ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

23 травня 2018 року, м. Дніпро

справа № 808/2483/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії: головуючий суддя: Коршун А.О. (доповідач)

судді: Панченко О.М. Чередниченко В.Є.

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06.11.2017р. у справі №808/2483/17

за позовом:

Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1

до: про:

Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

16.08.2017р. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі – ФОП ОСОБА_1В.) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області про скасування податкових повідомлень-рішень /а.с. 4-8 том 1/.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 18.08.2017р. за вищезазначеним адміністративним позовом відкрито провадження у адміністративній справі № 808/2483/17 та справу призначено до судового розгляду /а.с. 2 том 1/.

Позивач, посилаючись у позові на те, що посадовими особами відповідача у період лютий-березень 2017р. було проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове соціальне страхування за період з 01.01.2014р. по 31.12.2016р., за результатами якої складено акт №88/08-01-13-04/НОМЕР_1 від 09.03.2017р., у якому відповідачем за результатами перевірки зроблено висновки про порушення ним певних вимог податкового законодавства. Позивач, не погодившись з висновками відповідача у акті перевірки, подав заперечення, які були частково задоволені відповідачем, що підтверджується листом від 28.04.2017р., та за результатами проведеної перевірки на підставі акту перевірки №88/08-01-13-04/НОМЕР_1 від 09.03.2017р. відповідачем 05.05.2017р. були прийняті податкові повідомлення-рішення: - №0004071312, яким позивачу збільшено грошове зобов’язання з військового збору на суму 184 грн. 49 коп.; - №0004081312, яким позивачу збільшено грошове зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 1603 грн. 84 коп.; - №0004051312, яким позивачу збільшено грошове зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на суму 8057 грн. 25 коп.; - №0004061312, яким позивачу збільшено грошове зобов’язання з військового збору на суму 671 грн. 44 коп.; - №0004091312, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, у вигляді штрафної (фінансової) санкції на суму 510 грн. Позивач вважає висновки податкового органу у акті перевірки та прийняті ним за результатами перевірки 05.05.2017р. податкові повідомлення-рішення необґрунтованими та безпідставними з огляду на наступне. Так відповідач у ході перевірки зробив висновок про безпідставне віднесення до складу валових витрат за 2016 рік суму в розмірі 35810,00 грн., сплачену за отримані послуги від ТОВ «Елдеріс Україна» в сумі 16500,00 грн. (без врахування ПДВ), від ПП «Київ-Фото» в сумі 10110,00 грн. (без врахування ПДВ), від ТОВ «ЮК «Право Гарант» в сумі 7200,00 грн. (без врахування ПДВ), від ФОП ОСОБА_2 в сумі 2000,00 грн. (без врахування ПДВ), оскільки по цим операціям відсутні належним чином оформлені первинні документи, що не дає можливість встановити зв’язок використання їх позивачем у господарській діяльності, але позивач зазначає що, з урахуванням змісту господарських операцій які мали місце між ним та цими контрагентами з урахуванням виду діяльності цих контрагентів, у нього наявні усі первинні документи, що підтверджують виконання ним та його контрагентами своїх зобов’язань за укладеними договорами та подальше використання ним послуг, які надані цими контрагентами протягом перевіряємого періоду у своїй власній господарській діяльності . Щодо взаємовідносин між ним та ОСОБА_3 на підставі укладеного трудового договору №1 від 02.02.2015р., з урахуванням додаткової угоди від 03.02.2015р. до цього договору, то ОСОБА_3 було встановлено режим неповного робочого дня при неповному робочому тижні на виконання робіт з митно-брокерських послуг з оплатою праці пропорційно відпрацьованому часу, що і було здійснено позивачем. Тому просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача №0004051312, №0004061312, №0004071312, №0004081312, №0004091312 від 05.05.2017р.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 06.11.2017р. у справі № 808/2483/17 адміністративний позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 05.05.2017р. : - № НОМЕР_2, яким позивачу збільшено грошове зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на суму 8057 грн. 25 коп., у тому числі: 6445 грн. 80 коп. - за податковим зобов’язанням; 1611 грн. 45 коп. - за штрафною (фінансовою) санкцією; - №0004061312, яким позивачу збільшено грошове зобов’язання з військового збору на суму 671 грн. 44 коп., у тому числі: 537 грн. 15 коп. - за податковим зобов’язанням; 134 грн. 29 коп. - за штрафною (фінансовою) санкцією; - №0004071312, яким позивачу збільшено грошове зобов’язання з військового збору на суму 184 грн. 49 коп., у тому числі: 110 грн. 18 коп. - за податковим зобов’язанням; 74 грн. 31 коп. - за штрафною (фінансовою) санкцією; - №0004081312, яким позивачу збільшено грошове зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 1603 грн. 84 коп., у тому числі: 951 грн. 19 коп. - за податковим зобов’язанням; 652 грн. 65 коп. - за штрафною (фінансовою) санкцією; - №0004091312, яким позивачу збільшено грошове зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, у вигляді штрафної (фінансової) санкції на суму 510 грн. (суддя Прасов О.О.) / а.с. 208-214 том 1/.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції від 06.11.2017р. у даній справі, подав апеляційну скаргу / а.с. 220-232 том 1/, у якій посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду справи не було з’ясовано усі обставини, які мають значення для вирішення справи, та зроблено висновки, які суперечать зібраним у справі доказам та фактичним обставинам справи, що призвело до прийняття ним рішення з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову суду першої інстанції від 06.11.2017р. та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Адміністративна справа № 808/2483/17, разом з вищезазначеною апеляційною скаргою відповідача, надійшли до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду 19.01.2018р. / а.с. 219 том 1/.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2018р. у справі № 808/2483/17 апеляційна скарга Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06.11.2017р. у справі № 808/2483/17 була залишена без руху, оскільки не відповідала вимогам ст.. 298 КАС України, та заявнику апеляційної скарги було надано строк на усунення зазначених судом недоліків апеляційної скарги / а.с. 238 том 1/.

Відповідачем у встановлений судом строк недоліки апеляційної скарги були усунуті / а.с. 241,242 том 1/, та ухвалою суду апеляційної інстанції від 20.03.2018р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06.11.2017р. у справі № 808/2483/17 / а.с. 246 том 1/, а ухвалою суду від 26.03.2018р. справу № 808/2483/17 призначено до апеляційного розгляду у судовому засіданні / а.с. 248 том 1/.

Позивач, у письмовому відзиві на апеляційну скаргу / а.с. 3-5 том 2/, заперечував проти доводів апеляційної скарги та посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду справи було об’єктивно та повно з’ясовано усі обставини справи, які мали значення для її вирішення, та постановлено у справі обґрунтоване рішення без порушень норм чинного законодавства, просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції від 06.11.2017р. залишити без змін.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи викладені у апеляційній скарзі та просив суд апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду першої інстанції від 06.11.2017р. у даній справі скасувати та постановити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні заявлених ним позовних вимог у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, підтримав доводи викладені у письмовому відзиві позивача на апеляційну скаргу та просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції від 06.11.2017р. залишити без змін.

Заслухавши у судовому засіданні представників відповідача та позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції у даній справі в межах доводів апеляційної скарги, та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Під час розгляду даної адміністративної справи судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстровано фізичною особою-підприємцем 23.06.1994р., видами діяльності, які серед інших здійснює позивач у справі – ФОП ОСОБА_1 , є оптова торгівля годинниками та ювілейними виробами, оптова торгівля іншими товарами господарського призначення, надання інших допоміжних комерційних послуг, роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами в спеціалізованих магазинах, роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет, / а.с. 81-82 том 2/, ФОП ОСОБА_1 є платником податку на додану вартість (далі - ПДВ), індивідуальний податковий номер 2240003297 / а.с. 83 том 1/.

Посадовими особами відповідача у період з 09.02.2017р по 01.03.2017р. було проведено документальну планову виїзну перевірка фінансово-господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове соціальне страхування за період з 01.01.2014р. по 31.12.2016р., за результатами якої складено акт №88/08-01-13-04/НОМЕР_1 від 09.03.2017р. (далі – акт перевірки).

Як вбачається з наданої суду та долученої до матеріалів справи ксерокопії вищезазначеного акту перевірки / а.с. 9-26 том 1/, за результатами перевірки відповідачем зроблено висновки про порушення ФОП ОСОБА_1:

1) п.177.2, п.177.3, п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України, а саме - занижено податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на 6445,80 грн., в т.ч. за 2016р. на суму 6445,80 грн.;

2) пп.164.1.3 п.164.1 ст.164, пп.1.3 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, а саме - заниження суми утриманого військового збору з суми чистого оподатковуваного доходу за 2016р. в сумі 537,15 грн.;

3) п.2 ч.1 ст.7, п.11 ст.8, п.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а саме - заниження сум єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу за ставкою 22% в загальній сумі 7878,20 грн., у т.ч. за 2016р. в сумі 7878,20 грн.;

4) п.18.1, п.18.2 ст.18, пп.162.1.3 п.162.1 ст.162, пп.164.1.2 п.164.1 ст.164, п.167.1 ст.167, пп.168.1.1 п.168.1 ст.168, пп.171.2 «а» п.171.2 ст.171, пп.176.2 «а» п.176.2 ст.176, п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України, а саме - ФОП ОСОБА_1 не нараховано, не утримано та не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб у розмірі 951,19 грн. у т.ч. за лютий 2015р. в сумі 84,77 грн., за березень 2015р. в сумі 73,45 грн., за травень 2015р. в сумі 84,77 грн., за липень 2015р. в сумі 84,77 грн., за вересень 2015р. в сумі 84,60 грн., за жовтень 2015р. в сумі 107,91 грн., за листопад 2015р. в сумі 107,91 грн., за грудень 2015р. в сумі 38,25 грн., за лютий 2016р. в сумі 81,88 грн., за березень 2016р. в сумі 65,68 грн., за травень 2016р. в сумі 37,40 грн., за червень 2016р. в сумі 99,80 грн.;

5) пп.1.3 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, пп.164.1.2 п.164.1 ст.164, п.167.1 ст.167, пп.168.1.1, пп.168.1.2 п.168.1 ст.168, п.171.1 ст.171, пп.171.2 «а» п.171.2 ст.171, пп.176.2 «а» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, а саме - ФОП ОСОБА_1 не нараховано, не утримано та не перераховано до бюджету військовий збір у розмірі 110,18 грн. у т.ч. за лютий 2015р. в сумі 12,87 грн., за березень 2015р. в сумі 7,62 грн., за травень 2015р. в сумі 13,77 грн., за липень 2015р. в сумі 11,32 грн., за вересень 2015р. в сумі 8,47 грн., за жовтень 2015р., в сумі 13,72 грн., за листопад 2015р. в сумі 11,67 грн., за грудень 2015р. в сумі 3,97 грн., за лютий 2016р. в сумі 7,57 грн., за березень 2016р. в сумі 6,22 грн., за травень 2016р. в сумі 3,90 грн., за червень 2016р. в сумі 9,10 грн.;

6) абз.3 п.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», щодо несвоєчасного перерахування єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу за 2015 рік;

7) пп. «а» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, п.1.2, п.3.2, п.3.3, п.3.4, п.3.5 «Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015р. №4 «Про затвердження форми податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ)», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2015р. за №111/26556, а саме відображення недостовірних відомостей сум утриманого та перерахованого до бюджету податку з доходів фізичних осіб за 1 кв., 2 кв., 3 кв., 4 кв. 2015р., та 1 кв., 2 кв., 3 кв. 2016р. сум перерахування до бюджету податку на доходи з фізичних осіб, з виплачених доходів (заробітної плати) працевлаштованому працівнику .

У подальшому, на підставі вищезазначеного акту перевірки, відповідачем 05.05.2017р. було прийнято податкові повідомлення-рішення:

1) №0004071312, яким позивачу збільшено грошове зобов’язання з військового збору на суму 184 грн. 49 коп. /а.с.31-32 том 1/;

2) №0004081312, яким позивачу збільшено грошове зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 1603 грн. 84 коп. /а.с.33-34 том 1/;

3) №0004051312, яким позивачу збільшено грошове зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на суму 8057 грн. 25 коп. /а.с.27-28 том 1/;

4) №0004061312, яким позивачу збільшено грошове зобов’язання з військового збору на суму 671 грн. 44 коп. /а.с.29-30 том 1/;

5) №0004091312, яким позивачу збільшено грошове зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, у вигляді штрафної (фінансової) санкції на суму 510 грн. /а.с.35-36 том 1/,

які і є предметом оскарження у даній справі, а обґрунтованість та правомірність прийняття яких відповідачем у справі, який є органом державної виконавчої влади, а у спірних відносинах виступає у якості суб’єкта владних повноважень, є предметом дослідження у даній справі.

У судовому засіданні судом встановлено, що висновки податкового органу щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, відповідно до акту перевірки зроблені з огляду на встановлені в ході перевірки обставини стосовно того, що протягом 2016р. ФОП ОСОБА_1 здійснювалась господарська діяльність з роздрібної торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет, тому перевірку витрат, безпосередньо пов’язаних з одержанням доходу за 2016 рік у загальній сумі 2148845,53 грн. здійснено на підставі таких документів: накладних, банківських виписок, платіжних доручень, акти надання прийому передачі та інше. В ході перевірки встановлено завищення задекларованих валових витрат на суму 35810,00 грн. по колонці 6 "інші витрати включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг" (декларація від 07.02.2017р. №9269363400) ... Проведеною перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 до складу валових витрат за 2016 рік включено суму в розмірі 35810,00 грн., сплачену за отриманні послуги від ТОВ «Елдерес Україна» на суму 16500,00 грн. (без врахування ПДВ), від ПП «Київ-Фото» в сумі 10110,00 грн. (без врахування ПДВ), від ТОВ «Право Гарант ЮК» в сумі 7200,00 грн. (без врахування ПДВ), від ФОП ОСОБА_2 в сумі 2000,00 грн. (без врахування ПДВ) без належним чином оформлених первинних документів, що не дає можливість встановити зв'язок використання їх у господарській діяльності ... Проведеним аналізом змісту первинних документів - актів наданих послуг за 2016р., встановлено відсутність інформації щодо об’єму наданих послуг, що унеможливлює проведення відповідних розрахунків з урахування наданих послуг, не надано документи які підтверджують факт відображень рекламних оголошень. Таким чином, акти прийому та передачі послуг мають дефект змісту, у зв'язку з чим не відповідають дійсності, що відповідно до «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого 24.05.1995 наказом Міністерства фінансів України №88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704, спричиняє втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, що приводить до висновку стосовно неможливості отримання (доказу реального використання у послуг з реклами у господарській діяльності) зазначених послуг від ТОВ «Елдерес Україна», ПП «Київ-Фото», ТОВ «Право Гарант ЮК», ФОП ОСОБА_2 Тому, проаналізувавши відомості, що містяться у поданих платником актах та наявність дефекту змісту актів наданих послуг, відповідач приходить до висновку об’єктивно не прийняти зазначені документи як доказ отримання послуг саме від ТОВ «Елдерес Україна», ПП «Київ-Фото», ТОВ «Право Гараннт ЮК», ФОП ОСОБА_2 … Перевіркою встановлено, що між ФОП ОСОБА_1 р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 та ОСОБА_3 р.н.о.к.п.п. НОМЕР_3 … укладено … трудовий договір №1 від 02.02.2015 … Згідно наказу №1 від 29.07.2016 звільнено ОСОБА_3, митного брокера, в порядку переведення на підприємство ТОВ «СЕДА» з 29 липня 2016 року відповідно до заяви від 19.07.2016 ... В періодах з 01.04.2015 по 30.04.2015, з 01.08.2015 по 31.08.2015, з 01.01.2016 по 31.01.2016 перебувала у відпустці без збереження заробітної плати відповідно до заяв ...".

Отже вищенаведені висновки фактично свідчать про те, що податковим органом фактично поставлено під сумнів факт реальності здійснення протягом перевіряємого періоду господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ТОВ «Елдерес Україна», ПП «Київ-Фото», ТОВ «Право Гарант ЮК», ФОП ОСОБА_2, та подальше використання позивачем отриманих від цих контрагентів послуг у власній господарській діяльності, через дефектність наданих суб’єктом перевірки, позивачем у справі, під час проведення перевірки первинних документів господарським операціям з цими контрагентами на підставі якої позивачем протягом перевіряємого періоду здійснювався фінансовий облік та формувалась податкова звітність.

Але з таким висновком відповідача колегія суддів погодитись не може з огляду на наступне.

Позивачем під час проведення перевірки було надано посадовим особам відповідача документи по господарським операціям між позивачем та його контрагентами - ТОВ «Елдерес Україна», ПП «Київ-Фото», ТОВ «Право Гарант ЮК», ФОП ОСОБА_2, також копії цих документів були надані позивачем суду під час розгляду справи.

Так позивачем надано суду ксерокопію договору №01/04012016 від 04.01.2016р., який укладено між ним (Замовник) та ТОВ «Елдерес Україна» (Виконавець) , умовами цього договору передбачено надання послуг із супроводження рекламної кампанії, а саме Замовник доручає та оплачує, а Виконавець бере на себе зобов'язання надання послуг із супроводження рекламної кампанії для сайту www.simvol.com.ua в мережі Інтернет на умовах, передбачених цим Договором, далі – «Послуги», якими є супроводження рекламної кампанії проводиться в системі Google. Adwords., при цьому Виконавець під час супроводження рекламної кампанії в системі Google. Adwords надає такі види послуг: - кожного робочого дня заповнює дані аналітичної таблиці; - контролює заповнення аналітичної таблиці з боку Замовника; - щотижня проводить аналіз даних аналітичної таблиці та показники рекламних кампаній; - щотижня проводить роботу по модернізації рекламних кампаній на підставі проведеного аналізу, та інше, крім цього умовами договору передбачено здійснення Замовником авансовий платіж у розмірі 100% (сто відсотків) від загальної вартості послуги, зазначеної у п.п.1.1 Договору, а також сторонами визначено порядок здавання-приймання послуг за договором шляхом складення та підписання відповідного акту прийому-передачі наданих послуг / а.с. 41-43 том 1/, а також надано суду документи у підтвердження факту реальності надання послуг ТОВ «Елдерес Україна» за цим договором, а саме :- акти приймання-передачі наданих послуг /а.с.44-54 том 1/; - картку рахунку 631, платіжні доручення /а.с.97-109 том 1/; проведений ТОВ « Елдерес Україна» аналіз, звіт, аналітичну таблицю, приклади супроводження рекламної компанії /а.с.170-191 том 1/, які також підтверджують факт використання цих послуг позивачем у власній господарській діяльності – роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами в спеціалізованих магазинах, роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет

Щодо господарський взаємовідносин, що виникли між ФОП ОСОБА_1 (Замовник) та ФОП ОСОБА_2 (Виконавець) за договором-оферти / а.с. 55-56 том1/, то судом встановлено, що його акцептовано задля надання фізичним та юридичним особам (Замовникам) послуг комунікації, інформації і Інтернет-сервісів, онлайнових та інформаційних послуг, що надаються "FastcallAgent", доступ до яких надається на домені http://fastcallagent.com.ua і укладенням цієї угоди Замовник надає Виконавцю доручення на обробку персональних даних своїх потенційних клієнтів, яка полягає у зібранні, запису, накопленні, систематизації, зберіганні та використанні телефоних номерів та інших персональних даних відвідувачів веб-сайта(-ів) Виконавця, обробка даних здійснюється за допомогою інструментів Сервісу, виключно з метою надання послуг за цією угодою, і після укладення Договору Замовнику стає доступним Віджет - це розроблений Виконавцем програмний код, що встановлюється на веб-сайті Замовника та дозволяє отримувати Послуги Виконавця, який він може встановити на своєму веб-сайті, і позивачем надано до суду документи у підтвердження факту реальності надання послуг за цим договором і факту використання ним цих послуг у його власній господарській діяльності, а саме: акти здачі-прийомки виконаних робіт /а.с.57-58 том 1/; картку рахунку 631, платіжні доручення /а.с.94-96 том 1/; листування /а.с.139-151 том 1/.

Щодо господарських операцій позивача з ПП «Київ-Фото» основним видом діяльності якого є діяльність у сфері фотографії /а.с.192-195 том 1/, то під час розгляду справи судом встановлено, що позивачем у 2016р. було придбано послуги з виготовлення макету і друку у контрагента ПП «Київ-Фото» на суму 10110 грн. 00 коп.., а фактичне виконання контрагентом позивача цих робіт та надання таких послуг позивачу підтверджується: актами здачі-прийняття робіт з виготовлення макету і друку №ОУ-0000002 від 11.01.2016р., №ОУ-0000014 від 17.03.2016р., №ОУ-0000016 від 05.04.2016, №ОУ-0000018 від 19.04.2016р. на загальну суму 10110 грн. 00 коп. /а.с.59-62/ том 1; карткою рахунку 631, платіжними дорученнями Є/ а.с. 84-88 том 1/; зображеннями фото-макетів /а.с.196-204 том 1/, і саме цими документами також підтверджується факт використання цих послуг позивачем у власній господарській діяльності .

Щодо відносин, які виникли між ФОП ОСОБА_1 з ТОВ «Право Гарант ЮК», оподаткування яких є також предметом спору у справі, то під час розгляду справи встановлено, що між ФОП ОСОБА_1 (замовник) з ТОВ «Право Гарант ЮК» (виконавець) 05.10.2015р. укладено договір №05-10/15 про надання юридичних послуг /а.с.63-65 том 1/, умовами якого передбачено зобов’язання виконавця надати замовнику юридичні послуги щодо захисту інтересів останнього в будь-яких органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності, та підпорядкування, а також в господарських, адміністративних судах та судах загальної юрисдикції України у всіх судових інстанціях, надавати консультативні та дорадчі послуги з питань застосування чинного законодавства України під час здійснення підприємницької діяльності, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити такі Послуги, вартість юридичних послуг, що надаються на умовах цього Договору, визначається у Прайс-листі (додаток 1), який є невід'ємною частиною цього Договору, та підтвердження факту надання цим контрагентом позивачу таких послуг, їх вартість та використання позивачем цих послуг у власній діяльності позивачем надано: - прайс-лист, акти прийому-передачі виконаних робіт /а.с.66-70 том 1/; картку рахунку 631, платіжні доручення /а.с.89-93 том 1/; листування /а.с.154-165 том 1/.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, і як зазначено колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 31.03.2015р. (справа №21-15а15) для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської діяльності, визначальною ознакою якої є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. За відсутності ж факту придбання товарів (робіт, послуг) відповідні суми не можуть включатись до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів …", і аналогічна правова позиція викладена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 06.12.2016р. (справа №21-1440а16).

Отже вищенаведені фактичні обставини справи, які були встановлені судом у судовому засіданні під час розгляду даної справи, та підтверджені належними письмовими доказами дають можливість зробити висновок про те, що факт реальності господарських операцій позивача з контрагентами - ТОВ «Елдерес Україна», ПП «Київ-Фото», ТОВ «Право Гарант ЮК», ФОП ОСОБА_2, які на момент укладення та виконання господарських договорів з позивачем були у встановлений чинним законодавством спосіб зареєстровані як юридичні особи і фізична-особа підприємець та платники податків, знайшов підтвердження під час розгляду даної справи, і з урахуванням положень п.18.1, п.18.2 ст.18, пп.162.1.3 п.162.1 ст.162, пп.164.1.2 п.164.1 ст.164, п.167.1 ст.167, пп.168.1.1 п.168.1 ст.168, пп.171.2 «а» п.171.2 ст.171, пп.176.2 «а» п.176.2 ст.176, п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України, позивач у справі мав усі визначені чинним законодавством підстави формування фінансового обліку та податкової звітності з урахуванням цих господарських договорів та визначення об’єкту оподаткування і віднесення витрат по цим господарським операціям до складу валових витрат, оскільки у позивача у справі були наявні усі необхідні первинні документи, які з урахуванням положень ст..2,3,9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» засвідчують наявність певних юридичних фактів, спричиняють реальні зміни майнового стану платника податків (позивача), і як наслідок надають право позивачу на формування податкової звітності з урахуванням результатів цих господарських операцій.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідачем у справі під час розгляду справи, як судом першої так і судом апеляційної інстанції, не було надано будь-яких належних письмових доказів щодо визнання договорів між позивачем та його контрагентами - ТОВ «Елдерес Україна», ПП «Київ-Фото», ТОВ «Право Гарант ЮК», ФОП ОСОБА_2, нечинними або недійсними у встановлений чинним законодавством спосіб.

Щодо відносин між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (працівник), то судом встановлено, що між вищенаведеними особами 02.02.2015р., було укладено трудовий договір №1, відповідно до умов якого працівник зобов'язаний виконувати роботи пов’язані з митно-брокерським обслуговуванням, а саме: складання та подання на митницю вантажно-митних декларацій, попередніх повідомлень про перетин кордону вантажів, узгодження процедур митного оформлення, внесення відомостей в облікові картки, заповнення та оформлення товарно-транспортних накладних, отримання дозвільних документів, надання консультацій з питань митного оформлення, оформлення документів при розміщенні вантажів на складах тимчасового зберігання вантажів, надання послуг з оформленням супутніх документів для митного оформлення, а підприємець зобов’язується: оплачувати працю працівника у розмірі 20 відсотків від виставлених рахунків замовникам послуг, також серед іншого умовами договору визначено час виконання робіт: початок - з моменту отримання замовлення на митно-брокерські послуги, але не раніше 08:00 години, закінчення - виконання замовлення на митно-брокерські послуги, але не пізніше 20:00 години, і розподіл робочого дня на частини та перерва між ними здійснюється працівником самостійно, тривалість робочого часу не повинна перевищувати у вибраному періоді нормальну тривалість робочого часу з розрахунку 40 годин на тиждень/ а.с. 71 том 1/

У подальшому, а саме 03.02.2015р., сторонами за вищезазначеним трудовим договором укладено додаткову угоду №1 до Трудового договору №1 від 02.02.2015, за якою п.4 Трудового договору №1 від 02.02.2015 викладено в такій редакції: « 4.Встановити неповний робочий день при неповному робочому тижні, на виконання робіт з митно-брокерських послуг з оплатою праці пропорційно відпрацьованому часу: Початок: з моменту отримання замовлення на митно-брокерські послуги, але не раніше 09:00 години. Закінчення: виконання замовлення на митно-брокерські послуги, але не пізніше 16:00 години. Розподіл робочого дня на частини та перерва між ними здійснюється Працівником самостійно. Тривалість робочого часу не повинна перевищувати у вибраному періоді нормальну тривалість робочого часу з розрахунку 10 годин на тиждень» / а.с.72 том 1/.

Відповідно до ч.1 ст. 56 Кодексу законів про працю України (плаї – КЗПП України) за угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень. На просьбу вагітної жінки, жінки, яка має дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, в тому числі таку, що знаходиться під її опікуванням, або здійснює догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку, власник або уповноважений ним орган зобов’язаний встановлювати їй неповний робочий день або неповний робочий тиждень.

При цьому оплата праці в цих випадках провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку (ч.2 ст.56 КЗПП України), а робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників (ч.3 ст.56 Кодексу законів про працю України).

Як зазначено у п.2 постанови Кабінет Міністрів України №330 від 05.05.2010р. «Про визначення та застосування мінімальної заробітної плати в погодинному розмірі», мінімальна заробітна плата в погодинному розмірі застосовується: фізичними особами, які використовують найману працю з погодинною оплатою праці.

Аналіз положень ч.1, ч.2 ст.95 КЗПП України та ч.1, ч.2 ст.3 Закону України «Про оплату праці» дає можливість зробити висновок про те, що мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці, вона встановлюється одночасно в місячному та погодинному розмірах, і мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці.

При цьому положеннями Закону України «Про оплату праці» ( стаття 3-1) визначено, що розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим за розмір мінімальної заробітної плати і мінімальна заробітна плата у погодинному розмірі застосовується на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та у фізичних осіб, які використовують найману працю, у разі застосування погодинної оплати праці.

Згідно з ч.1 ст. 97 КЗПП України оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці, і оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт.

Підпунктом 14.1.48 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, передбачено, що у цьому Кодексі поняття вживаються в такому значенні: заробітна плата для цілей розділу IV цього Кодексу - основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв’язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

Отже аналіз вищенаведеного дає можливість зробити висновок про те, що роботодавець має право нарахувати працівнику, який працює неповний робочий день заробітну плату нижчу за мінімальну, але за умови, що сума нарахованої заробітної плати має бути не менша ніж частина від мінімальної заробітної плати, що припадає на фактично відпрацьований час, однак роботодавець розраховує суму єдиного внеску, як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та ставки єдиного внеску незалежно від того, що працівник працював не повний робочий день. При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру. Дохід у вигляді заробітної плати, нарахований (виплачений) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту), оподатковується податком на доходи фізичних осіб та військовим збором на загальних підставах.

Відповідно до пп.169.1.1 п.169.1 ст.169 Податкового кодексу України з урахуванням норм абз.1 пп.169.4.1 п.169.4 цієї статті будь-який платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року (у 2016 році – 689 грн.).

Отже, приймаючи до уваги вищенаведене, колегія суддів вважає, що позивачем обґрунтовано оплата праці ОСОБА_3 проводилась пропорційно відпрацьованого часу, що відповідає вищенаведеним нормам чинного законодавства і висновок податкового органу щодо заниження позивачем податку з доходів фізичних осіб в сумі 951,19 грн. та військового збору у сумі 110,15 грн. та відображення недостовірних відомостей сум утриманого та перерахованого до бюджету податку з доходів фізичних осіб є необґрунтованим та безпідставним.

Приймаючи до уваги наведені норми чинного законодавства, яке регулює відносини що виникли між сторонами у справі, та оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, колегія суддів вважає, що вищенаведене свідчить про те, що відповідач, який є органом державної виконавчої влади, а у спірних відносинах виступає у якості суб’єкта владних повноважень, під час прийняття податкових повідомлень-рішень №0004051312, №0004061312, №0004071312, №0004081312, №0004091312 від 05.05.2017р., які є предметом оскарження у даній справі, діяв не у спосіб, який визначено чинним законодавством, у зв’язку з чим колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив правильний висновок стосовно того, що такі рішення суб’єкта владних повноважень є протиправними та підлягають скасуванню, та постановив у справі правильне рішення про задоволення заявлених позивачем позовних вимог у повному обсязі.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції об’єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної адміністративної справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у справі доказами, та постановив обґрунтоване рішення про задоволення заявлених позивачем у справі позовних вимог у повному обсязі, і оскільки під час апеляційного розгляду справи не було встановлено будь-яких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке б потягло за собою наявність підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення постанову суду першої інстанції від 06.11.2017р. у даній адміністративній справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі, суперечать зібраним у справі доказам та фактичним обставинам справи, зводяться до переоцінки заявником апеляційної скарги доказів, які були досліджені судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи і незгоди з висновками суду з оцінки обставин у справі, а також помилкового тлумачення заявником апеляційної скарги норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції у даній справі.

Щодо розподілу судових витрат, які були понесені відповідачем під час апеляційного розгляду та складаються з сплати судового збору за подання апеляційної скарги /а.с. 242 том 1/, то колегія суддів враховуючи, що апеляційна скарга відповідача залишена без задоволення, і приймаючи до уваги положення ст. 139 КАС України, вважає, що у даному випадку відсутні підстави для вирішення питання щодо розподілу понесених відповідачем у справі судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06.11.2017р. у справі №808/2483/17 – залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст. 329, 331 КАС України.

Повний текст виготовлено – 21.06. 2018р.

Головуючий суддя: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко