затвердження передавального акту в динаміці реорганізаційних відносин, пов'язаних із припиненням підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, що припиняються шляхом злиття, є юридичним фактом як елементом юридичного складу, необхідного для легітимації ПАТ "Українська залізниця" як новоствореного суб'єкта.

При цьому, мають бути встановлені організаційно-економічні перетворення, з якими чинне законодавство пов'язує перехід майнових прав та обов'язків, а саме: рішення власника (власників), підписання передавального акту чи балансу тощо (у випадку злиття).

Отже, питання моменту правонаступництва має вирішуватись з урахуванням моменту передання майна, прав та обов'язків від правопопередника до правонаступника. У вирішенні питань, пов'язаних з правонаступництвом, слід здійснювати аналіз документів, що стосуються переходу прав і обов'язків на майно (майнові права).

Поряд з цим, у справах, заявлених ПАТ "Ощадбанк" в якості прикладу неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, зокрема №908/424/16, правова позиція Вищого господарського суду України здійснена на підставі встановлених судами першої та апеляційної інстанції обставин, за результатами дослідження передавального акту ДТГО "Львівська залізниця" від 03.08.2015.

Крім того, у справах, наведених ПАТ "Укрзалізниця" у підтвердження своїх заперечень, суди, також, зауважували на тому, що лише під час дослідження заключного передавального акту можна достеменно встановити передачу зобов'язання за спірними правовідносинами у справі.

Водночас, у справі яка є предметом даного судового перегляду, на предмет неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, господарські суди першої та касаційної інстанцій дійшли висновку щодо відсутності факту правонаступництва лише на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

При цьому, апеляційний господарський суд дійшов висновку про доведеність правонаступництва ПАТ "Укрзалізниця" стосовно Емітента (ДП "Донецька залізниця") та Поручителів (ДП "Придніпровська залізниця", ДП "Південна залізниця", ДТГО "Південно-Західна залізниця", ДП "Одеська залізниця", ДТГО "Львівська залізниця"), спираючись на судову практику, зокрема, постанови Вищого господарського суду України від 11.04.2017 у справі № 908/424/16, від 17.01.2017 у справі № 904/3013/16, від 26.04.2017 у справі № 910/6097/16, від 27.12.2016 у справі №916/1539/16, від 18.11.2016 у справі №913/304/14, копії яких і були надані скаржником в якості доказів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права.

Проте, ні судом першої інстанції, ні судом апеляційної інстанції не було досліджено всі докази щодо переходу прав та обов'язків від підприємств залізничного транспорту до ПАТ "Українська залізниця" щодо кожного із зазначених в позовній заяві підприємств залізничного транспорту, зокрема не було надано оцінку передавальним актам, які підтверджують перехід прав та обов'язків при реорганізації, по кожному з поручителів, з метою встановлення моменту переходу та обсягу переданих прав та обов'язків, зокрема щодо спірних правовідносин.

Отже, не в повному обсязі встановлені судами обставини не дають можливості дійти однозначного висновку про наявність або відсутність правонаступництва ПАТ "Укрзалізниця" за правами та обов'язками підприємств залізничного транспорту за спірними правовідносинами, тобто, спір вирішено при недостатньому дослідженні фактичних обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, та не надано цим обставинам відповідної правової оцінки.

Крім того, слід зауважити на тому, що суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, не дослідив (не перевірив) та не надав належної правової оцінки розрахунку суми (її складовим), заявленої ПАТ "Ощадбанк" до стягнення з ПАТ "Укрзалізниця" (як правонаступника), у поєднанні з умовами забезпечувального Договору (Договір поруки № Д/НФ-131538/НЮ від 27.08.2013) щодо обсягу забезпеченості основного зобов'язання та обмежень, встановлених цими умовами (зокрема, п. 3.1.). Поряд з цим, апеляційним судом не було визначено моменту виникнення у ПАТ "Ощадбанк" права вимоги до поручителів за зобов'язальним Договором, відтак, не встановлено правильність здійснених позивачем нарахувань.

За наведених вище обставин, колегія суддів Верховного Суду не має можливості дійти однозначного висновку про правильність застосування судами приписів ст.ст. 104, 107 ЦК України у спірних правовідносинах.

Відповідно до приписів ст. 11124 ГПК України (в редакції Кодексу №1798-ХІІ від 06.11.1991 зі змінами та доповненнями, чинними до 15.12.2017), за наслідками розгляду справи більшістю голосів від складу суду приймається одна з таких постанов:

1) про повне або часткове задоволення заяви;

2) про відмову у задоволенні заяви.

Згідно п. 1) ч.2 ст. 11125 ГПК України (у визначеній редакції), за наявності підстав, передбачених п.п. 1 - 3 ч.1 ст. 111 16 цього Кодексу, суд має право, у разі порушення судом (судами) норми процесуального права, що перешкоджає подальшому провадженню у справі або полягає у порушенні правил підвідомчості (предметної підсудності), скасувати судове рішення повністю або частково і передати справу на розгляд до відповідного суду першої, апеляційної чи касаційної інстанції.

Зважаючи на викладене, постанова Вищого господарського суду України від 26.09.2017, постанова Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2017 та рішення господарського суду міста Києва від 04.04.2017 підлягають скасуванню, як такі що не відповідають приписам ст. 43 ГПК України, щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, а справа № 910/1879/17 направленню на новий розгляд.

Керуючись п.п. 1 п. 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України, у редакції чинній з 15.12.2017, ст.ст. 11114, 11123, 11124, 11126 ГПК України (в редакції Кодексу №1798-ХІІ від 06.11.1991 зі змінами та доповненнями, чинними до 15.12.2017), Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" задовольнити частково.

2. Постанову Вищого господарського суду України від 26.09.2017, постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2017 та рішення господарського суду міста Києва від 04.04.2017 у справі № 910/1879/17 скасувати.

3. Справу № 910/1879/17 передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і може бути переглянута тільки з підстави, передбаченої п. 4) ч.1 ст. 111 16 ГПК України (в редакції Кодексу №1798-ХІІ від 06.11.1991 зі змінами та доповненнями, чинними до 15.12.2017).

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді Л.Й. Катеринчук

В.Г. Пєсков