ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2018 р. Справа № 914/405/17

м. Львів

ОСОБА _1 апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,

суддів: Мирутенка О.Л.,

ОСОБА _2,

секретар судового засідання Процевич Р.Б.,

явка учасників справи:

від позивача: ОСОБА_3 (довіреність № 612 від 25.05.2018);

від третьої особи на стороні позивача: ОСОБА_4 (довіреність №2901вих71 від 22.01.2018);

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2 (апелянт): ОСОБА_5 (довіреність № б/н від 19.09.2017);

від третьої особи на стороні відповідача: не з'явився;

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Краківський ринок» б/н від 05.04.2018,

на рішення господарського суду Львівської області від 07.03.2018, суддя:

ОСОБА_6, м. Львів, (повний текст рішення складено – 16.03.2018),

за позовом комунальної 3-ої міської клінічної лікарні міста Львова, м. Львів

за участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 міської ради, м. Львів

до відповідача-1 Управління державної реєстрації юридичного департаменту ОСОБА_1 міської ради, м. Львів

до відповідача-2 товариства з обмеженою відповідальністю «Краківський ринок», м. Львів

за участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_7 комунального підприємства ОСОБА_1 обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», м. Львів

про скасування рішення і запису про державну реєстрацію права власності,

ВСТАНОВИВ:

у березні 2017 року позивач звернувся до господарського суду Львівської області з позовом про скасування рішення реєстратора обласного комунального підприємства ОСОБА_1 обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" від 09.03.2012 за реєстраційним номером 36169836 в Реєстрі прав власності на нерухоме майно про державну реєстрацію за товариством з обмеженою відповідальністю "Краківський ринок" приватної спільної часткової власності на частку у розмірі 77/100 будівлі (літера "Б-2") загальною площею 933,9 м2 по вул. Рапопорта, 6 у м. Львові; скасування запису в Реєстрі прав власності на нерухоме майно про проведену реєстратором обласного комунального підприємства ОСОБА_1 обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" 09.03.2012 за реєстраційним номером: 36169836 державну реєстрацію за товариством з обмеженою відповідальністю "Краківський ринок" приватної спільної часткової власності на частку у розмірі 77/100 будівлі (літера "Б-2") загальною площею 933,9 м2 по вул. Рапопорта, 6 у м Львів.

Позовну заяву мотивує тим, що в зв’язку з прийняттям Закону України за №834-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» змінено законодавчий підхід до порядку скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно, згідно з яким, у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Правовою підставою позову зазначає п. 2 ч. 1 ст. 6, ч. 1 ст. 9, ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» в редакції Закону №834-VIII.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.11.2017 рішення господарського суду Львівської області від 26.04.2017 про задоволення позовних вимог, яке залишене без змін постановою ОСОБА_1 апеляційного господарського суду від 14.08.2017, скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

За вказівками, що вміщуються в постанові касаційної інстанції вбачається, що при новому розгляді справи судам належить з'ясувати правову природу та характер спірних правовідносин, а також процесуальний статус у спорі ТОВ "Краківський ринок", крім того з’ясувати правову підставу для скасування оспорюваного рішення та запису про державну реєстрацію права власності.

При новому розгляді справи, рішенням господарського суду Львівської області від 07.03.2018, що оскаржується в апеляційному порядку, позов задоволено частково.

Скасовано запис в Реєстрі прав власності на нерухоме майно про проведену реєстратором обласного комунального підприємства ОСОБА_1 обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» від 09.03.2012 за реєстраційним номером 36169836 державну реєстрацію за товариством з обмеженою відповідальністю «Краківський ринок» спільної часткової власності на частку в розмірі 77/100 будівлі (літера Б-2) загальною площею 933,9 м2 по вул. Рапопорта, 6 у місті Львові.

Відмовлено в задоволенні позовних вимог про скасування рішення реєстратора обласного комунального підприємства ОСОБА_1 обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" від 09.03.2012 за реєстраційним номером 36169836 в Реєстрі прав власності на нерухоме майно про державну реєстрацію за товариством з обмеженою відповідальністю "Краківський ринок" спільної часткової власності на частку в розмірі 77/100 будівлі (літера "Б-2") загальною площею 933,9 м2 по вул. Рапопорта, 6 у м. Львові.

За коротким змістом вищезазначеного рішення суду першої інстанції вбачається, що визнано поважними причини пропуску позивачем строку позовної давності на звернення до суду відповідно до частин 4 та 5 статті 267 Цивільного кодексу України. Встановлено, що право спільної часткової власності на частку в розмірі 77/100 будівлі (літера Б-2) загальною площею 933,9 кв. м. по вул. Рапопорта, 6 у м. Львові виникло в ТОВ «Краківський ринок» з 10.04.2013, тобто з моменту набрання законної сили рішення господарського суду Львівської області в справі №5015/2286/12.

Запис в Реєстрі прав власності на нерухоме майно про проведену реєстратором обласного комунального підприємства ОСОБА_1 обласної ради Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки від 09.03.2012 за реєстраційним номером 36169836 державної реєстрації за ТОВ «Краківський ринок» приватної спільної часткової власності на частку у розмірі 77/100 будівлі (літера Б-2) загальною площею 933,9 кв. м. по вул. Рапопорта, 6 у м. Львові порушує право позивача на отримання орендних платежів з 09.03.2012 по 10.04.2013, тобто в період чинності рішення господарського суду Львівської області від 30.11.2011 у справі №10/269 (10), на підставі якого в Реєстр прав власності на нерухоме майно й було внесено оспорюваний запис.

Правовими підставами задоволення позовних вимог є п. 1.5. та 1.6. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, яке затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 №7/5, п. 5 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції станом на березень 2012 року), ч. 4 ст. 75 ГПК України, ч. 5 ст. 11 ЦК України.

В частині відмовлених позовних вимог рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що рішення державного реєстратора від 09.03.2012 №36163836 при реєстрації права власності прийнято на підставі чинного на той час судового рішення в силу пункту 5 частини 1 статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також тим, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту свого порушеного права.

Правовими підставами у відмові в позові суд зазначає пункт 5 частини 1 статті 19 та частини 1, 2 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

За коротким змістом вимог апеляційної скарги відповідач-2 просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 07.03.2018 в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове, яким відмовити в їх задоволенні у зв’язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до узагальнених доводів апеляційної скарги підставою для скасування рішення суду першої інстанції є те, що оскільки рішенням господарського суду ОСОБА_1 у справі №5015/2286/12 встановлено, що ТОВ «Краківський ринок» у 2003 році набув право власності на частку в розмірі 77/100 будівлі (літера "Б-2") загальною площею 933,9 кв. м. по вул. Рапопорта, 6 у м. Львові, то право позивача спірною реєстрацією не порушено.

Неврахування судом першої інстанції встановлених обставин у справі №5015/2286/12 рішенням господарського суду Львівської області від 01.08.2012 суперечить ч. 4 ст. 75 ГПК України.

Вказує на помилковість висновків місцевого господарського суду про поважність причин пропуску позовної давності, оскільки позивачем не наведено обставин, які з об’єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, а судом в порушення статей 256, 257, 267 ЦК України, принципу змагальності та з власної ініціативи визнано причини пропуску поважними.

Згідно з узагальненими доводами та запереченнями на апеляційну скаргу, які викладені у відзивах позивача, третьої особи на стороні позивача та відповідача-1, вбачається, що відповідач-2 внаслідок виконання робіт з капітального ремонту будівлі не створило нової речі, а лише здійснило поліпшення існуючої будівлі, яка була передана в оренду. При цьому, законодавство, яке було чинне на момент виконання робіт з капітального ремонту спірної будівлі не передбачало можливість набуття права власності орендаря на поліпшену ним новостворену річ. До прийняття в експлуатацію новоствореного нерухомого майна та його державної реєстрації право власності на це новостворене майно не виникає. Оскільки скасовано судове рішення, яким внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, то вказаний запис також підлягає скасуванню.

Крім того зазначають, що позивач з причин, що не залежали від його волі, а саме із-за різної судової практики та невизначеної предметної юрисдикції, не зміг отримати належного захисту своїх прав, внаслідок чого пропустив строк на звернення до суду з поважних причин.

В судове засідання 13.06.2018 з’явились представники позивача, третьої особи на стороні позивача, відповідача-2.

Представники інших учасників справи повторно не з’явились, а тому, у відповідності до п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України, суд розглядає справу за їх відсутності.

Розглянувши наявні в справі докази, давши оцінку доводам апелянта та запереченням позивача, третьої особи на стороні позивача, апеляційний господарський суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Краківський ринок» та скасування рішення місцевого господарського суду в частині задоволених позовних вимог, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи, що в апеляційній скарзі відповідач-2 просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 07.03.2018 в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове, яким відмовити в їх задоволенні, а тому предметом апеляційного оскарження є рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог про скасування запису в Реєстрі прав власності на нерухоме майно проведену реєстратором обласного комунального підприємства ОСОБА_1 обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» 09.03.2012 за реєстраційним номером: 36169836 державну реєстрацію за ТОВ «Краківський ринок» приватної спільної часткової власності на частку в розмірі 77/100 будівлі (літера "Б-2") загальною площею 933,9 кв. м. по вул. Рапопорта, 6 у м.Львові.

Згідно встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин вбачається, що рішенням господарського суду Львівської області від 30.11.2011 в справі №10/269(10) частково задоволено позов ТОВ «Краківський ринок» до Комунальної 3-ої міської клінічної лікарні м. Львова та ОСОБА_1 міської. Визнано право спільної часткової власності ОСОБА_1 міської ради та ТОВ «Краківський ринок» на Будівлю, здійснено розподіл часток у спільній частковій власності: за ТОВ «Краківський ринок» – 77/100, за ОСОБА_1 міською радою – 23/100, за ТОВ «Краківський ринок» визнано право власності на частку Будівлі в розмірі 77/100 (том 1, а.с. 14-45). Постановою ОСОБА_1 апеляційного господарського суду від 13.02.2012 зазначене рішення суду першої інстанції було залишено без змін, а відтак набрало законної сили 13.02.2012 (том 1, а.с. 16-18).

На підставі зазначеного рішення суду Реєстратором БТІ прийнято рішення про проведення державної реєстрації права власності ТОВ «Краківський ринок» на частку в Будівлі розміром 77/100, про що зроблено запис у державному реєстрі, реєстраційний номер 36169836.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.05.2012 (том 1, а.с. 19-21) касаційні скарги Комунальної 3-ої міської клінічної лікарні м. Львова та ОСОБА_1 міської ради були задоволені частково, попередні судові акти були скасовані, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

При новому розгляді присвоєно номер справі 5015/2286/12.

Рішенням господарського суду Львівської області від 01.08.2012 у справі №5015/2286/12 (том 1, а.с. 62-70) визнано право спільної часткової власності за ОСОБА_1 міською радою та ТОВ «Краківський ринок» на приміщення в Будівлі, здійснено розподіл часток у спільній частковій власності, а саме: за ОСОБА_1 міською радою – 23/100, за ТОВ «Краківський ринок» – 77/100, визнано право спільної часткової власності за ТОВ «Краківський ринок» на частку розміром 77/100 в Будівлі на підставі ст. 23 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ч. 4 ст. 778, ст. ст. 179, 181, 328 ЦК України

Постановою ОСОБА_1 апеляційного господарського суду від 22.01.2013 зазначене рішення скасовано.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.04.2013 рішення суду першої інстанції залишено в силі. Генеральним прокурором України подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 10.04.2013 у справі № 5015/2286/12, в якій заявник просив скасувати зазначену постанову та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Проте ухвалою Вищого господарського суду України від 22.07.2013 відмовлено Генеральному прокурору України у допуску справи №5015/2286/12 до провадження Верховного Суду України.

Таким чином, рішення господарського суду Львівської області від 01.08.2012 у справі №5015/2286/12, яким було визнано право спільної часткової власності ТОВ «Краківський ринок» на приміщення в Будівлі у розмірі 77/100, остаточно набрало законної сили 10.04.2013.

Частиною четвертою статті 75 ГПК України передбачено, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням господарського суду Львівської області від 01.08.2012 у справі №5015/2286/12, за предметом спору про визнання за ТОВ «Краківський ринок» спільної часткової власності, встановлено, що з грудня 2003 року ТОВ «Краківський ринок» є співвласником будівлі колишнього гінекологічного відділення загальною площею 933,9 м. кв., яка позначена на технічному плані літерою “Б-2” та знаходиться у місті Львові по вулиці Рапопорта, 6.

Дані обставини встановлені судом на підставі доказів у справі, зокрема:

- укладеного між ТОВ «Краківський ринок» та Лікарнею договору за №740-В оренди нежитлового приміщення від 01.05.2001, предметом якого є Будівля;

- укладеного між ТОВ «Краківський ринок» та ТОВ «НВФ Вірсавія» договору на виконання капітального ремонту від 28.08.2003, за умовами якого ТОВ «НВФ Вірсавія» в грудні 2003 року виконало роботи з капітального ремонту будівлі колишнього гінекологічного відділення загальною площею 933,9 м.кв., яка позначена на технічному плані літерою “Б-2” та знаходиться у місті Львові по вулиці Рапопорта, 6;

-наданою згодою наймодавця (Комунальна 3-тя міська клінічна лікарня м. Львова) на здійснення у грудні 2003 року ТОВ «Краківський ринок» поліпшення будівлі колишнього гінекологічного відділення загальною площею 933,9 м.кв., яка позначена на технічному плані літерою “Б-2” та знаходиться у місті Львові по вулиці Рапопорта, 6 в результаті якого, створена нова річ.

Таким чином, вищезазначені обставини, які встановлені рішенням господарського суду Львівської області від 01.08.2012 у справі №5015/2286/12 є преюдиційними в силу ч. 4 ст. 75 ГПК України.

З цих підстав, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком місцевого господарського суду, що встановлені рішенням господарського суду Львівської області від 01.08.2012 у справі №5015/2286/12 обставини щодо виникнення у відповідача-2 права спільної часткової власності на будівлю є правовою оцінкою, наданою судом певному факту при розгляді іншої справи.

У відповідності до вимог ч. 1, 4 ст. 182 ЦК України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Правові, економічні та організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень, визначені Законом України від 1 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі – ОСОБА_4 № 1952-IV).

В статті 2 Закону № 1952-IV наведено визначення поняття «державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», згідно з яким, державна реєстрація це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державна реєстрація прав на нерухоме майно у той час регулювалася Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року за № 703 (втратив чинність на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 868 від 17.10.2013).

Отже, з вищенаведених встановлених обставин, вбачається, що як до скасування рішення господарського суду Львівської області від 30.11.2011 у справі №10/269(10), на підставі якого реєстратором БТІ прийнято рішення про проведення державної реєстрації права власності ТОВ «Краківський ринок» на частку в Будівлі розміром 77/100, про що зроблено запис у державному реєстрі, реєстраційний номер 36169836, так і після залишення в силі постановою Вищого господарського суду України від 10.04.2013 рішення господарського суду Львівської області від 01.08.2012 у справі №5015/2286/12 – титул ТОВ «Краківський ринок» як співвласника Будівлі не змінився.

Тобто, вищезазначеними судовими рішеннями в справі №5015/2286/12 визнано правомірність набуття ТОВ «Краківський ринок» права власності на частину спірного об’єкту Будівлі.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний господарський суд погоджується з доводами апелянта про те, що права позивача не порушені внесенням спірного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, оскільки не є підставою набуття права власності, а лише засвідчує визнане державою вже набуте особою право власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону № 1952-IV записи, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.

Згідно із частиною першою статті 4 цього Закону право власності підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону № 1952-IV права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до частин першої, другої статті 26 Закону № 1952-IV записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі – Державний реєстр прав) вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, в тому числі і на підставі рішення суду, що набуло законної сили. Записи скасовуються, якщо підстави, за яких вони були внесені, визнані судом недійсними.

Пунктом 27 Порядку держаної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 22 червня 2011 року за № 703 передбачено, що рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно є документом, що підтверджує виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Зазначений висновок узгоджується і з положеннями статті 328 ЦК України, яка закріплює презумпцію правомірності набуття права власності на певне майно. Ця презумпція означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше не буде встановлено в судовому порядку або незаконність права власності не випливатиме із закону.

З часу визнання права спільної часткової власності ТОВ «Краківський ринок» на приміщення в Будівлі у розмірі 77/100 рішенням господарського суду Львівської області від 30.11.2011 в справі №10/269(10), яке в наступному було скасоване постановою Вищого господарського суду України від 16.05.2012 в справі №10/269(10) та при новому судовому розгляді визнане рішенням господарського суду Львівської області від 01.08.2012 у справі №5015/2286/12, яке залишене без змін постановою Вищого господарського суду України від 10.04.2013, свідчить про існування спору щодо права спільної часткової власності за ТОВ «Краківський ринок» на частку в приміщенні в розмірі 77/100, яка не впливає на оскаржуване позивачем рішення про державну реєстрацію та відповідно і вчиненого запису.

Отже, в період з часу скасування рішення господарського суду Львівської області від 30.11.2011 в справі №10/269(10) в порядку інституційної юрисдикції, існувала юридична невизначеність обумовлена судовим переглядом цього рішення про визнання спільної часткової власності на будівлю за відповідачем-2. Тобто, в період існування юридичної невизначеності, відсутнє судове рішення, яке б було остаточним і на підставі якого підлягало б визнанню недійсним запису про державну реєстрацію речового права за відповідачем-2.

Виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, вже встановлені рішенням суду по іншій справі за №5015/2286/12, що набуло законної сили та повторній судовій ревізії не підлягають шляхом скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а тому обґрунтованими є доводи апеляційної скарги в цій частині.

Окрім того, скасування оспорюваного запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не спростовує правомірність набуття ТОВ «Краківський ринок» права власності на Будівлю, яке встановлено судовими рішеннями в справі №5015/2286/12.

Отже, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про те, що скасування судового рішення, на підставі якого внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно дає відповідно підстави для скасування цього запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Такі реєстраційні дії не змінюють факту раніше набутого права власності на Будівлю.

А тому судом першої інстанції неправильно застосовано ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» в редакції Закону №834-VIII у відповідності до встановлених обставин по цій справі.

З врахуванням характеру спірних правовідносин, а також правової підстави для скасування рішення та запису про державну реєстрацію права власності, право позивача, яке б підлягало захисту в судовому порядку апеляційним судом не встановлено.

Відповідно, позовні вимоги в частині скасування запису в Реєстрі прав власності на нерухоме майно про проведену реєстратором обласного комунального підприємства ОСОБА_1 обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" 09.03.2012 за реєстраційним номером: 36169836 державну реєстрацію за товариством з обмеженою відповідальністю "Краківський ринок" приватної спільної часткової власності на частку у розмірі 77/100 будівлі (літера "Б-2") загальною площею 933,9 м2 по вул. Рапопорта, 6 у м Львів – не підлягають задоволенню з вищенаведених підстав.

Щодо існування договірних відносин оренди та фактів сплати орендних платежів, на підставі яких судом першої інстанції зроблено висновок, що цим порушено право позивача і він вправі ставити питання про скасування рішення та запису про державну реєстрацію, то апеляційний господарський суд не погоджується з такими висновками, оскільки відповідно до ст. 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти, натомість спірний запис про державну реєстрацію проведений не на підставі орендних правовідносин, які виникли між сторонами, а тому право позивача в цих правовідносинах по цьому спору не порушено.

Окрім того, право, яке позивач вважає порушеним, може бути предметом не цього спору, а спору про стягнення орендних платежів, де суд повинен здійснити правову оцінку відносин сторін з часу виникнення, припинення орендних відносин та суми заборгованості за її наявності.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.

У зв’язку з відсутністю порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача, за захистом якого той звернувся до суду, апеляційний господарський суд не погоджується з висновком суду першої інстанції про застосування строків позовної давності.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред’явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

Відповідно до частини 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За змістом ч. 1, 2 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до ч. 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до п. 3, 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, оскільки, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають встановленим обставинам справи та неправильно застосовано норми матеріального права, то апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Краківський ринок» підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Львівської області від 07.03.2018 у справі №914/405/17 – скасуванню та відповідно відмові у задоволенні позову про скасування запису в Реєстрі прав власності на нерухоме майно про проведену реєстратором обласного комунального підприємства ОСОБА_1 обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» 09.03.2012 за реєстраційним номером: 36169836 державну реєстрацію за ТОВ «Краківський ринок» приватної спільної часткової власності на частку у розмірі 77/100 будівлі (літера "Б-2") загальною площею 933,9 кв. м. по вул. Рапопорта, 6 у м. Львів.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи задоволення апеляційної скарги, суд дійшов до висновку про відшкодування апелянту витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, шляхом стягнення з позивача на користь відповідача-2 4800,00 грн., які сплачені останнім згідно з платіжним дорученням №3036 від 04.04.2018 (а.с.90,т.3).

Керуючись ст. ст. 236, 269, 270, 275, 277, 281-284 ГПК України, ОСОБА_1 апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Краківський ринок» б/н від 05.04.2018 – задоволити.

Рішення господарського суду Львівської області від 07.03.2018 у справі №914/405/17 в частині задоволених позовних вимог – скасувати.

Відмовити в задоволенні позову Комунальної 3-ої міської клінічної лікарні (вул. Озаркевича, 2, м. Львів, 79000, код ЄДРПОУ:01996645) до Управління державної реєстрації юридичного департаменту ОСОБА_1 міської ради (вул. Городоцька, 299, м. Львів, 79040) та товариства з обмеженою відповідальністю «Краківський ринок» (вул. Базарна, 11, м. Львів, 79000, код ЄДРПОУ:25228715) про скасування запису в Реєстрі прав власності на нерухоме майно про проведену реєстратором обласного комунального підприємства ОСОБА_1 обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» 09.03.2012 за реєстраційним номером: 36169836 державну реєстрацію за ТОВ «Краківський ринок» приватної спільної часткової власності на частку у розмірі 77/100 будівлі (літера "Б-2") загальною площею 933,9 кв. м. по вул. Рапопорта, 6 у м. Львів.

Стягнути з Комунальної 3-ої міської клінічної лікарні (вул.Озаркевича, 2, м. Львів, 79000, код ЄДРПОУ:01996645) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Краківський ринок» (вул.Базарна, 11, м. Львів, 79000, код ЄДРПОУ:25228715) 4800,00 грн. судового збору.

В решті рішення господарського суду Львівської області від 07.03.2018 у справі №914/405/17 залишити без змін.

Місцевому господарському суду видати наказ в порядку ст. 327 ГПК України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий суддя: С.М. Бойко

Судді : О.Л. Мирутенко

ОСОБА _2

Повний текст постанови підписано 25.06.2018.