ПОСТАНОВА

Іменем України

20 червня 2018 року

Київ

справа №825/203/16

провадження №К/9901/12610/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Смоковича М.І.,

суддів: Білоуса О.В., Стрелець Т.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу № 825/203/16

за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про стягнення середнього заробітку, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду прийняту 29 лютого 2016 року у складі головуючого судді - Кашпур О.В., та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду, постановлену 19 травня 2016 року у складі колегії суддів: головуючого - Бабенка К.А., суддів: Кузьменко В.В., Степанюка А.Г.,

в с т а н о в и в :

У січні 2016 року ОСОБА_2 (далі також - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (далі також - відповідач), в якому просив:

стягнути з Державної податкової адміністрації в Чернігівській області на його користь середній заробіток за період з 02 лютого 2007 року по 12 лютого 2010 року;

допустити негайне виконання постанови в межах суми стягнення за січень 2010 року в розмірі 5 802,03 гривень;

встановити строк для подання відповідачем до суду звіту про виконання постанови, зокрема щодо постанови, що підлягає негайному виконанню;

стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правову допомогу в сумі 1000,00 гривень.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що Державною податковою адміністрацією в Чернігівській області видано наказ №133-о від 29 травня 2007 про поновлення ОСОБА_2 на посаді першого заступника начальника міжрайонної державної податкової інспекції-начальника міжрайонного головного відділу податкової міліції Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції, однак до виконання службових обов'язків роботодавець його не допустив, робочим місцем не забезпечив, службове посвідчення не видав, причиною роботодавець зазначав - на момент поновлення, відсутня посада першого заступника начальника міжрайонної державної податкової інспекції-начальника міжрайонного головного відділу податкової міліції Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції.

Таким чином фактично ДПА в Чернігівській області не було виконано рішення суду про поновлення його на займаній посаді.

Позивач зазначає, що згідно із статті 236 Кодексу законів про працю України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Чернігівський окружний адміністративний суд постановою від 29 лютого 2016 року, залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2016 року, позов задовольнив.

Стягнув з Головного управління Державної фіскальної служби України в Чернігівській області на користь ОСОБА_2 середнього заробіток за період з 02 лютого 2007 року по 12 лютого 2010 року включно в сумі 207 909 (двісті сім тисяч дев'ятсот дев'ять) гривень 67 копійок.

Постанову в частині стягнення на користь ОСОБА_2 середнього заробітку, в межах суми за один місяць в розмірі 5 802 (п'ять тисяч вісімсот дві) гривень 03 копійки допустив до негайного виконання.

Зобов'язав Головне управління Державної фіскальної служби України в Чернігівській області у місячний строк подати до суду звіт про виконання судового рішення в частині, що підлягає негайному виконанню.

Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

31 січня 2018 року касаційна скарга Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах, яка ухвалою судді-доповідача від 01 лютого 2018 року прийнята до провадження.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судами встановлено, що ОСОБА_2, з 01 грудня 1996 до 26 грудня 2005 року проходив службу в органах податкової міліції України.

Має звання підполковника податкової міліції.

Починаючи з 20 березня 2003 року обіймав посаду першого заступника начальника інспекції - начальника міжрайонного головного відділу податкової міліції Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції.

Наказом Державної податкової адміністрації в Чернігівській області від 26 грудня 2005 року № 313-о «Про звільнення через скорочення штатів», підполковника податкової міліції ОСОБА_2, першого заступника начальника інспекції - начальника міжрайонного головного відділу податкової міліції Чернігівської МДПІ, звільнено з посади та служби в податковій міліції в запас (з постановкою на військовий облік) по п. 64 «г» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР.

Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 01 лютого 2007 року по справі № 2-а-7/07 за позовом ОСОБА_2 до ДПА в Чернігівській області, за участю третьої особи - ДПА України, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на службі та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу:

визнано незаконним та скасовано наказ ДПА в Чернігівській області від 26 грудня 2005 року № 313-о «Про звільнення через скорочення штатів»;

ОСОБА_2 поновлено з 26 грудня 2005 року на службі в податковій міліції на посаді першого заступника начальника МДПІ - начальника міжрайонного головного відділу податкової міліції Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції;

стягнено з ДПА в Чернігівській області на користь ОСОБА_2 23 848,56 грн. у відшкодування середнього грошового забезпечення за період вимушеного прогулу.

В частині поновлення позивача на службі в податковій міліції на посаді першого заступника начальника МДПІ - начальника міжрайонного головного відділу податкової міліції Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції, а також стягнення 1 794,90 гривень середнього місячного грошового забезпечення постанову допущено до негайного виконання.

Постановою Апеляційного суду Чернігівської області від 19 березня 2007 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 вересня 2009 року постанова Деснянського районного суду м. Чернігова від 01 лютого 2007 року у наведеній частині залишена без змін.

На виконання постанов Деснянського районного суду м. Чернігові від 01 лютого 2007 року та Апеляційного суду Чернігівської області від 19 березня 2007 року ДПА в Чернігівській області було видано наказ № 133-о від 29 травня 2007 року «Про скасування наказу ДПА в Чернігівській області від 26 грудня 2005 року № 313-о», відповідно до якого наказ ДПА в Чернігівській області від 26 грудня 2005 року № 313-о «Про звільнення через скорочення штатів» - скасовано; поновлено підполковника податкової міліції ОСОБА_2 на посаді першого заступника начальника інспекції - начальника міжрайонного головного відділу податкової міліції Чернігівської МДПІ.

Згідно із частиною першою статті 77 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, за який позивач просить стягнути середній заробіток, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується негайно.

Виконання рішення вважається завершеним з моменту фактичного допущення зазначеного працівника до виконання попередніх обов'язків на підставі відповідного акта органу, що прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника.

Вирішуючи справу по суті та повністю задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того що, ДПА в Чернігівській області не було фактично виконано рішення суду про поновлення ОСОБА_2 на займаній посаді в період з 02 лютого 2007 року по 12 лютого 2010 року не з вини працівника, а з вини роботодавця, тому відповідно до статті 236 Кодексу законів про працю України на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню сума середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення. Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення на його користь середнього заробітку в сумі 207 909,67 гривень за період затримки виконання судового рішення з 02 лютого 2007 року по 12 лютого 2010 року підлягають задоволенню.

Зазначена позиція була підтримана і Київським апеляційним адміністративним судом, який переглянув постанову суду першої інстанції та залишив її без змін.

Верховний Суд висновки судів попередніх інстанцій вважає вірними та такими, що зроблені на підставі правильно застосованих норм матеріального та процесуального права, та зазначає наступне.

Судами встановлено, що при прийнятті відповідачем наказу від 29 травня 2007 року №133-о про поновлення позивача на роботі його не було забезпечено робочим місцем; посада, на яку його було поновлено, була відсутня у штатному розписі відповідача; посадові обов'язки, які раніше виконував перший заступник начальника інспекції - начальник міжрайонного головного відділу податкової міліції Чернігівської МДПІ, виконувала інша особа, що обіймала іншу посаду (перший заступник начальника МДПІ - начальник відділу податкової міліції Чернігівської МДПІ); табелі обліку робочого часу стосовно позивача не складались; документи йому для опрацювання не надавались; будь-яких наказів та розпоряджень від начальника Чернігівської МДПІ ним не отримувалось; табельну зброю за ним не закріплювалось; грошове забезпечення йому не нараховувалось та не виплачувалось.

Зазначене вище також встановлено постановами Апеляційного суду Чернігівської області від 19 березня 2007 року у справі №22а-165/2007, Київського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2013 року у справі №825/2781/13-а та Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 липня 2014 року у справі №825/1988/14.

Згідно з частиною четвертою статті 78 КАС України (в чинній редакції) яка повністю кореспондується з частиною першою статті 72 КАС України (в редакції чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій), обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що поновлення позивача на роботі зазначеним наказом відповідача є формальним, оскільки фактично його не було забезпечено відповідними умовами праці і допущено до виконання службових обов'язків.

Відповідно до статті 236 Кодексу законів про працю України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

А згідно з п. 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, зокрема у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей. Виходячи з відкоригованої таким чином заробітної плати у розрахунковому періоді, за встановленим у пунктах 6, 7 і 8 розділу IV порядком визначається середньоденний (годинний) заробіток. У випадках, коли підвищення тарифних ставок і окладів відбулось у періоді, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток, за цим заробітком здійснюються нарахування тільки в частині, що стосується днів збереження середньої заробітної плати з дня підвищення тарифних ставок (окладів).

Відповідно до Додатків 36 до Постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» від 09 березня 2006 року 268 (в редакціях Постанов Кабінету Міністрів України від 19 липня 2006 року №84, від 12 травня 2007 року №700, від 06 лютого 2008 року №34), в період з 02 лютого 2007 року посадовий оклад першого заступника начальника державної податкової інспекції-начальника відділу податкової міліції становив - 1010 гривень; з 01 травня 2007 року - 1081 гривень; з 01 лютого 2008 року - 1567 гривень, відповідно.

Таким чином, розмір середнього заробітку позивача з 02 лютого 2007 року становить 196,83 грн./робочий день (79,12*1010/406); з 01 травня 2007 року - 210,82 грн./робочий день (79,12*1081/406); з 01 лютого 2008 року - 305,37 грн./робочий день (79,12*1567/406).

З урахуванням Листів Міністерства праці та соціальної політики України щодо розрахунку норми тривалості робочого часу від 09 жовтня 2006 року №6540/0/14-06/13, від 18 вересня 2007 року №6884/0/14-07/13, від 30 вересня 2008 року №0338/0/14-08/13, від 25 серпня 2009 року №9681/0/14-07/13, кількість робочих днів за період з 02 лютого 2007 року по 12 лютого 2010 року становить 761 робочий день.

Середній заробіток за період з 02 лютого 2007 року по 30 квітня 2007 року становить 11 809,80 грн. (60*196,83); за період з 01 травня 2007 року по 31 січня 2008 року - 40 055,80 грн. (190*210,82); з 01 лютого 2008 року по 12 лютого 2010 року - 156 044,07 грн. (511*305,37).

Таким чином загальний розмір середнього заробітку позивача за період з 02 лютого 2007 року по 12 лютого 2010 року становить 207 909,67 гривень (11809,8+40055,8+156044,07).

Отже, аналізуючи встановлені судами обставини справи, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, про наявність підстав для стягнення на користь позивача 207 909,67 гривень суми середнього заробітку за час затримки.

Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2016 року, та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2016 року цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді О. В. Білоус

Т.Г. Стрелець