Справа № 182/1670/18

Провадження № 2/0182/1857/2018

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.07.2018 року Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого суддіОСОБА_1при секретаріОСОБА_2

розглянувши у судовому засіданні в залі суду м. Нікополя цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Комунального підприємства «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Нікопольської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач 12.03.2018 року звернувся до суду з зазначеним позовом (а.с.1-4), посилаючись на наступні обставини.

Він 04.09.2014 року на підставі наказу № 66-п був прийнятий на посаду начальника служби з економічної безпеки Комунального підприємства «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Нікопольської міської ради (далі за текстом КП «НВУВКГ» НМР). 13.01.2017 року він був переведений на посаду начальника відділу охорони. 12.02.2018 року на підставі наказу № 33 від 12.02.2018 року його було звільнено з займаної посади у звязку із скороченням штату працівників на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України. Вважає наказ № 33 від 12.02.2018 року незаконним, необґрунтованим і таким, що порушує його трудові права з наступних підстав.

03.11.2017 року адміністрацією підприємства був виданий наказ № 319 «Про скорочення штату працівників», згідно якого було скорочено штат працівників підприємства на 23 одиниці з 12.02.2018 року. Згідно додатку № 1 до наказу від 03.11.2017 року №319 скороченню підлягають одна посада начальника відділу охорони та двадцять дві посади сторожа. 03.11.2017 року Первинна профспілкова організація КП «НВУВКГ» НМР надала згоду на скорочення штату працівників на 22 штатні одиниці (охоронників) у звязку із змінами вимог про надання охорони обєктів КП «НВУВКГ» НМР. 15.11.2017 року він був попереджений про звільнення з 12.02.2018 року.

Зазначив, що у порушення вимог трудового законодавства, його не ознайомили з наявними на підприємстві вакантними посадами, відмовили у переводі на вакантну посаду інженера у відділі водопровідних мереж, хоча за фахом він інженер. Від нього приховали наявні на підприємстві наступні вакантні посади: завідувача базою відпочинку «Комунальник» у відділі головного механіка КП «Нікопольводоканал», інженера експедитора в бюро матеріального забезпечення, старшого інженера у відділі головного механіка, інженера з водоконтролю у відділі збуту, начальника бюро матеріального забезпечення. 07.02.2018 року він написав заяву про перевід на посаду завідуючого базою відпочинку, яка була проігнорована адміністрацією підприємства. Крім того, дозвіл на скорочення посади начальника відділу охорони профспілка не надала.

За його розрахунком, втрачений заробіток, що підлягає стягненню на його користь на час звернення до суду, за період з 13.02.2018 року по 12.03.2018 року приблизно становить 8161,33 грн.

Послався на те, що в результаті незаконного звільнення йому заподіяно моральну шкоду. Через порушення його конституційного права на працю та втрату заробітку він зазнав душевного болю та страждань. Внаслідок перенесеного стресу він не може нормально відпочити, погіршився його настрій та стан здоровя. Йому доводиться докладати додаткових зусиль для організації подальшого життя та працевлаштування. Моральну шкоду оцінює у 5000, 00 грн.

На підставі наведеного просить визнати незаконним та скасувати наказ КП «НВУВКГ» НМР № 33 від 12.02.2018 року «Про припинення трудового договору (контракту)»; поновити його на попередньому місці роботи на посаді начальника відділу охорони; стягнути з КП «НВУВКГ» НМР на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу; стягнути з відповідача на його користь заподіяну моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн.

Ухвалою судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16.03.2018 року у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відмовлено (а.с.17).

Ухвалою судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16.03.2018 року позовну заяву ОСОБА_3 доКомунального підприємства«Нікопольське виробничеуправління водопровідно-каналізаційногогосподарства» Нікопольськоїміської радипро визнаннянезаконним таскасування наказупро звільнення,поновлення нароботі,стягнення середньогозаробітку зачас вимушеного прогулу,моральної шкоди прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, провадження по справі відкрито (а.с.18,19).

Ухвалою судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16.03.2018 року було витребувано у КП «НВУВКГ» НМР докази по справі (а.с.20,21).

Ухвалою судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26.03.2018 року було частково задоволено клопотання позивача, витребувано у КП «НВУВКГ» НМР докази по справі (а.с.34,35).

06.04.2018 року на адресу суду від відповідача на виконання вимог ухвали від 16.03.2018 року та ухвали від 26.03.2018 року надійшли документи, які витребував суд.

06.04.2018 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з додатками (а.с.58-67), згідно якого відповідач просить у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити в повному обсязі. Посилався на те, що 13.01.2017 року за заявою ОСОБА_3 його було переведено на посаду начальника відділу охорони. У звязку зі змінами щодо вимог надання охорони на КП «НВУВКГ» НМР було прийнято рішення щодо скорочення відділу охорони. 03.11.2017 року КП «НВУВКГ» НМР було направлено звернення до профспілкового комітету щодо погодження на скорочення штату працівників підприємства на 23 штатних одиниці персоналу відділу охорони. Листом первинної профспілкової організації від 03.11.2017 року у звязку зі змінами до вимог надання охорони обєктів КП «Нікопольводоканал», було надано згоду на скорочення штату працівників відділу охорони на 23 штатні одиниці. 03.11.2017 року за № 319 КП «Нікопольводоканал» було видано наказ «Про скорочення штату працівників» у звязку з оптимізацією штатної численності працівників підприємства. Згідно додатку № 1 до наказу від 03.11.2017 року скороченню підлягали працівники відділу охорони: начальник відділу та 22 сторожа. 10.11.2017 року КП «Нікопольводоканал» було видано наказ №156-к, яким попереджено працівників про наступне звільнення у звязку із скороченням штату працівників, про наступне звільнення було попереджено ОСОБА_3 15.11.2017 року. 12.02.2018 року наказом КП «Нікопольводоканал» №33 про припинення трудового договору позивача було звільнено з посади начальника відділу охорони на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням штату працівників. Попереджуючи про наступне звільнення, позивачу були запропоновані вакантні посади, однак згоди на переведення ним надано не було. 18.01.2018 року та 05.02.2018 року позивачу також було запропоновано вакантні посади. З наявними вакансіями ОСОБА_3 був ознайомлений, що підтверджується його підписом, проте згоду на переведення не надав, відповідна заява, у встановленому діючим законодавством порядку, подана не була. У звязку зі змінами до вимог надання охорони обєктів КП «Нікопольводоканал», було введено нову організаційну структуру та штатний розпис, згідно з якими відділ охорони було ліквідовано, посада, яку обіймав позивач, була скорочена. Про звільнення позивач був попереджений персонально за два місяці, при цьому, йому було неодноразово запропоновано вакантні посади, проте позивач від запропонованих посад відмовився. Таким чином, при звільненні позивача підприємством не було допущено порушень чинного законодавства. Тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог. Так як позивача було звільнено з дотриманням трудового законодавства, то позивачу не було завдано з боку відповідача і моральної шкоди.

18.04.2018 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив з додатками (а.с.68-73). У відповіді на відзив позивач зазначив, що профспілка надала дозвіл на звільнення 22 штатних одиниць охоронників. Письмова заява про перевід на вакантну посаду інженера у відділі водопровідних мереж ним не була подана тому, що йому було відомо про наявність вакантної посади завідуючого базою відпочинку «Комунальник» у відділі головного механіка КП «Нікопольводоканал», про переведення на яку він подав заяву 07.02.2018 року. Його заява була залишена без відповіді. Зазначив, що в період з 15.11.2017 року по 12.02.2018 року у відповідача були вакантні наступні посади: посада інженера експедитора в бюро матеріального забезпечення була вільна з 15.01.2018 року; посада старшого інженера у відділі головного механіка була вакантна з 30.11.2017 року; посада інженера з водоконтролю у відділі збуту була вакантна з 05.01.2018 року; посада начальника бюро матеріального забезпечення була вакантна з 30.11.2017 року до 14.02.2018 року, на підтвердження чого надав копії трудових книжок ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

25.04.2018 року на адресу суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив позивача, з додатками (а.с.74-87). У запереченнях відповідач зазначив, що посилання позивача на погодження профспілкової організацією лише 22 штатних одиниць (охоронників) не відповідає дійсності. Так, 03.11.2017 року КП «НВУВКГ» НМР було направлено звернення до профспілкового комітету щодо погодження на скорочення штату працівників підприємства на 23 штатних одиниці персоналу відділу охорони. Листом первинної профспілкової організації від 03.11.2017 року у звязку зі змінами до вимог надання охорони обєктів КП «Нікопольводоканал», було надано згоду на скорочення штату працівників відділу охорони на 23 штатні одиниці. Послався на те, що у відповідності до діючого законодавства, одночасно з попередженням про звільнення працівнику пропонується робота за відповідною професією, і тільки за відсутності такої роботи інша робота, яка є на підприємстві. Тобто, працівнику необхідно пропонувати не тільки роботу за його спеціальністю, але й іншу вакантну посаду, нижчу за рангом, але нижче оплачувану роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його світи, кваліфікації, досвіду роботи й стану здоровя. Враховуючи дані положення, КП «Нікопольводоканал» було запропоновано позивачу всі наявні на підприємстві посади з урахуванням його освіти, кваліфікації і досвіду роботи. Відповідно до посадової інструкції начальника бюро матеріального забезпечення, до претендента на посаду встановлюються наступні кваліфікаційні вимоги: повна або базова вища освіта відповідного напрямку підготовки (магістр, спеціаліст або бакалавр); післядипломна освіта в галузі управління; стаж роботи в галузі за професією: для магістра або спеціаліста - не менше 2-х років, бакалавра - не менше 3-х років. Враховуючи дані кваліфікаційні вимоги, посаді начальника бюро матеріального забезпечення позивач не відповідає. Відповідно до посадової інструкції старшого інженера у відділі головного механіка, на посаду старшого інженера може бути призначений фахівець, що має вищу технічну освіту та стаж роботи не менше 3-х років за фахом. Посадовою інструкцією інженера (експедитора) БМЗ встановлюються наступні кваліфікаційні вимоги: вища чи середньо-фахова освіта зі стажем роботи на інженерно-технічних посадах не менше 3-х років. Проте, позивач не має необхідного стажу роботи на інженерно-технічних посадах, що підтверджується переліком виконуваної роботи з початку трудової діяльності позивача (копія особового листка з обліку кадрів додається). Щодо посилань позивача щодо не переведення його на посаду завідуючого базою відпочинку «Комунальник», зазначив, що відповідно до штатного розпису посада завідуючого базою відпочинку «Комунальник» є тимчасовою (сезонною) та зайнята лише в літній період, що унеможливлює переведення позивача на зазначену посаду. Зазначив, що надані позивачем копії трудових книжок ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не є прямою підставою для задоволення позовних вимог, бо звільнення працівників не вказують на обовязкове автоматичне відкриття таких вакансій та можливість зайняття позивачем даних посад. Працівнику пропонується наявна на підприємстві робота, тобто вакантна посада чи робота за відповідною професією чи спеціальністю, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Вивчивши матеріали справи суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ч.1ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зіч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Пунктом 11постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі»передбачено, що оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та другастатті 3ЦПК (в редакції закону 2004 року),то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

У відповідності до ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.40 Кодексу України про працю, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другоюстатті 40 КЗпП Українивстановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 частини першої цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до ч.1 ст.43 КЗпП України, розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Як вбачається з копії трудової книжки Серії БТ-І №7363632, заведеної 22.07.1985 року на імя ОСОБА_3 (а.с.6), позивач 04.09.2014 року на підставі наказу № 66-п від 04.09.2014 року прийнятий на посаду начальника служби з економічної безпеки Комунального підприємства «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Нікопольської міської ради; 13.01.2017 року на підставі наказу № 6-к від 13.01.2017 року позивач переведений на посаду начальника відділу охорони; 12.02.2018 року на підставі наказу № 33 від 12.02.2018 року позивач звільнений у звязку із скороченням штату працівників відповідно до п.1 ст. 40 КЗпП України. Вказане також підтверджується матеріалами справи (а.с.26-35,44,45).

Наказом №319 від 03.11.2017 року «Про скорочення штату працівників» (а.с.8), підписаним начальником КП «НВУВКГ» НМР ОСОБА_6, погодженим головою профкому ОСОБА_7, у звязку з оптимізацією штатної чисельності працівників підприємства було наказано скоротити з 12.02.2018 року штат працівників підприємства на 23 одиниці; затвердити перелік виключених зі штатного розпису підприємства професій у звязку зі скороченням штату (додаток №1 до наказу); начальнику відділу кадрів згідно чинного законодавства попередити працівників, які підлягають скороченню, під розпис про звільнення через скорочення штату. У Додатку № 1 до наказу від 03.11.2017 року №319 вказано перелік посад і професій, які вилучені зі штатного розпису підприємства у звязку зі скороченням штату на 23 одиниці: одна штатна одиниця посади начальника відділу охорони та двадцять дві штатні одиниці посади сторожа (а.с.8-на звороті).

Зі штатного розпису керівників, професіоналів, фахівців, технічних службовців та робочих Комунального підприємства «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Нікопольської міської ради станом на 01.11.2017 рік (а.с.46-47), штатного розпису керівників, професіоналів, фахівців, технічних службовців та робочих Комунального підприємства «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Нікопольської міської ради станом на 01.12.2017 рік (а.с.48-49) вбачається, що до вказаних штатних розписів включено структурний підрозділ «відділ охорони» у кількості 23 штатних одиниць, з яких: одна штатна одиниця начальник відділу охорони, 22 штатних одиниці сторож.

Зі штатного розпису керівників, професіоналів, фахівців, технічних службовців та робочих Комунального підприємства «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Нікопольської міської ради станом на 2018 рік (а.с.50-52), штатного розпису керівників, професіоналів, фахівців, технічних службовців та робочих Комунального підприємства «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Нікопольської міської ради на 12.02.2018 рік (а.с.53-54) вбачається, що зі штатного розпису на 2018 рік вилучено структурний підрозділ «відділ охорони» у кількості 23 штатних одиниць: одна штатна одиниця начальник відділу охорони, 22 штатних одиниці сторож.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що у Комунальному підприємстві «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Нікопольської міської ради дійсно відбулося скорочення штату працівників у звязку з оптимізацією штатної чисельності працівників підприємства.

З матеріалів справи вбачається, що 03.11.2017 року начальник КП «Нікопольводоканал» ОСОБА_6 у звязку зі змінами до вимог надання охорони обєктів КП «Нікопольводоканал» (ліцензійною організацією) звернувся до профспілки КП «Нікопольводоканал» за погодженням на скорочення штату працівників підприємства на 23 штатних одиниці персоналу відділу охорони: начальник відділу 1 штатна одиниця, сторожі 22 штатних одиниці з 12.02.2018 року (а.с.55,61).

Як вбачається з листа голови профспілки КП «Нікопольводоканал» ОСОБА_7 від 03.11.2017 року (а.с.56), 03.11.2017 року на зборах профспілкового комітету було розглянуто 2 листа від КП «Нікопольводоканал» на 33 штатні одиниці, в тому числі на 23 штатні одиниці згідно листа від 03.11.2017 року. Стосовно листа від 03.11.2017 року вирішили надати згоду на скорочення штату працівників КП «Нікопольводоканал» на 23 штатні одиниці (персонал відділу охорони) у звязку зі змінами до вимог надання охорони обєктів КП «Нікопольводоканал» (ліцензійною організацією).

Викладене підтверджується відповіддю Первинної профспілкової організації Комунального підприємства «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Нікопольської міської ради від 26.06.2018 року (а.с.92) на запит суду, що був направлений у звязку з розбіжностями в документах представлених сторонами щодо надання згоди профспілкою організацією (а.с.88). З відповіді (а.с.92) вбачається наступне: 03.11.2017 року до первинної профспілкової організації надійшло звернення КП «Нікопольводоканал» щодо надання погодження на скорочення штату працівників підприємства на 23 штатних одиниці (персоналу відділу охорони), у т.ч. начальника відділу охорони ОСОБА_3; 03.11.2017 року Первинною профспілковою організацією Комунального підприємства «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Нікопольської міської ради було надано згоду на скорочення штату працівників відділу охорони на 23 штатних одиниці, у т.ч. начальника відділу охорони ОСОБА_3; згода на скорочення штату працівників відділу охорони надавалася згідно листа від 03.11.2017 року на 23 штатних одиниці, у т.ч. начальника відділу охорони ОСОБА_3 Викладене також підтверджується наданими (до вказаної відповіді) Первинною профспілковою організацією Комунального підприємства «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Нікопольської міської ради копіями звернення КП «Нікопольводоканал» до профспілки від 03.11.2017 року щодо надання погодження на скорочення штату працівників підприємства на 23 штатних одиниці персоналу відділу охорони: начальник відділу 1 шт. од, сторожі 22 шт. од. (а.с.93), відповіддю Первинної профспілкової організації від 03.11.2017 року щодо розгляду звернення, про надання згоди, в тому числі, на скорочення штату працівників підприємства на 23 штатних одиниці персоналу відділу охорони (а.с.94), а також листом Комунального підприємства «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Нікопольської міської ради від 25.06.2018 року (а.с.91).

Враховуючи викладене, суд не бере до уваги ксерокопію листа від 03.11.2017 року, додану позивачем до позовної заяви (а.с.12), в якому зазначено про надання профспілковою організацією згоди на 22 штатні одиниці.

Наказом №156-к від 10.11.2017 року «Про попередження працівників про наступне звільнення у звязку із скороченням штату працівників» (а.с.62,62-на звороті), наказано попередити працівників відділу охорони про наступне звільнення 12.02.2018 року у звязку із скороченням штату працівників за п.1 ст. 40 КЗпП (в тому числі ОСОБА_3В.) (Відомість №1 до наказу); начальнику ВК ОСОБА_8 по відомості № 1 цього наказу попередити працівників під розпис про наступне звільнення, запропонувати працівникам вакантні робочі місця (згідно Довідки про наявність вакансій).

Як вбачається з Додатку до наказу по КП «Нікопольводоканал» від 10.11.2017 року № 156-к, Відомості № 1 попередження працівників про наступне звільнення (а.с.10), 15.11.2017 року ОСОБА_3 (начальник відділу охорони) під розпис був попереджений про звільнення 12.02.2018 року. Вказане також підтверджується попередженням про наступне звільнення, згідно якого ОСОБА_3 із попередженням ознайомлений 15.11.2017 року, про що поставив особистий підпис (а.с.63).

Згідно наказу № 33 від 12.02.2018 року (а.с.45), ОСОБА_3 12.02.2018 року звільнений з посади начальника відділу охорони у звязку із скороченням штату працівників за п.1 ст.40 КЗпП.

Як вбачається з довідки про наявність вакансій в КП «Нікопольводоканал» на 10.11.2017 року (а.с.64), з наявними вакантними місцями ОСОБА_3 був ознайомлений 15.11.2017 року, зазначив, що відмовляється від запропонованих вакансій. Перелік вакантних місць станом на 15.11.2017 року (а.с.57) збігається з переліком вакансій станом на 10.11.2017 року, з яким позивач був ознайомлений 15.11.2017 року. З переліку Вакантних робочих місць в КП «Нікопольводоканал» на 18.01.2018 року для працевлаштування працівників, які підлягають вивільненню (а.с.65) вбачається, що з наявними вакантними робочими місцями на 18.01.2018 року ОСОБА_3 був ознайомлений 25.01.2018 року, зазначив, що не згоден з запропонованими вакансіями. З довідки про наявність вакансій в КП «Нікопольводоканал» на 05.02.2018 року (а.с.66) вбачається, що ОСОБА_3 з наявними вакантними місцями був ознайомлений 05.02.2018 року, однак про згоду або відмову від наявних вакансій не зазначив.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем неодноразово пропонувалися позивачу вакантні посади, однак останній згоди на переведення не надав, запропоновані вакантні місця на 05.02.2018 року проігнорував. Як зазначив позивач у відповіді на відзив, письмову заяву на переведення на посаду інженера у відділі водопровідних мереж, запропоновану 05.02.2018 року, ним не було подано, так як йому було відомо про наявність вакантної посади завідувача базою відпочинку «Комунальник» у відділі головного механіка, про переведення на яку він подав заяву.

У матеріалах справи наявна заява ОСОБА_3 від 07.02.2018 року про переведення його на вакантну посаду завідувача базою відпочинку «Комунальник» у відділі головного механіка (а.с.13).

Відповідач у запереченнях зазначив про безпідставність посилань позивача на переведення його на посаду завідувача базою відпочинку «Комунальник», так як відповідно до штатного розпису посада завідувача базою відпочинку «Комунальник» є тимчасовою (сезонною) та зайнята лише в літній період, що унеможливлює переведення позивача на цю посаду.

Згідно штатного розпису керівників, професіоналів, фахівців, технічних службовців та робочих Комунального підприємства «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Нікопольської міської ради станом на 01.11.2017 рік (а.с.46-47), штатного розпису керівників, професіоналів, фахівців, технічних службовців та робочих Комунального підприємства «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Нікопольської міської ради станом на 01.12.2017 рік (а.с.48-49) в Бригаді з благоустрою зазначена посада завідувача бази відпочинку «Комунальник» (тимчасово).

У штатному розписі керівників, професіоналів, фахівців, технічних службовців та робочих Комунального підприємства «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Нікопольської міської ради станом на 2018 рік (а.с.50-52), посада завідувача бази відпочинку «Комунальник» відсутня.

Зі штатного розпису керівників, професіоналів, фахівців, технічних службовців та робочих «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Нікопольської міської ради на 12.02.2018 рік (а.с.53-54) вбачається, що в Бригаді з благоустрою зазначена посада завідувача бази відпочинку «Комунальник» (тимчасово).

Враховуючи викладене, те, що посада завідувача бази відпочинку «Комунальник» є тимчасовою, суд вважає безпідставними посилання позивача на те, що йому не було запропоновано посаду завідувача бази відпочинку «Комунальник» та не переведено на цю посаду за його заявою.

Положення п. 19 Постанови ПленумВерховного СудуУкраїни від06.11.1992року №9«Про практикурозгляду судамитрудових спорів» роз'яснює, що розглядаючи трудові спори, повязані зі звільненням за п.1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 25 травня 2016 року у справі № 6-3048цс15, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обовязок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника. Відповідно достатті 49-2 КЗпП Українипро наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті40, частини третьої статті49-2 КЗпП Українищодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Як вбачається з диплома серії УВ №950495 виданого на імя ОСОБА_3 25.06.1993 року (а.с.7), позивач здобув спеціальність «Обробка металів тиском», присвоєно кваліфікацію інженера-металурга, що також вбачається з особового листка ОСОБА_3 (а.с.86,87).

Відповідно до посадової інструкції начальника бюро матеріального забезпечення (а.с.77-79), до претендента на посаду встановлюються наступні кваліфікаційні вимоги: повна або базова вища освіта відповідного напрямку підготовки (магістр,спеціаліст або бакалавр); післядипломна освіта в галузі управління; стаж роботи в галузі за професією: для магістра або спеціаліста - не менше 2-х років, бакалавра - не менше 3-х років.

Відповідно до посадової інструкції старшого інженера відділу головного механіка (а.с.80-82), робота на даній посаді вимагає від працівника наступної кваліфікації: освіту вищу технічну та стаж роботи не менше 3-х років за фахом.

За посадовою інструкцією інженера (експедитора) бюро матеріального забезпечення (а.с.83-85) встановлюються наступні кваліфікаційні вимоги: вища освіта чи середньо-фахова освіта зі стажем роботи на інженерно-технічних посадах не менше 3-х років.

Враховуючи дані кваліфікаційним вимоги, виконувану ОСОБА_3 роботу з початку трудової діяльності, зазначену в особовому листку з обліків кадрів (а.с.86,87), вказаним посадам позивач не відповідає.

Посилання позивача на те, що йому не було запропоновано зазначені вище посади, суд вважає безпідставними. Враховуючи викладене, суд не приймає до уваги докази, надані позивачем на підтвердження вакантних посад у звязку зі звільненням працівників (а.с.71,72 копії з трудових книжок на імя ОСОБА_4, ОСОБА_5В.).

З наявними на підприємстві вакансіями ОСОБА_3 був ознайомлений, що підтверджується його підписами (а.с.64,65,66), проте згоду на переведення не надав, відповідна заява, у встановленому діючим законодавством порядку, позивачем подана не була.

Таким чином, суд вважає, що позивачу були запропоновані вакантні посади з урахуванням його освіти, кваліфікації і досвіду роботи, проте згоди на переведення позивачем надано не було.

Дослідивши всі наявні матеріали справи, оцінивши їх в сукупності, враховуючи той факт, звільнення позивача відбулося дійсно з підстав визначених п.1 ч.1 ст.40 КЗпП, що підтверджено відповідними доказами у справі, враховуючи те що, звільнення відповідача відбулося на законних підставах з додержанням чинного трудового законодавства, що позивачем обставин викладених в позові в обґрунтування позовних вимог не доведено, доказів суду не представлено, суд вважає за необхідне у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 щодо визнання незаконним та скасування наказу КП «НВУВКГ» НМР № 33 від 12.02.2018 року про звільнення - відмовити.

Так як в цих вимогах позивачу відмовлено, то не підлягають задоволенню і вимоги позову про поновлення позивача на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, які тісно повязані з вимогами, у задоволенні яких позивачу відмовлено.

Враховуючи те, що у позові ОСОБА_3 відмовлено повністю, що позивач у відповідності до ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, то у відповідності до ст.141 ЦПК України, судовий збір в розмірі 2819 грн. 20 коп. (за три вимоги немайнового характеру та одну вимогу майнового характеру) необхідно компенсувати за рахунок держави.

Керуючись ст.ст.40,43,49-2,232,233 КЗпП України, ст.ст.12,13,76-78,81,89,141,259,263-265,268 ЦПК України, п.п.15.5 п.15 ч.1 Перехідних положень ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

У задоволені позовної заяви ОСОБА_3 (місце проживання: 53200, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Комунального підприємства «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Нікопольської міської ради (місцезнаходження: 53219, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Перспективна, буд.180, Код ЄДРПОУ 03341339) про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди відмовити.

Судовий збір в розмірі 2819,20 грн. компенсувати за рахунок держави.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг) до або через Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: ОСОБА_1