ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2018 р. м. Харків

Справа № 820/6684/17

Харківський апеляційний адміністративний суд

колегія суддів у складі:

головуючого судді: Спаскіна О.А.

суддів: Сіренко О.І. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держпраці у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.01.2018, (суддя Сліденко А.В., вул. Мар'їнська, 18-Б-3, м. Харків, 61004, повний текст складено 25.01.18) по справі № 820/6684/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Матонарді"

до Головного управління Держпраці у Харківській області

про визнання протиправною та скасування постанови №20-01-4310/2613-0649 від 20.12.2017,

ВСТАНОВИВ:

Позивач , Товариство з обмеженою відповідальністю "Матонарді", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Харківській області №20-01-4310/2613-0649 від 20.12.2017р.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.01.2018р. позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об’єднання "Червоний металіст" до Державної екологічної інспекції у Сумській області про визнання наказу протиправним – задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову Головного управління Держпраці у Харківській області №20-01-4310/2613-0649 від 20.12.2017 р.

Відповідач, не погодившись з даним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з’ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права. Вказує, що суб’єктом господарювання допущено порушення ч. 1 ст. 107 КЗпП України, так як не проведено оплату праці робітника у подвійному розмірі. Зауважує, що на момент проведення інспекційного відвідування заяв працівників про надання іншого дня відпочинку інспектору надано не було.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, посилаючись на мотиви та доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги та зазначив, що рішення суду першої інстанції є правомірним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачає.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що з 30.11.2017р. по 06.12.2017р Головним управлінням Держпраці у Харківській області була проведена перевірка ТОВ "Матонарді", результати якої оформлені актом №20-01-4310/2613 від 06.12.2017 р.

В зазначеному акті зафіксовано порушення підприємством позивача вимог ч. 1 ст. 107 КЗпП України, а саме не проведено оплату праці робітників (ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5О.) у святкові (неробочі) дні у подвійному розмірі.

На підставі висновків акту №20-01-4310/2613 від 06.12.2017 р. Головне управління Держпраці у Харківській області винесло постанову №20-01-4310/2613-0649 від 20.12.2017 р. про накладення на ТОВ "Матонарді" штрафу у розмірі 96.000,00 грн.

Не погодившись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог та не доведеності відповідачем правомірності прийнятого ним рішення. Вважав, що спірне рішення було прийнято поза межами владної управлінської компетенції відповідача. Зазначив, що не вбачає юридичних підстав для однозначної та безспірної кваліфікації діяння з недодержання приписів ч. 1 ст. 107 КЗпП України в частині неповної виплати заробітної плати саме як недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 “Деякі питання реалізації ст. 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” (далі Порядок № 295), Положенням про Державну службу України з питань праці, затвердженим постановою КМУ від 11.02.2015р. № 96, Кодексом законів України про працю.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, крім іншого, з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 7 цього Положення).

Відповідно до Положення про Головне управління Держпраці у Харківській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 22.06.2017 року № 75 (далі - Положення), Головне управління Держпраці у Харківській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.

Підпунктом 5 пункту 4 Положення затверджено, що Головне управління Держпраці у Харківській області здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Відповідно до частини першої статті 259 КЗпП державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (дали - Порядок № 295).

Пунктом 2 Порядку № 295 передбачено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

За результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Статтею 265 КЗпП України передбачена відповідальність за порушення законодавства про працю.

Згідно з абз. 4 ч. 2 ст. 265 КЗпП України юридичні особи, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Відповідно до ч. 5 ст. 265 КЗпП Україні штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 затверджено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (далі - Порядок № 509).

Порядок № 509 визначає механізм накладення на суб’єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України.

Пунктом 2 Порядку № 509 передбачено, що штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об’єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи можуть бути накладені на підставі акта про виявлення під час перевірки суб’єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об’єднаної територіальної громади.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає безпідставними висновки суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні про те, що спірне рішення було прийнято поза межами владної управлінської компетенції відповідача.

Щодо висновків суду першої інстанції про те, що у спірних правовідносинах позивач не вчиняв протиправного діяння, наміру на порушення закону не мав, а навпаки задовольнив дійсні (справжні) інтереси працівників, не завдавши при цьому шкоди жодним інтересам інших осіб, у тому числі не зачепив публічного інтересу Держави на дотримання належного рівня правопорядку у галузі охорони праці, колегія суддів оцінює критично та зважає на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, фактичною підставою для винесення відповідачем постанови №20-01-4310/2613-0649 від 20.12.2017 р. про накладення на ТОВ "Матонарді" штрафу у розмірі 96.000,00 грн., слугували висновки інспекторів Головного управління Держпраці у Харківській області, викладені в акті перевірки №20-01-4310/2613 від 06.12.2017 р., про порушення позивачем ч.1, 3 ст. 24 та ст. 107 КЗпП, ч.2 ст. 30 ЗУ «Про оплату праці».

Так, матеріалами справи, зокрема табелями обліку використання робочого часу за період січень-жовтень 2017 року, що були надані перевіряючим в період проведення інспекційного відвідування адміністрацією ТОВ«МАТОНАРДІ», встановлено, що касир ОСОБА_3 працювала у святкові дні 01.01.2017 року та 07.01.2017 року, про що у графі «відпрацьовано за місяць» «вихідних, святкових» відсутні відомості про роботу у святкові дні.

Згідно з розрахункової відомості за січень 2017 року працівнику ОСОБА_3 всього нараховано 3524, 00 грн, з них доплата до мінімальної заробітної плати -1580,0 грн, оклад по днях - 1620,00, доплата за роботу у нічний час - 324, 00грн., всього утримано - 687, 18 грн., військовий збір - 52, 86 грн, ПДФО - 634,32 грн, всього до виплати 2836, 82 гри, аванс - 1030, 40 гри, чергова виплата - 1806, 42 грн, до виплати за місяць 2836, 82 грн. Оплата за святкові дні відсутня.

Згідно з табелем обліку використання робочого часу за березень касир ОСОБА_3 працювала у святковий день 08.03.2017 року, про що у графі «відпрацьовано за місяць» «вихідних, святкових» відсутні відомості про роботу у святкові дні.

Згідно з розрахункової відомості за березень 2017 року працівнику ОСОБА_3 всього нараховано 3526, 00 грн, з них доплата до мінімальної заробітної плати 1570.00грн, оклад по днях - 1630,00, доплата за роботу у нічний час - 326, 00 грн., всього утримано - 687, 57 грн., військовий збір - 52, 86 грн, ПДФО - 634, 68 грн, всього до виплати 2838, 43 грн, аванс - 596,44 грн, чергова виплата - 2241, 99 грн, до виплати за місяць 2838, 43 грн. Оплата за святкові дні відсутня.

Згідно з табелем обліку використання робочого часу за квітень касир ОСОБА_3 працювала у святковий день 16.04.2017 року, про що у графі «відпрацьовано за місяць» «вихідних, святкових» відсутні відомості про роботу у святкові дні.

Згідно з розрахункової відомості за квітень 2017 року працівнику ОСОБА_3 всього нараховано 3526, 00 грн, з них доплата до мінімальної заробітної плати 1570.0грн, оклад по днях - 1630,00, доплата за роботу у нічний час - 326, 00 грн., всього утримано - 687, 57 грн., військовий збір - 52, 89 грн, ПДФО - 634, 68 грн, всього до виплати 2838, 43 грн, аванс - 656,07 грн, чергова виплата - 2182, 99 грн, до виплати за місяць 2838, 43 грн. Оплата за святкові дні відсутня.

Згідно з табелем обліку використання робочого часу за травень касир ОСОБА_3 працювала у святковий день 01.05.2017 року, касир ОСОБА_5 працювала у святковий день 02.05.2017 року, касир ОСОБА_4 працювала у святковий день 09.05.2017 року, про що у графі «відпрацьовано за місяць» «вихідних, святкових» відсутні відомості про роботу у святкові дні.

Згідно з розрахункової відомості за травень 2017 року працівнику ОСОБА_3 всього нараховано 3540, 00 грн, з них доплата до мінімальної заробітної плати 1500.0грн, оклад по днях - 1700,00, доплата за роботу у нічний час - 340, 00 грн., всього утримано - 690, 30 грн., військовий збір - 53, 10 грн, ПДФО - 634, 32 грн, всього до виплати 2849, 70 грн, аванс - 504,19 грн, чергова виплата - 2345, 51 грн, до виплати за місяць 2849, 70 грн. Оплата за святкові дні відсутня.

Згідно з розрахункової відомості за травень 2017 року працівнику ОСОБА_5 всього нараховано 3540, 00 грн, з них доплата до мінімальної заробітної плати 1500.0грн, оклад по днях - 1700,00, доплата за роботу у нічний час - 340, 00 грн., всього утримано - 690, ЗО грн., військовий збір - 53, 10 грн, ПДФО - 634, 32 грн, всього до виплати 2849, 70 грн, аванс - 504,19 грн, чергова виплата - 2345, 51 грн, до виплати за місяць 2849, 70 грн. Оплата за святкові дні відсутня.

Згідно з розрахункової відомості за травень 2017 року працівнику ОСОБА_4 всього нараховано 3540, 00 грн, з них доплата до мінімальної заробітної плати -1500.0грн, оклад по днях - 1700,00, доплата за роботу у нічний час - 340, 00 грн., всього утримано - 690, ЗО гри., військовий збір - 53, 10 гри, ПДФО - 634, 52 гри, всього до виплати 2849, 70 грн, аванс - 504,19 грн, чергова виплата - 2345, 51 грн, до виплати за місяць 2849, 70 грн. Оплата за святкові дні відсутня.

Згідно з табелем обліку використання робочого часу за червень касир ОСОБА_5 працювала у святкові дні 04.06.2017 року та 28.06.2017 року про що у графі «відпрацьовано за місяць» «вихідних, святкових» відсутні відомості про роботу у святкові дні.

Згідно з наданої адміністрацією розрахункової відомості за червень 2017 року (додається) працівнику ОСОБА_5 всього нараховано 3540, 00 грн, з них доплата до мінімальної заробітної плати 1500.0 грн, оклад по днях - 1700,00, доплата за роботу у нічний час - 340, 00 грн., всього утримано - 690, ЗО грн., військовий збір - 53, 10 грн, ПДФО - 637, 20 грн, всього до виплати 2849,70 грн, аванс - 716, 83 грн, чергова виплата - 2132,87 грн, до виплати за місяць 2849,70 грн. Оплата за святкові дні відсутня.

Згідно з табелем обліку використання робочого часу за серпень касир ОСОБА_5 працювала у святковий день 24.08.2017 року про що у графі «відпрацьовано за місяць» «вихідних, святкових» відсутні відомості про роботу у святкові дні.

Згідно з розрахункової відомості за серпень 2017 року (додається) працівнику ОСОБА_5 всього нараховано 3542, 00 грн, з них доплата до мінімальної заробітної плати -1490.0грн, оклад по днях - 1710,00, доплата за роботу у нічний час - 342,00 грн., всього утримано - 690,69 грн., військовий збір - 53,13 грн, ПДФО - 637,56 грн, всього до виплати 2851,31 грн, аванс - 688,27 грн, чергова виплата - 2163,04 грн, до виплати за місяць 2851,31 грн. Оплата за святкові дні відсутня.

Згідно з табелем обліку використання робочого часу за жовтень касир ОСОБА_5 працювала у святковий день 14.10.2017 року про що у графі «відпрацьовано за місяць» «вихідних, святкових» відсутні відомості про роботу у святкові дні.

Згідно з розрахункової відомості за жовтень 2017 року (додається) працівнику ОСОБА_5 всього нараховано 3544, 00 грн, з них доплата до мінімальної заробітної плати -1480.0грн, оклад по днях - 1720,00, доплата за роботу у нічний час - 344,00 грн., всього утримано - 691,08 грн., військовий збір - 53,16 грн, ПДФО - 637,92 грн, всього до виплати 2852,92 грн, аванс - 629,36 грн, чергова виплата - 2223,56 грн, до виплати за місяць 2852,92 грн. Оплата за святкові дні відсутня.

Таким чином, на підставі наданих на перевірку документів підтверджено, що оплата за святкові дні працівникам ТОВ «МАТОНАРДІ» ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 не нараховувалась та не виплачувалась.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що Головним державним інспектором ТУ Держпраці у Харківській області під час проведення інспекційного відвідування було дійсно встановлено порушення ст. 107 КЗпП щодо трьох працівників позивача.

Доводи позивача, з якими помилково погодився суд першої інстанції, про те, що порушення ч. 1 ст. 107 КЗпП України не відбулось, адже ТОВ «Матонраді» діяло у повній відповідності з ч. 3 ст. 107 цього ж кодексу та з урахуванням бажання працівника, котрий письмовою заявою замість оплати праці у подвійному розмірі просив про надання іншого дня відпочинку, судова колегія вважає безпідставними та такими, що ґрунтуються на суб’єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права.

Так, дійсно відповідно до ч. 3 ст 107 КЗпП України на бажання працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку.

Разом з тим, відповідно до листа Мінсоцполітики від 09.12.2014 р. N 922/13/155-14, робота у святкові та неробочі дні (стаття 73 КЗпП України) підлягає компенсації відповідно до статті 107 КЗпП України. На бажання працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку. Ця норма статті 107 КЗпП України використовується у випадку, коли робота у святковий, неробочий день не включається до норми робочого часу.

Отже, для працівників, які працюють за графіками і робота у святкові та неробочі (вихідні) дні включається до місячної норми робочого часу, оплата праці провадиться відповідно до норм зазначеної статті 107 КЗпП України, а саме - у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, але не може бути замінена іншим днем відпочинку, оскільки в такому випадку працівником не буде повністю відпрацьована встановлена йому норма робочого часу.

Крім того, судовим розглядом встановлено, що на момент проведення інспекційного відвідування заяв працівників про надання іншого дня відпочинку інспектору не було надано.

Доводи позивача щодо безпідставного кваліфікації діяння за недодержання приписів ч. 1 ст. 107 КЗпП України в частині неповної виплати заробітної плати саме як недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці, колегія суддів вважає необґрунтованими з наступних підстав.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про оплату працю» норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов'язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров'я на легшу нижчеоплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв'язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України.

Норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями.

Статтею 265 КЗпП України передбачена відповідальність за порушення законодавства про працю.

Відповідно до абз. 4 ч. 2 ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Штрафи можуть бути накладені на підставі акта про виявлення під час перевірки суб’єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об’єднаної територіальної громади.

Як зазначалося вище під час здійснення заходу державного нагляду було виявлено недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці щодо 3 працівників, які перебували у трудових відносинах з позивачем. За таке порушення передбачена відповідальність у вигляді штрафу у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що відповідачем правомірно винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 20.12.2017 № 20-01-4310/2613-0649 у сумі 96000, 00 грн. (дев’яносто шість тисяч гривень), а позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Колегія суддів зазначає, що відповідач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при розгляді справи, виконав вимоги ч.2 ст. 77 КАС України.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому наявні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта.

Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального або порушення норм процесуального права.

Згідно ст.315 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції може своєю постановою скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Переглянувши рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при його прийнятті судом першої інстанції порушено норми матеріального права, що привело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ч. 4 ст. 241, ч. 3 ст. 243, ст.ст. 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.01.2018р. по справі № 820/6684/17 задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.01.2018р. по справі № 820/6684/17 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Матонарді" - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя

(підпис)

ОСОБА_6

Судді

(підпис) (підпис)

ОСОБА_7 ОСОБА_8

Повний текст постанови складено та підписано 26.06.2018 р.