РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2018 року Справа № 5/25-38

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Павлюк І. Ю., суддя Огороднік К.М. , суддя Савченко Г.І.

секретар судового засідання Кушнірук Р.В.

за участю представників сторін:

від стягувача: Мазурок А.І. - представник за довіреністю від 19.07.2016р. №24

Обущак В.В. - представник за ордером серія КВ №263401

від боржника: Кондратюк В.В. - представник за довіреністю від 16.02.2018р. №19

Селецька Л.Ф. - голова правління

від ВДВС: Будь С.Л. - представник за довіреністю від 22.02.2018р. №3725

за участю прокурора: Прищепи О.М.

від Рівненської торгово-промислової палати: Покропець І.Р.

розглянувши апеляційну скаргу Заступника прокурора Волинської області, м.Луцьк, Державної інноваційної фінансово-кредитної установи, м.Київ та Луцького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області, м.Луцьк

на ухвалу господарського суду Волинської області, постановлену 19.02.18р. суддею Костюк С. В. о 17:02 год. у м.Луцьку, повний текст складено 26.02.18р.

у справі № 5/25-38

за скаргою Публічного акціонерного товариства "Орлея", с.Гірка Полонка, Луцького району Волинської області на дії старшого виконавця Луцького РВ ДВС Головного ТУЮ у Волинській області, м.Луцьк

за позовом Першого заступника прокурора Волинської області, м.Луцьк в інтересах держави в особі Української державної інноваційної компанії в особі Рівненського регіонального відділення, м.Рівне

до Відкритого акціонерного товариства "Луцький райагропостач", с.Гірка Полонка, Луцького району Волинської області

про звернення стягнення на заставлене майно

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Волинської області від 19.02.2018р. у справі №5/25-38 за позовом Першого заступника прокурора Волинської області в інтересах держави в особі Української державної інноваційної компанії в особі Рівненського регіонального відділення до Відкритого акціонерного товариства "Луцький райагропостач" про звернення стягнення на заставлене майно, скаргу Публічного акціонерного товариства "Орлея" задоволено.

Визнано неправомірними дії старшого державного виконавця Луцького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області Будь С.Л. щодо визначення вартості майна відповідно до звіту про оцінку майна: адміністративно-складського приміщення з металевою огорожею та площадкою Літер (Б-2) загальною площею 1308,9м.кв., складу господарських товарів Літер (В-1) загальною площею 597,1м.кв., розташованих за адресою: Волинська область, Луцький район, с.Гірка Полонка, вул.Горохівська,2В від 31.12.2017р..

Скасовано звіт про оцінку майна: адміністративно-складського приміщення з металевою огорожею та площадкою Літер (Б-2) загальною площею 1308,9м.кв. та складу господарських товарів Літер (В-1) загальною площею 597,1м.кв., розташованих за адресою: Волинська область, Луцький район, с.Гірка Полонка, вул.Луцька,10 (Горохівська,2В) від 31.12.2017р..

Не погоджуючись з постановленою ухвалою, Заступник прокурора Волинської області звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржену ухвалу скасувати та постановити нове судове рішення, яким у задоволенні скарги ПАТ "Орлея" відмовити в повному обсязі. Також, просить стягнути судові витрати.

Мотивуючи апеляційну скаргу, Заступник прокурора Волинської області зазначає, зокрема, наступне:

- вважає ухвалу місцевого господарського суду незаконною та необґрунтованою, такою, що постановлена з порушенням норм матеріального права та процесуального права;

- вказує, що приймаючи ухвалу суд виходив з того, що визначена ліквідаційна вартість об'єктів оцінки суперечить ч.3 ст.57 Закону України "Про виконавче провадження", п.51 Національного стандарту №1, постанові державного виконавця від 17.11.2017р. та п.п.1.2, 1.4 договору від 22.12.2014 №6130, відповідно до яких завданням оцінки було визначення ринкової вартості майна. На думку суду, твердження в запереченні прокуратури області на скаргу в частині того, що ліквідаційна вартість визначалась як початкова ціна на відчуження об'єктів на електронних торгах, є не обґрунтованим, оскільки суперечить вимогам п.п.28, 29 Національного стандарту №1 та Національних стандартів №2;

- стверджує, що згідно постанови державного виконавця та умов договору від 22.12.2017р. суб'єкту оціночної діяльності - суб'єкту господарювання Рівненській торгово-промисловій палаті доручалось надати письмовий висновок, звіт про оцінку з питань ринкової вартості адміністративно-складського приміщення з металевою огорожею та площадкою Літера (Б-2) загальною площею 1308,9кв.м., складу господарських товарів Літера (В-1) загальною площею 597,1кв.м., розташованих за адресою: Волинська область, Луцький район, с.Гірка Полонка, вул.Горохівська 2 в., а не визначити ринкову вартість майна, як це трактує скаржник Публічне акціонерне товариство "Орлея" та суд;

- зазначає, що враховуючи, попит і пропозицію, об'єкт оцінки є арештованим майном і реалізація якого здійснюється в термін значно коротший від строку експозиції подібного майна, протягом якого воно може бути продане за ціною, яка дорівнює ринковій вартості. Оцінювачем прийнято рішення про те, що вартість оцінюваного майна слід визначати за вартістю, яка може бути отримана за умови продажу об'єкта оцінки у строк, що є значно коротшим від строку експозиції подібного майна, протягом якого воно може бути продане за ціною, яка дорівнює ринковій вартості. Таке визначення відповідає поняттю ліквідаційній вартості, наведеному у Національному стандарті № 1. За таких обставин твердження скаржника Публічного акціонерного товариства "Орлея", що суб'єктом оціночної діяльності не визначалась ринкова вартість майна, є безпідставним;

- звертає увагу суду на те, що суд першої інстанції не оцінив доводи свідка - суб'єкта оціночної діяльності Рівненської торгово-промислої палати Покровця І.С, який надавав пояснення в суді 16.02.2018р. щодо обрання ринкової бази оцінки, визначення ринкової та ліквідаційної вартості, обґрунтовування вибору застосування ліквідаційної вартості, методів, підходів, та звіт про оцінку майна в цій частині, а виклав свої висновки лише на доводах скаржника;

- також не погоджується з твердженнями суду щодо не обов'язковості проведення рецензування оцінки перед зверненням про її оскарження до суду;

- додає, що в ході судового розгляду боржником ПАТ "Орлея" надано висновок будівельно-технічної експертизи ТОВ "Волинь-Експерт", складений судовим експертом Серединським О.А. 14.02.2018р., в якому відсутні висновки щодо відповідності звіту про оцінку описаного та арештованого майна ПАТ "Орлея" від 31.12.2017р., вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна та про можливість його використання з відповідною метою, у тому числі про достовірність оцінки майна. Зазначає, що у будівельно-технічній експертизі взагалі відсутні будь-які зазначені недоліки щодо складеного спірного звіту про оцінку;

- вважає, що проведена судовим експертом ТОВ "Волинь-Експерт" Серединським О.А. 14.02.2018р. будівельно-технічна експертиза не є належним, допустимим, достовірним, достатнім доказом, а доводи наведені у скарзі та відповіді на відзиви ПАТ "Орлея" зводяться до довільного тлумачення норм законодавства та не спростовуються належними доказами;

- констатує, що в даному випадку дії старшого державного виконавця Луцького РВ ДВС при проведенні оцінки нерухомого майна боржника ПАТ "Орлея" є правомірними у зв'язку з тим, що звіт про оцінку майна готувався відповідно до вимог Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", Національних стандартів з оцінки, Методики оцінки та інших нормативних актів;

- зауважує, що суддею у даній справі, який не є спеціалістом у галузі оцінювання, супереч ст.99 ГПК України не призначено експертизу у справі для з'ясування об'єктивних обставин справи, що мають значення для справи, в тому числі і наведеного скаржником висновку;

- обґрунтовує, що суд першої інстанції, в порушення норм матеріального та процесуального права, постановив ухвалу, якою скасував звіт про оцінку майна, вийшовши при цьому за межі передбачених норм процесуального права, так як в даному випадку він міг лише зобов'язати державного виконавця усунути порушення законодавства про виконавче провадження, якщо воно наявне;

- зазначає, що порушення норм судом не оцінено висновок будівельно-технічної експертизи ТОВ "Волинь-Експерт" складений судовим експертом Серединським О.А. 14.02.2018р. та не зазначено про нього у мотивувальній частині рішення, що є порушенням норм передбачених ст.238 ГПК України. Крім того, в порушення норм ст.207 ГПК України в ході розгляду справи по суті прийнято клопотання ПАТ "Орлея" від 19.02.2018р. №10 про приєднання до матеріалів господарської справи доказів в рахунок обґрунтування доводів: рішення Гіркополонківської сільської ради від 30.12.2004р., договір від 03.03.2003р., дозвіл на виконання будівельних робіт з електропостачання холодильника для продовольчих товарів з офісом, станції техобслуговування автомобілів з автостоянкою від 07.07.2006р. №26, титульну сторінку робочого проекту щодо реконструкції існуючих приміщень під холодильник, без обґрунтування поважності причин не подання їх в ході початку розгляду справи по суті 16.02.2018р.. Також, судом вказаному клопотанню та долучених до нього документів, в порушення ст.ст.86, 238 ГПК України не надано оцінку, яку не висвітлено у мотивувальній частині рішення.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №5/25-38 у складі: головуючий суддя Мамченко Ю.А., суддя Саврій В.А., суддя Огороднік К.М..

Супровідним листом №5/25-38/1176/18 від 13.03.2018р. матеріали справи №5/25-38 було витребувано з господарського суду Волинської області.

Надалі у зв'язку із надходженням матеріалів справи №5/25-38 до Рівненського апеляційного господарського суду, ухвалою останнього від 26.03.2018р. у справі №5/25-38 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника прокурора Волинської області на ухвалу господарського суду Волинської області від 19.02.2018р. у справі №5/25-38 та розгляд справи призначено на 18.04.2018р..

Також, не погоджуючись з постановленою судом першої інстанції ухвалою, Державна інноваційна фінансово-кредитна установа звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Волинської області від 19.02.2018р. у справі №5/25-38 та постановити нове судове рішення, яким у задоволенні скарги ПАТ "Орлея" відмовити в повному обсязі. Також, просить стягнути судові витрати.

Мотивуючи апеляційну скаргу, Державна інноваційна фінансово-кредитна установа зазначає, зокрема, наступне:

- вважає ухвалу місцевого господарського суду незаконною та необґрунтованою, такою, що постановлена з порушенням норм матеріального права та процесуального права;

- зауважує, що приймаючи дану ухвалу суд виходив з наступного:

1) що ліквідаційна вартість об'єктів оцінки, визначена у звіті про оцінку, суперечить ч.3 ст.57 Закону України "Про виконавче провадження", п.51 Національного стандарту №1, постанові державного виконавця від 17.11.2017р. та п.п.1.2, 1.4 договору від 22.12.2017р. відповідно до яких завданням оцінки було визначення ринкової вартості майна;

2) твердження, викладені в запереченні на скаргу, в частині того, що ліквідаційна вартість визначалась як початкова ціна на відчуження об'єктів на електронних торгах, є не обґрунтованим, оскільки суперечить вимогам пунктів 28, 29 Національного стандарту№1;

3) суд не погоджується з доводами в запереченнях на скаргу щодо обов'язковості проведення рецензування оцінки перед зверненням про її оскарження до суду, так як це не передбачено Законом;

- обґрунтовує, що наведені твердження суду є помилковими, оскільки у постанові державного виконавця від 17.11.2017р. завданням оцінювача було надати письмовий висновок, звіт про оцінку майна (акт оцінки майна) з питань ринкової вартості майна, а не визначення ринкової вартості майна, як зазначив в ухвалі суд;

- додає, що суд не звернув увагу на те, що згідно п.1.4. договору №6130 від 22.12.2017р. метою оцінки є - визначення ринкової вартості об'єкта нерухомого майна в умовах вимушеного продажу, а твердження суду, про те що ліквідаційна вартість об'єктів оцінки суперечить п.1.2 даного договору є необґрунтовані, оскільки у даному пункті лише визначено перелік об'єктів оцінки, які є повністю ідентичними і у наказі суду №5/25-1 від 17.10.2007р., і у постановах ДВС від 15.08.2017р. та від 17.11.2017р. та і у звіті про оцінку майна;

- вказує, що суд відверто проігнорував і не оцінив доводи свідка - суб'єкта оціночної діяльності Рівненської торгово-промислової палати Покровця І.С., який надавав пояснення в суді 16.02.2018р., щодо обрання ринкової бази оцінки, визначення ринкової та ліквідаційної вартості, обґрунтовування вибору застосування ліквідаційної вартості, методів, підходів, та звіт про оцінку майна в цій частині, а виклав свої висновки лише на доводах скаржника.

- вважає, що твердження суду, що суб'єктом оціночної діяльності не визначалась ринкова вартість майна, є безпідставним;

- також не погоджується з твердженнями суду щодо не обов'язковості проведення рецензування оцінки перед зверненням про її оскарження до суду;

- зазначає, що в даному випадку проведена оцінка майна, про що складений відповідний звіт, не оскаржена. Скаржник із запитом на проведення рецензії звіту до спеціалістів не звертався, а тому його твердження про те, що оцінка об'єктів є явно заниженою, носить характер припущення та не спростовується належними доказами;

- обґрунтовує, що дії старшого державного виконавця Луцького РВДВС при проведенні оцінки нерухомого майна боржника ПАТ "Орлея" є правомірними у зв'язку з тим , що звіт про оцінку майна готувався відповідно до вимог Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну-діяльність в Україні", Національних стандартів з оцінки, Методики оцінки та інших нормативних актів.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 04.04.2018р. у справі №5/25-38 було поновлено Державній інноваційній фінансово-кредитній установі строк для подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Волинської області від 19.02.2018р. у справі №5/25-38, відкрито провадження за апеляційною скаргою Державної інноваційної фінансово-кредитної установи, прийнято її до спільного провадження з раніше поданою апеляційною скаргою Заступника прокурора Волинської області та призначено дату судового засідання на 18.04.2018р..

Крім того, не погоджуючись з постановленою судом першої інстанції ухвалою, Луцький районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Волинської області від 19.02.2018р. по справі №5/25-38 та постановити нове судове рішення, яким у задоволенні скарги ПАТ "Орлея" відмовити в повному обсязі.

Мотивуючи апеляційну скаргу, Луцький районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області зазначає, зокрема, наступне:

- вважає ухвалу місцевого господарського суду постановлену з порушенням норм чинного законодавства;

- покликається на те, що при задоволенні позову суд виходив з того, що визначена Ліквідаційна вартість об'єктів оцінки суперечить постанові державного виконавця від 17.11.2017р. та п.п.1.2, 1.4 договору №6130 від 22.12.2014р., ч.3 ст.57 Закону України "Про виконавче провадження" та Національним стандартам №1, №2 відповідно до яких завданням оцінки було визначення ринкової вартості майна. Як зазначалося вище п.51 Національного стандарту №1, застосування якого в силу ч.6 ст.9 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" є обов'язковим при проведенні оцінки, передбачено визначення вартості майна за ринковими цінами, що діють на день визначення;

- вважає, що наведені твердження суду є помилковим, оскільки у постанові державного виконавця від 17.11.2017р. завданням оцінювача було надати письмовий висновок, звіт про оцінку майна (акт оцінки майна) з питань ринкової вартості майна, а не визначення ринкової вартості майна, як зазначив в ухвалі суд. Також, згідно договору №6130 від 22.12.2017 року в п.1.4 - Мета оцінки - визначення ринкової вартості об'єкта нерухомого майна в умовах вимушеного продажу. А згідно звіту від 31.12.2017 виготовленого оцінювачем оцінка проводилась за ринковими цінами (ст.4 Звіту). На ст.101 Звіту зазначено, що оцінювачем визначено, як ліквідаційну вартість так і ринкову, на що суд знову не звернув увагу, хоча в судовому засіданні сторонами про це наголошувалось;

- щодо думки суду про не обґрунтовані твердження в заперечені на скаргу, що ліквідаційна вартість визначалась як початкова ціна, та зазначає, що оцінювачем остаточно вказано суму вартості майна по ліквідаційній вартості у зв'язку з тим, що згідно ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" - виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню;

- зазначає про те, що оцінювачем було визначено крім ринкової вартості ліквідаційну вартість (вартість, яка може бути отримана за умови продажу об'єкта оцінки у строк, що є значно коротшим від строку експозиції подібного майна, протягом якого воно може бути продане за ціною, яка дорівнює ринковій вартості);

- не погоджується з твердженням суду, який зазначив що не погоджується з доводами в запереченнях на скаргу щодо рецензування оцінки перед зверненням про її оскарження до суду, так як обов'язковості проведення рецензії не передбачено в силу закону. Оскільки сторона скаржника замість рецензування звіту на оскаржуваний звіт пред'явила суду звичайний звіт іншої організації. На що сторони збоку відповідачів у судовому засіданні заперечили та пояснювали, що чергова оцінка на те саме майно нічого не доказує, а рецензування звіту обов'язково визначить недоліки оскаржуваного звіту, надасть висновки щодо правильності звіту, актуальності та чи відповідає звіт нормам законодавства, якими користувався оцінювач;

- враховуючи наведене, констатує, що суд першої інстанції без будь-яких підстав, не врахувавши свідчень оцінювача, який здійснив оцінку майна, без рецензування даного звіту про оцінку майна, заслухавши представника скаржника, зовсім не спеціаліста в галузі оціночної діяльності, без відповідної освіти дійшов висновку, що звіт про оцінку майна слід скасувати.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 26.03.2018р. у справі №5/25-38 апеляційну скаргу Луцького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області на ухвалу господарського суду Волинської області від 19.02.2018р. у справі №5/25-38 було залишено без руху та встановлено скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги.

10.04.2018р. на адресу Рівненського апеляційного господарського суду від Луцького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області на виконання вимог ухвали апеляційного суду надійшов супровідний лист, до якого долучено документи на підтвердження виправлення недоліків апеляційної скарги.

У зв'язку із перебуванням головуючого судді Мамченко Ю.А. у відрядженні з 11.04.2018р. по 13.04.2018р. включно та з 16.04.2018р. по 17.04.2018р. включно та враховуючи Засади використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді зі змінами, затвердженими рішенням зборів суддів Рівненського апеляційного господарського суду від 26.03.2018р. апеляційне провадження за апеляційною скаргою Луцького районного відділу ДВС ГТУЮ у Волинській області на ухвалу господарського суду Волинської області від 19.02.2018р. у справі №5/25-38 було відкрито ухвалою від 18.04.2018р. та прийнято до спільного провадження з раніше поданими апеляційними скаргами Заступника прокурора Волинської області та Державної інноваційної фінансово-кредитної установи.

Також, 12.04.2018р. від Публічного акціонерного товариства "Орлея" надійшов відзив №21 від 03.04.2018р., відповідно до якого останнє вважає, що апеляційна скарга Заступника прокурора Волинської області до задоволення не підлягає. В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що безпідставним є посилання на ту обставину, що застування ліквідаційної вартості для продажу майна з торгів обумовлено значно коротшим строком продажу від строку експозиції подібного майна. Законом України "Про виконавче провадження" не передбачено можливість продажу нерухомого майна з торгів за ціною визначеною не по ринковій вартості, в тому числі по ліквідаційній вартості, яка не відноситься до ринкової. З огляду на приписи ст.61 Закону України "Про виконавче провадження", якою передбачено, що у випадку не продажу нерухомого майна з торгів виставлення цього майна на повторні торги і на треті торги із зменшенням вартості майна до 30% від початкової вартості, продаж нерухомого майна на торгах не свідчить про коротший строк продажу цього майна, ніж строк експозиції подібного майна і відповідно не є підставою для застосування ліквідаційної вартості. Прокурор безпідставно покликається в апеляційній скарзі на відсутність в ухвалі суду оцінки показань свідка Покровця І.С., оскільки ні прокурором, ні іншими учасниками справи клопотання про допит такого свідка не заявлялось, заява свідка в порядку передбаченому ст.87 ГПК України суду не подавалась, про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань він не попереджався і як свідок він судом не допитувався. Також заявник звертає увагу на ту обставину, що зміст оскаржуваного звіту про оцінку свідчить про те, що оцінювачем не проведено належного огляду об'єкту оцінки, відомості зазначені в Розділах 3, 4 звіту про оцінку - технічна характеристика та розрахунок зносу об'єктів оцінки не відповідають дійсності, при складанні оцінки майна не знайшов будь-якого відображення факт поліпшення та реконструкції будівель адміністративно-складського приміщення з металевою огорожею та площадкою 1308,9кв.м., складу господарських товарів площею 597,1кв.м.. Крім того, при складанні звіту про оцінку оцінювачем для порівняння обрано не аналогічні об'єкти.

18.04.2018р. на електронну адресу та 20.04.2018р. на поштову адресу суду від Заступника прокурора Волинської області надійшли пояснення №05-667вих від 17.04.2018р. на відзив ПАТ "Орлея" де зазначено, що як вбачається із п.5.4 обґрунтування вибору бази оцінки Розділу V. Методологія оцінки спірного звіту про оцінку, суб'єктом оціночної діяльності обґрунтовано свої застереження щодо використання результатів такої оцінки. Тому, твердження товариства, що при складанні звіту не визначалась ринкова вартість майна, та не зазначались застереження оцінювачем щодо використання певного виду вартості майна є безпідставним. Не відповідають дійсним обставинам справи твердження товариства про те, що в судових засіданнях не подавалось клопотання про залучення до справи, як свідка, суб'єкта - оціночної діяльності Покровця І.С., тому пояснення яке ним надавалось не може свідчити про наявність (відсутність) певних фактів. Зокрема, Луцьким районним ВДВС Головного територіального управління юстиції у Волинській області 14.02.2018р. за №2672 у даній справі подавалось клопотання про залучення до судового процесу, в якості свідка, оцінювача Рівненської торгово-промислової палати Покровця І.С..

18.04.2018р. до суду від представника Державної інноваційної фінансово-кредитної установи надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів у рахунок обґрунтування, а саме долучено: копію рецензії №01-03/18 від 05.03.2018р. на звіт про оцінку від 31.12.2017р..

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.04.2018р. у справі №5/25-38 розгляд апеляційних скарг було відкладено на 03.05.2018р..

02.05.2018р. на поштову адресу суд від Державної інноваційної фінансово-кредитної установи надійшли доповнення від 23.04.2018р. до апеляційної скарги.

03.05.2018р., через канцелярію Рівненського апеляційного господарського суду, представником Публічного акціонерного товариства "Орлея" подано заяву про відвід колегії суддів у складі: головуючий суддя Мамченко Ю.А., суддя Саврій В.А., суддя Огороднік К.М. у даній справі на підставі ч.5 ст.35 ГПК України.

Зокрема, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 03.05.2018р. до вирішення іншим складом суду питання про відвід було зупинено провадження у справі №5/25-38 за апеляційними скаргами Заступника прокурора Волинської області, Державної інноваційної фінансово-кредитної установи та Луцького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області на ухвалу господарського суду Волинської області від 19.02.2018р. у справі №5/25-38.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 05.05.2018р. у справі №5/25-38, у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Орлея" про відвід колегії суддів: головуючий суддя Мамченко Ю.А., суддя Саврій В.А., суддя Огороднік К.М. - відмовлено.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 08.05.2018р. поновлено провадження у справі №5/25-38 за апеляційними скаргами Заступника прокурора Волинської області, Державної інноваційної фінансово-кредитної установи та Луцького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області на ухвалу господарського суду Волинської області від 19.02.2018р. у справі №5/25-38 (за скаргою Публічного акціонерного товариства "Орлея" на дії старшого виконавця Луцького РВ ДВС Головного ТУЮ у Волинській області) та справу №5/25-38 призначено справу до розгляду на 23.05.2018р..

Судове засідання, яке було призначене на 23.05.2018р., не відбулося у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Мамченко Ю.А..

Розпорядженням керівника апарату Рівненського апеляційного господарського суду від 05.06.2018р. №01-03/350, у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю головуючого судді (судді-доповідача) по справі №5/25-38 - Мамченко Ю.А. у період з 22.05.2018р. по 06.06.2018р. включно, а також закінченням строку, передбаченого ч.2 ст.273 ГПК України, для розгляду апеляційних скарг на ухвалу суду першої інстанції, відповідно до ст.32 Господарського процесуального кодексу України, ст.155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", п.п.19, 20 Розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п.9.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді, призначено повторний автоматизований розподіл справи №5/25-38.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.06.2018р. визначено колегію суддів для розгляду справи №5/25-38 у складі: головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Огороднік К.М., суддя Саврій В.А..

Розпорядженням керівника апарату Рівненського апеляційного господарського суду від 06.06.2018р. №01-03/353, у зв'язку із перебуванням у відпустці судді-члена колегії по справі №5/25-38 - Саврія В.А. у період з 04.06.2018р. по 15.06.2018р. включно, відповідно до ст.32 Господарського процесуального кодексу України, ст.155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", п.п.18, 20 Розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п.8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді, призначено заміну судді-члена колегії у справі №5/25-38.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.06.2018р. визначено колегію суддів для розгляду справи №5/25-38 у складі: головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Огороднік К.М., суддя Савченко Г.І..

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 06.06.2018р. розгляд скарг призначено на 26.06.2018р..

26.06.2018р. до Рівненського апеляційного господарського суду від Публічного акціонерного товариства "Орлея" надійшов відзив від 22.06.2018р. №73 на апеляційні скарги Державної інноваційної фінансово-кредитної установи та Луцького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області.

Прокурор в судовому засіданні 26.06.2018р. підтримала доводи апеляційної скарги та надала пояснення в обґрунтування своєї позиції. Вважає ухвалу місцевого суду незаконною та необґрунтованою. Просить суд ухвалу господарського суду Волинської області від 19.02.2018р. у справі №5/25-38 скасувати та постановити нове судове рішення, яким у задоволенні скарги ПАТ "Орлея" відмовити в повному обсязі.

Представники Державної інноваційної фінансово-кредитної установи підтримали доводи апеляційної скарги та надали пояснення в обґрунтування своєї позиції. Вважають ухвалу місцевого суду незаконною та необґрунтованою. Просять суд ухвалу господарського суду Волинської області від 19.02.2018р. у справі №5/25-38 скасувати та постановити нове судове рішення, яким у задоволенні скарги ПАТ "Орлея" відмовити в повному обсязі.

Представник Луцького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області підтримав доводи апеляційної скарги та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції. Вважає ухвалу місцевого суду незаконною та необґрунтованою. Просить суд ухвалу господарського суду Волинської області від 19.02.2018р. у справі №5/25-38 скасувати та постановити нове судове рішення, яким у задоволенні скарги ПАТ "Орлея" відмовити в повному обсязі.

Представники Публічного акціонерного товариства "Орлея" в судовому засіданні 26.06.2018р. заперечили проти доводів апеляційних скарг, вважаючи їх безпідставними та необґрунтованими. Просять суд ухвалу господарського суду Волинської області від 19.02.2018р. у справі №5/25-38 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Водночас, покликання Державної інноваційної фінансово-кредитної установи на документ, який було додано до клопотання про долучення до матеріалів справи копії рецензії №01-03/18 від 05.03.2018р. на звіт про оцінку від 31.12.2017р. не приймаються судом апеляційної інстанції в силу приписів ст.269 ГПК України.

Крім того, судом не розглядається клопотання Луцького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області про залучення до судового процесу в якості свідка суб'єкта оціночної діяльності, а саме виконавця оскаржуваної оцінки Покровця І.С., оскільки останнім воно не підтримано.

У відповідності до ст.ст.222, 223 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол судового засідання.

Відповідно до ч.1 ст.271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали суду, дійшла до висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, рішенням господарського суду Волинської області від 13.03.2007р. позов задоволено та постановлено:

1.Звернути стягнення на предмет застави по договору від 20.07.2001р. на користь Української державної інноваційної компанії в особі Рівненського регіонального відділення, а саме на майно ВАТ "Луцький райагропостач":

1)адміністративно-складське приміщення з металевою огорожею та площадкою площею 1308,9кв.м.;

2)склад господарських товарів площею 597,1кв.м.;

3)склад металевий (модуль) площею 525,8кв.м..

2.Стягнути з ВАТ "Луцький райагропостач" в доход Державного бюджету 12006,68грн. державного мита, а також в користь ДП "Судовий інформаційний центр" 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На виконання вказаного судового рішення видано накази №5/25-1 від 17.10.2007р., №5/25-2 від 17.10.2007р. на підставі яких державним виконавцем 21.01.2013р. відкрито виконавче провадження ВП №36081363.

15.08.2017р. відкрито виконавче провадження №54506075 по виконанню наказу господарського суду Волинської області від 17.10.2007р. №5/25-1.

15.08.2017р. винесено постанову про арешт майна боржника.

07.11.2017р. державним виконавцем описано майно боржника та накладено на нього арешт, про що винесено відповідну постанову.

Постановою державного виконавця від 17.11.2017р. призначено суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання Рівненська торгово-промислова палата, який має сертифікат суб'єкта оціночної діяльності виданий 16.01.2015р. за №22/15, фондом ДМ України (строк дії 16.01.2017р.).

Пунктом 2 вказаної постанови зобов'язано суб'єкта оціночної діяльності надати письмовий висновок, звіт про оцінку майна (акт оцінки майна) з питань ринкової вартості адміністративно-складського приміщення з металевою огорожею та площадкою площею 1308,9кв.м. і складу господарських товарів площею 597,1кв.м., що знаходяться за адресою: с.Гірка Полонка, Луцького району, Волинської області, вул.Горохівська, 2В (Луцька) в умовах вимушеного продажу.

Згідно п.п.1.2, 1.4 договору №6130 від 22.12.2014р. на проведення незалежної оцінки, укладеного між Луцьким районним відділом ДВС Головного ТУЮ у Волинській області та Рівненською торгово-промисловою палатою, мета оцінки - визначення ринкової вартості об'єкта нерухомого майна: адміністративно-складського приміщення з металевою огорожею та площадкою площею 1308,9кв.м., складу господарських товарів площею 597,1кв.м. за адресою: Волинська область, Луцький район, с.Гірка Полонка, вул.Горохівська 2В, в умовах вимушеного продажу.

У відповідності до повідомлення старшого державного виконавця Луцького районного відділу ДВС №1131 від 18.01.2018 року вартість адміністративно-складського приміщення з металевою огорожею та площадкою площею 1308,9кв.м. - 1669312,00грн., складу господарських товарів площею 597,1кв.м. 803200,00грн..

Зі звітів про оцінку майна від 31.12.2017р. вбачається, що підставою проведення оцінки є саме постанова про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності для участі у виконавчому провадженні ВП №54506075 від 17.11.2017р. та договір на виконання робіт з незалежної оцінки майна від 22.12.2017р., мета оцінки: визначення ліквідаційної вартості об'єктів оцінки як початкової ціни, для подальшого відчуження на відкритих торгах.

Відповідно до висновку даних звітів ліквідаційна вартість об'єкта оцінки за адресою: Волинська область, Луцький район, с.Гірка Полонка, вул.Луцька,10 (Горохівська, 2В) станом на 31.12.2017р. складає: адміністративно-складського приміщення з металевою огорожею та площадкою площею 1308,9кв.м. - 1669312,00грн. без ПДВ; складу господарських товарів площею 597,1кв.м. - 803200,00грн..

За вказаних обставин, Публічне акціонерне товариство "Орлея" звернулося до господарського суду Волинської області зі скаргою №05 від 02.02.2018р. на дії старшого виконавця Луцького РВ ДВС Головного ТУЮ у Волинській області Будь С. Л. пов'язані з оцінкою майна, в якій просить:

- визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Луцького РВ ДВС Головного ТУЮ у Волинській області Будь С.Л. щодо оцінки адміністративно-складського приміщення з металевою огорожею та площадкою Літер (Б-2) загальною площею 1308,9кв.м. і складу господарських товарів Літер (В-1) загальною площею 597,1кв.м., розташованих за адресою: Волинська область, Луцький район, с.Гірка Полонка, вул. Горохівська, 2В;

- скасувати звіт про оцінку адміністративно-складського приміщення з металевою огорожею та площадкою Літер (Б-2) загальною площею 1308,9кв.м. і складу господарських товарів Літер (В-1) загальною площею 597,1кв.м., розташованих за адресою: Волинська область, Луцький район, с.Гірка Полонка, вул. Горохівська,2В складений Рівненською торгово-промисловою палатою.

Обґрунтовуючи вказану скаргу, Публічне акціонерне товариство "Орлея" посилається на те, що 13.03.2007р. господарським судом винесено рішення по справі №5/25-38 за позовом прокуратури Волинської області в інтересах держави в особі Української державної інноваційної компанії в особі Рівненського регіонального відділення до Відкритого акціонерного товариства "Луцький райагропостач" про звернення стягнення на заставне майно, що знаходиться за адресою с.Гірка Полонка, Луцький район; на виконання даного рішення видано судові накази та 15.08.2017р. Луцьким районним відділом ДВС Головного ТУЮ у Волинській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №54506075, 07.11.2017р. винесено постанову про арешт та опис майна; 17.11.2017р. - постанову про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні; 26.01.2018р. отримано повідомлення про вартість майна, проведено ознайомлення зі звітом про оцінку майна та отримано його. Вказує, що при виконанні процедури оцінки не було обстежено об'єкти оцінки на місці, що підтверджують наявні розбіжності в площах об'єктів та кількістю поверхів, не відображено факту поліпшення приміщень. При оцінці об'єктів визначено їх ліквідаційну вартість, хоча в постанові державного виконавця від 17.11.2017 року призначено проведення оцінки для визначення ринкової вартості; при оцінці допущено порушення Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" та норм Національного стандарту № 2 "Оцінка нерухомого майна", а також Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" в частині забезпечення замовником оцінки доступу суб'єкта оціночної діяльності до майна та ознайомлення з об'єктом оцінки.

Українська державна інноваційна компанія у відзиві на скаргу вважає, що вона є надуманою, подана з метою затягування або припинення виконавчого провадження по виконанню рішення суду, в результаті чого несе втрати від знецінення коштів; твердження скаржника на обґрунтування неправомірності дій державного виконавця не відповідає дійсності та є суб'єктивною думкою скаржника; доводи в частині порушення оцінювачем норм Національних стандартів виходять за межі оскарження дій державного виконавця в порядку ст.339 ГПК України і передбачає оскарження дій оцінювача відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Луцький районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області у запереченні на скаргу вказує, що зазначена є необґрунтованою, суб'єкт оціночної діяльності залучений для оцінки майна 17.11.2017р. відповідно до абз.2 ч.3 ст.57 Закону України "Про виконавче провадження"; 18.01.2017р. надійшов звіт про оцінку, який надіслано сторонам виконавчого провадження. 23.01.2018р. згідно п.4 р.2 Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом МЮУ від 29.09.2016р. №2831/5, до Волинської філії ДП "Сетам" надіслано заявку на реалізацію арештованого майна шляхом проведення електронних торгів нерухомого майна ПАТ "Орлея" з відповідними документами, проведення торгів призначено на 28.02.2018р.. Оцінка майна виконана на підставі договору від 22.12.2017р. з метою визначення ліквідаційної вартості об'єктів оцінки, як початкової ціни для подальшого відчуження на електронних торгах, база оцінки - ринкова, оцінка проводилась з використанням порівняльного та дохідного підходів; обстеження об'єкту оцінки проведено оцінювачем у присутності старшого державного виконавця Будь С.Л. 15.12.2017р., про що свідчать фотоматеріали, на яких встановлена дата. При визначені вартості об'єкта оцінки враховувався технічний стан конструктивних елементів будівлі відповідно до технічних характеристик на дані об'єкти, складених КП ВОБТІ 11.07.2007р., наданих на запит державного виконавця; згідно постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2017р №9 сторони виконавчого провадження мають право оскаржувати оцінку визначену за результатами рецензування до господарського суду в процесуальному порядку, передбаченому ГПК України, однак скаржник із запитом про рецензування не звертався, а тому його твердження, що оцінка об'єктів є явно заниженою носить характер припущення та належними доказами не підтверджено.

Прокуратурою Волинської області 18.02.2018р. надано відзив на скаргу, в якому зазначено про те, що наведені в скарзі доводи є безпідставними та задоволенню не підлягають. Водночас зазначає, що нормами Закону України "Про виконавче провадження" визначено дії державного виконавця, які було дотримано при виконанні наказу господарського суду від 17.10.2007р. №5/25-1; в п.24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014р. №6 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах" роз'яснено, що у справах за скаргами стягувача чи боржника на дії державного виконавця, пов'язані з визначенням вартості й оцінки майна, суд перевіряє відповідність дій положенням ст.ст.57, 58 Закону України "Про виконавче провадження", при цьому необхідно враховувати, що визначення вартості майна боржника проводиться самим державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості; при складності визначення вартості майна залучається суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання, який проводить свою діяльність у відповідності до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", у виконавчому провадженні №54506075 від 17.11.2017р. призначено оцінювачем суб'єкта господарювання - Рівненську торгово-промислову палату. Відповідно до ст.2, ч.6 ст.9 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оцінка майна, майнових прав та професійна оціночна діяльність регулюються даним Законом, іншими нормативно-правовими актами з оцінки майна, що не суперечать йому, зокрема, Національними стандартами №1, №2, а тому оцінювачем і були застосовані зазначені норми. Оцінка майна оцінювачем проводилась на підставі договору від 22.12.2017р. з метою визначення ліквідаційної вартості об'єктів оцінки як початкової ціни для відчуження на електронних торгах з використанням порівняльного та дохідного підходів, база оцінки - ринкова, обстеження об'єкта оцінки проведено в присутності старшого державного виконавця Будь С.Л. 15.12.2017р., що підтверджують фотоматеріали; площа забудови вказана згідно технічних паспортів на дані об'єкти, виготовленні КП ВОБТІ; визначення ліквідаційної вартості проведено відповідно до Методики оцінки майна, затвердженої Постановою КМУ від 10.12.2003р. №189 та Національного стандарту №1. Згідно п.9.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №9 сторони виконавчого провадження мають право оскаржити оцінку майна, визначену за результатами рецензування, в процесуальному порядку, передбаченому ГПК України, про що також зазначено у ст.123 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", однак скаржник із запитом про рецензування звіту про оцінку майна не звертався, а тому його висновок про заниження оцінки є припущенням та не підтверджений належними доказами.

Крім того, у відзиві заперечує заяву скаржника про забезпечення скарги шляхом зупинення електронних торгів, посилаючись на п.3 постанови Пленуму Верховного суду України від 26.12.2003р. №14 та п.9.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №19, відповідно до яких у вирішенні питань, що виникають при розгляді скарг на рішення посадових осіб ДВС мають застосовуватись положення ГПК України, якими врегульовано аналогічні питання, а тому при розгляді зазначених скарг не можуть застосовуватись норми ст.ст.136, 137 ГПК України, якими визначено підстави та заходи забезпечення позову.

Також, у запереченні від 19.02.2018р. №05-242вих. на висновок №65/5 будівельно-технічної експертизи, проведеної по замовленню ПАТ "Орлея" вказує, що даний не може бути належним доказом в розумінні норм ст.ст.73,74 76, 77, 78, 79, 80 ГПК України; в порушення норм Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" та Національного стандарту №1 не проведена рецензія звіту про оцінку майна боржника, її виготовлено на замовлення боржника без погодження з іншими учасниками виконавчого провадження; в той час як спірний звіт складено Рівненською торгово-промисловою палатою, яка має сертифікат №22/15 суб'єкта оціночної діяльності від 16.01.2015р., оцінювач має відповідний сертифікат та свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів №11490; оцінка проведена відповідно до договору з відділом ДВС; будівельно-технічна експертиза проведена на замовлення боржника без процесуального документа на її призначення, а тому не є належним, допустимим доказом, так як не вказує на недоліки звіту про оцінку, що оспорюється.

ПАТ "Орлея" 19.02.2018р. за №08 подано відповідь на відзиви прокуратури Волинської області, ДВС та стягувача, згідно якої не погоджується з зазначеними у них доводами, зазначивши, що згідно ч.3 ст.57 Закону України "Про виконавче провадження" у разі недосягнення сторонами виконавчого провадження згоди щодо вартості майна, визначення вартості здійснюється за ринковими цінами, які діють на день визначення вартості майна, однак в оспорюваному звіті визначена ліквідаційна вартість майна, що не відповідає завданню в постанові державного виконавця та приписам ст.57 Закону України "Про виконавче провадження", а також Національному стандарту оцінювання №1, затв.ПКМ №1440 від 10.09.2003р.; згідно п.19 даного стандарту до неринкових видів вартості належить, в т.ч. ліквідаційна вартість, тому посилання у відзивах на скаргу, що визначена оцінювачем ліквідаційна вартість є ринковою вартістю об'єктів не відповідає приписам п.19 стандарту №1; також вказує на порушення оцінювачем п.48 Національного стандарту №1 в частині застосування методів оцінки; при цьому вказує на те, що оцінювачем при застосуванні порівняльного методу взято нерівноцінне майно, в звіті про оцінку містяться недостовірні дані щодо площі майна та належності земельної ділянки.

Як вже зазначалося, ухвалою господарського суду Волинської області від 19.02.2018р. у справі №5/25-38 скаргу Публічного акціонерного товариства "Орлея" на дії старшого виконавця Луцького РВ ДВС Головного ТУЮ у Волинській області Будь С. Л. задоволено.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Здійснюючи правосуддя, суд забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України, водночас, визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань і це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч.5 ст.55 Конституції України).

Згідно ч.2 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України, судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Статтею 18 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Відповідно до ст.326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п.2 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 13.12.2012р. №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 25.04.2012р. №11-рп/2012).

Згідно із ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ст.15 Цивільного Кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способи захисту цивільних прав та інтересів судом передбачені у статті 16 ЦК України.

Частиною 2 ст.20 Господарського суду України, як спосіб захисту прав суб'єктів господарювання передбачено визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єктів господарювання або споживачів.

У відповідності до ст.1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про виконавче провадження", однією із засад виконавчого провадження є обов'язковість виконання рішень.

Згідно ст.5 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Статтею 3 вищезазначеного Закону встановлено, що завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

За приписами ст.ст.339, 340 ГПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Відповідно до ст.12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору.

Визнання вартості, оцінка майна боржника (ст.57 Закону України "Про виконавче провадження") є процесуальною дією державного виконавця, незалежно від того, яка конкретно особа (сам державний виконавець чи залучений ним суб'єкт оціночної діяльності) здійснювала відповідні дії. Тому, учасник виконавчого провадження має право оскаржувати таку оцінку до господарського суду в процесуальному порядку, передбаченому ст.339 ГПК України.

Вказана позиція наведена у п.9.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України".

У відповідності до ст.3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в ст.9 цього Закону і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Згідно ст.57 Закону України "Про виконавче провадження", визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна. У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання. У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для проведення оцінки майна. Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем. Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом. Звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні є дійсним протягом шести місяців з дня його підписання суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно. Якщо строк дійсності звіту про оцінку майна закінчився після передачі майна на реалізацію, повторна оцінка такого майна не проводиться.

Частиною 6 ст.9 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" встановлено, що положення (національні стандарти) оцінки майна є обов'язковими до виконання суб'єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.

Національний стандарт №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затверджений постановою КМУ від 10.09.2003р. №1440 є обов'язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб'єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна. Поняття, що вживаються у цьому Стандарті, використовуються в інших національних стандартах.

Зазначеним стандартом (п.п.50-55), зокрема, визначені загальні вимоги до проведення незалежної оцінки майна.

Національний стандарт №2 п.11 "Оцінка нерухомого майна", затверджений постановою КМУ від 28.10.2004р. №1442, є обов'язковим для застосування під час проведення оцінки нерухомого майна (нерухомості) суб'єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна та проводять державну експертизу звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності у разі їх продажу.

Отже, оцінка нерухомого майна має здійснюватись відповідно до Національного стандарту №2 "Оцінка нерухомого майна" з урахуванням вимог Національного стандарту №1, яким визначено загальні засади.

Також, згідно п.50 Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап, на якому здійснюється, зокрема, ознайомлення з об'єктом оцінки.

У відповідності до п.51 Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності: - укладення договору на проведення оцінки, - ознайомлення з об'єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; - ідентифікація об'єкта оцінки та пов'язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів; - вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування; - узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів; - складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об'єкта оцінки на дату оцінки; - доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об'єкта оцінки на нову дату (у разі потреби).

Статтею 11 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" передбачено, що замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб'єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення оцінки.

Таким чином, враховуючи вище викладене, незважаючи на вибір експертом методичного підходу оцінки майна (дохідний, порівняльний) підготовці та проведенню незалежної експертизи майна передує, в будь-якому випадку, ознайомлення з об'єктом оцінки шляхом доступу до нього.

З матеріалів справи вбачається, що ПАТ "Орлея" подано скаргу в якій просить: визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Луцького РВ ДВС Головного ТУЮ у Волинській області Будь С. Л. щодо оцінки адміністративно-складського приміщення з металевою огорожею та площадкою Літер (Б-2) загальною площею 1308,9кв.м. і складу господарських товарів Літер (В-1) загальною площею 597,1кв.м., розташованих за адресою: Волинська область, Луцький район, с.Гірка Полонка, вул.Горохівська,2В; скасувати звіт про оцінку адміністративно-складського приміщення з металевою огорожею та площадкою Літер (Б-2) загальною площею 1308,9кв.м. і складу господарських товарів Літер (В-1) загальною площею 597,1кв.м., розташованих за адресою: Волинська область, Луцький район, с.Гірка Полонка, вул.Горохівська,2В складений Рівненською торгово-промисловою палатою.

Підставами для скасування вказує про те, що оцінка об'єктів проведена без їх огляду на місці, стан будівель зазначений в звіті не відповідає фактичному, згідно постанови державного виконавця метою оцінки було визначення ринкової вартості будівель, однак згідно звіту визначено їх ліквідаційну вартість, що є значно меншою від ринкової, оцінка проведена без врахування вимог Національних стандартів № 1, № 2 та Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Як вбачається з Розділу І Висновки про вартість майна спірного Звіту незалежна оцінка виконана із визначенням ліквідаційної вартості об'єктів оцінки як початкової ціни, для подальшого відчуження на відкритих торгах вказаного майна. За основу взято ринкові ціни і оцінка проводилась з використанням порівняльного та дохідного підходу. Візуальний підхід не застосовано, у зв'язку із його спеціальним застосуванням, про що оцінювачем зазначено у звіті.

Суб'єкт оціночної діяльності на підставі даних після проведення маркетингового дослідження ринку нерухомості, у відповідності з чинним законодавством у сфері оціночної діяльності, з врахуванням Загальних положень та Обмежувальних умов, при застосуванні методології розрахунків, встановленої законодавством України та Міжнародними стандартами оцінки, надав висновок про ліквідаційну вартість об'єкта оцінки.

Матеріали справи свідчать, що на виконання постанови державного виконавця від 17.11.2017р. та договору №6130 від 22.12.2014р. на проведення незалежної оцінки суб'єктом оціночної діяльності згідно з завданням на оцінку в рамках даної роботи проводився розрахунок ринкової та ліквідаційної вартості та складено відповідний Звіт про оцінку описаного та арештованого майна ПАТ "Орлея", відповідно до висновків якого, ліквідаційна вартість складає: адміністративно-складського приміщення з металевою огорожею та площадкою (Літера Б-2) - 1669313,00грн., склад господарських товарів (Літера В-1) - 803200,00грн. без врахування ПДВ, всього 2 472 513грн.. Також, оцінювачем у вказаному Звіті зазначено, що ринкова вартість майна боржника може складати: адміністративно-складського приміщення з металевою огорожею та площадкою (Літера Б-2) - 2 608 300,00грн., склад господарських товарів (Літера В-1) - 1 255 000,00грн..

Дослідженням судом апеляційної інстанції умов укладеного 22.12.2017р. між Луцьким районним відділом ДВС ГТУЮ у Волинській області (замовником) та Рівненською торгово-промисловою палатою (виконавець) договору №6130 на проведення незалежної оцінки, встановлено, що згідно з п.1.1 договору, виконавець приймає на себе зобов'язання, згідно листа, надати замовнику послуги з незалежної оцінки майна, надалі - послуги, а замовник зобов'язується прийняти належним чином надані послуги, та оплатити їх вартість у порядку та на умовах даного договору. Відповідно до пункту 1.2. договору об'єктом оцінки є: адміністративно-складське приміщення з металевою огорожею та площадкою, площею 1308,9кв.м; склад господарських товарів, площею 597,1кв.м., що знаходяться за адресою: Волинська область, Луцький район, с.Гірка Полонка, вул.Горохівська, 2В. Пунктом 1.4 передбачено, що мета оцінки - визначення ринкової вартості об'єкта нерухомого майна в умовах вимушеного продажу.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, в частині того, що визначена ліквідаційна вартість об'єктів оцінки суперечить постанові державного виконавця від 17.11.2017р. та п.п.1.2, 1.4 договору №6130 від 22.12.2014р., ч.3 ст.57 Закону України "Про виконавче провадження" та Національним стандартам №1, №2 відповідно до яких завданням оцінки було визначення ринкової вартості майна. Крім того, як зазначалося вище пункт 51 Національного стандарту №1, застосування якого в силу ч.6 ст.9 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" є обов'язковим при проведенні оцінки, передбачено визначення вартості майна за ринковими цінами, що діють на день визначення.

Водночас у покликанні в заперечені на скаргу в частині того, що ліквідаційна вартість визначалась як початкова ціна для відчуження об'єктів на електронних торгах, суд вважає не обґрунтованим оскільки дане суперечить вимогам п.28, 29 Національного стандарту № 1. Зокрема, в частині 2 п.28 зазначено одним із способів визначення ліквідаційної вартості є застосування до визначеної ринкової вартості об'єкта оцінки знижувальних коефіцієнтів у порядку, встановленому законодавством, з метою стимулювання попиту потенційних покупців до придбання об'єкту оцінки; згідно п.29 під час встановлення ліквідаційної вартості оцінювач повинен додатково визначити ринкову вартість об'єкта оцінки та зазначити у звіті про оцінку майна свої застереження щодо використання результатів такої оцінки, тобто з даних пунктів слідує обов'язковість визначення оцінювачем ринкової вартості майна.

Також колегія суддів апеляційної інстанції вважає необґрунтованими доводи апелянтів стосовно того, що у разі примусової реалізації майна за виконавчим провадженням від початку виконання виконавчого провадження до передачі на реалізацію майна та продажу чітко зазначені строки, які є значно коротшими ніж строк експозиції, протягом якого об'єкт оцінки може бути проданий за ціною, яка дорівнює ринковій вартості, відтак оцінювачем було правомірно визначено ліквідаційну вартість майна.

За визначеннями Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав": ринкова вартість - вартість, за яку можливе відчуження об'єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу; строк експозиції - строк, протягом якого об'єкт оцінки може бути виставлений для продажу на ринку з метою забезпечення його відчуження за найвищою ціною і тривалість якого залежить від співвідношення попиту та пропонування на подібне майно, кількості потенційних покупців, їх купівельної спроможності та інших факторів; ліквідаційна вартість - вартість, яка може бути отримана за умови продажу об'єкта оцінки у строк, що є значно коротшим від строку експозиції подібного майна, протягом якого воно може бути продане за ціною, яка дорівнює ринковій вартості.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.2 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження здійснюється з дотриманням такої засади, як розумність строків виконавчого провадження.

Колегія суддів звертає увагу на те, що Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016р. №1404-VIII не передбачено строки здійснення виконавчого провадження.

Таким чином, у Звіті про оцінку майна від 31.12.2017р. безпідставно визначена саме ліквідаційна вартість об'єкта оцінки з посиланням на значно коротший строк експозиції подібного майна.

При цьому, колегія суддів враховує, що згідно з наявним в матеріалах справи висновком будівельно-технічної експертизи №65/5 від 14.02.2018р. складеного по замовленню ПАТ "Орлея" судовим експертом Серединським О.А. (свідоцтво №168 від 28.01.2000р., видане на підставі рішення Центральної експертно-екзаменаційної комісії при Міністерстві юстиції України) ринкова вартість будівель та споруд в с.Гірка Полонка Луцького району по вул.Львівській, 10 (вул.Горохівській, 2в) становить 6 235 098,00грн., в тому числі: адміністративно-складське приміщення (Б-2_ загальною площею 1308,9кв.м. - 2 949 201,00грн., огорожа загальною площею 641кв.м. - 112 232,00грн., площадки асфальтобетонні (замощення) загальною площею 21033,00кв.м. - 2 437 923,00грн., склад господарських товарів (В-1_ загальною площею 597,1кв.м. - 735 742,00грн., а згідно оскаржуваного звіту Рівненської торгово-промислової палати вартість адміністративно-складського приміщення з металевою огорожею та площадкою площею 1308,9кв.м. - 1669312,00грн., складу господарських товарів площею 597,1кв.м. 803200,00грн..

Крім того, як свідчать матеріали справи, що суб'єктом оціночної діяльності проводився особистий огляд об'єкта оцінки, а саме фотознімками, на яких вказано дату проведення огляду, чим спростовано доводи скаржника, що оцінка об'єктів проведена без їх огляду (обстеження).

Крім того, суд не погоджується з доводами в запереченнях на скаргу щодо обов'язковості проведення рецензування оцінки перед зверненням про її оскарження до суду, так як це не передбачено в силу закону.

За приписами ч.5 ст.57 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем. Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом.

Стосовно доводів скаржника щодо наявності в звіті розбіжностей в площах об'єктів, не відображення поліпшень приміщень, методів оцінки, слід дійти висновку, що останні виходять за межі оскарження дій державного виконавця в порядку ст.339 ГПК України, якою не передбачено оскарження дій оцінювача, оскільки саме на оцінювачів, а не державних виконавців, відповідно до вимог Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" покладається обов'язок дотримуватись під час здійснення оціночної діяльності вимог нормативно-правових актів, що стосуються оцінки майна.

Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а виконання рішення суду є елементом справедливого судового розгляду, передбаченого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Савіцький проти України" від 26.07.2012р. зазначено, що право на суд, захищене п.1 ст.6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи договірних держав допускали, щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.

Тому необґрунтована тривала затримка виконання обов'язкового рішення може суперечити Конвенції. Саме на державу покладається обов'язок забезпечення того, щоб остаточні рішення, постановлені проти її органів або організацій чи підприємств, якими вона володіє або які вона контролює, були виконані відповідно до вищезазначених вимог Конвенції. Держава відповідає за виконання остаточних рішень, якщо органи влади контролюють обставини, що блокують або перешкоджають їхньому повному та своєчасному виконанню.

За певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого п.1 ст.6 Конвенції права (див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", № 22774/93, п.74, ECHR 1999-V).

Згідно з рішенням Європейського Суду з прав людини у справі "Глоба проти України" від 05.07.2012р. суд повторює, що п.1 ст.6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін.

Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.

Невиконання державою винесеного на користь підприємства-заявника рішення становить порушення п.1 ст.6 Конвенції, ст.13 Конвенції та ст.1 Першого протоколу до Конвенції (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Силенок і Техносервіс-плюс проти України" від 09.12.2010р.).

Відповідно, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (див., наприклад, рішення від 19.03.1997р. у справі "Горнсбі проти Греції", Reports 1997-II, п. 40; рішення у справі "Бурдов проти Росії", заява №59498/00, п.34, ECHR 2002-III, та рішення від 06.03.2003р. у справі "Ясюнієне проти Литви", заява №41510/98, п.27).

Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (див. рішення від 07.06.2005р. у справі "Фуклев проти України", заява №71186/01, п.84).

Саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п.1 ст.6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення у справі "Comingersoll S. A." проти Португалії", заява №35382/97, п.23, ECHR 2000-IV).

Таким чином, оскільки п.1 ст.6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін.

За приписами ст.343 ГПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

За таких обставин, враховуючи зазначене вище та встановлені обставини справи в сукупності, колегія суддів погоджується з обґрунтованим висновком суду першої інстанції про визнання неправомірними дії старшого державного виконавця Луцького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області Будь С.Л. щодо визначення вартості майна відповідно до звіту про оцінку майна: адміністративно-складського приміщення з металевою огорожею та площадкою Літер (Б-2) загальною площею 1308,9кв.м., складу господарських товарів Літер (В-1) загальною площею 597,1кв.м., розташованих за адресою: Волинська область, Луцький район, с.Гірка Полонка, вул.Горохівська,2В від 31.12.2017р., а також те, що звіт про оцінку майна: адміністративно-складського приміщення з металевою огорожею та площадкою Літер (Б-2) загальною площею 1308,9кв.м. та складу господарських товарів Літер (В-1) загальною площею 597,1кв.м., розташованих за адресою: Волинська область, Луцький район, с.Гірка Полонка, вул.Луцька, 10 (Горохівська, 2В) від 31.12.2017р. слід скасувати, а тому скарга Публічного акціонерного товариства "Орлея" на неправомірні дії старшого державного виконавця Луцького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області підлягає задоволенню.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.

Слід також зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A,

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.

В силу приписів ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Натомість, скаржником не надано достатніх належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст.75, 76 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Відповідно до ст.276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За наведених обставин, ухвалу господарського суду Волинської області від 19.02.2018р. у справі №5/25-38 слід залишити без змін, а апеляційні скарги Заступника прокурора Волинської області, Державної інноваційної фінансово-кредитної установи та Луцького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області - без задоволення.

Керуючись ст.ст.129, 255, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційні скарги Заступника прокурора Волинської області, м.Луцьк, Державної інноваційної фінансово-кредитної установи, м.Київ та Луцького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області, м.Луцьк залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Волинської області від 19.02.2018р. у справі №5/25-38 - без змін.

2. Матеріали справи №902/1076/17 повернути до господарського суду Волинської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку встановленому ст.ст.287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 02.07.2018р.

Головуючий суддя Павлюк І. Ю.

Суддя Огороднік К.М.

Суддя Савченко Г.І.