УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №288/669/18 Головуючий у 1-й інст. Зайченко Є. О.

Категорія ч.1 ст.173-2 КУпАП Доповідач Зав'язун С. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2018 року Апеляційний суд Житомирської області в складі:

головуючого - судді Зав'язуна С.М.,

секретаря Скородинської Г.В.,

за участю: особи, щодо якої

складено протокол про

адміністративне правопорушення ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Попільнянського районного суду Житомирської області від 24 травня 2018 року, -

встановив:

зазначеною постановою ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

зареєстрований за адресою:

АДРЕСА_1,

Попільнянського району,

Житомирської області

визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 170 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму, що становить 352 гривні 40 копійок.

Згідно постанови суду 22 травня 2018 року о 20 годині ОСОБА_1 в АДРЕСА_2, затіяв сімейний скандал, в ході якого ображав нецензурною лайкою свою сестру ОСОБА_2, що ображало її людську честь та гідність, а також виганяв із будинку, чим своїми діями вчинив психологічне насильство в сім'ї.

На постанову суду від ОСОБА_1 надійшла апеляційна скарга, в якій він просить постанову суду скасувати, як незаконну, та постановити нову, якою провадження у справі зарити, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Свої апеляційні вимоги мотивує тим, що постанова винесена з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, висновок суду не відповідає встановленим обставинам справи і наявним в матеріалах справи доказам. Суд не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому її розгляду. Звертає увагу на те, що конфлікт відбувся за місцем проживання його батьків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 між ним та сестрою ОСОБА_2, яка проживає разом з батьками. Він з сестрою не проживає однією сім'єю, не пов'язані між собою спільним побутом та не мають взаємних прав та обов'язків. Отже, вказані підстави не дають стверджувати про існування сім'ї, поняття якого визначено в ч.2 ст.3 Сімейного кодексу України. Суд не врахував положення п.14 ч.1 ст.1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Під час сварки сестра перебувала в стані алкогольного сп'яніння, що сама визнає це в своїх поясненнях, та її дії впливають на психологічний стан та стан здоров'я батьків, з якими вона проживає. Під час сварки у матері почався гіпертонічний криз, він наказав сестрі, щоб та вийшла з кімнати і не травмувала батьків. Зазначає, що матеріали справи не містять доказів того, що він діяв з умислом спричинити ОСОБА_2 емоційну невпевненість, нездатність захистити себе, а відтак, завдати шкоди її психічному здоров'ю, чи здійснювати психологічне насильство. Вважає, що за своєю правовою суттю поняття «домашнє насильство» відрізняється від поняття «насильство в сім?ї». Між тим у протоколі про адміністративне правопорушення йому не ставилось у вину вчинення саме «домашнього насильства», доказів щодо наявності такого насильства у ході провадження в цій справі не збиралось, а тому його не можливо притягнути до адміністративної відповідальності за цією статтею за вчинення саме «домашнього насильства».

Заслухавши пояснення ОСОБА_1, вивчивши матеріали справи, доводи апеляції, перевіривши постанову суду в межах поданої апеляції, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до положень ч.1 та 2 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Вирішуючи справу суд першої інстанції дотримався вимог ст.ст.7, 245, 251, 280 КУпАП.

Частиною 1 статті 173-2 КпАП України передбачено відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.

Відповідно п.3 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 7 грудня 2017 року домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Згідно п.14 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 7 грудня 2017 року психологічне насильство це форма домашнього насильства, що включає саме словесні образи та приниження, якщо такі дії спричинили емоційну невпевненість або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2, являються братом та сестрою, тобто є родичами. Під час конфлікту з сестрою ОСОБА_1 висловлювався нецензурною лайкою, виганяв ОСОБА_2 із будинку, що ображало її людську честь та гідність.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч.1 ст.173-2 КУпАП.

Факт вчинення ОСОБА_5 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії АА №669416 від 23.05.2018 р. (а.с.1), в якому він зазначив, що з протоколом згоден, посварився з сестрою; письмовими поясненнями ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_4Г.(а.с.2, 3, 4, 5, 6).

Відповідно до пояснень ОСОБА_1, даних в судовому засіданні апеляційного суду, з його батьками проживає його сестра та її неповнолітня донька. Від батьків він дізнався, що останнім часом його сестра зловживає спиртними напоями та вчиняє неправомірні дії. Так, 22.05.2018 року близько 20-ї години він прибув до місця проживання своїх батьків і між ним та сестрою ОСОБА_2 на ґрунті неприязних відносин сталася сімейна сварка, в ході якого вони один на одного виражалися нецензурною лайкою. Тому, він від імені батьків попросив, щоб сестра залишила кімнату, де знаходилася хвора матір. При цьому, безпосередньо з будинку він сестру не виганяв.

В своїх письмових поясненнях потерпіла ОСОБА_2 зазначає, що 22.05.2018 року близько 20-ї години вона прийшла до свого будинку в п'яному стані, де її брат на підвищених тонах голосу, висловлювався нецензурною лайкою на її адресу, та сказав, щоб вона збирала речі і йшла з будинку. Коли вона зібрала речі, то брат взяв її за плечі та виштовхнув з будинку. Наказав, щоб вона більше не поверталася.

Пояснення потерпілої повністю підтверджуються письмовими поясненнями свідків ОСОБА_3, ОСОБА_6, а також письмовими пояснення притягнутого до відповідальності ОСОБА_1.

Проаналізувавши зазначені письмові пояснення потерпілої та свідків, апеляційний суд визнає їх належними, допустимими та достовірними доказами в справі.

Апеляційний суд, співставивши наявні в справі докази, пояснення потерпілої, свідківз поясненнями ОСОБА_1, вважає, пояснення останнього такими, що дані з метою уникнення адміністративної відповідальності.

Доводи апеляційної скарги про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення та недоведеність його винуватості у вчиненні вказаного правопорушення є безпідставними, не ґрунтуються на вимогах закону, та повністю спростовуються наявними в справі доказами, які є належними та допустимими.

Суд першої інстанції, врахувавши положення ст.ст.23, 33 КУпАП, конкретні обставини справи, характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, дійшов до правильного висновку про застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу із стягненням судового збору.

За наведених обставин, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, підстави для її скасування - відсутні.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Попільнянського районного суду Житомирської області від 24 травня 2018 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

Житомирської області С.М. Завязун