КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/15785/17 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Келеберда В.І. Суддя-доповідач Шурко О.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Коцюбі Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно до ч. 1 ст. 229 КАС України, апеляційну скаргу Державної служби геології та надр України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 березня 2018 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Волинська гірничо-хімічна компанія" до Державної служби геології та надр України, Південного міжрегіонального відділу Департаменту державного геологічного контролю Державної служби геології та надр України про визнання протиправним та скасування припису та наказу, -

В С Т А Н О В И В :

Приватне акціонерне товариство «Волинська гірничо-хімічна компанія» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної служби геології та надр України (далі - відповідач 1), Південного міжрегіонального відділу Департаменту державного геологічного контролю Державної служби геології та надр України (далі - відповідач 2) та просило суд визнати протиправними та скасувати: припис відповідача 2 № 107 від 04 грудня 2015 року та наказ відповідача 1 № 27 від 02 лютого 2016 року «Щодо анулювання, зупинення та поновлення дії спеціальних дозволів на користування надрами та встановлення термінів для усунення порушень» в частині, що стосується зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами № 5075 від 22 грудня 2009 року, власником якого є ПрАТ «Волинська гірничо-хімічна компанія».

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 березня 2018 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним вище судовим рішенням, Державна служба геології та надр України звернулась із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що Наказом № 288 від 18 вересня 2015 року Державною службою геології та надр України призначено планову перевірку у тому числі й Приватного акціонерного товариства «Волинська гірничо-хімічна компанія».

Як вбачається з копії листа відповідача 1 за № 15090/13/14-15 від 18 листопада 2015 року про призначення планової перевірки дотримання вимог законодавства у сфері надрокористування, підписаного т.в.о. Голови ОСОБА_3, позивача повідомлено шляхом його направлення за юридичною адресою, а саме: м. Київ, вул. Фрунзе 13-Е, 04080. Зазначений лист відповідно до наявного у справі зворотного поштового повідомлення повернувся без вручення позивачу у зв'язку з невірно зазначеною адресою.

Натомість, як свідчать матеріали справи, місцезнаходженням ПрАТ "Волинська ГХК" станом на 18 листопада 2015 року є: Запорізька область, Чернігівський район, с. Новополтавка, вул. Центральна, буд. 195.

У зв'язку з цим, ПрАТ "Волинська ГХК" не отримало повідомлення № 15090/13/14-15 від 18 листопада 2015 року з підстав не залежних від позивача.

Інших доказів того, що позивач повідомлявся про призначення планової перевірки дотримання вимог законодавства у сфері надрокористування до матеріалів справи відповідачами не надано.

Отже, Держгеонадра України про проведення планової перевірки ПрАТ "Волинська ГХК" щодо дотримання вимог законодавства у сфері надрокористування - не повідомило, що є порушенням вимог п. 8 «Порядку здійснення державного геологічного контролю», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 грудня 2011 року № 1294.

За результатами перевірки відповідачем 2 складено Акт № 107/5075-З обстеження ділянки надр від 04 грудня 2015 року, відповідно до якого встановлено, що: суб'єкт господарювання ЗАТ «Волинська гірничо-хімічна компанія» в порушення пункту 6 статті 26 Кодексу України про надра без поважних причин протягом двох років з моменту надання спеціального дозволу на користування надрами № 5075 від 22 грудня 2009 року не приступив до користування надрами з метою розробки Новополтавського родовища апатитових руд; у зв'язку з реорганізацією підприємства не переоформлений спеціальний дозвіл на користування надрами № 5075 від 22 грудня 2009 року з ЗАТ «Волинська гірничо-хімічна компанія» на ПрАТ «Волинська гірничо-хімічна компанія», що є порушенням ПКМУ № 615.

Зазначені висновки Акту № 107/5075-З від 04 грудня 2015 року ґрунтуються на листах Головного управління Держпраці у Запорізькій області та Голови Чернігівської районної ради, відповідно до змісту яких відповідачем 2 зазначено, що: на лист Південного міжрегіонального відділу до Головного управління Держпраці у Запорізькій області щодо звернення ЗАТ «Волинська гірничо-хімічна компанія» на погодження проектної документації на отримання гірничого відводу отримана відповідь, що зазначена компанія до Головного управління Держпраці у Запорізькій області не зверталася; на лист Південного міжрегіонального відділу до Голови Чернігівської районної ради щодо звернення ЗАТ «Волинська гірничо-хімічна компанія» щодо отримання гірничого відводу та погодження на отримання земельного відводу отримана відповідь, що зазначена компанія не зверталася до Чернігівської районної ради з будь-яких питань по розробці Новополтавського родовища апатитових руд.

Водночас Держгеонадра України в апеляційній не спростовує висновки суду першої інстанції про безпідставне внесення до Акту обстеження ділянки надр № 107/5073-3 від 04 грудня 2015 року недостовірних відомостей, що є порушенням абз. 2 п. 14 та абз. 2 п. 15 Порядку. А саме, зазначені в Акті обстеження ділянки надр № 107/5073-3 від 04 грудня 2015 року відомості ґрунтуються на листах Головного управління Держпраці у Запорізькій області № 07/03-6/1055 від 07 грудня 2015 року (додаток 1 до Акту) та Чернігівської районної ради Запорізької області № 01-10/477 від 10 грудня 2015 року (додаток 2 до Акту). Тобто, зазначені в Акті висновки ґрунтуються на відомостях, які зазначені в листах, що виготовлені на 3 (три) та 6 (шість) відповідно днів пізніше, ніж складання вказаного Акту обстеження ділянки надр № 107/5073-3 від 04 грудня 2015 року.

На підставі Акту від 04 грудня 2015 року відповідачем 2 видано припис № 107 від 04 грудня 2015 року про надання у строк до 25 грудня 2015 року до Південного міжрегіонального відділу матеріалів, які свідчать про стан усунення порушень.

Однак, відповідачами не надано підтверджень направлення позивачу припису.

Наказом Держгеонадр України від 02 лютого 2016 року № 27 серед іншого зупинено дію спеціального дозволу на користування надрами № 5075 від 22 грудня 2009 року, виданого позивачу, та надано строк 30 календарних днів з моменту відправлення повідомлення для надання пояснень щодо причин припинення робіт, передбачених спецдозволом, більш як на два роки.

Як стверджує відповідач 1, копія наказу № 27 від 02 лютого 2016 року двічі направлялася позивачу листами від 03 березня 2016 року № 3320/13/14-16 та від 08 лютого 2016 року № 1760/13/14-16.

Водночас, доказів отримання позивачем копії зазначеного наказу до матеріалів справи не надано.

Наведене вказує на те, що відповідач 2, видаючи оскаржуваний припис № 107 від 04 грудня 2015 року, в основу якого покладено висновки Акту № 107/5073-3 від 04 грудня 2015 року, діяв не у спосіб, визначений чинним законодавством, зокрема Порядком № 1294, внаслідок чого зазначений припис є протиправним та підлягає скасуванню, що і було вірно встановлено судом першої інстанції.

У свою чергу наказ Державної служби геології та надр України № 27 від 02 лютого 2016 року, який виданий з урахуванням вищезазначених Акту № 107/5073-3 від 04 грудня 2015 року та припису № 107 від 04 грудня 2015 року та щодо якого суд прийшов до висновку про його протиправність, також підлягає скасуванню в частині, що стосується позивача.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 229, 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної служби геології та надр України - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 березня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя: Шурко О.І.

Судді : Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.