ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №813/1926/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Сподарик Н.І.,

за участю секретаря судового засідання Ванчак М.Л.,

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.04.2018 року №0152191310, -

В С Т А Н О В И В :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (79053, м.Львів, вул.Аркаса М., 13/2; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області (79003, м.Львів, вул.Стрийська, 35, код ЄДРПОУ 39462700) й у відповідній позовній заяві просить суд визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.04.2018 року №0152191310.

Ухвалою суду від 11 травня 2018 року за даною позовною заявою було відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 05 червня 2018 року в цій справі було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

На обґрунтування своїх позовних вимог позивач покликається на те, що 02 лютого 2018р. ФОП ОСОБА_2 було сплачено єдиний податок 5% за 4 квартал 2017р., що підтверджується платіжним дорученням №37 від 02 лютого 2018 р. Вказаний податок було помилково сплачено на рахунок №31411699700003, відкритий в Залізничній ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області, а не на рахунок, що відкритий у Франківському відділенні Залізничної ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області. Позивач зазначає, що 02 травня 2018р. ним було отримано акт перевірки Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області №007581/13-01-13-10/НОМЕР_1 від 16 квітня 2018р. та податкове повідомлення-рішення №0152191310 від 16.04.2018р., яке винесене на підставі вказаного акту. При цьому, позивач вважає, що його дії не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов’язання, а відтак, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених пунктом 126.1 статті 126 ПК України. Позивач зазначає, що наявні підстави для визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16 квітня 2018 року №0152191310, а позовні вимоги є такими, що підлягають до задоволення в повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, надала пояснення аналогічні тим, що викладені у позові.

Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, хоча своєчасно та належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Відповідачем 05 червня 2018р. було подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що згідно з відомостями зі зворотного боку облікової картки платника та акту про результати камеральної перевірки від 16 квітня 2018р. №007581/13-01-13-10/НОМЕР_1 кількість днів затримки зі сплати позивачем єдиного податку склала 14 та 12 днів відповідно. Відповідно до наданих у судовому засіданні 05 червня 2018р. представником відповідача пояснень, останній позов не визнав та просив суд у його задоволенні відмовити за безпідставністю.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши і дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Згідно витягу з реєстру платників єдиного податку №1813053400450 від 14 березня 2018р., фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) є платником єдиного податку з 01 січня 2016р. (група 3, ставка платника єдиного податку 5%) та перебуває на обліку, як платник єдиного податку, в Залізничній об’єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (Франківське відділення).

02 лютого 2018р. позивачем було подано звітну податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за 2017 рік до контролюючого органу ? Залізничної об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (Франківське відділення).

Судом встановлено, що відповідно до показників, зазначених у вказаній податковій декларації, сума єдиного податку, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду (код рядка 14 податкової декларації), склала 72070 грн.

Прийняття поданої позивачем звітної податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за 2017 рік за реєстраційним №21721834 підтверджується квитанцією №2.

02 лютого 2018р. ФОП ОСОБА_2 сплачено єдиний податок 5% за 4 квартал 2017р. в розмірі 72070 грн, що підтверджується платіжним дорученням №37 від 02 лютого 2018р., проведеним банком 09 лютого 2018р. Вказаний податок було помилково сплачено на рахунок №31411699700003, відкритий в Залізничній ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області, а не на рахунок, відкритий у Франківському відділенні Залізничної ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області.

23 лютого 2018р. ФОП ОСОБА_2 подано заяву з проханням про перерахунок помилково сплачених коштів у сумі 72070 грн з рахунку №31411699700003, відкритого в Залізничній ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області, на рахунок №31419699700005, відкритий у Франківському відділенні Залізничної ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області.

З врахуванням видруківки фотофіксації електронного кабінету платника податків, поданої позивачем, судом встановлено, що податковим органом було здійснено перерахунок помилково сплачених позивачем коштів 03 березня 2018р. на загальну суму 68820,27 грн, в т.ч. 3235 грн та 65585,27 грн (код операції 10А); 05.03.2018р. на суму 3249,73 грн (код операції 10А).

Судом з’ясовано, що Головним управлінням ДФС у Львівській області проведено перевірку своєчасності сплати податкових зобов’язань до бюджету фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, за результатами якої 16.04.2018р. складено акт перевірки №007581/13-01-13-10/НОМЕР_1.

Вказаною перевіркою встановлено порушення п.295.3 ст.295 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із внесеними змінами та доповненнями). На підставі п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України проведено розрахунок штрафних санкцій, а саме: за операцією « 05.03.2018-20.02.2018» та документом – « 02.02.2018 21721834 F01033 Податкова декларація платника єдиного податку-фізичної особи-підприємця» нараховано 316,13 грн суми штрафу за затримку 14 днів; за операцією « 03.03.2018-20.02.2018» та документом – « 02.02.2018 21721834 F01033 Податкова декларація платника єдиного податку-фізичної особи-підприємця» нараховано 6882,03 грн суми штрафу за затримку 12 днів.

16 квітня 2018р. на підставі акта перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0152191310, яким за встановлене порушення п.295.3 ст.295 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із внесеними змінами та доповненнями) ? затримку на 14, 12 календарних днів сплати/за несплату (неперерахування) фізичною особою грошового зобов’язання/єдиного податку в сумі 71981,6 грн, згідно з ст.126 Податкового кодексу України, зобов’язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 7198,16 грн за платежем єдиний податок з фізичних осіб.

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Статтями 67 та 68 Конституції України передбачено, що кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, неухильно додержуватися Конституції України та законів України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755- IV (далі - ПК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Підпунктом 14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов’язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ст.46 ПК України, податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов’язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов’язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Пунктами 49.1, 49.3 ст.49 ПК України передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Відповідно до п.57.1 ст.57 ПК України, платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно п.54.1 статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов’язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов’язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п.295.3 ст.295 Податкового кодексу України, платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.

Як свідчать матеріали справи та встановлено в судовому засіданні, 02 лютого 2018 року позивачем подано до контролюючого органу звітну податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за 2017 рік, в якій було самостійно визначено суму податкового зобов’язання з єдиного податку, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду в сумі 72070,00 грн. Граничний термін сплати єдиного податку за 2017 рік спливав 19.02.2018 року, відповідно до п.57.1 ст.57, п.295.3 ст.295 ПК України.

02 лютого 2018 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 сплачено самостійно визначене податкове зобов’язання, що підтверджується платіжним дорученням №37 від 02.02.2018р. на суму 72070,00 грн. Судом досліджено вказане платіжне доручення №37 від 02.02.2018р., встановлено, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 було здійснено сплату визначеної суми податкового зобов’язання з єдиного податку в сумі 72070,00 грн на рахунок №31411699700003, отримувач ? УК у Залізничному районі м.Львова, банк отримувача – ГУ ДКСУ у Львівській області, призначення платежу ? «*;101;2879805797;18050400; Єдиний податок 5% за 4 квартал 2017 року. Перераховано повністю. Термін сплати 19.02.2018 року».

Судом взято до уваги надану позивачем заяву від 23.02.2018р., якою ФОП ОСОБА_2 просив Залізничну ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області здійснити перерахунок помилково сплачених коштів у сумі 72070 грн з рахунку №31411699700003, відкритого в Залізничній ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області, на рахунок №31419699700005, відкритий у Франківському відділенні Залізничної ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області.

Статтею 43 Податкового кодексу України передбачено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов’язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов’язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Обов’язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов’язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов’язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п’ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п’яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані.

Судом встановлено, що відповідно до напряму перерахування коштів, який було вказано позивачем у заяві від 23 лютого 2018р., податковим органом було здійснено 03 березня 2018р. перерахунок на загальну суму 68820,27 грн, в т. ч. 3235 грн та 65585,27 грн (код операції 10А) та 05 березня 2018р. перерахунок на суму 3249,73 грн (код операції 10А).

Факт сплати позивачем єдиного податку на рахунок невідповідного податкового органу та факт перерахунку податковим органом коштів на рахунок №31419699700005, відкритий у Франківському відділенні Залізничної ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області, в загальній сумі 72070 грн, сторонами не заперечується.

Статтею 126 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов’язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Таким чином, за несплату платником податків узгодженої суми грошового зобов’язання у певний термін законодавець для такого платника передбачив негативні наслідки у вигляді штрафних санкцій. При цьому, специфіка штрафної санкції, передбаченої вищезазначеним підпунктом, полягає в тому, що вона нараховується органом державної податкової служби на погашену суму податкового боргу залежно від кількості днів, наступних за останнім днем строку грошового зобов’язання.

Частиною 1 статті 43 Бюджетного кодексу України визначено, що при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Згідно із частиною 5 статті 45 Бюджетного кодексу України, податки і збори та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Отже, аналіз норм Бюджетного кодексу України дає підстави для висновку, що усі податкові надходження, справляння яких передбачено законодавством України, є доходами бюджету; податки і збори визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Таким чином, дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов’язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України.

З огляду на вище наведене, суд доходить висновку, що штрафні санкції застосовуються у разі несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування), а не у випадку помилково сплачених сум на невідповідний рахунок. Здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов’язання до державного бюджету має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак, дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов’язання, не можуть слугувати підставою для застосування штрафів.

Суд дійшов висновку, що позивач виконав вимоги Податкового кодексу України та сплатив самостійно визначене податкове зобов’язання у 10-ти денний строк, який обраховується з остатнього дня відповідно граничного строку, передбаченого вказаним Кодексом для подання податкової декларації.

Суд зауважує, що в ході розгляду справи позивачем доведено ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, в той час, як відповідач не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення. Фактично доводи відповідача щодо правомірності прийнятого рішення гуртуються на лінгвістичному трактуванні норм Податкового кодексу України.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивач своєчасно сплатив єдиний податок в строки, встановлені ПК України, оскільки кошти було зараховано на єдиний казначейський рахунок, дії позивача не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов’язання, а тому відсутні підстави для застосування штрафних санкцій оспорюваним податковим повідомленням-рішенням, яке підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Викладаючи таку позицію, суд враховує висновки щодо застосування норм права, які були викладені у постановах Верховного Суду (зокрема, у постанові від 21 лютого 2018р. у справі №813/1008/16; постанові від 13 лютого 2018р. у справі №826/3999/16), які відповідно до ч.6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» повинні враховуватися при застосуванні таких норм права.

При вирішенні справи суд також керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, викладеної, зокрема, в рішенні від 23 липня 2002 року у справі « Компанія «Вестберга таксі Актіеболаг» та «Вулич проти Швеції», в пункті 110 якого суд зазначив, що «... адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління», а також щодо права особи на «правомірні очікування»/«законні сподівання» вчиняти певні дії відповідно до виданого державними органами дозволу («ОСОБА_3 Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії» від 23 жовтня 1991р. заява №12742/87).

Суб’єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

На виконання цих вимог відповідач, як суб’єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності винесення оскаржуваного рішення.

Стаття 19 Конституції України регламентує, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ч.1 ст.9 КАС України передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 вказаного Кодексу.

Таким чином, на підставі наявних у справі доказів, практики Європейського Суду з прав людини та рішень Європейського Суду з прав людини як джерела права в Україні, правових висновків Верховного Суду, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст.139 КАС України, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДФС у Львівській області.

Керуючись ст.ст.14, 72-77, 139, 241-247, 250-251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.04.2018 року №0152191310 задоволити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 16.04.2018 року №0152191310.

Присудити на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (79053, м.Львів, вул.Аркаса М., 13/2; РНОКПП НОМЕР_1) витрати по сплаті судового збору у сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп., за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Львівській області (79003, м.Львів, вул.Стрийська, 35; код ЄДРПОУ 39462700).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Сподарик Н.І.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 04 липня 2018 року.