ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА _{01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua}

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.06.2018

Справа № 910/23238/17

За позовом Інституту електрозварювання ім. Є.О.Патона Національної академії наук України

до Науково-технологічного комплексу "Інститут електрозварювання ім. Є.О.Патона" Національної академії наук України

про стягнення 159 980,32 грн.,

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Кукота О.Ю.

Представники сторін:

від позивача - Тодорович В.П. (представник за довіреністю)

від відповідача - Шкляревська Л.М. (представник за довіреністю)

В судовому засіданні 14 червня 2018 року, відповідно до положень ст.ст. 233, 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення, повідомлено представників позивача, що повне рішення буде складено 03.07.2018р.

СУТЬ СПОРУ:

22 грудня 2017 року до канцелярії Господарського суду міста Києва від Інституту електрозварювання ім. Є.О.Патона Національної академії наук України (позивач) на розгляд суду надійшла позовна заява № 67/2104 від 20.12.2017 року до Науково-технологічного комплексу "Інститут електрозварювання ім. Є.О.Патона" Національної академії наук України (відповідач) про стягнення 159 980,32 грн. з них: пені - 141 482,76 грн. (сто сорок одна тисяча чотириста вісімдесят дві гривні 76 копійок) та 3% річних - 18 497,56 грн. (вісімнадцять тисяч чотириста дев'яносто сім гривень 56 копійок).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором про надання послуг з інженерно-технічного забезпечення Інститутом електрозварювання ім. Є.О.Патона № 1059 від 01.01.2007 року в частині сплати комунальних послуг та земельного податку, що стало підставою для нарахування штрафних санкцій.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.12.2017 року у справі № 910/23238/17 позовну заяву № 67/2104 від 20.12.2017 року Інституту електрозварювання ім. Є.О.Патона Національної академії наук України до Науково-технологічного комплексу "Інститут електрозварювання ім. Є.О.Патона" Національної академії наук України про стягнення 159 980,32 грн. залишено без руху, надано Інституту електрозварювання ім. Є.О.Патона Національної академії наук України строк до 11.01.2018 року для виправлення встановлених судом недоліків.

11 січня 2018 року до канцелярії Господарського суду міста Києва від Інституту електрозварювання ім. Є.О.Патона Національної академії наук України надійшла заява № 67 від 11.01.2018 року "Про усунення недоліків зазначених ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.12.2017 року по справі № 910/23238/17".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2018 року (суддя Котков О.В.) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі № 910/2901/18, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 08.02.2018 року.

08.02.2018 року через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив № К-53/26 від 02.02.2018 року на позовну заяву, в якому відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що позовна заява не містить обгрунтованого розрахунку суми позову та відсутність у матеріалах справи доказів дати виникнення зобов'язання.

В судових засіданнях 08.02.2018 року, 13.03.2018 року, 27.03.2018 року та 03.04.2018 року судом оголошувалася перерва.

Згідно ч. 3 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

Так, суд відмічає, що в судовому засіданні 13.03.2018 року судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 (тридцять) днів.

Через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив б/н від 30.03.2018 року на позовну заяву, в якій позивач зазначив, що відповідачем не було застосовано заходи досудового врегулювання спору, як і не було добровільно сплачено штрафні санкції або надано графік їх погашення.

03.04.2018 року через канцелярію суду від позивача надійшла заява б/н від 30.03.2018 року про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь штрафні санкції в сумі 236 675,29 грн. з них: пені - 189 898,99 грн. (сто вісімдесят дев'ять тисяч вісімсот дев'яносто вісім гривень 99 копійок), 3% річних - 17 500,87 грн. (сімнадцять тисяч п'ятсот гривень 87 копійок) та інфляційних втрат - 29 275,43 грн. (двадцять дев'ять тисяч двісті сімдесят п'ять гривень 43 копійки). Вказана заява, приймаючи до уваги дотримання позивачем вимог ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, прийнята судом до розгляду.

03.04.2018 року через канцелярію суду від відповідача надійшло заперечення проти заяви про збільшення позовних вимог, в якому відповідач вказав, що відповідачем було складено акт звіряння розрахунків та направлено на адресу позивача, розмір штрафних санкцій за яким становить 207 399,86 грн. Крім того, відповідач заперечив проти заяви про збільшення позовних вимог з огляду на те, що при поданні позову позивач не надав обґрунтований розрахунок заявлених до стягнення сум штрафних санкцій, тому відповідачем було здійснено розрахунки штрафних санкцій по прострочених платежах.

03.04.2018 року через канцелярію суду від відповідача надійшла заява б/н б/д про зменшення штрафних санкцій, в якій відповідач просить зменшити розмір штрафних санкцій до розміру заявленого в позовній заяві - до 159 980,32 грн., посилаючись на те, що відповідач є державним підприємством; є господарським об'єднанням підприємств НАН України; на момент подання позову не мало грошових зобов'язань по сплаті основного боргу; виконав покладений на позивача обов'язок розрахунку розміру штрафних санкцій.

20.04.2018 року через канцелярію суду від позивача надійшло заперечення на заяву б/н від 20.04.2018 року про зменшення штрафних санкцій та заперечення відповідача від 03.04.2018 року, в якому позивач вказує, що позивач є науковою установою та фінансується за рахунок державного бюджету, несвоєчасне відшкодування відповідачем бюджетних коштів порушує законні інтереси не тільки позивача, а й держави.

За ч. 4 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.

Так, в судовому засіданні 24.04.2018 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження, яка занесена до протоколу судового засідання, та призначено справу № 910/23238/17 до судового розгляду по суті на 10.05.2018 року, про що сторін було повідомлено під розписку.

В судовому засіданні 10.05.2018 року з розгляду справи по суті судом оголошувалася перерва до 29.05.2018 року.

Ухвалою Господарського суду міста від 29.05.2018 року розгляд справи відкладено на 14.06.2018 року.

В судовому засіданні 14.06.2018 року представник позивача позовні вимоги, в редакції заяви про збільшення розміру позовних вимог, підтримав та просив суд задовольнити позов. Представник відповідача проти задоволення позову заперечив, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та просив зменшити штрафні санкції.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши всі представлені докази, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ :

01.01.20107 року між Інститутом електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України (надалі - позивач, ІЕЗ) та Науково-технологічний комплекс «Інститут електрозварювання ім. Є.О. Патона» (надалі - відповідач, НТК) було укладено договір про надання послуг з інженерно-технічного забезпечення Інститутом електрозварювання ім. Є.О. Патона №1059 (надалі - договір), відповідно до п. 1. якого ІЕЗ надає НТК послуги з інженерно-технічного забезпечення корпусів № 4, 5, 7, 13, 13а, частини площі корпусу ФЕК, інші допоміжні приміщення.

За умовами п. 2.2. договору, НТК зобов'язується своєчасно сплачувати відшкодування вартості спожитих енергоресурсів, користування засобами зв'язку та відшкодування податку на землю (додатки №1, 2/1, 2/2 до договору).

Згідно з п. 2 розділу 3 договору НТК перераховує ІЕЗ платежі п. 1 до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно одержаного рахунку.

В п. 3 розділу 3 договору встановлено, що відшкодування НТК витрат за інженерно-технічне забезпечення, згідно з додатком № 1, проводиться по тарифу у відповідності до фактичного використання з представленням розшифровки витрат та відшкодування податку на землю (додаток № 2).

Пунктом 1 розділу 4 договору сторонами встановлено, що договір набуває чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2007 року.

Додатковими угодами від 27.12.2007р., 25.12.2008 р., 18.12.2009 р., 01.12.2010 р., 12.12.2012 р., 12.12.2013 р., 18.12.2014 р., 24.12.2015 р., 27.12.2016 року строк дії договору про надання послуг з інженерно-технічного забезпечення Інститутом електрозварювання ім. Є.О.Патона № 1059 від 01.01.2007 року продовжувався до 31 грудня 2017 року.

Позивач зазначає, що відповідач вчасно не виконував взяті на себе за договором про надання послуг з інженерно-технічного забезпечення Інститутом електрозварювання ім. Є.О.Патона № 1059 від 01.01.2007 року в частині сплати комунальних послуг та земельного податку, у зв'язку з чим позивач неодноразово звертався до відповідача з претензіями (від 09.04.2015р. №67/587, від 31.07.2015р. № 67/1187, від 03.12.2015 р. №1803, від 07.12.2016р. № 67/1427) про відшкодування комунальних платежів та земельного податку, а також штрафних санкцій (копії містяться в матеріалах справи).

Звертаючись до суду з даним позовом позивач вказує, що оскільки відповідач несвоєчасно здійснював оплату комунальних платежів та земельного податку, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом про стягнення з відповідача штрафних санкцій за несвоєчасне виконання умов договору про надання послуг з інженерно-технічного забезпечення Інститутом електрозварювання ім. Є.О.Патона Національної № 1059 від 01.01.2007 року.

Так, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь штрафні санкції за несвоєчасне виконання умов договору про надання послуг з інженерно-технічного забезпечення Інститутом електрозварювання ім. Є.О.Патона Національної № 1059 від 01.01.2007 року, в редакції заяви про збільшення позовних вимог, в сумі 236 675,29 грн. з них: пені - 189 898,99 грн., 3% річних - 17 500,87 грн. та інфляційних втрат - 29 275,43 грн.

При цьому, позивач вказує, що в матеріалах справи наявний акт звіряння розрахунків за період з 01.01.2007 року по 31.10.2017 року, підписаний обома сторонами без заперечень та скріплений печатками підприємств, відповідно до якого відповідач визнав заборгованість по пені в сумі 189 898,99 грн. та 3% річних в сумі 17 500,87 грн.

Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З положень п.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Приписами ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Нормами ст. 3 Закону визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього

Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, розмір пені, що обчислюється від суми простроченого платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Відповідно до п. 2 розділу 5 договору НТК за несвоєчасне внесення плати згідно гл. 3 «Плата та порядок розрахунків» сплачує пеню в розмірі двох облікових ставок НБУ від суми боргу за кожний день прострочення платежу, враховуючи день платежу.

За результатом перевірки наданого позивачем до заяви про збільшення позовних вимог розрахунку пені, суд дійшов висновку, що він здійснений позивачем арифметично вірно, а тому стягненню з відповідача підлягає пеня в розмірі 189 898,99 грн. (сто вісімдесят дев'ять тисяч вісімсот дев'яносто вісім гривень 99 копійок).

При цьому, суд зазначає, що пеня в розмірі 189 898,99 грн. визнана відповідачем в акті звіряння розрахунків за період з 01.01.2007 року по 31.10.2017 року шляхом його беззаперечного підписання.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дії відповідача, які полягають в порушенні зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати вартості виконаних робіт, є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

У відповідності з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Зокрема, рекомендації Верховного Суду України, викладені в листі № 62-97р від 03.04.1997 року щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачають, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17 грудня 2013 року № 14 визначено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

За умовами пункту 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17 грудня 2013 року № 14, сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) також не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем до заяви про збільшення позовних вимог розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд встановив, що позивач здійснив нарахування 3% річних та інфляційних втрат у відповідності до вимог чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 17 500,87 грн. та інфляційних втрат в сумі 29 275,43 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю за розрахунками позивача.

Суд звертає увагу, що розмір 3% річних в сумі 17 500,87 грн. визнаний відповідачем в акті звіряння розрахунків за період з 01.01.2007 року по 31.10.2017 року, який підписаний обома сторонами без заперечень та скріплений печатками підприємств.

Щодо заяви відповідача про зменшення штрафних санкцій суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Аналогічні положення закріплені також у ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, згідно з якою розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

З наведених вище приписів законодавства вбачається, що зменшенню підлягає у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), в той час як інфляційні нарахування на суму боргу та 3% річних, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Наведене узгоджується із роз'ясненнями Пленуму Вищого господарського суду України, наведеними у п.п. 3.1., 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

З урахуванням наведеного, підстави для зменшення штрафних санкцій до розміру заявленого в позовній заяві - до 159 980,32 грн. (пеня - 141 482,76 грн. + 3% річних - 18 497,56 грн.) відсутні, тому заява відповідача про зменшення штрафних санкцій задоволенню не підлягає.

Водночас суд звертає увагу, що в матеріалах справи міститься акт звіряння розрахунків за період з 01.01.2007 року по 31.10.2017 року, підписаний обома сторонами без заперечень та скріплений печатками підприємств відповідно до якого відповідач визнав заборгованість в сумі 207 399,86 грн. з них: пені - 189 898,99 грн. та 3% річних - 17 500,87 грн.

Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, а викладені відповідачем у відзиві заперечення на позов не спростовують зазначених позивачем в позові обставин за вказаних вище судом фактів.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 3550,13 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Науково-технологічного комплексу "Інститут електрозварювання ім. Є.О.Патона" Національної академії наук України (ідентифікаційний код 30179417, адреса: 03150, м. Київ, вул. Казимира Малевича, 11, р/р 260012000002739 в КМБ АКБ «Укрсоцбанк» м. Києва, МФО 322012), або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Інституту електрозварювання ім. Є.О.Патона Національної академії наук України (ідентифікаційний код 05416923, адреса: 03150, м. Київ, вул. Казимира Малевича, 11, р/р 35228266010379 в ДКСУ м. Києва, МФО 820172), або на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: пені - 189 898,99 грн. (сто вісімдесят дев'ять тисяч вісімсот дев'яносто вісім гривень 99 копійок), 3% річних - 17 500,87 грн. (сімнадцять тисяч п'ятсот гривень 87 копійок) та інфляційних втрат - 29 275,43 грн. (двадцять дев'ять тисяч двісті сімдесят п'ять гривень 43 копійки) та судовий збір - 3550,13 грн. (три тисячі п'ятсот п'ятдесят гривень 13 копійок).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 03.07.2018р.

Суддя О.В. Котков