ПОСТАНОВА

Іменем України

26 червня 2018 року

Київ

справа №450/323/15-а

адміністративне провадження №К/9901/11664/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бучик А.Ю.,

суддів: Гімона М.М., Мороз Л.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 - представника позивача ОСОБА_3 на постанову Пустомитівського районного суду Львівської області у складі судді Мусієвського В.Є. від 07 травня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Большакової О.О., Гудима Л.Я., Коваля Р.Й. від 11 серпня 2016 року у справі №450/323/15-а за позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в Пустомитівському районі Львівської області про перерахунок пенсії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про перерахунок пенсії, виправлення помилок при внесенні його даних до електронної системи, нарахування пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком з 02.12.2014, стягнення недоплаченої пенсії за минулі роки.

Постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 07 травня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного від 11 серпня 2016 року, в позові відмовлено.

У касаційній скарзі представник позивача, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, позов задовольнити.

Касаційна скарга аргументована тим, що органом Пенсійного фонду України невірно проведено нарахування пенсії, неповно зараховано період навчання до страхового стажу, не застосовано п. 2 частини 1 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) при визначені розміру пенсії за віком та по інвалідності в розмірі пенсії за віком. Крім того, існують розбіжності в даних, зазначених у пенсійному посвідченні та довідках про отримувану пенсію, наданих органом Пенсійного фонду.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить відмовити в задоволенні касаційної скарги, рішення судів попередніх інстанцій залишити в силі.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06 вересня 2016 року відкрито касаційне провадження за вищевказаною скаргою.

Справу передано до Верховного Суду.

Заслухавши суддю - доповідача, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_3 з 25.10.1982 отримував пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення». Виплата пенсії проводилася по 01.09.2000 (по чергову дату встановлення інвалідності).

У зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності з 09.09.2004, позивачу призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV в розмірі 150,16 грн. Виплата пенсії проводилася в мінімальному розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 18.09.2004 № 1215 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення».

З 01.01.2008 проведено перерахунок пенсії позивача у зв'язку з осучасненням заробітної плати, а саме: застосовано показник середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2006 рік.

Перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу відповідно до частини 4 статті 42 Закону № 1058-IV здійснювався на підставі заяв від 12.03.2007, 26.02.2009, 15.02.2011.

01.10.2008 позивачеві встановлено ІІ групу інвалідності.

Позивач перебував в трудових відносинах по 07.08.2014.

03.12.2014 ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н.) звернувся до управління Пенсійного фонду України за місцем проживання із заявою про перехід на пенсію за віком через досягнення 60-річного віку або по інвалідності в розмірі пенсії за віком.

З 03.12.2014 позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV як найбільш доцільний варіант.

Пенсія обчислена з урахуванням страхового стажу 31 рік 9 місяців 23 дні - 381 місяць (зараховано по 30.11.2014, період навчання - з 01.09.1975 по 12.06.1980) та заробітної плати за період роботи з 01.07.2000 по 30.11.2014, визначеної за даними системи персоніфікованого обліку. При цьому, період нарахування заробітку з 01.10.2011 по 30.11.2014 (38 місяців) виключено з розрахунку (оптимізовано). При цьому, при визначені заробітної плати для обчислення пенсії застосовано показник середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2011-2013 роки, як це передбачено п. 3 частини 3 статті 45 Закону № 1058-IV.

Крім того, судами встановлено, що в пенсійному посвідченні № НОМЕР_1, виданому на ім'я ОСОБА_3, зазначено: пенсія призначена по « 3 групі загального захворювання», із заробітку « 945,87 грн.», в загальній сумі « 150,16 грн.».

Відмовляючи в позові, суди виходили з того, що органом Пенсійного фонду України пенсія позивача обчислена відповідно до вимог законодавства, підстави для перерахунку пенсії відсутні.

Перевіряючи правильність встановлення обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій та їх висновків, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 33 Закону №1058-IV пенсія по інвалідності залежно від групи інвалідності призначається в таких розмірах: інвалідам I групи - 100 відсотків пенсії за віком; інвалідам II групи - 90 відсотків пенсії за віком; інвалідам III групи - 50 відсотків пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону. Непрацюючі інваліди II групи за їх вибором мають право на призначення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону, за наявності певного страхового стажу.

Оскільки позивач по 07.08.2014 працював, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав у органа Пенсійного фонду України для обчислення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком до досягнення пенсійного віку.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 24 Закону №1058-IV до страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Аналізуючи вказану норму, колегія суддів прийшла до висновку, що період з дня встановлення інвалідності до досягнення пенсійного віку (у разі, коли особа в цей період не працює) зараховується, зокрема, для визначення розміру пенсії по інвалідності і не може бути врахований при визначені пенсії за віком чи по інвалідності в розмірі пенсії за віком.

Таким чином, при обчисленні пенсії за віком чи розрахунку пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком дії управління Пенсійного фонду України в цій частині є правомірними.

Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 40 Закону №1058-IV за вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. Додатково за бажанням особи можуть бути виключені періоди строкової військової служби, навчання, догляду за інвалідом І групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року, а також періоди, коли особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до пунктів 8, 13 і 14 статті 11 цього Закону. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим цієї частини, період, за який враховується заробітна плата, не може бути меншим, ніж 60 календарних місяців.

Пунктом 3 ч. 1 статті 40 Закону №1058-IV визначено вичерпний перелік періодів, які можуть бути виключені з розрахунку заробітку додатково, тобто понад 10 % тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі.

Судами встановлено, що страховий стаж позивача становить 381 місяць, тому максимальна кількість місяців заробітку, яка може бути оптимізована, складає 38 (381 х 10%). Саме таку кількість місяців заробітної плати виключено з розрахунку, а саме: з 01.10.2011 по 30.11.2014. Періоди заробітку, які можуть бути виключені понад 10% тривалості страхового стажу, у позивача відсутні.

Частиною 4 статті 42 Закону № 1058-IV передбачено перерахунок пенсії працюючих пенсіонерів. При цьому встановлено, що обчислення страхового стажу, який дає право на перерахунок пенсії відповідно до цієї статті, здійснюється не раніше дня, що настає за днем, по який обчислено страховий стаж під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.

Зарахування страхового стажу, набутого після призначення пенсії, при здійсненні перерахунків пенсії 12.03.2007, 26.02.2009, 15.02.2011, а також з 03.12.2014 проведено органом Пенсійного фонду в межах законодавства.

Щодо вимог позивача про здійснення розрахунку пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком з 03.12.2014 (на підставі наданої заяви), колегія суддів вказує наступне.

Право на перерахунок пенсії реалізується особою добровільно шляхом подання до відповідного органу заяви.

Позивач в заяві від 03.12.2014 виявив бажання отримувати пенсію за віком або по інвалідності в розмірі пенсії за віком, цим самим зобов'язавши орган Пенсійного фонду України вибрати найбільш доцільний вид пенсійного забезпечення. Оскільки розмір пенсії за віком є більшим за розмір пенсії по інвалідності, то саме такий вид пенсії було правомірно призначено з врахуванням збалансованого інтересу позивача в реалізації права на належне та оптимальне пенсійне забезпечення. Тому колегія суддів не вбачає в діях органу Пенсійного фонду порушень чинного законодавства.

Щодо правомірності зарахування до страхового стажу періоду навчання, слід зазначити наступне.

Відповідно до частини 4 статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Згідно з пунктом «д» статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи, що дає право на пенсію, зараховується час навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, основним документом, що підтверджує трудовий стаж є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними документами.

Час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

Згідно із Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України та Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110; далі - Інструкція), до трудових книжок за місцем роботи вносяться окремим рядком з посиланням на дату, номер та найменування відповідних документів, зокрема, запис про час навчання у вищих навчальних закладах.

Для студентів, слухачів курсів, учнів, аспірантів та клінічних ординаторів, які мають трудові книжки, навчальний заклад (наукова установа) вносить записи про час навчання на денних відділеннях (у тому числі підготовчих) вищих навчальних закладів. Підставою для таких записів є накази навчального закладу (наукової установи) про зарахування на навчання та про відрахування з числа студентів, учнів, аспірантів, клінічних ординаторів (пункт 2.16 Інструкції).

Статтею 53 Закону України «Про вищу освіту» передбачено, що студент (слухач) - особа, яка в установленому порядку зарахована до вищого навчального закладу і навчається з метою здобуття певних освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівнів.

Згідно з Положенням про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства освіти України від 02.06.1993 № 161 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 23 листопада 1993 року за № 173, студенту, який захистив дипломний проект (роботу), склав державні екзамени відповідно до вимог освітньо-професійної програми підготовки, рішенням державної комісії присвоюється відповідно освітній рівень (кваліфікація) та видається державний документ про освіту (кваліфікацію).

Рішення Державної екзаменаційної комісії Львівського політехнічного інституту про присвоєння кваліфікації інженера електрозв"язку позивачеві прийняте 12.06.1980.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, позивачу у трудовий стаж було зараховано період навчання у вказаному ВНЗ з 01.09.1975 по 12.06.1980. Відповідно до архівної довідки № 69-43-210 від 13.03.2015 позивач студентом працював в СПКБ Львівського політехнічного інституту з погодинною оплатою праці у вільний від занять час.

Проаналізувавши наведені норми матеріального права, колегія суддів дійшла висновку, що період навчання позивача з 01.09.1975 по 12.06.1980 співпадає з періодом роботи в СПКБ Львівського політехнічного інституту, тому вимоги позивача про окреме зарахування до трудового стажу періоду роботи під час навчання у ВНЗ є безпідставними.

Щодо невірних відомостей, вказаних в пенсійному посвідченні, колегія суддів погоджується із позицією судів щодо отримання позивачем документа відповідного зразка із зазначенням розміру призначеної пенсії на момент видачі посвідчення, а графи на подальшу зміну пенсії не передбачалося, оскільки розмір пенсії не впливає на визначення статусу пенсіонера.

Враховуючи досліджені докази, колегія суддів підтримує висновок судів попередніх інстанцій про правомірність обчислення пенсії позивача.

Відповідно до статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 - представника позивача ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову Пустомитівського районного суду Львівської області від 07 травня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2016 року залишити без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

А.Ю. Бучик

М.М. Гімон

Л.Л. Мороз ,

Судді Верховного Суду