Постанова

Іменем України

13 червня 2018 року

м. Київ

справа № 428/3319/15-ц

провадження № 61-10434св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: ЧервинськоїМ. Є. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Курило В. П.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

представник позивача - адвокат ОСОБА_5,

відповідач - фізична особа - підприємець ОСОБА_6,

представник відповідача - ОСОБА_7,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_6 на постанову апеляційного суду Луганської області у складі колегії суддів: Яреська А. В., Гаврилюка В. К., Карташова О. Ю. від 20 грудня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_6 про відшкодування майнової та моральної шкоди за пошкодження речі, прийнятої на зберігання.

Позовна заява мотивована тим, що вона є власником автомобіля марки «Ford Foсus» С346 Sport Plus, Vin-НОМЕР_4, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2013 року випуску, білого кольору. 01 червня 2012 року її чоловік ОСОБА_8 з ФОП ОСОБА_6 уклав договір довгострокового зберігання транспортного засобу на автостоянці, відповідно до умов якого йому було надано місце АДРЕСА_1) у м. Сєвєродонецьку Луганської області. З 09 липня 2013 року позивач постійно зберігала свій автомобіль на місці АДРЕСА_1 вказаної стоянки, про що їй щомісячно видавалися квитанції про внесення плати за зберігання транспортного засобу. 06 вересня 2014 року о 03 год 50 хв. на автостоянці сталася пожежа, внаслідок якої згорів автомобіль марки «Land Rover». Від даної пожежі також постраждали інші автомобілі, у тому числі і належний позивачу автомобіль марки «Ford Foсus», реєстраційний номер НОМЕР_1, чим останній завдано матеріальних збитків.

Посилаючись на те, що відповідач прийняла на зберігання автомобіль, проте не виконала умови договору щодо забезпечення його схоронності, позивач просила суд, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, стягнути з ФОП ОСОБА_6 суму заподіяних їй пожежею збитків у розмірі 368 025,98 грн; витрати на правову допомогу у сумі 10 000 грн; витрати на проведення експертизи у сумі 550 грн та вирішити питання про розподіл судового збору.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Останнім рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 04 липня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки автомобіль позивача був залишений на автостоянці з порушенням пункту 17 Правил зберігання транспортних засобів на автостоянках, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року № 115 (далі - Правила), а саме, не був знятий з гальм чи передач, що позбавило можливості відкотити автомобіль від джерела пожежі, то відповідач звільняється від відповідальності за пошкодження прийнятого на зберігання автомобіля позивача.

Постановою апеляційного суду Луганської області від 20 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково. Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 04 липня 2017 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позову.

Стягнуто з ФОП ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 майнову шкоду за пошкодження автомобіля у розмірі 241 493,00 грн, витрати на правову допомогу у розмірі 9 999,99 грн, витрати за проведення експертизи у розмірі 550 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судового збору.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове судове рішення про часткове задоволення позову, виходив із недоведеності відповідачем залишення позивачем належного їй автомобіля на автостоянці з порушенням пункту 17 Правил і що саме це стало підставою завдання шкоди її автомобілю. Апеляційний суд вважав доведену вину відповідача у заподіянні майнової шкоди позивачу і наявність підстав для її відшкодування відповідачем, оскільки внаслідок неналежного виконання останньою обов'язків із професійного зберігання ввіреного їй майна, було пошкоджено належний позивачу автомобіль.

Визнаючи розмір заподіяної позивачу майнової шкоди у розмірі 241 493,00 грн, апеляційний суд виходив із фактичних витрат, які понесла позивач на відновлення належного їй автомобіля.

У касаційній скарзі, поданій у січні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_6 просить скасувати постанову апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що висновки апеляційного суду про наявність підстав для відшкодування відповідачем шкоди, завданої пошкодження належного позивачу автомобіля прийнятого на зберігання, не узгоджуються з матеріалами справи. Апеляційний суд не врахував, що причиною пошкодження належного позивачу автомобіля була пожежа автомобіля, який стояв поруч. Оскільки позивач порушила правила залишення автомобіля на стоянці, не знявши його з гальм чи передач, що позбавило можливості охоронця автостоянки відкотити автомобіль від джерела пожежі, то підстави для покладання на відповідача обов'язку відшкодувати позивачу майнову шкоду відсутні.

Крім того, апеляційний суд не врахував, що відповідно до частини першої статті 951 ЦК України у разі пошкодження речі зберігачем відшкодовується збитки у розмірі суми, на яку знизилася її вартість. Проте розмір стягнутої апеляційним судом майнової шкоди є сумою придбаних запчастин та вартості робіт з ремонту, а не сумою, на яку знизилась вартість автомобіля позивача. Також наданий представником позивача розрахунок витрат на правову допомогу є неналежним та допустимим доказом, оскільки містить протиріччя щодо сум та дати надання правових послуг.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

30 березня 2018 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Суд установив, що ОСОБА_4 є власником автомобіля Ford Foсus С346 Sport Plus, Vin-НОМЕР_4, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2013 року випуску, білого кольору.

01 червня 2012 року між ФОП ОСОБА_6 та чоловіком позивача ОСОБА_8 було укладено договір довгострокового зберігання транспортного засобу на автостоянці на АДРЕСА_2, на підставі якого останньому було надано місце АДРЕСА_1.

Відповідно до копії квитанції від 01 вересня 2014 року № 295 ОСОБА_4 внесла плату за вересень 2014 року у сумі 200 грн за користування місцем АДРЕСА_1 автостоянки, де залишала належний їй автомобіль Ford Foсus, реєстраційний номер НОМЕР_1.

06 вересня 2014 року о 03 год 50 хв. на автостоянці сталася пожежа, внаслідок якої згорів автомобіль Land Rover, реєстраційний номер НОМЕР_2. Від даної пожежі також постраждали інші автомобілі, у тому числі і належний позивачу автомобіль Ford Foсus, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Зі звіту про причину виникнення пожежі від 08 вересня 2014 року, наданим інспектором 12-ї державної пожежно-рятувальної частини ГУ ДСНС України у Луганській області Запорожцем М. А., вбачається, що найбільш ймовірною причиною пожежі, внаслідок якої згорів автомобіль Land Rover, реєстраційний номер НОМЕР_2, пошкоджено праву частину кузова та салон автомобіля Ford Foсus, реєстраційний номер НОМЕР_1, пластикове облицювання лівої частини автомобіля Audi, реєстраційний номер НОМЕР_3, могло бути занесення джерела запалювання невідомими особами (підпал).

Послуги зі зберігання транспортних засобів ФОП ОСОБА_6 надає як суб'єкт підприємницької діяльності і є професійним зберігачем та основним видом її підприємницької діяльності є допоміжне обслуговування наземного транспорту, що включає в себе функціонування платних автостоянок.

Відповідно до частини першої статті 942 ЦК України зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

Частиноюдругою статті 950 ЦК Українипередбаченіособливостівідповідальностіпрофесійногозберігача. Згідноцієїнормиостаннійвідповідаєзавтрату(нестачу) абопошкодженняречі, якщонедоведе, щоцесталосявнаслідокнепереборноїсили, абочерезтаківластивостіречі, проякізберігач, приймаючиїїназберігання, незнавінемігзнати, абовнаслідокумислучигрубоїнеобережностіпоклажодавця.

Відповідно до пункту 27 Правил автостоянки гарантують схоронність транспортних засобів, прийнятих на зберігання згідно з цими Правилами, а у разі їх зникнення, розукомплектування чи пошкодження під час зберігання несуть відповідальність у встановленому законодавством порядку.

Пунктом 17 Правил передбачено, що транспортні засоби, що знаходяться на автостоянках, повинні бути зачинені на замки, зняті з гальм та передач і зафіксовані від довільного руху. Автостоянки мають бути забезпечені необхідними технічними пристроями для фіксації транспортних засобів. Скло дверцят повинно бути зафіксоване в піднятому положенні, зовнішні дзеркала та щітки зі скла зняті, акумуляторна батарея відключена.

Факт заподіяння позивачу шкоди у вигляді пошкодження належного їй автомобіля внаслідок загорання автомобіля марки «Land Rover», реєстраційний номер НОМЕР_2, сторонами не заперечується.

Відповідно до частин першої, другої статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відхиляючи заперечення відповідача про відсутність її вини у заподіянні шкоди позивачу, оскільки остання залишила автомобіль на автостоянці з порушенням пункту 17 Правил, не знявши його з гальм чи передач, що позбавило можливості відкотити автомобіль від джерела пожежі, апеляційний суд виходив із того, що така обставина не підтверджена належними та допустимими доказами, та ґрунтується лише на власних поясненнях відповідача та суперечливих поясненнях охоронця автостоянки.

Такі висновки апеляційного суду узгоджуються з матеріалами справи. Докази на підтвердження тверджень відповідача про порушення позивачем правил зберігання транспортних засобів і що саме це стало підставою для завдання шкоди автомобілю позивача відсутні; технічна експертиза щодо встановлення зазначеного факту не проводилась. Крім того, відповідачем не заперечувався факт не забезпечення автостоянки належними засобами пожежогасіння, за відсутності яких охоронець і не міг запобігти наслідкам пожежі.

Той факт, що пожежа відбулася від джерела запалювання занесеного ззовні невідомими особами, не свідчить про відсутність вини відповідача в заподіянні шкоди позивачу, оскільки відповідач як власник автостоянки є гарантом схоронності транспортних засобів, прийнятих на зберігання, і має вживати всіх необхідних заходів для забезпечення схоронності транспортних засобів.

Установивши відсутність обставин, за яких позивач як професійний зберігач звільняється від відповідальності за пошкодження прийнятого на зберігання автомобіля, апеляційний суд дійшов правильного висновку про покладання на відповідача обов'язку з відшкодування позивачу майнової шкоди.

Відповідно до статті 951 ЦК України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість. Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості.

Згідно з висновком експертного автотоварознавчого дослідження від 18 лютого 2015 року ринкова вартість автомобіля, Ford Focus, реєстраційний номер НОМЕР_1, станом на час оцінки складає 16 750 дол. США (264 137,45 грн), вартість відновлювального ремонту автомобіля складає 575 530,76 грн. Вартість майнової шкоди, заподіяної позивачу в результаті пожежі, визначена рівною ринковій вартості автомобіля у сумі 264 137,45 грн (а. с. 22-27, т. 1).

Визначаючи розмір майнової шкоди заподіяної позивачу у сумі 241 493,00 грн, апеляційний суд виходив із розміру витрат, які понесла позивач на відновлення пошкодженого автомобіля, вважаючи, що саме на таку суму зменшилась вартість пошкодженого автомобіля. Так, згідно з товарними чеками від 25 лютого 2015 року, виданими ТОВ «Автосервіс-Лада», вартість роботи по ремонту автомобіля Ford Focus, реєстраційний номер НОМЕР_1, становить 45 990,00 грн, вартість запасних частин - 195 503,00 грн, тому витрати позивача на відновлення пошкодженого автомобіля склали 241 493,00 грн.

Визначений апеляційним судом розмір заподіяної позивачу майнової шкоди узгоджується з підпунктом 7.32 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, відповідно до якого підставою для збільшення (зменшення) вартості КТЗ унаслідок зміни його технічного стану є відповідне документальне підтвердження факту його відновлювального ремонту, заміни складників або інструментальне дослідження фахівцем, яке проводиться з метою встановлення факту відновлювальних втручань (ремонту).

Відповідачем на його спростування не надано будь-яких доказів.

Доводи касаційної скарги не спростовують наданий позивачем розрахунок понесених витрат на правову допомогу в обумовленому у позові розмірі.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині судового рішення, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржуване судове рішення апеляційного суду відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки апеляційного суду про наявність правових підстав для часткового задоволення позову з наведених позивачем підстав є правильними та узгоджуються з матеріалами справи.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційного суду без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Постанову апеляційного суду Луганської області від 20 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Є. Червинська

В. М. Коротун

В. П. Курило