ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 905/420/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Катеринчук Л.Й. - головуючий, Пєсков В.Г., Погребняк В.Я.

за участі секретаря судового засідання Кононенко Н.Б.

учасники справи:

позивач - Державне підприємство "Енергоринок",

представник - Андишула А.М. (довіреність №16 від 29.01.2018)

відповідач - Приватне акціонерне товариство "ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля"

представник - адвокат Ластіна Ю.С. (довіреність №207 від 26.12.2017)

розглянув касаційну скаргу Державного підприємства "Енергоринок"

на постанову Донецького апеляційного господарського суду

від 13.12.2017

у складі колегії суддів: Марченко О.А. (головуючий), Радіонова О.О., Стойка О.В.

за позовом Державного підприємства "Енергоринок"

про стягнення 970 863 140, 18 грн.

ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

1. 29.12.2017 поштовим відправленням, направленим на адресу Донецького апеляційного господарського суду, Державне підприємство "Енергоринок" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.12.2017 у справі №905/420/17 в порядку статей 286 - 288 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017, чинній з 15.12.2017 (далі - ГПК України).

2. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 905/420/17 було визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Погребняк В.Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.03.2018.

3. Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 23.03.2018 відкрито касаційне провадження у справі № 905/420/17 Господарського суду Донецької області за касаційною скаргою Державного підприємства "Енергоринок" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.12.2017 та призначено її розгляд на 17.05.2018 о 10 год. 45 хв. Ухвалою Верховного Суду від 17.05.2018 відкладено розгляд касаційної скарги Державного підприємства "Енергоринок" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.12.2017 у справі №905/420/17 на 29.05.2018 о 09 год. 05 хв.

4. Відповідач - Приватне акціонерне товариство "ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля" 19.04.2018 поштовою кореспонденцією надіслало відзив на касаційну скаргу.

5. На розгляд касаційного суду винесено проблему застосування норм матеріального права - статей 526, 530, 551, 611, 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) статей 230, 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України), частини 2 статті 2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" №85-VIII від 13.01.2015, та процесуального права - статей 34, 43 ГПК України в редакції Закону України №1798-ХІІ від 06.11.1991, до набрання чинності Законом України №2147-VІІI від 03.10.2017.

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Короткий зміст позовних вимог

6. 14.02.2017 Державне підприємство "Енергоринок" (далі - ДП "Енергоринок", позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля" далі - ПрАТ "ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля", відповідач) про стягнення суми грошових коштів в розмірі 970 863 140, 18 грн., з яких: 839 490 441, 05 грн. - сума основного боргу, 78 945 867, 28 грн. - пеня, 666 863, 07 грн. - штраф, 42 301 115, 71 грн. - інфляційні втрати, 9 458 853, 07 грн. - 3% річних.

7. Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань згідно з договором №4260/02 від 25.09.2007 в частині своєчасної оплати вартості поставленої електроенергії.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

8. 10.05.2017 Господарський суд Донецької області позов ДП "Енергоринок" задовольнив частково, стягнув з ПрАТ "ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля" на користь ДП "Енергоринок" 839 490 441, 05 грн. основного боргу, 9 446 113, 44 грн. - 3% річних, 42 224 600, 97 грн. інфляційних втрат, 3 937 464,38 грн. пені, 33 343,15 грн. штрафу, 239 929, 34 грн. судового збору, в решті позовних вимог відмовив.

9. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із доведеності факту неналежного виконання відповідачем його зобов'язань за договором №4260/02 від 25.09.2007 щодо своєчасної оплати поставленої позивачем електричної енергії. При цьому, в процесі розгляду справи суд першої інстанції, перевіривши та встановивши правомірний розмір пені та штрафу, дійшов висновку про зменшення розміру стягуваної пені та штрафу на 95%.

9.1. Судом встановлено, факт укладення 25.09.2007 між ДП "Енергоринок" та ВАТ "ПЕМ-Енерговугілля" договору №4260/02, відповідно до умов якого позивач продає, а відповідач зобов'язався купувати електроенергію та здійснювати її оплату відповідно до умов даного договору (пункт 2.1), сторони визнають свої зобов'язання за ДЧОРЕ (договір між членами Оптового ринку електричної енергії України) і додатками до нього, що є його невід'ємними частинами, та керуються його положеннями при виконанні цього договору (пункт 3.1), остаточний розрахунок за куплену електроенергію в розрахунковому місяці здійснюється до 14-го числа наступного місця (пункт 6.4), покупець несе відповідальність за порушення строків оплати за отриману електроенергію, в разі несплати з 20 числа місяця, наступним за розрахунковим, постачальник має право нарахувати пеню в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення) за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягнути штраф в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу (пункт 7.3.2), термін дії договору з 01.10.2007 по 31.12.2007, з автоматичним продовженням на кожний наступний рік, якщо жодна із сторін не заявила письмово про намір розірвання договору за один місяць до дати закінчення строку його дії (пункт 11.6).

9.2. Судом встановлено, що додатковими угодами №6910/02 від 10.05.2011 та №12566/03 від 07.09.2016 по тексту договору №4260/02 від 25.09.2007 змінювалось найменування відповідача, чинне його найменування - Приватне акціонерне товариство "ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля", яке є правонаступником всіх прав та обов'язків Відкритого акціонерного товариства "ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля". Договір є чинним.

9.3. Судом встановлено, що основний борг відповідача становить 839 490 441, 05 грн., що визнається ним згідно з актами звірки розрахунків ДП "Енергоринок" з ПрАТ "ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля" станом на 01.01.2017 №07/51-4-1260 від 03.02.2017 та станом на 31.01.2017 №07/51-4-2343 від 01.03.2017, які підписані сторонами та засвідчені печатками підприємств, свідчать про визнання відповідачем основної суми заборгованості. Отже, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 839 490 441, 05 грн. за період січень-грудень 2016 року та про їх задоволення.

9.4. Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних на суму 9 458 853, 07 грн. за період з 15.02.2016 по 31.12.2016 за зобов'язаннями січня-листопада 2016 року, інфляційних втрат на суму 42 301 115, 71 грн. за період з березня по грудень 2016 року за зобов'язаннями січня-жовтня 2016 року, судом встановлено, що позивачем помилково визначені початкові дати прострочення за зобов'язаннями січня 2016 року (останній день строку припадав на вихідний день) та квітня 2016 року (останній день строку та наступний за ним день припадали на вихідні дні), а також те, що розрахунок 3% річних містить арифметичні помилки.

9.5. Так, судом самостійно, із врахуванням правильно визначеного періоду нарахування, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого мало місце невиконання зобов'язання, здійснений розрахунок 3% річних. Отже, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних частково в розмірі 9 446 113, 44 грн. (1 921 386, 70 грн. + 993 427, 38 грн. + 1 166 150, 13 грн. + 1 050 158, 27 грн. + 961 330, 33 грн. + 914 234, 63 грн. + 859 937, 17 грн. + 663 675, 72 грн. + 447 749, 82 грн. + 358 939, 05 грн. + 109 124, 24 грн.), виходячи із визначеного судом розміру 3% річних за зобов'язаннями січня 2016 року, квітня 2016 року та заявленого позивачем до стягнення розміру 3% річних за зобов'язаннями лютого 2016 року - 993 427, 38 грн., березня 2016 року - 1 166 150, 13 грн., травня 2016 року - 961 330, 33 грн., червня 2016 року - 9 14 234, 63 грн., липня 2016 року - 859 937,17 грн., серпня 2016 року - 663 675, 72 грн., вересня 2016 року - 447 749, 82 грн., жовтня 2016 року - 358 939, 05 грн., листопада 2016 року - 109 124, 24 грн. з огляду на ненадання позивачем відповідної заяви про збільшення позовних вимог в цій частині.

9.6. Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат, судом встановлено, що розрахунок, здійснений позивачем, містить арифметичні помилки, та самостійно, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого мало місце невиконання зобов'язання, здійснив розрахунок інфляційних втрат. Суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат частково в розмірі 42 224 600, 97 грн. (8 643 838, 42 грн. + 4 444 020, 83 грн. + 3 795 871, 70 грн. + 3 804 416, 17 грн. + 4 151 420, 04 грн. + 4 719 414, 29 грн. + 5 680 806, 56 грн. + 4 220 176, 57 грн. + 1 910 205, 39 грн. + 854 431 грн.), виходячи із визначеного ним розміру інфляційних втрат за зобов'язаннями лютого 2016 року, березня 2016 року, травня-серпня 2016 року, жовтня 2016 року та заявленого позивачем до стягнення розміру інфляційних втрат за зобов'язаннями січня 2016 року - 8 643 838, 42 грн., квітня 2016 року - 3 804 416, 17 грн., жовтня 2016 року - 1 910 205, 39 грн., з огляду на ненадання позивачем відповідної заяви про збільшення позовних вимог в цій частині.

9.7. Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені та штрафу, суд першої інстанції, здійснивши перерахунок пені та штрафу, визначив належний розмір вказаних нарахувань та встановив, що правильною є сума пені в розмірі 78 749 287, 63 грн. та штраф в розмірі 666 863, 07 грн.

9.8. Судом встановлено, що листом №28/3671 від 31.07.2014 відповідач звернувся до позивача з повідомленням про настання обставин непереборної сили (форс-мажор), що підтверджується Сертифікатом Торгово-промислової палати України №1927/05-4 від 17.07.2014, де для відповідача засвідчено настання форс-мажорних обставин за договором №4260/02 від 25.09.2007, а саме з 14.04.2014, та Сертифікатом №2124 (від 10.12.2014 вих. №5391/05-4) Торгово-промислової палати України також засвідчено настання з 14.04.2014 для відповідача обставин форс-мажору, які зумовили неможливість дотримання Умов та Правил здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, затверджених Постановою Національною комісії з питань регулювання електроенергетики №15/1 від 13.06.1996.

9.9. Суд встановив, що спірні зобов'язання виникли у 2016 році, доказів повної неможливості виконання зобов'язань, здійснення господарської діяльності відповідачем не надано, враховуючи, при цьому, що місцезнаходженням відповідача є місто Краматорськ Донецької області (підконтрольна українській владі територія). Також, починаючи з травня 2015 року, позивач не здійснює продаж відповідачу електроенергії на неконтрольовану державною владою територію відповідно до статті 23 Закону України "Про електроенергетику" та постанови КМУ №263 від 07.05.2015 "Про особливості регулювання відносин у сфері електроенергетики на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження", а отже, порушення виконання відповідачем зобов'язань за договором пов'язані з продажем електроенергії виключно на контрольовану державною владою територію.

9.10. Суд дійшов висновку, що проведення антитерористичної операції на території Донецької області та пов'язані із цим несприятливі наслідки не обумовлюють неможливості відповідача здійснювати господарську діяльність, не мають ознак надзвичайності чи невідворотності для виконання обов'язку за укладеним правочином та не перебувають у причинному зв'язку із несплатою відповідачем за договором №4260/02 від 25.09.2007, у межах спірних правовідносин, а тому підстави для звільнення відповідача від відповідальності за прострочення виконання спірних зобов'язань за договором №4260/02 від 25.09.2007 відсутні.

9.11. Скориставшись своїм правом, наданим пунктом 3 частини 1 статті 83 ГПК України та посилаючись на частину 3 статті 551 ЦК України та частину 1 статті 233 ГК України, враховуючи надмірно великий розмір заявлених до стягнення пені та штрафу, загальний розмір нарахованих сум відповідно до статті 625 ЦК України, важке фінансове становище відповідача (наявність значної заборгованості відповідача перед ДП "Енергоринок" за зобов'язаннями інших періодів, дебіторської заборгованості відповідача тощо) та проведення антитерористичної операції в Донецькій області, що безпосередньо ускладнює господарську діяльність відповідача та, як наслідок, впливає на його фінансовий стан, а також відсутність доказів про завдання позивачу збитків порушенням відповідачем зобов'язання, суд дійшов висновку про наявність виняткових обставин, які є підставою для зменшення розміру заявлених позивачем до стягнення пені та штрафу на 95%, та задовольнив частково позовні вимоги в частині стягнення пені та штрафу частково в розмірі 3 937 464, 38 грн. та 33 343, 15 грн. відповідно.

9.12. Встановивши, що ДП "Енергоринок" утворено для забезпечення функціонування оптового ринку електричної енергії з метою впровадження ефективних механізмів організації оптового ринку електричної енергії та забезпечення його функціонування, відповідно до статуту ПрАТ "ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля" здійснює розподілення електроенергії, постачання електричної енергії, передачу електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами, торгівлю електроенергією, будівництво споруд електропостачання та телокомунікацій, договір купівлі-продажу електричної енергії №4260/02 від 25.09.2007 укладено між ДП "Енергоринок" та ПрАТ "ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля" як учасниками (членами) оптового ринку електроенергії України задля здійснення ліцензованої діяльності відповідача, суд дійшов висновку, що положення Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» №85-VІІІ від 13.01.2015, яким накладено мораторій на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій за несвоєчасне здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси не підлягають застосуванню до спірних правовідносин і не є підставою для звільнення відповідача від обов'язку сплатити позивачу суми призначених пені та штрафу.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

10. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ПрАТ "ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля" звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило рішення суду першої інстанції скасувати в частині стягнення пені, штрафу, інфляційних втрат, 3% річних та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені, пені, штрафу, інфляційних втрат та 3% річних відмовити в повному обсязі, мотивуючи наявністю підстав для звільнення від відповідальності у вигляді штрафу та пені у зв'язку з настанням обставин непереборної сили (форс-мажор) та безпідставне не прийняття до уваги судом першої інстанції сертифікату ТПП України, який підтверджує події на території Донецької області, як форс-мажорні обставини, необхідність застосування до спірних правовідносин положень Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на території проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" №85-VIII від 13.01.2015, оскільки, останній є виробником житлово-комунальних послуг.

11. 13.12.2017 Донецький апеляційний господарський суд апеляційну скаргу ПрАТ "ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля" задовольнив частково, рішення Господарського суду Донецької області від 10.05.2017 скасував в частині задоволення позовних вимог про стягнення штрафу в розмірі 33 343, 15 грн. та пені в розмірі 3 937 464, 38 грн., виклав абзац 2 резолютивної частини рішення в такій редакції: "Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля" на користь Державного підприємства "Енергоринок" 839 490 441, 05 грн. суми основного боргу, 42 224 600, 97 грн. інфляційних втрат, 9 446 113,44 грн. - 3% річних, а також судовий збір на суму 220 297,45 грн.", в іншій частині рішення Господарського суду Донецької області від 10.05.2017 залишив без змін, здійснив розподіл судових витрат.

11.1. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого суду в частині задоволених позовних вимог про стягнення суми основного боргу в розмірі 839 490 441, 05 грн., 3% річних на суму 9 446 113, 44 грн. та інфляційних втрат в розмірі 42 224 600, 97 грн., однак, дійшов висновку про помилковість часткового задоволення позову в частині стягнення пені в розмірі 3 937 464, 38 грн. та штрафу в розмірі 33 343, 15 грн.

11.2. Скасовуючи рішення в зазначеній частині, апеляційний суд не погодився з висновком місцевого суду про те, що частина 2 статті 2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" не підлягає застосуванню до спірних правовідносин і не є підставою для звільнення відповідача від обов'язку сплатити позивачу суми призначених пені та штрафу.

11.3. Апеляційний суд мотивував свій висновок тим, що відповідач є енергопостачальним підприємством (енергопостачальником), як суб'єкт господарювання, який відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (енергію) споживачеві за договором (стаття 275 ГК України) та учасником оптового ринку електричної енергії України, який купує електричну енергію на цьому ринку з метою її продажу та/або постачання споживачам або з метою її експорту та/або імпорту (стаття 1 Закону України "Про електроенергетику"). Статутом позивача передбачено, що предметом його діяльності є оптове постачання електричної енергії, відповідно до Закону України "Про електроенергетику" та "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", ліцензії НКРЕ.

11.4. Апеляційним судом встановлено, що як вбачається зі статуту ПрАТ "ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля", предметом діяльності відповідача є, зокрема, постачання електричної енергії як за регульованим, так і за нерегульованим тарифом, передача електроенергії місцевими (локальними) електричними мережами; за відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, основними видами діяльності ПрАТ "ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля" є розподілення електроенергії (КВЕД 35.13) та торгівля електроенергією (КВЕД 35.14), однак Статутом передбачено поряд з іншими видами діяльності оптове постачання електроенергії (пункт 7 Статуту) (т. 1, а.с. 40-43). Врахувавши, що місцезнаходженням відповідача є місто Краматорськ Донецької області, яке входить до переліку населених пунктів, на території яких запроваджена антитерористична операція відповідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 №1275-р, прийнявши до уваги наявні в матеріалах справи належним чином засвідчені копії звітів про корисний відпуск електричної енергії за групами та класами споживачів на контрольованій території за період з січня по червень 2016 року (за формою №4-НКРЕ, затвердженою постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 04.10.2012 №1257), з яких вбачається, що в зазначений період відповідач здійснював постачання електричної енергії населенню (рядок 348 звіту), апеляційний суд дійшов висновку про те, що відповідач, як постачальник послуг електроенергії для населення звільняється в силу мораторію згідно з частиною 2 статті 2 Закону України №85-VІІІ від 13.01.2015, від сплати пені та штрафу за порушення строків виконання грошових зобов'язань за куплену у позивача електроенергію.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ В КАСАЦІЙНОМУ СУДІ

Доводи скаржника (позивача у справі)

12. Скаржник доводив, що судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено вимоги норм матеріального права, а саме статті 526, 530, 629 ЦК України, статтю 2 Закону України "Про електроенергетику" та норми процесуального права - статті 4-7, 34, 43, 104 ГПК України, з неповним з'ясуванням обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, які суд першої інстанції визнав встановленими.

13. Скаржник доводив, що скасовуючи законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені та штрафу за прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати вартості купленої електроенергії відповідно до умов договору, суд апеляційної інстанції необґрунтовано застосував положення Закону України "Про електроенергетику" та Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", та зазначив, що дані спірні правовідносини ні за суб'єктним складом, ні за об'єктом не збігаються із правовідносинами, які регулюються зазначеним Законом, а відповідач, як енергопостачальна компанія, не є суб'єктом в розумінні приписів Закону, якому обмежено відповідальність.

14. Скаржник зазначав про безпідставне застосування апеляційним судом норм частини 2 статті 2 Закону України від 13.01.2015 №85-VIII, з огляду на те, що час, на який встановлено мораторій, визначений у статті 1 цього Закону, в термін до 31.12.2015, в той час, як нарахування пені, за прострочення здійснення розрахунків за куповану електроенергію у спірний період у даній справі здійснено, починаючи з 20.02.2016, а штрафу з 15.03.2016.

15. Скаржник зазначав, що внаслідок неналежного дослідження та оцінки всіх обставин справи, суд апеляційної інстанції допустив порушення вимог статей 4-7, 34, 43 ГПК України.

Доводи інших учасників справи

16. Відповідач - Приватне акціонерне товариство "ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля" у відзиві на касаційну скаргу зазначив про її необґрунтованість, а постанова апеляційного суду прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права.

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

17. Господарський кодекс України

Стаття 174 - господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 230 - штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Стаття 233 - у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частини 1, 2 статті 275 - за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії". Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

18. Цивільний кодекс України

Стаття 526 - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частина 1 статті 530 - якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Стаття 610 - порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 625 - боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

19. Закон України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" №85-VIII від 13.01.2015

Стаття 1 - метою цього Закону є встановлення додаткових гарантій щодо захисту житлових та майнових прав громадян, які проживають на територіях, де проводиться антитерористична операція, та громадян, які тимчасово переселені в інші населені пункти України з територій, на яких проводиться антитерористична операція. До 31 грудня 2015 року цим громадянам має бути погашена заборгованість із виплат заробітної плати, стипендій, пенсій, що утворилася внаслідок проведення антитерористичної операції, а також встановлено додаткові гарантії захисту житлових та майнових прав громадян, звільнених на підставі зазначених обставин, до моменту їх працевлаштування, за умови отримання ними статусу зареєстрованого безробітного.

Частина 2 статті 2 - встановити мораторій на час, визначений у статті 1 цього Закону, на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами-виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.

20. Закон України "Про електроенергетику"

Частина 1 статті 1 - виробництво електричної енергії - це господарська діяльність, пов'язана з перетворенням енергетичних ресурсів будь-якого походження, у тому числі альтернативних джерел енергії, на електричну енергію за допомогою технічних засобів з метою її продажу на підставі договору.

Постачання електричної енергії - це господарська діяльність, пов'язана з наданням електричної енергії споживачеві за допомогою технічних засобів передачі та розподілу електричної енергії на підставі договору.

Споживачі енергії - це суб'єкти господарської діяльності та фізичні особи, що використовують енергію для власних потреб на підставі договору про її продаж та купівлю.

Учасники оптового ринку електричної енергії України - це суб'єкти господарської діяльності, які продають та купують електричну енергію на оптовому ринку електричної енергії України на підставі договору.

Оптове постачання електричної енергії - це купівля електричної енергії, формування її оптової ціни та продаж електричної енергії за оптовою ціною енергопостачальникам.

21. Договір між членами Оптового ринку електричної енергії України від 15.11.1996 (Преамбула)

Державне підприємство "Енергоринок", яке одержало ліцензію на право здійснення підприємницької діяльності з оптового постачання електричної енергії, має бути Стороною цього Договору і виконувати положення цього Договору, які поширюються на його діяльність як Сторони цього Договору. Постачальник електричної енергії, який одержав ліцензію на право здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, має бути Стороною цього Договору і дотримуватися тих положень цього Договору, які поширюються на його діяльність як Сторони цього Договору і/або як члена ринку. Постачальник електричної енергії, який одержав ліцензію на право здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за нерегульованим тарифом, має бути Стороною цього Договору і дотримуватися тих положень цього Договору, які поширюються на його діяльність як Сторони цього Договору і/або як члена ринку. Цей Договір встановлює умови та правила роботи Системи Оптового ринку електричної енергії України та права, обов'язки та відповідальність Сторін цього Договору.

22. Закон України "Про житлово-комунальні послуги"

Частина 1 статті 1 - житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Виконавець - це суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

Виробник - це суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги.

Комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Споживач - це фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Частини 1-3 статті 19 - відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем.

23. Господарський процесуальний кодекс України в редакції Закону України №1798-ХІІ від 06.11.1991 в редакції до 15.12.2017

Частина 1 статті 4-7 - судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи, а якщо спір вирішується колегіально - більшістю голосів суддів. У такому ж порядку вирішуються питання, що виникають у процесі розгляду справи.

Пункт 3 частини 1 статті 83 - господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

24. З огляду на повноваження відповідно до статті 300 ГПК України, Суд касаційної інстанції здійснює перегляд постанови апеляційного суду виключно на предмет правильного застосування норм матеріального та процесуального права, доводи сторін про неналежну оцінку доказів у справі, про їх достовірність, про перевагу одних доказів над іншими, є неприйнятними. Верховний Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів скаржника про порушення судами положень частини 2 статті 2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" від 13.01.2015 №85-VIII, статей 526, 530, 629 ЦК України, статей 34, 43, 83 ГПК України.

А.2. Щодо застосування норм матеріального та процесуального права

25. З аналізу норм статей 526, 530,610, 612, 629, 655 ЦК України вбачається, що на підставі договору купівлі-продажу у покупця виникає обов'язок оплатити продавцеві повну ціну переданого товару у строк (термін), зокрема, встановлений договором, якому відповідає право продавця вимагати таку оплату та сплату процентів, а також сплату неустойки у разі прострочення покупцем оплати.

26. Як встановлено судами, відповідач не виконав належним чином взятих на себе за договором купівлі-продажу електроенергії №4260/02 від 25.09.2007 зобов'язань та не здійснив у передбачені договором строки її повної оплати, внаслідок чого виникли підстави для стягнення неустойки, встановленої договором.

27. Апеляційний суд, переглядаючи справу, погодився з висновками суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог про стягнення основного боргу, однак, дійшов висновку про наявність підстав для звільнення відповідача від відповідальності з огляду на мораторій, встановлений частиною 2 статті 2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси".

28. Приписами статті 1 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" встановлено, що метою цього Закону є встановлення додаткових гарантій щодо захисту житлових та майнових прав громадян, які проживають на територіях, де проводиться антитерористична операція, та громадян, які тимчасово переселені в інші населені пункти України з територій, на яких проводиться антитерористична операція. До 31 грудня 2015 року цим громадянам має бути погашена заборгованість із виплат заробітної плати, стипендій, пенсій, що утворилася внаслідок проведення антитерористичної операції, а також встановлено додаткові гарантії захисту житлових та майнових прав громадян, звільнених на підставі зазначених обставин, до моменту їх працевлаштування, за умови отримання ними статусу зареєстрованого безробітного. (Дію статті 1 зупинено до завершення антитерористичної операції згідно із Законами України від 25.12.2015 №928-VIII, від 21.12.2016 №1801-VIII, від 07.12.2017 №2246-VIII) Також, статтею 2 зазначеного Закону встановлено мораторій на час, визначений у статті 1 цього Закону, на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами-виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.

29. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що для вирішення питання чи підлягають застосуванню положення частини 2 статті 2 Закону до правовідносин, які виникли між сторонами у даній справі (про стягнення штрафу та пені), судам необхідно належним чином встановити: 1) чи є позивач енергопостачальною компанією; 2) чи є відповідач виконавцем/виробником житлово-комунальних послуг; 3) чи надає відповідач, як виконавець/виробник житлово-комунальних послуг, такі послуги у районі проведення антитерористичної операції населенню; 4) чи мала місце заборгованість населення перед відповідачем за надані ним житлово-комунальні послуги.

30. Апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення пені та штрафу, виходив з того, що на правовідносини, які виникли між сторонами у даній справі, поширюється дія мораторію, встановленого статтею 2 Закону, щодо нарахування та стягнення штрафних санкцій, з посиланням на те, що статутом відповідача, поряд з основними видами діяльності, які зареєстровано в ЄДР, передбачено надання послуг енергопостачання, що не було прийнято до уваги судом першої інстанції, а також прийняття до уваги обставин подання відповідачем звітності до НКРЕ за спеціальною Формою №4-НКРЕ, затвердженою Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг 04.10.2012 року №1257 (в редакції Постанови НКРЕ №1873 від 25.06.2015), з якої вбачається, що відповідачем надавалися послуги населенню (т. 1, а.с. 173-217).

31. Суд не погоджується з висновками апеляційного суду в частині повного звільнення відповідача від сплати штрафу та пені, з огляду на таке.

31.1. Відповідно до статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" - житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Виконавець - це суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

31.2. Згідно із статтею 1 Закону України "Про електроенергетику", виробництво електричної енергії - це господарська діяльність, пов'язана з перетворенням енергетичних ресурсів будь-якого походження, у тому числі альтернативних джерел енергії, на електричну енергію за допомогою технічних засобів з метою її продажу на підставі договору, а преамбулою до Договору між членами Оптового ринку електричної енергії України від 15.11.1996 визначено, що виробником електричної енергії є юридична особа, яка отримала ліцензію на право здійснення підприємницької діяльності з виробництва електричної енергії, є Стороною цього Договору і дотримується тих положень цього Договору, які поширюються на його діяльність як Сторони цього Договору і/або як члена ринку.

31.3. Інструкцією щодо заповнення форми звітності №4-НКРЕКП (місячна) "Звітні та розрахункові дані про корисний відпуск електричної енергії за групами та класами споживачів", затвердженою Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 04.10.2012 №1257 (в редакції постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.03.2017 №437) передбачено обов'язок суб'єктів господарювання, які отримали ліцензію на право здійснення господарської діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом (далі - ліцензіати), заповнювати та щомісячно подавати до Національної комісії форми звітності N№4-НКРЕКП (місячна) "Звітні та розрахункові дані про корисний відпуск електричної енергії за групами та класами споживачів".

Разом з тим, відповідачем не надано суду доказів отримання ліцензії на право здійснення господарської діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, надані ним копії звітів за формою №4 - НКРЕКП не засвідчено належним чином та відсутні докази їх подання НКРЕ (т. 1, а.с. 173-217).

З огляду на прийняття до уваги зазначених доказів, які є неналежними за своєю правовою природою, Суд вважає висновки апеляційного суду необґрунтованими, а висновки суду першої інстанції такими, що прийняті з правильним застосуванням норм процесуального права на предмет оцінки наданих відповідачем доказів згідно із статтею 4-3 ГПК України (в редакції, що діяла на час прийняття рішення судом першої інстанції). Суд зазначає, що матеріали справи не місять жодних договорів, які б укладались між відповідачем, як виконавцем послуг із постачання електричної енергії, та споживачами таких послуг, які проживають на території, що підпадає під регулювання Закону України №85-VIII. Відтак, застосування мораторію на нарахування пені та інших штрафних санкцій щодо відповідача, як підприємства, що є виконавцем/виробником житлово-комунальних послуг та надає їх в районі проведення антитерористичної операції згідно з частиною 2 статті 2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси", є необґрунтованим.

А.3. Мотиви відхилення доводів касаційної скарги

32. Суд приймає до уваги доводи скаржника ДП "Енергоринок" згідно з пунктами 12-15 мотивувальної частини постанови, що випливає з висновків відповідно до пунктів 25-31 мотивувальної частини даної постанови.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

33. Відповідно до статті 312 ГПК України, суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

34. З огляду на таке, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає правильним скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.12.2017 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу в розмірі 33 343, 15 грн. та 3 937 464, 38 грн. пені, залишити в силі рішення Господарського суду Донецької області від 10.05.2017 у справі №905/420/17.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 308, 312, 315 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147-VІІI від 03.10.2017, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Енергоринок" задовольнити.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.12.2017 у справі №905/420/17 скасувати в частині відмови у стягненні з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля" на користь Державного підприємства "Енергоринок" 33 343, 15 грн. штрафу та 3 937 464, 38 грн. пені.

Рішення Господарського суду Донецької області від 10.05.2017 у справі №905/420/17 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді В.Г. Пєсков

В.Я. Погребняк