П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 822/764/18
Головуючий у 1-й інстанції: Михайлов О.О.
Суддя-доповідач: ОСОБА_1
20 червня 2018 року
м . Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Драчук Т. О.
суддів: Загороднюка А.Г. Полотнянка Ю.П. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Охримчук М.Б.,
представника позивача: ОСОБА_2,
представника третьої особи: ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Міністерства внутрішніх справ України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову: Ліквідаційної комісії управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В :
в лютому 2018 року позивач ОСОБА_4 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправним дій відповідача щодо повернення матеріалів без права на виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_4 та зобов'язання МВС України, повторно розглянути матеріали (висновок) про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_4М, у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності відповідно до ст.23 ЗУ "Про міліцію" від 20.12.1990 №565-ХІІ, а також п.9 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою КМУ від 21.10.2015 №850.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду адміністративний позов задоволено в повному обсязі.
Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволені позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення.
Представник позивача в судовому засіданні заперечив щодо доводів апеляційної скарги, у зв’язку з чим просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Представник третьої особи в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи. Відповідно до частини 2 статті 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, представників позивача та третьої особи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до частини 1 статті 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено з матеріалів справи, наказом Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області №116о/с від 06.06.2016, капітан поліції ОСОБА_4, старший інспектор Славутського відділу поліції ГУНП, звільнений за п.2 ч.1 ст.77 (через хворобу).
З 18.05.2016 позивачу встановлена ІІ група інвалідності в зв'язку із захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ, що підтверджується: довідкою МСЕК серії АВ №0795289, виданою 22.06.2016.
ОСОБА_4 12.07.2017 звертався з заявою (рапортом) до голови ліквідаційної комісії УМВС України в Хмельницькій області. Просив провести йому виплату одноразової грошової допомоги (далі по тексту ОГД) у зв'язку з отриманням ІІ групи інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в ОВС.
За результатами розгляду заяви, позивачу надана відповідь за підписом голови ліквідаційної комісії УМВС України в Хмельницькій області від 26.07.2017 №29/Я-102. Зазначено, що позивач звільнений зі служби в міліції в зв'язку з переходом в встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації) з 06.11.2015 та 07.11.2015 прийнятий на службу в поліцію згідно його заяви. Відповідно до п.7 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" наказом ГУНП від 15.02.2016 №16 о/с позивач звільнений зі служби в поліції з 15.02.2016, тому втратив право на грошову допомогу як працівник міліції. Отже, виходячи із вищенаведеного, дія постанови Кабінету Міністрів України №850 від 21.10.2016 не поширюється на працівників поліції, тому підстав для направлення до МВС України висновку щодо виплати ОСОБА_4 грошової допомоги згідно п.8 постанови немає.
Вважаючи відмову протиправною, позивач звернувся з позовом до суду.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.09.2017 адміністративний позов ОСОБА_4 до ліквідаційної комісії УМВС України в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - задоволено. Визнано протиправною бездіяльність ліквідаційної комісії УМВС України в Хмельницькій області щодо неподання до Міністерства внутрішніх справ України у 15-ти денний строк з дня реєстрації заяви (рапорту) ОСОБА_4М, висновку щодо виплати грошової допомоги разом з підтверджуючими документами доданими до заяви. Зобов'язано ліквідаційну комісію УМВС України в Хмельницькій області надіслати до Міністерства внутрішніх справ України висновок щодо нарахування та виплати ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням IІ групи інвалідності, відповідно до ст.23 Закону України "Про міліцію", а також Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.
Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.12.2017 апеляційна скарга Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області залишена без задоволення, а постанова Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.09.2017 - без змін.
На виконання вищевказаних судових рішень позивач повторно звернувся з заявою (рапортом) та відповідним пакетом документів до Ліквідаційної комісії УМВС України в Хмельницькій області з метою нарахування та виплати йому одноразової грошової допомоги.
Ліквідаційна комісія УМВС України в Хмельницькій області направила висновок та відповідний пакет документів до Міністерства внутрішніх справ України.
Міністерством внутрішніх справ України вищевказані матеріали повернуті листом від 05.02.2018 №15/2-331 (а.с.9) Ліквідаційній комісії УМВС України в Хмельницькій області, з зазначенням у ньому, що призначення та виплата ОГД у разі загибелі (смерті), інвалідності чи втрати працездатності поліцейського, пов'язаних з проходженням служби в органах внутрішніх справ, здійснюється за останнім місцем служби поліцейського, а тому призначення та виплата ОГД ОСОБА_4 повинні здійснюватися ГУ НП в Хмельницькій області.
Ліквідаційною комісією УМВС України в Хмельницькій області позивачу надані ним матеріали задля отримання ОГД повернуті листом від 08.02.2018 №140/121/29-2018 (а.с.8) без права на виплату одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції". Хоча Міністерство внутрішніх справ України у своєму листі щодо "без права на виплату одноразової грошової допомоги" нічого не зазначало.
Вважаючи дії відповідача щодо повернення документів протиправними, позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом.
Суд першої інстанції задовольняючи позов виходив з того, що спосіб, у який МВС України розглянуло заяву та документи про виплату позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності, Законом № 565-ХІІ та Порядком №850 не передбачені.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - Закон №580-VIII), відповідно до п.4 ч.1 ст.97 якого встановлено, що одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним служби в поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.
Пунктом 4 ч.1 ст.99 Закону №580-VIII встановлено, що розміри одноразової грошової допомоги поліцейським, а в разі їх загибелі (смерті) - особам, які за цим Законом мають право на її отримання, визначаються виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату, визначення поліцейському внаслідок причин, зазначених у пункті 4, інвалідності III групи - 70 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату.
Відповідно до абз.2, 3 п.15 Прикінцевих та Перехідних положень Закону №580-VIII за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб. Право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».
Вказаними абзацами п.15 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №580-VIII доповнено згідно із Законом №900-VIII від 23.12.2015, який прийнято з метою відновлення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їхніх сімей, реалізації конституційних принципів рівності, справедливості, пропорційності й недискримінаційності під час унормування Законом соціального й правового захисту як поліцейських, так і колишніх працівників міліції, у тому числі пенсіонерів, інвалідів, а також членами їх сімей, інших осіб.
Таким чином, особа, яка втратила працездатність у зв'язку з проходженням служби в органах внутрішніх справ, однак, продовжувала проходити публічну службу в органах Національної поліції, не повинна позбавлятися права на отримання одноразової грошової допомоги та ставитися у менш вигідне становище порівняно з працівниками міліції, які змогли реалізувати своє право після звільнення з органів внутрішніх справ, або поліцейськими, які втратили працездатність під час проходження служби в поліції.
До набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію» порядок виплати одноразової грошової допомоги врегульовувався нормами ст.23 Закону України «Про міліцію» та Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850.
Відповідно до ст.23 Закону України "Про міліцію" у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
Відповідно до статті 23 Закону України «Про міліцію» Постановою Кабінет Міністрів України від 21.10.2015 №850 затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, відповідно до п.2 якого у разі встановлення працівнику міліції інвалідності днем виникнення права на отримання грошової допомоги є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
Відповідно до статті 23 Закону України «Про міліцію» у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше, ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
Згідно з п.3 Порядку №850 грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.
Пунктами 7-9 Порядку №850 визначено, що працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).
До заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).
Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги.
Вказані вимоги, щодо не подання до МВС України у 15-ти денний строк з дня реєстрації заяви щодо виплати ОГД, разом з підтверджуючими документами, які додані до заяви, як зазначено вище, не є предметом спору, оскільки дане питання вже вирішувалось судами та щодо нього було прийнято рішення (постанова) Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.09.2017, яка залишена без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.12.2017 та якою визнано бездіяльність щодо неподання заяви та документів, а також зобов'язано Ліквідаційну комісію управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області надіслати до МВС України висновок щодо нарахування та виплати ОГД ОСОБА_4М .
Згідно з п.9 Порядку №850 МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови. Як встановлено з матеріалів справи, Міністерство внутрішніх справ України не прийняло жодного рішення з зазначених.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що Міністерство внутрішніх справ України діяло не в спосіб передбачений Законом та Порядком, а тому позовні вимоги ОСОБА_4 є виправданими та правомірними.
Також колегія суддів зазначає, що аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 30.01.2018 №822/1579/17, від 13.02.2018 № 808/1866/16 та від 13.02.2018 № 806/845/16, від 13.03.2018 №822/2597/17.
Згідно з ч.2 ст.6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Згідно з п.21,24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства ("STRETCH v. THE UNITED KINGDOM " № 44277/98).
У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("MALTZAN (FREIHERR VON) AND OTHERS v. GERMANY " № 71916/01, 71917/01 та 10260/02).
У пункті 52 рішення у справі «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) Європейський суд з прав людини зазначив, що тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд однак зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі «Скордіно проти Італії» («Scordino v. Italy» № 36813/97).
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в ньому повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи апеляційної скарги його не спростовують, тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2018 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 25 червня 2018 року.
Головуючий
ОСОБА_1
Судді
ОСОБА_5 ОСОБА_6
