Справа № 760/20455/15-ц

Провадження №2-п /760/159/17

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2017 року суддя Солом'янського районного суду м. Києва Усатова І.А., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення від 06.04.2016 в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В :

13.11.2017 представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою перегляд заочного рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 06.04.2016 у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення коштів.

Вищезазначеним рішенням суду було стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 2 276 000,00 грн. основної суми боргу, 9 559 200,00 грн., відсотки за користування коштами, 238 022,26 грн. 3% річних та 6090,00 грн. судового збору.

Заявник звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення 06.04.2016 та просить: поновити процесуальний строк для перегляду заочного рішення, скасувати заочне рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 06.04.2016 №760/20455/15-ц.

Свою заяву обгрунтував тим, що відповідач не був належним чином повідомлений про розгляд справи, крім того, заперечує факт підписання ним договору позики та будь-якого іншого договору, в результаті якого в нього виникло фінансове зобов'язання перед ОСОБА_3 Зазначено, що до ознайомлення з матеріалами справи, про дане зобов'язання нічого не знав. Стверджує, що договір позики від 18.05.2012 ОСОБА_1 не підписував, ніяких розписок не давав.

Суддя, дослідивши заяву про перегляд заочного рішення, встановив, що форма і зміст заяви про перегляд заочного рішення не відповідає вимогам ст. 229 ЦПК України.

Відповідно до п.п. 3,4 ч.1 ст.229 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуто судом за наявності одночасно 2-х умов:

- наявності обставини, що свідчать про поважність причин неявки відповідача в судове засідання і неповідомлення їх суду, і докази про це;

- посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 229 ЦПК України у заяві про перегляд заочного рішення повинно бути зазначено:

1) найменування суду, який ухвалив заочне рішення;

2) ім'я (найменування) відповідача або його представника, які подають заяву, їх місце проживання чи місцезнаходження, номер засобів зв'язку;

3) обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання і неповідомлення їх суду, і докази про це;

4) посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача;

5) клопотання про перегляд заочного рішення;

6) перелік доданих до заяви матеріалів.

Заява не відповідає вимогам ст. 229 ЦПК України, а саме:

- відсутнє посилання саме на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача, а в заяві аналізується лише причини неявки в судове засідання в зв'язку з неповідомленням суду про це;

- які існують докази, які могли вплинути на вирішення спору судом, та якими доказами відповідач заперечує проти вимог позивача.

Також, згідно ч. 6 ст.229 ЦПК України до заяви про перегляд заочного рішення додається документ про сплату судового збору.

Як вбачається з матеріалів заяви, заявником до заяви про перегляд заочного рішення не було додано квитанцію про сплату судового збору.

Ст. 5 Закону України "Про судовий збір" визначає суб'єктів та підстави їх звільнення від сплати судового збору.

П. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Законом "Про Державний бюджет України на 2017 рік" установлено на 2017 рік мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня 1600 грн.

Відповідно п. 4 ч. 2 ст. 4 Закону / в редакції від 01 січня 2017 року/, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01 січня 2017 року, за подання до суду заяви про перегляд заочного рішення має бути сплачено судовий збір у розмірі 320,00 грн.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» якщо сплата судового збору згідно з вимогами закону є обов'язковою, то наслідком недотримання цієї умови є залишення позовної заяви без руху, а у разі, якщо документ, що підтверджує сплату судового збору, не буде поданий у строк, установлений судом, - визнання заяви неподаною та її повернення позивачеві або залишення заяви без розгляду.

Відповідно до ч. 7 ст. 229 ЦПК України до неналежно оформленої заяви про перегляд заочного рішення застосовуються правила статті 121 цього Кодексу.

Згідно положень ст. 121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, ураховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

Суддя акцентує увагу позивача на тому, що право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Де Жуффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року. Відтак, в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст.119, 121, 229 ЦПК України, суддя, -

У Х В А Л И В :

Заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення від 06.04.2016 в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення коштів - залишити без руху, надавши строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання ухвали.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя :