Справа № 373/312/18

Головуючий у І інстанції Лисюк О. Д.

Провадження № 33/780/576/18

Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1

Категорія 49

25.06.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 червня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області у складі:

судді судової палати з розгляду кримінальних справ ОСОБА_1, з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 прокурора Лавренюк Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою заступника керівника Бориспільської місцевої прокуратури Київської області на постанову судді Баришівського районного суду Київської області від 21 травня 2018 року, -

в с т а н о в и в :

Постановою судді Баришівського районного суду Київської області від 21 травня 2018 року провадження у справі про притягнення

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_2,

до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 172^{7 КУпАП – закрите за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.}

^{Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_2, будучи депутатом Переяслав – Хмельницької районної ради Київської області та являючись суб’єктом відповідальності за правопорушення, пов’язане з корупцією, згідно п.1 ч.2 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», примітки до ст. 1727 КУпАП, 04 листопада 2016 року перебуваючи на засідання десятої сесії Переяслав-Хмельницької районної ради Київської області VII скликання під час розгляду питання «Про затвердження списку присяжних Переяслав-Хмельницького міського суду Київської області» не повідомив в установленому законом порядку про наявність у нього реального конфлікту інтересів, чим порушив вимоги встановлені п.2 ч.1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» та ч.1 ст. 591 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», чим вчинив адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 1727 КУпАП.}

^{Закриваючи провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 1727 КУпАП, суд першої інстанції послався на те, що як вбачається з протоколу десятої сесії Переяслав-Хмельницької ради Київської області VII скликання, рішення про затвердження списку присяжних Переяслав-Хмельницького міського суду Київської області приймалось колегіальним органом більшістю голосів, а не ОСОБА_2 особисто, в зв’язку з чим, на переконання суду відсутній прямий і безпосередньо причинно-наслідковий зв'язок між голосуванням та прийняттям рішення, що в своїй сукупності виключає реальний конфлікт інтересів.}

^{В апеляційній скарзі прокурор просив постанову судді скасувати та винести нову постанову, якою визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 1727 КУпАП, та закрити провадження по справі, у зв’язку з закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП. В обґрунтування доводів поданої скарги зазначив, що висновки суду про відсутність у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, не ґрунтуються на вимогах закону. Зазначив, що в судовому засіданні, ОСОБА_2 вказав, що під час розгляду вказаного питання на сесії не повідомив про наявний у нього реальний конфлікт інтересів, оскільки вказаний порядок ніде не зазначений. Вважав, що зібрані матеріали повністю доводять наявність у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 1727 КУпАП, серед яких і пояснення самого ОСОБА_2, які він надавав у місцевому суді.}

^{Вислухавши пояснення:}

^{прокурора, який апеляційну скаргу прокурора підтримав, підтвердив її доводи та просив її задовольнити;}

^{ОСОБА_2, який доводи апеляційної скарги прокурора вважав необґрунтованими, просив залишити її без задоволення, а постанову судді місцевого суду без зміни;}

^{вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на таке.}

^{Вирішуючи питання про прийнятність апеляційної скарги прокурора суд зважає на наступне.}

^{Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена прокурором у випадках, передбачених ч.5 ст.7 та ч.1 ст.287 КУпАП. За змістом цих норм закону прокурор має право оскаржити постанову у справах про адміністративне правопорушення при накладенні стягнень, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян. Поряд із цим судом враховується те, що ОСОБА_2 притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 1727 КУпАП. Відповідно до Глави 13-А КУпАП адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 1727 КУпАП відноситься до адміністративних правопорушень, пов’язаних з корупцією. Частиною першою ст. 250 КУпАП визначені права прокурора при розгляді справ про адміністративні правопорушення. Цією нормою закону прокурору надане право оскаржувати постанову у справі про адміністративне правопорушення. Таким чином існує неузгодженість положень ч.1 ст.250 та ч.2 ст.294 КУпАП в частині права прокурора на апеляційне оскарження. При вирішенні цієї неузгодженості суд вважає за необхідне виходити із процесуального статусу прокурора у справах про адміністративні корупційні правопорушення.}

^{Відповідно до ч.2 ст. 250 КУпАП участь прокурора у розгляді справ про корупційні адміністративні правопорушення є обов’язковою. Аналіз цієї норми закону у поєднанні із положеннями ч.1 ст. 250 КУпАП, якою визначені права прокурора при розгляді справ про адміністративні корупційні правопорушення дає підстави стверджувати те, що прокурор при розгляді справ даної категорії користується правами сторони. Частиною першою ст. 129 Конституції України визначені основні засади судочинства. Відповідно до цієї норми закону основними засадами судочинства, серед інших, є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом (п.1), змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості (п.3), забезпечення права на апеляційний перегляд справи (п.8). Аналіз цих правових норм у їх поєднанні та взаємозв’язку, дає підстави стверджувати те, що прокурор, як сторона судового процесу, має такий же об’єм прав, як і інша сторона в тому числі і щодо надання доказів, доведення своєї правової позиці в тому числі і у суді апеляційної інстанції. Це указує на те, що прокурор має право на подачу апеляційної скарги у справі про адміністративні корупційні правопорушення. У зв’язку із викладеним суд вважає за необхідне допустити апеляційну скаргу прокурора до розгляду і розглянути її по суті.}

^{Щодо доводів прокурора в частині помилковості висновків судді місцевого суду в частині відсутності в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, пов’язаного з корупцією, Апеляційний суд вважає їх такими, які ґрунтуються на вимогах закону.}

^{Суддею місцевого суду обґрунтовано було встановлено те, що 04.11.2016 року на засіданні десятої сесії Переяслав-Хмельницької районної ради VII скликання розглядалося подання Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області від 26.08.2016 року про затвердження списку присяжних Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду. Рішенням Переяслав-Хмельницької районної ради VII скликання від 04.11.2016 року «Про затвердження списку присяжних Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду» був затверджений даний список присяжних, до якого був включений ОСОБА_2. Будучи депутатом Переяслав-Хмельницької районної ради VII скликання, являючись відповідно до п/п «б» п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції» суб’єктом відповідальності за правопорушення, пов’язані із корупцією ОСОБА_2 взяв участь у голосуванні за наведений вище список присяжних.}

^{При вирішенні питання про наявність у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 1727 КУпАП суддя місцевого суду зазначив те, що проголосувавши при прийнятті зазначеного вище рішення ОСОБА_2 реалізував своє право передбачене ст. 38 Конституції України, а тому його волевиявлення не може бути підставою для встановлення наявності у його діях конфлікту інтересів. Окрім того, рішення про затвердження списку присяжних було прийняте більшістю голосів, а не ОСОБА_2 особисто у зв’язку із чим відсутній прямий і безпосередньо –причинний зв'язок між голосуванням та прийняттям рішення, що виключає реальний конфлікт інтересів.}

^{Однак, на думку суду, такий висновок суддею зроблений внаслідок невірного тлумачення положень Закону України «Про запобігання корупції» і погодитися із ним не можливо.}

^{Відповідальність за ч.1 ст. 1727 КУпАП настає у випадку неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів. Тобто ОСОБА_2 у вину було поставлене саме неповідомлення про наявність реального конфлікту інтересів, а не вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів, відповідальність за які передбачена ч.2 ст. 1727 КУпАП. Тобто у вину ОСОБА_2 було поставлено не вчинення ним дій, які передували його голосуванню на сесії Переяслав-Хмельницької районної ради. Тому мотиви, викладені суддею у постанові щодо використання ОСОБА_2 свого права обирати та бути обраним, а також те, що рішення про затвердження списку присяжних було прийняте більшістю голосів і голос ОСОБА_2 не був вирішальним для прийняття зазначеного вище рішення будь-яким чином не можуть впливати на вирішення питання про наявність і діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 1727 КУпАП, а тим більше свідчити про відсутність у його діях складу цього правопорушення. Наведене у своїй сукупності указує на незаконність постанови судді Баришівського районного суду від 21.05.2018 року у зв’язку із чим вона підлягає скасуванню із прийняттям по справі нової постанови.}

^{Суд вважає доведеним те, що ОСОБА_2, будучи депутатом Переяслав-Хмельницької районної ради VII скликання, являючись відповідно до п/п «б» п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції» суб’єктом відповідальності за правопорушення, пов’язані із корупцією, 04.11.2016 року на засіданні десятої сесії Переяслав-Хмельницької районної ради VII скликання перед голосуванням за затвердження списку присяжних Переслав-Хмельницького міськрайонного суду до якого був включений і він, всупереч вимогам п.2 ч.1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» та ч.1 ст. 591 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» не повідомив в установленому законом порядку про наявність у нього реального конфлікту інтересів, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 1727 КУпАП.}

^{Винність ОСОБА_2 у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення стверджується:}

-протоколом десятої сесії Переяслав-Хмельницької районної ради VII скликання від 04.11.2016 року;

-результатом поіменного голосування за затвердження списку присяжних Преяслав-Хмельницького міськрайоного суду на десятій сесії Переяслав-Хмельницької районної ради VII скликання від 04.11.2016 року;

-рішенням десятої сесії Переяслав-Хмельницької районної ради VII скликання від 04.11.2016 року «Про затвердження списку присяжних Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду» із додатком у вигляді списку присяжних;

-рішенням Переяслав-Хмельницької районної ради VII скликання від 10.11.2015 року «Про результати виборів депутатів в багатомандатному виборчому окрузі до Переяслав-Хмельницької районної ради VII скликання та визнання їх повноважень» із списком депутатів, наданому в додатку;

-поясненнями самого ОСОБА_2;

-іншими доказами.

Аналізуючи зібрані у справі докази суд вважає доведеною вину ОСОБА_2 у вчиненні зазначеного вище адміністративного правопорушення.

Кваліфікацію дій ОСОБА_2 за ч.1 ст. 172^{7 КУпАП суд вважає правильною.}

^{Так, сторонами не оспорюється статус ОСОБА_2 як особи, на яку поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції».}

^{За змістом ст.1 Закону України «Про запобігання корупції» під «реальним конфліктом інтересів» розуміється суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень, або вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень.}

^{Відповідно до тієї ж норми закону «приватним інтересом» є будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв’язку із членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.}

^{Аналіз ст. 68 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», яка визначає гарантії прав присяжних дає безумовну підставу стверджувати про наявність у ОСОБА_2 приватного інтересу. Суперечність між приватним інтересом ОСОБА_2 та його представницькими повноваженнями, що впливала на об’єктивність при прийнятті рішення про голосування за затвердження списку указує на наявність реального конфлікту інтересів. Частиною першою ст. 591 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» передбачений порядок врегулювання депутатом місцевої ради конфлікту інтересів, який у даному конкретному повинен був проявитись у самостійному публічному оголошення про наявність даного конфлікту інтересів під час засідання Переяслав-Хмельницької районної ради. Оскільки ОСОБА_2 не вчинив зазначених дій, то це, у поєднанні із вище наведеними обставинами, указує на неповідомлення в установленому законом порядку про наявність реального конфлікту інтересів та правильність кваліфікації дій ОСОБА_2 за ч.1 ст. 1727 КУпАП.}

^{Враховуючи викладене суд вважає за необхідне прийняти постанову про визнання ОСОБА_2 виним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 1727 КУпАП із закриттям провадження у справі, у зв’язку із закінченням строків накладення адміністративних стягнень, із підстав, передбачених п.7 ст.247 КУпАП.}

^{При цьому, хоча нормами КУпАП прямо не передбачено необхідності визнання вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення у випадку закриття провадження у справі, суд звертає увагу на те, що встановивши вимоги до постанови у справі про адміністративне правопорушення, законодавець не зробив будь-яких виключень щодо постанов про закриття провадження у справі про адміністративні правопорушення, із чого необхідно зробити висновок про те, що виконання вимог ч.2 ст. 283 КУпАП є обов'язковим і для цього виду постанов.}

^{Із урахуванням наведеного та враховуючи вимоги ч.6 ст. 82 ЦПК України та ч.6 ст.78 КАС України щодо обов'язковості висновків суду у справі про адміністративне правопорушення при розгляді цивільного чи адміністративного позову в частині висновків про те, чи мали місце певні дії (бездіяльність) та чи вчинені вони певною особою, виходячи із принципів верховенства права та однієї з засад судочинства, передбаченої п.2 ч.1 ст. 129 Конституції України, якою є забезпечення доведеності вини, суд приходить до висновку про те, що визнання вини особи є обов'язковим при доведеності вчинення нею будь-якого адміністративного правопорушення, в тому числі, і у випадку закриття справи із нереабілітуючих підстав.}

^{Зазначене вище узгоджується із правовою позицією Європейського суду з прав людини щодо порядку розгляду справ про адміністративні правопорушення. Так, у рішенні Суду «Енгель та інші проти Нідерландів» були визначені критерії, за наявності одного із них будь-яке правопорушення повинне розцінюватись як кримінальне і розглядатись за процедурою, визначеною національним законодавством для кримінальних правопорушень.}

^{Такими критеріями є: «критерій національного права», який визначає те, що будь-яке протиправне діяння є злочином, якщо воно передбачене як злочин відповідним національним законодавством; «критерій кола адресатів», відповідно до якого правопорушення повинне розглядатись як кримінальне, якщо відповідальність за нього поширюється на невизначене коло осіб; «критерій мети та тяжкості наслідків» за змістом якого, вчинене правопорушення розглядається за природою кримінального злочину якщо санкція за його вчинення є достатньо суворою і передбачає елемент покарання. Зазначені положення знайшли в подальшому своє відображення у чисельних рішеннях ЄСПЛ, зокрема: «Лутц проти Німеччини», «Карелін проти Російської Федерації», «Гурепка проти України», «Лучанінова проти України» та інших.}

^{Аналіз диспозиції та санкції ч.1 ст. 1727 КУпАП дає підстави стверджувати те, що це правопорушення відповідає критерію кола адресатів та критерію мети та тяжкості наслідків. Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Наведене вказує на те, що зазначене вище правопорушення повинне розглядатись за процедурою кримінального судочинства, де визнання вини є обов’язковим відповідно до положень ст. 17, ч.4 ст.374 КПК України, п.2 ч.1 ст. 129 Конституції України.}

^{Зважаючи на зазначену вище правову позицію ЄСПЛ у питанні порядку розгляду справ про адміністративні правопорушення, суд приходить до висновку про те, що закриття справи у зв’язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення за своєю суттю є закриттям справи із нереабілітуючих підстав, що указує на можливість визнання вини.}

^{Керуючись п.7 ст.247, ст. 294 КУпАП, Апеляційний суд, -}

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу прокурора – задовольнити.

Постанову судді Баришівського районного суду Київської області від 21 травня 2018 року щодо ОСОБА_2 – скасувати.

Ухвалити нову постанову.

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172^{7 КУпАП .}

^{Провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до відповідальності за ч.1 ст. 1727 КУпАП закрити у зв’язку із закінченням строків накладення адміністративних стягнень, із підстав, передбачених п.7 ст.247 КУпАП.}

^{Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави у розмірі 352 грн. 40 коп.}

^{Постанова оскарженню не підлягає.}

СУДДЯ О.В. Ігнатюк