ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

26 червня 2018 року

справа №810/2984/16

адміністративне провадження №К/9901/49844/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І. А., Олендера І. Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аніка» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 05 липня 2017 року у складі колегії суддів Харченко С. В., Басая О. В., Волкова А. С. та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2018 року у складі колегії суддів Шурка О. І., Василенко Я. М., Степанюка А. Г. у справі № 810/2984/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аніка» до Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, Кабінету Міністрів України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Міністерство фінансів України, про визнання незаконними бездіяльності та рішення, його скасування, зобов'язання вчинити певні дії

У С Т А Н О В И В :

У вересні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Аніка» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - податковий орган, відповідач 1 у справі, правонаступник Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області), Кабінету Міністрів України (відповідач 2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Міністерство фінансів України (далі - третя особа) про:

- визнання незаконним та скасування рішення (листа) Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 18 лютого 2016 № 1163/10/10-13-11-02-10 про відмову у прийнятті копій записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних на флеш-носії;

- визнання незаконною бездіяльності Кабінету Міністрів України з 01 березня 2016 року, яка полягає у неприйнятті правового акту Кабінету Міністрів України про скасування наказу Міністерства фінансів України від 22 вересня 2014 року № 958 та у незабезпеченні перегляду та приведення Міністерством фінансів України наказу № 958 від 22 вересня 2014 року у відповідність із Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року № 71-VIII (далі - Закон № 71-VIII);

- зобов'язання податкового органу прийняти подані Товариством з обмеженою відповідальністю "АНІКА" копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за податковий період календарний місяць січень 2016 року, з включенням відомостей з них до облікових даних щодо цього товариства в інформаційних базах даних Державної фіскальної служби України;

- зобов'язання Кабінету Міністрів України прийняти нормативно-правовий акт, необхідний для реалізації Закону № 71-VIII та забезпечити перегляд та приведення Міністерством фінансів України свого наказу від 22 вересня 2014 року № 958 у відповідність з цим Законом.

05 липня 2017 року ухвалою Київського окружного адміністративного суду позовну заяву на підставі пункту 3 частини першої статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України залишено без розгляду в частині вимог щодо:

- визнання незаконною бездіяльності Кабінету Міністрів України з 01 березня 2016 року, яка полягає у неприйнятті правового акта Кабінету Міністрів України про скасування наказу Міністерства фінансів України від 22 вересня 2014 року № 958 та у незабезпеченні перегляду та приведення Міністерством фінансів України від 22 вересня 2014 року № 958 у відповідність із Законом України Закон № 71-VIII;

- зобов'язання Кабінету Міністрів України прийняти нормативно-правовий акт, необхідний для реалізації Закон № 71-VIII, та забезпечити перегляд та приведення Міністерством фінансів України наказу від 22 вересня 2014 року № 958 у відповідність із цим Законом.

05 липня 2017 року постановою Київського окружного адміністративного суду, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій висновувалися з правомірності відмови податкового органу у прийнятті копій записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних на флеш-носії, а відтак безпідставності вимог щодо зобов'язання прийняти копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за податковий період календарний місяць січень 2016 року, з включенням відомостей з них до облікових даних щодо цього товариства в інформаційних базах даних Державної фіскальної служби України.

03 травня 2018 року позивач до Верховного Суду подав касаційну скаргу, в якій він, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме положень пункту 201.15 статті 201 Податкового кодексу України, Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 22 вересня 2014 року № 958 (далі - Порядок № 958), статті 242, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, доводить, що у судовому рішенні судів не надано оцінку кожному окремому доводу позивача, допущено ряд процесуальних порушень, та серед іншого, справу розглянуто неповажним складом суду. Скаржник просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовної заяви у повному обсязі.

05 травня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача та витребувано з Київського окружного адміністративного суду справу № 810/2984/16.

17 травня 2018 року справа № 810/2984/16 надійшла до Верховного Суду.

Відзиви відповідачів на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходили, що не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Аніка" (ідентифікаційний код 33077997, місцезнаходження: 08152, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Територія технікуму, буд. 16) зареєстроване як юридична особа 03 серпня 2004 року.

Як платник податків на момент подання податкової звітності з податку на додану вартість за січень 2016 року позивач перебував на обліку в Державній податковій інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області.

17 лютого 2016 року уповноваженою особою позивача особисто подано до податкового органу на флеш-носії копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за наведений вище звітний період із супровідним листом від 17 лютого 2016 року № 40/02-16.

Листом від 18 лютого 2016 року № 1163/10/10-13-11-02-10 Державна податкова інспекція у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області повідомила, що внаслідок змін, внесених до Податкового кодексу України, починаючи з 01 січня 2015 року подання копій записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних не передбачено, натомість запроваджено систему електронного адміністрування податку на додану вартість та подання податкової звітності з податку на додану вартість в електронній формі.

Положення пункту 201.15 статті 201 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла до 01 січня 2015 року) зобов'язували платника податку вести реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді. Форма і порядок заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних встановлювалися відповідно до вимог розділу II цього Кодексу.

На виконання цих положень наказом Міністерства фінансів України від 22 вересня 2014 року № 958 затверджено Порядок ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних.

Законом № 71-VIII, який набрав чинності з 01 січня 2015 року, внесено зміни, серед іншого, до положень пункту 201.15 статті 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 201.15 статті 201 Податкового кодексу України, у редакції зі змінами, внесеними Закон № 71-VIII, встановлено, що зведені результати обліку операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з розділом V Кодексу, відображаються платником податку у податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.

Отже, з 01 січня 2015 року законодавцем шляхом внесення змін до Податкового кодексу України на підставі Закону № 71-VIII запроваджено нову процедуру подання податкової звітності платника податків, а саме заповнення виключно декларацій, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу без покладення на платника податків додаткового обов'язку щодо подання до податкового органу реєстру виданих та отриманих податкових накладних.

Водночас відповідних змін до Порядку № 958 внесено не було, що встановлено судами попередніх інстанцій.

Суди першої та апеляційної інстанцій висновувалися з того, що Порядок № 958 є підзаконним нормативним правовим актом, положення якого дійсно суперечать Податковому кодексу України у новій редакції. Податковий орган, відмовляючи у прийнятті копій записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних на флеш-носії, діяв у межах та у спосіб, передбачений Податковим кодексом України, який має вищу юридичну силу.

Верховний Суд погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, виходячи з такого.

Зміни, що відбулися у нормативному регулюванні спірної групи правовідносин з 01 січня 2015 року, пов'язані з прийняттям Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року № 71-VIII. Однією з ознак, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є прийняття його вищим представницьким органом державної влади.

Змістом пункту 3 частини першої статті 85 та статті 92 Конституції України визначено, що прийняття законів здійснюється щодо певного кола питань (суспільних відносин) та належить до виключних повноважень Верховної Ради України.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 17 жовтня 2002 року № 17-рп (щодо повноважності Верховної Ради України) визначення Верховної Ради України єдиним органом законодавчої влади означає, що жоден інший орган державної влади не уповноважений приймати закони.

Вища юридична сила закону полягає у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм.

Вказаним положенням кореспондують приписи статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діяла на момент прийняття рішення судом першої інстанції) та частини 3 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діє з 15 грудня 2017 року), які визначають ієрархію джерел права і встановлюють, що підлягає застосуванню джерело, яке має найвищу юридичну силу.

Суд апеляційної інстанції при оцінці законності відмови податкового органу цілком обґрунтовано додатково висновувався із застосування принципу lex superior derogat inferiori (лат. "вищий за силою закон відміняє закон, нижчий за силою"). Колізійний принцип lex superior ґрунтується на закономірностях побудови ієрархічної системи законодавства та принципі законності, який, у тому числі, передбачає, що норми акта нижчестоящого органу не повинні суперечити нормам акта вищестоящого органу. Відтак, колізійний принцип lex superior необхідно розглядати як конкретизацію принципу законності у правозастосовній сфері, що зумовлює необхідність його використання у своїй діяльності всіма суб'єктами правозастосування, а не тільки судами при розгляді адміністративних справ.

Посилання скаржника щодо ненадання оцінки доводам, викладеним у позові, є безпідставним, оскільки хоча пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року і зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, пункт 29).

Верховний Суд вважає, що судами апеляційної інстанції надано оцінку кожному окремому специфічному доводу позивача, який має значення для правильного вирішення адміністративної справи.

Відповідно до частини другої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діє під час розгляду справи судом касаційної інстанції) порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Згідно з пунктом першим частини третьої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду.

Посилання позивача у касаційній скарзі на ухвалення судових рішень неповажним складом суду є безпідставними оскільки склад суду першої та апеляційної інстанцій утворено з дотриманням вимог глави 3 Розділу 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права, які призвели до ухвалення незаконного рішення, внаслідок чого касаційна скарга позивача залишається без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аніка» залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 05 липня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2018 року у справі № 810/2984/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер