Справа № 144/307/17

Провадження по справі № 2-а/129/28/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" червня 2018 р. Гайсинський районний суд Вінницької області

в складі: головуючої судді Бондар О.В.

з участю секретаря Ю. С. Килівник,

позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

представника третьої особи ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Гайсині адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Теплицької районної ради Вінницької області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, - про визнання протиправним та скасування рішення Теплицької районної ради «Про звільнення голови районної ради ОСОБА_1 з займаної посади» та поновлення ОСОБА_1 на посаді,-

Встановив:

15 березня 2017 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить визнати протиправним та скасувати рішення 17-тої позачергової сесії Теплицької районної ради 7 скликання від 14 березня 2017 року «Про звільнення голови районної ради ОСОБА_1 із займаної посади» поновити ОСОБА_1 на посаді голови Теплицької районної ради Вінницької області.

Ухвалою Теплицького районного суду Вінницької області від 16 березня 2017 року за вказаним адміністративним позовом відкрито провадження. Ухвалами від 06.04.2017 та від 12.04.2017 року залучені до участі в справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13.

12.04.2017 року після заявленого самовідводу судді Задорожної Л.І. і неможливості сформувати новий склад Теплицького районного суду Вінницької області справу передано до Гайсинського районного суду Вінницької області, зазначена ухвала була оскаржена відповідачем до Вінницького апеляційного адміністративного суду, рішенням від 10.08.2017 року суд апеляційної інстанції скаргу відповідача залишено без задоволення, а справу повернуто до Гайсинського районного суду для продовження розгляду; ухвалою від 12 вересня 2017 року, після задоволення відводу (самовідводу), та неможливості станом на 12.09.2017 року утворити новий склад Гайсинського районного суду, справу передано до Ладижинського міського суду Вінницької області; на зазначену ухвалу відповідачем подано апеляційну скаргу, 09.11.2017 року Вінницький апеляційний адміністративний суд ухвалу Гайсинського районного суду про передачу справи до Ладижинського міського суду скасував, а справу повернув до Гайсинського районного суду для продовження розгляду.

21 листопада 2017 року визначено склад Гайсинського районного суду, справу призначено до розгляду на 12 грудня 2017 року, через неявку 12 грудня 2017 року в судове засідання представника відповідача за клопотанням представника відповідача ОСОБА_14 розгляд справи відкладено на 16 лютого 2018 року. 15 грудня 2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального Кодексу України, Цивільного процесуального Кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким викладено у

новій редакції, зокрема Кодексу адміністративного судочинства України, змінено предметну підсудність окремих категорій адміністративних справ та встановлені нові правила юрисдикції окружних адміністративних і місцевих загальних судів.

Відповідно до п.10 ч.1 розділу VII Перехідних положень КАС України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження в яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно п.12 ч.1 розділу VII Перехідних положень Кодексу, заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання ним чинності, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно ч.3,4 ст.3 КАС України, в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Закон який встановлює нові обовязки, скасовує чи звужує права належні учаснику судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі. У Рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99 зазначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце: зворотна дія нормативно-правового акта у часі - це дія нового нормативно-правового акта, яка поширюється на факти та відносини, що мали місце до набуття ним чинності. Суд враховує норми ст.27 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та норми ч.5 ст.242 КАС України та бере до уваги позицію Вінницького апеляційного адміністративного суду, який розглядаючи скарги щодо підсудності окремих категорій адміністративних справ після набрання чинності новою редакцією Кодекс адміністративного судочинства України у постанові від 15 лютого 2018 року по справі №136/2006/17 зазначив, що позовні заяви та справи, які надійшли чи перебувають у провадженні суду не підлягають передачі до іншого суду у звязку з набранням чинності КАС України від 03 жовтня 2017 року та встановленням нових правил розмежування юрисдикції окружних адміністративних судів і місцевих загальних судів». Суд також враховує висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року по справі №806/822/14.

Суд зазначає, що на час звернення позивача до суду з цим позовом правила предметної підсудності адміністративних справ були визначені статтею 18 Кодексу адміністративного судочинства (у відповідній редакції), відповідно до пункту 1 частини першої якої місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам; враховуючи приписи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод за якими кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, з метою недопущення порушення правил предметної підсудності, суд прийшов до висновку, що справа незважаючи на розмежування предметної юрисдикції адміністративних судів встановленої КАС України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року належить розгляду Гайсинському районному суду.

16 лютого 2018 року через хворобу судді розгляд справи відкладено на 27 березня 2018 року, 27 березня 2018 року взявши до уваги, що позивач є особою яка у значенні Закону

України «Про запобігання корупції» (примітка ст.50) займає відповідальне становище, враховуючи приписи підпункту першого пункту шість ст.12 КАС України, суд вирішив розгляд справи проводити у загальному позовному провадженні та провести підготовче судове засідання.

Ухвалою від 27.03.2018 року судом завершено підготовче провадження, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 20 квітня 2018 року.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що 24 листопада 2015 року рішенням №1 Теплицької районної ради Вінницької області сьомого скликання його було обрано головою Теплицької районної ради; 14 березня 2017 року на другому пленарному засіданні 17-ої позачергової сесії Теплицької районної ради сьомого скликання районною радою прийнято рішення «Про звільнення голови районної ради ОСОБА_1 з займаної посади», яке, на думку позивача, є протиправним з огляду на наступне:

- загальний склад Теплицької районної ради сьомого скликання - 34 депутати. Сесія районної ради є повноважною приймати рішення за умови, що в її роботі приймає участь більше половини депутатів від загального її складу, що передбачено п.12 ст. 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». 03 березня 2017 року групою депутатів районної ради, які складають не менше ніж третину депутатів від загального її складу, в порушення норм ст.46 Закону №280/97-ВР було скликано 17-ту позачергову сесію. На розгляд сесії пропонувалось внести єдине питання : «Про звільнення голови районної ради ОСОБА_1 з займаної посади», вказана сесія 03 березня 2017 року не відбулась, оскільки в її пленарному засіданні взяло участь 16 депутатів районної ради, що становить менше половини депутатів від загального складу ради. 14 березня 2017 року за графіком відпусток на підставі розпорядження №5-в від 13 березня 2017 року ОСОБА_1 вибув у щорічну відпустку тривалістю 16 календарних днів, на період відпустки виконання обов'язків голови районної ради покладено на заступника голови районної ради ОСОБА_15, зазначені обставини встановлені Вінницьким апеляційним адміністративним судом в ухвалі від 14 грудня 2017 року по справі №144/308/17 та підтверджуються протоколом засідання групи депутатів від 13 березня 2017 року; 13 березня 2017 року депутати районної ради ОСОБА_13 та ОСОБА_8 подали на реєстрацію до апарату Теплицької районної ради за підписом 13-ти депутатів районної ради, два документи: повідомлення за №107-07-190 та протокол за № 107-07-191, зі змісту цих документів вбачається, що 13 березня 2017 року 13 депутатів Теплицької районної ради прийняли рішення яким підготували до проведення та призначили проведення 14 березня 2017 року другого пленарного засідання 17-тої позачергової сесії, перше пленарне засідання якої 03 березня 2017 року не відбулося, на розгляд другого пленарного засідання сесії винесено питання, яке не було розглянуте на першому пленарному засіданні, «Про звільнення голови районної ради ОСОБА_1 з займаної посади», позивач вважає, що такі дії Теплицької районної ради суперечать Конституції України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про доступ до публічної інформації» оскільки порушують приписи ст.46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», а дії групи депутатів прямо суперечать нормам частини четвертої статі 19 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», яка визначає, що порядок реалізації прав депутатів місцевих рад визначається цим законом, іншими Законами України, які регулюють діяльність місцевих рад та їх органів, а також регламентом відповідної ради, в той час, коли депутати зобовязані додержуватись Конституції та Законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, регламенту ради, та інших нормативно правових актів, що визначають порядок діяльності ради та її органів (п.1 ч.1 ст.18 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад»); скликання другого пленарного засідання 17-тої позачергової сесії, підготовка до розгляду питань які планувалося розглянути на пленарному засіданні, проводилась з порушенням Законів України: «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про статус депутатів місцевих рад», «Про доступ до публічної інформації», Кодексу законів про працю України, та грубим порушенням норм регламенту Теплицької районної ради сьомого скликання затвердженого рішенням ради №5 від 08 грудня 2015 року (далі Регламент); приписами частини 4 статті 17 (том.1 а.с.10) Регламенту визначено, що районна рада може прийняти рішення щодо зміни тривалості пленарного засідання. Процедурне рішення про продовження пленарного засідання чи перенесення пленарного засідання на іншу дату приймається одночасно з прийняттям рішення про призупинення роботи сесії районної ради. Теплицькою районною радою 7 скликання 03 березня 2017 року рішення про призупинення пленарного засідання 17- тої позачергової сесії з одночасним прийняттям рішення про перенесення пленарного засідання на 14 березня 2017 року не приймалось;

- визначена законом та Регламентом процедура внесення проектів рішень «Про обрання головуючого пленарного засідання 17-тої позачергової сесії» та Про звільнення голови районної ради ОСОБА_1 з займаної посади» для формування проекту порядку денного сесії відповідачем при підготовці та прийнятті рішення про звільнення позивача з посади голови Теплицької районної ради дотримані не були, оскільки у журналі «Пропозиції проектів рішень для розгляду сесіями районної ради» не реєструвались, в порушення норм ст.47 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» постійними комісіями районної ради не розглядались, їх висновки не надавались, проекти зазначених рішень не пізніш як за 20 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття, не оприлюднювались, ні депутати районної ради, ні населення в строки, визначені законом, та в порядку, визначеному приписами ч.2 ст.9 Регламенту, не були ознайомлені з рішеннями про скликання, часом скликання, місцем проведення, та питаннями які передбачалось внести 14 березня 2017 року на розгляд другого пленарного засідання ради на 17-ій позачерговій сесії; належним чином оформлені проекти рішень та інші документи, необхідні для розгляду питання: «Про звільнення голови районної ради ОСОБА_1 із займаної посади» депутатам районної ради в порушення приписів ч.3 ст.70 Регламенту, Відповідачем взагалі не надавались;

- зі змісту оскаржуваного рішення не вбачається жодного обґрунтування обставин, які стали підставою для дострокового припинення повноважень ОСОБА_1, у ньому не розкрито змісту відповідних порушень, що існують на думку колегіального органу, оскільки будь-які порушення повинні бути доведені в установленому законом порядку, чого Відповідачем не зроблено, оскаржуване рішення про звільнення голови Теплицької районної ради було прийнято без обговорення депутатами районної ради, без зазначення підстав припинення служби в органах місцевого самоврядування, визначених нормами ст.20 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» та під час перебування позивача згідно графіка у щорічній відпустці, ОСОБА_1 не звітував про результати своєї роботи, що теоретично могло б слугувати підставою для висловлення йому недовіри депутатами районної ради.

В судовому засіданні позивач позов підтримав, на обґрунтування позову вказав також на те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням вимог ст.24,46,59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вимог Регламенту, протиправність рішення від 14 березня 2017 року про його звільнення з посади голови районної ради визнано представником Теплицької районної ради ОСОБА_15 в заяві від 06.04.2017 року, також зазначив, що на 14 березня 2017 року жодним із субєктів, які наділені Законом правами скликати позачергові сесії районної ради, сесія Теплицької районної ради не скликалась, його позбавлено законного права участі у прийнятті рішень радою, що визначено ст.19 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», протиправно позбавлено права звітувати про свою роботу на засіданні ради, оскільки рішення про його звільнення з посади радою приймалось під час перебування останнього за графіком відпусток працівників районної ради у щорічній основній відпустці з 14 березня 2017 року.

Представник відповідача ОСОБА_2 у вступному слові та судових дебатах проти позовних вимог заперечував, вважав, що вони є безпідставними і не підлягають задоволенню з огляду на таке: 03 березня 2017 року 16-ма депутатами Теплицької районної ради було скликано 17-ту позачергову сесію, на яку прибуло 19 депутатів, при тому що загальна кількість депутатів Теплицької районної ради 7 скликання 34 депутати. Пленарне засідання сесії було відкрито, проте вести сесію заступник голови районної ради ОСОБА_15 відмовився та покинув сесійну залу, разом з ним засідання залишив ще один депутат районної ради, у звязку з відсутністю кворуму не було можливості продовжити перше пленарне засідання, тому 17 депутатами було прийнято рішення про проведення другого пленарного засідання, час і місце проведення якого було доручено визначити ініціативній групі, на думку представника відповідача мало місце погодження з депутатами районної ради закриття першого пленарного засідання та призначення другого пленарного засідання для належного повідомлення депутатів районної ради, які з різних причин не прибули на засідання, на виконання даного рішення 13.03.2018 року група депутатів районної ради в кількості 13 чоловік, відповідно до вимог ч.9 ст.46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» прийняли рішення про призначення другого пленарного засідання 17-тої позачергової сесії на 14 березня 2017 року о 10 год. 00 хв. в приміщенні Теплицької районної ради. Даною групою було виготовлено повідомлення про призначення другого пленарного засідання 17 позачергової сесії Теплицької районної ради 7 скликання, яке було надано в апарат районної ради 13.03.2017 року (вхідний №107-07-190), було розміщено на дошках оголошень територіальних громад, а також депутатами ініціативної групи вручалось всім депутатам районної ради, від отримання даного повідомлення відмовилось 8 депутатів районної ради в тому числі і позивач ОСОБА_1 14 березня 2017 року на друге пленарне засідання прибули 21 депутат районної ради, пленарне засідання відбулося, депутати прийняли рішення «Про звільнення ОСОБА_1 з посади голови районної ради». Представник відповідача також заперечив позовні вимоги про поновлення ОСОБА_1 на посаді голови Теплицької районної ради, оскільки вважав, що вирішення зазначеного питання належить до виключної компетенції районної ради та не належить до компетенції адміністративного суду, а відтак, суд не повноважений перебирати функції іншого субєкта владних повноважень, положення ст..40 Кодексу законів про працю України, відносно звільнення позивача ОСОБА_1 в період його перебування у відпустці, не поширюється на останнього, оскільки посада, з якої було звільнено позивача, а саме голова районної ради є виборною, а повноваження голови районної ради припиняються, відповідна особа звільняється з посади голови ради з дня прийняття відповідною районною радою рішення, яким береться до відома зазначений факт.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_13 за довіреністю, ОСОБА_3 проти позову заперечив, вважав позов безпідставним, також зазначив, що судом не може бути прийняте рішення по справі, у випадку задоволення позовних вимог, без дослідження трудової книжки ОСОБА_1, де зазначено дату його звільнення з посади, а також необхідно врахувати отримані позивачем кошти на оплату перебування його на лікарняному та у відпустці.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача письмових пояснень щодо позову не подавали, клопотань до суду не заявляли, в судове засідання не з`явились.

Відзив на позовну заяву відповідачем подано після завершення підготовчого провадження, тому на підставі ч.2 ст. 175 КАС України суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.

З`ясувавши позиції сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд прийшов до наступного висновку.

Встановлено, що 24 листопада 2015 року рішенням (том.2 а.с.112) Теплицької районної ради Вінницької області сьомого скликання №1 головою Теплицької районної ради обрано ОСОБА_1 14 березня 2017 року на другому пленарному засіданні 17-тої позачергової сесії Теплицькою районною радою прийнято рішення (том.1 а.с.132) без номера, яким голову Теплицької районної ради сьомого скликання Вінницької області ОСОБА_1 звільнено із займаної посади. 13 березня 2017 року 13 депутатів Теплицької районної ради прийняли рішення (том.2 а.с.71) яким проведення другого пленарного засідання 17-тої позачергової сесії призначили на 14 березня 2017 року в приміщенні районної ради в смт. Теплик по вул. Незалежності,25, вказане рішення внесено до протоколу (том.2 а.с.71) засідання групи депутатів від 13 березня 2017 року (далі Протокол). Депутатами районної ради ОСОБА_8 та ОСОБА_13 Протокол подано на реєстрацію до Теплицької районної ради та апаратом ради зареєстровано в журналі вхідної кореспонденції 13 березня 2017 року за №107-07-191. Зазначені обставини визнаються учасниками справи.

Зі змісту Протоколу (том.2 а.с.71) вбачаються наміри групи депутатів розглянути 14 березня 2017 року на другому пленарному засіданні 17-тої позачергової сесії питання звільнення з посади голови Теплицької районної ради ОСОБА_1, учасники справи в судовому засіданні визнають факт, що призначене на 03 березня 2017 року перше пленарне засідання 17 позачергової сесії з розгляду аналогічного питання не відбулося через відсутність більшості депутатів, що також підтверджено дослідженим у судовому засіданні відеозаписом першого пленарного засіданні 17-тої позачергової сесії Теплицької районної ради 7 скликання від 03 березня 2017 року.

Частиною 15 ст. 46 Закону Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин передбачено, що порядок проведення першої сесії ради, порядок обрання голови та заступника (заступників) голови районної у місті, районної, обласної ради, секретаря сільської, селищної, міської ради, скликання чергової та позачергової сесії ради, призначення пленарних засідань ради, підготовки і розгляду питань на пленарних засіданнях, прийняття рішень ради про затвердження порядку денного сесії та з інших процедурних питань, а також порядок роботи сесії визначаються регламентом ради.

Регламент Теплицької районної ради Вінницької області сьомого скликання затверджений рішенням ради від 08 грудня 2015 №5, оприлюднений в газеті «Вісті Тепличини» та набрав чинності, що визнається сторонами та іншими учасниками справи (том.1 а.с.7-25).

Відповідно до пункту 4 статті 17 Регламенту районна рада може прийняти рішення щодо

зміни тривалості пленарного засідання; процедурне рішення про продовження пленарного засідання чи перенесення пленарного засідання на іншу дату приймається одночасно з прийняттям рішення про призупинення роботи сесії районної ради.

03 березня 2017 року на першому пленарному засіданні 17-тої позачергової сесії радою рішення про призупинення сесії та перенесення пленарного засідання на 14 березня 2017 року не приймалось.

Відповідно до приписів частини четвертої статті 78 КАС України суд враховує встановлені рішенням Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року по справі №144/308/17 за позовом ОСОБА_1 до Теплицької районної ради про визнання протиправними та скасування рішення 17 позачергової сесії Теплицької районної ради від 14 березня 2017 року «Про скликання 18 позачергової сесії 7 скликання Теплицької районної ради» та рішення 18 позачергової сесії Теплицької районної ради від 21 березня 2017 року № 18.1 «Про обрання головуючого пленарних засідань Теплицької районної ради» (том.4 а.с.18-20), в якому, досліджуючи правомірність скликання другого пленарного засіданні 17-тої позачергової сесії Теплицької районної ради на 14 березня 2017 року, суд встановив, що норми ч.9 ст.46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» не надають повноважень третині від складу депутатів відповідної ради скликати саме пленарні засідання окремо від позачергової сесії ради, відповідно до ч.4 ст.17 Регламенту процедурне рішення про продовження пленарного засідання чи перенесення пленарного засідання на іншу дату приймається одночасно з прийняттям рішення про призупинення роботи сесії районної ради. Як вбачається з протоколу першого пленарного засідання 17 позачергової сесії 7 скликання від 03 березня 2017 року, рішення про скликання другого пленарного засідання 17 позачергової сесії 7 скликання не приймалось та не могло бути прийнято через відсутність необхідної кількості депутатів для визнання сесії Теплицької районної ради повноважною.

Відтак, оцінивши викладені обставини, які підтверджені зазначеними достатніми доказами суд визнає, що рішення від 13 березня 2017 року про призначення на 14 березня 2017 року проведення другого пленарного засідання 17 позачергової сесії Теплицької районної ради 7 скликання прийнято неповноважним на те субєктом та з порушенням порядку скликання пленарних засідань, визначеного Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Регламентом, а тому протиправно.

Відповідно до статті 19 Регламенту, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, пропозиції щодо порядку денного сесії районної ради узагальнюються виконавчим апаратом районної ради за поданням ініціюючих субєктів визначених ч.13 ст.46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та цим регламентом. Узагальненню підлягають матеріали, подані ініціюючими субєктами за 25 робочих днів до відкриття чергової сесії районної ради і зареєстровані виконавчим апаратом у журналі «Пропозиції проектів рішень для розгляду сесіями районної ради». Питання, подані ініціюючими субєктами менше чим за 25 робочих днів до чергової сесії, але не пізніше як за 21 робочий день, можуть вноситись до порядку денного сесії головою районної ради.

Відповідно до частини 2 статті 57 Регламенту, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, пропозиції про відкликання районною радою голови районної ради з посади ( крім за його особистою заявою) можуть вноситися: не менш як однією третиною депутатів від загального складу ради за їх підписами (підписні листи подаються в оригіналі, на них зазначається прізвище, ім`я по-батькові депутата, номер його посвідчення та проставляється особистий підпис, який не відкликається після прийняття рішення про скликання сесії).

Із дослідженого у судовому засіданні журналу реєстрації вхідних і внутрішніх документів вбачається, що підписні листи з пропозицією відкликання голови районної ради з посади за підписами не менш як третини депутатів від загального складу ради до апарату районної ради станом на 14 березня 2017 року не подавались, в журналі не реєструвались (том.1 а.с.82-98), із журналу «Пропозиції проектів рішень для розгляду сесіями районної ради» видно, що проект рішення :Про звільнення голови Теплицької районної ради ОСОБА_1 з займаної посади» внесений та підписаний не менш ніж третиною депутатів районної ради (норми ч.4 ст.55 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ст.69 Регламенту) станом на 14 березня 2017 року до апарату районної ради не подавався та у журналі «Пропозиції проектів рішень для розгляду сесіями районної ради» не реєструвався (том.1 а.с.73-80).

Відповідно до статті 69 Регламенту ініціатори, які мають визначене законодавством право внесення питань на розгляд ради, подають на ім`я голови ради клопотання з обґрунтуванням необхідності прийняття, проект рішення та інші матеріали, необхідні для прийняття рішення. Проект рішення має бути оформлений відповідно до вимог закону, цього регламенту та інших, прийнятих відносно них, нормативно правових актів. Проект рішення подається до виконавчого апарату районної ради за підписом особи, яка має право вносити на розгляд ради питання, або представляє орган, наділений таким правом. Ініціатори, які мають визначене законодавством право внесення питань на розгляд ради, чи представник субєкта, наділеного таким правом, доповідають на пленарному засіданні районної ради та на засіданні постійних, тимчасової контрольної комісії з цього питання. Кожен проект рішення повинен містити положення про набрання ним чинності. Питання, які вносяться на розгляд пленарного засідання сесії районної ради, в обовязковому порядку попередньо розглядаються комісіями.

Встановлено, що ініціатори внесення питання про звільнення ОСОБА_1 з посади голови Теплицької районної ради клопотання за особистими підписами з конкретним обґрунтуванням обставин, визначених та встановлених законом, які б стали підставою внесення до проекту порядку денного сесії 14 березня 2017 року питання: «Про звільнення голови районної ради ОСОБА_1 з займаної посади», до районної ради не подавали, проект рішення за власними підписами ініціатори внесення питання не готували, до апарату районної ради на реєстрацію не подавали, на засіданні постійних чи тимчасовій контрольній комісії ради станом на 14 березня 2017 року з цього питання не доповідали, проект рішення «Про звільнення голови районної ради ОСОБА_1 з займаної посади» в порушення норм ст.47 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» постійними комісіями районної ради станом на 14 березня 2017 року не розглядався, їх висновки до районної ради не надавались. Постійні комісії районної ради за своєю ініціативою станом на 14 березня 2017 року власного проекту рішення з зазначеного питання не готували та на розгляд ради не вносили. Тимчасова контрольна комісія для збору чи перевірки інформації, що стосується

питання звільнення з посади голови районної ради, не створювалась.

Суду не надано доказів про те, що рішення про скликання сесії Теплицької районної ради на 14 березня 2017 року не пізніш як за 10 днів до сесії, або якщо такий випадок відповідач мав підстави вважати винятковим, не пізніш як за день до сесії, доводилося до відома депутатів та населення із зазначенням часу скликання, місця проведення та питань, які передбачається внести на розгляд ради, що відповідало б вимогам ч.10 ст.46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», проект рішення «Про звільнення голови районної ради ОСОБА_1 з займаної посади» не пізніш як за 20 робочих днів до дати його розгляду з метою прийняття, не оприлюднювався.

Відповідно до норм пункту 11 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обовязковому оприлюдненню, а проекти актів органів місцевого самоврядування оприлюднюються в порядку передбаченому Законом України «Про доступ до публічної інформації», крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки.

Депутати районної ради та населення у визначені нормами ч.10 ст.46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» строки, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, та у визначеному приписами ч.2 ст.9 Регламенту порядку, не були ознайомлені з рішеннями про скликання, часом скликання, місцем проведення, та питаннями, які передбачалось внести 14 березня 2017 року на розгляд сесії Теплицької районної ради, згідно з довідкою редакції газети «Вісті Тепличчини» (том.1 а.с.75), протоколом від 13 березня 2017 року засідання групи депутатів Теплицької районної ради (том.2 а.с.71); належним чином оформленого проекту рішення та інших документів, необхідних для розгляду питання: «Про звільнення голови районної ради ОСОБА_1 з займаної посади», депутатам районної ради в порушення приписів ч.3 ст.70 Регламенту, ні за три дні до відкриття сесії, ні 14 березня 2017 року, у день відкриття позачергової сесії - відповідачем не надавались.

Дослідивши докази у своїй сукупності, суд дійшов висновку про те, що підготовка питання «Про звільнення голови районної ради ОСОБА_1 з займаної посади» до розгляду радою 14 березня 2017 року на позачергової сесії Теплицької районної ради 7 скликання проводилась з порушенням ч.2 ст.19 Конституції України, статей 24,46,59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Регламенту, а тому проводилась протиправно.

Суд враховує обставини, встановлені Вінницьким апеляційним адміністративним судом у рішенні від 14 грудня 2017 року по справі №144/308/17, що подані Теплицькою районною радою докази на підтвердження відмови ОСОБА_15 від виконання покладних на нього обовязків статтями 46,56 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» - не є такими, інших доказів суду не надано. Зазначене дає підстави суду вважати, що відкриття 14 березня 2017 року другого пленарного засідання 17-тої позачергової сесії Теплицької районної ради сьомого скликання відбулось з порушенням норм ч.11 ст.46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Відповідно до ч.7 ст.17 Регламенту до порядку денного позачергової сесії вносяться лише питання, розгляд яких визначено у пропозиціях про її скликання, будь яке питання яке включається до порядку денного має бути подане як пропозиція, у порядку визначеному ст.19 Регламенту та підготовлене до розгляду за процедурою визначеною ст.69 Регламенту.

Стаття 58 Регламенту визначає процедуру розгляду питання про звільнення голови районної ради з посади.

14.03.2017 року питання звільнення голови Теплицької районної ради Вінницької області 7 скликання ОСОБА_1 розглядалось під час перебування його у відпустці, що відповідно до частини 4 статті 40 Кодексу законів про працю України, є протиправним. Зазначені обставини встановлені рішенням Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28.09.2017 р. у справі №144/545/17 за позовом ОСОБА_1 до Теплицької районної ради Вінницької області, т.в.о. голови Теплицької районної ради ОСОБА_6 про визнання протиправними дій відповідача та скасування розпорядження № 70-к від 27.03.2017 р. (а.с. 22-23 том 4), яке набрало законної сили.

Зі змісту оскаржуваного рішення не вбачається конкретних обґрунтованих обставин для дострокового припинення повноважень голови Теплицької районної ради ОСОБА_1, не розкрито змісту допущених ОСОБА_1 порушень, що існують на думку колегіального органу. Саме на зазначення цих обставин звертає увагу Верховний Суд у своїй Постанові від 14 лютого 2018 року по справі №806/822/14. Будь-які порушення, що стали підставою звільнення, повинні бути доведені в установленому законом порядку, чого у випадку підготовки, розгляду та прийняття Теплицькою районною радою сьомого скликання рішення «Про звільнення голови районної ради ОСОБА_1 з займаної посади» зроблено не було.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, частини третьої статті 8, статті 55 Конституції України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту. Конституційний Суд України у своїх рішеннях послідовно підкреслював значущість положень статті 55 Конституції України щодо захисту кожним у судовому порядку своїх прав і свобод від будь-яких рішень, дій чи бездіяльності органів влади, посадових і службових осіб, а також стосовно неможливості відмови у правосудді.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Конституція України та Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні». Водночас правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування визначає Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» служба в органах місцевого самоврядування це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються територіальною громадою; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою передбаченою законодавством України.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», правовий статус посадових осіб місцевого самоврядування визначається Конституцією України, законами України Про місцеве самоврядування в Україні, Про статус депутатів місцевих рад, Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів, цим та іншими законами України.

Посадові особи місцевого самоврядування діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією України і законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, актами органів місцевого самоврядування, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

На посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

Таким чином у відносинах з питань служби в органах місцевого самоврядування важливим є дотримання гарантій при прийняті на роботу та звільненні з роботи визначених Кодексом законів про працю України з урахуванням особливостей визначених Законом України Про службу в органах місцевого самоврядування.

Ст.46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що районна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань, а також засідань постійних комісій ради; з часу обрання голови ради він скликає сесії ради та веде пленарні засідання ради відповідно до вимог цього Закону та Регламенту ради. У разі немотивованої відмови голови районної ради або його неможливості скликати сесію ради сесія скликається заступником голови районної ради. Сесія районної ради повинна бути також скликана за пропозицією не менш як однієї третини депутатів. У разі якщо голова або заступник голови у двотижневий строк не скликають сесію на вимогу не менш як однієї третини депутатів, або у разі якщо такі посади є вакантними, сесія може бути скликана депутатами відповідної ради, які становлять не менш як одну третину складу ради, або постійною комісією ради.

В матеріалах справи відсутні докази про те, що субєкти визначені положеннями ч.7 ст.46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» звертались до голови районної ради чи заступника голови з пропозицією скликання позачергової сесії Теплицької районної ради 7 скликання, на 14 березня 2017 року і що їх вимога у двотижневий строк виконана не була.

З огляду на досліджені судом докази та приписи статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», в редакції яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що порядок скликання на 14 березня 2017 року позачергової сесії Теплицької районної ради 7 скликання та порядок підготовки питань до розгляду на зазначеній сесії відповідачем порушено.

Відповідно до частини десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

За нормами частини другої ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Недотримання хоча б одного із вказаних критеріїв правомірності може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 55 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» голова районної ради обирається відповідною радою шляхом таємного голосування з числа її депутатів на строк повноважень ради. За приписами ч.2 ст. 55 цього ж Закону голова ради здійснює свої повноваження до припинення ним повноважень депутата ради відповідного скликання, крім випадків, передбачених частинами четвертою та п'ятою цієї статті. Голова ради вважається звільненим з посади з дня припинення ним депутатських повноважень або повноважень голови.

Відповідно до ч.4 ст. 55 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, у своїй діяльності голова ради є підзвітним раді та може бути звільнений з посади радою шляхом таємного голосування. Питання про звільнення голови ради може бути внесено на розгляд ради на вимогу не менш як третини депутатів від загального складу ради.

Відповідно до ч.5 ст. 55 цього ж Закону, в чинній на час виникнення спірних правовідносин редакції, повноваження голови районної ради також вважаються достроково припиненими без припинення повноважень депутата ради в разі звернення з особистою заявою до відповідної ради про складання ним повноважень голови ради.

Зазначена Відповідачем у рішенні від 14 березня 2017 року (без номера) «Про звільнення голови районної ради ОСОБА_1 з займаної посади» частина 4 статті 55 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», як встановлена законом підстава для звільнення голови районної ради зі служби в органах місцевого самоврядування, не є такою, оскільки вказана норма визначає лише процедуру та порядок прийняття такого рішення, а саме, що питання звільнення вирішується таємним голосуванням та, що питання звільнення голови районної ради вноситься на розгляд ради на вимогу не меньше як третиною депутатів від загального складу ради.

Саме таким є тлумачення частини 4 статті 55 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Вищим адміністративним судом України, викладене у рішенні від 17 грудня 2014 року по справі №К/800/38768/14, яке враховується судом.

Підстави припинення повноважень голови районної ради визначені ч.5 ст.55 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ст.20 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також ст.5 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» та нормами Кодексу законів про працю в Україні.

Статтею ст. 55 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що голова районної ради, зокрема, скликає сесії ради, забезпечує підготовку сесій ради і питань, що вносяться на її розгляд, підписує рішення ради, протоколи сесій ради тощо.

Частиною 15 ст. 46 зазначеного Закону передбачено, що порядок проведення першої сесії ради, порядок обрання голови та заступника (заступників) голови районної у місті, районної, обласної ради, секретаря сільської, селищної, міської ради, скликання чергової та позачергової сесії ради, призначення пленарних засідань ради, підготовки і розгляду питань на пленарних засіданнях, прийняття рішень ради про затвердження порядку денного сесії та з інших процедурних питань, а також порядок роботи сесії визначаються регламентом ради.

Відповідно до п.п.1,2 ст.8 Регламенту районна рада проводить свою роботу сесійно. Сесії є чергові та позачергові; відкриття сесії районної ради оголошується головуючим на пленарному засіданні. Згідно з п. 1 ст.9 регламенту чергові сесії районної ради призначаються розпорядженням голови районної ради щоквартально. Районна рада може прийняти рішення про встановлення строку проведення чергової сесії (том.1 а.с.9).

Відповідно до п.1 ст.10 Регламенту позачергові сесії у виняткових випадках, а також у випадках передбачених частиною сьомою ст.46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та п.7 ст.17 цього регламенту скликаються головою районної ради із зазначенням порядку денного сесії. Приписи п.2 зазначеної статті Регламенту визначають, що розпорядження голови районної ради про скликання позачергової сесії доводиться до відома депутатів та населення в порядку визначеному п.2 ст.9 цього Регламенту.

За п.2 ст.9 Регламенту розпорядження голови районної ради про скликання сесії із зазначенням в ньому дати, місця і часу початку сесії, питання, які передбачається внести на розгляд ради не пізніш як за 10 днів до сесії доводяться до відома населення через публікацію в газеті районної ради «Вісті Тепличчини», а у виняткових випадках не пізніш як за день до сесії може доводитись до відома населення та депутатів через офіційний сайт мережі Інтернет та /або районного радіомовлення, розміщенням на інформаційних стендах.

Враховуючи досліджені обставини справи та положення Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Регламенту Теплицької районної ради 7 скликання, оцінивши оскаржуване рішення відповідача в контексті принципів, передбачених ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що при прийнятті оскаржуваного рішення щодо звільнення голови Теплицької районної ради сьомого скликання ОСОБА_1 із займаної посади відповідач діяв з порушеннями вимог закону та Регламенту, поза межами наданих повноважень та не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Рішення готувалось, вносилось та приймалось необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, під час перебування позивача у відпустці, без врахування та забезпечення права позивача на участь у процесі прийняття рішень. У зв'язку із чим, суд приходить до висновку, що вимоги позивача в частині визнання протиправним та скасування рішення другого пленарного засідання 17-тої позачергової сесії Теплицької районної ради 7 скликання від 14 березня 2017 року «Про звільнення голови районної ради ОСОБА_1 з займаної посади» - є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Відповідно до ст.8 Конституції України, ст.6 КАС України та ч.1, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Згідно п. 53 Рішення ЄСПЛ по справі «Федорченко та Лозенко проти України» (заява №387/03); при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом»; тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Наведені представником відповідача доводи в обгрунтування своїх заперечень та додані на їх обгрунтування докази не спростовують доводів позовної заяви.

З врахуванням наведеного, до задоволення також підлягають вимоги позивача в частині поновлення його на посаді голови Теплицької районної ради Вінницької області.

Вказані висновки суду в повній мірі відповідають положенням ст. 240-1 Кодексу законів про працю України в якій міститься зазначення, що працівник підлягає поновленню на роботі не тільки в разі, якщо він звільняється без законної підстави, але й тоді, коли він звільнений з порушенням встановленого законом порядку, що кореспондує пункту 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» де зазначено, що підставами захисту порушеного права звільненої особи може бути не тільки звільнення без законних підстав, а й порушення порядку його проведення. Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України Про службу в органах місцевого самоврядування, на посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю.

Враховуючи те, що ні Законом України Про місцеве самоврядування в Україні ні регламентом Теплицької районної ради Вінницької області 7-го скликання не врегульовано питання поновлення на посаді на підставі рішення суду посадових осіб Теплицької районної ради, на підставі ст. 7 Закону України Про службу в органах місцевого самоврядування застосуванню підлягають положення Кодексу законів про працю України.

Відповідно до ч. 1 ст.235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, що розглядає трудовий спір. В свою чергу, рішення суду про поновлення на посаді завжди носить зобовязальний характер.

Відповідно до п.6 ч.1 ст. 40 Кодексу законів про працю України поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу є підставою для розірвання трудового договору.

Відповідно до норм частини пятої статті 242 КАС України в редакції закону від 03 жовтня 2017 року, суд враховує висновки щодо застосування норм права викладені в постанові Верховного Суду від 24 січня 2018 року по справі №587/1187/15-а який зауважив, що звільнення працівника з підстав не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника. Відповідно до частини першої статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Разом з тим Верховний Суд зазначив, що закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в частині першій статті 235 та статі 240-1 Кодексу законів про працю України, а відтак встановивши, що звільнення відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд зобовязаний поновити працівника на попередній роботі.

Суд також враховує позицію Верховного Суду України, викладену у рішенні від 16 травня 2018 року по справі №702/534/16-а, за якою підлягає задоволенню вимога про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки вона є похідною від вимоги про поновлення на роботі.

Згідно з статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, окрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Згідно з частиною першою ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 78 цього Кодексу. Відповідно до частини другої ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах субєкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Однак, відповідач, як субєкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, які підтверджують, що приймаючи 14 березня 2017 року рішення про звільнення голови Теплицької районної ради ОСОБА_1 з займаної посади, районна рада діяла лише на підставі в межах повноважень та у спосіб передбачені Конституцією та законами України.

Керуючись при оцінці доказів критерієм доведення «поза розумним сумнівом»; тобто враховує те, що аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.

За правилами п.3 .1 ст. 371 КАС України рішення в частині поновлення на посаді у відносинах публічної служби підлягає негайному виконанню.

На підставі наведеного, керуючись статтями7,19,43.55.140,144,146 Конституції України, ст.10,43,46, 47,49,55,56,59, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст. 3, 18, 19, 23, 30 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», ст. ст. 1, 2, 3, 5, 7, 9,11, 12, 12-1,20 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», ст. 235 Кодексу законів про працю України, ст. 122,139,242-246,371 підпунктів 10,12 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив :

Адміністративний позов задовільнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення 17-тої позачергової сесії Теплицької районної ради 7 скликання від 14 березня 2017 року «Про звільнення голови районної ради ОСОБА_1 з займаної посади»

Поновити ОСОБА_1 на посаді голови Теплицької районної ради Вінницької області з 14 березня 2017 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Теплицької районної ради Вінницької області на користь ОСОБА_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт громадянина України серії АВ 106106, виданий 13.07.2000 року Теплицьким РВ УМВС України у Вінницькій області) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14 березня 2017 року по 21 червня 2018 року, з урахуванням виплачених сум.

Рішення в частині поновлення на посаді звернути до негайного виконання.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Теплицької районної ради Вінницької області на користь ОСОБА_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт громадянина України серії АВ 106106, виданий 13.07.2000 року Теплицьким РВ УМВС України у Вінницькій області) судові витрати, які складаються із сплаченого позивачем судового збору в сумі 3200 грн 00 коп.

Рішення може бути оскаржено до Вінницького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмово провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складене згідно вимог ч.3 ст.243 КАС України 2.07.2018 р. з урахуванням передбачених ст.120 КАС України правил обчислення процесуального строку.

Суддя: