ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2018 року

Львів

№ 876/3713/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача ОСОБА_1,

суддів Пліша М.А.,

ОСОБА_2,

секретаря судового засідання Чигер І.І.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіла» на рішення Волинського окружного адміністративного суду (головуючий суддя – Димарчук Т.М.), ухвалене у письмовому провадженні в м.Луцьку 21 березня 2018 року у справі №803/222/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіла» до Управління Укртрансбезпеки у Волинській області про скасування розрахунку, -

В С Т А Н О В И В:

13.02.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю «Авіла» (далі – Товариство) звернулось в суд з позовом до Управління Укртрансбезпеки у Волинській області (далі – Управління), просило скасувати розрахунок №1 від 12.01.2018 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування згідно з актом від 12.01.2018 №0010604, яким Товариству встановлено плату в розмірі 723,84 євро.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21.03.2018 в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що Управлінню Укртрансбезпеки у Волинській області надано право здійснювати державний контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства щодо габаритно-вагових стандартів транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування, при цьому перевірка відповідачем проведена у повній відповідності до вимог Порядку №1567. Під час габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки DAF, номерний знак НОМЕР_1 та напівпричепу марки Benalu АС 2459 ХР, який згідно договору переданий у строкове платне користування ТзОВ «Авіла», виявлено перевищення транспортним засобом нормативних габаритних (вагових) параметрів, тому відповідачем, на переконання суду, вірно визначено суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30 - 31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю, яка складає 723,84 Євро. Крім того, приведення перевізником вагових параметрів у відповідність до норм, встановлених п.22.5 ПДР України, на переконання суду першої інстанції, вказує на те, що останній знав про можливе перевищення вагових параметрів та визнав їх. Часткове розвантаження транспортного засобу призвело до зменшення суми плати за проїзд, нарахованої інспектором.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство подало апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21.03.2018 та ухвалити нове, яким скасувати розрахунок №1 від 12.01.2018. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що фактична маса транспортного засобу, враховуючи масу автомобіля та причепа без навантаження, а також загальний тоннаж перевезеного вантажу, перебувала в межах допустимої норми, передбаченої п.22.5 Правил дорожнього руху. Скаржник вказує, що уповноважений працівник Управління врахував лише дані точного габаритно-вагового контролю на пересувному пункті зважування, а пройдений кілометраж визначив з первинних документів та слів водія. Зазначає, що транспортний засіб зважувався лише один раз і після складення уповноваженим працівником документів не розвантажуючись продовжив рух за місцем призначення, доказів того, що транспортний засіб затримувався після проведення габаритно-вагового контролю до внесення плати за проїзд відповідач суду не надав. Також скаржник вказує, що відсутність інформації про назву, технічні характеристики, наявність свідоцтва про метрологічну реєстрацію ваг на предмет їх відповідність технічним характеристикам у складених 12.01.2018 акті №0010604 та розрахунку №1, є прямим доказом порушення з боку відповідача процедури проведення габаритно-вагового контролю транспортного засобу, належного позивачу.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено, що габаритно-ваговий контроль проведено відповідно до вимог чинного законодавства, розрахунок здійснено за формулою, передбаченою Порядком №879 з врахуванням фактично пройденої відстані, при цьому приведення перевізником вагових параметрів у відповідність установлених норм вказує на те, що перевізник знав про можливе перевищення вагових параметрів і визнав їх.

Представник позивача подав заяву про розгляд справи за його відсутності, відповідач в судове засідання не з’явився, явку повноважного представника не забезпечив, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, що відповідно до ч.2 ст.313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

В порядку ст.230 КАС України секретарем судового засідання забезпечено ведення протоколу судового засідання.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам ст.242 КАС України відповідає.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що 12.01.2018 на підставі Наказу Державної служби України з безпеки на транспорті від 05.01.2018 №5, направлення на перевірку від 09.01.2018 №027188 та відповідно до графіку проведення рейдових перевірок територіальними органами Укртрансбезпеки у період з 08.01.2018 по 14.01.2018 державними інспекторами Управління Укртрансбезпеки у Волинській області на 126 км автомобільної дороги Н-17 «Львів-Радехів-Луцьк» проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом.

Під час перевірки 12.01.2018 зупинено транспортний засіб марки DAF, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 та напівпричіп марки Benalu, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_3

Згідно з свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу DAF, номерний знак НОМЕР_1, серії СХО №778991, автомобіль належить ОСОБА_4 та відповідно до Договору найму (оренди) транспортних засобів від 01.03.2017 разом з напівпричепом марки Benalu, номерний знак НОМЕР_2, переданий у строкове платне користування ТОВ «Авіла» до 01.03.2018 (а.с.37-38).

За результатами габаритно-вагового контролю зазначеного транспортного засобу складено акт №0010604 про перевищення транспортними засобами нормативних вагових параметрів від 12.01.2018 згідно з яким загальна маса транспортного засобу становить 44,25т при нормативно допустимій - 40 т, навантаження на строєні осі становило 27 т при нормативно допустимому - 22 т (а.с.10).

Також, 12.01.2018 складено акт №034863 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, яким зафіксовано порушення вимог Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: відсутній та неоформлений дозвіл на рух автомобільними дорогами України з перевищенням вагових параметрів (а.с.35).

Відсутність у позивача відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу на час проведення відповідачем габаритно-вагового контролю, скаржником не спростовується та підтверджено підписом водія транспортного засобу в акті №034863 від 12.01.2018.

Відповідно до Розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування №1 від 12.01.2018 плата за проїзд становить 723,84 євро, пройдена відстань 232 км.

Вважаючи вказаний розрахунок незаконним та таким, що підлягає скасуванню, Товариство звернулось із позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ст.6 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-III реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті.

Центральним органом виконавчої влади з питань безпеки на автомобільному транспорті, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11.02.2015, є Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека), яка здійснює свої повноваження безпосередньо, а також через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до п.14 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 року №1567, рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об’єктах, що використовуються суб’єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання регулює Закон України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 №3353-XII відповідно до ст.29 якого до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов'язковому технічному контролю, пройшов такий контроль.

З метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ст.33 Закону України «Про автомобільні дороги» від 08.09.2005 №2862-IV, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року №30, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, яким встановлено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Згідно з п.22.1 Правил дорожнього руху маса вантажу, що перевозиться, і розподіл навантаження на осі не повинні перевищувати величин, визначених технічною характеристикою даного транспортного засобу.

Абзацом 3 пункту 22.5 Правил дорожнього руху встановлено, що рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Відповідно до статей 4 і 29 Закону України «Про дорожній рух», статті 33 Закону України «Про автомобільні дороги» Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року №879 затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі – Порядок №879).

Згідно з п.3 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Пунктом 16 Порядку №879 встановлено, що габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль - визначення габаритновагових параметрів транспортного засобу на стаціонарному або пересувному пункті.

Відповідно до підпункту 9 пункту 2 Порядку №879 пересувний пункт габаритно-вагового контролю (далі - пересувний пункт) - спеціальний транспортний засіб, обладнаний вимірювальною і зважувальною технікою для здійснення контролю. Ділянка дороги на відстані 100 метрів до пересувного пункту, 50 метрів за пересувним пунктом та узбіччя дороги за напрямком руху, де розташовано пункт, вважаються його межами. Місце здійснення габаритно-вагового контролю позначається відповідними тимчасовими дорожніми знаками.

Місце та режим роботи пересувного пункту встановлюється Укртрансбезпекою за погодженням з уповноваженим підрозділом Національної поліції.

За результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних (п.20 Порядку №879).

З матеріалів справи встановлено, що за результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки DAF, номерний знак НОМЕР_1 та напівпричепу марки Benalu, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2, встановлено, що загальна маса транспортного засобу становить 44,25 т при нормативно допустимій - 40 т, навантаження на строєні осі становило 27 т при нормативно допустимому - 22 т.

За результатами перевірки складено довідку №0003642 від 12.01.2018 про результати здійснення габаритно-вагового контролю та акт №0010604 від 12.01.2018 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, на підставі яких зроблено розрахунок плати за проїзд великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування №1 від 12.01.2018, яким позивачу нараховано плату за проїзд в сумі 723,84 євро. (а.с.9-11).

Результати вимірювання вагових параметрів автомобіля підтверджуються талоном про зважування №20 від 12.01.2018, час друку 15 година 01 хвилина, у якому вказаний реєстраційний номер транспортного засобу (а.с.39).

Так, покликання скаржника на відсутність інформації про назву, технічні характеристики, наявність свідоцтва про метрологічну реєстрацію ваг на предмет їх відповідність технічним характеристикам у складених 12.01.2018 акті №0010604 та розрахунку №1, на переконання суду апеляційної інстанції є безпідставним з огляду на наступне.

Відповідно до пунктів 12 та 13 Порядку №879 вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Зважування транспортного засобу, який належить позивачу, здійснювався пересувною автомобільною вагою типу 030Т-AS2-PWIА, заводський номер 442.

До матеріалів справи відповідачем долучено Сертифікат перевірки типу №UA.TR.113-0115-17 від 27.11.2017, дійсний до 27.11.2027, Декларація про відповідність №6, Сертифікат відповідності №UA.TR.002.СВ,0310-17 від 20.12.2017, Додаток до Сертифікату відповідності №UA.TR.002.СВ,0310-17 від 20.12.2017 згідно з якими прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісь 030Т-AS2-PWIА відповідає вимогам п.5.2 ДСТУ OIML R 134-1:2010 «Прилади автоматичні для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісь. Частина 1. Загальні технічні вимоги та методи випробування (OIML R 134-1:2006, IDT)» (а.с.45-48).

За таких обставин суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що габаритно-ваговий контроль транспортного засобу DAF, номерний знак НОМЕР_3, з напівпричепом марки Benalu, реєстраційний номерний знак НОМЕР_4 здійснювався технічним засобом, що мав відповідний сертифікат, пройшов метрологічну атестацію, є придатним до застосування та забезпечує визначення навантажень на осі та загальної маси автотранспортного засобу в режимі зважування в русі.

Також суд апеляційної інстанції зауважує, що чинне законодавство допускає можливість відхилення від нормативно-вагових параметрів, але не більш як на 2 відсотки, тоді як у досліджуваному випадку відхилення становить на 10,6% по загальній масі та 22,7% по осьовому навантаженню.

При цьому, щодо відомостей, зазначених в товарно-транспортній накладній №04 від 12.01.2018, то суд апеляційної інстанції зауважує, що згідно з положеннями Порядку №879 визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу використовується при документальному габаритно-ваговому контролю, а не при точному габаритно-ваговому контролю, який мав місце в досліджуваному судом випадку.

До того ж, в товарно-транспортній накладній №04 від 12.01.2018 в графі «кількість місць» зазначено «насипом», а в графі «маса брутто» відомості відсутні, на зворотному боці щодо кількості місць зазначено 45 м куб., вид пакування «насипом», що не дозволяє визначити точну масу вантажу згідно поданих перевізником документів.

Відповідно до п.28 Порядку №879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Пунктом 30 Порядку №879 встановлено, що плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів.

Згідно до п.31-1 Порядку №879, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі.

На підставі системного аналізу вказаних положень, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що для перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень перевізнику необхідно отримати дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, при відсутності такого перевізник повинен внести плату за проїзд , що здійснюється у відповідних розмірі за пройдену частину маршруту по території України. Водночас, законодавцем визначено підстави плати за проїзд відповідно до п.31-1 Порядку №879, в разі неотримання дозволу, розмір якої залежить від розрахункових величин, визначених згідно формули п.30 Порядку №879, одна з яких є В - відстань перевезення, кілометрів.

Відповідно до п.21 Порядку №879, у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). ОСОБА_5 за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

Як вбачається з матеріалів справи відстань перевезення відповідачем визначена з пункту навантаження, зазначеному у товарно-транспортній накладній №04 від 12.01.2018 – с.Викота, Самбірського району, Львівської області до с.Гірка Полонка, Луцького району, Волинської області, де здійснювався габаритно-ваговий контроль, яка згідно з долученого до матеріалів справи витягу з програми ТМ Della становить 232 км (а.с.43).

Пунктами 23-24 Порядку №879 власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб.

Після приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами і внесення плати за проїзд такий засіб спрямовується для здійснення повторного габаритно-вагового контролю. Якщо під час здійснення повторного габаритно-вагового контролю фактів перевищення габаритно-вагових параметрів не виявлено, транспортний засіб може продовжити подальший рух.

До матеріалів справи відповідачем долучено Довідку №0003672 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 12.01.2018 та талон про результати зважування №23 від 12.01.2018, час друку 15 година 53 хвилина, згідно з якими за результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки DAF, номерний знак НОМЕР_1 та напівпричепу марки Benalu, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2, встановлено, що загальна маса транспортного засобу становить 39,1 т, та спростовує твердження скаржника, що вказаний транспортний засіб не розвантажувався.

Підсумовуючи вказане, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правильності здійснення контролюючими особами Управління Укртрансбезпеки у Волинській області розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування №1 від 12.01.2018, яким позивача зобов'язано сплатити плату за проїзд у розмірі 723,84 Євро, та необґрунтованості позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

Так, у п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов’язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов’язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов’язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов’язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, враховуючи положення ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись статтями 229, 241, 250, 308, 310, 316, 321, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіла» залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21 березня 2018 року у справі №803/222/18 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач

ОСОБА_1

судді

ОСОБА_5

ОСОБА_2

Повне судове рішення складено 03.07.2018