ПОСТАНОВА

Іменем України

21 червня 2018 року

Київ

справа №465/7118/15-а

адміністративне провадження №К/9901/11679/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 465/7118/15-а

за позовом ОСОБА_2

до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області

про скасування постанов

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-транспортне підприємство "Бодекс"

на постанову Франківського районного суду міста Львова у складі судді Ванівського Ю.М. від 27 січня 2016 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Шавеля Р.М., Костіва М.В., Бруновської Н.В. від 20 квітня 2016 року,

В С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

30 жовтня 2015 року ОСОБА_2 (далі за текстом - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області, в якому просив скасувати винесені 22 жовтня 2015 року головним інспектором будівельного нагляду Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області Корвацьким І.Я. постанови №№ 1ф/134-ф/пз, 1ф/135-ф/пз, 1ф/136-ф/пз, 1ф/137-ф/пз по справах про адміністративні правопорушення та закрити вказані адміністративні провадження.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Франківського районного суду м. Львова від 27 січня 2016 року позов задоволено. Скасовані постанови відповідача №№ 1ф/134-ф/пз, 1ф/135-ф/пз, 1ф/136-ф/пз, 1ф/137-ф/пз по справах про адміністративні правопорушення та закрито вказані адміністративні провадження.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2016 року постанову суду першої інстанції скасовано. Прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з наступного.

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Законами України «Про архітектурну діяльність» від 20 травня 1999 року № 687-XIV (далі за текстом - Закон № 687-XIV), «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року № 3038-VI (далі за текстом - Закон № 3038-VI), Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою КМ України № 553 від 23 травня 2011 року (у редакції, чинній на момент виникнення спору).

Відповідно до статті 1 Закону № 687-XIV замовник це - фізична або юридична особа, яка має у власності або у користуванні земельну ділянку, подала у встановленому законодавством порядку заяву (клопотання) щодо її забудови для здійснення будівництва або зміни (у тому числі шляхом знесення) об'єкта містобудування.

Пунктом 4 статті 1 Закону № 3038-VI визначено, зокрема: замовник це - фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву;

Частинами п'ятою та шостою статті 26 Закону № 3038-VI встановлено, що право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації. Проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; 6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 34 Закону № 3038-VI - замовник має право виконувати будівельні роботи після реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до I - III категорій складності.

Таким чином, враховуючи факт реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-транспортне підприємство "Бодекс" (далі за текстом - ТОВ «ВТП Бодекс» або скаржник) декларацій про початок виконання будівельних робіт, в яких воно самостійно визначило себе замовником будівництва, останнє вірно визначено органами архбудконтролю замовником згаданого будівництва.

При цьому, факт виникнення цивільно-правових відносин з іншими особами щодо проведення будівництва не мають значення для перевірки у сфері архбудконтролю.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач є уповноваженим представником ТОВ «ВТП Бодекс» та діє на підставі довіреності від 30 вересня 2015 року; останній був присутній і представляв інтереси замовника будівництва під час складання актів про недопуск до перевірки та протоколів про адміністративні правопорушення. Складені документи він підписав, зауважень не висловлював, свої повноваження на представництво у розглядуваних відносинах не заперечував.

Суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що відповідачем правомірно, у межах своєї компетенції та в порядку, визначеному законом, складені вищевказані акти, протоколи про адміністративні правопорушення, а також винесені 22 жовтня 2015 року постанови №№ 1ф/134-ф/пз, 1ф/135-ф/пз, 1ф/136-ф/пз, 1ф/137-ф/пз по справах про адміністративні правопорушення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішенням судів першої та апеляційної інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права, Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-транспортне підприємство "Бодекс" звернулося із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Франківського районного суду міста Львова від 27 січня 2016 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2016 року, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга подана 24 жовтня 2016 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 грудня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі № 465/7118/15-а, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.

Згідно з пунктом 4 Перехідних положень КАС України касаційні скарги на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 січня 2018 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, а саме: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Гриціва М.І. та Коваленко Н.В.

Верховний Суд ухвалою від 06 червня 2018 року прийняв до провадження адміністративну справу № 465/7118/15-а та призначив її до розгляду ухвалою від 18 червня 2018 року в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів на 21 травня 2018 року.

У касаційній скарзі клопотань заявлено не було.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 03 липня 2015 року ТОВ «ВТП Бодекс», представником якого є позивач, подані і зареєстровані в органах архбудконтролю декларації про початок виконання будівельних робіт, а саме: № ЛВ 083151840212 «Багатоквартирного житлового будинку фіз. вбудовано-прибудованими приміщеннями по вул. Кульпарківській, 230а» (будинок № 1 на генплані); № ЛВ 083151840211 «Багатоквартирного житлового будинку фіз. вбудовано-прибудованими приміщеннями по вул. Кульпарківській, 230а» (будинок № 2 на генплані); № ЛВ 083151840209 «Багатоквартирного житлового будинку фіз. вбудовано-прибудованими приміщеннями по вул. Кульпарківській, 230а» (будинок № 3 на генплані); № ЛВ 083151840208 «Багатоквартирного житлового будинку фіз. вбудовано-прибудованими приміщеннями по вул. Кульпарківській, 230а» (будинок № 4 на генплані).

06 жовтня 2015 року керівником Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області видано направлення № 05-1049-б/н на проведення позапланової перевірки щодо будівництва багатоповерхового будинку із вбудовано-прибудованими приміщеннями по вул. Кульпарківській, 230а у м. Львові.

08 жовтня 2015 року, в результаті недопущення посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю на об'єкти будівництва, підприємства будівельної галузі для виконання покладених на них функцій, відповідачем складені акти №№ 33/1-ф, 33/2-ф, 33/3-ф, 33/4-ф.

В цей же день відносно позивача складені протоколи №№ 33/1-ф, 33/2-ф, 33/3-ф, 33/4-ф про адміністративні правопорушення, які виразилися у недопущенні посадових осіб Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області на об'єкти будівництва, чим порушив приписи пункту 1 частини четвертої статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та підпункту 1 пункту 11 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою КМ України № 553 від 23 травня 2011 року.

На цій підставі 22 жовтня 2015 року головним інспектором будівельного нагляду Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області Корвацьким І.Я. винесені постанови №№ 1ф/134-ф/пз, 1ф/135-ф/пз, 1ф/136-ф/пз, 1ф/137-ф/пз по справах про адміністративні правопорушення, згідно яких ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 188-42 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі за текстом - КУпАП) та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 5950 грн. (по кожній постанові).

Не погоджуючись з вказаними постановами, позивач звернувся до суду з позовом.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга обґрунтована тим, що відповідно до частини другої статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) ТОВ ВТП "Бодекс" мало брати участь у справі № 465/7118/15-а в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору. Незалучення та навіть неповідомлення судами ТОВ ВТП "Бодекс" про справу № 465/7118/15-а є процесуальним порушенням, яке позбавило останнього можливості захистити свої права у даній справі. Крім того, це призвело до неможливості для ТОВ ВТП "Бодекс" належним чином захистити свої права. Зокрема, відповідачі у справі № 813/6011/15 посилалися на обставини, які встановлені щодо ТОВ ВТП "Бодекс" у справі № 465/7118/15-а.

Позивачем по справі направлено на адресу суду Пояснення від 22 лютого 2017 року, в яких він просить касаційну скаргу ТОВ ВТП "Бодекс" задовольнити повністю, скасувати постанову Франківського районного суду міста Львова від 27 січня 2016 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2016 року, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідачем заперечень чи відзиву на касаційну скаргу ТОВ ВТП "Бодекс" не подано, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не є перешкодою для касаційного перегляду.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД

Норми матеріального права, в цій справі, суд застосовує в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до статті 1 Закону № 687-XIV замовник це - фізична або юридична особа, яка має у власності або у користуванні земельну ділянку, подала у встановленому законодавством порядку заяву (клопотання) щодо її забудови для здійснення будівництва або зміни (у тому числі шляхом знесення) об'єкта містобудування.

Пунктом 4 статті 1 Закону № 3038-VI визначено, зокрема: замовник це - фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву;

Частинами п'ятою та шостою статті 26 Закону № 3038-VI встановлено, що право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації. Проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; 6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 34 Закону № 3038-VI - замовник має право виконувати будівельні роботи після реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до I - III категорій складності.

Згідно зі статтею 41 Закону № 3038-VI державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Орган державного архітектурно-будівельного контролю розглядає відповідно до закону справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності. Посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право, зокрема, безперешкодного доступу до місць будівництва об'єктів та до об'єктів, що підлягають обов'язковому обстеженню; складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону; проводити перевірку відповідності виконання підготовчих та будівельних робіт вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил, затвердженим проектним вимогам, рішенням, технічним умовам, своєчасності та якості проведення передбачених нормативно-технічною і проектною документацією зйомки, замірів, випробувань, а також ведення журналів робіт, наявності у передбачених законодавством випадках паспортів, актів та протоколів випробувань, сертифікатів та іншої документації.

Відповідно до Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою КМУ № 553 від 23 травня 2011 року:

державний архітектурно-будівельний контроль відповідно до повноважень, визначених статтею 7 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», здійснюється такими органами державного архітектурно-будівельного контролю: виконавчими органами з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад; структурними підрозділами з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських держадміністрацій; Держархбудінспекцією (пункт 1);

державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється посадовими особами органів державного архітектурно-будівельного контролю відповідно до їх посадових інструкцій та функціональних повноважень (пункт 3);

державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом (пункт 5);

державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб'єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об'єкт будівництва (пункт 9);

у разі відмови суб'єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, у допуску посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю до проведення перевірки складається відповідний акт (пункт 12);

суб'єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, зобов'язаний: допускати посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю до проведення перевірки за умови дотримання порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю; виконувати вимоги органу державного архітектурно-будівельного контролю щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності; подавати документи, пояснення, довідки, відомості, матеріали з питань, що виникають під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю (пункт 14).

Нормами статті 244-6 КУпАП визначено, що органи державного архітектурно-будівельного контролю розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил під час будівництва, порушенням законодавства під час планування та забудови територій та невиконанням законних вимог (приписів) посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю (статті 96, 96-1 (крім частин третьої - п'ятої), частини перша та друга статті 188-42).

Від імені органів державного архітектурно-будівельного контролю розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право: керівники виконавчих органів з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад - щодо об'єктів, розташованих в межах населених пунктів (статті 96, 96-1 (крім частин третьої - п'ятої), частини перша та друга статті 188-42); керівники структурних підрозділів з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій - щодо об'єктів, розташованих в межах міст Києва та Севастополя (статті 96, 96-1 (крім частин третьої - п'ятої), частини перша та друга статті 188-42); головні інспектори будівельного нагляду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі - щодо об'єктів, розташованих на території кількох адміністративно-територіальних одиниць, за межами населених пунктів та в межах населених пунктів, в яких не утворено органів державного архітектурно-будівельного контролю (статті 96, 96-1 (крім частин третьої - п'ятої), частини перша та друга статті 188-42).

Орган державного архітектурно-будівельного нагляду розглядає справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням законодавства з питань надання документів, необхідних для здійснення будівництва, невиконанням законних вимог (приписів) головних інспекторів будівельного нагляду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі (частини третя - п'ята статті 96-1, частина третя статті 188-42).

Від імені органу державного архітектурно-будівельного нагляду розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право головні інспектори будівельного нагляду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі (частини третя - п'ята статті 96-1, частина третя статті 188-42).

Відповідно до частини другої статті 188-42 КУпАП недопущення посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю на об'єкти будівництва під час здійснення ними державного архітектурно-будівельного контролю, тягне за собою накладення штрафу від трьохсот до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів касаційної скарги і висновків суду апеляційної інстанції

Надаючи правову оцінку доводам касаційної скарги та висновкам суду апеляційної інстанції, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Відповідно до положень частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону № 687-XIV замовник це - фізична або юридична особа, яка має у власності або у користуванні земельну ділянку, подала у встановленому законодавством порядку заяву (клопотання) щодо її забудови для здійснення будівництва або зміни (у тому числі шляхом знесення) об'єкта містобудування.

Пунктом 4 статті 1 Закону № 3038-VI визначено, зокрема, що замовник це - фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву;

Частинами п'ятою та шостою статті 26 Закону № 3038-VI встановлено, що право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації. Проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; 6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 34 Закону № 3038-VI - замовник має право виконувати будівельні роботи після реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до I - III категорій складності.

Таким чином, враховуючи факт реєстрації ТОВ «ВТП Бодекс» декларацій про початок виконання будівельних робіт, в яких воно самостійно визначило себе замовником будівництва, останнє вірно визначено органами архбудконтролю замовником згаданого будівництва.

При цьому, факт виникнення цивільно-правових відносин з іншими особами щодо проведення будівництва не мають значення для перевірки у сфері архбудконтролю.

Судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що позивач є уповноваженим представником ТОВ «ВТП Бодекс» та діє на підставі довіреності від 30 вересня 2015 року; останній був присутній і представляв інтереси замовника будівництва під час складання актів про недопуск до перевірки та протоколів про адміністративні правопорушення. Складені документи він підписав, зауважень не висловлював, свої повноваження на представництво у розглядуваних відносинах не заперечував.

Відповідно до статті 239 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

Тому, Верховний Суд вважає, що доводи ТОВ «ВТП Бодекс» викладені в касаційній скарзі є безпідставними.

Верховний Суд проаналізував у сукупності положення законів України «Про архітектурну діяльність», «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою КМ України № 553 від 23 травня 2011 року (у редакції, чинній на момент виникнення спору), статей 188-42, 244-6 КУпАП вважає, що суд апеляційної інстанції прийшов до правильного висновку, що відповідачем правомірно, у межах своєї компетенції та в порядку, визначеному законом, складені акти №№ 33/1-ф, 33/2-ф, 33/3-ф, 33/4-ф від 08 жовтня 2015 року, протоколи про адміністративні правопорушення №№ 33/1-ф, 33/2-ф, 33/3-ф, 33/4-ф від 08 жовтня 2015 року, а також винесені 22 жовтня 2015 року постанови №№ 1ф/134-ф/пз, 1ф/135-ф/пз, 1ф/136-ф/пз, 1ф/137-ф/пз по справах про адміністративні правопорушення.

Доводи касаційної скарги не містять належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведені висновки судів. У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки апеляційного суду та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 40 справи "Пономарьов проти України" (№ 3236/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що "право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру.

Суд, також, звертає увагу на те, що здійснюючи судочинство Європейський суд з прав людини в рішенні від 18 липня 2006 р. у справі «Проніна проти України» зазначив, що за змістом пункту 1 статті 6 Конвенції суди зобов'язані обґрунтувати свої рішення, проте це не може сприйматись як вимога давати детальну відповідь на кожен довод. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру ухвалюваного рішення (CASE OF Svetlana Vladimirovna PRONINA against Ukraine, аpplication no. 63566/00).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду апеляційної інстанцій у справі.

Тому рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягає скасуванню, оскільки суд апеляційної інстанції, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскарженому судовому рішенні повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення суду апеляційної інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-транспортне підприємство "Бодекс" залишити без задоволення.

Постанову Франківського районного суду міста Львова від 27 січня 2016 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.І. Гриців

Н.В. Коваленко