ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 липня 2018 року м. Чернігів Справа № 825/2165/18

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Тихоненко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Менської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

29.05.2018 ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Менської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (далі – Менська ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 19.06.2015 № 9-17.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення не відповідає вимогам Податкового кодексу України, а тому є протиправним. Крім того, позивач зазначає, що дійсно у 2015 році мав у власності транспортний засіб автомобіль марки MITSUBISHI PAJERO WAGON, 2013 року випуску з об’ємом двигуна 3200 см.куб., але відповідачем під час визначення податкового зобов’язання не було враховано, що транспортний податок належить до місцевих податків, особливості введення якого передбачені ст. 12 Податкового кодексу України. На сьогоднішній день діє норма закону, згідно якої позивач не є платником транспортного податку і не був ним станом на липень-серпень 2015 року, а тому не повинен сплачувати його, як наслідок оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято безпідставно та є таким, що підлягає скасуванню.

12.06.2018 ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Менською ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області 20.06.2018 надано відзив, в якому відповідач просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог та зазначає, що у володінні останнього перебуває транспортний засіб з об’ємом двигуна 3200 см3, тобто є платником транспортного податку у відповідності до вимог Податкового кодексу України, а отже податкове повідомлення-рішення є правомірним та таким, що скасуванню не підлягає (а.с.41).

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивач є власником автомобіля марки MITSUBISHI PAJERO WAGON, 2013 року випуску з об’ємом двигуна 3200 см.куб.

Відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 19.06.2015 № 9-17, яким визначено суму податкового зобов’язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб у розмірі 25 000 грн (а.с.51) та направлено позивачу.

Як вбачається з матеріалів справи позивач 27.02.2018 звернувся до відповідача щодо надання податкового повідомлення-рішення чи іншого документу на підставі якого за позивачем обліковується зобов’язання зі сплати транспортного податку (а.с.10).

Листом від 27.03.2018 № 74/25-19 відповідач повідомив позивача, що за останнім зареєстровано автомобіль марки MITSUBISHI PAJERO WAGON, 2013 року випуску з об’ємом двигуна 3200 см.куб., дата первинної реєстрації 31.01.2014 та згідно з вимогами Податкового кодексу України 19.06.2015 сформовано податкове повідомлення-рішення № 9-17, в якому визначено суму податкового зобов’язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб в розмірі 25000 грн. Відповідне податкове повідомлення-рішення 25.06.2015 надіслано за адресою позивача рекомендованим листом з повідомленням про вручення, однак повернуто з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання» (а.с.11).

Вважаючи дане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.

Згідно із ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", який набрав чинності з 01.01.2015, ст.267 Податкового Кодексу України (далі - Кодекс) викладена у новій редакції, якою передбачено сплату транспортного податку.

Підпунктом 267.1.1 п.267.1 ст.267 Кодексу (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) визначено, що платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до пп.267.2.1 п.267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Об'єктом оподаткування відповідно до пп.267.2.1 п.267.2 ст.267 Кодексу є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до пп.267.2.1 п.267.2 цієї статті. Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку. Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Податок сплачується за місцем реєстрації об'єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України. Транспортний податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Цей принцип треба розуміти так, що дія закону починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів від 09.02.1999).

Як вже зазначалося раніше, об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см. При цьому обов'язок із сплати транспортного податку покладено на його платників починаючи із 2015 року (рік набрання чинності Законом).

Тому, законодавець, визначаючи об'єкт оподаткування транспортним податком, передбачив, що ознаками такого є дата реєстрації автомобіля та об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см. Отже, обов'язок сплачувати транспортний податок покладено на позивача після набрання чинності Законом від 28.12.2014 №71-VIII, та не поширено такий на період до набрання ним чинності, тобто до 01.01.2015.

Як було встановлено судом, позивачу на праві власності належить автомобіль марки MITSUBISHI PAJERO WAGON, 2013 року випуску з об’ємом двигуна 3200 см.куб.

Тобто, вказаний транспортний засіб є об'єктом оподаткування транспортним податком, а позивач - платником такого податку відповідно до ст.267 Кодексу.

Проте, суд зазначає, що податковим органом під час визначення податкового зобов’язання не було враховано, що транспортний податок належить до місцевих податків, особливості введення якого передбачені ст.12 Податкового кодексу України.

У відповідності до п.8.1 та п.8.3 ст.8 Кодексу в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Згідно п.п.10.1, 10.2 ст.10 Кодексу до місцевих податків належить податок на майно, який в силу ст.265 Кодексу складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю. Місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Положеннями статті 12 Кодексу визначено, що Верховна Рада України встановлює на території України загальнодержавні податки та збори і визначає: перелік загальнодержавних податків та зборів; перелік місцевих податків та зборів, установлення яких належить до компетенції сільських, селищних та міських рад; положення, визначені в п.7.1 та п.7.2 ст.7 цього Кодексу щодо загальнодержавних податків та зборів; положення, визначені в п.7.1 та п.7.2 ст.7 цього Кодексу щодо місцевих податків та зборів.

Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно п.24 ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України.

Підпунктом 12.3.4 п.12.3 ст.12 Кодексу визначено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Таким чином, транспортний податок, як місцевий податок, підлягав би сплаті у 2015 році виключно у разі прийняття органом місцевого самоврядування рішення про його встановлення до 15.07.2014.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Шаболтасівської сільської ради Сосницького району Чернігівської області від 30.01.2015 (а.с.13) про встановлення та затвердження місцевих податків і зборів на території Шаболтасівської сільської ради встановлено та затверджено на території Шаболтасівської сільської ради з 01.01.2015 місцеві податки, у тому числі, транспортний податок, а також затверджено положення про сплату місцевих податків.

Згідно пп.4.1.9 п.4.1 ст.4 Кодексу одним із принципів податкового законодавства України є принцип стабільності, відповідно до якого зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Згідно ст.3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Отже, 2015 рік - це плановий період, а 2016 рік - вже бюджетний період.

Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" ухвалений 28.12.2014, тобто після 15.07.2014, а транспортний податок встановлено на території Шаболтасівської сільської ради 30.01.2015 "Положенням про порядок обчислення та сплати транспортного податку на території Шаболтасівської сільської ради (а.с.15), затвердженого рішенням Шаболтасівської сільської ради Сосницького району Чернігівської області від 30.01.2015 про встановлення ставки податку транспортного збору на території Шаболтасівської сільської ради, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що застосування контролюючим органом положень Податкового кодексу України з урахуванням внесених Законом змін з метою оподаткування транспортним податком, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року.

Згідно із положеннями п.4 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 №71, органам місцевого самоврядування рекомендовано у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів. Також установлено, що в 2015 році до рішень місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2015 рік не застосовуються вимоги, встановлені Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Однак, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 №71-VIII не передбачено, що до рішень органів місцевого самоврядування про встановлення транспортного податку не застосовуються правила, зазначені у ст.12 Податкового кодексу України.

За таких обставин суд дійшов висновку, що у відповідача відсутні підстави для нарахування ОСОБА_1 в 2015 році транспортного податку та винесення податкового повідомлення-рішення від 19.06.2015 № 9-17, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб у розмірі 25 000 грн.

Крім того, визначення позивачу податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб суперечить принципу стабільності закріпленого нормами Податкового кодексу України.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд також враховує рішення Європейського суду з прав людини у справах "Серков проти України" (заява №39766/05), "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, та якими було встановлено порушення ст.1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи держаної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати прибуткового податку.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 необхідно задовольнити повністю.

У відповідності до вимог частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому , за рахунок бюджетних асигнувань Менської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню здійснені ним документально підтверджені судові витрати в розмірі 704,80 грн.

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (вул. Козацька (Калініна), 4, с. Шаболтасівка, Сосницький район, Чернігівська область, 16111, ідентифікаційний код НОМЕР_1) до Менської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (вул. Сіверський шлях, 57, м. Мена, 15600,код ЄДРПОУ 39560485) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Менської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області від 19.06.2015 № 9-17.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Менської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (вул. Сіверський шлях, 57, м. Мена, 15600,код ЄДРПОУ 39560485) на користь ОСОБА_1 (вул. Козацька (Калініна), 4, с. Шаболтасівка, Сосницький район, Чернігівська область, 16111, ідентифікаційний код НОМЕР_1) судові витрати в розмірі 704,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя О.М. Тихоненко

Повний текст рішення складено 04.07.2018.