ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

12 червня 2018 року

справа № 804/9096/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю.,

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2017 року (суддя Чорна В.В.)

у справі № 804/9096/16

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Євротайр Україна»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Євротайр Україна» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 16.11.2016 в частині нарахування пені та штрафних санкцій у загальному розмірі 4403,35 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в акті перевірки відповідачем помилково визначено момент (дату) фактичного надходження до України суми валютної виручки за договором № ЕТ-29/12-2014 від 29.12.2014 та контрактом № ETU-ETMR-10/2015 від 28.10.2015, що стало підставою для нарахування пені у розмірі 692,72 грн. за порушення строку надходження валютної виручки. З цього приводу позивач зазначив, що кошти у розмірі 1597,50 доларів США та 1557,83 доларів CША від нерезидентів за укладеними угодами надійшли у встановлений законом для повернення валютної виручки строк на розподільчий рахунок позивача, відкритий товариством в ПАТ КБ «Приватбанк». Подальший рух коштів з валютного на поточний рахунок юридичної особи, у тому числі із використанням розподільчого рахунку, свідчить про використання коштів вже на території України в перерахунку на національну валюту і не може вважатись первинним надходженням коштів внаслідок виконання зовнішньоекономічних контрактів, а тому підстави для нарахування позивачу пені за порушення ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» відсутні. Крім того, позивач відповідачем в акті перевірки помилково визначено момент (дату) фактичного переміщення товару через митний кордон України для подальшого оформлення в режимі «імпорт» за контрактом E-D/2015/1 від 04.08.2015, що стало підставою для нарахування товариству штрафних санкцій на суму 3710,63 грн., оскільки моментом перетину митного кордону товаром, поставленим за даним контрактом, є саме дата проставляння відмітки на бортовому коносаменті № ODS-066Xe «під митним контролем», здійсненої митним органом 06.01.2016, що підтверджується листом Одеської митниці № 4235/10/15-70-61 від 25.11.2016.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.08.2017 адміністративний позов задоволено, з підстав необґрунтованості висновків податкового органу в частині встановлення порушень вимог валютного законодавства по взаєморозрахункам із нерезидентом TOO Eurotire (Республіка Казахстан) у вигляді прострочення терміну надходження валютної виручки на територію України строком на 1 день, а також по взаєморозрахункам із нерезидентом - компанією TOO «SC EURO TYRES MANUFACTURING Srl» (Romania) у вигляді прострочення терміну надходження валютної виручки на територію України строком на 5 днів, які стали підставою для застосування до позивача штрафних санкцій та пені на загальну суму 692,72 грн.

Стосовно спору між сторонами, пов’язаного із визначенням моменту фактичного ввезення на територію України товару за імпортною операцією, суд зазначив, що імпортний товар вважається таким, що ввезений на митну територію України з моменту перетину митного (державного) кордону України, а не з моменту завершення оформлення ВМД.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Відносно повернення валютної виручки відповідач зазначає, що датою надходження повернених коштів є дата зарахування іноземної валюти та гривневого еквіваленту, одержаного внаслідок обов'язкового продажу іноземної валюти, на поточні рахунки резидента, а не на розподільчий рахунок, як встановив суд першої інстанції.

Щодо імпортної операції відповідач зазначає, що моментом вчинення імпортної операції, зокрема моментом поставки товару за такою операцією, є дата фактичного перетину імпортованим товаром митного кордону України, тобто наявність на товаросупровідному документі відбитку штампу «під митним контролем» з відповідною датою, яка підтверджує факт та дату перетину товару митного кордону.

Згідно відбитку штампу «під митним контролем» від 07.01.2016 Одеської митниці на коносаменті (Bild Of Lading) №2004099107 та міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR) №1313 до митних декларацій №110070000/2016/300099 від 11.01.2016 та №110070001/2016/303078 від 18.03.2016, свідчить про те, що товар фактично перетнув митний кордон України 07.01.2016 року (граничний термін надходження товару - 05.01.2016). Також з відповіді Одеської митниці ДФС від 25.11.2016 на запит Позивача вбачається, що вантаж надійшов на борту судна на територію пункту пропуску «Одеський морський порт 06.01.2016, про що на бортовому коносаменті зроблено відмітку від 06.01.2017, а пропущення на митну територію України (перетин кордону) вказаного вантажу відбулося - 07.01.2017. Таким чином, моментом фактичного перетину імпортованим товаром митного кордону України є 07.01.2016, про що свідчить відбитка штампу «під митним контролем» від 07.01.2016 на товаросупровідному документі - коносаменті (Bild Of Lading) №2004099107 з відповідною датою, яка підтверджує факт та дату перетину товаром митного кордону. При цьому, відмітка від 06.01.2016 на бортовому коносаменті, на який посилається позивач, свідчить про надходження вантажу на борту судна на територію пункту пропуску «Одеський морський порт», а не фактичний перетин вантажу митного кордону України, який відбувся - 07.01.2016.

Апеляційну скаргу призначено до розгляду в судовому засіданні на 12.06.2018.

Представники сторін в судове засідання не з’явилися, про час і місце судового засідання сторони повідомлені судом належним чином.

Неприбуття у судове засідання учасників справи не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч.9 ст. 205, 311 КАС України справа розглядається в письмовому провадженні.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, внаслідок наступного.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем - ДПІ у Шевченківському районі м. Дніпра проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Євротайр Україна» з питань дотримання вимог валютного законодавства при виконанні вимог зовнішньоекономічних контрактів: № ЕТ-29/12-2014 від 29.12.2014, укладеного із нерезидентом TOO Eurotire (Республіка Казахстан), № ЕТУ-ЕТКЗ-06-2015 від 15.06.2015, укладеного із нерезидентом TOO Eurotire (Республіка Казахстан), № E-D/2015/1 від 04.08.2015, укладеного із нерезидентом - компанією «Eurocord s.r.o.» (Slovenska Republika), № ETU-ETMR-10/2015 від 28.10.2015, укладеного із нерезидентом «SC EURO TYRES MANUFACTURING Srl» (Romania), на підставі наказу № 1186 від 21.09.2016, за період з 29.12.2014 по 31.05.2016 та з питань своєчасності надання до податкового органу декларації про валютні цінності, що належать резиденту України та знаходяться за її межами, за результатами якої складено акт № 3542/04-62-14-02/37212832 від 04.10.2016 (а. с.12-41).

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Євротайр Україна»:

ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» №185/94-ВР від 23.09.1994, з урахуванням п.1 постанови Правління НБУ № 581 від 03.09.2015, № 863 від 04.12.2015, № 140 від 03.03.2016 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» по взаєморозрахунках із нерезидентом «Eurocord s.r.o.» (Slovenska Republika) за контрактом № E-D/2015/1 від 04.08.2015, у вигляді несвоєчасного отримання імпортного товару;

ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» №185/94-ВР від 23.09.1994, з урахуванням п.1, 2 постанов Правління НБУ № 140 від 03.03.2016 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» по контракту № ETU-ETMR-10/2015 від 28.10.2015, укладеного із нерезидентом «SC EURO TYRES MANUFACTURING Srl» (Romania), у вигляді несвоєчасного отримання валютної виручки;

ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» №185/94-ВР від 23.09.1994, з урахуванням п.1, 2 постанов Правління НБУ № 178 від 01.12.2014, № 160 від 03.03.2016 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» по контракту № ЕТ-29/12-2014 від 29.12.2014, укладеного із нерезидентом TOO Eurotire (Республіка Казахстан), у вигляді несвоєчасного отримання валютної виручки;

ст. 5 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» №185/94-ВР від 23.09.1994 та на виконання вимог ст. 7,8 розділу ІІІ постанови Правління НБУ № 178 від 10.08.2005, № 281 «Про затвердження нормативно-правових актів Національного банку України» - ТОВ «Євротайр Україна» належить перерахувати до Державного бюджету України курсову різницю, що виникла внаслідок здійснення операцій з повернення передплачених коштів у сумі 184,98 грн.

На підставі даного акту та у відповідності до пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України та ст.4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» ДПІ у Шевченківському районі м. Дніпра винесено податкове повідомлення-рішення №000901402 від 16.11.2016, яким товариству за порушення ст.1, 2 вказаного Закону з урахуванням п.п.1, 2 постанов Правління НБУ № 7568 від 01.12.2014, № 160 від 03.03.2016, № 581 від 03.09.2015, №863 від 04.12.2015, № 140 від 03.03.2016 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» нарахована пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД за невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства на загальну суму 8271,15 грн. (а. с.11).

ТОВ «Євротайр Україна», не погодившись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням в частині нарахування пені та штрафних санкцій на загальну суму 4403,35 грн., звернулось з даним позовом до адміністративного суду.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.

Судом встановлено, сторонами не спростовано наявність у позивача зовнішньоекономічних контрактів:

- з TOO «Eurotire (Евротайр)» Республіка Казахстан - договір № ЕТ-29/12-2014 від 29.12.2014, згідно з яким позивач повинен був поставити нерезиденту товар (обладнання), а нерезидент - отримати товар у строки, означені в специфікаціях, та сплатити за нього кошти.

- з TOO «SC EURO TYRES MANUFACTURING Srl» (Romania) - контракт № ETU-ETMR-10/2015 від 28.10.2015, згідно з яким позивач повинен був поставити нерезиденту товар (зразки ткані кордної гумової), а нерезидент - отримати товар у строки, визначені контрактом, та сплатити за нього кошти.

В акті перевірки від 04.10.2016 відповідач встановив:

- за договором № ЕТ-29/12-2014 від 29.12.2014 з TOO «Eurotire (Евротайр)» Республіка Казахстан, граничний термін повернення валютної виручки за цією експортною операцією - 15.04.2015, а фактичне надходження до України суми валютної виручки у розмірі 1 597,50 доларів США мало місце 16.04.2015, що стало підставою для нарахування позивачу пені у розмірі 104,4 грн. за порушення надходження валютної виручки строком на 1 день;

- за контрактом № ETU-ETMR-10/2015 від 28.10.2015 з TOO «SC EURO TYRES MANUFACTURING Srl» (Romania), граничний термін повернення валютної виручки за цією експортною операцією - 28.04.2016, а фактичне надходження до України суми валютної виручки у розмірі 1 597,50 доларів США мало місце 04.05.2016, що стало підставою для нарахування позивачу пені у розмірі 745,49 грн. за порушення надходження валютної виручки строком на 5 днів.

Позивач не заперечує проти порушення ним терміну надходження валютної виручки за поставлений товар строком на 1 день, виходячи з моменту зарахування виручки на розподільчий рахунок підприємства - 29.04.2016 (тобто, визнає правомірним нарахування йому пені в сумі 157,17 грн.), у зв’язку з чим залишок спірної суми пені у даних правовідносинах складає 692,72 грн.

Позиція відповідача у даному випадку полягає у тому, що податковий орган при вирішенні питання моменту зарахування валютної виручки вважає, що датою надходження валютних коштів є дата зарахування іноземної валюти та гривневого еквіваленту, одержаного внаслідок обов'язкового продажу іноземної валюти, на поточні рахунки резидента, в той час суд першої інстанції, підтримавши позицію позивача, дійшов висновку, що датою надходження валютних коштів є дата зарахування іноземної валюти на розподільчий рахунок.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.94 № 185/94-ВР (в редакції на період, який перевірявся) виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

При цьому відповідними Постановами правління НБУ № 178 від 01.12.2014, № 160 від 03.03.2016 та № 140 від 03.03.2016 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України», які діяли у перевірений період, було встановлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Частиною 1 статті 4 Закону № 185/94-ВР передбачено, що за порушення резидентами, крім суб’єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Органи доходів і зборів вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею (ч.5 ст.4 Закону №185).

Тобто несвоєчасність здійснення розрахунків в іноземній валюті у сфері зовнішньоекономічної діяльності є валютним правопорушенням, за яке передбачена відповідальність у вигляді штрафних (фінансових) санкцій та пені, застосування якої віднесено до повноважень органів ДФС.

У пунктах 2 вищевказаних Постановах Правління НБУ «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» також встановлено вимогу щодо обов'язкового продажу на міжбанківському валютному ринку України надходжень в іноземній валюті із-за кордону на користь юридичних осіб, які не є уповноваженими банками, фізичних осіб-підприємців, іноземних представництв (крім офіційних представництв), на рахунки, відкриті в уповноважених банках для ведення спільної діяльності без створення юридичної особи, а також надходжень в іноземній валюті на рахунки резидентів, відкриті за межами України на підставі індивідуальних ліцензій Національного банку України.

В абз.2 п.2 цих Постанов Правління НБУ передбачено, що надходження в іноземній валюті, зазначені в абзаці першому цього пункту, підлягають обов'язковому продажу на міжбанківському валютному ринку України, у тому числі безпосередньо Національному банку України, у розмірі 75 відсотків. Решта надходжень в іноземній валюті залишається в розпорядженні резидентів та нерезидентів і використовується ними відповідно до правил валютного регулювання.

Згідно з п.17 р.І Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженого постановою Правління НБУ від 10.08.2005 № 281, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 29.08.2005 за № 950/11230 (в редакції на період, який перевірявся; далі - Положення № 281), суб'єкти ринку зобов'язані здійснювати продаж іноземної валюти, що належить клієнту, за його дорученням, крім тих надходжень в іноземній валюті на користь клієнта, що згідно з нормативно-правовими актами Національного банку підлягають продажу в повній сумі протягом строку, установленого в пункті 13 розділу III цього Положення.

Відповідно до п.13 р.III Положення № 281 суб'єкт ринку зобов'язаний продати без доручення клієнтів ті надходження на їх користь в іноземній валюті, що згідно з нормативно-правовими актами Національного банку підлягають продажу в повній сумі.

Такі надходження підлягають продажу не пізніше ніж на наступний робочий день після дня їх зарахування на розподільчий рахунок (окрім випадків, передбачених пунктом 6 цього розділу та іншими нормативно-правовими актами Національного банку).

Суб'єкти ринку - уповноважені банки, уповноважені фінансові установи (п.4 р.І Положення № 281).

Таким чином, виконання вимоги про обов'язковий продаж частини виручки в іноземній валюті стосується виключно уповноважених банків.

За приписами п.12 р.III Положення № 281 кошти в іноземній валюті, що надійшли на адресу клієнта-резидента (юридичної особи, фізичної особи, яка здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи), згідно з нормативно-правовими актами Національного банку підлягають попередньому зарахуванню на розподільчий рахунок (крім випадків, передбачених нормативно-правовими актами Національного банку).

Разом з тим, в абз.1 п.1.3 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою НБУ від 12.11.2003 № 492, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.12.2003 за № 1172/8493 (в редакції на період, який перевірявся; далі - Інструкція № 492), встановлено, що клієнти мають право відкривати рахунки в будь-яких банках України відповідно до власного вибору, крім випадків, якщо банк не має змоги прийняти на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається законом або банківськими правилами.

Відповідно до п.5.2 Інструкції № 492 поточний рахунок в іноземній валюті відкривається суб'єкту господарювання для зберігання грошей і проведення розрахунків у межах законодавства України в безготівковій та готівковій іноземній валюті, для здійснення поточних операцій, визначених законодавством України, для здійснення інвестицій за кордон, розрахунків за купівлю-продаж облігацій зовнішньої державної позики України, для зарахування, використання і погашення кредитів (позик, фінансової допомоги) в іноземній валюті, для надходження іноземних інвестицій в Україну відповідно до законодавства України, а також для проведення операцій, передбачених генеральною ліцензією Національного банку на здійснення валютних операцій.

Згідно з положеннями п.5.3 Інструкції № 492 передбачено, що на поточні рахунки в іноземній валюті юридичних осіб-резидентів зараховуються такі кошти: через розподільні рахунки, зокрема: у готівковій формі у випадках, визначених нормативно-правовими актами Національного банку, що регулюють використання готівкової іноземної валюти на території України; перераховані з-за кордону нерезидентами за зовнішньоекономічними контрактами (договорами, угодами).

З положень Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженої постановою НБУ від 17.06.2004 № 280, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26.07.2004 за № 919/9518 (чинної на момент виникнення спірних правовідносин) вбачається, що розподільчий рахунок є балансовим банківським рахунком IV порядку рахунків класу 2 «Розподільні рахунки суб'єктів господарювання» (2603). Цей рахунок відкривається персонально кожному клієнтові та застосовується для обліку коштів, що підлягають розподілу або додатковому контролю, у тому числі в іноземній валюті, призначеній для обов'язкового продажу; розподільчий рахунок є транзитним та використовується банком для обліку платежів на якийсь час до перерахування їх за призначенням згідно з нормативно-правовими актами або договорами (п.4 даної Інструкції).

Режим роботи такого рахунка для клієнта банку обмежений: про зарахування іноземної валюти та її списання з такого рахунка клієнт дізнається з відповідних виписок банку, при цьому самостійно розпоряджатися грошима не може. Проте, іноземна валюта, зарахована на розподільчий рахунок, безперечно, належить клієнтові, на користь якого вона зарахована.

Таким чином, нерезидент, перераховуючи грошові кошти за поставлену по зовнішньоекономічному контракту продукцію на адресу резидента, в платіжному документі зазначає відповідний валютний рахунок, який визначений постачальником в зовнішньоекономічному контракті, а уповноважений банк, на виконання вимог відповідних постанов НБУ, відкриває тимчасовий, спеціальний або розподільчий рахунок для конкретного клієнта, який застосовується для обліку, розподілу або додаткового контролю коштів в іноземній валюті, що підлягають для обов'язкового продажу.

У зв’язку з цим всі подальші операції уповноваженого банку з грошовими коштами, які надійшли на ім'я клієнта на виконання зазначених контрактів, здійснюються вже після первинного надходження виручки від іноземного контрагента на розподільчий рахунок резидента на території України і не можуть вважатись первинним надходженням коштів внаслідок виконання зовнішньоекономічних контрактів, оскільки такі кошти вже знаходились на рахунку суб'єкта господарювання на території України на момент переведення на поточний рахунок клієнта.

Отже, вірним є висновок суду першої інстанції про помилковість позиції відповідача стосовно порушення позивачем вимог валютного законодавства по взаєморозрахункам за договором № ЕТ-29/12-2014 від 29.12.2014 із нерезидентом TOO Eurotire (Республіка Казахстан) у вигляді прострочення терміну надходження валютної виручки на територію України строком на 1 день та по взаєморозрахункам за контрактом № ETU-ETMR-10/2015 від 28.10.2015 із нерезидентом компанією TOO «SC EURO TYRES MANUFACTURING Srl» (Romania) у вигляді прострочення терміну надходження валютної виручки на територію України строком на 5 днів, що свідчить про безпідставність застосування до позивача штрафних санкцій та пені на загальну суму 692,72 грн.

Також судом встановлено і не спростовується сторонами у справі, наявність у позивача зовнішньоекономічного контракту № E-D/2015/1 від 04.08.2015 з нерезидентом «Eurocord s.r.o.» (Slovenska Republika), згідно з яким нерезидент зобов'язався поставити кордні матеріали згідно специфікацій, а позивач - прийняти товар та розрахуватись за нього в строки обумовлені специфікаціями.

В акті перевірки від 04.10.2016 відповідач встановив, що за контрактом № E-D/2015/1 від 04.08.2015 граничний термін повернення валютної виручки - 05.01.2016, а фактично позивач сплатив на користь нерезидента кошти за поставлений товар у розмірі 48 395 євро 07.10.2015, в зв’язку з чим мало місце несвоєчасне (на два дні) отримання імпортного товару порушення, внаслідок чого Товариством було порушено ст.2 Закону № 185 з урахуванням п.1 постанов НБУ № 581 від 03.09.2015, № 863 від 04.12.2015, № 140 від 03.03.2016 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України».

Позиція відповідача у даному випадку полягає у тому, що податковий орган при вирішенні питання моменту перетину імпортним товаром митного кордону брав до уваги відбиток штампу «під митним контролем» від 07.01.2016 на товаросупровідному документі - коносаменті (Віll of Lading) № НОМЕР_2 з відповідною датою (а. с.55), яка, на думку відповідача, підтверджує факт та дату перетину товаром митного кордону.

Суд першої інстанції, підтримавши позицію позивача, дійшов висновку, що при встановлені моменту фактичного перетину імпортованим товаром митного кордону України слід брати до уваги бортовий коносамент № ODS-066Xe, в якому наявна відмітка Одеської митниці «Під митним контролем», що містить дату 06.01.2016 (а. с.49), а тому застосування до позивача штрафних санкцій та пені на суму 3710,63 грн. є безпідставним.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

У відповідності до ч.ч.1, 3, 4 ст.2 Закону № 185/94-ВР імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Строк та умови завершення імпортної операції без увезення товару на територію України визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України.

Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

За визначенням, наведеним у ст.1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.91 № 959-XII (в редакції на період, який перевірявся), момент здійснення експорту (імпорту) - момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Згідно з п.4 ч.1 ст.4 МК України (в редакції на період, який перевірявся) ввезення товарів, транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів, транспортних засобів за межі митної території України - сукупність дій, пов’язаних із переміщенням товарів, транспортних засобів через митний кордон України у будь-який спосіб у відповідному напрямку.

За визначенням п.49 ч.1 ст.4 МК України пропуск товарів через митний кордон України - надання органом доходів і зборів відповідній особі дозволу на переміщення товарів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення;

В свою чергу, за приписами ст.10 МК України межі митної території України є митним кордоном України. Митний кордон України збігається з державним кордоном України, крім меж штучних островів, установок і споруд, створених у виключній (морській) економічній зоні України, на які поширюється виключна юрисдикція України. Межі території зазначених островів, установок і споруд становлять митний кордон України.

При цьому згідно з ч.ч.1, 2 ст.321 МК України товари, транспортні засоби комерційного призначення перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно із заявленим митним режимом.

У разі ввезення на митну територію України товарів, транспортних засобів комерційного призначення митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

Отже, імпортна операція передбачає ввезення товару в Україну, яке пов’язано з фактичним переміщенням через митний кордон України, і імпортний товар вважається таким, що ввезений на митну територію України з моменту перетину митного (державного) кордону України.

При цьому, як вірно зауважено судом першої інстанції, поняття «перетину товаром митного кордону України» збігається із «переміщенням товару через митний кордон України - ввезенням товару в Україну», підставою для якого в режимі імпорту є наявність на товар товаросупровідного документу, на якому проставляється відбиток штампу «під митним контролем» з відповідною датою та який підтверджує факт та дату перетину товаром митного кордону, і поняття «перетин товаром митного кордону України» не є тотожнім поняттю «пропуск товарів через митний кордон України», який здійснюється виключно після завершення митного оформлення в тому обсязі, який відповідає меті його переміщення через митний кордон України і який підтверджується оформленою ВМД.

Так, на бортовому коносаменті № ODS-066Xe (товаророзпорядчий документ на вантаж, який підтверджує факт передачі та отримання вантажу) наявний штамп Одеської митниці «Під митним контролем», що містить дату 06.01.2016 (а. с.49).

Крім того, відповідно до листа Одеської митниці, наданого на запит Товариства про підтвердження дати перетину митного кордону контейнером CLSU6040997 з вантажем «тканина кордна анідна для шин з нейлонових волокон, прогумована»:

- вказаний вантаж надійшов на територію пункту пропуску «Одеський торговий морський порт» на борту судна закордонного плавання «SAN FRANCISCA» 06.01.2016;

- за результатами опрацювання документів для подальшого митного оформлення товар у контейнері був пропущений на митну територію України 07.01.2016 за митними деклараціями типу ІМ 40 ЕЕ № 110000000/2015/928722 від 28.12.2015;

- дати відбитків штампу «Під митним контролем» на витягах митної декларації та міжнародної товарно-транспортної накладної підтверджують здійснення процедури пропуску (перетину кордону) митної території України даного вантажу. Відбитки ж штампу «Під митним контролем» з датами на коносаменті свідчать про прийняття рішення щодо надання дозволу на вивантаження товару у контейнерах із судна на територію пропуску для подальшого здійснення пропуску вантажу на митну територію України (а. с.54).

Таким чином, апеляційний суд, як і суд першої інстанції, вважає, що датою надходження в Україну імпортного товару за даним контрактом є 06.01.2016 - момент перетину митного (державного) кордону України.

Отже, вірним є висновок суду першої інстанції про необґрунтованість позиції відповідача щодо порушення позивачем вимог валютного законодавства по взаєморозрахункам за контрактом № E-D/2015/1 від 04.08.2015 із нерезидентом «Eurocord s.r.o.» (Slovenska Republika) у вигляді несвоєчасного отримання імпортного товару.

При цьому позивач погоджується з порушенням Товариством у даному випадку терміну повернення валютної виручки на один день.

Відтак безпідставним є застосування до позивача штрафних санкцій в оскаржуваному розмірі на суму 3 710,63 грн.

Відповідач в апеляційній скарзі, наполягаючи на тому, що моментом фактичного перетину імпортованим товаром митного кордону України є саме дата на штампі «під митним контролем» на товаросупровідному документі - коносаменті (Віll of Lading) №2004099107 від 07.01.2016, жодних правових підстав в обґрунтування такої позиції, не навів.

З огляду на вищевикладене, є обґрунтованим визнання протиправним та скасування судом першої інстанції податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 16.11.2016 в частині нарахування пені та штрафних санкцій у загальному розмірі 4403,35 грн. (692,72 грн.+3710,63 грн.).

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги відповідача висновків суду не спростовують, передбачені ст.317 КАС України підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2017 року у справі № 804/9096/16 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст.325 Кодексу адміністративного судочинства України, може бути оскаржена до касаційного суду в порядку та строки,встановлені ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко