АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________

Постанова

Іменем України

26 червня 2018 року

ОСОБА_1

справа № 635/5462/17

провадження № 22-ц/790/2986/18

Апеляційний суд Харківської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого : Пилипчук Н.П.,

суддів : Маміної О.В., Колтунової А.І.

учасники справи:

позивач : ОСОБА_2

відповідач : ПАТ «ОСОБА_3 Морріс Україна»

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «ОСОБА_3 Морріс Україна» про визнання протиправним та скасування наказу, зобов’язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди, з апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Харківського районного суду Харківської області, постановлене 13 березня 2018 року, під головуванням судді Шинкарчука Я.А., в залі суду в місті Харкові,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ПАТ «ОСОБА_3 Морріс Україна», в якому просив визнати незаконним та скасувати наказ ПрАТ «ОСОБА_3 Морріс Україна» від 27.07.2017 за №105 «Про направлення працівника на позачерговий огляд»; визнати незаконним «Направлення на консультацію в діагностичні кабінети, в лабораторії та результат обстежень», виданого ТОВ «Науково-дослідний інститут профілактичної медицини» на підставі наказу ПрАТ «ОСОБА_3 Морріс Україна» від 27.07.2017 за №105 «Про направлення працівника на позачерговий огляд»; зобов’язати ПрАТ «ОСОБА_3 Морріс Україна» вчинити дії по направленню позивача на медичний огляд із формулюванням «для встановлення причинно-наслідкового зв’язку між умовами виробничого середовища і трудового процесу при роботі машиністом сигаретних ліній рівень 2 (в тому числі наявності шкідливих і небезпечних факторів) і захворюваннями ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, які призвели до інвалідності»; стягнути з ПрАТ «ОСОБА_3 Морріс Україна» на свою користь моральну шкоду у розмірі 50 000 грн.; покласти на відповідача судові витрати (витрати на правову допомогу адвоката) документи на підтвердженням яких будуть надані до суду в ході судового розгляду.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що позивач займає у ПрАТ «ОСОБА_3 Морріс Україна» посаду машиніста цигаркових ліній (рівень 2). 27 грудня 2016 року він звернувся до відповідача із проханням надати направлення та необхідну документацію «для встановлення причинно-наслідкового зв'язку між умовами виробничого середовища і трудового процесу при роботі машиністом сигаретних ліній рівень 2 (в тому числі наявності шкідливих і небезпечних факторів) і його захворюваннями, які призвели до інвалідності». Однак, підприємством, якому, як вказує позивач, є невигідним встановлення факту профзахворювання позивача було направлено на медичний огляд із своїм формулюванням: «для решения вопроса трудоспособности в своей профессии».

У зв’язку із невизначеністю із цим питанням 07 липня 2017 року позивач направив заяви на ім’я Заступника Генерального директора ПрАТ «ОСОБА_3 Морріс Україна» та Керівника відділу охорони праці та навколишнього середовища ПрАТ «ОСОБА_3 Морріс Україна», у яких прохав надати конкретний перелік документів, що стосуються умов його праці та зауважив на невідповідність змісту виданого підприємством направлення до НДІ «ГП та ПЗ» змісту звернення позивача № 12570 від 27 грудня 2016 року. Після надання повторного запиту до підприємства, а саме, 07 вересня 2017 року позивач все ж отримав на руки наказ «Про направлення працівника на позачерговий медичний огляд» від 27.07.2017 №105, у якому міститься посилання на Кодекс законів про працю України № 322Л/ІІІ від 10.12.1971 (без зазначення статті) та на статтю 17 закону України «Про охорону праці» від 14.10.1992, тоді як звернення позивача містило лише прохання про направлення на медичний огляд, що мав би на меті встановлення наявності профзахворювання.

Також зазначив, що наказ від 27 листопада 2017 року містить посилання на лист до ПрАТ «ОСОБА_3 Морріс Україна» від ОСОБА_4 міжрайонної МСЕК, яка є спеціалізованою установою з цього питання та яка надала однозначну відповідь про наявність можливості виконання позивачем його трудових обов’язків. У зв’язку з невідповідністю поставленого запитання, вказаний наказ позивач вважає незаконним, адже ним не було написано заяви про направлення його на медогляд з метою вирішення питання працездатності у своїй професії, в тому числі позивач посилається на роз’яснення Управління Держпраці у Волинській області та Порядок проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 №1232. ОСОБА_2 зазначає, що згадуваний наказ порушив відразу декілька норм законодавства (щодо права на встановлення профзахворювання, охорону праці, надання працівнику інформації, ненадання відповіді на адвокатський запит тощо) та поставив під сумнів висновки ОСОБА_4 МСЕК.

Щодо свого захворювання, позивач з посиланням на Перелік професійних захворювань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2000 року №1662, зазначає, що захворювання з вказаним у нього діагнозом віднесено до категорії професійних, а тому не потрібно бути фахівцем у галузі медицини, аби визначити, що наявне у позивача захворювання віднесено до професійних та пов’язаних із виконанням трудових обов’язків. Водночас, незважаючи на те, що робота за поточною посадою позивача не є протипоказаною згідно МСЕК, проте відповідно до Карти умов праці, деякі фактори виробничого і трудового процесу містять певні перевищення, які і знаходяться у причинно-наслідковому зв’язку із виникненням у позивача інвалідності. Відтак, позивач вважає, що положення оскаржуваного ним наказу відповідача не ґрунтуються на передбаченому законом порядку направлення працівника на позачерговий медичний огляд, установленому Положенням проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 21.05.2007 №246 та статтею 17 Закону України «Про охорону праці». Сам по собі сумнів роботодавця у придатності позивача до роботи при наявності не скасованого у законному порядку висновку МСЕК про придатність до роботи на відповідній посаді та відсутності висновку медико-соціальної експертизи про перешкоджання виконанню професійних обов'язків стану здоров'я працівника, не може вважатись виправданим та таким, що ґрунтується на законі приводом для направлення позивача на позачерговий медичний огляд, оскільки по суті стосується порушення визначених Законом «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» гарантій для визнаних інвалідами осіб реалізовувати на рівні з усіма іншими громадянами соціальні та економічні права, в тому числі право на працю, та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями.

Разом з тим, як на психологічний тиск зі сторони підприємства позивач вказує на наявність в листах відповідача посилання на можливу відповідальність зі сторони працівника, який не пройде медичний огляд, а також факт блокування проходу до підприємства (перепустки). Відтак, позивач вважає за необхідне просити суд забезпечити дотримання його трудових прав шляхом зобов’язання відповідача вчинити дії по направленню його на медичний огляд із формулюванням «для встановлення причинно-наслідкового зв'язку між умовами виробничого середовища і трудового процесу при роботі машиністом сигаретних ліній рівень 2 (в тому числі наявності шкідливих і небезпечних факторів) і захворюваннями ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 які призвели до інвалідності».

Окрім того, внаслідок порушення відповідачем прав позивача, останньому було заподіяно моральну шкоду, оскільки примушування до проходження неправомірного медичного огляду, незаконне відсторонення від роботи, примушування до збору додаткової документації, при цьому, заздалегідь створюючи умови для недопущення визнання наявності профзахворювання, за умов інвалідності позивача, значно посилює його фізичні і моральні страждання, позивач відчуває постійні незручності у повсякденному житті, змушений терпіти фізичні болі та неодноразово звертатись за отриманням медичної допомоги, збирати документацію, зволікати із поточним лікуванням та реабілітаційними процедурами, що призвело до зміни ритму та порядку життя. Заподіяну йому моральну шкоду оцінює в розмірі 50 000,00 гривень.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 13 березня 2018 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПрАТ «ОСОБА_3 Морріс Україна» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 64646,80 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Вирішити питання щодо судових витрат.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу ОСОБА_2 вказує на неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права. Вказує на те, що суд не надав оцінки тому, що висновки установи, яка наділена законодавцем повноваженнями щодо надання офіційних висновків відносно інвалідності та умов і характеру праці інвалідів не можуть ставитися під сумнів шляхом отримання висновків комерційної установи, із якою у роботодавця є господарські правовідносини, адже діюче законодавство окрім оскарження висновків МСЕК, у передбаченому законом порядку, не передбачає жодних інших способів її спростування. Вказує на те, маючи на руках лист Індустріальної міжрайонної МСЕК від 17.02.2017 року щодо відповідності умов праці наданій цією ж МСЕК індивідуальній програмі реабілітації інваліда № 1016/1034 та висновку про умови та характер праці, видавати наказ «Про направлення працівника на позачерговий огляд» , зазначаючи у якості підстави сумніви щодо відповідності саме умов праці рекомендаціям МСЕК є протиправним. Звертає увагу суду на те, що суд першої інстанції зазначив про кількаразову відсутність ОСОБА_2 на роботі, хоча прямо не зазначив, що це є підставою для направлення на позачерговий медичний огляд, між тим, закон не пов’язує кількість лікарняних та/або період перебування на них тощо із постійною неможливістю виконувати працівником свої трудові обов’язки. Також зазначає, що питання законності направлення позивача на медичний огляд під час вказаної перевірки не досліджувалось, таким чином покладати наявність стороннього ОСОБА_5 перевірки у якості одного з мотивів відмови у позові про визнання недійсним наказу є неправомірним. Крім того, зазначає, що наказ і направлення про проходження медогляду суперечать змісту наказу Міністерства охорони здоров’я України від 21.05.2007 року № 246 та, взагалі, не відповідають визначенню «медогляду», закріпленому у законодавстві. Так, відповідно до змісту п. 2.4 Наказу № 246, для проведення медичного огляду роботодавець повинен мати договір з закладом охорони здоров’я. У матеріалах справи наявний договір між роботодавцем та ТОВ «Науково-дослідний інститут профілактичної медицини». Відповідно до розділу 1 усі медогляди працівників ПрАТ «ФМУ» проводяться саме ТОВ «Науково-дослідний інститут профілактичної медицини». Що мало би оформлюватися звичайним наказом. Разом із тим, у справі відсутній будь-який документ, складений ТОВ «Науково-дослідний інститут профілактичної медицини» за результатами позачергового медогляду позивача. Також вказує на те, що сума витрат на професійну правничу допомогу свідомо завищена.

У своєму відзиві на апеляційну скаргу представник ПрАТ «ОСОБА_3 Морріс Україна» вказує на те, що рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні будь-які підстави для скасування оскаржуваного рішення. Зазначає, що відповідач як роботодавець зобов’язаний забезпечити за свій рахунок позачерговий медичний огляд працівників за своєю ініціативою, якщо стан здоров'я працівника не дозволяє йому виконувати свої трудові обов'язки. Враховуючи часту тимчасову непрацездатність (лікарняні) ОСОБА_2, а також враховуючи подальшу неоднозначність медичних висновків від різних медичних установ стосовно придатності позивача до роботи машиністом сигаретних ліній (рівень 2), у відповідача виник обґрунтований сумнів, що стан здоров'я працівника дозволяє йому виконувати свої трудові обов'язки. Саме тому, виконуючи свої зобов’язання, які передбачені ч. 2 ст. 17 Закону України «Про охорону праці» та п. 3.8. Розділу III Порядку № 246, Відповідачем було видано Наказ № 105. Таким чином, висновки суду першої інстанції щодо правомірності Наказу № 105 ґрунтуються на положеннях чинного законодавства та зроблені з додержанням норм матеріального та процесуального права Слід звернути увагу на те, що всупереч твердженням позивача, Наказ № 105 не містить жодних формулювань про причини направлення на медогляд, оскільки це не передбачено чинним законодавством. Вважають, що відповідачем при прийнятті Наказу № 105 було повністю дотримані положення чинного законодавства та враховані інтереси та стан здоров’я позивача.

Вказує на те, що оскаржуване позивачем направлення не може бути визнане в судовому порядку незаконним, оскільки таке медичне направлення не є юридичним зобов’язуючим актом та не створює для позивача юридично зобов’язуючих наслідків. Медичне направлення ні в якій мірі не порушує права та охоронювані законом інтереси позивача. Також звертає увагу на те, що відповідачем не вчинялися жодні протиправні діяння та не порушувалися трудові права позивача, а тому підстав для відшкодування моральної шкоди відсутні.

Наполягає на тому, що законодавством не передбачено обов*язку роботодавця встановлювати формулювання мети медичного огляду.

Зазначає, що відповідачем не вчинялися жодні протиправні дії, не порушувались трудові права позивача, тому відсутні підстави для відшкодування моральної шкоди.

Звертає увагу на те, що позивач не заявляв клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, витрати на яку є обгрунтованими.

В своїх письмових поясненнях ОСОБА_2 посилається на те, що на відміну від тверджень відповідача, наведених у відзиві, НДІ гігієни праці та профзахворювань не є експертною установою з питань проведення професійних медичних оглядів, що додатково підтверджує незаконність дій відповідача та наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції. Також звертає увагу суду на те, що відповідачем недоведена значна частина заявлених вимог, а тому сума, визначена на правничу допомогу неспівмірна із заявленими вимогами.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з’явилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, не заперечувалось сторонами, що з 04 листопада 2004 року ОСОБА_2 був прийнятий на роботу в ПрАТ «ОСОБА_3 Морріс Україна» в сигаретний цех машиністом сигаретних ліній за строковим трудовим договором.

01 травня 2006 року позивача переведено на роботу машиністом сигаретних ліній на умовах безстроково трудового договору.

01 січня 2007 року позивача за його згодою було переведено з роботи машиніста сигаретних ліній на роботу машиніст сигаретних ліній (рівень 2), на якій позивач працює і по сьогоднішній день.

В 2011 році в ПрАТ «ОСОБА_3 Морріс Україна» було проведено чергову атестацію робочих місць за умовами праці. За результатами цієї атестації була складена Карта умов праці щодо робочого місця, яке займав позивач. За результатами атестації було встановлено, що умови і характер праці машиніста потоково-механізованих цигарково-сигаретних ліній та машин відносить до третього класу першого ступеня. Робоче місце позивача мало в наявності 2 шкідливих фактори першого ступеня. За показниками таке робоче місце належало вважати зі шкідливими умовами праці. Позивача було ознайомлено з результатами атестації (з Картою умов праці) 27.10.2011, про що свідчить його підпис на цьому документів.

Відповідно до Довідки до акта огляду МСЕК серія 10ААБ №708304, що була видана 27.08.2014 ОСОБА_4 міжрайонною медико-соціальною експертною комісією (МСЕК) Позивачу було встановлено другу групу інвалідності за загальними захворюваннями. Відповідно до зазначеної Довідки та Індивідуальної програми реабілітації інваліда №1016/1034 висновок МСЕК про умови та характер праці містив наступні формулювання (мовою оригіналу): «Противопоказан труд с переохлаждением, вибрацией. Может работать в своей профессии без дополнительных нагрузок».

У вересні 2014 року позивача було направлено на позачерговий медичний огляд до Науково-дослідного інституту профілактичної медицини, з якою у ПрАТ «ОСОБА_3 Морріс Україна» було укладено Договір № 55051 від 01 серпня 2013 року щодо надання медичних послуг. За результатами огляду було отримано висновок від 08.10.2014, в якому зазначено, що Позивач (мовою оригіналу): «Не годен к выполнению служебных обязанностей в должности машинист сигаретных линий (уровень 2). Противопоказаны работы, связанные с воздействием вредных и опасных факторов производства».

У січні 2015 року ПрАТ «ОСОБА_3 Морріс Україна» звернувся з листом до Голови ОСОБА_4 міжрайонної медико-соціальної експертної комісії (МСЕК) з проханням уточнити, чи є робота на посаді машиніста сигаретних ліній (рівень 2) із шкідливими факторами (виробничий шум до 99 дБа, вимушена робоча поза до 25% тривалості зміни, пил рослинного походження (тютюн), періодичне підняття ваги, маса якої знаходиться в допустимих умовах (2 клас), робоча в нічній час) трудового процесу протипоказаною ОСОБА_2

ОСОБА_4 міжрайонної медико-соціальної експертної комісії (МСЕК) від 26 січня 2015 року №5 ПрАТ «ОСОБА_3 Морріс Україна» було повідомлено про те, що «перевищення показників виробничого шуму не може погіршувати захворювання, на підставі якого ОСОБА_2 встановлена група інвалідності, зроблений наступний висновок: робота на посаді машиніста сигаретних ліній не є протипоказаною для ОСОБА_2В.»

21 квітня 2015 року ПрАТ «ОСОБА_3 Морріс Україна» в плановому порядку було проведено інструментарні дослідження загальної технології вібрації (тип 3-а) на робочих місцях з ДСН 3.3.6.039-99 «Державні санітарні норми виробничої загальної вібрації» в сигаретному цеху. Враховуючи, що ОСОБА_4 міжрайонна медико-соціальна експертна комісія (МСЕК) встановила для позивача протипоказання роботи з вібрацією, ПрАТ «ОСОБА_3 Морріс Україна» направила додатковий запит щодо можливості роботи позивача машиністом сигаретних ліній з урахуванням замірів та досліджень щодо вібрації.

Так, листом ОСОБА_4 міжрайонної медико-соціальної експертної комісії (МСЕК) від 16 вересня 2015 року №155 підтверджено, що (мовою оригіналу) «работа на должности машиниста сигаретных линий не есть противопоказанной для ОСОБА_5В.».

Як зазначено відповідачем та не заперечувалося позивачем, з урахуванням висновків МСЕК, позивач продовжував працювати машиністом сигаретних ліній (рівень 2) в сигаретному цеху ПрАТ «ОСОБА_3 Україна».

Відповідно до Довідки до акту огляду МСЕК серії 12ААА №445552, яка видана 22.08.2016 ОСОБА_4 міжрайонною медико-соціальною експертною комісією (МСЕК), позивачу було продовжено ІІ групу інвалідності за загальним захворюванням. Відповідно до зазначеної Довідки висновок МСЕК про умови та характер праці містив наступні формулювання: «Противопоказан труд с переохлаждением, вибрацией. Может работать в своей профессии без дополнительных нагрузок».

За результатами проведеної наприкінці 2016 року в ПрАТ «ОСОБА_3 Україна» атестації робочих місць за умовами праці, на типовому робочому місці машиніста сигаретних (рівень 2), до якого відноситься робоче місце ОСОБА_2, встановлені шкідливі фактори виробничого середовища та трудового процесу, наявність яких потребує проведення попереднього (періодичного) медичного огляду.

З урахуванням результатів атестації робочих місць за умовами праці в 2016 році НДІ Профілактичної Медицини було проведено періодичний медичний огляд працівників ПрАТ «ОСОБА_3 Україна» зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі. За результатами такого медичного огляду ОСОБА_2 визнано не приданим для робити за професією машиніст сигаретних ліній (рівень 2).

Згідно відповіді Індустріальної міжрайонної МСЕК від 17 лютого 2017 року № 16 МСЕК зазначено, що «умови праці ОСОБА_2 відносяться до легких» та знов підтвердила, що «робота на посаді машиніста сигаретних ліній не є протипоказаною для ОСОБА_2В.»

Наказом ПрАТ «ОСОБА_3 Морріс Україна» від 27.07.2017 №105 «Про направлення працівника на позачерговий медичний огляд», ОСОБА_2 направлено з 07.09.2017 по 15.09.2017 на позачерговий медичний огляд до Харківського НДІ Гігієни праці та профзахворювань та на період проходження останнім позачергового медичного огляду, збережено за останнім посаду та середню заробітну плату відповідно до вимог чинного законодавства.

Згідно ст. 170 КЗпП України працівників, які потребують за станом здоров'я надання легшої роботи, власник або уповноважений ним орган повинен перевести, за їх згодою, на таку роботу у відповідності з медичним висновком тимчасово або без обмеження строку.

Відповідно до ст. 172 КЗпП України у випадках, передбачених законодавством, на власника або уповноважений ним орган покладається обов'язок організувати навчання, перекваліфікацію і працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до медичних рекомендацій, встановити на їх прохання неповний робочий день або неповний робочий тиждень та створити пільгові умови праці.

За змістом ст. 13 ЗУ «Про охорону праці» роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року №442 (далі - Порядок проведення атестації), та розробленими Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації), згідно яких основна мета атестації полягає у врегулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах. (п. 2 Порядку проведення атестації).

Згідно з п. 4 Порядку проведення атестації та пп. 1.5 п. 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку проведення атестації та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Відповідно до положень Порядку проведення атестації відомості про результати атестації робочих місць заносяться до картки умов праці, форма якої затверджується Міністерством праці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Згідно положень статті 17 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов’язаний за свої кошти забезпечити фінансування та організувати проведення попереднього (під час прийняття на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, щорічного обов'язкового медичного огляду осіб віком до 21 року. Медичні огляди проводяться відповідними закладами охорони здоров’я, працівники яких несуть відповідальність згідно із законодавством за відповідність медичного висновку фактичному стану здоров’я працівника. Роботодавець зобов'язаний забезпечити за свій рахунок позачерговий медичний огляд працівників: за заявою працівника, якщо він вважає, що погіршення стану його здоров’я пов’язане з умовами праці; за своєю ініціативою, якщо стан здоров’я працівника не дозволяє йому виконувати свої трудові обов’язки. За час проходження медичного огляду за працівниками зберігаються місце роботи (посада) і середній заробіток.

Відповідно до пункту 2.19 розділу ІІ Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій, що затверджений Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 21.05.2007 №246, якщо при проведенні періодичного медичного огляду виникають підозри щодо наявності в працівника професійного захворювання, заклад охорони здоров’я надсилає запит на складання санітарно-гігієнічної характеристики умов праці працівника при підозрі в нього професійного захворювання (отруєння) до державної санітарно-епідеміологічної служби, що обслуговує територію, де міститься підприємство, у відповідності до Порядку складання та вимог до санітарно-гігієнічних характеристик умов праці, затвердженого наказом МОЗ України від 13.12.2004 № 614, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.02.2005 за № 260/10540, а також надсилає його в установленому порядку до профпатолога міста, району, області, які направляють хворого в спеціалізовані заклади охорони здоров’я, які мають право встановлювати діагноз щодо професійних захворювань.

У відповідності до п.3.8 розділу ІІІ Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій, що затверджений Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 21.05.2007 №246, роботодавець забезпечує за свій рахунок позачерговий медичний огляд працівників: за заявою працівника, якщо він вважає, що погіршення стану його здоров’я пов’язане з умовами праці; за своєю ініціативою, якщо стан здоров’я працівника не дає змоги йому виконувати свої трудові обов’язки.

Оскільки ПрАТ «ОСОБА_3 Україна» мав об*єктивні сумніви щодо стану здоров*я працівника, припускав погіршення стану здоров*я через кількість та тривалість періодів тимчасової непрацездатності, мав суперечливі медичні дані, тому направлення ОСОБА_2 на позачерговий медичний огляд наказом від 27.07.2017 №105 не суперечить вимогам закону, відповідає інтересам працівника.

Із змісту наказу від 27.07.2017 №105 вбачається, що він не містить формулювання мети медогляду «для вирішення питання про працездатність у своїй професії».

За змістом наведених норм у разі виявлення у працівника підозри на професійне захворювання, заклад охорони здоров’я направляє особу для подальшого обстеження для встановлення діагнозу щодо професійних захворювань.

«Направлення на консультацію в діагностичні кабінети, в лабораторії та результат обстежень» було видано ТОВ «Науково-дослідний інститут профілактичної медицини», яке не залучено до участі у справі. Надання оцінки правомірності цього направлення за таких процесуальних обставин вирішить питання про права та обов*язки ТОВ «Науково-дослідний інститут профілактичної медицини», що суперечить вимогам закону.

За таких обставин правильним є висновок суду про відсутність підстав для задоволення позову. Доводи апеляційної скарги не є суттєвими, такі висновки суду не спростовують.

Статтею 237-1 КЗпПУ передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

За змістом вказаного положення закону передумовою для відшкодування працівнику моральної шкоди на підставі ст. 237-1 КЗпП України є наявність порушення прав працівника у сфері трудових відносин, з урахуванням специфіки об'єкту яких, завдана моральна шкода може бути відшкодована працівнику у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі.

У п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (із відповідними змінами) роз'яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Оскільки неправомірних дій та порушення відповідачем трудових прав ОСОБА_2 не встановлено, то відсутні підстави і для задоволення позову в частині відшкодування моральної шкоди.

Між тим, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу підлягає зміні в частині суми стягнення.

Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов*язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов*язаних з розглядом справи, належать в тому числі і витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов*язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов*язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи позивач є інвалідом ІІ групи та на підставі Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до ч.7 ст.141 ЦПК України якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Між тим, позивач, будучи звільненим від сплати судового збору не звільняється від сплати решти судових витрат, в тому числі і витрат на правничу допомогу.

Як вбачається з матеріалів справи, професійну правничу допомогу відповідачу надавало адвокатське об*єднання «Арслегем». Зазначені обставини підтверджені договором (а. с. 110-120 т. 2), рахунком на 64646,80 грн.(а.с.121), актом приймання-передачі (а.с.112) копіями свідоцтв про право на зайняття адвокатською діяльністю (а.с. 113, 114), випискою банку про перерахування коштів (а.с. 171).

Визначаючи суму стягнення на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд першої інстанції не взяв до уваги приписи ч. 4 ст.137 ЦПК України, згідно якої розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За змістом ч. 5, ч. 6 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Позивач просить зменшити розмір витрат на правничу допомогу, вважає їх неспівмірними із складністю справи та обсягом наданої допомоги.

Проаналізувавши обсяг та склад робіт, виконаних адвокатом, колегія суддів встановила, що переважна кількість часу була витрачена на підготовку заперечень проти позову, а саме окремими сумами нараховані витрати за роботу з запреченнями, за роботу з проектом заперечень, за доопрацювання та направлення на погодження проекту заперечень, на внесення правок у заперечення, на фіналізацію заперечень та направлення їх до суду.

Враховуючи складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), час, витрачений адвокатом на виконання робіт та обсяг наданих адвокатом послуг, ціну позову та значенням справи для сторони, колегія суддів, з урахуванням вимог розумності та справедливості, вважає необхідним зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню до 6000 грн.

Згідно з положеннями пунктів 1, 2, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи викладене, постанова суду першої інстанції підлягає зміні в частині суми стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідач також просить про відшкодування витрат на правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції, надав рахунок адвокатського об*єднання «Арслегем» на 43695,01 грн. та акт виконаних робіт, між тим не надав докази сплати такої суми.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376 ч. 1 п. 1, п. 2, п. 5, 382, 384 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 13 березня 2018 року змінити в частині суми стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства «ОСОБА_3 Морріс Україна» витрати понесені на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 6000 (шість тисяч) грн.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню не підлягає.

Головуючий – Н.П.Пилипчук

Судді – А.І. Колтунова

ОСОБА_6