ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2018 р.

м.Одеса

Справа № 815/6189/17

Категорія: 12.3

Головуючий в 1 інстанції: Левчук О. А.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Крусяна А.В.,

ОСОБА_1

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 березня 2018р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної екологічної інспекції Південно-Західного регіону Чорного моря про визнання протиправними дій, зобов’язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2017р. ОСОБА_2 звернувся в суд із адміністративним позовом до Державної екологічної інспекції Південно-Західного регіону Чорного моря, в якому, з урахуванням зміни позовних вимог, просив:

- визнати дії Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря щодо невиплати грошової компенсації за всі не використані дні щорічної відпустки в повному обсязі під час звільнення ОСОБА_2 - протиправними;

- зобов’язати Державну екологічну інспекцію Північно-Західного регіону Чорного моря нарахувати та виплатити ОСОБА_2 грошову компенсацію за невикористані дні відпустки;

- стягнути з Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря на користь ОСОБА_2 моральної шкоди у розмірі 5 000грн.;

- судові витрати покласти на Державну екологічну інспекцію Північно-Західного регіону Чорного моря.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що наказом Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря за №229-о від 22.08.2017р. його призначено на посаду завідувача сектору по роботі з персоналом на період відпустки основного працівника для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 23.08.2017р., як такого, що успішно пройшов за конкурсом з випробувальним терміном один місяць, з окладом згідно штатного розпису (а.с.25).

В подальшому, Наказом Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря за №266-о від 24.10.2017р., відповідно до КЗпП України, ЗУ «Про державну службу», 25.10.2017р. ОСОБА_2 звільнено з посади завідувача сектором по роботі з персоналом за угодою сторін, у відповідності до п.1 ст.36 КЗпП України та ч.2 ст.86 ЗУ «Про державну службу».

Позивач зазначає, що оскільки він працював з 23.08.2017р. по 25.10.2017р. (64 дні) в Державній екологічній інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря на посаді завідувача сектору по роботі з персоналом, то він має право на грошову компенсацію за невикористані дні відпустки.

Посилаючись на зазначені обставини просив позов задовольнити.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12березня 2018р. в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі апелянт просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення норм права.

Сторони були сповіщенні про час і місце судового розгляду справи у встановленому законом порядку, представником ОСОБА_2 подано клопотання про розгляд апеляційної скарги за його відсутністю, інші сторони в судове засідання не прибули, про причини неявки не повідомили.

З урахуванням належного сповіщення сторін, про час і місце розгляду справи, судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті та відсутні клопотання від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення скарги без задоволення, постанови суду без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що Державна екологічна інспекція Південно-Західного регіону Чорного моря щодо невиплати грошової компенсації за всі не використані дні щорічної відпустки в повному обсязі під час звільнення ОСОБА_2 діяло на підставі діючих норм законодавства та в межах своїх повноважень.

Вирішуючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об’єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, судом першої інстанції встановлено, підтверджено матеріалами справи і не спростовано сторонами, що наказом Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря за №229-о від 22.08.2017р. у відповідності до КЗпП України, ЗУ «Про державну службу» за №889-VIII від 10.12.2015р., Постанови КМУ за №15 від 18.01.2017р.«Питання оплати праці державних органів», Порядку про ведення конкурсу на зайняття посад державної служби, затвердженого постановою КМУ за №246 від 25.03.2016р., ОСОБА_2 призначено – на посаду завідувача сектору по роботі з персоналом на період відпустки основного працівника для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 23.08.2017р., як такого, що успішно пройшов за конкурсом з випробувальним терміном один місяць, з окладом згідно штатного розпису (а.с.25).

У серпні 2017р. ОСОБА_2 ознайомлений з наказом Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря за №229-о від 22.08.2017р. та прийнято присягу державного службовця, про що свідчить його підпис (а.с.25 з.б.40).

В подальшому наказом Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря за №266-о від 24.10.2017р., у відповідності до КЗпП України, ЗУ «Про державну службу» від 10.12.2015р. №889-VIII, ОСОБА_2 звільнено з посади завідувача сектором по роботі з персоналом за угодою сторін з 25.10.2017р., відповідно до п.1 ст.36 КЗпП України та ч.2 ст.86 ЗУ «Про державну службу». Вказаним наказом Державною екологічною інспекцією Північно-Західного регіону Чорного моря доручено сектору бухгалтерського обліку та фінансів виплатити ОСОБА_2 грошову компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку тривалістю: 5 календарних днів за період роботи з 23.08.2017р. по 25.10.2017р. (а.с.26).

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 з 23.08.2017р. по 25.10.2017р. (64 дні) працював у Державній екологічній інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря на посаді завідувача сектору по роботі з персоналом.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо нарахування грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку, ОСОБА_2 звернувся в суд із відповідним позовом.

Перевіряючи правомірність вказаних дій Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря, та підстави, за яких позивач просить визнати їх незаконними, судова колегія виходить з наступного.

У відповідності до ст.5 ЗУ «Про державну службу» правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Відносини, що виникають у зв’язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Приписами ст.2 ЗУ «Про відпустки» визначено, що право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи (далі - підприємство).

За правилами ст.57, 59 ЗУ «Про державну службу» державним службовцям надається щорічна основна оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законом не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати. Щорічні відпустки надаються державним службовцям у порядку та на умовах, визначених законодавством про працю.

Відповідно до п.7 Порядку обчислення середньої заробітної плати затвердженого постановою КМУ від 8.02.1995р. за №100, святкові та неробочі дні (ст.73 КЗпПП України), які припадають на період відпустки, у розрахунок тривалості відпустки не включаються і не оплачуються.

Приписами ст.9 ЗУ «Про відпустки» встановлено, що до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, зараховуються: 1) час фактичної роботи (в тому числі на умовах неповного робочого часу) протягом робочого року, за який надається відпустка; 2) час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно з законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (в тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу); 3) час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому виплачувалася допомога по державному соціальному страхуванню, за винятком частково оплачуваної відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; 4) час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому не виплачувалася заробітна плата у порядку, визначеному ст.25, 26 цього Закону, за винятком відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), - до досягнення дитиною шістнадцятирічного віку, а якщо дитині встановлено категорію «дитина з інвалідністю підгрупи А» - до досягнення дитиною вісімнадцятирічного віку; 5) час навчання з відривом від виробництва тривалістю менше 10 місяців на денних відділеннях професійно-технічних навчальних закладів; 6) час навчання новим професіям (спеціальностям) осіб, звільнених у зв'язку із змінами в організації виробництва та праці, у тому числі з ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, скороченням чисельності або штату працівників; 7) інші періоди роботи, передбачені законодавством.

Згідно ст.83 КЗпПП України та ч.1 ст.24 ЗУ «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Приписами ч.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати затвердженого постановою КМУ за №100 від 8.02.1995р., обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому

надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_2 відпрацював на посаді завідувача сектору по роботі з персоналом Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря менше шести місяців, а тому у нього не виникло право отримання основної повної відпустки тривалістю 30 календарних днів, таким чином грошовій компенсації підлягає невикористана частина щорічної відпустки пропорційно відпрацьованому часу.

Кількість днів невикористаної основної відпустки ОСОБА_2 пропорційно відпрацьованому часу, за які йому належить виплата становить 5 днів, з розрахунку:

(30 - 2) : 365) * 64 = 4,9 = 5

з яких 30 - кількість календарних днів щорічної основної оплачуваної відпустки;

365 – кількість днів у 2017р.;

2 – кількість днів на які припадали державні свята (24 Серпня 2017р. - День незaлежності України; 14 жовтня 2017р. - День захисників України);

64 – кількість фактично відпрацьованих робочих днів.

Періодом для визначення ОСОБА_2 суми виплати компенсації за невикористану відпустку є - час з 1 вересня по 30 вересня 2017р..

В матеріалах справи знаходиться довідка Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря про доходи ОСОБА_2 за №2903/02 від 14.12.2017р. з якої вбачається, що заробітна плата за вересень 2017р. склала 1868,77грн. (а.с.20).

Враховуючи вищевказане, апеляційний суд зазначає, що сума виплати компенсації за невикористану основну відпустку, яка підлягала виплаті ОСОБА_2 становить 333,7грн., з розрахунку:

1868,77грн. : 28 (дні відпустки, без урахування 2 днів на які припали святкові та неробочі дні) = 66,74грн.;

66,74грн. * 5 днів = 333,7грн..

Також, апеляційний суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи наявна довідка за №2949/2 від 20.12.2017р., з якої вбачається, що ОСОБА_2 за період роботи в інспекції виплачено компенсацію за невикористану відпустку (5 днів) у розмірі 394,85грн. (а.с.116, 162).

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги щодо визнання протиправними та незаконними дій Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря щодо невиплати грошової компенсації за всі не використані дні щорічної відпустки в повному обсязі під час звільнення ОСОБА_2 та зобов’язання Державну екологічну інспекцію Північно-Західного регіону Чорного моря нарахувати та виплатити ОСОБА_2 грошову компенсацію за невикористані дні відпустки є необґрунтованими та задоволенню не підлягають, у зв’язку з чим, підстави для задоволення позовних вимоги ОСОБА_2 про стягнення з відповідача моральної шкоди в сумі 5000грн. відсутні.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про залишення без задоволення адміністративного позову ОСОБА_2

В доводах апеляційної скарги апелянт посилався на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

За таких обставин, судова колегія вважає, що постанова суду ухвалена з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.246,315,316 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 – залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 березня 2018р. – залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.

Головуючий : Ю.М. Градовський

Судді: А.В. Крусян

ОСОБА_1