Справа №333/5721/15-ц

Пр. 2/333/445/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2018 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді: Наумової І.Й.,

за участю секретаря судового засідання: Кунець В.В.

представника позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом Публічного Акціонерного Товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 10 вересня 2008 р. між ПАТ «Сведбанк» та відповідачем ОСОБА_3 укладено кредитний договір, за яким банк надав позичальнику грошові кошти в сумі 62 200,00 доларів США зі сплатою 12,50% річних на строк з 10 вересня 2008 р. до 10 вересня 2038 р. З метою забезпечення виконання грошових зобов’язань за вказаним кредитним договором ОСОБА_3 на підставі договору іпотеки від 10 вересня 2008 р. передав банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_1. 25 травня 2012 р. між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, за яким перший відступив другому права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, у т.ч. за вказаним кредитним договором. Відповідач свої обов’язки за вказаним кредитним договором не виконує, в зв’язку з чим станом на 20 липня 2015 р. виникла заборгованість на суму 1 454 749,29 грн., у т.ч.: 1 319 321,59 грн. – за кредитом, 114 234,56 грн. – за відсотками, 19 992,38 грн. – пеня, 62,23 грн. – сума за ставкою 3% від простроченої заборгованості по тілу, 1 138,53 грн. – сума за ставкою 3% від простроченої заборгованості по відсотках. З наведених підстав позивач в рахунок погашення вказаної заборгованості просить суд звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за позивачем права власності на вказану квартиру.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав на підставах, викладених в позові.

Представник відповідача позов не визнав, в судовому засіданні пояснив, що прострочена заборгованість за кредитом складала 288,80 доларів США. Допущене відповідачем порушення основного зобов’язання не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав. 30 липня 2015 р. банк надіслав відповідачу лист-вимогу, але оцінка вартості квартири не проведена. Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. Договір про задоволення вимог іпотеко держателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотеко держателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно. Спірна квартира є місцем проживання малолітньої дитини, у зв’язку з чим можливість зміни власника житла можлива лише за умови подання відповідного рішення органу опіки та піклування.

Суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 10 вересня 2008 р. між ПАТ «Сведбанк» та відповідачем ОСОБА_3 відповідно до ст. 1054-1055 ЦК України укладено кредитний договір № 0707/0908/45-025, за яким банк надав позичальнику грошові кошти в сумі 62 200,00 доларів США зі сплатою 12,50% річних на строк до 10 вересня 2038 р. (а.с. 8-18).

10 вересня 2008 р. між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_3 з метою забезпечення виконання грошових зобов’язань за вказаним кредитним договором укладено іпотечний договір № 0707/0908/45-02-Z-105, за яким відповідач надав банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_2, заставною вартістю 225 720,00 грн. (а.с. 30-35).

25 травня 2012 р. між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» у відповідності зі ст. 512-514, 516-518 ЦК України укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, за яким перший відступив другому права вимоги за кредитними зобовязаннями.

25 травня 2012 р. між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» у відповідності зі ст. 512-514, 516-518 ЦК України укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, за яким перший відступив другому права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, у т.ч. за вказаним кредитним договором. (а.с. 43-53)

Відповідач ОСОБА_3 не виконував взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість перед Банком, яка станом на 20 липня 2015 р. складається з заборгованості у розмірі – 59 928,51 доларів США, у т.ч. прострочена заборгованість за кредитом – 288,8 доларів США, за процентами – 5 188,96 доларів США, пеня – 19 992,38 грн., 3% від простроченої заборгованості за кредитом – 62,23 грн., 3% від простроченої заборгованості по відсотках – 1 138,53 грн., усього 65 117,47 доларів США, що за курсом Національного банку України складає 1 433 556,15 грн. та 21 193,14 грн., що разом складає 1 454 749,29 грн., в зв’язку з чим позивач просить суд звернути стягнення на предмет іпотеки: квартиру АДРЕСА_2 шляхом визнання за позивачем права власності на вказану квартиру.

Частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно із частиною третьою статті 36 Закону України "Про іпотеку" договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку".

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульоване статтею 39 цього Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України).

Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

При вирішенні даної категорії справ судам слід встановити наявність чи відсутність згоди іпотекодавця на позасудовий спосіб врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань, а також здійснення виконавчого напису нотаріусом, як правову підставу для реєстрації права власності іпотекодержателя, якщо такі умови передбачені умовами договору іпотеки.

Відповідна правова позиція міститься і в постанові Верховного Суду України від 30 березня 2016 року у справі № 6-1851цс15, яка з огляду на положення ст. 417 ЦПК України є обов'язковою для застосування судами України.

Розділом 12 вищевказаного Договору іпотеки врегульовано питання звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса, застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.

За пунктом 12.3.2 цього Договору, звернення стягнення на майно здійснюється Іпотекодержателем шляхом позасудового врегулювання, згідно з яким Іпотекодержатель набуває право від свого імені продати майно, або прийняти його у власність в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором у порядку, визначеному Законом України "Про іпотеку".

Згідно п.12.3.1. цього договору, задоволення вимог здійснюється шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання Основного зобов’язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку». Відповідно до ст. 37 Закону України «Про іпотеку» у випадку задоволення вимог Іпотекодержателя шляхом використання процедури, передбаченої в цьому підпункті п.12.3 Договору, договір про задоволення вимог Іпотекодержателя, укладений шляхом здійснення цього застереження, є підставою для реєстрації права власності Іпотекодержателя на Предмет Іпотеки.

Так, пунктом 12.3.1.вищезазначеного Договору, сторони засвідчили, що право Іпотекодержателя зареєструвати право власності на Предмет іпотеки на підставів положення цього підпункту п.12.3. цього Договору є безумовним, тобто підлягає реєстрації незалежно від претензій Іпотекодержателя, а рішення про реєстрацію права власності на Предмет іпотеки може бути оскаржене Іпотекодавцем в судовому порядку лише у випадку. Якщо він доведе, що повністю виконав Основне зобов’язання.

Іпотекодавець ОСОБА_3 не надав згоду на звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності за іпотекодержателем. Доказів того, що ОСОБА_3 своїми діями або бездіяльністю унеможливлює чи перешкоджає Банку реалізувати своє право на звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку матеріали справи не містять і не встановлено таких судом.

Оскільки сторони визначили позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття на нього права власності Іпотекодержателем, Законом не передбачено визнання за Іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки за рішенням суду, суд, з урахуванням висновків правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 30 березня 2016 року у справі № 6-1851цс15, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 13, 158, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити в задоволенні позовних вимог Публічного Акціонерного Товариства «Дельта Банк» (ЄДРПОУ 34047020) до ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН:НОМЕР_1) про звернення стягнення на предмет іпотекишляхом визнання права власності на нього.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Комунарський районний суд м. Запоріжжя. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складений 02.07.2018 р.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя І.Й.Наумова