РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

06 червня 2018 року

м. Рівне

Справа №817/888/18

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Щербакова В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" в особі Рівненського районного відділення Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія"

до

Головного управління ДФС у Рівненській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА _1 акціонерне товариство "Українська пожежно-страхова компанія" в особі Рівненського районного відділення Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (далі – Рівненське РВ ПрАТ «Українська ПСК») звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області (далі – ГУ ДФС у Рівненській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.12.2017 №0002341310 про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 46123,75грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акта перевірки, на підставі якого прийнято оспорювані податкові повідомлення-рішення, не ґрунтуються на достовірних, об'єктивних та належним чином встановлених і відображених у акті даних, не відповідають фактичним обставинам та суперечать чинному законодавству. Вказує, що за даними рахунку 641/1 головної книги, сальдо на 30.07.2017 становить 3096,95грн., за даними перевірки 5346,95грн. Розбіжність у сумі 2250грн. (5346,95грн. - 3096,95грн.), яка виникла у жовтні 2014 року, допущена у зв'язку з тим, що платником було відображено по Дт 641/1 перерахування податку на доходи фізичних осіб у сумі 4250,00грн., проте фактично сплачено за даними перевірки - 2000,00грн. Зазначає, що передбачений п.127.1 ст.127 Податкового кодексу України розмір штрафної санкції диференційований залежно від повторності визначення суми податкового зобов'язання з цього податку або зменшення суми бюджетного відшкодування. При цьому, ознаки повторності виникають в тому випадку, коли визначення контролюючим органом податкового зобов'язання відбувається після того, як протягом останніх 1095 днів контролюючим органом вже було вчинено дії з визначення податкового зобов'язання стосовно одного і того самого платника податків. Випадок помилкової сплати позивачем в неповному обсязі податку на доходи фізичних осіб не в повному обсязі у 2014 році, був єдиним (одноразовим). Спосіб його вчинення полягає у бездіяльності щодо одного з трьох обов'язкових елементів правопорушення, передбаченого ст.127 Податкового кодексу України, а саме сплати податку у неповному обсязі. Тобто "ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів" Рівненське РВ ПрАТ "Українська ПСК" не здійснювало, що виключає відповідальність, передбачену ст.127 Податкового кодексу України. Зазначає, що відповідно до вимог п.102.1. ст.102. Податкового кодексу України позивач вважається вільним від грошового зобов'язання платника податків, оскільки контролюючий орган, за результатами перевірки, визначив суму грошових зобов'язань платника податків по закінченню 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації. Позивач зазначає, що згідно з пп.«б» п.176.2. ст.176 Податкового кодексу України, особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Порядок заповнення і подання до органу Державної фіскальної служби України (далі - контролюючий орган) Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку визначається наказом Мінфіну "Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку" №4 від 13.01.2015. Відповідно до п.2.1. зазначеного наказу, податковий розрахунок подається окремо за кожний квартал (податковий період) протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного кварталу. Окремий податковий розрахунок за календарний рік не подається. Відтак, при виявлені неперерахування у вересні-місяці 2014 року податкового зобов’язання строк на право контролюючого органу на прийняття податкового повідомлення-рішення вираховується виходячи із граничного строку подання розрахунку форми №1-ДФ за ІІІ квартал 2014 року до 10.11.2014. Відтак, оскільки датою складання акту перевірки №1350/17-00-14-02-10/26259209 є 27.11.2017, а датою складання податкового повідомлення-рішення №0002341310 - 13.12.2017, то відповідачем в порушення п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України незаконно визначено грошове зобов’язання в сумі - 2250,00грн., штрафними (фінансовими) санкціями - 42996,09грн. та пені - 877,66грн.

Ухвалою суду від 02.04.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, та встановлено відповідачу строк для подання суду відзиву позовну заяву (відзив).

Згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення, вказана ухвала суду отримана представником відповідача 06.04.2018.

Відповідачем подано до суду відзив поза межами строку, встановленого судом, без поважних причин (04.05.2018), в якому він заперечив проти позовних вимог. Відзив обґрунтований тим, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими. Зокрема, зазначає, що відповідно до пп.14.1.180 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу. Перевіркою позивача встановлено наступне: утриманий з виплачених доходів на користь платників податків, але не перерахований до бюджету станом на 30.06.2017 та на дату перевірки податок на доходи фізичних осіб в сумі 2250,00грн.; несплата (неперерахування) до бюджету податковим агентом - Рівненським РВ ПрАТ “Українська ПСК” узгоджених сум належного до сплати податку на доходи фізичних осіб, у випадках коли виплата доходу на користь платників податків передувала сплаті податку; неподання податковим агентом – Рівненським РВ ПрАТ “Українська ПСК” платіжних доручень належного до сплати податку на доходи фізичних осіб під час виплати доходу на користь платників податків, передбаченими пунктом 168.1 статті 168 Кодексу. Щодо дотримання контролюючим органом строків для самостійно визначення суми грошових зобов'язань платника податків, встановлених п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України, зазначає, що при виявлені неперерахування у вересні 2014 року податкового зобов’язання строк на право контролюючого органу на прийняття податкового повідомлення-рішення вираховується виходячи із граничного строку подання розрахунку за формою №1-ДФ за ІІІ квартал 2014 року до 10.02.2015. Таким чином, відсутні ознаки повторності, оскільки пунктом 127.1 статті 127 Податкового кодексу України передбачено, що не нарахування і неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягне за собою накладення штрафу у розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1096 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Положення статті 127 Податкового кодексу України встановлюється як міра відповідальності, яка покладається на платника податків, в тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при чому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не з часу затримки такої несплати, як передбачено статтею 126 Податкового кодексу України, а з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу. Тобто склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу. Водночас, якщо виплата доходу передувала сплаті податку, податковий агент має нести відповідальність на підставі статті 127 Податкового кодексу України. Відтак, висновки акта перевірки та оспорюване податкове повідомлення-рішення є правомірними.

В ході судового розгляду, судом було прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Повно і всебічно з’ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов підлягає до задоволення повністю з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ГУ ДФС у Рівненській області проведено планову перевірку Рівненського РВ ПрАТ «Українська ПСК», за результатами якої складено акт перевірки №1350/17-00-14-02-10/26259209 від 27.11.2017 (а.а.с.29-68).

Згідно з висновками вказаного акта перевірки податковим органом встановлено порушення пп.14.1.180, пп.14.1.156, пп.14.1.175 п.14.1 ст.14, п.31.1 ст.31, п.54.2 ст.54, абз.2 п.57.1 ст.57, п.168.1 ст.168, п.171.1 ст.171 та пп."а" п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України та п.127.1 ст.127 Податкового кодексу України. Крім того, встановлено, що:

утриманий з виплачених доходів на користь платників податків, але не перерахований до бюджету станом на 30.06.2017 та на дату перевірки податок на доходи фізичних осіб в сумі 2250,00грн.;

несплата (неперерахування) до бюджету податковим агентом - Рівненським РВ ПрАТ “Українська ПСК” узгоджених сум належного до сплати податку на доходи фізичних осіб, у випадках коли виплата доходу на користь платників податків передувала сплаті податку;

неподання податковим агентом – Рівненським РВ ПрАТ “Українська ПСК” платіжних доручень належного до сплати податку на доходи фізичних осіб під час виплати доходу на користь платників податків, передбаченими пунктом 168.1 статті 168 Кодексу, а саме: 06.10.2014 в сумі 875,02грн., 06.11.2014 в сумі 1945,91грн., 09.12.2014 в сумі 1787,69грн., 06.01.2015 в сумі 1986,42грн., 05.02.2015 в сумі 2197,84грн., 05.03.2015 в сумі 1929,81грн., 07.04.2015 в сумі 2055,93грн., 07.05.2015 в сумі 2128,56грн., 05.06.2015 в сумі 2052,61грн., 06.07.2015 в сумі 2214,22грн., 07.08.2015 в сумі 1743,61грн., 04.09.2015 в сумі 1806,46грн., 05.10.2015 в сумі 2241,42грн., 05.11.2015 в сумі 2241,42грн., 04.12.2015 в сумі 2037,88грн., 06.01.2016 в сумі 1866,42грн., 04.02.2016 в сумі 1866,42грн., 04.03.2016 в сумі 1589,58грн., 06.04.2016 в сумі 1580,22грн., 06.05.2016 в сумі 1742,29грн., 06.06.2016 в сумі 2026,14грн., 06.07.2016 в сумі 2250,00грн., 04.08.2016 в сумі 1405,77грн., 06.09.2016 в сумі 1953,09грн., 06.10.2016 в сумі 1739,29грн., 04.11.2016 в сумі 2039,76грн., 07.12.2016 в сумі 2250,00грн., 06.01.2017 в сумі 1687,38грн., 03.02.2017 в сумі 2083,48грн., 07.03.2017 в сумі 2285,66грн., 06.04.2017 в сумі 1782,44грн., 05.05.2017 в сумі 2350,79грн., 21.06.2017 в сумі 2250,00грн.

Не погоджуючись з такими висновками акта перевірки позивачем було подано до ГУ ДФС у Рівненській області заперечення. Однак відповіддю на заперечення від 11.12.2017 №7789/10/17-00-13-10-04 такі висновки залишені без змін (а.а.с.20-25).

Так, на підставі акта перевірки від 27.11.2017 №1350/17-00-14-02-10/26259209 ГУ ДФС у Рівненській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.12.2017 №0002341310 ГУ ДФС у Рівненській області про збільшення грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 46123,75грн. (2250,00грн. – за податковим зобов’язанням, 42996,09грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, 877,66грн. – пеня) (а.с.19).

Не погоджуючись з таким рішенням, Рівненське РВ ПрАТ “Українська ПСК” оскаржило його в адміністративному порядку, проте, рішенням Державної фіскальної служби України від 06.03.2018 №8014/6/99-99-11-02-01-15 оспорюване податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу позивача – без задоволення (а.а.с.26-28).

Вважаючи таке рішення податкового органу протиправним, Рівненське РВ ПрАТ “Українська ПСК” звернулося до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, та порядок їх адміністрування, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до п.14.1.180 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу;

Згідно з п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду.

Згідно з п.54.2. ст.54 Податкового кодексу України, грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку – фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов'язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.

Відповідно до пп.168.1.1 та пп.168.1.2 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України, податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у статті 167 Кодексу. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.

Враховуючи вимоги п.171.1 ст.171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Згідно з пп.«а» п.176.2. ст.176 Податкового кодексу України, особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Згідно з п.п.36.1-36.3 ст.36 Податкового кодексу України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов’язку несе платник податків, крім випадків, визначених Кодексом або законами з питань митної справи (п.36.5 ст.36 Податкового кодексу України).

Пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України передбачено, що у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Разом з тим, пунктом 127.1 статті 127 Податкового кодексу України визначено, що не нарахування і неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягне за собою накладення штрафу у розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1096 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Положення статті 126 Податкового кодексу України щодо застосування штрафної санкції застосовується у випадку, коли має місце несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати.

Тобто, у разі, якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, передбачених Податковим кодексом України, такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до статті 126 Податкового кодексу України

Положення статті 127 Податкового кодексу України встановлюється як міра відповідальності, яка покладається на платника податків, в тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при чому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не з часу затримки такої несплати, як передбачено статтею 126 Податкового кодексу України, а з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу. Тобто склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.

Таким чином, пунктом 127.1 статті 127 Податкового кодексу України передбачено відповідальність саме за не нарахування, неутримання та/або несплату (неперерахування) податків, а не від кількості допущених порушень протягом певного періоду часу.

Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.04.2018 у справі №П/811/616/17 (№К/9901/23859/18).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем своєчасно нараховано та утримано податок з доходів фізичних осіб у вересні 2014 року, однак не здійснено перерахування суми податку до бюджету у визначені законом строки. Тобто склад правопорушення полягає в прострочені встановленого строку сплати податку на доходи фізичних осіб, утриманого із заробітної плати, що відповідає, передбаченому статтею 126 Податкового кодексу України складу правопорушення.

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність складу правопорушення в діях позивача, за яке передбачена відповідальність згідно з п.127.1 ст.127 Податкового кодексу України, а тому, податковий орган діяв не в межах повноважень та не у спосіб передбачений законом та Конституцією України.

Доводи відповідача щодо наявності ознак повторності правопорушення, за яке передбачена відповідальність, визначена п.127.1 ст.127 Податкового кодексу України не заслуговують на уваги, оскільки ГУ ДФС у Рівненській області здійснило не вірну кваліфікацію податкового правопорушення передбаченого ст.127 Податкового кодексу України.

Так, згідно з п.115.1 ст.115 Податкового кодексу України, у разі вчинення платником податків двох або більше порушень законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) застосовуються за кожне вчинене разове та триваюче порушення окремо.

Проте, в даному випадку має місце одне порушення щодо несвоєчасної сплати податку з доходів фізичних осіб. Адже ознаки повторності виникають в тому випадку, коли ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, відбувається після того, як протягом останніх 1095 днів контролюючим органом вже було вчинено дії щодо визначення податкового зобов'язання стосовно одного і того самого платника податків в порядку ст.54 та ст.58 Податкового кодексу України.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів вчинення повторно або в третє ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків.

Оцінуючи строки давності щодо визначення сум грошових зобов'язань та нарахування штрафних санкцій, суд зазначає наступне.

З 01.01.2017 набули чинності зміни до ст.102 Податкового кодексу України, внесені Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" від 21.12.2016 №1797-VIII, згідно з якими контролюючий орган, крім випадків, визначених п.102.2 ст.102 Податкового кодексу України, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до ст.39 Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної п.133.4 ст.133 Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше - за днем її фактичного подання.

Відтак, обчислення граничних строків визначення грошових зобов'язань здійснюється з урахуванням дати прийняття податкового повідомлення-рішення, прийнятого за результатами перевірки.

Порядок заповнення і подання до органу Державної фіскальної служби України податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку визначається наказом Мінфіну "Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку" від 13.01.2015 №4.

Відповідно до п.2.1. зазначеного наказу, податковий розрахунок подається окремо за кожний квартал (податковий період) протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного кварталу. Окремий податковий розрахунок за календарний рік не подається.

Як вбачається з матеріалів справи, податковим повідомленням-рішенням ГУ ДФС у Рівненській області №0002341310 від 13.12.2017 було визначено грошове зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб та нараховані штрафні санкції, кінцевий строк подання податкового розрахунку за яким настав 10.11.2014.

Таким чином, враховуючи положення ст.102 Податкового кодексу України, контролюючий орган визначив суму грошових зобов'язань, вже по закінченню 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації. Правовими наслідками не визначення суми грошових зобов'язань контролюючим органом у встановлений п.102.1. ст.102 Податкового кодексу України 1095 денний строк є звільнення платника податків від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені). На зазначені обставини відповідач увагу не звернув та прийняв податкове повідомлення-рішення, яке підлягає скасуванню.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пп.21.1.1 п.21.1 ст.21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Крім того, суд звертає увагу на вимогу ч.1. ст.73 КАС України, відповідно до якої належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Проте, в супереч даної вимоги відповідачем не долучено до матеріалів справи жодних доказів, які б свідчили про правомірність оспорюваного рішення.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що відповідач не довів правомірності свого рішення, в той час як позивачем позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами, а відтак, позов слід задовольнити повністю.

Враховуючи положення ч.1 ст.139 КАС України, суд стягує на користь позивача понесені ним судові витрати, які підлягають відшкодуванню, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області від 13.12.2017 №0002341310.

Стягнути із суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДФС у Рівненській області (вул.Відінська, 12, м.Рівне, 33023; ідентифікаційний код 39394217), за рахунок його бюджетних асигнувань, на користь позивача ОСОБА_1 акціонерне товариство "Українська пожежно-страхова компанія" (вул.Кирилівська, 40, м.Київ, 04080; ідентифікаційний код 20602681) судовий збір в сумі 1762,00грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд (пп.15.5 п.15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 02 липня 2018 року.

Суддя Щербаков В.В.