ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

12 червня 2018 року

справа № 808/130/18

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Добродняк І.Ю.

судді: Бишевська Н.А. Семененко Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі

апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14 березня 2018 року (головуючий суддя Лазаренко М.С.)

у справі № 808/130/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Буйвол»,

до Головного управління ДФС у Запорізькій області,

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Буйвол» звернулось до суду з адміністративним позовом (з урахуванням уточнень а.с.133-138), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 22.12.2017 №0017661401.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю висновків контролюючого органу про нереальність господарських операцій з ТОВ «Екопродукт-2009», ТОВ «Филти-35», ТОВ «ОСОБА_1 ЛтД», ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3, оскільки всі господарські операції, які вчинялись між позивачем та його контрагентами у періоді, що перевірявся, є реальними, підтверджуються первинними документами.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 14 березня 2018 року позов задоволено в повному обсязі.

Рішення суду мотивовано тим, що позивачем первинними документами доведено реальність операцій з отримання товару від ТОВ «Аеронавтика», ТОВ «Екопродукт-2009», ТОВ «Филти-35», ТОВ «ОСОБА_1 ЛтД», ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3, які підтверджують постачання такого товару та його подальше оприбуткування.

Суд також звернув увагу на те, що податкове законодавство України не ставить право платника податку на оформлення податкового кредиту в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, тощо. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, або припустився інших порушень при здійсненні господарської діяльності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагентів, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду як таке, що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідач наполягає на правомірності своїх висновків стосовно недотримання позивачем та його контрагентами вимог податкового законодавства, зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що податковим органом ані під час перевірки, ані під час судового розгляду, не обґрунтовано позицію стосовно відсутності у позивача змін в структурі активів, зобов’язань та у власному капіталі, оскільки наведені висновки суд мотивував формальним посиланням на долучені до матеріалів справи позивачем первинні документи по господарським операціям (видаткові та податкові накладні, рахунки, сертифікати якості, банківські виписки на підтвердження здійснення оплати товару в повному обсязі).

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про час і місце судового засідання відповідач повідомлений судом належним чином.

ТОВ «Буйвол» проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржену постанову суду першої інстанції цілком обґрунтованою та правомірною.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, внаслідок наступного.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, Головним управлінням ДФС у Запорізькій області проведена документальна виїзна позапланова перевірка ТОВ «Буйвол» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати єдиного внеску за період з 17.09.2012 по 31.12.2016, за результатами якої складено акт №650/08-01-14-01/38362839 від 15.11.2017.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пп. 14.1.36, п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 р. І, п.198.1, п.198.3 ст.198. Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VІ (із змінами та доповненнями) (в подальшому ПКУ), в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 109 639 грн., в тому числі: за квітень 2014 року в сумі 6 732 грн., за липень 2014 року в сумі 48 207 грн., за жовтень 2015 року в сумі 54 042 грн., за травень 2016 року в сумі 26 грн., за червень 2016 року в сумі 591 грн., за липень 2016 року в сумі 41 грн.

До таких висновків контролюючий орган дійшов виходячи з того, що операції по взаємовідносинах між позивачем та його контрагентами ТОВ «Екопродукт-2009», ТОВ «Филти-35», ТОВ «ОСОБА_1 ЛтД», ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3 не мали реального (товарного) характеру у зв’язку із тим, що зміст укладених угод між позивачем та вказаними контрагентами не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків, що свідчить про намір ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування.

22.12.2017 на підставі даного акту перевірки ГУ ДФС у Запорізькій області винесено податкове повідомлення-рішення №0017661401, яким з урахуванням вимог п.102.1 ст.201 ПК України збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на додану вартість на суму 68375,00 грн., з яких 54700,00 грн. за основним платежем та 13675,00 грн. за штрафними санкціями (т.1, а.с.18).

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції про помилковість висновків контролюючого органу.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

За визначенням, наведеним в пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України (в редакції, що діяла на момент здійснення позивачем спірних господарських операцій), господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України).

Згідно зі ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість підлягає зясуванню, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Податкового кодексу України.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статті 198 Податкового кодексу України.

У відповідності до п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з абз.1-3 п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому згідно з п.201.8 ст.201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до положень статей 183 та 184 ПК України особа як платник ПДВ підлягає реєстрації шляхом внесення відповідного запису до реєстру платників; реєстрація особи як платника ПДВ діє до дати її анулювання.

Як вбачається з матеріалів справи, у період, що перевірявся, позивач мав господарські відносини з ТОВ «Екопродукт-2009», ТОВ «Филти-35», ТОВ «ОСОБА_1 ЛТД», ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3

Так, між TOB «Буйвол» (Покупець) та TOB «Екопродукт-2009» (Продавець) укладено договори купівлі-продажу № 14042014 від 14.04.2014, №01072014 від 01.07.2014 відповідно до якого продавець продає, а покупець купує свиней відкорм (надалі – Товар) в кількості обумовленою у Додатку № 1 котрий є невід’ємною частиною цього договору.

На підтвердження виконання умов вищевказаного договору до матеріалів справи додано видаткові накладні, податкові накладні товарно-транспортні накладні. Розрахунки між сторонами підтверджуються квитанціями до прибуткового касового ордеру.

Крім того, під час розгляду справи судом першої інстанції у якості свідка допитано ОСОБА_4, який пояснив, що є директором ПП «Екопродукт -2009». Зазначив, що у перевіряємий період ПП «Екопродукт -2009» укладало з позивачем договори купівлі-продажу свиней, та підтвердив, що поставка товару покупцю дійсно відбувалась. Досліджений лист Якимівської районої державної лікарні ветеринарної медицини, адресований директору ПП «Екопродукт -2009» ОСОБА_4 свідчить про видачу ветеринарних свідоцтв тварин (свиней) ТОВ «Буйвол» за заявою ПП «Екопродукт -2009».

01.10.2015 між TOB «Буйвол» (Покупець) та TOB «Филти-35» (Постачальник) укладено договір №0110/15/2, відповідно до якого Постачальник зобов’язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов’язується прийняти товар і оплатити його на умовах, передбачених даним договором.

На підтвердження виконання умов вищевказаного договору до матеріалів справи додано видаткову накладну, рахунок-фактура, товарно-транспортні накладні, податкові накладні.

07.10.2015 між TOB «Буйвол» (Покупець) та TOB «ОСОБА_1 ЛТД» (Постачальник) укладено договір постачання №7-10/2015. На підтвердження виконання умов вищевказаного договору до матеріалів справи додано видаткову накладну, товарно-транспортну накладну, податкові накладні.

10.01.2015 між TOB «Буйвол» (Покупець) та ФОП ОСОБА_2 (Постачальник) укладено договір купівлі-продажу №10/01, відповідно до якого постачальник зобов’язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов’язується прийняти товар і оплатити його на умовах, передбачених даним договором. На підтвердження виконання умов вищевказаних договорів до матеріалів справи додано видаткову накладну, товарно-транспортну накладну, податкові накладні не складались, оскільки постачальник не є платником ПДВ.

13.02.2015 між TOB «Буйвол» (Покупець) та ФОП ОСОБА_3 (Постачальник) укладено договір купівлі-продажу №02/15, відповідно до якого постачальник зобов’язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов’язується прийняти товар і оплатити його на умовах, передбачених даним договором. На підтвердження виконання умов вищевказаних договорів до матеріалів справи додано видаткову накладну, товарно-транспортну накладну, податкові накладні не складались, оскільки постачальник не є платником ПДВ.

10.01.2015 між TOB «Буйвол» (Покупець) та ПП ОСОБА_5 (Постачальник) укладено договір купівлі-продажу №10/01-15, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах, передбачених даним договором. На підтвердження виконання умов вищевказаних договорів до матеріалів справи додано видаткову накладну, товарно-транспортні накладні. Розрахунки між сторонами підтверджені виписками по рахунку ТОВ «Буйвол».

Транспортування товарів здійснювалось автотранспортом, що використовується ТОВ «Буйвол» на підставі договорів оренди № 03/01-15 від 03.01.2015, № 03/01-15А, укладених між ТОВ «Буйвол» та ОСОБА_3, за якими позивачу надано у користування автомобілі та напівпричепи, що підтверджується наданими позивачем копіями вказаних договорів.

В подальшому отриманий позивачем товар було реалізовано ПП «М’ясна фабрика Дніпровсько-Жовтоводська асоціація заготівельників», ТОВ «ПЖК-ЗАПОРІЖЖЯ», ПП «М’ЯСО-ПРОМ», ТОВ «Агроплюспостач», а також використано у господарській діяльності, зокрема, у розведенні великої рогатої худоби, що підтверджується документами, копії яких містяться у матеріалах справи.

Вказані вище договори поставки відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданим.

Дії позивача та його контрагентів (постачальників), вчинені на виконання умов договорів, направленні саме на створення наслідків, які обумовлені правовою природою договорів таких видів. Фактична реалізація мети, з якою укладені вказані вище договори, настання правових наслідків, обумовлені ними, підтверджено належним чином складеними первинними документами.

Під час перевірки контролюючим органом не встановлено, що надані під час перевірки первинні документи оформлені з порушенням ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а податкові накладні, на підставі яких позивачем здійснено формування податкового кредиту, не відповідають вимогам чинного законодавства. Також відповідачем не встановлено порушень при відображенні вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському обліку товариства.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатись зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи із змісту вказаних вище документів в їх сукупності, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що ці документи є первинними в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» і є достатніми доказами для підтвердження реальності господарських операцій з поставки товару за вказаними договорами з переліченими контрагентами, руху активів у процесі здійснення господарських операцій та зміни у власному капіталі позивача.

Водночас, не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Посилання відповідача в акті перевірки про неможливість встановити походження товарів, поставлених ТОВ «Екопродукт-2009», ТОВ «Филти-35», ТОВ «ОСОБА_1 ЛТД», ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3, на адресу ТОВ «Буйвол» є помилковим, оскільки позивач не зобов’язаний під час придбання товару у контрагента встановлювати його походження, а тому не може нести відповідальність з урахуванням таких обставин діяльності контрагента. Так, саме позивач позбавлений можливості впливати на його контрагентів в частині здійснення ними господарської діяльності в рамках чинного законодавства України, зокрема і в частині своєчасної подачі до контролюючих органів податкової звітності. Податкове законодавство України не ставить право платника податку на оформлення податкового кредиту в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, тощо. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, або припустився інших порушень при здійсненні господарської діяльності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що відповідачем, як суб’єктом владних повноважень в установленому порядку не доведено обґрунтованості висновків про порушення позивачем податкового законодавства, що стало підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову.

Передбачені ст.317 КАС України підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 310, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14 березня 2018 року у справі № 808/130/18 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена до касаційного суду в порядку та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко