ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2018 року справа №415/5510/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів: Сіваченка І.В

Шишова О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Лисичанську Луганської області на рішення Лисичанського міського суду Луганської області (суддя Фастовець В.М.) від 23 березня 2017 року у справі №415/5510/17 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Лисичанську Луганської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення певних дій, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Лисичанську Луганської області про визнання протиправною бездіяльність щодо відмови у призначенні згідно ст.55 Закону України «Про Статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із зменшенням пенсійного віку з 01 липня 2017 року; зобов`язання призначити пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України «Про Статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01 липня 2017 року, та виплатити недоотриману пенсію з 01 липня 2017 року.

Рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 23 березня 2018 року позов задоволено, визнано протиправною бездіяльність щодо відмови у призначенні пенсії з зменшенням пенсійного віку на 10 років; зобовязано призначити пенсію з зменшенням пенсійного віку на 10 років, згідно ст.55 Закону України «Про Статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01 липня 2017 року та виплатити недоотримані суми пенсію з 01 липня 2017 року.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Відповідач вважає, що ним правомірно було відмовлено у призначенні позивачеві пенсії згідно ст.55 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, оскільки на підставі наданих документів неможливо визначити період роботи позивача в зоні відчуження. Відповідач зазначив, що архівна довідка про період участі позивача у ліквідації аварії на ЧАЕС, яка видана на підставі наказів командира військової частини НОМЕР_1 , не містить інформації про дні виїздів до зони, а щоденна участь особового складу військової частини у виконанні службово-бойових задач по охороні 30-ти кілометрової зони відображалась у патрульно-постових відомостях, які Центральний архів внутрішніх військ не зберігає.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідач просив розгляд справи проводити за його відсутністю.

Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, відзив на скаргу, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що позивач належить до другої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що засвідчується посвідченням серії НОМЕР_2 від 25.05.2010р.

05.07.2017р. позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком згідно вимог ч.1 ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Листом від 06.09.2017р. № 9083/02-30 відповідач повідомив про прийняте рішення відмовити в призначенні пенсії, у зв`язку з відсутністю даних про виходи у зону відчуження.

Наведені обставини сторонами не оспорюються.

Статтею 55 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи встановлено, що учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку на 10 років.

За приписами ст. 14 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи до другої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи належать учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження: - з моменту аварії до 1 липня 1986 року - незалежно від кількості робочих днів; - з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів; у 1987 році - не менше 14 календарних днів, а також потерпілі від Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до частини 3 статті 65 наведеного Закону посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" є документом, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.

Згідно до п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 N 22-1, зареєстр. в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005р. за N 1566/11846, (в редакції, чинної у спірний період) до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які засвідчують особливий статус особи, зокрема, посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об`єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належить саме до другої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що засвідчується відповідним посвідченням серії НОМЕР_2 від 25.05.2010р.

Архівними довідками №36/6-223 від 26 червня 2017 р. та №36/6-224 від 26 червня 2017 року підтверджено, що позивач у період з 13 травня 1986р. по 16 червня 1986 р. виконував службово-бойові задачі з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в 30-ти кілометровій зони.

Згідно архівної довідки № 36/6-224 від 26.06.2017 р. позивач отримав такі дози опромінювання 3351,2млр.

Наведені обставини підтверджені також записами у військовому квітку НУ№9288196. У карточці обліку доз радіоактивного опромінювання зазначено отримані позивачем дози опромінювання у період з 14.05.1996р. по 18.06.1986р.

Апеляційний суд погоджує висновок суду першої інстанції про те, що позивачем подано достатню кількість документів для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а тому відповідачем безпідставно відмовлено у призначенні позивачеві пенсії.

Доводи апеляційної скарги колегією суддів не прийняті до уваги, оскільки надані позивачем документи підтверджують його право на призначення пенсії згідно до ст.55 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись статтями 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Лисичанську Луганської області на рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 23 березня 2017 року у справі №415/5510/17 - залишити без задоволення.

Рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 23 березня 2017 року у справі №415/5510/17 - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 03 липня 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з 03 липня 2018 року та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Гаврищук Т.Г.

Судді: Сіваченко І.В.

Шишов О.О.