РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2018 року Справа № 906/1676/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Грязнов В.В. , суддя Мельник О.В.

при секретарі судового засідання Першко А.А.

розглянувши матеріали апеляційної скарги публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на ухвалу господарського суду Житомирської області від 11 травня 2018 року в справі № 906/1676/15 (суддя Тимошенко О.М.)

час та місце ухвалення: 11 травня 2018 року; м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65; повний текст ухвали складено 11 травня 2018 року

за заявою публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк"

про видачу дублікату виконавчого документу по справі

за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк"

до фізичної особи-підприємця Корнійчука Руслана Михайловича

про стягнення 98 779 грн 29 коп.

за участю представників сторін:

стягувача - Мазурок А.А.;

боржника - не з'явився;

органу ДВС - не з'явився.

Заяв про відвід (самовідвід) судді (суддів) та секретаря судового засідання, з підстав, визначених статтями 35-37 ГПК України не надходило. Клопотань про роз'яснення прав та обов'язків, відповідно до статті 205 ГПК України, не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 19 січня 2016 року позовні вимоги публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (надалі - Стягувач) до фізичної особи-підприємця Корнійчука Руслана Михайловича (надалі - Боржник) про стягнення 98 779 грн 29 коп. було задоволено в повному обсязі.

На виконання вищевказаного рішення суду, 11 лютого 2016 року було видано відповідний наказ.

Водночас, 10 травня 2018 року на адресу місцевого господарського суду від Стягувача надійшла заява про видачу дублікату виконавчого документу. В обгрунтування даної заяви Стягувач посилається на те, що 03 серпня 2016 року постановою державного виконавця Олевського районного відділу Державної виконавчої служби (надалі - орган ДВС) було відмовлено у прийнятті до провадження виконавчого документу та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання наказу №906/1676/15 від 11 лютого 2016 року, однак до Стягувача даний наказ станом на 10 травня 2018 року не повертався, а тому був втрачений.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 11 травня 2018 року в задоволенні заяви Стягувача було відмовлено.

Виносячи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що наказ господарського суду Житомирської області №906/1676/15 видано 11 лютого 2016 року, а в тексті наказу вказано, що наказ дійсний для пред'явлення до примусового виконання протягом одного року, тобто до 10 лютого 2017 року, що узгоджується з нормою статті 22 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції, чинній на момент видачі наказу. Як вказав місцевий господарський суд, обставин, які б свідчили про переривання строку звернення наказу до виконання, на встановлено. З огляду на що, суд першої інстанції прийшов до висновку, що Стягувачем пропущено строк для звернення з даною заявою до суду, яка мала бути подана до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання, тобто до 10 лютого 2017 року.

Не погоджуючись з винесеною судом першої інстанції ухвалою, Стягувач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (а.с. 140-142), в якій з підстав, висвітлених в ній, просить суд скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задоволити заяву Стягувача.

Мотивуючи апеляційну скаргу, Стягувач звертає увагу апеляційного суду на те, що органом ДВС не було належним чином направлено Стягувачу копію постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження разом із наказом, а доказів спростування вказаної обставини суду не надано. З огляду на що, як вважає Стягувач, наказ було втрачено з вини органу ДВС, а Стягувача не було належним чином повідомлено про відмову у відкритті виконавчого провадження, що і стало підставою втрати наказу по не залежних від Стягувача причин.

Крім того, в поданій апеляційній скарзі Стягувач вказує на те, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали, не враховано зміни до законодавства, що винесені після видачі наказу, а саме зміни до Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції від 05 жовтня 2016 року) щодо строків, визначених даним Законом, для пред'явлення виконавчих документів та щодо поширення даного строку на виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи № 906/1676/15 у складі: головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Бучинська Г.Б., суддя Розізнана І.В..

Ухвалою суду від 31 травня 2018 року було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Стягувача (а.с. 151)

Водночас, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 18 червня 2018 року (а.с. 152) з підстав, висвітлених в ній, розгляд даної справи було призначено на 02 липня 2018 року на 12:00 год.

Розпорядженням в.о. керівника апарату Рівненського апеляційного господарського суду від 02 липня 2018 року у справі №906/1676/15 у зв'язку із перебуванням у відрядженні судді (члена колегії) Бучинської Г.Б., та перебуванням у відпустці судді (члена колегії) Розізнаної І.В. та відповідно до статті 32 господарського процесуального кодексу України, статті 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пунктів 18, 20 Розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду та пункту 8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду в Рівненському апеляційному господарському суді, призначено повторну автоматичну заміну складу колегії суддів.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів, автоматизованою системою документообігу суду внесено зміни до її складу та визначено новий, а саме: головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Грязнов В.В., суддя Мельник О.В..

В свою чергу, ухвалою суду від 02 липня 2018 року апеляційну скаргу Стягувача було прийнято до провадження у новому складі суду.

В судовому засіданні від 02 липня 2018 року представник Стягувача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та з підстав, висвітлених в ній, просить суд її задоволити, оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти нове рішення, яким задоволити заяву Стягувача про видачу дублікату виконавчого документу.

В судове зсідання від 02 липня 2018 року представники Боржника та органу ДВС не прибули, про дату, час та місце розгляду даної апеляційної скарги повідомлені в установленому законом порядку.

Апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності представників Боржника та органу ДВС, за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши представника Стягувача, дослідивши справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку що апеляційну скаргу Стягувача слід задоволити, а ухвалу суду першої інстанції скасувати.

При цьому Рівненський апеляційний господарський суд виходив з наступного.

Статтею 129¹ Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.

Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Відповідно до статей 18, 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Житомирської області від 19 січня 2016 року позовні вимоги Стягувача до Боржника про стягнення 98 779 грн 29 коп. було задоволено в повному обсязі. На виконання вищевказаного рішення суду, 11 лютого 2016 року було видано відповідний наказ.

Разом з тим, 03 серпня 2016 року постановою державного виконавця органу ДВС було відмовлено у прийнятті до провадження виконавчого документу та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання наказу №906/1676/15 від 11 лютого 2016 року.

Також судом апеляційної інстанції встановлено, що за заявою Стягувача (а.с. 96) судом першої інстанції виправлено описку у резолютивній частині рішення (ухвалою від 12 липня 2016 року; а.с. 105; суддя Прядко О.В.) та виправлено помилку, допущену в наказі ( ухвалою від 21 липня 2016 року; а.с. 109; суддя Прядко О.В.).

Таким чином, з 21 липня 2016 року наказ від 11 лютого 2016 року по даній справі є виконавчим документом, з урахуванням ухвали від 21 липня 2016 року (котра доповнювала даний наказ).

Зі змісту поданої Стягувачем заяви слідує, що до Стягувача вищевказаний наказ станом на 10 травня 2018 року не повертався, тобто є втраченим. Дане твердження Стягувача, не спростовано належними і допустимими доказами іншими сторонами у справі та органом ДВС.

Разом з тим, як вже вказувалось вище в даній судові постанові, відмовляючи у задоволенні заяви Стягувача, суд першої інстанції вказав, що наказ господарського суду Житомирської області №906/1676/15, що виданий 11 лютого 2016 року, був дійсний для пред'явлення до примусового виконання протягом одного року, тобто до 10 лютого 2017 року. З огляду на вищевказане, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що Стягувачем було пропущено строк для звернення з даною заявою до суду, яка мала бути подана до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання (тобто, за висновком суду першої інстанції, до 10 лютого 2017 року).

Однак, Рівненський апеляційний господарський суд, не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Суд констатує, що 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.

Підпунктом 19.4 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

Водночас, відповідно до частини 1 статті 120 ГПК України (в редакції, що діяла на час видачі наказу по даній справі): у разі втрати наказу, господарський суд може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення наказу до виконання.

Разом з тим, суд констатує, що відповідно до приписів частини 1 статті 117 ГПК України (в редакції, що діяла на час видачі наказу по даній справі), наказ має відповідати вимогам виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження".

Водночас, апеляційний господарський суд наголошує на тому, що 05 жовтня 2016 року (після видачі наказу по даній справі та винесення ухвали в цій справі щодо виправлення помилки, допущеної в наказі; а.с. 105,109) вступила в дію нова редакція Закону України "Про виконавче провадження".

В розділі ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" даного Закону, а саме в пункті 5 визначено, що: виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Як вбачається із норм частини 1 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції від 05 жовтня 2016 року та в редакції, що є чинною станом на дату звернення Стягувача із вказаною заявою): виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Крім того, суд апеляційної інстанції також звертає увагу, що нормами частини 2 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції від 05 жовтня 2016 року та в редакції, що є чинною станом на дату звернення Стягувача із вказаною заявою) передбачено, що:строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Як встановлено Рівненським апеляційним господарським судом та вбачається з виданого наказу (а.с. 101), рішення господарського суду вступило в законну силу 05 лютого 2016 року.

Відтак, з огляду на дію Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції від 05 жовтня 2016 року) строк пред'явлення наказу до примусового виконання був продовжений вказаним Законом і закінчується 04 лютого 2019 року.

Місцевий господарський суд не звернув уваги на Закон України "Про виконавче провадження" в редакції від 05 жовтня 2016 року, в зв'язку з чим прийшов до помилкового висновку щодо звернення Стягувача з порушенням строку для звернення з поданою заявою, що призвело до неправильного вирішення спору.

Як встановлено вище апеляційним господарським судом, вказаний строк закінчується 04 лютого 2019 року, в той час, як Стягувач звернувся зі своєю заявою 10 травня 2018 року (тобто до закінчення вказаного строку).

Разом з тим, апеляційний суд ще раз констатує, що а ні орган ДВС, а ні інші сторони по справі не подали жодних доказів, котрими можна було б спростувати твердження Стягувача про втрату даного наказу органом ДВС.

З огляду на все вищевказане, Рівненський апеляційний господарський суд вважає подану заяву про видачу дублікату виконавчого документа обгрунтованою.

Відтак, суд задовольняє заяву Стягувача.

Все вищевказане в даній постанові призводить апеляційний господарський суд до висновку про необгрунтованість оспорюваної ухвали. З огляду на вищевказане, суд апеляційної інстанції скасовує ухвалу від 11 травня 2018 року та відповідно, зодовольняє апеляційну скаргу.

З огляду на усе вищевказане, Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що в силу дії пункту 4 частини 1 статті 277 ГПК України є підставою для скасування оспорюваного рішення на підставі пункту 2 частини 1 статті 275 ГПК України.

Керуючись статтями 129, 269-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на ухвалу господарського суду Житомирської області від 11 травня 2018 року в справі №906/1676/15 - задоволити.

2. Ухвалу господарського суду Житомирської області від 11 травня 2018 року в справі №906/1676/15 - скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким заяву публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про видачу дублікату виконавчого документу за №906/1676/15 від 11 лютого 2016 року - задоволити.

4. Доручити видачу дублікату наказу (виконавчого документу) за №906/1676/15 від 11 лютого 2016 року - господарському суду Житомирської області.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

6 Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

7. Справу №906/1676/15 повернути до господарського суду Житомирської області.

Повний текст постанови виготовлено 03 липня 2018 року.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Мельник О.В.