Єдиний унікальний номер 722/227/16-ц

Номер провадження 2/722/263/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2018 року Сокирянський районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого-судді Римлянської Г.О.

при секретарі Сімак О.І.

з участю: представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Сокиряни справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ :

ПАТ КБ «ПриватБанк» у поданій до суду 22.01.2016 року позовній заяві та АТ КБ «ПриватБанк» у поданій 26.06.2018 року заяві про зміну позовних вимог посилається на те, що 22.08.2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №CVSWGA00000083 на суму 33750,00 доларів США на строк до 21.08.2017 року.

Позивач виконав свої зобовязання за договором, перерахувавши відповідачу кредитні кошти, а відповідач від виконання своїх зобовязань щодо погашення суми кредиту та інших передбачених договором платежів, ухиляється.

У звязку з неналежним виконанням відповідачем умов договору та своїх договірних зобовязань, станом на 20.08.2018 року ОСОБА_2 нараховано прострочену заборгованість у сумі 11437,47 доларів США.

Просив суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» прострочену заборгованістьстаном на20.08.2017року усумі 11437,47доларів США,у томучислі:6849,71доларів США заборгованістьза кредитом;2099,49доларів США заборгованістьпо процентахза користуваннякредитом;1200,00долара США заборгованістьпо комісіїза користуваннякредитом,а також32838,52грн. заборгованістьпо пеніза одинрік (з20.08.2016року по20.08.2017року)у розмірі1288,27доларів США,що згідноофіційного курсуНБУ на19.08.2017року (за1долар США 25,490401грн.). (т.1,а.с.1-2, т.3, а.с.174-177).

Відповідач ОСОБА_2 24.02.2016 року звернулася до Сокирянського районного суду Чернівецької області із зустрічним позовом до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», в якому після неодноразових змін та уточнень просила визнати частково недійсним пункт 7.1 кредитного договору №CVSWGA00000083 від 22.08.2007 року, що був укладений між АТ «Приватбанк» та ОСОБА_2 в частині щомісячної сплати комісії у розмірі 0,20% від суми виданого кредиту; застосувати реституцію в цій частині та зобовязати ПАТ КБ «Приватбанк» здійснити перерахунок кредитної заборгованості за весь період дії кредитного договору.

Ухвалою суду від 25.02.2016 року даний зустрічний позов був прийнятий до спільного розгляду з первісним позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором (т.1, а.с.40).

Ухвалою суду від 27.06.2018 року прийнято відмову уповноваженого представника позивача ОСОБА_2 ОСОБА_1 від зустрічного позову та провадження по цивільній справі в даній частині закрито.

В судове засідання представники позивача-відповідача ПАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не зявилися.

Однак, представник ОСОБА_4 22.06.2018 року подала на адресу суду заяву про зміну позовних вимог та 27.06.2018 року подала заяву про підтримання змінених позовних вимог та розгляд судом справи за її відсутності.

Представник ОСОБА_3 26.06.2018 року подала до суду заяву, якою змінені позовні вимоги підтримала та просила суд розглядати справу за її відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_1 в судове засідання від 27.06.2018 року не зявилися, однак представник ОСОБА_1 подав на адресу суду письмову заяву, якою змінені заявою представника позивача від 22.06.2018 року позовні вимоги визнав частково, в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості станом на 20.08.2017 року: за кредитом в сумі 6849,71 доларів США, за відсотками за користування кредитом в сумі 2099,49 доларів США та пені в сумі 32838,52 грн. Просив суд зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача, зважаючи на її важке матеріальне становище. В частині стягнення комісії позов не визнав.

При цьому, обґрунтовуючи невизнання позовних вимог в частині стягнення комісії, представник відповідача у своїй заяві зазначив наступне: Комісія сплачується за надання відповідних послуг банком клієнту. Надання таких послуг підтверджується актами виконаних робіт, що підписуються сторонами. Проте, позивач не надав суду доказів (акту виконаних робіт щодо наданням відповідачеві послуг на суму 1200 доларів США. Крім того, розрахунок за надані послуги між резидентами України на території України здійснюються в національній валюті України гривні, однак в жодному разі не в іноземній валюті.

Врахувавши пояснення сторін як в судових засіданнях, так і в поданих на адресу суду письмових заявах, дослідивши надані останніми письмові докази, суд встановив наступні обставини та прийшов до наступних висновків:

Судом встановлено,що 22.08.2007року міжсторонами укладенокредитний договір№CVSWGA00000083,за умовамиякого (п.7.1)відповідач отрималакредитні коштина строкз 22.08.2007року по21.08.2017року включно,у виглядінепоновлювальної кредитноїлінії урозмірі 33750доларів,на наступніцілі:ремонт житла-30000дол.,а такожу розмірі3750доларів СШАна сплатустрахових платежіву випадкахта впорядку,передбачених п.п.2.1.3,2.2.7даного Договорузі сплатоюнаступних платежів:за користуваннякредитом відсотківу розмірі0,92%на місяцьна сумузалишку заборгованостіза кредитом;винагороди занадання фінансовогоінструменту урозмірі 1,5%від сумивиданого кредитуу моментнадання кредиту,щомісяця вперіод сплати;комісії урозмірі 0,20%від сумивиданого кредиту;відсотків задострокове погашеннякредиту згідноз п.3.11даного Договору;винагороди запроведення моніторингузгідно п.6.2даного Договору. Період сплати з «20» по «24» число кожного місяця.

Погашення заборгованості за цим договором (за винятком винагороди, що сплачується в момент надання кредиту) здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати Банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 476,54 доларів для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по відсоткам, комісії, винагороди, кредиту.

Для виконання даного договору Банк відкрив позичальникові рахунок для зарахування коштів, спрямованих на погашення заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороді та іншим платежам.

Кредит був наданий в обмін на зобовязання позичальника по поверненню кредиту, сплаті відсотків, винагороди, комісії у визначені кредитним договором строки.

Крім цього, забезпеченням взятих на себе грошових зобовязань відповідачем ОСОБА_2 відповідно до п.7.3 кредитного договору виступає іпотека: житловий будинок, що в с.Романківці, вул.Республіканська,70 Сокирянського району Чернівецької області, що підтверджується укладеним між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачкою договором іпотеки житлового будинку від 22.08.2007 року (т.1 а.с. 89-91).

З наданих представниками позивача та досліджених судом доказів, а також визнаних відповідачем в судовому засіданні обставин, які в силу положень ч.1 ст.82 ЦКП України не підлягають доказуванню, судом встановлено, що відповідач неналежно виконувала свої зобовязання по укладеному з ПАТ КБ «ПриватБанк» кредитному договору №CVSWGA00000083 від 22.08.2007 року та допустила заборгованість.

Внаслідок порушення ОСОБА_2 своїх зобовязань станом 20.08.2017 року банком нараховано їй заборгованість: по сплаті основної суми кредиту (тіло кредиту) 6849,71 доларів США, по відсотках за користування кредитом 2099,49 доларів США, комісію за користування кредитом 1200,00 доларів США та пеню 1288,27 доларів США, яка за офіційним курсом НБУ станом на 19.08.2017 року становить 32838,52 грн.

Відповідно дост.1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст.526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На підставі ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобовязаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ст.211 ч.3 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Передбачених ч.4 статті 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності сторін.

Відповідно до ст.82 ч.1 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Згідно ст.206 ч.4 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Оскільки часткове визнання уповноваженим представником відповідача позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості в частині: суми кредиту 6849,71 доларів США, відсотків за користування ним 2099,49 доларів США та пені - 32838,52 грн. не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, судом ухвалено прийняти визнання позову та в даній частині позовні вимоги задовольнити.

При цьому, вирішуючи клопотання представника відповідача про зменшення розміру неустойки, суд виходить з наступного:

Ст.549 ч.1 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Згідно ст.553 ч.3 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до положень ч.2 ст.22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якщо її право не було порушене (упущена вигода).

Однак, представник відповідача не подав до суду доказів наявності обставин, які мають істотне значення та дають суду підстави для зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, розмір неустойки, зазначений в остаточній редакції позовних вимог, є меншим за розмір збитків, які складаються з тіла кредиту та відсотків за користування ним, що у відповідності до положень ст.553 ч.3 ЦК України не дає суду підстав для зменшення розміру пені.

За таких обставин, клопотання представника відповідача щодо зменшення судом розміру пені не підлягає задоволенню.

Зясовуючи підстави вимог позивача та заперечень відповідача щодо позовних вимог в частині стягнення комісії в сумі 1200,00 грн., суд встановив наступне:

Пунктом 7.1укладеного міжсторонами кредитногодоговору передбаченостягнення зпозичальника на користьпозикодавця щомісячної комісії у розмірі 0,20% від суми виданого кредиту.

Згідно ст.1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Як передбачено статтею 1013 ЦК України, комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії.

Відповідно до ч.1 ст.1022 ЦК України після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії.

Згідно ч.2 ст.628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Крім того, відповідно до ст.55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до п.3 ст.55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (в редакції, чинній на день укладення кредитного договору) банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг.

Діючим законодавством передбачено, що у сфері надання кредитних послуг, банки зобов'язані в кредитному договорі зазначати: вид і предмет кожної супутньої послуги, яка надається споживачу; обґрунтування вартості супутньої послуги (нормативно-правові акти щодо визначення розмірів зборів та обов'язкових платежів, тарифів нотаріусів, страхових компаній, суб'єктів оціночної діяльності, реєстраторів за надання витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про наявність чи відсутність обтяжень рухомого майна, інших реєстрів тощо); про відкриття банківського рахунку, відкритого з метою зарахування на нього суми наданого кредиту або надання кредиту за рахунком (овердрафт), умови відкриття, ведення та закриття такого рахунку, тарифи та всі суми коштів, які споживач має сплатити за договором банківського рахунку у зв'язку з отриманням кредиту, його обслуговуванням і погашенням; правило, за яким змінюється процентна ставка за кредитом, якщо договором про надання кредиту передбачається можливість зміни процентної ставки за кредитом залежно від зміни облікової ставки Національного банку або в інших випадках.

Відповідно до п.3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10.05.2007 року за № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача, тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Встановивши в кредитному договорі обов'язок позичальника, щодо сплати щомісячної комісії за обслуговування кредиту, відповідачем не було зазначено про те, які саме послуги за вказану комісію надаються позивачу. При цьому нарахування комісії було проведено позивачем за послуги, що супроводжують кредит, а саме, компенсацію сукупних послуг банку, за рахунок позивача, що є незаконним.

Відповідачем не надано доказів того, які саме правочини були ним укладені за рахунок позивача, як це передбачає ст.1011 ЦК України.

Суду не надані акти виконаних робіт (послуг), що підтверджують надання відповідачем таких послуг позивачу.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч.1ст.1054 ЦК України є обов'язком банку, відповідно, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника.

Також, слід зазначити, що оскільки надання кредиту є виконанням зобов'язання банку за кредитним правочином, то така дія не є самостійною послугою, що підлягає сплаті позичальником.

Крім того, оскільки відкриття та ведення позикового рахунку у зв'язку із наданням кредиту відповідає економічним потребам і є публічно - правовим обов'язком самої кредитної установи (банку), то такі дії жодним чином не можуть розглядатися як послуги, що надаються клієнту -позичальнику.

Суд вважає, що комісію банку за обслуговування кредиту не можна вважати витратами позивача за оформлення кредиту, оскільки такі витрати передбачені кредитним договором.

Верховний Суд України у постанові від 16.11.2016 року при розгляді справи № 6-1746-цс16 висловив наступну правову позицію: Суди, дійшовши висновку про те, що обслуговування кредиту є супутньою послугою, за надання якої можливе встановлення комісії, не звернули уваги, що, встановивши в кредитному договорі сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту, відповідач не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надаються позивачу. При цьому відповідач нараховував, а позивач сплатив комісію за послуги, що супроводжують кредит, а саме за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок позивача, що є незаконним.

Такої ж думки дотримується Верховний Суд України в своїй постанові по справі № 3-80 цс12 від 12.09.2012 року.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача комісії в сумі 1200,00 грн. є необґрунтованими, тому задоволенню не підлягають.

01.03.2017 року під час розгляду справи №6-284цс17 Верховний Суд України сформував правову позицію, відповідно до якої згідно ст.524 ЦК України зобовязання має бути виражено у грошовій одиниці України гривні. Відповідно до ч.1 ст.533 ЦК України грошове зобовязання має бути виконано у гривнях. Отже, гривня, як національна валюта, є єдиним законним платіжним засобом на території України. Разом з тим, ч.2 ст.524 та ч.2 ст.533 ЦК України допускають, що сторони можуть визначити в грошовому зобовязанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобовязанням, визначається в гривнях за офіційним курсом НБУ встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Оскільки в заяві від 26.06.2018 року про зміну позовних вимог представник позивача визначила розмір грошових зобовязань відповідача виключно в доларах США, суд вважає за доцільне в даному рішенні визначити їх еквівалент в грошовій одиниці України гривні, по курсу валют, встановленому станом на день закінчення строку кредитного договору 20.08.2017 року.

В первинній позовній заяві представником позивача зазначено позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафів: 10,63 долара США штраф (фіксована частина) та 552,32 долара США штраф (процентна складова).

Подавши до суду 26.06.2018 року заяву про фактичну зміну позовних вимог у формі заяви про уточнення позовних вимог, в якій вимоги про стягнення штрафів не зазначені, представники позивача не відмовилися у встановленому ЦПК України порядку від позовних вимог про стягнення штрафів, але й не підтримали дані вимоги.

Вирішуючи дані позовні вимоги, суд виходить із наступного:

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України).

Пенею є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статі 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Вищезазначений висновок, викладений у постанові Верховного Суду України по справі №6-2003цс15 від 21.10.2015 року.

Таким чином, представниками позивача в порушення ст.61 Конституції України неправомірно застосовано два види однієї цивільно-правової відповідальності за порушення умов кредитного договору у зв`язку з порушенням строків виконання грошових зобов`язань, відповідно суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог щодо стягнення, окрім заборгованості за пенею, штрафів (фіксованої частини та процентної складової) слід відмовити.

Тобто, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є частково обгрунтованими та підлягають до часткового задоволення.

Як встановлено із Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 14.06.2018 року до установчих документів юридичної особи позивача внесено зміни в частині повного та скороченого найменування, зокрема повним найменуванням позивача є «Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», а скороченим «АТ КБ «ПриватБанк». Організаційно-правовою формою позивача є «Приватне акціонерне товариство».

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин та враховуючи розяснення, викладені в п.36 Постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», згідно яких пропорційність присудження судових витрат при частковому задоволенні позову застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Так, загальна сума задоволених позовних вимог у перерахунку на гривні по курсу валют, зафіксованому НБУ станом на 20.08.2018 року, становить 260953,63 грн., а сума судового збору, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог становить 3914,31 грн.

На підставі ст.ст.526,530,536, 1048,1054,1057,1057-1 ЦК України та керуючись ст.ст.4, 6, 76-81, 83, 89, 141, 258-259, 263, 265, 268, 273, 280-284, 354-355, п.15.5Перехідних положень ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованої та проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, на користь АТ КБ «ПриватБанк (р/р №29092829003111, код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299) заборгованість за кредитним договором №CVSWGA00000083 від 22.08.2007 року станом на 20.08.2017 року: тіло кредиту у розмірі 6849 доларів 71 цент США, що за курсом НБУ станом на 20.08.2017 року - 25,49 грн. становить 174599 (сто сімдесят чотири тисячі пятсот девяносто девять) гривень 11 копійок; заборгованість по процентах за користування кредитом у розмірі 2099 доларів 49 центів США, що за курсом НБУ станом на 20.08.2017 року - 25,49 грн. становить 53516 (пятдесят три тисячі пятсот шістнадцять) гривень 00 копійок, тобто загальну заборгованість в сумі 8949 доларів 20 центів США, що в еквіваленті на національну валюту України становить 228115 (двісті двадцять вісім тисяч сто пятнадцять) гривень 11 копійок, а також заборгованість по пені в сумі 32838 (тридцять дві тисячі вісімсот тридцять вісім) гривень 52 копійки.

В задоволенніінших позовнихвимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованої та проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, на користь АТ КБ «ПриватБанк» (р/р №29092829003111, код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299) судові витрати у розмірі 3914 (три тисячі девятсот чотирнадцять) гривень 31 копійка.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Чернівецької області через Сокирянський районний суд Чернівецької області протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Сокирянського

районного суду ОСОБА_5

Повний текст рішення підписано головуючим 02.07.2018 року.