ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/13414/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Пількова К.М. і Селіваненка В.П.,

за участю секретаря судового засідання - Хоменко І.М.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-промислова компанія "Агроресурс",

представник позивача - Глушковська А.О. адвокат (довіреність від 20.12.2017, б/н, свідоцтво від 03.11.2017 НОМЕР_1),

відповідач - публічне акціонерне товариство "АСВІО БАНК",

представник відповідача - Шуліка С.О. (довіреність від 29.12.2017 № 35),

третя особа-1 - Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві,

представник третьої особи-1 - не з'явився,

третя особа-2 - Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві,

представник третьої особи-2 - не з'явився,

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-промислова компанія "Агроресурс"

на рішення господарського суду Чернігівської області від 18.07.2017 (головуючий суддя Цимбал-Нарожна М.П.)

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2017 (головуючий Мартюк А.І., судді: Алданова С.О. і Зубець Л.П.)

у справі № 910/13414/16

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-промислова компанія "Агроресурс" (далі - Товариство)

до публічного акціонерного товариства "АСВІО БАНК" (далі - Банк),

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - Інспекція);

2) Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - Управління),

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Банку про визнання протиправними дії Банку щодо відмови у знятті з валютного контролю зовнішньоекономічних операцій за митними деклараціями від 24.02.2016 № 504050002/2016/101001, № 504050002/2016/101003 та зобов'язання Банку зняти з валютного контролю зовнішньоекономічні операції за митними деклараціями від 24.02.2016 № 504050002/2016/101001, № 504050002/2016/101003.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що: олію соняшникову було придбано у січні-лютому 2016 року Товариством як комісіонером за контрактом комісії від 22.01.2016 № OС-ANS/2201-16, оскільки витрати щодо придбання олії соняшникової були відшкодовані за рахунок надходження доходу від реалізації товарів (природного газу) за контрактом комісії від 22.01.2016 №GC-ANS/2201-16; Банк безпідставно застосував Інструкцію про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затверджену постановою правління Національного банку України від 24.03.1999 № 136 до експортних операцій по зазначеним митним деклараціям, оскільки зазначена інструкція застосовується до резидентів, а в даному випадку власником товару (олії соняшникової) є нерезидент.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.08.2016 справу передано за територіальною підсудністю до господарського суду Чернігівської області.

Ухвалою господарського суду господарського суду Чернігівської області від 03.05.2017 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Інспекцію.

Справа господарськими судами розглядалась неодноразово.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 18.07.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2017, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що:

- положення пункту 1.8 контракту комісії № OС-ANS/2201-16 та додаткової угоди № 1.1 суперечать нормам чинного законодавства;

- Товариством не надано доказів того, що виконання контракту комісії від 22.01.2016 № GC-ANS/2201-16 здійснювалось саме за рахунок компанії "ANSERCONE ENTERPRISE LP" (комітент), тобто комітент здійснював платежі на виконання контракту комісії №GC-ANS/2201-16.

Водночас, переглядаючи справу в апеляційному порядку, Київський апеляційний господарський суд залучив до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Управління.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Товариство звернулось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди попередніх інстанцій неповно з'ясували обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосували норми матеріального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Банк подав відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Від інших учасників судового процесу відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 03.05.2018 № 844 у зв'язку з відпусткою судді Львова Б.Ю. призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 910/13414/17, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Булгакової І.В. (головуючий), Пількова К.М. і Селіваненка В.П.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників сторін, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі встановлено, що правовідносини між Товариством та Банком виникли на підставі договору банківського рахунку від 12.08.2015 № 700-201/15Т (далі - Договір), відповідно до умов якого Банк відкриває Товариству (Клієнт) один або декілька поточних рахунків у національній та/або іноземній валютах (далі - рахунки) та здійснює розрахунково-касове обслуговування рахунку(ів) Клієнта відповідно до законодавства України, нормативно-правових актів Національного Банку України (далі - НБУ), умов цього договору та умов функціонування кореспондентських рахунків Банку, а також надає Клієнту комісійні та інші послуги, передбачені законодавством України та тарифами Банку для корпоративних клієнтів.

На виконання умов Договору Банк відкрив Клієнту рахунки № 26006557150002 (USD), № 26005557150003(EUR) № 26007557150001(UAH).

Відповідно до пункту 2.3.13 Договору Банк взяв на себе зобов'язання виконувати функції агента валютного контролю у відповідності до вимог валютного законодавства України.

Так, Банк відповідно до положення "Про валютний контроль", затвердженого постановою правління НБУ від 08.02.2000 № 49, виконує функції агента валютного контролю, делеговані Національним банком України.

Отже, умовами Договору сторони погодили, що Банк взяв на себе зобов'язання виконувати функції агента валютного контролю, а відтак спір про оскарження дій Банку як агента валютного контролю є таким, що виник на підставі не лише Закону, а також в силу господарського Договору, і, отже підвідомчий господарському суду.

До компетенції НБУ у сфері валютного регулювання та контролю, згідно з пунктом 1 частини першої статті 44 Закону України "Про Національний банк України", належить, зокрема, видання нормативно-правових актів щодо ведення валютних операцій.

Частиною другою статті 56 Закону України "Про Національний банк України" встановлено, що Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.

Згідно з пунктом 1.2 розділу 1 Положення "Про валютний контроль", затвердженого постановою правління Національного банку України від 08.02.2000 № 49, функції агента валютного контролю - це обов'язки уповноваженого банку, іншої фінансової установи та національного оператора поштового зв'язку, які отримали від Національного банку генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, щодо здійснення контролю за валютними операціями, що проводяться резидентами і нерезидентами через ці установи. Цей контроль полягає в запобіганні уповноваженими банками, іншими фінансовими установами та національним оператором поштового зв'язку проведенню резидентами і нерезидентами через ці установи незаконних валютних операцій та/або своєчасному інформуванні уповноваженими банками, іншими фінансовими установами та національним оператором поштового зв'язку у випадках та в порядку, установлених законодавством, у тому числі нормативно-правовими актами Національного банку, відповідних державних органів про порушення резидентами і нерезидентами законодавства, пов'язаного з проведенням ними валютних операцій.

Відсутність в уповноважених банках, інших фінансових установах та в національного оператора поштового зв'язку документів, що підтверджують правомірність проведення ними валютних операцій своїх клієнтів, за умови, що з дати здійснення цих операцій минуло не більше п'яти років, кваліфікується як нездійснення цими установами функцій агента валютного контролю.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Банк є агентом валютного контролю за валютними операціями та відповідно до генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій від 16.11.2011 № 133, виданої НБУ, йому надано право здійснення валютних операцій, перелік яких визначений додатком до генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій.

Відповідно до частини першої статті 12 декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993 № 15-93 валютні операції за участю резидентів і нерезидентів підлягають валютному контролю. Під валютними операціями розуміються:

- операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України;

- операції, пов'язані з використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності;

- операції, пов'язані з ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей;

- уповноважені банки, фінансові установи та національний оператор поштового зв'язку, які отримали від Національного банку України генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, здійснюють контроль за валютними операціями, що проводяться резидентами і нерезидентами через ці установи.

При виконанні функцій агента валютного контролю та проведення валютних операцій клієнтів, банк керується, зокрема Законом України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", Інструкцією про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженою постановою правління НБУ від 24.03.1999 № 136 (далі - Інструкція № 136), та постановою правління НБУ від 08.06.2016 № 342 "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України".

Банк, виконуючи функції агента валютного контролю, отримав інформацію в електронному реєстрі митних декларацій про факт перетину товаром (олії соняшникової) кордону на підставі митних декларацій від 24.02.2016 за № 504050002/2016/101001 на суму 23 718 320,95 грн. і за № 504050002/2016/101003 на суму 12 942 517,56 грн.

У митних деклараціях за № 504050002/2016/101001 і за № 504050002/2016/101003 (далі - МД) форми МД-2 у графі 2 "Відправник/експортер" зазначено Товариство.

Відповідно до Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 за № 651 (далі - Порядок № 651), якщо описом цієї графи не передбачено інше, у Графі 2 зазначаються відомості про відправника.

Якщо оформлення товарно-транспортного документа здійснюється після оформлення митної декларації, а також якщо з урахуванням особливостей умов поставки товарів відповідно до правил Інкотермс відправником у транспортному документі вказаний нерезидент, у графі зазначаються відомості про відправника відповідно до зовнішньоекономічного договору (контракту) або іншого документа, що використовується у міжнародній практиці замість договору (контракту), а за відсутності зазначених відомостей у такому договорі або іншому документі - про особу, вказану в Графі 9 МД.

Враховуючи положення Порядку № 651, у графі 8 МД зазначено Компанію "ANSERCONE ENTERPRISE LP" з адресою: 89, Albert Street, Edinburg, EH7 5 LY, United Kingdom як "Одержувач вантажу" і у графі 17 "Країна призначення" зазначено Індія.

Згідно з Порядком № 651 у графі 9 "Особа, відповідальна за фінансове врегулювання", якщо описом цієї графи не передбачено інше, у ній зазначаються відомості про резидента, що уклав зовнішньоекономічний договір (контракт) або інший документ, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту).

В інших випадках (зокрема якщо відповідно до законодавства України нерезидент має право розпоряджатись товарами на митній території України) зазначаються відомості про відповідну особу, яка згідно з вимогами законодавства України вчиняє від свого імені юридично значущі дії щодо товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Відомості про осіб наводяться у графі згідно з додатком до цього Порядку.

Так, у графі 9 МД зазначено Товариство як особу, відповідальну за фінансове врегулювання з додатковою інформацією про її місцезнаходження. Посилання на інших осіб, у тому числі на нерезидентів у зазначеній графі відсутні.

Відповідно до Порядку № 651 графа 28 "фінансові та банківські відомості" заповнюється у разі здійснення грошових розрахунків за товар.

У графі наводяться, відповідно до умов зовнішньоекономічного договору (контракту), окремими рядками відомості про уповноважені банки особи, яка здійснює розрахунки за зовнішньоекономічним договором (контрактом): код за ЄДРПОУ вповноваженого банку; найменування банку; код (МФО) банку. Графа не заповнюється: при ордерних поставках; при декларуванні товарів у митний режим безмитної торгівлі; у періодичній митній декларації; при декларуванні товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами.

При цьому у графі 28 МД зазначено відомості Банку, а саме: ЄДРПОУ: 09809192; ПАТ "Асвіо Банк", МФО: 353489.

У графі 31 "Вантажні місця та опис товарів" МД зазначено: олія соняшникова сира, нерафінована, першого ґатунку, ДГСТУ4492:2005, наливом, з насіння урожаю 2015 року.

Враховуючи відомості і реквізити, що зазначені у графах 2, 8, 9, 17 і 28 МД, у Банку були всі підстави вважати, що здійснені операції з продажу товарів є експортом і продавцем/власником товару (олії соняшникової) є резидент (Товариство), а отримувачем є нерезидент - Компанія "ANSERCONE ENTERPRISE LP".

Будь-які додаткові відомості щодо іншого власника товару у МД відсутні.

Чинним законодавством України на комерційні банки покладено функції здійснення валютного контролю щодо своєчасності надходження виручки від нерезидентів за зовнішньоекономічними контрактами.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Згідно з пунктом 1 постанови Правління НБУ "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютних ринках України" від 03.03.2016 № 140, яка діяла з 05.03.2016 по 08.06.2016, розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені у статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Пунктом 1 постанови Правління НБУ "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютних ринках України" від 08.06.2016 № 342, яка діяла з 09.06.2016 по 14.09.2016, встановлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені у статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", здійснюються у строк, що не перевищує 120 календарних днів.

Відповідно до пункту 2.2 Розділу 2 Інструкції № 136 відлік законодавчо встановленого строку розрахунків банк починає з наступного календарного дня після дня оформлення митної декларації.

Судами встановлено, що Банк, отримавши в електронному реєстрі митних декларацій інформацію про факт перетину товаром (олії соняшникової) митного кордону, з 23.02.2016 почав відлік законодавчо встановленого граничного строку, протягом якого мають відбутися розрахунки за експортною операцією.

Враховуючи, що розрахунки за експортними операціями за МД у встановлений строк не відбулись, Банком, відповідно до пункту 5.9 Розділу 5 Інструкції № 136 надано податковим органам та НБУ інформацію про виявлені факти порушень з ненадходження виручки.

Товариство зверталось до Банку щодо зняття операцій з валютного контролю за вказаними митними деклараціями з різних підстав:

- 13.05.2016 листом за № 893 "Про зняття операції з валютного контролю", відповідно до якого просило Банк зняти з валютного контролю експортні операції поставки товару за контрактом комісії від 22.01.2016 № OС-ANS/2201-16 на користь компанії "ANSERCONE ENTERPRISE LP" з тих підстав, що взаємні зобов'язання Товариства та компанії "ANSERCONE ENTERPRISE LP" є виконаними шляхом проведення заліку однорідних вимог;

- 23.05.2016 листом № 809 "Про зняття операції з валютного контролю", відповідно до якого просило Банк зняти з валютного контролю експортні операції поставки товару за контрактом комісії від 22.01.2016 № OС-ANS/2201-16 на користь компанії "ANSERCONE ENTERPRISE LP", відповідно до митних декларацій: від 24.02.2016 за № 504050002/2016/101001 на поставку олії соняшникової загальною вартістю 23 718 320,95 грн. та від 24.02.2016 за № 504050002/2016/101003 на поставку олії соняшникової загальною вартістю 12 942 517,56 грн., посилаючись на те, що товар придбаний за рахунок нерезидента - Компанії "ANSERCONE ENTERPRISE LP", що є комітентом по договору і товар є таким, що повністю оплачений нерезидентом. Товариство зазначало, що воно як комісіонер має зобов'язання щодо перерахування доходу, отриманого від продажу товару за контрактом комісії від 22.01.2016 № GC-ANS/2201-16 на користь компанії "ANSERCONE ENTERPRISE LP" (Комітент), а компанія "ANSERCONE ENTERPRISE LP" має зобов'язання щодо перерахування грошових коштів за товар, придбаний та експортований Товариством (комісіонером) відповідно до контракту комісії від 22.01.2016 № OС-ANS/2201-16.

Грошові кошти, отримані Товариством як дохід від реалізації товарів відповідно до контракту комісії від 22.01.2016 № GC-ANS/2201-16, були зараховані як погашення зобов'язання компанії "ANSERCONE ENTERPRISE LP" здійснити оплату товару, експортованого за контрактом комісії від 22.01.2016 № OС-ANS/2201-16. Таким чином, зобов'язання з оплати товару за МД є повністю виконаними.

Листом від 08.11.2016 за № 976 Товариство звернулось до Банку та зазначило, що у зв'язку з зміною підстав закриття валютного контролю за експортними операціями та повторним зверненням до Банку листом від 23.05.2016, перший лист від 13.05.2016 № 893 є відкликаним.

Проте Банк на його лист від 23.05.2016 відмовив Позивачу у знятті з валютного контролю операцій за митними деклараціями, оскільки Інструкцією № 136 передбачений виключний перелік випадків зняття операцій клієнтів з валютного контролю і такої підстави, як оплата товару в інший спосіб, ніж передбачено Інструкцією № 136 не передбачений.

Причиною виникнення спору в даній справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання протиправними дій Банку щодо відмови у знятті з валютного контролю зовнішньоекономічних операцій за МД та зобов'язання Банку зняти з валютного контролю зовнішньоекономічні операції за МД.

Приймаючи рішення у справі, суди виходили з того, відповідно до пункту 1.11 Інструкції № 136 експортна, імпортна операція можуть бути зняті з контролю за наявності належним чином оформлених документів про припинення зобов'язань за цими операціями зарахуванням, якщо: вимоги випливають із взаємних зобов'язань між резидентом і нерезидентом, які є контрагентами за цими операціями; вимоги однорідні; строк виконання за зустрічними вимогами настав або не встановлений, або визначений моментом пред'явлення вимоги; між сторонами не було спору щодо характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання тощо.

Пунктами 4 постанови Правління НБУ "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютних ринках України" від 03.03.2016 № 140, яка діяла з 05.03.2016 по 08.06.2016, та постанови Правління НБУ "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютних ринках України" від 08.06.2016 № 342, яка діяла з 09.06.2016 по 14.09.2016, передбачено, що уповноважені банки не можуть знімати з контролю експортні операції клієнтів на підставі документів про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог: в іноземній валюті 1-ї групи Класифікатора/російських рублях (незалежно від суми операції); в інших валютах (якщо загальна сума зобов'язань, що припиняються зарахуванням у межах одного договору щодо експорту товарів, перевищує в еквіваленті 500 000 доларів США).

Надходження в іноземній валюті за експортними операціями клієнтів банку мають бути продані в порядку, установленому в пункті 2 цієї постанови.

Вимоги цього пункту не поширюються на випадки припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог за операціями операторів телекомунікацій з оплати міжнародних телекомунікаційних послуг (міжнародного роумінгу та пропуску міжнародного трафіку).

Відповідно до пунктів 7 постанови Правління НБУ "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютних ринках України" від 03.03.2016 № 140, яка діяла з 05.03.2016 по 08.06.2016, та постанови Правління НБУ "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютних ринках України" від 08.06.2016 № 342, яка діяла з 09.06.2016 по 14.09.2016, на час дії цих постанов інші нормативно-правові акти НБУ діють у частині, що не суперечить вимогам цих постанов.

Згідно з пунктом 2.3 Інструкції № 136 банк знімає експортну операцію резидента з контролю після зарахування виручки за цією операцією на поточний рахунок останнього.

Додатковою підставою для зняття експортної операції з контролю, крім зарахування виручки, може бути: повідомлення іншого банку про зарахування виручки за цією операцією на відкритий у цьому банку поточний рахунок резидента (у повідомленні зазначається вся наявна в реквізитах платежу інформація: номер і дата договору, сума платежу - у тій частині, у якій відомості передаються іншому банку, тощо). Зазначене повідомлення надається на запит такого резидента або запит банку тільки тому банку, який зазначений у запиті резидента або якому резидент дозволив цей запит; повідомлення іншого банку про надходження реєстру МД за цією операцією резидента (у повідомленні зазначається вся наявна в реєстрі МД інформація). Зазначене повідомлення надається на запит резидента або запит банку тільки тому банку, який зазначений у запиті резидента або якому резидент дозволив цей запит.

Відповідно до пункту 2.4 Інструкції № 136 якщо відповідно до чинного законодавства України МД на продукцію, яка вивозиться з митної території України, не оформляється (вивозиться продукція у сумі, що не перевищує 100 євро або еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті), то банк після надходження згідно з експортним договором виручки за цю продукцію на користь резидента знімає таку експортну операцію з контролю.

Пункт 2.5 Інструкції № 136 передбачає, що якщо змінюються умови договору, який перебуває у банку на контролі, унаслідок чого виконання нерезидентом зобов'язань за експортною операцією резидента повністю здійснюється шляхом поставки товару, то після отримання банком від резидента копії документа, згідно з яким унесені зміни до цього договору, банк знімає цю експортну операцію з контролю.

Якщо змінюються умови договору, що перебуває у банку на контролі, унаслідок чого виконання нерезидентом зобов'язань за експортною операцією резидента частково здійснюється шляхом поставки товару, то після отримання банком від резидента копії документа, згідно з яким унесені зміни до цього договору, банк здійснює контроль за своєчасністю розрахунків лише щодо тієї частини договору, яка передбачає розрахунки в грошовій формі.

Згідно з пунктом 2.6 Інструкції № 136 банк знімає з контролю експортну операцію, якщо взаємні зобов'язання за експортним договором частково або повністю не виконані та відбувається часткове або повне повернення резиденту продукції, що була поставлена ним нерезиденту за договором, на підставі інформації про зазначену операцію в реєстрі МД (яка оформляється з використанням МД типу IM-40 "Імпорт", IM-41 "Реімпорт", IM-75 "Відмова на користь держави", IM-76 "Знищення або руйнування"). Якщо немає інформації про зазначену операцію в реєстрі МД, то додатковою підставою для зняття експортної операції резидента з контролю може бути повідомлення митного органу, а також засвідчена в установленому законодавством України порядку копія зазначеної МД, що отримані на запит цього резидента.

Інструкцією № 136 встановлено виключний перелік обставин при настанні яких банк, як агент валютного контролю, має право знімати з контролю експортні операції клієнтів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариством не доведено наявність однієї з зазначених підстав, що слугували б зняттю з валютного контролю експортних операцій за МД.

Разом з тим Товариство зазначає підставою зняття операцій з валютного контролю саме повну проплату компанією "ANSERCONE ENTERPRISE LP" товару - олії соняшникової за МД в інший спосіб. Поставка зазначеного товару здійснювалась на підставі і на виконання контракту комісії від 22.01.2016 № OС-ANS/2201-16, укладеного компанією "ANSERCONE ENTERPRISE LP" (комітентом) та Товариством (комісіонер), посилання на який є в графах 43 зазначених МД і здійснення оплати вартості олії соняшникової на суму 36 660 838,51 грн., як зазначає Товариство, відбулось шляхом отримання доходу за контрактом комісії від 22.01.2016 № GC-ANS/2201-16.

При цьому судами встановлено, що відповідно до пункту 1.1 контракту комісії від 22.01.2016 № OС-ANS/2201-16 комітент доручає за плату, а комісіонер зобов'язується за рахунок комітента та за його дорученням вчиняти правочини від свого імені на користь комітента.

Згідно з пунктом 1.3 контракту комісії від 22.01.2016 № OС-ANS/2201-16 на основі окремих доручень комітента, наведених у специфікаціях (додатках) до цього контракту, комісіонер зобов'язується укладати від власного імені договори та здійснювати правочини щодо: придбання на митній території України будь-яких товарів, робіт і послуг (далі - "товари") у продавців (виробників, видобувачів, імпортерів і оптових покупців тощо (далі - "треті особи"); продажу товарів на митній території України кінцевим споживачам/покупцям; продажу товарів поза митною територією України кінцевим споживачам/покупцям; відвантаження/переміщення товарів за межі митної території України кінцевим споживачам/покупцям/одержувачам або комітенту; перерахування на вимогу комітента доходу, отриманого від купівлі-продажу товарів за цим контрактом; передачі товарів для відповідального зберігання і їхньої подальшої переробки у якості давальницької сировини підприємствам та території України, що здійснюють переробку давальницької сировини; отримання продуктів переробки давальницької сировини та їх подальшого відвантаження/переміщення комітенту (включно з обов'язком здійснення митного оформлення); інших дій, доручених комітентом відповідно до специфікацій (додатків) до цього контракту.

До контракту комісії від 22.01.2016 № OС-ANS/2201-16 компанією "ANSERCONE ENTERPRISE LP" (комітентом) та Товариством (комісіонером) були підписані та скріплені печатками специфікації: від 22.01.2016 № 1 на суму 47 083 192,00 грн.; від 28.01.2016 № 1/1 на суму 7 044 664,20 грн.; від 10.02.2016 № 1/2 на суму 30 548 080,00 грн.; від 11.02.2016 № 1/3 на суму 42 628 366,00 грн.; від 15.02.2016 № 2/1 на суму 19 342 260,00 грн.; від 15.02.2016 № 2/2 на суму 31 630 472,00 грн.; від 16.02.2016 № 3 на суму 5 822 856,00 грн.; від 22.02.2016 № 4 на суму 3 392 296,20 грн., відповідно до яких Товариство на виконання Контракту повинно був здійснити закупівлю олії соняшникової нерафінованої українського походження. У вказаних специфікаціях сторонами було зазначено кількість та вартість продукції, яка повинна була бути придбана та відвантажена позивачем.

Пунктом 1.6 контракту комісії від 22.01.2016 № OС-ANS/2201-16 передбачено, що будь-які грошові кошти, отримані комісіонером внаслідок здійснення операцій зазначених у пункті 1.3 Контракту, у тому числі дохід від реалізації товарів, належить на праві власності комітенту та використовуються комісіонером для виконання будь-яких інших доручень комітента в рамках цього контракту.

Відповідно до пунктів 1.8-1.9 контракту комісії від 22.01.2016 № OС-ANS/2201-16 комісіонер має право від власного імені та за рахунок комітента залучати кредитні та позикові кошти від третіх осіб шляхом укладення з ними відповідних кредитних договорів та договорів про надання поворотної фінансової допомоги. Зазначені вище залучені кошти від третіх осіб використовуються комісіонером виключно для виконання доручень комітента за цим контрактом (придбання товарів) та належить на праві власності комітенту.

Право власності на товари, придбані комісіонером у межах цього контракту, належить комітенту. При цьому будь-які товари, придбані комісіонером за цим контрактом, вважаються придбаними за рахунок комітента.

Згідно з додатковою угодою від 23.01.2016 № 1/1 до контракту комісії від 22.01.2016 № OС-ANS/2201-16 комісіонер купує товари, роботи, послуги за рахунок комітента. Для виконання комісійного доручення, комісіонер має право залучати грошові кошти у третіх осіб або власні грошові кошти. Комісіонер має право використовувати прибуток, отриманий від здійснення купівлі-продажу товарів за Контрактом, для виконання комісійних доручень за цим контрактом.

Статтею 1011 ЦК України передбачено, що за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Отже, відповідно до вимог закону грошові кошти на вчинення правочину повинен надати комітент.

Виходячи з викладеного, судами встановлено, що положення пункту 1.8 контракту комісії від 22.01.2016 № OС-ANS/2201-16 та додаткової угоди від 23.01.2016 №1/1 суперечать нормам чинного законодавства.

Також судами з письмових пояснень Товариства встановлено, що за контрактом комісії від 22.01.2016 № OС-ANS/2201-16, у зв'язку з терміновою необхідністю придбання товарів, було залучено фінансову допомогу від третьої особи. Проте комітент повністю відшкодував ці витрати на придбання товарів за рахунок прибутку, отриманого за контрактом комісії від 22.01.2016 № GC-ANS/2201-16.

Таким чином, безпосередня закупівля олії соняшникової здійснювалась за залучені кошти третіх осіб.

Компанією "ANSERCONE ENTERPRISE LP" кошти на закупівлю олії соняшникової не перераховувались.

Що ж до доводів Товариства, що оплата товару здійснена за рахунок прибутку, отриманого при виконанні контракту комісії від 22.01.2016 № GC-ANS/2201-16, то судами встановлено, що до контракту комісії від 22.01.2016 № GC-ANS/2201-16 компанією "ANSERCONE ENTERPRISE LP" (комітентом) та Товариством (комісіонером) також були підписані та скріплені печатками специфікації, а саме: від 23.01.2016 № GC-ANS/2201-16/1 за період з 23.01.2016 по 01.02.2016; від 27.01.2016 № GC-ANS/2201-16/2 за період з 23.01.2016 по 01.02.2016; від 01.02.2016 № GC-ANS/2201-16/3 за період з 01.02.2016 по 29.02.2016; від 01.02.2016 № GC-ANS/2201-16/4 за період з 01.02.2016 по 29.02.2016; від 01.03.2016 № GC-ANS/2201-16/5 за період з 01.03.2016 по 31.03.2016; від 01.03.2016 № GC-ANS/2201-16/6 за період з 01.03.2016 по 31.03.2016, відповідно до яких Товариство повинно було здійснити закупівлю природного газу. У вказаних специфікаціях сторонами було зазначено кількість та вартість природного газу.

У підтвердження факту виконання контракту комісії від 22.01.2016 № GC-ANS/2201-16 Товариством надані суду звіти комісіонера про виконання контрактів комісії від 22.01.2016 № GC-ANS/2201-16 та від 22.01.2016 № OС-ANS/2201-16, а також договори купівлі-продажу природного газу: від 25.01.2016 № 1К-01/16; від 28.01.2016 № 1П-01/16; від 28.01.2016 № 2П-01/16; від 28.01.2016 № 3П-01/16; від 25.02.2016 № 4П-01/16 з специфікаціями та актами приймання-передачі природного газу до них.

При цьому представник Товариства пояснила, що кошти від компанії "ANSERCONE ENTERPRISE LP" вони не отримували, оскільки купівля природного газу відбувалась з відстрочкою платежу з боку компанії "ANSERCONE ENTERPRISE LP".

Відповідно до статті 1011 ЦК України комісіонер вчиняє правочини за договором комісії від свого імені, але за рахунок комітента.

Тобто Товариством не надано судам доказів того, що виконання контракту комісії від 22.01.2016 № GC-ANS/2201-16 здійснювалось саме за рахунок компанії "ANSERCONE ENTERPRISE LP2 (комітент), а саме, що комітент здійснював платежі на виконання контракту комісії від 22.01.2016 № GC-ANS/2201-16.

За таких обставин суди дійшли висновку, що дії Банку щодо відмови у знятті з валютного контролю зовнішньоекономічних операцій за митними деклараціями від 24.02.2016 за № 504050002/2016/101001 і за № 504050002/2016/101003 відповідають вимогам чинного законодавства, а позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Посилання Товариства на довідку Державної фіскальної служби України від 05.09.2016 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з контрагентами - постачальниками ТОВ "Газпромінвест ЛТД" за січень-червень 2016 року та контрагентами - покупцями з приводу подальшої реалізації товару, послуг за січень-червень 2016 року, були відхилені судами, оскільки вказана довідка не є первинним документом, що підтверджує факт проведення господарських операцій, зокрема на виконання контракту комісії від 22.01.2016 № GC-ANS/2201-16.

Посилання в касаційній скарзі на те, що суди попередніх інстанцій неповно з'ясували обставини, які мають значення для справи, а також ними невірно застосовано норми матеріального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень, не приймаються Касаційним господарським судом, оскільки спростовуються викладеними у даній постанові доводами судів попередніх інстанцій.

Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, оскільки судами було прийнято рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що надає підстави залишити їх без змін.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше прийняті у даній справі судові рішення, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-промислова компанія "Агроресурс" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Чернігівської області від 18.07.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2017 у справі № 910/13414/16 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя К. Пільков

Суддя В. Селіваненко