ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Бадюков Ю.В

12 червня 2018 р.

Справа № 820/633/18

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.

суддів - Донець Л.О. , Бенедик А.П.

за участю секретаря судового засідання – Багмет А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14 березня 2018 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправними та скасування рішень, визнання дій неправомірними, -

В с т а н о в и л а:

02.02.2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, яким просить:

- визнати протиправними та скасувати наказ Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (подалі - ГУ ДФС у Харківській області, контролюючий орган, відповідач) № 5393 від 05.10.2017 року і № 6032 від 25.10.2017 року;

- визнати протиправними дії ГУ ДФС у Харківській області з проведення відносно нього позапланової невиїзної перевірки.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 05.10.2017 року ГУ ДФС у Харківській області прийнято наказ № 5393 від «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1)» (подалі – наказ № 5393), відповідно до якого з 17.10.2017 року відносно нього призначено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору за період з 01.01.1998 року по 31.12.2016 року тривалістю 10 робочих днів, тобто до 31.10.2017 року. Підставами для проведення перевірки позивача стало отримання відповідачем листа прокуратури Харківської області № 32-53вих17 від 01.06.2017 року та ненадання позивачем відповіді на письмовий запит відповідача № 2 579/С/20-40-13-12-09 від 30.06.2017 року.

25.10.2017 року відповідачем прийнято наказ № 6032 «Про внесення змін до наказу ГУ ДФС у Харківській області від 05.10.2017 року № 5393» (подалі – наказ № 6032), яким змінена дата початку перевірки з 28.11.2017 року. Підставою внесення змін до наказу № 5393 слугувала доповідна записка заступника начальника відділу планування контрольно-перевірочної роботи управління податків і зборів з фізичних осіб ОСОБА_2 № 713/20-40-13-14-07 від 17.10.2017 року.

На підставі наказів № 5393 та № 6032 відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору за період з 01.01.1998 року по 31.12.2016 року.

Позивач сказує, що при прийнятті оскаржуваних наказів та проведенні на їх підставі перевірки контролюючий орган вийшов за межі наданих йому повноважень Конституцією України та Податковим кодексом України (подалі – ПК України), внаслідок чого накази та дії підлягають визнанню протиправними і скасуванню.

Як стверджує позивач, відповідач порушив норми ПК України щодо строків давності, призначивши та провівши перевірку за період, що перевищує 1095 днів, відповідно до пункту 102.1. статті 102 ПК України.

Також зазначає, що наказом № 6032, відповідач вніс зміни до наказу № 5393 в частині дати початку податкової перевірки. Втім, ні нормами ПК України, ні іншими нормативно-правовими актами не передбачено право відповідача вносити зміни до наказу про призначення податкової перевірки та переносити дату початку такої перевірки.

Період перевірки, вказаний в наказі про призначення, охоплює час, протягом якого позивач був зареєстрований як фізична особа-підприємець (а саме з 19.09.2007 року по 26.06.2012 року та з 18.12.2015 року по 25.01.2016 року). Вважає, що Закон України від 05.04.2007 року № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (подалі - Закон № 877) має враховуватись при визначення правомірності підстав для видачі наказів № 5393 та № 6032.

За наведених обставин, приймаючи оспорювані накази, відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тобто з порушенням ст. 19 Конституції України.

Заперечуючи проти позову, ГУ ДФС у Харківській області зазначає, що контролюючі органи, за наявності підстав, мають право проводити, зокрема, документальні позапланові невиїзні перевірки за будь-який період діяльності платника податків з питань, що не були охоплені попередніми перевірками, однак при цьому, мають право визначити суму грошового зобов'язання з відповідного податку, збору (платежу) за результатами таких перевірок лише у межах 1095 днів, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Зазначає, що порушень прав та інтересів позивача щодо визначення відповідачем періоду перевірки з 01.01.1998 року по 31.12.2016 року, тобто більше ніж 1095 днів, не допущено.

Враховуючи зібрану податкову інформацію, зокрема, відомості, оприлюднені в Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (подалі - Е-декларація) та встановленням невідповідності даних щодо задекларованих доходів і статків та необхідністю встановлення даних щодо повноти нарахування і сплати податків з отриманих доходів та тих, що були спрямовані на придбання рухомого та нерухомого майна, цінних паперів, корпоративних прав та грошових коштів, відповідачем на адресу ОСОБА_1 направлено відповідний запит, який позивачем отриманий не з вини відповідача. При цьому ГУ ДФС у харківській області дотримані всі норми ПК України щодо порядку складання та надіслання такого запиту.

Таким чином, внаслідок неотримання відповіді позивача на запит контролюючого органу, у ГУ ДФС у Харківській області наявні підстави для призначення документальної позапланової перевірки.

Щодо можливості внесення змін до наказу № 5393 в частині дати початку проведення зазначає, що відповідно до положень пункту 92 Типової інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 року № 1242, зміни, що вносяться до наказу (розпорядження) оформляються окремим наказом (розпорядженням), який повинен мати такий заголовок: "Про внесення змін до наказу (розпорядження)..." із зазначенням дати, номера, назви виду розпорядчого документа, до якого вносяться зміни.

Крім того, ПК України не заборонено контролюючим органам вносити зміни до розпорядчих документів, зокрема, наказів про проведення перевірок у випадку необхідності. Тобто, позивачем помилково зазначено у позовній заяві про відсутність нормативно-правових актів, що регламентують, у т.ч. внесення змін до розпорядчих документів. Отже, виданням наказу № 6032 відповідачем не порушено як норм чинного законодавства, так і прав та інтересів позивача.

Стосовно застосування норм Закону № 877 у період з 19.09.2007 року по 26.06.2012 року та з 18.12.2015 року по 25.01.2016 рроку, коли позивач був зареєстрований як фізична особа-підприємець,з вертає увагу на те, що відповідно до ст. 2 цього Закону (у редакції, що діяла станом на вказані періоди) дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів, зокрема, контролю органами державної фіскальної служби.

За наведених обставин, просить у задоволенні позову просить відмовити.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.03.2018 року (рішення у повному обсязі виготовлено 23.03.2018 року) адміністративний позов ОСОБА_1 задоволений наступним чином: скасовано наказ ГУ ДФС у Харківській області «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1)» № 5393 від 05.10.2017 року.

Скасовано наказ ГУ ДФС у Харківській області № 6032 від 25.10.2017 року «Про внесення змін до наказу ГУ ДФС у Харківській області від 05.10.2017 року № 5393 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1)».

Визнано протиправними дії ГУ ДФС у Харківській області з проведення позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_1, оформленої актом «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки платника податків ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1) з питань повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору за період з 01.01.1998 року по 31.12.2016 року».

Судом проведений розподіл судових витрат, а саме: стягнуто з ГУ ДФС у Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь ОСОБА_1 у розмірі 2114, 40 грн.

Висновок суду першої інстанції вмотивований тим, що наказ про проведення перевірки та дії відповідача по проведенню перевірки з питань повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору за період з 01.01.1998 року по 31.12.2016 року, є протиправними, оскільки вказаний період знаходиться поза межами строку 1095 днів. В ході судового розгляду справи судом установлено, що наказ від 05.10.2017 року № 5393 є протиправним та таким, що винесений з порушенням чинного законодавства.

Крім цього, суд визначився, що за нормами ПК України у контролюючого органу відсутні повноваження щодо зміни дати початку проведення перевірки та внесення у зв’язку з цим змін до наказу про її проведення, а відтак погодився із твердженням позивача про відсутність правових підстав для внесення змін до раніше прийнятих наказів в частині зміни дати початку перевірки податковим органом платника податків.

Суд дійшов висновку що відповідач під час прийняття оскаржуваного наказу № 5393 та проведення перевірки, діяв всупереч положенням ст. 78, 79 ПК України, у зв’язку з чим вимога про визнання протиправними дії ГУ ДФС у Харківській області з проведення позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_1 також підлягає задоволенню.

Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі відповідач ГУ ДФС у Харківській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, незаконність та необґрунтованість судового рішення, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.03.2018 року та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 у повному обсязі.

Окрім доводів, наведених у запереченнях на позовну заяву, скаржник зазначає, що судом першої інстанції необґрунтовано прийнято до уваги в якості належних доказів посилання позивача на невідповідність письмового запиту, направленого на адресу останнього, приписам ПК України, зокрема ст. 73, так як вказаний вище запит ОСОБА_1 не отриманий. А отже даний доказ не може бути прийнятий судом в якості належних доказів протиправності призначення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків.

Крім того, суд першої інстанції послався на постанову ВС від 17.01.2018 року у справі № 1570/7146/12, в якій обставини є іншими ніж у даній справі. А саме, обґрунтуванням протиправності призначення перевірки стало не направлення на адресу позивача письмового запиту, в той час як у даному випадку всі норми ПК України щодо направлення такого запиту контролюючим органом дотримані, а неотримання запиту не залежало від волі відповідача.

Щодо можливості внесення змін до наказу № 5393 скаржник зазначає, що нормами ПК України не заборонено контролюючим органам вносити зміни до розпорядчих документів, зокрема, наказів про проведення перевірок у випадку необхідності. Тобто, позивачем помилково зазначено у позовній заяві та прийнято судом першої інстанції про відсутність нормативно-правових актів, що регламентують, у т.ч. внесення змін до розпорядчих документів. Виданням наказу № 6032 відповідачем не порушено як норм чинного законодавства, так і прав та інтересів позивача.

Вказує, що положення ПК України кореспондуються із нормами ч. 4 ст. 2 Закону № 877, таким чином, відповідач при прийнятті оскаржуваних наказів керувався нормами чинного законодавства та діяв у межах компетенції та у спосіб, передбачені законодавством. Однак дана обставина судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не врахована, та помилково зазначено про відсутність повноважень у контролюючого органу по внесенню змін до наказу.

Також зазначає, що період проведення перевірки, зазначений у оскаржуваних наказах та письмовому запиті, не різниться, а лише включає його також.

Заперечуючи проти доводів та вимог апеляційної скарги, позивач зазначає, що апеляційна скарга контролюючого органу є необґрунтованою, оскільки не містить доводів щодо конкретних порушень суду першої інстанції, скарга є лише дублюванням тексту відзиву проти позову. Відповідач жодним чином не спростовує аргументів наведених судом першої інстанції.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що наказ про проведення перевірки та дії відповідача з проведення перевірки за період з 01.01.1998 року по 31.12.2016 року, є протиправними, оскільки вказаний період знаходиться поза межами строку 1095 днів, який встановлений п. 102.1 ПК України. У апеляційній скарзі такий мотив суду першої інстанції не знайшов жодного відображення, що свідчить про його правильність та законність у відповідній частині.

При цьому, п. 102.2. ПК України встановлює виняток щодо застосування 1095-денного строку лише щодо можливості нарахування грошового зобов’язання, а не щодо проведення податкової перевірки.

Позивач вказує, що норми ПК України дають підстави для проведення перевірки лише за умови, що контролюючий орган попередньо направив платнику письмовий запит і такий запит можна вважати «обов’язковим» - тобто таким, який зобов’язував би платника до надання відповіді.

У зв’язку з цим, що запит відповідача № 2579/С/20-40-13-12- 09 від 30.06.2017 року складений з порушенням пункту 73.3 статті 73 ПК України, позивач звільнений від обов’язку надавати відповідь на нього, з наступних підстав: відповідач не зазначає жодних фактів порушення позивачем податкового законодавства, а лише вказує на те, що він задекларував у Е-декларації власного майна (статків), яке має значну вартість; запит не відповідає вимогам абзацу 3 пункту 73.3 статті 73 ПК України, внаслідок чого в силу абзацу 7 пункту 73.3 статті 73 ПК України незалежно від факту отримання або неотримання письмового запиту від відповідача, позивач звільнений від обов’язку надавати відповідь на нього; лист прокуратури Харківської області від 01.06.2017 року № 32-53 вих-17 не може вважатись податковою інформацією. Окремою підставою для визнання перевірки незаконною є те, що спірний запит не містить печатки відповідача.

Крім цього, нормами ПК України не передбачене право відповідача вносити зміни до наказу на проведення перевірки та, в такий спосіб, переносити дату її початку.

За наведених обставин, контролюючий орган хибно застосовує норми законодавства України, не враховуючи засади правового порядку, закріплені в статті 19 Конституції України.

За приписами статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (частина перша статті 308).

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов’язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина друга статті 308).

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Судом установлено, що контролюючим органом отримано лист від прокуратури Харківської області від 01.06.2017 року № 32-53 вих.-17, згідно якого начальника ГУ ДФС у Харківській області ОСОБА_3, зокрема, повідомлено про те, що опрацюванням відомостей Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, встановлено факти декларування у 2017 році (за минулий рік) доходів, цінного рухомого майна, транспортних засобів, нерухомого майна, грошових органів, що може свідчити про порушення податкового законодавства та можуть бути підставами за ст. 78 ПК України для проведення документальних позапланових перевірок.

Означеним листом прокуратури з метою встановлення легальності (нелегальності) походження задекларованих доходів зобов’язано контролюючий орган провести документальні позапланові перевірки повноти сплати особами, зазначеними у списку, який додається до листа, та їх податковим агентами належних сум податків до бюджету /а.с. 59-60/.

30.06.2017 року ГУ ДФС у Харківській області на адресу позивача направлений письмовий запит «Про надання інформації та її документальне підтвердження» № 2579/С/20-40-13-12-09, яким, зокрема, позивачу запропоновано, протягом 15 робочих днів наступних за днем отримання даного запиту, надати до Головного управління ДФС у Харківській області за адресою: м.Харків, вул. Пушкінська, 46 документально підтверджено інформацію (копії документів, засвідчені власним підписом) щодо:

отриманих доходів;

порядку набуття у власність нерухомого майна;

порядку набуття у власність цінних паперів та корпоративних прав;

походження грошових коштів в національній та іноземній валюті /а.с. 55-56/.

Підставою направлення означеного запиту, контролюючий орган визначив встановлення невідповідності даних щодо задекларованих доходів і статків та необхідністю встановлення даних щодо повноти нарахування і сплати податків з отриманих доходів та тих, що були спрямовані на придбання нерухомого майна (податків з об’єктів нерухомого майна), цінних паперів, корпоративних прав та грошових коштів, задекларованих позивачем в щорічній декларації особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2015 року.

Запит направлений на адерсу позивача ОСОБА_1 засобами поштового рекомендованого зв’язку, проте не отриманий останнім, про що свідчить копія поштового конверту та поштового повідомлення з відміткою пошти: «за закінченням терміну зберігання» /а.с. 57, 58/

05.10.2017 року заступником начальника ГУ ДФС у Харківській області винесений наказ № 5393 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1)» /а.с.12/.

Підставою для прийняття оскаржуваного наказу слугувала обставина отримання контролюючим органом податкової інформації про порушення платником податків ОСОБА_1 податкового законодавства (лист прокуратури Харківської області від 01.06.2017 року № 32-53вих-17), а також ненадання ним пояснень та документального підтвердження на письмовий запит ГУ ДФС у Харківській області.

На підставі означененого наказу відповідачем видано направлення на перевірку від 05.10.2017 року № 734 /а.с.14/.

Наказом заступника начальника ГУ ДФС у Харківській області від 25.10.2017 року № 6032 внесено зміни до наказу № 5393, а саме викладено п. 2 у такій редакції: « 2 Документальну позапланову невиїзну перевірку платника податків ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1) провести з 28.11.2017 року тривалістю 10 робочих днів» /а.с. 13/.

Підставою для прийняття наказу № 6032 слугувала доповідна записка заступника начальника управління – начальника відділу планування контрольно-перевірочної роботи управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС у Харківській області ОСОБА_2 від 17.10.2017 року № 713/20-40-13-14-07.

На підставі спірних наказів №№ 5393, 6032, у відповідності до вимог пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 41.1 ст. 41, п. 61.1, п. 61.2 ст. 61, пп. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79, п. 82.2 ст. 82 ПК України, ГУ ДФС у Харківській області проведена перевірка позивача ОСОБА_1 з питань повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору за період з 01.01.1998 року по 31.12.2016 року, результати якої оформлені ОСОБА_4 документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків ОСОБА_1 від 26.12.2017 року № 25507/20-40-13-14-08/2683517436 /а.с. 103-133/.

Погоджуючись із висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 75.1 ст. 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України).

Статтею 78 ПК України встановлено особливості проведення документальної позапланової перевірки.

Відповідно до п.п.78.1.1 п.78.1 ст. 78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності наступної обставини: отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов’язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Пунктом 78.4 ст. 78 ПК України закріплено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Згідно до п.73.3. ст. 73 ПК України, контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити:

1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує;

2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати;

3) печатку контролюючого органу.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:

1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

2) для визначення відповідності умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки" під час здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу та/або для визначення рівня звичайних цін у випадках, визначених цим Кодексом;

3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;

4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків:

податкової накладної покупцю або про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування;

акцизної накладної покупцю або про порушення порядку заповнення та/абопорядку реєстрації акцизної накладної;

5) у разі проведення зустрічної звірки;

6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Запит вважається належним чином врученим, якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом).

У п. 10 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року № 1245 вказано, що запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступником керівника) зазначеного органу. При цьому, у запиті мають бути обов'язково зазначені: посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; підстави для надіслання запиту; опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують.

З положень вищенаведених норм вбачається, що запит податкового органу в обов'язковому порядку повинен містити викладення визначених Податковим кодексом України підстав отримання інформації.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що у письмовому запиті про надання пояснень та їх документального підтвердження, що складається контролюючим органом на підставі п. 73.3 ст. 73 та п. 78.1.1 ст. 78 ПК України, крім наведення підстав для надіслання запиту, переліку інформації, яка запитується, та переліку документів, які пропонується надати, необхідно також обов'язково зазначати: факти, що свідчать про порушення платником податків законодавства, з наведенням конкретних норм податкового та іншого законодавства, яке порушено; відомості, які є джерелом інформації щодо конкретних фактів порушення платником податків податкового та іншого законодавства та підтверджують підстави для направлення запиту.

Такими даними можуть бути матеріали перевірок або зустрічних звірок інших платників податків, інша податкова інформація, отримана та опрацьована контролюючим органом у встановленому статтями 72 - 74 Кодексу порядку (наприклад, дані ЄРПН, податкових декларацій та додатків до них, інша інформація, що міститься в інформаційних базах контролюючого органу).

Частиною 3 п. 73.3 ст. 73 ПК України, серед підстав надсилання платнику податків письмового запиту наведено виявлення фактів, які свідчать про порушення платником податків податкового законодавства за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку.

Відповідно до частини першої статті 16 Закону України «Про інформацію» податкова інформація - це сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Пунктом 71.1 ст. 71 ПК України передбачено, що інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Згідно з п. 61.1 ст. 61 ПК України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Крім того, у відповідності до абзацу 7 п. 73.3 ст. 73 ПК України платник податків звільняється від обов’язку надавати відповідь на запити лише у тому разі, якщо запит складено з порушенням вимог, визначених п. 73.3 ст. 73 ПК України.

Як встановлено у судовому засіданні, у письмовому запиті № 2579/С/20-40-13-12-09 від 30.06.2017 року у позивача запитувалась інформація, відносно даних щодо повноти нарахування і сплати податків з отриманих доходів та тих, що були спрямовані на придбання нерухомого майна (податків з об’єктів нерухомого майна), цінних паперів, корпоративних прав та грошових коштів, задекларованих позивачем в щорічній декларації особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2015 року та не наведено виявлення фактів, які свідчать про порушення платником податків податкового законодавства за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку.

Колегія суддів зазначає, що декларування доходів та будь-якого майна у значних розмірах не свідчить про порушення платниками податків податкового законодавства, навпаки, таке декларування є обов’язком платника податків та не є підставою для проведення перевірки.

Особливості регулювання проведення документальної невиїзної перевірки, встановлені статтею 79 ПК України.

Відповідно до пункту 79.1 статті 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Згідно з пунктом 78.4 статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

З аналізу вказаних норм убачається, що проведення документальної позапланової невиїзної перевірки не виключає необхідності дотримання загальних вимог до наявності підстав та порядку проведення документальних позапланових перевірок, зокрема, право на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків надається лише у випадку, коли останньому до початку проведення зазначеної перевірки було надіслано рекомендованим листом із повідомленням про вручення чи вручено під розписку копію наказу про проведення зазначеної перевірки.

Крім того колегія суддів зазначає, що за правилами пункту 79.2 статті 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Таким чином, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу керівника контролюючого органу та за наявності підстав для її проведення; у свою чергу можливість для прийняття наказу про проведення документальної позапланової перевірки на підставі підпунктів 78.1.1 та 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України виникає за умови ненадання платником пояснень та їх документального підтвердження на письмовий запит контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня отримання запиту.

Верховний Суд України у постановах від 27.01.2015 року у справі № 21-425а14 та від 09.02.2016 року у справі № 826/5689/13-а виклав наступну правову позицію:

«Нормами ПК, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та пункту 79.2 статті 79 ПК України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої».

Цю позицію підтримано і в постановах Верховного Суду від 17.01.2018 року у справі № 1570/7146/12, від 06.03.2018 року у справі №805/2307/17-а, від 05.06.2018 року у справі № 826/4156/14.

Згідно з пунктом 79.3 статті 79 ПК України присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова. Проте підпунктом 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 ПК України платник податків має право бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, а відтак з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до початку її проведення.

Крім того, колегія суддів зазначає, що п. 102.1 ст. 102 ПК України передбачено, що контролюючий орган має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Як убачається зі змісту оскаржуваного наказу № 5393, проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_1, здійснюється за період з 01.01.1998 року по 31.12.2016 року, тобто поза межами строків, встановлених п. 102.1 ст. 102 ПК України.

Крім того, у письмовому запиті № 2579/С/20-40-13-12-09 від 30.06.2017 року у позивача запитувалась інформація лише за 2015 рік, проте перевірку призначено за інший період.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За наведних обставин, колегія суддів зазначає, що наказ № 5393, є протиправними, оскільки означений період знаходиться поза межами строку 1095 днів.

Щодо позовної вимоги про скасування наказу № 6032 колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 78.4. ст. 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Пунктом 78.6 ст. 78 ПК України строки проведення документальної позапланової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу.

Статтею 82 ПК України закріплено строки проведення виїзних перевірок, а саме:

82.1. Тривалість перевірок, визначених у статті 77цього Кодексу, не повинна перевищувати 30 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - 10 робочих днів, інших платників податків - 20 робочих днів.

Продовження строків проведення перевірок, визначених у статті 77 цього Кодексу, можливе за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу не більш як на 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - не більш як на 5 робочих днів, інших платників податків - не більш як на 10 робочих днів.

82.2. Тривалість перевірок, визначених у статті 78 цього Кодексу, не повинна перевищувати 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - 5 робочих днів, для фізичних осіб - підприємців, які не мають найманих працівників, за наявності умов, визначених в абзацах третьому - восьмому цього пункту, - 3 робочі дні, інших платників податків - 10 робочих днів.

Продовження строків проведення перевірок, визначених у статті 78 цього Кодексу, можливе за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу не більш як на 10 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - не більш як на 2 робочих дні, інших платників податків - не більш як на 5 робочих днів.

Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у підпункті 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, для фізичних осіб - підприємців, які не мають найманих працівників, проводиться у строк, визначений абзацом першим цього пункту, за наявності за два останні календарні роки одночасно таких умов:

платником податку подано податкову декларацію про відсутність доходів від провадження господарської діяльності;

платник податку не зареєстрований як платник податку на додану вартість;

в контролюючих органах відсутня податкова інформація щодо:

використання платником податку найманої праці фізичних осіб;

відкритих платником податку рахунків у банках та інших фінансових установах.

82.3. Тривалість перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, не повинна перевищувати 10 діб.

Продовження строку таких перевірок здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу не більш як на 5 діб.

Підставами для подовження строку перевірки є:

82.3.1. заява суб'єкта господарювання (у разі необхідності подання ним документів, які стосуються питань перевірки);

82.3.2. змінний режим роботи або підсумований облік робочого часу суб'єкта господарювання та/або його господарських об'єктів.

82.4. Проведення документальної виїзної планової та позапланової перевірки великого платника податків може бути зупинено за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що оформляється наказом, копія якого не пізніше наступного робочого дня вручається платнику податків або його уповноваженому представнику під розписку, або надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, з подальшим поновленням її проведення на невикористаний строк.

Зупинення документальної виїзної планової, позапланової перевірки перериває перебіг строку проведення перевірки в разі вручення платнику податків або його уповноваженому представнику під розписку або надіслання платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про зупинення документальної виїзної планової, позапланової перевірки.

При цьому, перевірка може бути зупинена на загальний строк, що не перевищує 30 робочих днів, а в разі необхідності проведення експертизи, отримання інформації від іноземних державних органів щодо діяльності платника податків, завершення розгляду судом позовів з питань, пов'язаних з предметом перевірки, відновлення платником податків втрачених документів перевірка може бути зупинена на строк, необхідний для завершення таких процедур.

Загальний термін проведення перевірок, визначених у пунктах 200.10 та 200.11 статті 200 цього Кодексу, з урахуванням установлених цим пунктом строків зупинення не може перевищувати 60 календарних днів.

З аналізу наведених норм ПК України слід дійти висновку про відсутність у контролюючого органу повноважень щодо зміни дати початку проведення перевірки та внесення у зв’язку з цим змін до наказу про її проведення, а відтак, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про обґрунтованість вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування наказу ГУ ДФС у Харківській області № 6032.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач, під час прийняття оскаржуваних наказів контролюючого органу, діяв всупереч положенням ст. 78, 79 ПК України, у зв’язку з чим вимога позивача про визнання протиправними дії ГУ ДФС у Харківській області з проведення позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_1 також підлягає задоволенню.

Інші доводи та заперечення сторін на висновки колегії суддів не впливають.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення &l ; &g7; суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 316 КАС України).

Підстави, передбачені ст. 139 КАС України, для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі наведеного, керуючись 292, 293, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14 березня 2018 року, - без змін.

Постанова Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття. Учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених Кодексом адміністративного судочинства України. Касаційна скарга на судове рішення подається безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя

(підпис)

ОСОБА_5

Судді

(підпис) (підпис)

ОСОБА_6 ОСОБА_4

Постанова у повному обсязі складена і підписана 22 червня 2018 року.