КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" липня 2018 р. Справа№ 911/3416/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Зубець Л.П.

Мартюк А.І.

секретар судового засідання Шмиговська А.М.

представники сторін у судове засідання не з'явились

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська дистрибуційна компанія»

на ухвалу господарського суду Київської області від 13.04.2018 р.

у справі №911/3416/17 (суддя Горбасенко П.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська дистрибуційна компанія»

до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерство аграрної політики та продовольства України

про зобов'язання укласти договір

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська дистрибуційна компанія» звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» про зобов'язання укласти договір постачання спирту на внутрішній ринок в редакції, наведеній в позовній заяві.

Ухвалою господарського суду Київської області від 08.12.2017 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерство аграрної політики та продовольства України.

10.04.2018 р. через канцелярію господарського суду Київської області надійшло клопотання б/н від 10.04.2018 р., згідно якого представник відповідача повідомив суд про те, що отримавши від ТОВ «Українська дистрибуційна компанія» проект договору поставки спирту на внутрішній ринок, відповідачем 06.10.2017 р. направлено на адресу Міністерства аграрної політики та продовольства України лист № 02-7-2/2319 для отримання згоди на укладання вищезазначеного договору. Однак, відповіді по сьогоднішній день на даний лист відповідачем не отримано, а тому, між позивачем та відповідачем була досягнута згода щодо умов поставки та укладено договір поставки спирту на внутрішній ринок № 106 від 07.03.2018 р., що підтверджується доданим до клопотання договором, підписаним та скріпленим печатками позивача та відповідача, у зв'язку з чим відповідач просить суд закрити провадження у справі на підставі п. 2 ст. 231 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.04.2018 р. закрито провадження у справі № 911/3416/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська дистрибуційна компанія» до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерства аграрної політики та продовольства України про зобов'язання укласти договір на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Вказана ухвала мотивована тим, що судом встановлено, що 07.03.2018 р. між позивачем та відповідачем, після порушення провадження у справі (21.11.2017 р.), укладено договір поставки спирту на внутрішній ринок № 106, що підтверджується доданим до клопотання про закриття провадження у справі договором, підписаним та скріпленим печатками обох сторін договору. Тому, суд дійшов висновку про задоволення клопотання представника відповідача про закриття провадженні у даній справі, у зв'язку з відсутністю предмету спору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська дистрибуційна компанія» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Київської області від 13.04.2018 р. скасувати, а справу направити для продовження розгляду до господарського суду Київської області.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права при неповному дослідженні обставин справи.

Представник третьої особи в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в її задоволенні, ухвалу залишити без змін. Вважає, що оскаржувана ухвала винесена з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Міністерством аграрної політики та продовольства України долучено до матеріалів справи відзив на апеляційну скаргу.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Відповідачем долучено до матеріалів справи відзив на апеляційну скаргу, в якому він повідомляє, що проти доводів апеляційної скарги заперечує та просить залишити її без задоволення, а ухвалу без змін.

Судова кореспонденція була направлена сторонам за адресами, що містяться в матеріалах справи та в апеляційній скарзі.

Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а строки розгляду апеляційної скарги обмежені ст. 273 ГПК України, колегія суддів, вважає можливим здійснити перевірку ухвали суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку без участі представників позивача та відповідача, оскільки відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів зазначає, що ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2018 р. по даній справі явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась.

Зважаючи на те, що неявка представників позивача та відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами і перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника третьої особи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у даній справі є матеріально-правова вимога позивача щодо зобов'язання відповідача укласти з ним договір постачання спирту на внутрішній ринок, який є обов'язковим для укладення відповідно до чинного законодавства України, в редакції проекта договору поставки спирту на внутрішній ринок від 29 вересня 2017 р.

Укладення договору поставки спирту на внутрішній ринок між позивачем та відповідачем за проектом договору є обов'язковим в силу приписів ст. 14 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», п. 2 Порядку визначення виробників і покупців спирту та здійснення контролю за його обігом, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2002 р. № 1266, ч. 6 ст. 179 ГК України. Такий договір має бути укладений не пізніше ніж 1 жовтня 2017 року, що передує планованій, із зазначенням строків та умов, поставці спирту в наступному році.

Позивач, керуючись вказаними приписами чинного законодавства, а також положеннями ст. 181 ГК України, направив відповідачу 29.09.2017 р. проект договору поставки спирту на внутрішній ринок від 29 вересня 2017 р., що підтверджується доданими до позову копіями: листа ТОВ «УДК» щодо укладення договору від 29.09.2017 р.; листа ДП «Укрспирт» від 06.10.2017 р. № 02-72/2320; листа ТОВ «УДК» щодо укладення договору від 12.10.2017 р.; проекта договору поставки спирту на внутрішній ринок від 29 вересня 2017 р.

Відповідач, в порушення п. 2 Порядку №1266, ч. 6 ст. 179 , ч.ч. 3, 4 ст. 181 ГК України, не надав позивачу ані примірник договору, підписаного зі своєї сторони, ані чотирьох примірників протоколу розбіжностей разом з підписаним договором, в якому зроблена відмітка про наявність розбіжностей. У зв'язку з зазначеним, керуючись ч. 1 ст. 187 ГК України, абз. 1 ч. 1 ст. 12, ч. 3 ст. 84 ГПК України, позивач звернувся до суду з метою захисту своїх прав та законних інтересів.

Крім того, договір поставки спирту на внутрішній ринок № 106 від 07.03.2018 р. (на який суд першої інстанції посилається в якості підстави для закриття провадження у справі), в якому між позивачем та відповідачем визначені строки та умови поставки спирту в 2018 році, укладено значно пізніше ніж 01.10.2017 р., тобто за межами правового регулювання відносин, визначених Порядком №1266.

Також у своїй апеляційній скарзі, позивач зазначає, що договір № 106 укладено за пропозицією, наданою відповідачем позивачу. Договір № 106 викладено у формі єдиного документа із додатком та протоколом узгодження розбіжностей, які є його невід'ємною частиною. Всі умови проекту договору, які змінювались та узгоджувались сторонами шляхом складення протоколу узгодження розбіжностей, викладені у редакції позивача.

Отже, договір № 106 укладений не за правилами, встановленими п. 2 Порядку №1266, ч. 6 ст. 179 ГК України, а на підставі вільного волевиявлення відповідно до ст. 627 ЦК України.

Чинним законодавством України не встановлено обмежень щодо кількості договорів, укладених між сторонами на підставі вільного волевиявлення, навіть щодо одного і того самого предмету - поставки товару, навіть за умови, що предмет поставки за такими договорами однаковий та визначений родовими ознаками - спирт певного сорту.

Таким чином, відносини між позивачем та відповідачем стосовно укладення договору № 106 не регулюються приписами Порядку № 1266 та ч. 6 ст. 179 ГК України, якими регламентовані відносини між позивачем та відповідачем щодо укладення договору поставки спирту на внутрішній ринок за проектом договору.

За змістом ч.ч. 2, 3 ст. 180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов, тобто умов, визнаних такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода, при цьому сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом щодо зобов'язання відповідача укласти з позивачем договір постачання спирту на внутрішній ринок в редакції проекту договору, умови якого відрізняються від договору № 106.

Відповідно до ч. 4 ст. 180 ГК України, умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг).

Проектом договору передбачено, що відповідач бере на себе зобов'язання здійснювати на адресу позивача поставки спирту сорту «Люкс» та сорту «Пшенична сльоза» в кількості відповідно 930000 та 720000 декалітрів протягом року.

Натомість договір № 106 в редакції від 07.03.2018 р. не містить зобов'язань відповідача здійснювати на адресу позивача поставку спирту сорту «Пшенична сльоза», а щодо кількості спирту сорту «Люкс», яка підлягає поставці відповідачем на адресу позивача, - визначає її на рівні 180000 декалітрів.

Також відрізняються умови щодо ціни спирту. Пунктами 3.1.1. та 3.1.2. проекту договору ціна спирту сорту «Люкс» та сорту «Пшенична сльоза» встановлена на рівні 285,00 грн. за 1 декалітр спирту з урахуванням ПДВ. Пункт 3.2. договору № 106 в редакції від 07.03.2018 р. встановлює ціну спирту сорту «Люкс» на рівні 300,00 грн. за 1 декалітр спирту з урахуванням ПДВ.

Різняться й деякі інші умови проекту договору та договору № 106. Умови щодо відсутності обов'язку відповідача здійснити поставку всієї визначеної сторонами кількості спирту відсутні в проекті договору, але передбачені п. 2.5. договору № 106. Різним чином визначені правові наслідки здійснення позивачем оплати спирту за новою ціною (п. 3.3. проекту договору та п. 3.4. договору № 106, виключний відповідно до протоколу узгодження розбіжностей), правові наслідки неотримання відповідачем від позивача підписаної останнім додаткової угоди про зміну ціни спирту (п. 3.6. проекту договору та п. 3.7. договору № 106) та правові наслідки закінчення строку дії договору (п. 12.1. проекту договору та п. 12.1. договору № 106), відрізняються й умови щодо строку поставки партії спирту (п. 5.1. проекту договору та п. 5.1., 5.6. договору № 106).

Таким чином, незважаючи на факт укладення договору № 106, між позивачем та відповідачем, ще залишились неврегульовані питання стосовно предмета спору. Відтак, предмет спору не припинив свого існування у зв'язку із укладенням договору № 106. А тому, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що підстави для закриття провадження в порядку п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України відсутні.

Враховуючи, що відповідно до ч. 9 ст. 238 ГПК України, у спорі про спонукання укласти договір в резолютивній частині вказуються умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору, слід дійти висновку, що в ході розгляду справи дослідження умов поданого позивачем проекту договору є обов'язковим. Суд першої інстанції, приймаючи оскаржувану ухвалу, не дослідив умови поданого позивачем проекту договору та не встановив їх співвідношення з договором № 106.

Крім того, суд першої інстанції, закриваючи провадження у справі, відмовив позивачу у захисті його порушених прав способом, встановленим ч. 1 ст. 187 ГК України.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що закриття провадження у справі № 911/3416/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська дистрибуційна компанія» до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерства аграрної політики та продовольства України про зобов'язання укласти договір на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України є неправомірним.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доводи Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська дистрибуційна компанія», викладені ним в апеляційній скарзі, заслуговують на увагу, а тому вона підлягає задоволенню.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 271, 273, п. 4 ч. 1 ст. 280, ст. 282 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська дистрибуційна компанія» задовольнити.

Ухвалу господарського суду Київської області від 13.04.2018 р. у справі №911/3416/17 скасувати.

Справу №911/3416/17 направити до господарського суду Київської області для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строк, що передбачені ст.ст. 288, 289 ГПК України.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді Л.П. Зубець

А.І. Мартюк

Повний текст постанови суду складено 03.07.2018 р.