РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2018 року Справа № 904/783/18

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Петухов М.Г. , суддя Гудак А.В.

секретар судового засідання Вох В.С.

за участю представників сторін:

позивача : не з"явився

відповідача1: не з"явився

відповідача 2: ОСОБА_1І ( пред. дов. у справі)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 акціонерного товариства "Рівнеазот" на рішення господарського суду Рівненської області, ухваленого 04.05.18р. суддею Бережнюк В.В. у м. Рівному , повний текст складено 08.05.18р.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне українсько-німецьке підприємство "Товариство технічного нагляду ДІЕКС"

до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю Українсько-німецького науково-виробничого підприємства "Технічний центр діагностики та експертизи"

до відповідача 2 ОСОБА_2 акціонерного товариства "Рівнеазот"

про стягнення заборгованості в сумі 6 536,43 грн. за договором №32-17-ДС від 18.01.2017 року та договором поруки від 18.01.2017 року

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 04.05.2018 року у справі №904/783/18 (суддя Бережнюк В.В.) позов Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне українсько-німецьке підприємство "Товариство технічного нагляду ДІЕКС" до Товариства з обмеженою відповідальністю Українсько-німецького науково-виробничого підприємства "Технічний центр діагностики та експертизи", ОСОБА_2 акціонерного товариства "Рівнеазот" про стягнення заборгованості в сумі 6 536,43 грн. за договором №32-17-ДС від 18.01.2017 року та договором поруки від 18.01.2017 року задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 акціонерного товариства "Рівнеазот" (33017, м. Рівне, РІВНЕ-17, код ЄДРПОУ 05607824) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне українсько-німецьке підприємство "Товариство технічного нагляду ДІЕКС" (49040, Дніпропетровська область, м. Дніпро, пров. Джинчарадзе 8, код ЄДРПОУ 32349901) - 5 400 (п'ять тисяч чотириста) грн. 00 коп. - заборгованості, 33 (тридцять три) грн. 29 коп. - 3% річних, 103 (сто три) грн. 14 коп. - інфляційних втрат та 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят два) грн. 00 коп. - судового збору.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 акціонерного товариства "Рівнеазот" (33017, м. Рівне, РІВНЕ-17, код ЄДРПОУ 05607824) та Товариства з обмеженою відповідальністю Українсько-німецького науково-виробничого підприємства "Технічний центр діагностики та експертизи" (49040, м.Дніпро, пров. Джинчарадзе 8, код ЄДРПОУ 30268475) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне українсько-німецьке підприємство "Товариство технічного нагляду ДІЕКС" (49040, Дніпропетровська область, м. Дніпро, пров. Джинчарадзе 8, код ЄДРПОУ 32349901) - 1000 (одну тисячу) грн. 00 коп. - заборгованості.

Задовольняючи позовні вимоги , місцевий господарський суд керувався положеннями ст.ст.11,525,526,530,546,553,554,625,629 Цивільного кодексу України, ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, та прийшов до висновку , що позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_2 акціонерного товариства "Рівнеазот" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю українсько-німецьке підприємство "Товариство технічного нагляду ДІЕКС" 5 400,00 грн. заборгованості є законними, обґрунтованими, не спростованими відповідачем ОСОБА_2 акціонерним товариством "Рівнеазот", а відтак такими, що підлягають до задоволення.

Крім того, місцевий господарський суд, з огляду на положення ст. ст. 546, 553, 554 Цивільного кодексу України задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_2 акціонерного товариства "Рівнеазот" та Товариства з обмеженою відповідальністю Українсько-німецького науково-виробничого підприємства "Технічний центр діагностики та експертизи" солідарно -1 000,00 грн. заборгованості.

Не погодившись з постановленим рішенням, ОСОБА_2 акціонерне товариство "Рівнеазот" звернулось з апеляційною скаргою, в якій вказує, що вважає його незаконним, таким, що прийняте з порушенням норм процесуального і матеріального права.

Зазначає,що ухвалюючи рішення,господарський суд Рівненської області стягнув з ПАТ “РІВНЕАЗОТ”, окрім суми заборгованості в розмірі - 5400,00 грн., ще додатково 1000,00 грн. за Договором поруки.

Вказує, що сума заборгованості за Договором складає 5400,00грн., а суд першої інстанції фактично стягнув з ПАТ "РІВНЕАЗОТ" на користь Позивача грошові кошти в розмірі 6400,00 (5400,00 + 1000,00 грн.) що призвело до стягнення на 1000,00 грн. більше, ніж існуюча сума заборгованості ПАТ "РІВНЕАЗОТ" за Договором №32-17-ДС від 24.02.2017р. перед ТОВ СП "Товариство технічного нагляду ДІЕКС".

Крім того, ПАТ “РІВНЕАЗОТ” взагалі не є стороною Договору поруки, а отже жодного стягнення з підприємства за цим Договором не може бути здійснено.

У своїй позовній заяві СП "Товариство технічного нагляду ДІЕКС" просить стягнути з ПАТ "РІВНЕАЗОТ" суму основного боргу - 5400,00грн., а з УН НВП "Технічний центр діагностики та експертизи" ТОВ - 1000,00грн.

На думку скаржника, господарський суд Рівненської області фактично вийшов за межі позовних вимог, оскільки вимога про стягнення з ПрАТ “РІВНЕАЗОТ” додаткової 1000,00грн. (окрім основної суми боргу) не ставилася.

Просить скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 04.05.2018 року у справі № 904/783/18 в частині солідарного стягнення з ПАТ "РІВНЕАЗОТ" 1000,00грн.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача вказує, що оскаржуване рішення прийняте у повній мірі до вимог чинного законодавства України. Зокрема, вказує, що виходячи зі змісту п.4 Договору поруки № 32-17-УС відповідальність поручителя наступає у випадку не виконання Боржником зобов"язань за договором, визначеним у Додатку № 1, тобто за Договором поруки № 32-17-УС. Також Поручитель відповідає перед кредитором за зобов"язаннями Боржника у межах 1000,00 грн, по кожному з договорів , що вказані у Додатку № 1 , а саме за договором поруки № 32-17-УС.

На думку позивача , скаржник не вірно трактує положення п.4 Договору поруки № 32-17-УС щодо відповідальності Боржника та Поручителя окремо .

Вказує,що Поручитель та Боржник несуть відповідальність як солідарні боржники. Крім того, наголошує, що з огляду на положення ч.1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов"язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов"язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь -кого з них окремо.

Просить відмовити у задоволенні вимог скаржника у повному обсязі.

У судове засідання з"явився представник апелянта , який підтримав вимоги апеляційної скарги з підстав, у ній викладених. Просив скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 04.05.2018 року у справі № 904/783/18 в частині солідарного стягнення з ПАТ "РІВНЕАЗОТ" 1000,00грн.

Позивач , відповідач 1 в судове засідання не з”явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином та заздалегідь.

Враховуючи приписи ст.ст. 269, 273 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, той факт, що учасники справи були належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчить реєстр поштових відправлень, а також те, що явка представників учасників справи в судове засідання обов'язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності представників позивача, відповідача 1.

У відповідності до вимог ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

При цьому дослідженню підлягають докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши пояснення представника апелянта, розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 акціонерного товариства "Рівнеазот" підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 18 січня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю українсько-німецьке підприємство "Товариство технічного нагляду ДІЕКС" (позивач, виконавець) та Публічним акціонерним товариством "Рівнеазот" (відповідач 2, замовник) було укладено договір №32-17-ДС (надалі договір), відповідно до предмету якого замовник доручає і зобов'язується оплатити, а виконавець приймає на себе зобов'язання виконати роботи з проведення позачергового технічного огляду (зовнішній огляд, гідравлічне випробування) після експертного обстеження (технічного діагностування) згідно постанови КМУ №687 від 26.05.2004 року (п.10) технологічних трубопроводів (а.с. 14-16).

Відповідно до пункту 4.1. договору вартість послуг узгоджена сторонами у протоколі узгодження договірної ціни (додаток №1, що підписується сторонами та є невід'ємною частиною даного договору) та складає 18 100,00 грн. в тому числі ПДВ 3 016,67 грн.

Згідно наявних в матеріалах справи акту здачі-приймання послуг (робіт) №1 від 02.03.2017 року на суму 12 700,00 грн. та №2 від 12.10.2017 року на суму 5 400,00 грн. позивач на виконання умов договору надав відповідачу 2 послуги на загальну суму 18 100,00 грн. (арк.с.18-19).

За умовами пункту 4.2. договору оплата за надання послуг здійснюється шляхом перерахування грошових коштів замовником на рахунок виконався після підписання сторонами акту приймання-передачі послуг на протязі 20 діб.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач 2 оплатив позивачу частину наданих послуг в сумі 12 700,00 грн., що підтверджується наявним платіжним дорученням №24322 від 04 серпня 2017 року (а.с. 22).

В свою чергу, матеріали справи не містять доказів оплати наданих згідно акту №2 послуг в сумі 5 400,00 грн., а відповідач 2 суду їх не надав.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 18 січня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю українсько-німецьке підприємство "Товариство технічного нагляду ДІЕКС" (позивач, кредитор) та Товариства з обмеженою відповідальністю Українсько-німецького науково-виробничого підприємства "Технічний центр діагностики та експертизи" (відповідач 1, поручитель) було укладено договір поруки №32-17-УС, предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання боржником (ПАТ "Рівнеазот") всіх обов'язків за договорами, вказаними в додатку №1 (за договором про виконання робіт №32-17-ДС від 18.01.2017 року).

Розмір відповідальності поручителя перед кредитором обмежується сумою у розмірі 1 000,00 грн.

Оскільки відповідач 2 заборогованість в розмірі 5400 грн. не сплатив, позивач просив стягнути з нього основний борг , крім того на підставі ст..625 ЦК України 33грн. 29 коп. - 3% річних, 103 грн. 14 коп. - інфляційних втрат та стягнути з відповідача 1 за невиконання відповідачем 2 своїх зобов»язань 1000 грн. за договором поруки.

Аналізуючи зазначені обставини справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Так, згідно з положеннями статті 11 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) та статті 174 Господарського кодексу України (далі – ГК України), договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В свою чергу, як вбачається з матеріалів справи, 30 листопада 2017 року позивач звернувся до відповідача 2 з листом-вимогою про сплату наявної заборгованості (арк.с. 25-28). Разом з тим, відповідь на дану вимогу у матеріалах справи відсутня. В судовому засіданні відповідач 2 не заперечив існування означеної заборгованості .

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_2 акціонерного товариства "Рівнеазот" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю українсько-німецьке підприємство "Товариство технічного нагляду ДІЕКС" 5400,00 грн. заборгованості заявлені обґрунтовано і підставно, а відтак правомірно задоволені судом першої інстанції.

Щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат, Рівненський апеляційний господарський суд зазначає наступне .

Як унормовано у положеннях частини 2 статті 193 ГК України, порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (така ж позиція викладена у статті 611 ЦК України).

Крім того, згідно статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки Позивача щодо нарахування відповідачу 2 -3% річних та інфляційних втрат, колегія констатує, що він є арифметично вірний і відповідно судом першої інстанції було правомірно стягнуто -33,29 грн. 3% річних та 103,14 грн. інфляційних втрат.

Щодо позовних вимог до відповідача 1- Товариства з обмеженою відповідальністю Українсько-німецького науково-виробничого підприємства "Технічний центр діагностики та експертизи" , колегія суддів вважає за необхідне вказати таке.

Як зазначалось вище у даній постанові, 18 січня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю українсько-німецьке підприємство "Товариство технічного нагляду ДІЕКС" (позивач, кредитор) та Товариства з обмеженою відповідальністю Українсько-німецького науково-виробничого підприємства "Технічний центр діагностики та експертизи" (відповідач 1, поручитель) було укладено договір поруки №32-17-УС, предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання боржником (ПАТ "Рівнеазот") всіх обов'язків за договорами, вказаними в додатку №1 (за договором про виконання робіт №32-17-ДС від 18.01.2017 року).

Розмір відповідальності поручителя перед кредитором обмежується сумою 1 000,00 грн.

Аналізуючи зазначені обставини, колегія суддів вважає за необхідне вказати таке.

Так, згідно статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Згідно статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з висновком місцевого суду, що у даному випадку необхідно солідарно стягувати з відповідача 1 та відповідача 2 - 1000,00 грн. заборгованості, з огляду на таке.

Як вбачається із заявлених вимог, позивач скористався своїм правом ( кредитора) та звернувся з вимогою до відповідача 1 про стягнення з відповідача 1( поручителя) – 1000, 00 грн.

В свою чергу, суд першої інстанції ,розглядаючи дану вимогу в світлі наявного договору поруки №32-17-УС від 18.01.2017 року, не врахував положень ч.1 ст. 543 ЦК України, що призвело до додаткового стягнення з відповідача 2 - 1000,00 грн. за Договором поруки.

Так, згідно положення ч.1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов"язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов"язково частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь -кого з них окремо, чим і скористався позивач , заявивши таку вимогу до відповідача 1.

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції констатує, що позивач в суді першої інстанції не ставив вимоги щодо солідарного стягнення з відповідача 1 та відповідача 2 -1000,00 грн.

Згідно ч.2 ст.237 ГПК України, при ухваленні рішення суд не можу виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув.

З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення господарського суду Рівненської області від 04.05.2018 року в частині солідарного стягнення з ПАТ "РІВНЕАЗОТ" 1000,00 грн. у справі № 904/783/18 підлягає скасуванню.

Відповідно до ст.ст.74, 76 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до п.2 част.1 ст.275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення .

Згідно з п.4 ч.1 ст.277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, апеляційна скарга ПАТ "РІВНЕАЗОТ" підлягає до задоволення, а рішення господарського суду Рівненської області від 04 травня 2018 року у справі № 904/783/18, в частині солідарного стягнення з ПАТ "РІВНЕАЗОТ" та ТОВ Українсько - німецького науково -виробничого підприємства "Технічний центр діагностики та експертизи" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне українсько-німецьке підприємство "Товариство технічного нагляду ДІЕКС" 1000,00 грн. заборгованості підлягає скасуванню з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову у стягненні з ПАТ "РІВНЕАЗОТ" 1000 грн.

У зв"язку із задоволенням апеляційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати необхідно покласти на позивача.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 271, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 акціонерного товариства "Рівнеазот" задовольнити .

2. Рішення господарського суду Рівненської області від 04 травня 2018 року у справі № 904/783/18 в частині солідарного стягнення з ПАТ "РІВНЕАЗОТ" та ТОВ Українсько - німецького науково -виробничого підприємства "Технічний центр діагностики та експертизи" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне українсько-німецьке підприємство "Товариство технічного нагляду ДІЕКС" -1000,00 грн. заборгованості скасувати.

Прийняти нове , яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Українсько-німецького науково-виробничого підприємства "Технічний центр діагностики та експертизи" (49040, м.Дніпро, пров. Джинчарадзе 8, код ЄДРПОУ 30268475) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне українсько-німецьке підприємство "Товариство технічного нагляду ДІЕКС" (49040, Дніпропетровська область, м. Дніпро, пров. Джинчарадзе 8, код ЄДРПОУ 32349901)- 1000,00 ( одна тисяча гривень ) заборгованості.

В решті рішення господарського суду Рівненської області від 04 травня 2018 року у справі № 904/783/18 залишити без змін.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне українсько-німецьке підприємство "Товариство технічного нагляду ДІЕКС" (49040, Дніпропетровська область, м. Дніпро, пров. Джинчарадзе 8, код ЄДРПОУ 32349901) на користь ПАТ "РІВНЕАЗОТ" (33017, м. Рівне, РІВНЕ-17, код ЄДРПОУ 05607824) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 2 643,00 грн.

На виконання даної постанови господарському суду Рівненської області видати накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в касаційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 02 липня 2018р.

Головуючий суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Гудак А.В.