Справа № 520/1084/18

Провадження № 2/520/3686/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.2018 року

Київський районний суд м. Одеси у складі: головуючого - судді Луняченка В.О.,

за участю : секретаря судового засідання Нефедової Г.В.,

представника позивача - ОСОБА_1;

представників відповідачів - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_4 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа ОСОБА_6, про встановлення заборони розміщення інформації про особисте життя дитини у вигляді фотографій у соціальних мережах Інтернету та відшкодування моральної шкоди , -

ВСТАНОВИВ:

До суду 30.01.2018 року звернулась ОСОБА_4, яка діє в інтересах свої малолітньої доньки ОСОБА_5, з вимогами про заборону ОСОБА_6 та ОСОБА_7 поширювати у мережі Інтернету фото- та відео матеріали стосовно малолітньої ОСОБА_5; зобов'язання відповідачів видалити з публічного доступу усю інформацію, включаючи фото- та відео- матеріали, які були ними поширені стосовно малолітньої ОСОБА_5, та стягнення солідарно з відповідачів моральної шкоди у розмірі 100 000 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що малолітня ОСОБА_5 проживає з матерію ОСОБА_4 після розірвання останній шлюбу з ОСОБА_8. 09 та 10 січня 2018 року відповідачами на власних приватних сторінках соціальної інтернет мережі Фейсбук, без згоди ОСОБА_4 як матері, розмістили фотографії малолітньої ОСОБА_5, що на думку позивача є порушенням авторського права, права на недоторканість та повагу до приватного життя, яка потребує судового захисту, у вигляді вилучення публікацій а також заборони подібних публікацій , чим спричинили моральні страждання, які позивач оцінила у 100 000 гривень.

У судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі та наполягали на тому, що розміщення фотографії у соціальних мережах є публічним поширенням інформації у вигляді фотографічного зображення, а тому така публікація може бути здійснена лише за згодою особи, повноважним представником неповнолітньої, яка не має повної дієздатності, є її матір, а тому публікація зображення неповнолітньої особи без згоди матері є порушення права особи на особисте життя, і факт незаконних публікації привели до суттєвих нервових розладів у позивачки.

Відповідачі та їх представники не погоджуючись із позовними вимогами стверджували, що розміщення фотографії на приватних сторінках соціальних мереж з обмеженим доступом « рідним та друзям» не є публічним поширенням фотографії, було зроблено з відома та зі згодою батька дитини, якій має рівні с матерію дитини права в тому числі на спілкування і надання згоди на публікацію зображення, а самі фотографії є висловленням любові до дитини, яка є членом сім'ї, та не можуть спричинити будь які несприятливі наслідки як для дитини так і для позивачки. У судовому засіданні відповідачі та їх представники заявляли про те, що заборона публікацій фото-та відео зображень малолітньої племінниці є втручанням в їх сімейні стосунки, що також може порушити їх права на сімейну недоторканість. Під час судових дебатів відповідачі заявили, що вони добровільно видалили фотографії із зображенням ОСОБА_5 з власних сторінок у соціальних мережах, намагаючись досягти мірного врегулювання спору, хоча і не погоджувались із вимогами. Також , відповідачі та їх представники вважають даний позов штучним та надуманим, який подано лише у зв'язку із наявністю інших чисельних судових спорів між позивачкою та її колишнім чоловіком. Крім того, відповідачі просять суд стягнути із позивачки понесені ними, у зв'язку із необхідністю захищати свої інтереси у суді, судові витрати у вигляді затрат на професійну правничу допомогу у розмірі 11 000 гривень.

Ухвалою суду від 14.02.2018 року по справі було відкрито провадження за правилами загального позовного провадження із проведенням підготовчого судового засіданні. Під час підготовчого судового засідання відповідачами було надано письмовий відзив на позовну заяву, сторонами надавались в якості доказів зняток (скриншот) з приватних сторінок у соціальних мережах Інтернету відповідачів та матері позивачки, у якої також було опубліковано фотографія ОСОБА_5, з боку позивачки надано зняток з власного телефону повідомлень від ОСОБА_8, в яких він висловлював незгоду із поданням позову та наполягав на наявності права на публікації фотозображень доньки без згоди матері. Також судом, у підготовчому судовому засіданні, в якості третій особи, яка не заявляє самостійних вимог, було залучено ОСОБА_8. Для можливості досягнення мирного врегулювання спору судом було запропоновано учасникам справи пройти курс медіації без участі судді, на що всі учасники погодились, однак до мирного врегулювання спору не дійшли.

Як встановлено у судовому засіданні ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 є донькою ОСОБА_8 та ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 виданого 30.03.2016 року (а/с 12). Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 15.12.2017 року було розірвано шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_6, зареєстрований 12.09.2015 року, (а/с18), та при розгляді вказаної справи судом було встановлено, що неповнолітня донька ОСОБА_5 проживає разом з матір'ю, та залишається на її вихованні після розірвання шлюбу. Відповідно до вимог ч.4 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК) обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у цивільної справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи.

Також до суду надані знятки з власної сторінки « ОСОБА_6" у соціальної інтернет мережі « Фейсбук» на якої розміщені фотографії малолітньої дівчини разом з повнолітньою особою, з підписом «ІНФОРМАЦІЯ_2» ( а/с 13,14), також фотографія на якої є зображення малолітньої дівчини з підписом « ІНФОРМАЦІЯ_9» (а/с 15) та зняток з власної сторінки «ОСОБА_7» у соціальної інтернет мережі « Фейсбук» на якої розміщена фотографія трьох неповнолітніх дівчат з підписом « Наши хохотушки» (а/с 16) та фотографія повнолітньої особи разом з малолітньою дівчиною з підписом « снежные катания любимих» (а/с 44).

У судовому засіданні відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 визнавали, що на даних фотографіях відображена ОСОБА_5, та ці фотографії були розміщені на їх власних сторінках, з обмеженим доступом, у соціальної інтернет мережі Фейсбук. З боку позивача та її представника не заперечувалось факт того, що власні сторінки у соціальної інтернет мережі «Фейсбук» відповідачів є з обмеженим доступом. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказування у відповідності до вимог ч.1 ст. 82 ЦПК, а тому судом встановлюється доведеним факт розміщення на власних сторінках, з обмеженим доступом, соціальної інтернет мережі «Фейсбук» відповідачів фотографій з зображенням малолітньої ОСОБА_5.

Також судом встановлено, що ОСОБА_6 є рідним братом ОСОБА_8 а малолітня ОСОБА_5 є рідною племінницею ОСОБА_6.

Сімейні відносини регулюються Сімейним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами. Регулювання сімейних відносин здійснюється з урахуванням права на таємницю особистого життя їх учасників, їхнього права на особисту свободу та недопустимість свавільного втручання у сімейне життя. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Констітуцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України ( згідно норм частин 1,4,7 статті 7 Сімейного кодексу України).

Відповідно до першого принципу Декларації прав дитини (Прийнята резолюцією 1386 (ХIV) Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року) дитина має бути наділена всіма зазначеними в цій Декларації правами. Ці права мають визнаватися за усіма дітьми без жодних винятків і без розрізнення чи дискримінації за ознаками раси, кольору шкіри, статі, мови, релігійних, політичних або інших переконань, національного чи соціального походження, майнового стану, народження або іншими обставинами, що стосуються самої дитини чи її сім'ї.

Сімейний кодекс України ( далі СК) визначає засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов'язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов'язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім'ї та родичів. Регулювання сімейних відносин здійснюється цим Кодексом з метою: зміцнення сім'ї як соціального інституту і як союзу конкретних осіб; утвердження почуття обов'язку перед батьками, дітьми та іншими членами сім'ї; побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки; забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку ( ч.1,2 ст.1 СК).

У частині четвертої статті 2 СК зазначено, що Сімейний кодекс України не регулює сімейні відносини між двоюрідними братами та сестрами, тіткою, дядьком та племінницею, племінником і між іншими родичами за походженням.

Згідно ч.1,2 ст.141 СК мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім'ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами Цивільного кодексу України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин (ч.1 ст. 8 СК).

У відповідності до ч. 1,2 ст. 307 Цивільного кодексу України ( далі ЦК) фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку лише за її згодою. Згода особи на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку припускається, якщо зйомки проводяться відкрито на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру; знімання фізичної особи на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку, в тому числі таємне, без згоди особи може бути проведене лише у випадках, встановлених законом.

Частинами першою та третьою статті 308 ЦК визначено, що фотографія, інші художні твори, на яких зображено фізичну особу, можуть бути публічно показані, відтворені, розповсюджені лише за згодою цієї особи, а в разі її смерті - за згодою осіб, визначених частиною четвертою статті 303 цього Кодексу. Згода, яку дала фізична особа, зображена на фотографії, іншому художньому творі, може бути після її смерті відкликана особами, визначеними частиною четвертою статті 303 цього Кодексу. Витрати особи, яка здійснювала публічний показ, відтворення чи розповсюдження фотографії, іншого художнього твору, відшкодовуються цими особами. Фотографія може бути розповсюджена без дозволу фізичної особи, яка зображена на ній, якщо це викликано необхідністю захисту її інтересів або інтересів інших осіб.

Зазначені статті Цивільного кодексу України, розміщені законодавцем у главі 22 Цивільного Кодексу України - « Особисті немайнові права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи», якою врегульовані приватні права фізичної особи.

Згідно ч.1,2,3 ст. 269 ЦК особисті немайнові права належать кожній фізичній особі від народження або за законом. Особисті немайнові права тісно пов'язані з фізичною особою. Фізична особа не може відмовитися від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав. Особистими немайновими правами фізична особа володіє довічно.

Частиною першою ст. 270 ЦК визначено, що відповідно до Конституції України фізична особа має право на життя, право на охорону здоров'я, право на безпечне для життя і здоров'я довкілля, право на свободу та особисту недоторканність, право на недоторканність особистого і сімейного життя, право на повагу до гідності та честі, право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, право на недоторканність житла, право на вільний вибір місця проживання та на свободу пересування, право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості.

Зміст особистого немайнового права становить можливість фізичної особи вільно, на власний розсуд визначати свою поведінку у сфері свого приватного життя (ч.1 ст. 271 ЦК).

Фізична особа здійснює особисті немайнові права самостійно. В інтересах малолітніх, неповнолітніх, а також повнолітніх фізичних осіб, які за віком або за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої особисті немайнові права, їхні права здійснюють батьки (усиновлювачі), опікуни, піклувальники ( ч.1 ст. 272 ЦК).

Також, частинами 1-4 ст. 301 ЦК визначено, що фізична особа має право на особисте життя. Фізична особа сама визначає своє особисте життя і можливість ознайомлення з ним інших осіб. Фізична особа має право на збереження у таємниці обставин свого особистого життя. Обставини особистого життя фізичної особи можуть бути розголошені іншими особами лише за умови, що вони містять ознаки правопорушення, що підтверджено рішенням суду, а також за її згодою.

Повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття) (ч.1 ст. 34 ЦК). Фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років (малолітня особа), має часткову цивільну дієздатність і має право: 1) самостійно вчиняти дрібні побутові правочини; 2) здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом (ч.1 ст. 31 ЦК).

Частиною першою статті 242 ЦК визначено, що батьки (усиновлювачі) є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей.

Статтею восьмою Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною законодавства України, та застосовується судами при розгляді справ, поруч із практикою Європейського суду з прав людини, як джерело права ( ч.4 ст. 10 ЦПК), проголошено, що кожен має право на повагу до його приватного i сімейного життя, до житла і до таємниці кореспонденції.

Згідно практики Європейського суду з прав людини публікація фотографії людини у повсякденному житті, під час діяльності суто приватного характеру, заторкує сферу приватного життя , а тому підпадає під застосування статті 8 Конвенції ( рішення від 24.06.2004 р. у справі "Ганновер проти Німеччини" (Hannover v. Germany) (заява N 59320/00).

У звіті, зробленого відділом з проведення досліджень Європейського суду з прав людини «Інтернет: прецедентне право Європейського Суду з прав людини (станом на червень 2015 року), переклад якого на на українську мову здійснено: адвокатом, Головою Вищої кваліфікаційно-дисицплінарної комісії адвокатури, Першим проректором Вищої школи адвокатури, кандидатом юридичних наук, доцентом, магістром державної служби Олександром Дроздовим та адвокатом, помічником Першого проректора Вищої школи адвокатури, аспірантом кафедри цивільно-правових дисциплін юридичного факультету ХНУ імені В.Н. Каразіна Оленою Дроздовою, при аналізі судової практики Європейського суду , можливо зробити висновок, що концепція приватного життя, крім того, включає елементи, що стосуються права особи на своє зображення ( справа Шачча проти Італії, № 50774/99, § 29, ЄСПЛ 2005-I). Іншими словами, фотографії або відеокліпи, які містять зображення особи, будуть підпадати під сферу дії статті 8. Фактично, право на захист особистих зображень включає в себе право особи контролювати використання свого зображення, у тому числі право відмовитись від публікації. ( справа Фон Ханновер проти Німеччини (№2) [ВП] № 40660/08 та 60641/08, § 96, ЄСПЛ 2012). Це має значення при зберіганні фотографій на громадських чи соціальних сайтах в Інтернеті. Це та сфера, де захист репутації та прав інших осіб стає особливо важливим, тому, що фотографії можуть містити дуже особисту або навіть конфіденційну інформацію про особу чи його або її сім'ї ( Справа Ферлагсгруппе Ньюс ГмбХ та Бобі проти Австрії (№59631/09, 4 грудня 2012 року).

Правовідносини, пов'язані із відшкодуванням моральної шкоди врегульовані статтею 23 ЦК, відповідно до ч.1-3 якої : Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Частиною першою статті 1167 ЦК, також визначено: моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Системний аналіз вищенаведеного законодавство дозволяє суду зробити висновок про те, що публікація фотографічних та відео - зображень у соціальних мережах інтернет можливо лише зі згодою особи, зображення якої публікується. Фотографії малолітніх та неповнолітніх осіб, які мають часткову дієздатність, та в силу віку не можуть належним чином розуміти питання пов'язані із розміщенням своїх зображень у соціальних мережах, можуть публікуватись сторонніми особами лише зі згодою обох батьків, які мають рівні права відносно розвитку та виховання дітей. Згода лише одного з батьків не надає прав на публічне розміщення фото- та відео зображень малолітніх дітей, якщо між ними не укладено окремого договору, в якому оговорені дані обставини.

Також, суд, враховуючи загальновідому інформацію із інформаційних джерел, вважає, що власні (приватні) сторінки у соціальних мережах відносяться до публічних інформаційних джерел, враховуючи необмежений доступ до даних сторінок інших сторонніх для власників користувачів даної мережі. Питання щодо обмеженості доступу до власних сторінок лише «друзями» розглядається судом з урахування поняття «друзі» в контексті соціальних мереж, які є значно ширшими ніж поняття «друзі» у звичайному розумінні, а також можливості «репосту» інформації, яка виводить відмічену інформацію, в тому числі фото-та відео, за межи власної сторінки, та дозволяє її перегляд сторонніми для власників сторінок особами. Крім того, суд, як загальновідому, визнає інформацію про те, що у мережах інтернет будь-яка власна інформація, в тому числі з сторінок з обмеженим доступом все частіше стає загально доступною завдяки втручанню сторонніх осіб (хакерів тощо) і не може вважатись повністю захищеною.

В сучасній України поняття інтернет мереж та власних сторінок у соціальних мережах, в частині визначенні їх як засобів публічної публікації, не врегульовано на законодавчому рівні. Закон України «Про інформацію» від 13.01.2011 р. встановлює загальні правила і гарантії у сфері інформаційних правовідносин, не виділяючи при цьому особливостей регулювання мережі Інтернет. Але, оскільки Інтернет є універсальним комунікаційним засобом та способом передачі, оприлюднення і поширення інформації, більшість норм закону регулюють питання «цифрових прав». Визначення «засобу масової інформації» в поточній редакції Закону України «Про інформацію» дає можливість відносити до ЗМІ веб-сайти або навіть сторінки в соцмережах та блоги: «Засоби масової інформації - засоби, призначені для публічного поширення друкованої або аудіовізуальної інформації». (ч.2 ст.22 Закону).

Таким чином суд приходить до висновку що розміщення відповідачами на власних сторінках інтернет мережі Фейсбук фотозображень малолітньої особи, без згоди матері ( навіть за наявною згодою батька) є незаконним та така інформація підлягає вилученню.

Суд критично ставиться до заяв відповідачів про самостійне вилучення спірних фотозображень, у зв'язку із ненаданням будь яких відповідних доказів такого факту, а крім того враховуючи, що дане питання яке є суто правовим та повинно бути вирішено саме рішенням суду про розгляді справи.

Що стосується вимог про заборону у подальшому публічних публікації фото- та відео зображень малолітньої ОСОБА_5 суд виходить з наступного.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч.1 ст. 15 ЦК ).

Загальними засадами цивільного законодавства, відповідно до ч.1 ст. 3 ЦК, зокрема є : неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Суд, при розгляді даної справи, враховує баланс інтересів прав відповідачів на прояву любові до малолітньої ОСОБА_5, яку вони вважають членом своєї сім'ї, та правом самої неповнолітній, права якої захищають маті та батько в рівних правах, на захист свого приватного(особистого) життя, до якого відноситься і право на заборону іншим особам публічно публікувати приватні фото-та відео зображення, та вважає в даному випадку підлягаючим захисту саме право малолітньої особи.

Також суд, приймає до уваги, що у судовому засіданні з боку відповідачів та третій особи оскаржено саме право матері на заборону подібних публікацій. Факт оспорювання найшов підтвердження і в скриншоті з екрана телефону позивачки із зображенням текстових повідомлень від третій особи. У сукупності дані обставини надалі суду можливість прийти до висновку що саме заборона відповідачам публічних публікацій відео- та фото зображень малолітньої ОСОБА_5 без згоди її матері є належним та припустимим способом захисту права внаслідок його оспорювання. Суд, захищаючи зазначені оспорюванні права також приймає до уваги заяви відповідачів і третій особи, що батько малолітньої вже надав відповідну згоду на публікацію а тому дане право ( на отримання відповідачам згоди батька ) окремому захисту не потребує.

Стосовно позовних вимог про стягнення у солідарному порядку з відповідачів моральної шкоди, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Факт публічної публікації фото зображень малолітньої ОСОБА_5 без згоди матері, під час достеменно відомих відповідачам складних взаємовідносин між батьками дитини, на думку суду, свідчать про наявність зловмисних дій, які і привели до нових судових тяжб.

Дані обставини є підставою для висновку про наявність моральної шкоди спричиненої позивачці внаслідок даних незаконних публічних публікацій.

При визначенні розміру моральної шкоди суд враховує відсутність належних доказів на підтвердження розміру моральної шкоди у 100000 гривень та відсутність доведеності необхідності солідарного стягнення шкоди.

Поняття солідарності відшкодування визначено законодавцем у частинах першої та другої статті 1190 ЦК: особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим. За заявою потерпілого суд може визначити відповідальність осіб, які спільно завдали шкоди, у частці відповідно до ступеня їхньої вини.

В даному випадку суд приходить до висновку про наявність окремих дії кожного з відповідачів, які здійснили публікації кожний на свої власної сторінці, в різні дні , а тому кожний з них несе особисту відповідальність за заподіяну шкоду.

Таким чином, суд, приходить до висновку про наявність в діях відповідачів, кожний з яких окремо, здійснили публічну публікацію на власних сторінках соціальної інтернет мережі Фейсбук фото зображення малолітньої ОСОБА_5, без згоди матері особи, дій яки привели до спричинення позивачці (як матері малолітньої особи) моральної шкоди, яка підлягає окремому стягненню з кожного з відповідачів у розмірі прожиткового мінімуму працездатної особи ( 1762 гривні на час розгляду справи), яка визначається судом як мінімальний можливий розмір моральної шкоди в даному конкретному випадку.

Також судом, з урахуванням положень ч.2 ст. 141 ЦПК, відмовляє у задоволенні клопотання відповідачів про стягнення з позивача судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу понесену відповідачами.

Крім того, суд стягує з відповідачів на користь позивача судові витрати, пропорційно задоволеним вимогам, у розмірі 836 гривень, з кожного.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 258,259, 263-265,268,273,353,354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково позовні вимоги ОСОБА_4, діючій в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5, до ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа ОСОБА_6 ( РНОКПП НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1), про встановлення заборони розміщення інформації про особисте життя дитини у вигляді фотографій у соціальних мережах Інтернету та відшкодування моральної шкоди.

Заборонити ОСОБА_6 ( РНОКПП НОМЕР_2, зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2) та ОСОБА_7 ( РНОКПП НОМЕР_3, зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2) поширювати у мережі Інтернету фото- та відео матеріали стосовно ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, без отримання дозволу від ОСОБА_4 ( РНОКПП НОМЕР_4, зареєстроване місце проживання АДРЕСА_3).

Зобов'язати ОСОБА_6 ( РНОКПП НОМЕР_2, зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2) та ОСОБА_7 ( РНОКПП НОМЕР_3, зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2) видалити зі своїх сторінок у соціальних мережах Інтернету фото матеріали з зображенням ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1

Стягнути з ОСОБА_6 ( РНОКПП НОМЕР_2, зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2) на користь ОСОБА_4 ( РНОКПП НОМЕР_4, зареєстроване місце проживання АДРЕСА_3), яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1) моральну шкоду у розмірі 1762 ( одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривні.

Стягнути з ОСОБА_7 ( РНОКПП НОМЕР_3, зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2) на користь ОСОБА_4 ( РНОКПП НОМЕР_4, зареєстроване місце проживання АДРЕСА_3), яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1) моральну шкоду у розмірі 1762 ( одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривні.

Стягнути з ОСОБА_6 ( РНОКПП НОМЕР_2, зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2) на користь ОСОБА_4 ( РНОКПП НОМЕР_4, зареєстроване місце проживання АДРЕСА_3) судові витрати пропорційно задоволених вимог у розмірі 836 гривень.

Стягнути з ОСОБА_7 ( РНОКПП НОМЕР_3, зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2) на користь ОСОБА_4 ( РНОКПП НОМЕР_4, зареєстроване місце проживання АДРЕСА_3) судові витрати пропорційно задоволених вимог у розмірі 836 гривень.

Відмовити у стягненні на користь ОСОБА_7 та ОСОБА_6 з ОСОБА_4 судові витрати на професійну правничу допомогу.

Повне судове рішення буде складено протягом десяти днів з дня оголошення вступної та резолютивної частини.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом тридцяті днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Луняченко В. О.

Повне рішення виготовлено 02.07.2018 року