Окрема думка

судді Верховного Суду у Касаційному цивільному суді ПророкаВ. В.

справа № 172/318/16-ц (провадження № 61-5146св18)

20 червня 2018 року

м. Київ

1. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Висоцької В. С. (суддя-доповідач), ЛеськоА.О., ПророкаВ.В., Фаловської І. М., Штелик С. П., задовольнив касаційну скаргу першого заступника прокурора Дніпропетровської області на рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 27 травня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 жовтня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна» до ОСОБА_6, Зеленогайської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області про зобов'язання вчинити певні дії та визнання права власності, зазначені судові рішення скасував, у задоволенні позову відмовив.

2. Задовольняючи касаційну скаргу та відмовляючи у задоволенні позову Верховний Суд виходив з припущення, що спірне майно могло бути взяте на облік Зеленогайською сільрадою як безхазяйне, а позивачем не доведено всіх обставин, необхідних для набуття права власності за набувальною давністю.

3. Водночас з висновками Верховного Суду не можна погодитися з огляду на таке.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

4. У квітні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Україна» (код ЄДРПОУ 25515076) (далі - ТОВ «Україна»)звернулось до Васильківського районного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_6 та Зеленогайської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області (далі - Зеленогайська сільрада) про зобов'язання вчинити певні дії та визнання права власності.

5. Позовна заява мотивована тим, що між ТОВ «Україна» та ОСОБА_6 01 березня 2006 року було укладено попередній договір оренди нерухомого майна (далі - попередній договір оренди від 01 березня 2006 року), яке знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Васильківський район, село Зелений Гай (Зеленогайська сільрада), АДРЕСА_1, а саме: нежитлові будівлі механічного току загальною площею 3 677 кв. м, що складаються з: А-1 - будівля вісової загальною площею 82 кв. м, Б-1 - навіс вісової загальною площею 58 кв. м, В-1 - склад загальною площею 1 006 кв. м; Г-1 - склад загальною площею 444 кв. м; Д-1 - навіс критого току загальною площею 1 760 кв. м; № 1, 3 - сушарки, № 2 -механічний тік, № 4, 5, 6 - огорожа, І - бруківка (далі - нерухоме майно загальною площею 3 677 кв. м).

6. Попередній договір оренди від 01 березня 2006 року передбачав укладення ТОВ «Україна» та ОСОБА_6 договору оренди до 01 березня 2016 року. Орендодавцем по такому договору оренди мав би виступати ОСОБА_6, а орендатором ТОВ «Україна». Відповідно до попереднього договору оренди від 01 березня 2006 року ОСОБА_6 зобов'язався оформити всі необхідні документи для оренди нерухомого майна загальною площею 3 677 кв. м та передати відповідне нерухоме майно в оренду ТОВ «Україна».

7. До укладення попереднього договору оренди від 01 березня 2006 року, відповідним нерухомими майном користувався Сільськогосподарський кооператив «Світанок» (код ЄДРПОУ 03742860) (далі - СК «Світанок»), про що свідчить свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 04 лютого 2006 року Серія НОМЕР_1, видане Зеленогайською сільрадою. Державна реєстрація припинення СК «Світанок» здійснена 24 травня 2007 року на підставі постанови господарського суду Дніпропетровської області від 21 грудня 2006 року у справі № А2/1482-06.

8. При укладенні попереднього договору оренди від 01 березня 2006 року ОСОБА_6, зазначив що він усно домовився з СК «Світанок» про купівлю у останнього нерухомого майна загальною площею 3 677 кв. м. При цьому керівник СК «Світанок» передав ОСОБА_6 оригінали правовстановлюючих документів на нерухоме майно загальною площею 3 677 кв. м, а саме: технічний паспорт, свідоцтво про право власності на відповідне нерухоме майно та витяг про реєстрацію права власності на відповідне нерухоме майно.

9. Починаючи з дати укладення договір оренди від 01 березня 2006 року ТОВ «Україна» фактично користується цим відповідним нерухомим майном, здійснює догляд за ним, сплачує всі витрати на його утримання (включаючи оплату за електроенергію), а отже володіє відповідним нерухомим майном на підставах не заборонених законом.

10. На момент подання позову ОСОБА_6 так і не уклав договір оренди з ТОВ «Україна». ОСОБА_6 вказує на те, що юридично не набув право власності на нерухоме майно загальною площею 3 677 кв. м, а тому не може укласти договір оренди.

11. Оскільки відповідач ОСОБА_6 відмовляється укладати основний договір оренди нерухомого майна загальною площею 3 677 кв. м, а ТОВ «Україна» на протязі 10 років відкрито, безперервно володіє чужим нерухомим майном загальною площею 3 677 кв. м, позивач вважає, що він набув право власності на це нерухоме майно за набувальною давністю, у зв'язку з чим просить суд зобов'язати ОСОБА_6 укласти з ним договір оренди відповідного нерухомого майна на умовах попереднього договору оренди від 01 березня 2006 року та визнати за позивачем право власності на це нерухоме майно загальною площею 3 677 кв. м.

12. Співвідповідачем в справі спочатку було зазначене СК «Світанок», але після встановлення факту його припинення на момент подання позову позивач подав клопотання про заміну неналежного первісного відповідача з вимогою залучити у якості співвідповідача Зеленогайську сільраду (а.с. 77 - 79), яке ухвалою Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 20 травня 2016 року (а.с. 104) було задоволено.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції ї

13. Рішенням Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 27 травня 2016 року позов ТОВ «Україна» задоволено частково:

- визнано за ТОВ «Україна» право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, а саме: нежитлові будівлі механічного току загальною площею 3 677 кв. м, що складаються з: А-1 - будівля вісової загальною площею 82 кв. м, Б-1 - навіс вісової загальною площею 58 кв. м, В-1 - склад загальною площею 1 006 кв. м; Г-1 - склад загальною площею 444 кв. м; Д-1 - навіс критого току загальною площею 1 760 кв. м; № 1, 3 - сушарки, № 2 -механічний тік, № 4, 5, 6 - огорожа, І - бруківка, які розташовані за адресою: Дніпропетровська область, Васильківський район, село Зелений Гай (Зеленогайська сільрада) АДРЕСА_1;

- в іншій частині позовних вимог відмовлено;

- судові витрати покладено на позивача.

14. Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що, з урахуванням конкретних обставин справи стаття, 635 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV (далі в редакції, чинній на момент вчинення відповідних правочинів або виникнення відповідних прав та обов'язків, - ЦК України) не передбачає право звернення до суду з позовом про зобов'язання до укладення договору.

15. ОСОБА_6 пояснює, що він фактично сплатив кошти за нерухоме майно загальною площею 3 677 кв. м та викупив його, але юридично не є власником цього нерухомого майна, тому не може укласти договір оренди. Він та представник Зеленогайської сільради, ОСОБА_7, визнали вимоги позивача в частині визнання права власності на нерухоме майно загальною площею 3 677 кв. м.

16. При укладенні попереднього договору оренди від 01 березня 2006 року ОСОБА_6 передав ТОВ «Україна», вищезазначені оригінали правовстановлюючих документів на нерухоме майно загальною площею 3 677 кв. м.

17. Як вбачається з матеріалів справи, з 01 березня 2006 року, позивач фактично користується нерухомим майном загальною площею 3 677 кв. м, здійснює догляд за ним, сплачує всі витрати на його утримання, включаючи оплату за електроенергію. Вказані обставини та ознаки тривалого, добросовісного, відкритого та безперервного володіння відповідним нерухомим майном з боку ТОВ «Україна», як своїм власним, підтверджуються письмовими доказами у справі.

18. Позивач протягом 10 років володіє майном. З урахуванням встановлених в судовому засіданні обставин, суд прийшов до висновку, що позивач відповідно до частини першої статті 344 ЦК України набув право власності на нерухоме майно загальною площею 3 677 кв. м за набувальною давністю.

Короткий зміст судового рішення апеляційної інстанції

19. Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 жовтня 2016 року апеляційна скарга першого заступника прокурора Дніпропетровської області (далі - прокурор), подана в інтересах Держави в особі Зеленогайської сільради, відхилена, рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 27 травня 2016 року залишено без змін.

20. Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань засновниками (учасниками) юридичної особи СК «Світанок» є три фізичні особи: ОСОБА_8, ОСОБА_7 та ОСОБА_9, яким і належить на праві колективної власності майно цього кооперативу (а.с. 61 - 65).

21. ТОВ «Україна» до моменту подання відповідного позову відкрито користувалося відповідним нерухомим майном, про що було відомо його власникам, які не зверталися з будь-якими претензіями ні до ТОВ «Україна», ні до суду або правоохоронних органів.

22. Згідно із роз'ясненням Конституційного Суду України в Рішенні від 08 квітня 1999 року № 3-РП/99, поняття «інтереси держави» є оціночними. Прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Згідно правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 18 травня 2016 року у справі № 6-658цс15, суд повинен установити: чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

23. Звертаючись до суду з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції прокурор вищезазначених доводів не навів, в своїй апеляційній скарзі послався на те, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що власником майна є СК «Світанок», але не вказав чим саме порушені інтереси держави в особі Зеленогайської сільради, на території якого знаходиться майновий комплекс.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

24. У листопаді 2016 року перший заступник прокурора Дніпропетровської області, ОСОБА_10 (далі також - прокурор), подав касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, вважаючи, що суди попередніх інстанцій прийняли судові рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

25. У касаційній скарзі прокурор просить:

25.1. поновити йому строк на звернення з касаційною скаргою;

25.2. скасувати рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 27 травня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 жовтня 2016 року;

25.3. ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ «Україна»;

25.4. стягнути з ТОВ «Україна» на користь прокуратури Дніпропетровської області судові збори за подання апеляційної скарги в розмірі 6 972,01 грн та за подання касаційної скарги в розмірі 7 605,83 грн.

Рух справи в суді касаційної інстанції

26. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 листопада 2016 року строк на касаційне оскарження рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 27 травня 2016 року та ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 жовтня 2016 року прокурору поновлено.

27. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією ЦПК України, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією ЦПК України.

28. Згідно із частиною першою статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

29. 30 січня 2018 року справу передано на розгляд Верховного Суду.

30. Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

31. Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

32. Ухвалою Верховного Суду від 01 червня 2018 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів в порядку письмового провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

33. Висновок суду апеляційної інстанції стосовно відсутності порушення інтересів держави у спірних правовідносинах у зв'язку з належністю нерухомого майна засновникам СК «Світанок» є необґрунтованим та зробленим в порушення статей 212 та 213 Цивільного процесуального кодексу (редакція прокурором не уточнена), бо в матеріалах справи не містяться докази вирішення питання розподілу майна СК «Світанок» між його учасниками, вирішення в судовому порядку спорів щодо майна ліквідованого СК «Світанок» між його учасниками.

34. Господарський суд Дніпропетровської області своєю постановою від 21 грудня 2006 року у справі № А2/1482-06 не здійснив розподіл майна СК «Світанок», в зв'язку з чим власники нерухомого майна загальною площею 3 677 кв. м відсутні після припинення діяльності СК «Світанок». Відповідно до статті 335 Цивільного кодексу України (редакція прокурором не уточнена) нерухоме майно загальною площею 3 677 кв. м підлягало взяттю на облік Зеленогайською сільрадою як безхазяйне з подальшою передачею у комунальну власність, що вказує про наявність інтересів держави у спірних відносинах.

35. В порушення вимог статей 212 та 213 Цивільного процесуального кодексу України (редакція прокурором не уточнена) апеляційний суд не дослідив належним чином наявність правових підстав, передбачених статтею 344 Цивільного кодексу України (редакція прокурором не уточнена) для визнання за ТОВ «Україна» права власності на відповідне нерухоме майно за набувальною давністю, бо попередній договір оренди від 01 березня 2006 року є нікчемним через те, що не дотримано вимоги до його форми і він не відповідає вимогам частини другої статті 793 Цивільного кодексу України (в редакції, що діяла на час укладення відповідного попереднього договору оренди), зокрема, щодо його нотаріального посвідчення та державної реєстрації. Докази в матеріалах справи не підтверджують користування позивачем відповідним нерухомим майном протягом 10 років. Той факт, що при укладенні попереднього договору оренди від 01 березня 2006 року позивач знав про те, що відповідне нерухоме майно не належить ОСОБА_6, говорить про недобросовісність позивача. Отже, судом безпідставно встановлено безперервність, добросовісність та відкритість користування позивачем відповідним нерухомим майном.

36. В порушення вимог статті 303 Цивільного процесуального кодексу України (редакція прокурором не уточнена) суд апеляційної інстанції взагалі не розглянув доводи апеляційної скарги прокурора, а обмежився лише висновком про відсутність порушення інтересів держави. Суд апеляційної інстанції помилково посилається в своїй ухвалі на статтю 36-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року, бо на момент подання прокурором апеляційної скарги діяла нова редакція цього закону, що не містить цієї статті.

37. Інші доводи прокурора, що вимагають переоцінки обставин справи, не повинні прийматися судом касаційної інстанції до уваги відповідно до вимог статей 76, 77, 80 та 400 ЦПК України.

(2) Позиція інших учасників справи

38. Позивач вважає судові рішення судів попередніх інстанцій обґрунтованими та законними, а безперервність, добросовісність та відкритість користування ним відповідним нерухомим майном доведеними та дійсними.

39. Позивач не бачить порушення інтересів держави у справі, доводи прокурора вважає безпідставними та такими, що не спростовують висновки судів попередніх інстанцій.

ПОЗИЦІЯ СУДДІ

(1) Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

40. Згідно із частиною першою статті 25 ЦПК України Верховний Суд переглядає у касаційному порядку судові рішення, ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій.

41. Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

42. Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Частина друга цієї статті встановлює, що суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

43. Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

44. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 77 ЦПК України).

45. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

46. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. (частина перша статті 80 ЦПК України).

47. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частина друга статті 80 ЦПК України). Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (частина четверта статті 77 ЦПК України).

48. Стаття 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (пункт 3 частини першої).

(1.1) Щодо безхазяйності нерухомого майна та захисту інтересів держави

49. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості (частина друга статті 10 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року №1618-IV (далі позначення цього документу у редакції, чинній на момент здійснення процесуальних дій судом першої інстанції та апеляційним судом, за умови однаковості положень такої редакції, - ЦПК України 2004).

50. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України 2004 (частина 3 статті 10 ЦПК України 2004).

51. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір (частина третя статті 60 ЦПК України 2004).

52. Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина перша статті 179 ЦПК України 2004).

53. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів (частини перша та друга статті 57 ЦПК України 2004).

54. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (стаття 58 ЦПК України 2004).

55. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті (стаття 212 ЦПК України 2004).

56. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами (частина друга статті 303 ЦПК України 2004).

57. Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (стаття 213 ЦПК України 2004).

58. Загальними засадами цивільного законодавства, зокрема, є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність (пункти 5 та 6 частини першої статті 3 ЦК України).

59. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (стаття 15 ЦК України).

60. Безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий. Безхазяйні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони розміщені. Про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік робиться оголошення у друкованих засобах масової інформації. Після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі вона за заявою органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади, може бути передана за рішенням суду у комунальну власність (частина перша та друга статті 335 ЦК України)

61. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

62. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абзац другий частини другої статті 45 ЦПК України 2004).

63. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (абзац перший частини третьої статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» в редакції, чинній на момент звернення відповідного прокурора до суду (далі - Закон про прокуратуру).

64. Наявність зазначених у попередньому абзаці обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою статті 23 Закону про прокуратуру (згідно з абзацом другим частини третьої статті 23 Закону про прокуратуру).

65. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді (абзац перший частини четвертої статті 23 Закону про прокуратуру). Прокурор здійснює представництво інтересів, зокрема, держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва (згідно з абзацом другим частини четвертої статті 23 Закону про прокуратуру).

66. Кооператив є власником будівель, споруд, грошей, майнових внесків його членів, виготовленої ним продукції, доходів, одержаних від її реалізації та іншої діяльності, передбаченої статутом кооперативу, а також іншого майна, придбаного на підставах, не заборонених законом (частина перша статті 20 Закону України від 17 липня 1997 року № 469/97-ВР «Про сільськогосподарську кооперацію» в редакції, чинній на момент вчинення відповідних правочинів або виникнення відповідних прав та обов'язків, далі - Закон про сільськогосподарську кооперацію).

67. Кооператив ліквідується, зокрема, за рішенням суду (згідно із абзацом третім частини першої статті 38 Закону про сільськогосподарську кооперацію). У разі ліквідації кооперативу за рішенням суду вона здійснюється ліквідаційною комісією, призначеною судом (згідно із абзацом першим частини другої статті 38 Закону про сільськогосподарську кооперацію).

68. У разі, якщо в судовому рішенні щодо припинення юридичної особи у зв'язку з її ліквідацією не призначена комісія з припинення (ліквідаційна комісія), державний реєстратор не пізніше трьох робочих днів від дати надходження такого судового рішення вносить до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі в контексті цієї редакції даного нормативного акта - Єдиний державний реєстр) запис, в якому вказує як голову комісії з припинення (ліквідаційної комісії) юридичної особи керівника органу управління або особу, яка згідно з відомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру, має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, якщо інше не встановлено судовим рішенням (згідно із частиною шостою статті 38 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» в редакції, чинній на момент вчинення відповідних правочинів або виникнення відповідних прав та обов'язків, далі - Закон про реєстрацію).

69. Державний реєстратор не пізніше наступного робочого дня з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису, в якому керівник органу управління або засновник (учасник) юридичної особи вказаний як голова комісії з припинення (ліквідаційної комісії) юридичної особи зобов'язаний надіслати такому керівнику органу управління або засновнику (учаснику) юридичної особи, а також суду, який постановив рішення щодо припинення юридичної особи у зв'язку з її ліквідацією, відповідне повідомлення (частина сьома статті 38 Закону про реєстрацію).

70. Документи для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи подаються головою комісії з припинення (ліквідаційної комісії) юридичної особи, яку призначив суд, або головою комісії з припинення (ліквідаційної комісії), якого вказав в Єдиному державному реєстрі державний реєстратор, у порядку, який встановлено частинами першою - п'ятою статті 36 або частинами першою - шостою статті 37 Закону про реєстрацію (згідно із частиною восьмою статті 38 Закону про реєстрацію).

71. Ліквідація вважається завершеною, а кооператив (об'єднання) таким, що припинив свою діяльність, з моменту внесення органом державної реєстрації запису про його ліквідацію до державного реєстру (частина шоста статті 38 Закону про сільськогосподарську кооперацію).

72. Майно кооперативу, що залишилося після розрахунків з бюджетом, банками та іншими кредиторами, розподіляється між членами кооперативу пропорційно вартості їх паю (частина четверта статті 38 Закону про сільськогосподарську кооперацію).

73. Враховуючи вищезазначене, відсутні підстави вважати нерухоме майно загальною площею 3 677 кв. м безхазяйним, бо в нього є власники. Твердження прокурора про те, що Господарський суд Дніпропетровської області в своїй постанові від 21 грудня 2006 року у справі № А2/1482-06 мав здійснити розподіл майна СК «Світанок» є безпідставним та не обґрунтованим жодними нормами права. За відсутності спору щодо відповідного нерухомого майна, крім спору ініційованого прокурором в рамках цієї конкретної справи, є незрозумілим, які докази вирішення в судовому порядку спорів щодо майна ліквідованого СК «Світанок» між його учасниками мали досліджувати суди попередніх інстанцій.

74. Як було встановлено судом першої інстанції процедура ліквідації СК «Світанок» відбулась. Державна реєстрація припинення СК «Світанок» на підставі судового рішення Господарського суду Дніпропетровської області здійснена 24 травня 2007 року згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (а.с. 84 - 85). Процедура розподілу майна передбачена вищезазначеною статтею 38 Закону про сільськогосподарську кооперацію. Механізм призначення ліквідаційної комісії у разі не визначення її судом у своєму судовому рішенні про припинення юридичної особи передбачений у статті 38 Закону про реєстрацію, зміст якої розкритий вище.

75. Отже, з матеріалів справи вбачається, що нерухоме майно загальною площею 3 677 кв. м не є безхазяйним, а тому доводи прокурора щодо існування відповідних прав Зеленогайської сільради та визначене прокурором порушення інтересів держави є безпідставними.

76. Враховуючи вище розкритий зміст статті 45 ЦПК України та статті 23 Закону про прокуратуру апеляційний суд мав першочергово оцінити підстави та обґрунтованість представництва прокурором інтересів держави, що він і зробив. Застосування апеляційним судом статті 36-1 не чинної на момент прийняття судом ухвали редакції Закону України «Про прокуратуру» є помилкою, але вона не впливає на суть остаточного судового рішення апеляційного суду, бо не на підставі цієї статті апеляційний суд зробив свій остаточний висновок у справі. Виключно ця підстава вимагати скасування судового рішення апеляційного суду є суто формальною.

77. В своєму рішенні від 08 квітня 1999 року № 3-РП/99 Конституційний Суд України хоч і визначає поняття «інтереси держави» як оціночне, але не встановлює безспірність визначених прокурором порушень або загроз порушень інтересів держави, які повинні ґрунтуватись на чинному законодавстві, та їх аргументованості. Відповідні доводи прокурора згідно з вище розкритим змістом статті 45 ЦПК України 2004 та статті 23 Закону про прокуратуру оцінюються судом, в тому числі в рамках приписів статті 212 ЦПК України 2004.

78. Апеляційний суд дійшов висновку, що порушення інтересів держави, визначене прокурором, є необґрунтованим. З матеріалів справи вбачається, що зробити це він міг тільки оцінивши доводи апеляційної скарги прокурора. В своїй ухвалі апеляційний суд зазначив, що перевірив законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог. Той факт, що апеляційний суд у своїй ухвалі не зазначив у вигляді окремого тексту оцінку кожному окремому доводу прокурора пов'язаний з тим, що відповідно до приписів статті 212 ЦПК України 2004 він досліджує докази як окремо, так і в їх сукупності, на підставі чого приймає рішення, яке, в тому числі, узагальнює результати дослідження окремих доказів у сукупності. Крім того, після встановлення апеляційним судом необґрунтованості представництва прокурором інтересів держави, у наданні оцінки окремим доводам прокурора не було процесуальної необхідності.

79. Враховуючи вищезазначене, матеріали справи та обставини, встановлені судами попередніх інстанцій, суддя дійшов висновку, що апеляційний суд, приймаючи своє судове рішення по суті не порушив норми процесуального права та правильно застосував відповідні норми матеріального права.

(1.2) Щодо встановлених судами попередніх інстанцій безперервності, добросовісності та відкритості користування позивачем нерухомим майном як підстав для набувальної давності щодо цього майна

80. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України). Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права (згідно із пунктом 1 частини першої статті 16 ЦК України).

81. Особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК України (згідно із абзацом першим частини першої статті 344 ЦК України).

82. Право власності за набувальною давністю, зокрема, на нерухоме майно набувається за рішенням суду (згідно із частиною четвертою статті 344 ЦК України).

83. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

84. Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (частини перша статті 14 ЦК України).

85. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (частина перша статті 204 ЦК України).

86. Попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором (абзац перший частини першої статті 635 ЦК України).

87. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі (абзац чотири частини першої статті 635 ЦК України).

88. За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (частина перша статті 759 ЦК України).

89. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на один рік і більше підлягає нотаріальному посвідченню (стаття 793 ЦК України).

90. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

91. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (абзац перший частини першої статті 207 ЦК України). Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (абзац перший частини другої статті 207 ЦК України).

92. Правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін (частина перша статті 209 ЦК України).

93. Враховуючи вищезазначене, доводи прокурора щодо нікчемності попереднього договору оренди від 01 березня 2006 року є безпідставними та не відповідають умовам чинного законодавства України. Прокурор помилково оцінює письмову форму правочину як таку що є тотожною нотаріальному посвідченню, а також безпідставно вважає попередній договір оренди від 01 березня 2006 року основним договором найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди.

94. Вбачається, що суд першої інстанції в рамках приписів статей 10, 60, 57 - 58, 212 ЦПК України 2004, досліджуючи докази та встановлюючи обставини справи, зокрема, щодо безперервності та строку користування позивачем відповідним нерухомим майном, оцінював належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок таких доказів у їх сукупності. Прокурор не надав, попри вимоги статей 10 та 60 ЦПК України 2004, переконливих та аргументованих доказів протилежного, доказів, які б спростовували висновки судів попередніх інстанцій з цього питання. Враховуючи обставини справи, лише декларування сумнівів в тій, чи іншій обставині, без доведення таких сумнівів не означає виключний обов'язок іншої сторони спростовувати такі сумніви, бо це було б порушенням статті 204 ЦК України, статей 10 та 60 ЦПК України 2004. Безпосередню переоцінку доказів касаційний суд не здійснює відповідно до вимог статті 400 ЦПК України.

95. З касаційної скарги прокурора крім самого заперечення щодо відкритого користування позивачем нерухомим майном загальною площею 3 677 кв. м не вказано жодного доказу та аргументу, які б підтверджували такі сумніви або спростовували цей факт. Матеріалами справи підтверджується, що позивач здійснював комерційну діяльність з використанням нерухомого майна та вступав у господарські правовідносини в рамках такої діяльності з іншими особами, що говорить про відкритість його користування нерухомим майном загальною площею 3 677 кв. м. Учасники СК «Світанок», яке було власником зазначеного майна, і керівник якого передав позивачу оригінали установчих документів, до позивач з претензіями щодо незаконності чи безпідставності володіння майном не зверталися.

96. З матеріалів справи та встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи вбачається, що позивач використовував відповідне нерухоме майно будучи переконаним, що його контрагент за попереднім договором оренди від 01 березня 2006 року мав набути право власності на це майно після підписання даного попереднього договору. Вимоги з цього питання навіть містяться у попередньому договорі оренди від 01 березня 2006 року, які доводять, що позивач розумів і знав, що на момент укладення цього попереднього договору власником відповідного нерухомого майна був СК «Світанок». З матеріалів справи також вбачається, що позивач був переконаний, що ОСОБА_6 має домовленість з СК «Світанок» щодо придбання ним відповідного нерухомого майна і воно перебуває в процесі зміни права власності. Також суди попередніх інстанцій врахували право власності СК «Світанок», про що прямо зазначено в їх судових рішеннях, тому твердження прокурора про протилежне не підтверджуються, а його доводи щодо недобросовісності володіння позивачем спірним нерухомим майном вбачаються безпідставними.

97. З урахуванням вищезазначеного суддя доходить висновку, що суди попередніх інстанцій не порушували норм процесуального права та правильно застосували статтю 344 ЦК України в контексті встановлення безперервності, добросовісності та відкритості користування позивачем відповідним нерухомим майном та визнання його права на це нерухоме майно за набувальною давністю.

(2) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

(2.1) Щодо суті касаційної скарги

98. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення (частина друга статті 412 ЦПК України).

99. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань. (стаття 410 ЦПК України).

Враховуючи викладене касаційна скарга прокурора підлягала залишенню без задоволення, а рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 27 травня 2016 року та ухвала Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 жовтня 2016 року без змін.

Судді: В. В. Пророк