Дата документу 14.06.2018

Справа № 501/192/15-ц

2/501/21/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2018 року Іллічівський міський суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Пушкарського Д.В.,

за участю:

секретаря судового засідання- Тимко М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Іллічівського міського суду Одеської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (третя особа ОСОБА_1) про припинення договору поруки, і за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_2) про визнання недійсними правочинів, -

В С Т А Н О В И В :

До Іллічівського міського суду Одеської області звернувся представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі ТОВ «ОТП Факторинг Україна») з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 в якому (з урахуванням змін та уточнень в остаточній редакції) просить стягнути з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором №CL-501/033/2007 від 21.09.2007 року у розмірі 1778432,32 гривень, та судові витрати в розмірі 3654,00 гривень (т.1, а.с.2-5, 178-179).

Представник позивача в судове засідання не прибув, будучи повідомленим про час та місце судового розгляду справи (т.2 а.с.92), про причини неявки суду не сповістив.

Представник відповідачів за первинним позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судове засідання не прибув, був повідомлений про час та місце судового розгляду справи, проти задоволення первинного позову заперечував, а зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 та зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 просив задовольнити та розглянути справу за його відсутності (т.2 а.с.99-100).

Представник відповідача за зустрічним позовом ПАТ «ОТП Банк» в судове засідання не прибув, будучи повідомленим про час та місце судового розгляду справи.

Представник Третьої особи без самостійних вимог за зустрічним позовом ПАТ «ОТП Банк» ОСОБА_3 в судове засідання не прибув, будучи повідомленим про час та місце судового розгляду справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що в задоволенні позовних вимог ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором слід відмовити в повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлено, що 21 вересня 2007 року між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», та громадянином України ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №СL-501/033/2007 (т.1, а.с.13).

З метою забезпечення зобовязань за кредитним договором між Банком та ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договори поруки №SR-501/033/2007 від 21 вересня 2007 року (т.1, а.с.9-12).

Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до п.1 ст.1056 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Зі змісту кредитного договору №СL-501/033/2007 від 21.09.2007 р., укладеного між ЗАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_1, який складається з Частини №1 «Базові умови кредитування. Визначення термінів», та Частини №2, у якій визначено інші істотні умови цього кредитного договору, встановлено, що банк надає позичальнику кредит, а позичальник приймає його на наступних умовах: 1) Розмір та валюта кредиту: 38954,72 доларів США, (п.2 частина №1); 2) Річна база нарахування процентів: 360 (триста шістдесят) календарних днів у році (п.2 частина №1); 3) Дата остаточного повернення кредиту: 21 вересня 2013 р.(п.2 частина №1); 4) Повернення кредиту та сплата процентів здійснюється шляхом сплати позичальником ануїтетних платежів (сума кредиту та нарахованих процентів щомісяця погашається рівними частинами протягом всього строку дії кредитного договору) (п.4 частина №1).

27 червня 2012 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» був укладений договір купівлі-продажу кредитного портфелю (т.1, а.с.36-51), який включає в себе кредитні договори між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1, в наслідок чого ТОВ «ОТП Факторинг Україна» став правонаступником всіх прав ПАТ «ОТП Банк» в правовідносинах з ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2

Як вбачається з позовної заяви ТОВ «ОТП Факторинг Україна» від 20.12.2014 про стягнення заборгованості, банком визначена заборгованість за кредитним договором №СL-501/033/2007 від 21 вересня 2007 року станом на 18.11.2014 у сумі 1038012,20 грн. (67686,38 дол. США за курсом НБУ 15,335614), з яких 13792,98 дол. США (211523,82 грн.) - заборгованість за кредитом, 763,23 дол. США (11704,60 грн.) заборгованість по оплаті відсотків за користування кредитом, 814783,78 грн. пеня за несвоєчасне виконання зобовязання за договором за період з 18.11.2013 по 18.11.2014.

06 квітня 2016 року представник ТОВ «ОТП Факторинг Україна» подав до суду уточнення позовної заяви про стягнення заборгованості (т.1, а.с.178), додатком до якої є розрахунок ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованості по клієнту ОСОБА_1 (557886) за кредитним договором №СL-501/033/2007 від 21.09.07 р. станом на 01.04.2016 р. (т.1, а.с.185), відповідно даних якого загальна сума заборгованості Позичальника ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 01.04.2016 визначена у сумі 14556,21 дол. США та 1396794,49грн., у тому числі: заборгованість за кредитом 13792,98 дол. США, заборгованість по відсоткам 763,23 дол. США, заборгованість по пені 1396794,49 грн. (53275,73 дол. США по курсу НБУ на 01.04.2016 року 26,218214 грн. за 1 дол. США).

Представник Відповідача за первинним позовом ОСОБА_1 ОСОБА_4 подав до суду 06 квітня 2016 року клопотання про призначення судово-економічної експертизи (т.1, а.с.187), яке ухвалою суду від 11 травня 2016 року задоволено та призначено по справі судово-економічну експертизу (т.1 а.с.241). 12 вересня 2017 року матеріали справи були повернуті до суду разом з висновком експерта №06/012/1430/4 судово-економічної експертизи по матеріалам цивільної справи №501/192/15-ц від 05.09.2017 року (т.2, а.с.20).

Статтею 610 ЦК України визначено, що невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) визначає як порушення зобов'язання.

Згідно ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У відповідності до ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. В разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо інше не встановлено договором поруки, що регламентовано ст.554 ЦК України.

Згідно із ст.543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або до інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу вимог ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Таким чином, зобов'язання позичальника повернути кошти виникає тільки у разі надання таких коштів кредитодавцем.

Статтею 76 ЦПК Україниустановлено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1ст.77 ЦПК України).

Згідно зіст.81 ЦПК Україникожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановленихстаттею 61 цього Кодексу.

Статтею 89 ЦПК Українипередбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

При вирішенніпозовних вимогТОВ «ОТПФакторинг Україна»до ОСОБА_1, ОСОБА_2, про стягнення заборгованості за кредитним договором суд бере до уваги висновок експерта №06/012/1430/4 судово-економічної експертизи від 05.09.2017 року в якому вказано: «Підтвердити або спростувати документально заборгованість по кредитному договору №СL-501/033/2007 від 21 вересня 2007 року станом на 18.11.2014, а саме: заборгованість за кредитним договором 13792,98 доларів США; заборгованість по відсоткам 763,23 доларів США; сума пені за період з 18.11.2013 по 18.11.2014 р 814783,78 грн., - не надається за можливе, оскільки в матеріалах справи відсутні та на дослідження не надані:

- внутрішні нормативні документи ПАТ «ОТП Банк» (ЗАТ «ОТП Банк») щодо документування та бухгалтерського обліку операцій з кредитування фізичних осіб в іноземній валюті, у тому числі стосовно встановлення та використання формул, методик та порядку розрахунку щомісячних мінімально необхідних платежів за операціями з кредитування фізичних осіб в іноземній валюті, а за даними альтернативного розрахунку експерта, відповідно до умов кредитного договору №СL-501/033/2007 від 21.09.2007, щомісячний мінімальний платіж становить 761,37 доларів США, що на 3,65 дол. США (765,02 761,37) менше, аніж визначено банком у кредитному договорі;

- протокол Рішення кредитного комітету банку щодо умов надання ОСОБА_1 кредиту, а тому не надається за можливе співставити умови кредитного договору №СL-501/033/2007 від 21.09.2007 відповідно до вимог п. 1.7.1. частини № 2 кредитного договору;

- первинні меморіальні документи ЗАТ «ОТП Банк» стосовно надання кредиту та розподілу отриманих від імені позичальника коштів на погашення заборгованості за кредитним договором №СL-501/033/2007 від 21.09.2007, при цьому надані первинні документи позичальника, що підтверджують внесення коштів від імені позичальника на свої поточні рахунки, відповідно до п.1.5.1.кредитного договору, проте співставити дані первинних касових документів (квитанцій), що надані позичальником як підтвердження сплати ним заборгованості за кредитним договором (т.1, а.с.197-223) з даними первинних касових документів банку та позивача по справі, за наданими на дослідження матеріалами справи, не надається за можливе;

- регістри аналітичного та управлінського обліку заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ «ОТП Банк» (ЗАТ «ОТП Банк») за кредитним договором №СL-501/033/2007 від 21.09.2007;

- первинні документи, регістри аналітичного та синтетичного обліку ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованості позичальника за кредитним договором №СL-501/033/2007 від 21.09.2007, у тому числі: за основною сумою кредиту, відсотками та штрафними санкціями (пені) за прострочення виконання боргових зобовязань за цим кредитним договором протягом періоду з 18.11.2013 по 18.11.2014.

Представник ТОВ «ОТП Факторинг України» мав можливість виконати клопотання експерта №06/012/1430/4 про надання додаткових матеріалів, необхідних для дачі висновку від 01.06.2016 року (т.2, а.с.7) та виконати ухвалу суду від 11 травня 2016 року, де було зобовязано позивача за первинним позовом надати докази по справі, разом з тим це не зробили.

Частиною 1 ст.109 ЦПК України передбачено, що у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для зясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Крім цьогосуд бередо увагий іншіписьмові доказипо справі,зокрема листНаціонального БанкуУкраїни №20-0009/43040від 19.06.2017року (т.2,а.с.12) з якоговбачається,що станомна 19.06.2017р.в ЄІС«Реєстр позичальників»відсутня інформаціящодо простроченоїзаборгованості ОСОБА_1(ІПННОМЕР_1)перед банкамиУкраїни талист НаціональногоБанку України№20-0009/43044від 19.06.2017року (т.2,а.с.13) з якого вбачається, що станом на 19.06.2017 р. в ЄІС «Реєстр позичальників» відсутня інформація щодо простроченої заборгованості ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2) перед банками України.

Відповідно доп.2ст.193ЦПК Українизустрічний позовприймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємоповязані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Суд прийняв до спільного провадження зустрічний позов ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (третя особа ОСОБА_3С.) про припинення договору поруки, та зустрічний позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_2М.) про визнання недійсними правочинів, і приходить до висновку, що дані зустрічні позови підлягають частковому задоволенню, а це в свою чергу, є додатковим аргументом відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

ОСОБА_2 предявила зустрічний позов до публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (третя особа ОСОБА_3С.). про припинення договору поруки (т.1, а.с.164). Суд приходить до висновку, що даний зустрічний позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1ст.553 ЦК Україниза договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Частиною 2ст.554 ЦК Українивизначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, поручитель відповідає перед кредитором у тому же обсягу, що і боржник, якщо інше не встановлено договором поруки.

За змістом ч.4 ст.559 ЦК Українипорука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Отже, порука - це строкове зобов'язання і незалежно від того встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора.

Відповідно до частини першоїстатті 251 ЦК Українистроком є певний період у часі зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина першастатті 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті251,252 ЦК України).

Таким чином, умови договору поруки про його дію до повного припинення зобов'язань боржника не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті251, частини четвертої статті559 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертоїстатті 559 ЦК Українипро те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Під виконанням сторонами зобов'язання слід розуміти здійснення ними дій з реалізації прав і обов'язків що випливають із зобов'язання, передбаченого договором. Отже, "основнезобов'язання" - це не зміст кредитного договору, а реально існуючі правовідносини, зміст яких складають права та обов'язки сторінкредитного договору.

Як установлено судом, позичальник ОСОБА_1 взяв на себе зобов'язання повернути суму кредиту з відповідними процентами до 21.09.2013 року, сплачуючи її частинами (щомісячними платежами) згідно з графіком платежів.

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов'язання згідно зчастиною третьоюстатті 254 ЦК України, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Отже,виходячи зположень ч.4 ст.559 ЦК Українислід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами), або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другоюстатті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Таким чином, закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

Даний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду України у справі №6-53цс14, який є обов'язковим для всіх судів України відповідно до вимогст.360-7 ЦПК України.

З розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №CL-501/033/2007 від 21.09.2013 року станом на 18.11.2014 вбачається, що останній платіж позичальником був здійснений 23.01.2012 року, період з якого банком почала нараховуватись пеня починається з 27.06.2012 року.

В матеріалах справи також наявна позовна заява ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором датована 13.01.2015 року.

Оскільки ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернувся до суду у січні 2015 року, натомість останній платіж по кредиту був здійснений позивачем у січні 2012 року, а пеня за вказаним кредитом почала обчислюватись банком 27.06.2012 року, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та пропущення відповідачем строку пред'явленнявимоги до поручителя.

В матеріалах справи наявна копія ухвали вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 грудня 2015 року по справі №752/140/14-ц (т.1., а.с.180), якою залишено без змін рішення апеляційного суду міста Києва від 18 березня 2015 року. Зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції встановлено пропуск шестимісячного строку звернення кредитора до боржника, встановленого ч.4 ст.559 ЦК України, у звязку з чим визнано припиненим договір поруки №SR-501/033/2007 від 21 вересня 2007 року укладений між ОСОБА_3 та ПАТ «ОТП Банк».

З тих же підстав, підлягає задоволенню зустрічний позов ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» шляхом визнання договору поруки №SR-501/033/2007 від 21 вересня 2007 року, що був укладений між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 таким що припинив свою дію.

ОСОБА_1 також предявив зустрічний позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_2М.) про визнання недійсними правочинів (т.1, а.с.168). 08грудня 2017року ПредставникомОСОБА_1 ОСОБА_4подано заявупро змінупідстав позовнихвимог тазменшення позовнихвимог зустрічноїпозовної заявипро визнаннянедійсним правочинів (т.2, а.с.72).

Суд приходить до висновку, що даний зустрічний позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 21 вересня 2007 року між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», надалі за текстом Банк, та громадянином України ОСОБА_1, надалі за текстом Позичальник, був укладений кредитний договір №СL-501/033/2007 (т.1, а.с.13).

Зі змісту кредитного договору №СL-501/033/2007 від 21.09.2007 року, укладеного між ЗАТ «ОТП Банк», та громадянином України ОСОБА_1 (т.1, а.с.13-19), який складається з Частини №1 «Базові умови кредитування. Визначення термінів», та Частини №2, у якій визначено інші істотні умови цього кредитного договору, встановлено, що банк надає позичальнику кредит, а позичальник приймає його на наступних умовах: 1) Розмір та валюта кредиту: 38954,72 доларів США, (п.2 частина № 1); 2) Річна база нарахування процентів: 360 (триста шістдесят) календарних днів у році (п.2 частина № 1); У відповідності до п. 1.16-1.18 гл.1, розділу 3 Правил бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України, затверджених Постановою Правління НБУ від 18.06.2003 N 255, банком може для визначення кількості днів під час обрахування процентних доходів застосовуватися метод "факт/360", який передбачає, що для розрахунку використовується фактична кількість днів у місяці, але умовно в році 360 днів; 3) Дата остаточого повернення кредиту: 21 вересня 2013 р.(п.2 частина № 1); 4) Повернення кредиту та сплата процентів здійснюється шляхом сплати позичальником ануїтетних платежів (сума кредиту та нарахованих процентів щомісяця погашається рівними частинами протягом всього строку дії кредитного договору). (п.4 частина № 1).

Розрахунок реальної процентної ставки за користування кредитом, визначення сукупної вартості подорожчання кредиту та розміру суми абсолютного значення подорожчання кредиту, ЗАТ «ОТП Банк» не здійснював, в письмовій формі не викладав, до відома Позичальника не доводив та з ним не узгоджував.

У відповідності до положень ст.ст.1054,1055 ЦК Україникредитний договір повинен бути укладений в письмовій формі та містити в собі положення щодо розміру та умов кредиту.

Укладений сторонами кредитний договір визначений сторонами як споживчий кредит, а тому для нього встановлено особливий порядок укладення.

У договорах за участю фізичної особи - споживача, враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів (ч.2ст.627 ЦК України). Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (ч. 3 ст.1054 цивільного закону).

Рішенням Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень п.п. 22, 23 ст.1, ст.11,ч. 8 ст.18, ч. 3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів»у взаємозвязку з положеннями ч.4ст.42 Конституції України(справа про захист прав споживачів кредитних послуг) визначено, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

За положеннями ч.1ст.203 ЦК Українизміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно доч.ч.1,2ст.215ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5 та 6ст. 203 цього Кодексу.

Частиною 2ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», та ч.1ст.6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»передбачено, що «Фінансові послуги врегульовують питання щодо відомостей, які кредитодавець має у письмовій формі повідомити споживачеві перед укладенням договору споживчого кредитування».

У ч.4 п.4ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» та ч.1ст.6 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»встановлено: «У договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: 1) сума кредиту; 2) детальний розпис сукупної вартості кредиту для споживача (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов'язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; 3) дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; 4) право дострокового повернення кредиту; 5) річна відсоткова ставка за кредитом; 6) умови дострокового розірвання договору; 7) інші умови, визначені законодавством.

В п.14. Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" вказано, що при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним суди мають враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема ЦК (статті 215,1048-1052,1054-1055),ст.18-19 Закону України "Про захист прав споживачів".

Відповідно доч.5ст.11,ст.18Закону України"Прозахист правспоживачів"додоговорів ізспоживачами пронадання споживчогокредиту застосовуютьсяположення цьогоЗаконупро несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

З аналізу та вивчення матеріалів кредитного договору №СL-501/033/2007 від 21.09.2007 року, судом встановлено, що в його змісті є відсутніми встановлені законодавством обов'язкові умови, які необхідні для його укладення, а саме Банк, при укладанні спірного кредитного договору з позичальником: Не здійснив належно детальний, достовірний та обєктивний розпис сукупної вартості кредиту для споживача (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов'язаних з одержанням,обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням договору пронадання споживчогокредитузгідно імперативнихвимогп.2ч.4ст.11Закону України«Про захистправ споживачів»тап.3«Правила наданнябанками Україниінформації споживачупро умовикредитування тасукупну вартістькредиту» (надалі-Правила),затвердженихпостановою ПравлінняНаціонального банкуУкраїни від10.05.2007рокуN168;Не зазначив належно вид і предмет кожної супутньої послуги з обґрунтуванням їх вартості згідно вимоги п.3.4 Правил; Не визначив належно реальну процентну ставку в порушення вимоги п.3.3 Правил; Не визначив та не вказав належно про абсолютне значення подорожчання кредиту в грошовому вигляді, згідно вимогип.3.3 «Правил», шляхом підсумовування всіх платежів здійснених споживачем як на користь банку, так і на користь третіх осіб під час отримання, обслуговування та погашення кредиту;В порушення вимоги п. 3.8 «Правил», Банк не встановив застереження, щодо попередження позичальника про настання валютних ризиків; Всупереч вимоги п.3.4 «Правил», незазначив про умови відкриття, ведення та закриття банківського рахунку, тарифи а також про всі суми коштів, які споживач має сплатити за договором банківського рахунку у звязку з отриманням кредиту, його обслуговування і погашенням.

У відповідності дост.638 ЦК, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначенізакономяк істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Кредитний договір є неукладеним (не відбувся), коли сторони в належній формі не досягли згоди щодо хоча б однієї його істотної умови, передбаченої законодавцем.

Відповідно доп.8ПостановиПленуму ВерховногоСуду Українивід 06.11.2009року №9«Про судовупрактику розглядуцивільних справпро визнанняправочинів недійсними»,підставою недійсностіправочину,відповідно доч.1ст.215ЦК,є недодержаннястороною (сторонами)вимог,які встановленіст.203ЦК,саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. Зокрема, не є укладеним правочин (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо).

Отже, оскільки вище вказані обов'язкові відомості не були встановлені та не розкриті відповідачем в кредитному договорі, і докази про це, не були надані суду та є відсутніми, за таких умов, суд прийшов до обґрунтованого та підставного висновку, що кредитний договір не відповідає вимогам чинного законодавства України, а його сторонами, в належній формі не було досягнуто згоди щодо істотних умов договору, передбачених законодавцем.

Відповідно до правиласт.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно правила ч.1ст.1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Постановою Правління НБУ №168 від 10.05.2007 року "Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту", які розроблені у відповідності дост. 11 Закону України "Про захист прав споживачів", затверджено форму детального розпису сукупної вартості кредиту та Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту (надалі - Правила).

У данихПравилах вказаніобов'язковіумови ізчисла іншихобов'язковихумов договору,на якіміститься посиланнявст.11Закону України"Прозахист правспоживачів",необхідність яких випливає із суті та умов договору, які є істотними та які можуть вплинути на рішення споживача про необхідність придбання послуги з надання кредиту.

Витрати, що складають сукупну вартість кредиту, законодавцем визначено у частині д) п.2ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно якої сукупна вартість кредиту включає перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо.

Частиною 2 п.16. постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» передбачено що суди повинні з'ясувати виконання банками чи іншими фінансовими установами положення статей11,18,21 Закону України «Про захист прав споживачів», а також пункту 3.8 Правил надання банками України інформації споживачу про умови

кредитування та сукупну вартість кредиту, затвердженихпостановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168.

Клопотанням судового експерта №06/012/1430/4 про надання додаткових матеріалів, необхідних для дачі висновку від 01.06.2016 року (т.2, а.с.7), було запропоновано сторонам надати додаткові документи по кредитному договору № СL-501/033/2007 від 21.09.2007 року, які необхідні для проведення експертизи. Копію даного клопотання було направлено судом його сторонам.

Однак, а ні ПАТ «ОТП Банк», а ні ТОВ «ОТП Факторинг України» не було надано судовому експерту додаткові матеріали справи.

Експертиза проводилась за наявними матеріалами справи, які надані експерту ОСОБА_1

Частиною 1 ст.109ЦПК України передбачено, що у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для зясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Отже, враховуючи, що проведення судово-економічної експертизи має суттєве значення по справі, для встановлення викладених у зустрічному позові обставин, щодо факту введення банком позичальника в оману, при укладенні оспорюваного кредитному договору №СL-501/033/2007 від 21.09.2007 року, а також те, що ПАТ «ОТП Банк» і ТОВ «ОТП Факторинг України» ухилися від подання експерту необхідних документів, за таких обставин, суд дійшов висновку та вважає можливим, визнати встановлені експертним дослідженням факти, для зясування яких, було призначено судом проведення судово-економічної експертизи.

Викладені судовимекспертом відповідів висновкуексперта №06/012/1430/4судово-економічноїекспертизи поматеріалах цивільноїсправи №501/192/15-цвід 05.09.2017року на поставлені судом питання, надані ним в категоричній формі. Відповідачі за зустрічним позовом ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг України» не надали суду жодних письмових доказів, які б ставили під сумнів або спростовували зазначений висновок судового експерта. А отже, у суду не має підстав для сумніву в обєктивності, всебічності та обґрунтованості виконаної ним експертизи, яку приймає як доказ, наведених позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_1 обставин.

З дослідженого судом висновку судового експерта від 05.09.2017 року, №1287 здобутого як доказ, судовим експертом було встановлено, що кредитор не підтвердив факт відкриття поточного рахунку та не надав договір про відкриття та обслуговування рахунку, а також первинний меморіальний документ банку щодо обґрунтування відображення банком операції з надання кредитних ресурсів на користь позичальника за кредитним договором №СL-501/033/2007 від 21.09.2007 року у розмірі 38954,72 дол. США і зазначив, що Банк надає позичальнику кредит у розмірі та валюті, визначених у частині №1 цього договору, а позичальник приймає кредит, зобовязується належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом і виконати всі інші зобовязання, як вони визначені у цьому договорі. При цьому з метою отримання, обслуговування та погашення кредиту банк відкриває позичальнику поточний рахунок. (п.1.1. частина №2). Поточний рахунок: 26201101557886 (п.2 частина №1). Згідно п.п. 7.1.2. ст. 7 розділу 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 №2346-III, ст.1.8. Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої Постановою Правління НБУ » від 12.11.2003 N 492, поточний рахунок це рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. Відповідно до ст. 1.5., ст. 1.6., гл. 1 зазначеної вище Інструкції НБУ від 12.11.2003 № 492, визначено, що умови відкриття рахунку та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом, і не повинні суперечити вимогам цієї Інструкції; порядок проведення операцій за рахунками клієнтів, відкритих у національній та іноземних валютах, регулюєть-ся законодавством України, у тому числі нормативно-правовими актами Національного банку.

Відповідно до статті 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Однак, експерту на дослідження в матеріалах справи та додатково наданих документах не надані: договір про відкриття та обслуговування поточного рахунку №26201101557886, наявність якого між банком та позичальником передбачена вимогами чинного законодавства України, а також первинний меморіальний документ банку щодо обґрунтування відображення банком операції з надання кредитних ресурсів на користь позичальника за кредитним договором №СL-501/033/2007 від 21.09.2007 у розмірі 38 954,72 дол. США, шляхом складання наступних бухгалтерських проводок: Дт 22033102557886, Кт 2620 1 101557886.

А тому операція банку з надання кредитних коштів на користь позичальника за кредитним договором №СL-501/033/2007 від 21.09.2007р. у розмірі 38954,72 доларів США, шляхом безготівкового перерахування кредитних коштів на поточний рахунок №26201101557886, обґрунтовується при умові підтвердження даних вказаної кредитної заявки позичальника первинним меморіальним документом банку, а саме валютним меморіальним ордером банку, та за умови наявності оформленого між банком та позичальником договору про відкриття та обслуговування поточного рахунку №26201101557886, у відповідності до вимог ст. 1066 Цивільного кодексу України, п.п. 7.1.2. ст. 7 розділу 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 № 2346-III, ст. 1.5., ст. 1.6., ст. 1.8. гл. 1 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої Постановою Правління НБУ від 12.11.2003 N 492».

В пункті 19 висновку №06/012/1430/4 судовоекономічної експертизи по матеріалам цивільної справи №501/192/15-ц експерт також зазначив, що Банк здійснює видачу кредиту позичальнику лише за умови відповідності умов цього договору умовам Рішення кредитного комітету банку (п.п.1.7.1. частини №2) та вказав «Проте встановити відповідність умов кредитного договору №СL-501/033/2007 від 21.09.2007 р. умовам прийнятого Рішення кредитного комітету банку, за наданими на дослідження матеріалами не надається за можливе, оскільки на дослідження не надане та в матеріалах справи відсутнє зазначене Рішення, а тому подальше дослідження операцій з кредитування згідно укладеного кредитного договору №СL-501/033/2007 від 21.09.2007 р., здійснюється при умові, що проведення кредитних операцій за вказаним договором здійснене банком у відповідності до вимог прийнятого Рішення кредитного комітету банку, яке не надане на дослідженні у матеріалах справи, але на виконання вимог п. 1.7.1. частини № 2 вказаного кредитного договору, повинне бути оформлене банком».

На поставлене питання суду: «Чи підтверджується документами первинного і вторинного бухгалтерського обліку отримання Позичальником 38954,72 доларів США по договору про надання споживчого кредиту №СL-501/033/2007 від 21 вересня 2007 року?» висновок експерта від 05.09.2017 р. містить таку відповідь: «Підтвердити або спростувати первинними документами та регістрами аналітичного обліку банку отримання позичальником ОСОБА_1 по кредитному договору №СL-501/033/2007 від 21.09.2007 грошових коштів у сумі 38954,72 дол. США не надається за можливе, оскільки такі документи в матеріалах справи відсутні та на дослідження не надані».

Суд приймає до уваги і той факт, що після ознайомлення з висновком судового експерта від 05.09.2017 року у представників ПАТ «ОТП Банк» і ТОВ «ОТП Факторинг України» було достатньо часу і можливостей надати відповідні докази, які б спростували висновок експерта або заявити про проведення додаткової чи повторної експертизи.

Пунктом 2 ст.ст.1047, 1051 ЦК України встановлено правило доведення факту отримання грошей позичальником - у письмовій формі.

Суд при винесенні даного рішення бере до уваги і інші докази у справі, зокрема зміст пункту 2 кредитного договору № СL-501/033/2007 від 21.09.2007 року в якому вказано, що цільове використання кредиту - купівля автомобіля марки Mitsubishi Outlаnder (надалі Автомобіль), квитанції про сплату кредиту надані Позичальником ОСОБА_1 на 27 аркушах (т.1 а.с.197-223) та усні пояснення Представника ОСОБА_1 які дають підставу зробити висновок, що мета кредитування була досягнута і ОСОБА_1 отримав за кредитні кошти в автосалоні Автомобіль. Разом з тим суд погоджується з висновком експерта від 05.09.2017 року, що немає належних і допустимих доказів отримання ОСОБА_1 кредитних коштів саме в доларах США.

На поставлене судом питання «Чи підтверджується документами бухгалтерського обліку, кредитним договором, нормативними документами банку НБУ щомісячний платіж по кредитному договору в сумі 765,02 доларів США?», висновок експерта від 05.09.2017 р. містить таку відповідь: Додатком №1 до кредитного договору №СL-501/033/2007 від 21.09.2007 р. (т.1, а.с.21-24) встановлений щомісячний платіж у розмірі 765,02 дол. США (без урахування платежів за надані послуги на користь третіх осіб, повязані зі страхуванням). Національним банком України не видано жодного нормативного документа з описом особливостей застосування ануїтетної схеми погашення при здійсненні банками кредитних операцій з клієнтами. Використовуючи експертну Методику проведення досліджень з визначення реальної відсоткової ставки по кредитному договору із застосуванням ануїтетних та диференційованих платежів, реєстр. №11.3.36, відповідності до умов кредитного договору №СL-501/033/2007 від 21.09.2007, а саме: сума кредиту 38954,72 дол. США, строк кредитування 72 місяця, відсоткова ставка 11,99% річних, розмір щомісячного платежу становить 761,37 доларів США, що на 3,65 дол. США менше, а ніж визначено банком у кредитному договорі. Підтвердити абоспростувати документамибухгалтерського облікуПАТ «ОТП Банк» (ЗАТ «ОТП Банк») щомісячний платіж у сумі 765,02 дол.США не надається за можливе, оскільки такі документи в матеріалах справи відсутні та на дослідження не надані.

У висновку судового експерта здійснено розрахунок мінімального щомісячного платежу, з урахуванням умов кредитного договору (при відсотковій ставці у розмірі 11,99% річних) і встановлено, що щомісячний ануїтетний платіж позичальника за кредитним договором №СL-501/033/2007 від 21.09.2007, що відповідає відсотковій ставці у розмірі 11,99% річних, орієнтовно визначений станом на 21.09.2007, складає 761,37 дол. США (ануїтетний коефіцієнт * суму кредиту = 0,0195450 * 38954,72 дол. США = 761,37 дол. США), а не 765,02 дол. США як зазначено додатком №1 до Кредитного договору №СL-501/033/2007 від 21.09.2007 «Графік платежів».

Підтвердити або спростувати документами бухгалтерського обліку нарахування фіксованої ставки 11,99% на рік по кредитному договору №СL-501/033/2007 від 21.09.2007 не надається за можливе, оскільки в матеріалах справи відсутні меморіальні документи та виписки по рахункам з обліку заборгованості за нарахованими відсотками за кредитним договором ПАТ «ОТП Банк» (ЗАТ «ОТП Банк») протягом періоду з 21.09.2007 по 27.06.2012, а також первинні документи та регістри аналітичного та синтетичного обліку ТОВ «ОТП Факторинг Україна» (позивача по справі) щодо обліку операцій за вказаним кредитним договором протягом періоду з 27.06.2012 по 18.11.2014.

При цьому пунктом 2 частини №1 кредитному договору №СL-501/033/2007 від 21.09.2007 визначена річна база нарахування відсотків 360 днів у році, проте відсутні дані щодо кількості днів у місяці, відповідно до п. 1.16-1.18 гл. 1, розділу 3 Правил бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України, затверджених Постановою Правління НБУ від 18.06.2003 N 255, де зазначено, що банком може для визначення кількості днів під час обрахування процентних доходів застосовуватися метод "факт/360", який передбачає, що для розрахунку використовується фактична кількість днів у місяці, але умовно в році 360 днів.

Отже в наслідок документального недотримання «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» (затвердженихПостановою Правління НБУ №168 від 10.05.2007р.) кредитний договір №СL-501/033/2007 від 21.09.2007 р. та додатки до нього не містять розрахунку щодо реальної процентної ставки (у процентах річних) та абсолютногозначенняподорожчання кредиту (у грошовому виразі).

Висновок судово-економічної експертизи підтверджує, що під час укладення кредитного договору Банк приховав від позичальника повну та об'єктивну інформацію щодо кінцевої сукупної вартості кредиту та вказав у угоді занижені значення показників суттєвих умов договору, чим фактично ввів позичальника в оману щодо реальної відсоткової ставки та кінцевої загальної суми кредиту, яку сплатив би позичальник банку, погашаючи кредит у порядку, визначеному графіком погашення заборгованості.

Такий висновок експертизи є достатнім та допустимим доказом по справі.

В сукупності із зібраними та дослідженими доказами суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог за зустрічним позовом ОСОБА_1 щодо визнання кредитного договору №СL-501/033/2007 від 21.09.2007 р. недійсним, разом з тим позовні вимоги щодо визнання недійсним договір купівлі-продажу кредитного портфелю від 27 червня 2012 року укладений між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» суд вважає такими, що не підлягають задоволенню.

04 грудня 2017 року позивач за зустрічним позовом подав заяву про зміну підстав позовних вимог за зменшення позовних вимог зустрічної позовної заяви про визнання недійсним правочинів.

Стосовно зустрічного позову ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» судом зазначає наступне.

Відповідно до ч.4 ст. 559 ЦК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

14 травня 2018 року Верховний Суд виніс постанову по справі №522/19477/16-ц, спростовуючи доводи про те, що ТОВ «ОТП Факторинг Україна» не може бути стороною договору факторингу, оскільки на теперішній час не є фінансовою установою та його свідоцтво анульовано враховуючи наступне, зазначив наступне.

У відповідності до статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт; клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності; фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції. Згідно з положеннями статей 4, 5, 7 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фактор на момент укладення договору факторингу повинен мати статус фінансової установи та отримати дозвіл на надання фінансової послуги факторингу.

Таким чином, для укладання договорів факторингу фактор має мати статус фінансової установи саме на момент укладання відповідної угоди.

Відповідно до ст.514 ЦК України «До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом».

Дослідивши обставини у справі, суд вважає за необхідне надати правову оцінку обґрунтуванню позивачем заявлених позовних вимог в яких позивач посилається, в тому числі, на пункт 1 Розпорядження №231 Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03.04.2009 року «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг» в редакції, що була чинною на моменту укладення оспорюваного правочину.

Досліджуючи докази на підтвердження заявлених позивачем вимог, стосовно відсутності у ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прав на придбання права відступної вимоги до фізичних осіб не субєктів господарювання у звязку з недотриманням вимог закону при укладенні оспорюваного договору, суд приймає до уваги те, що відповідно до пункту 1 Розпорядження № 231 Держфінпослуг від 03.04.2009 року (в редакції чинній на момент укладення оспорюваного договору), укладення договору між клієнтом ПАТ «ОТП Банк» та фінансовою установою ТОВ «ОТП Факторинг Україна», предметом якого було надання клієнту фінансової послуги факторингу, вважається законним лише за умови, якщо набуття відступленого права грошової вимоги відбувалося по відношенню до боржників - субєктів господарювання, а не фізичної особи громадянина, якою є позивач за зустрічним позовом.

Статтею 21Закону України«Про фінансовіпослуги тадержавне регулюванняринків фінансовихпослуг» передбачено, що державне регулювання ринків фінансових послуг здійснюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (Нацкомфінпослуг).

Згідно з п.13 Положення «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг», затвердженого Указом Президента України від 23 листопада 2011 року, Нацкомфінпослуг у межах своїх повноважень на основі та на виконання Конституції та законів України, актів і доручень Президента України, актів Кабінету Міністрів України видає розпорядження, організовує і контролює їх виконання.

Матеріали судової справи містять докази того, що на момент укладення відповідачами оспорюваного правочину, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» був зареєстрований як фінансова установа та вправі була надавати фінансові послуги з факторингу.

Однак, згідно п.п. 1.2 Розпорядження від 3 квітня 2009 року №231, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 квітня 2009 року за № 0373/16389 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг», що був чинним на час укладення спірного договору факторингу до фінансової послуги факторингу віднесено - набуття права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників субєктів господарювання за договором, на якому базується таке відступлення.

Жодних доказів, які б свідчили про те, що у період дії вказаного розпорядження у ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було наявним право на придбання прав вимоги відступлення до фізичних осіб, не субєктів господарювання, якою є Позичальник ОСОБА_6 - немає, про вказане доводів представником відповідачів за зустрічним позовом не наведено.

На підставі встановлених обставин суд приходить до висновку, що відповідачі за зустрічним позовом не вправі були укладати спірний договір в частині передачі права вимоги до позивача за валютним Кредитним договором. Зважаючи на вказане, слід вважати, що оспорюваний Договір купівлі-продажу кредитного портфелю від 27 червня 2012 року (факторингу) у вказаній частині суперечить вимогам закону.

Зважаючи на вказані вимоги закону, а також ст.ст.4, 5, 10, 12, 95 ЦПК України особа, що звернулась до суду в межах заявлених вимог повинна довести порушення, невизнання чи оспорювання саме своїх законних прав, свобод чи інтересів, зважаючи на те, що особа звернулась саме за захистом таких.

Враховуючи вказане суд зауважує, що позивачу за зустрічним позовом, при зверненні з такими вимогами, зважаючи на підстави позову у цій частині слід було б довести, як укладенням Договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 27 червня 2012 року було порушено саме права позивача за зустрічним позовом, його свободи чи інтереси та які саме.

Однак стороною позивача за зустрічним позовом цього не доведено. Доказів, що свідчили б про порушення його прав при укладенні Договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 27 червня 2012 року не представлено та доводів про це не наведено. Клопотань про витребування таких доказів не заявлено та відповідно таких судом не здобуто.

Згідно ч.7 ст.139 ЦПК України, розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Позивач за зустрічним позовом нада клопотання (т.2 а.с.53) про стягнення судових витрат, з доказами сплати експертній установі витрат за проведення судово-економічної експертизи та комісії банку в сумі 17752,40 гривень, що підтверджується відповідними квитанціями (т.2 а.с.54-57). У звязку з тим, що кредитний договір визнається недійсним, судові витрати підлягають стягненню з ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на користь позивача за зустрічним позовом.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити в повному обсязі.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (третя особа ОСОБА_1) про припинення договору поруки задовольнити.

Визнати припиненим договір поруки №SR-501/033/2007 від 21 вересня 2007 року, укладений між ОСОБА_2 та публічним акціонерним товариством «ОТП Банк».

Зустрічний позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_2) про визнання недійсними правочинів задовольнити частково.

Визнати недійсним кредитний договір №СL-501/033/2007 від 21 вересня 2007 року, укладений між ОСОБА_1 та закритим акціонерним товариством «ОТП Банк».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 17752,40 гривень.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя