Провадження № 2/361/246/18

08.06.2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2018 року Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

судді - Сердинського В.С.

при секретарі - Латенко Л.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» про визнання незаконним та скасування наказу №121-к від 29 червня 2016 року про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

у с т а н о в и в:

В травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ДП спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» про визнання незаконним та скасування наказу №121-к від 29 червня 2016 року про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Позивач зазначав, що 04 березня 2013 року його наказом № 64-к було прийнято на посаду інженера 1-ї категорії відділу матеріально-технічного забезпечення виробництва управління по забезпеченню виробництва та організації державних закупівель ДП спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт», що підтверджується відповідним записом у трудовій книжці. Потім впродовж декількох років позивач зростав по кар’єрних сходах та переводився на різні посади.

02 листопада 2015 року ОСОБА_1 наказом № 306-к було переведено на посаду начальника управління торгівлі ДП «Укрспирт». Трудовий договір між позивачем та ДП «Укрспирт» було укладено на невизначений строк.

За час роботи на ДП «Укрспирт» ОСОБА_1 сумлінно та якісно виконував свої посадові обов’язки, не порушуючи трудовий розпорядок та правила трудової дисципліни, що підтверджується відсутністю дисциплінарних стягнень.

На початку 2016 року позивач важко та часто хворів, що підтверджується відповідними листками непрацездатності.

У зв’язку з цим, в середині травня 2016 року (в період з 16.05.2016 р. по 20.05.2016 р.) його викликав у свій кабінет заступник директора ДП «Укрспирт» ОСОБА_2 та надав усне розпорядження виконувати його посадові обов’язки вдома, оскільки за час хвороби позивача його робоче місце було передано іншому працівнику та необхідно час, щоб знайти йому нове робоче місце. За необхідності буде викликати позивача для надання додаткових розпоряджень.

Позивач почав виконувати свої посадові обов’язки дистанційно, а за необхідності приходив до ДП «Укрспирт» за адресою: м. Київ, вул. Б. Грінченка, 1, каб. 316. Жодних зауважень з приводу дистанційного виконання ним його функціональних обов’язків зі сторони адміністрації відповідача не було.

Одного разу, прибувши до ДП «Укрспирт», йому стало відомо, що апарат управління відповідача змінив своє місцезнаходження і тепер знаходиться за адресою: м. Київ. вул. Фізкультури, 30В.

Неодноразово, протягом тривалого часу позивач безрезультатно намагався дізнатися де знаходиться його робоче місце, однак охорона ДП «Укрспирт» не пускала позивача до приміщення, де знаходиться апарат управління ДП «Укрспирт» за адресою: м. Київ, вул. Фізкультури, 30В.

Зважаючи на це, він направив листа ДП «Укрспирт» від 09.02.2017 р., в якому просив повідомити де знаходиться його робоче місце та забезпечити безперешкодний доступ до нього. Однак, відповіді на цей лист так і не отримав.

13.04.2017 р., скориставшись моментом, коли виконуючий обов’язки директора ДП «Укрспирт» перебував у відпустці, позивачу вдалося вмовити охорону ДП «Укрспирт» пропустити його. У відділу персоналу позивачу повідомили, що його звільнено ще 29.06.2016 р. за прогул без поважних причин (п. 4 ст. 40 КЗпП України) та вручили відповідний наказ №121-к від 29.06.2016 р. і трудову книжку.

ОСОБА_1 вважає наказ ДП «Укрспирт» №121-к від 29.06.2016 р. протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Посилаючись на викладене, позивач просив суд визнати наказ ДП спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» №121-к від 29.06.2016 р. незаконним та скасувати, поновити його на посаді начальника управління торгівлі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу суму в розмірі 353717,84 коп. та відшкодувати моральну шкоду в розмірі 230400 грн.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представники ОСОБА_3 та ОСОБА_4 позовні вимоги підтримали, просили про їх задоволення в повному обсязі, надали пояснення аналогічні позовній заяві.

В судовому засіданні представники відповідача ДП спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» ОСОБА_5 та ОСОБА_6 позовні вимоги не визнали, заперечували проти їх задоволення в повному обсязі.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини та дійшов наступних висновків.

Наказом № 64-к від 04 березня 2013 року позивача ОСОБА_1 було прийнято на посаду інженера 1-ї категорії відділу матеріально-технічного забезпечення виробництва управління по забезпеченню виробництва та організації державних закупівель ДП спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт», що підтверджується відповідним записом у трудовій книжці (а.с.17-22).

Наказом №121-к від 29 червня 2016 року позивача ОСОБА_1, начальника управління торгівлі ДП «Укрспирт», 29 червня 2016 року звільнено із займаної посади за прогул без поважних причин, п.4 ст.40 КЗпП (а.с.23).

Відповідно до листка непрацездатності серії АГЮ №025072, виданого 29 червня 2016 року, позивач ОСОБА_1 перебував на лікарняному із загального захворювання з 29.06.2016 р. по 01.07.2016 р., до роботи стати 02 липня 2016 року (а.с.26).

Згідно доповідних записок начальника управління економічної та виробничої безпеки ДП «Укрспирт» ОСОБА_7, актів про відсутність на роботі, табелів обліку використання робочого часу за лютий – травень 2016 року, позивач ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці без поважних причин в наступні періоди: з 08.02.2016 р. – 29.02.2016 р., з 01.03.2016 р. – 31.03.2016 р., 01.04.2016 р. – 24.04.2016 р., 04.05.2016 р., з 23.05.2016 р. – 01.06.2016 р. (а.с.79-85,88-92).

В період з 25 січня 2016 року по 29 січня 2016 року позивач ОСОБА_1 перебував на лікарняному із загального захворювання, до роботи стати 30 січня 2016 року, що підтверджується листком непрацездатності серії АГЧ №579681 (а.с.94)

Згідно листка непрацездатності серії АГЧ №774510, виданого 01 лютого 2016 року, позивач ОСОБА_1 перебував на лікарняному із загального захворювання з 01.02.2016 р. по 05.02.2016 р., до роботи стати 06 лютого 2016 року (а.с.93).

В період з 25 квітня 2016 року по 28 квітня 2016 року позивач ОСОБА_1 перебував на лікарняному із загального захворювання, до роботи стати 30 квітня 2016 року, що підтверджується листком непрацездатності серії АГЯ №293645 (а.с.95).

Відповідно до листа заступнику директора – виконуючому обов’язки директора ДП «Укрспирт» ОСОБА_8 позивача ОСОБА_1 від 09 лютого 2017 року, останній протягом тривалого часу безрезультатно намагався дізнатися де знаходиться його робоче місце, однак охорона ДП «Укрспирт» не пускала його до приміщення, де знаходиться апарат управління ДП «Укрспирт» за адресою: м. Київ, вул. Фізкультури, 30В (а.с.24).

Відповідно до норм ч. 3 ст. 40 КЗпП України, не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Тобто, трудове законодавство не тільки зазначає перелік підстав розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця, але й встановлює юридичні гарантії забезпечення прав працівника від незаконного звільнення, однією з яких є передбачена ч. 3 ст. 40 КЗпП України заборона звільнення працівника в період його тимчасової непрацездатності

Аналогічної позиції дотримується і Пленум Верховного Суду України у п. 17 постанови «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 року № 9, який зазначає, що правила про недопустимість звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності, а також у період перебування у відпустці (ч. 3 ст. 40 КЗпП) стосуються як передбачених статтями 40, 41 КЗпП, так й інших випадків, коли розірвання трудового договору відповідно до чинного законодавства провадиться з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не може бути визнано обґрунтованим, якщо в день звільнення працівнику видано лікарняний листок (довідку в установлених законом випадках) про його тимчасову непрацездатність.

Звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.

Закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в ч. 1 ст. 235 та ст. 240 КЗпП України, тому, установивши, що звільнення позивача відбулось із порушенням визначеного законом порядку, суд зобов'язаний поновити працівника на попередній роботі (постанова судових палат у цивільних та адміністративних справах Верховного Суду України від 21 травня 2014 р. у справі N 6-33цс14).

Звільнивши позивача ОСОБА_1 в період тимчасової непрацездатності ДП «Укрспирт» порушило норми ч. 3 ст. 40 КЗпП України, що с самостійною підставою для поновлення позивача на роботі.

Крім того, одним із видів юридичної відповідальності є дисциплінарна відповідальність. У сфері використання найманої праці вона полягає в обов’язку працівника, який вчинив дисциплінарний проступок, давати звіт перед роботодавцем за свої протиправні винні дії та понести дисциплінарні стягнення, передбачені нормами трудового права.

Під вчиненням дисциплінарного проступку мається на увазі невиконання чи неналежне виконання працівником з його вини обов’язків, покладених на нього законодавством, колективним договором, трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо за ці діяння не передбачається кримінальна відповідальність.

Заходи дисциплінарного стягнення, що застосовуються до деяких працівників, які несумлінно виконують свої трудові обов’язки, зазначено у статті 147 КЗпП України. Так, за порушення трудової дисципліни до загального кола працівників може застосовуватися лише один із таких заходів стягнення: догана; звільнення.

Відповідно до ч. 3 ст. 149 КЗпП України, при обранні виду стягнення роботодавець повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Відповідно до ст. 148 КЗпП України, дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Всупереч зазначеній нормі, ДП «Укрспирт» наклав на позивача дисциплінарне стягнення за правопорушення, яке, на думку відповідача, було вчинене позивачем, більше ніж через місяць після його виявлення, що свідчить про порушення норм ст. 148 КЗпП при звільненні останнього з роботи та є підставою для визнання звільнення незаконним.

Як зазначає Пленум Верховного Суду України у п. 24 постанови «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 року № 9, при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4 ст. 40 КЗпП, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв'язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати зо призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Відповідно до ст. 43 КЗпП України, розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

ОСОБА_1 є членом профспілкового комітету первинної профспілкової організації працівників апарату управління ДП «Укрспирт». Зважаючи на це звільнення позивача за п. 4 ст. 40 КЗпП могло відбутися виключно за попередньою згодою профспілкового органу.

Однак, профспілковий комітет первинної профспілкової організації працівників апарату управління ДП «Укрспирт» згоди на звільнення ОСОБА_1 не надавав.

Як зазначає пленум Верховного Суду України у п. 15 постанови №9 від 06.11.1992 р. «Про практику розгляду судами трудових спорів», відмова профспілкового органу в згоді на звільнення є підставою для поновлення працівника на роботі.

Таким чином, ненадання профспілковим комітетом ДП «Укрспирт» згоди на звільнення ОСОБА_1 є самостійною підставою для поновлення позивача на роботі.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивача ОСОБА_1 звільнено безпідставно, необґрунтовано, незаконно, та наказ Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» №121-к від 29 червня 2016 року підлягає визнанню незаконним та скасуванню.

Позивач ОСОБА_1 підлягає поновленню на посаді начальника управління торгівлі Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт».

У ст. 235 КЗпП України визначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Розрахунок середнього заробітку працівника за весь час вимушеного прогулу здійснюється на підставі Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).

Відповідно до п. 8 цього Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів.

Згідно із наявною у матеріалах справи довідкою № 5-2/170 про доходи ОСОБА_1 від 12 жовтня 2017 року місячна заробітна плата позивача за травень – червень 2016 року становить 0,00 грн. Згідно Постанови КМУ №100 від 08.02.1995 р. п.4 р. ІІІ, у разі відсутності заробітку за останні 4 місяці нарахування середньої зарплати проводяться із розрахунку посадового окладу згідно штатного розпису, який складав 13800,00 грн. Середньоденна заробітна плата складає 726,32 грн., середньомісячна заробітна плата – 13800,00 грн. (а.с.97).

За період з 29 червня 2016 року по 08 червня 2018 року строк вимушеного прогулу становить 487 робочих днів.

Таким чином, середній заробіток позивача ОСОБА_1 за зазначений період за час вимушеного прогулу складає 353717,87 грн. (487 робочих днів х 726,32 грн. - середньоденна заробітна плата).

Таким чином, стягненню із відповідача ДП спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» на користь позивача ОСОБА_1 підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 353717,87 грн.

Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди в розмірі 230400 грн., суд вважає за можливе задовольнити дані вимоги частково, з огляду на наступне.

Як зазначив Пленум Верховного Суду України у п.п.5, 9 постанови № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», (зі змінами й доповненнями), відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов’язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Щодо розміру відшкодування моральної (немайнової) шкоди, то визначається він залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров’я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити рішенні відповідні мотиви.

Враховуючи протиправність діяння відповідача ДП спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт», тяжкість вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках позивача ОСОБА_1, ступінь зниження престижу, ділової репутації, суд вважає за необхідне стягнути із відповідача на користь позивача суми в рахунок відшкодування моральної шкоди в розмірі 5 000 грн.

Відповідно до ч.ч.1,5 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ч.ч.1,2 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин суд приходить до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Крім того, відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, суд вважає за можливим стягнути із відповідача на користь Держави судовий збір в розмірі 1280 грн.

Керуючись Конституцією України, ст.ст. 40, 41, 148, 149, 235 КЗпП України, статями 3, 4, 76, 80, 81, 141, 247, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Визнати наказ Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» №121-к «Про звільнення за прогул без поважних причин ОСОБА_1Б.» від 29 червня 2016 року, яким ОСОБА_1 звільнено з посади начальника управління торгівлі ДП «Укрспирт» за прогул без поважних причин - незаконним.

Скасувати наказ Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» №121-к «Про звільнення за прогул без поважних причин ОСОБА_1Б.» від 29 червня 2016 року, яким ОСОБА_1 звільнено з посади начальника управління торгівлі ДП «Укрспирт» за прогул без поважних причин.

Поновити на посаді начальника управління торгівлі Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» ОСОБА_1.

Стягнути з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» (ідентифікаційний код 37199618) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 353717 (триста п’ятдесят три тисячі сімсот сімнадцять) грн. 84 коп.

Стягнути з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» (ідентифікаційний код 37199618) на користь ОСОБА_1 суму в рахунок відшкодування моральної шкоди в розмірі 5 000 (п’ять тисяч) грн.

В іншій частині стягнення моральної шкоди – відмовити.

Стягнути з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» (ідентифікаційний код 37199618) на користь Держави судовий збір в розмірі 1280 (одна тисяча двісті вісімдесят) грн.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення на його користь з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» заробітної плати за один місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Броварський міськрайонний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В. С. Сердинський