ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 903/105/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю.Я. - головуючого, Дроботової Т.Б., Пількова К.М.,

секретар судового засідання - Овчарик В.М.,

за участю представників:

позивача - Редуна М.А. (дов. від 29.11.2017),

відповідача-1 - Міська Т.В. (дов. від 12.01.2018),

відповідача-2 - не з'явився,

третьої особи-1 - Лебединської Н.С. (адвокат, ордер),

третьої особи-2 - не з'явився,

третьої особи-3 - не з'явився,

розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу"

на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 27.09.2017 (судді: Бучинська Г.Б., Філіпова Т.Л., Василишин А.Р.) у справі

за позовом Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу"

до 1) Луцької районної державної адміністрації,

2) Головного управління Держгеокадастру у Волинській області,

треті особи, які не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів:

1) Український інститут експертизи сортів рослин,

2) Міністерство аграрної політики та продовольства України,

третя особа, яка не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Волинський обласний центр експертизи сортів рослин з державною інспекцією з охорони прав на сорти рослин Волинської області,

про визнання недійсним та скасування рішення державного реєстратора про інше речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, зобов'язання скасувати запис у Поземельній книзі,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У лютому 2017 року Державне підприємство "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" (далі - ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу") звернулося до Господарського суду Волинської області з позовом до відповідачів про визнання недійсним та скасування рішення державного реєстратора, скасування запису державного реєстратора про інше речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухому майно, зобов'язання скасувати запис у Поземельній книзі.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що на підставі наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України (далі - Мінагрополітики) від 19.04.2012 № 210 "Про реорганізацію державних центрів експертизи сортів рослин з державними інспекціями з охорони прав на сорти рослин" (далі - наказ № 210), зокрема, Волинський державний центр експертиз сортів рослин реорганізовано шляхом його поділу на: Український інститут експертизи сортів рослин та ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу", за актом приймання-передачі майна, майнових прав і обов'язків від 03.09.2012 згідно з розподільчим описом майнових прав та обов'язків усі земельні ділянки реорганізованого Волинського державного центру експертиз сортів рослин перейшли лише до позивача, отже правокористувачем земельної ділянки є позивач, а не Український інститут експертизи сортів рослин. Оскільки запис в Державному реєстрі речових прав № 14555052, внесений державним реєстратором, суперечить чинному законодавству та відомостям, наведеним у зазначених документах, він підлягає скасуванню.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 03.04.2017 позов задоволено частково: визнано недійсним та скасовано рішення державного реєстратора Луцької районної державної адміністрації Волинської області Луцюк А.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 29648740 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0720882000:00:001:0096, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 924431107208; скасовано запис державного реєстратора Луцької районної державної адміністрації Луцюк А.В. про інше речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 13.05.2016 № 14555052 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0720882000:00:001:0096, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 924431107208; у решті позовних вимог відмовлено.

В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції посилався на положення частини 1 статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 № 1952-IV (далі - Закон України № 1952-IV) та зазначив, що третя особа не мала правових підстав для подання документів для проведення державної реєстрації спірної земельної ділянки без внесення змін до розподільчих балансів. Крім того, суд врахував, що третя особа не є землевласником або землекористувачем, а тому відповідно до статті 26 Закону України "Про землеустрій" не може бути замовником документації із землеустрою, на підставі якої відділом Держгеокадастру у Горохівському районі Волинської області здійснено державну реєстрацію земельної ділянки. Суд першої інстанції, зважаючи на вимоги статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр", зазначив, що запис у Поземельній книзі скасовується органом, який зареєстрував земельну ділянку, у цьому випадку відділом Держгеокадастру у Горохівському районі, проте зважаючи на відсутність згоди позивача на заміну первісного позивача належним, відмовив у задоволенні позовних вимог про зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Волинської області скасувати запис у Поземельній книзі шляхом внесення запису про скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 27.09.2017 рішення Господарського суду Волинської області від 03.04.2017 скасовано у частині задоволення позову, в цій частині прийнято нове рішення про відмову в позові.

Постанову мотивовано тим, що внесення змін до розподільчих балансів є відповідною дією, яку зобов'язані були вчинити голови комісій з реорганізації державних центрів на виконання пункту 2 наказу Мінагрополітики від 30.12.2015 № 506 "Про деякі питання реорганізації державних центрів експертизи сортів рослин з державними інспекціями з охорони прав на сорти рослин" (далі - наказ № 506), а тому вчинення дій чи ухилення від їх вчинення будь-якою особою не може впливати на чинність самого наказу як регуляторного акта міністерства, що є обов'язковим до виконання, як і не може ставити в залежність виконання цього наказу іншими особами. Український інститут експертизи сортів рослин, як підпорядкована Мінагрополітики державна установа, виконуючи обов'язковий до виконання наказ № 506 та звертаючись із документом на підтвердження повноважень, мав усі правові підстави для подання документів з метою проведення державної реєстрації права користування спірною земельною ділянкою.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі позивач просить постанову скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В обґрунтування наведеної ним правової позиції скаржник посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень статті 791 Земельного кодексу України (далі - ЗК), статей 26, 50, 55, 57 Закону України "Про землеустрій", наголошуючи на тому, що: 1) державному реєстратору було надано неналежну технічну документацію із землеустрою; 2) технічна документація, на підставі якої прийнято рішення про реєстрацію, не містить усіх необхідних документів; 3) Український інститут експертизи сортів рослин, який був замовником документації, не є ні землевласником, ні землекористувачем спірної земельної ділянки, 4) фактичного виконання наказу № 506 не відбулося.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи (доводи, викладені у відзивах та запереченнях на касаційну скаргу)

У відзиві на подану касаційну скаргу Головне управління Держгеокадастру у Волинській області просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваній постанові.

Відзивів на касаційну скаргу від інших учасників справи до суду не надходило.

Доводи, за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої та апеляційної інстанцій

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до пункту 1 наказу № 210 реорганізовано шляхом поділу, зокрема, Волинський обласний державний центр експертизи сортів рослин з державною інспекцією з охорони прав на сорти рослин Волинської області (код ЄДРПОУ 00490174, с. Звиняче, Горохівський р-н, Волинська область). Пунктом 2 цього наказу передбачено приєднати частини майнових прав та обов'язків реорганізованих державних центрів експертизи сортів рослин з державними інспекціями з охорони прав на сорти рослин згідно з розподільчими балансами до Українського інституту експертизи сортів рослин (код ЄДРПОУ 00488332, м. Київ, вул. Генерала Родімцева, буд. 15) і ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" (код ЄДРПОУ 37884028, м. Київ, вул. Лютеранська, буд. 18- 20).

Пунктом 3 наказу № 210 Український інститут експертизи сортів рослин і ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" визначено правонаступниками майнових прав і обов'язків зазначених реорганізованих державних центрів експертизи сортів рослин з державними інспекціями з охорони прав на сорти рослин у відповідних частинах згідно з розподільчими балансами.

Відповідно до пункту 8.2 наказу № 210 головам комісій з реорганізації доручено забезпечити проведення інвентаризації майна, майнових прав та обов'язків, що перебувають на балансі державних центрів експертизи сортів рослин з державними інспекціями з охорони прав на сорти рослин, що реорганізуються, та здійснити їх передачу на баланс Українського інституту експертизи сортів рослин і ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" у відповідних частинах.

На виконання наказу № 210 комісія з реорганізації Волинського обласного центру експертизи сортів рослин з державною інспекцією охорони прав на сорти рослин 02.09.2012 склала акт № 3 приймання-передачі майна, майнових прав і обов'язків, що перебувають на балансі Волинського обласного центру експертизи сортів рослин з державною інспекцією охорони прав на сорти рослин, шляхом поділу та передачі на баланс Українського інституту експертизи сортів рослин та ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" у частинах, визначених у розподільчому балансі, та згідно з додатками, які є невід'ємною частиною цього акта.

За змістом інвентаризаційної відомості, яка є додатком до цього акта, на балансі Волинського обласного центру експертизи сортів рослин з державною інспекцією охорони прав на сорти рослин станом на 31.08.2012 перебували земельні ділянки загальною площею 491,2 га.

Відповідно до розподільчого опису майнових прав та обов'язків ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" розподілено, зокрема, земельні ділянки загальною площею 491,2 га (pax.101 розподільчого опису).

Із переліку копій актів на землю вбачається, що ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" також передано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою від 13.03.2006 серії ЯЯ № 033265 на земельну ділянку площею 265,2478 га і державний акт на право постійного користування земельною ділянкою від 16.09.1999 серії І-ВЛ № 001364 на земельну ділянку площею 226,0 га.

Пунктом 1 наказу № 506 затверджено перелік закладів експертизи сортів рослин та площ угідь для проведення експертизи сортів рослин між Українським інститутом експертизи сортів рослин і ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу".

Згідно з додатком до цього наказу погоджено земельні ресурси для передачі від реорганізованого Волинського обласного державного центру експертизи сортів рослин загалом 491,25 га, у тому числі: ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" - 265,25 га, Українському інституту експертизи сортів рослин - 226,00 га.

Пунктами 2, 3 наказу № 506 зобов'язано голів комісій з реорганізації державних центрів експертизи сортів рослин з державними інспекціями з охорони прав на сорти рослин, визначених у додатках до наказу № 210, внести відповідні зміни до розподільчих балансів згідно з додатком до цього наказу.

Зобов'язано директора Українського інституту експертизи сортів рослин, зокрема, вжити заходів щодо переоформлення земельних ділянок, які перебувають у користуванні реорганізованих державних центрів експертизи сортів рослин з державними інспекціями з охорони прав на сорти рослин відповідно до розподільчих балансів.

За змістом інформаційної довідки від 12.01.2017 державним реєстратором Луцької районної державної адміністрації 13.05.2016 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою від 16.09.1999 І-ВЛ № 001364 внесено запис № 4555052 про інше речове право, а саме право постійного користування земельною ділянкою площею 226 га, кадастровий номер: 0720882000:00:001:0096, адреса: Волинська область, Горохівський район, с/рада Звиняченська, де правокористувачем зазначено Український інститут експертизи сортів рослин.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина 2 статті 19 Конституції України).

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України № 1952-IV (стаття 126 ЗК).

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 1 частини 1 статті 2 Закону України № 1952-IV у редакції, чинній на час проведення реєстраційних дій 13.05.2016).

Згідно з пунктами 3, 4 частини 1 статті 2 цього Закону заявник - це власник, інший правонабувач, сторона правочину, у яких виникло речове право, або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав; інший правонабувач - орендар, суб'єкт іншого права, похідного від права власності, іпотекодержатель, спадкоємець (у разі оформлення спадщини, до складу якої входять речові права на нерухоме майно, що підлягають державній реєстрації згідно із цим Законом).

Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема, гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом (стаття 3 Закону України № 1952-IV).

Державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення (частина 3 статті 10 Закону України № 1952-IV).

У державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо, зокрема, заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження (частина 1 статті 24 Закону України № 1952-IV).

Державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема, державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 01.01.2013 (частина 1 статті 27 Закону України № 1952-IV)

ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" у листі від 16.10.2015 № 1086 повідомлило Мінагрополітики, що ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" не заперечує проти оформлення Інститутом права постійного користування зазначеними земельними ділянками за погодженням із Мінагрополітики у встановленому порядку.

Мінагрополітики у листі від 21.10.2015 № 37-27-3-13-17275 надало відповідь, що не заперечує щодо оформлення прав на зазначені земельні ділянки відповідно до положень чинного законодавства.

За наслідком цього листування Мінагрополітики прийнято наказ № 506, яким затверджено зазначений перелік.

Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство аграрної політики та продовольства України, затвердженого Указом Президента України від 23.04.2011 № 500/2011 (далі - Положення), Мінагрополітики є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику, зокрема, у сфері охорони прав на сорти рослин.

Мінагрополітики здійснює управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління (пункт 79 Положення).

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що Український інститут експертизи сортів рослин як підпорядкована Мінагрополітики державна установа, виконуючи обов'язки на виконання наказу № 506 та звертаючись із документом на підтвердження повноважень, мав усі правові підстави для подання документів з метою проведення державної реєстрації права користування спірної земельної ділянки, а висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог є помилковим.

Рішення суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні позову стосовно зобов'язання скасувати запис у Поземельній книзі, яке залишено без змін постановою суду апеляційної інстанції, ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" не оскаржує.

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного в касаційній скарзі та відзиві на касаційну скаргу

Колегія суддів не погоджується із доводами скаржника про те, що фактичного виконання наказу № 506 не відбулося, оскільки до розподільчих балансів не було внесено передбачених цим наказом змін.

Накази Мінагрополітики, видані у межах повноважень, передбачених законом, є обов'язковими до виконання центральними органами виконавчої влади, територіальними органами, місцевими держадміністраціями, органами Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності та громадянами (абзац 4 пункту 8 Положення).

Накази Мінагрополітики № 210 та № 506 ніким не оскаржено, прийнято та оприлюднено з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", тобто є чинними.

Із наявної у матеріалах справи реєстраційної справи № 924431107228 вбачається, що Український інститут експертизи сортів рослин в особі уповноваженого представника на виконання наказу № 506 звернувся до відділу Горохівської районної державної адміністрації для здійснення державної реєстрації права користування земельною ділянкою.

Невиконання головами комісій з реорганізації державних центрів експертизи сортів рослин з державними інспекціями з охорони прав на сорти рослин вимог наказу № 506 про внесення передбачених цим наказом змін до розподільчих балансів не свідчить про неправомірність дій Українського інституту експертизи сортів рослин щодо виконання ним вимог цього наказу.

Посилання скаржника на наявність порушень, допущених під час здійснення процедури реєстрації, не підтверджено матеріалами справи та встановленими судами попередніх інстанцій обставинами, до того ж ці посилання спрямовані на переоцінку доказів у справі, що відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд

Згідно зі статтею 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів зазначає, що оскаржену постанову судом апеляційної інстанції ухвалено із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для її зміни чи скасування немає.

Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку статті 129 ГПК слід покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 27.09.2017 у справі № 903/105/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Ю.Я. Чумак

Судді: Т.Б. Дроботова

К.М. Пільков