Провадження№ 4-с/266/15/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.06.2018 року м. Маріуполь

Приморський районний суд м. Маріуполя Донецької області в складі:

головуючого судді - Сараєва І.А.,

при секретарі – Нетреба О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на дії Приморського відділу державної виконавчої служби м. Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаною скаргою, в якій просила суд поновити строк на оскарження дій начальника Приморського ВДВС м. Маріуполя ГТУЮ у Донецькій області щодо відмови в винесенні постанови про зняття арешту на нерухоме майно боржника ОСОБА_3 та зобов’язати Приморський ВДВС м. Маріуполя ГТУЮ у Донецькій області винести постанову про зняття арешту зі всього нерухомого майна боржника ОСОБА_3, який накладений постановою держвиконавця Жовтневого ВДВС м. Маріуполя про зняття арешту від 21.06.2016р. та рішенням держвиконавця Приморського ВДВС м. Маріуполя від 29.09.2017р. Скарга обґрунтована тим, що рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 18 вересня 2015 року стягнуто з її колишнього покійного чоловіка – ОСОБА_3, який помер 01.03.2017р. пеню за прострочення сплати аліментів за період з 31.12.2006р. по 27.07.2015р. в сумі 862885,17грн. Державним виконавцем Жовтневого ВДВС м. Маріуполя при примусовому виконанні виконавчого листа № 266/2870/15ц винесено постанову від 21.06.2016 року про арешт всього нерухомого та рухомого майна боржника ОСОБА_3 та заборони на його відчуження. 19.07.2016р. держвиконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження та направлення провадження за місцем роботи боржника до Приморського ВДВС м. Маріуполя. 22.09.2017 року державним виконавцем Приморського ВДВС м. Маріуполя закінчено виконавче провадження у зв’язку зі смертю боржника, зазначено, що стягнуто виконавчий збір в сумі 1077,10грн., не стягнута сума виконавчого збору складає 25211,42грн, витрати виконавчого провадження не стягнуті. У пункті 2 вищевказаної постанови зазначено «припинити чинність арешту майна боржника та скасувати інші заходи примусового виконання рішення», у зв’язку з чим вона пропустила строк оскарження з поважних причин, т.я. вважала арешт знятим. Спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 є його неповнолітній син ОСОБА_4, 23.02.2001р.н., який знаходиться на її утриманні та вихованні, інших спадкоємців не має. 29.09.2017р. постановою держвиконавця був накладений арешт на нерухоме майно боржника ОСОБА_3, у зв’язку з закінченням виконавчого провадження. Від нотаріуса вона дізналася, що спадкова квартира знаходиться під арештом та звернулася з заявою до начальника Приморського ВДВС м. Маріуполя ГТУЮ у Донецькій області з проханням про зняття арешту, на яку листом від 30.03.2018р. у знятті арешту їй було відмовлено, оскільки її неповнолітній син є правонаступником та повинен сплатити виконавчий збір в сумі 85211,42грн. та витрати на виконавче провадження в сумі 50,15 грн. Вважає, що така відмова у знятті арешту є незаконною, оскільки існуючі права витікають з аліментних зобов’язань, і не входять до складу спадщину та не можуть бути покладені на неповнолітнього ОСОБА_4 Враховуючи наведене просить суд поновити строк на оскарження дій та зобов’язати Приморський ВДВС м. Маріуполя ГТУЮ у Донецькій області винести постанову про зняття арешту зі всього нерухомого майна боржника ОСОБА_3

Заявниця ОСОБА_2 у судове засідання не з’явилася, надала заяву, якою вимоги скарги підтримала, просила її задовольнити, справу розглянути у її відсутність.

Представник Приморського відділу державної виконавчої служби м. Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області повідомлений належним чином про час розгляду скарги до суду не з’явився, про причини неявки суд не повідомив. На підставі ч.2 ст. 450 ЦПК України його неявка не перешкоджає розгляду скарги.

Суд, дослідивши матеріали скарги, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до ст. 1 зазначеного Закону виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до статті 18 Закону виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець зобов’язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Судом встановлено, що на виконанні у Приморського відділу державної виконавчої служби м. Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області перебувало виконавче провадження №51987586 з примусового виконання виконавчого листа № 266/2870/15-ц, виданого Приморським районним судом м. Маріуполя, про стягнення з ОСОБА_3 аліментів на користь ОСОБА_5 у сумі 862885,17грн.

22 вересня 2017 року державним виконавцем Приморського відділу державної виконавчої служби м. Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_6 при примусовому виконанні вищевказаного виконавчого листа винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №51987586, у зв’язку зі смертю боржника, припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення (а.с. 14-16).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо суб’єкта № 96330064 від 05.09.2017р. на нерухоме майно ОСОБА_3 накладено арешт 24.06.2016р. на підставі постанови про арешт майна, виданої 21.06.2016р. державним виконавцем Осецьким І.В., обтяжувач Жовтневий ВДВС ММУЮ (а.с. 19-21).

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо суб’єктів № 116905514 від 13.03.2018р. на нерухоме майно ОСОБА_3 накладено арешт 29.09.2017р. на підставі постанови про закінчення виконавчого провадження № 49712386, виданої 19.07.2016р. державним виконавцем Осецьким І.В., обтяжувач Приморський ВДВС м. Маріуполя ГТУЮ у Донецькій області (а.с. 22-23).

01.03.2017 року ОСОБА_3 помер. ОСОБА_3 та скаржниця є батьками ОСОБА_4, 23.02.2001р.н., який є спадкоємцем першої черги після смерті батька (а.с.11-13).

Згідно з листом начальника Приморського ВДВС м. Маріуполя ГТУЮ у Донецькій області від 30.03.2018р. ОСОБА_5 у знятті арешту з майна боржника ОСОБА_3 було відмовлено, оскільки згідно ч. 5 ст. 15 ЗУ «Про виконавче провадження» ОСОБА_4 є правонаступником боржника та повинен сплатити виконавчий збір та витрати на виконавче провадження (а.с. 27).

У відповідності до ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-XIV в редакції, що діяла на час прийняття постанови державним виконавцем про закінчення виконавчого провадження, у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника (ч.2 ст. 50 Закону).

У відповідності до п.7 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» 02.06.2016 р. №1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення, крім випадку, якщо існує заборгованість із стягнення відповідних платежів.

У відповідності до ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.

Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Статтею 608 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняються смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язано з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.

У відповідності до п.4 ч.1 ст.1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом.

Суд, з урахуванням п. 2 постанови державного виконавця Приморського ВДВС м. Маріуполя про закінчення виконавчого провадження від 22.09.2017 року, в якому зазначено про зняття арешту та не зазначення у листі начальника Приморського ВДВС м. Маріуполя ГТУЮ у Донецькій області від 30.03.2018р. про строк і порядок оскарження, вважає за можливе поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця.

Таким чином арешт з майна ОСОБА_3 мав бути знятий разом із прийняттям постанови про закінчення виконавчого провадження, про що і зазначено у постанові держвиконавця Приморський ВДВС м. Маріуполя ГТУЮ у Донецькій області від 22.09.2017р.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до статті 2 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження здійснюється з дотриманням, зокрема: верховенства права, законності, справедливості.

Частинами 1, 2 ст. 451 ЦПК України, встановлено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов’язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає за необхідне зняти арешт з усього нерухомого майна боржника ОСОБА_3, скаргу задовольнити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 450, 451 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця.

Скаргу ОСОБА_1 на дії Приморського відділу державної виконавчої служби м. Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області – задовольнити.

Зобов’язати Приморський ВДВС м. Маріуполя ГТУЮ у Донецькій області зняти арешт зі всього нерухомого майна боржника ОСОБА_3, який накладений по примусовому виконанню виконавчого листа № 266/2870/15-ц, виданого Приморським районним судом м. Маріуполя, боржник ОСОБА_3, № запису про обтяження 15111494 (спеціальний розділ) та № запису про обтяження 22587795 (спеціальний розділ).

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 15 днів з дня її проголошення до Апеляційного суду Донецької області через Приморський районний суд м. Маріуполя Донецької області.

Суддя Сараєв І. А.