ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 916/3318/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю.Я. - головуючого, Дроботової Т.Б., Пількова К.М.

здійснивши перегляд у письмовому провадженні касаційної скарги Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси"

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.11.2017

за позовом Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси"

до Фізичної особи - підприємця Вань Вячеслава Антоновича

про стягнення 7 320,98 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У грудні 2016 року Комунальне підприємство "Теплопостачання міста Одеси" (далі - КП "Теплопостачання міста Одеси") звернулося до фізичної особи - підприємця Вань Вячеслава Антоновича (далі - ФОП Вань В.А.) з позовом про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в сумі 7320,98 грн.

Позовна заява мотивована неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 6434 від 01.10.2007 на надання теплової енергії в частині здійснення розрахунків за надані послуги.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 26.04.2017 року позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з ФОП Вань В.А. на користь КП "Теплопостачання міста Одеси" суму боргу за спожиту теплову енергію в розмірі 7320,98 грн. та судовий збір у сумі 1378 грн.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване наявністю підстав для задоволення позовних вимог.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.07.2017 рішення Господарського суду Одеської області від 26.04.2017 у справі №916/3318/16 скасовано, відмовлено у задоволенні позовних вимог КП "Теплопостачання міста Одеси" до ФОП Вань Вячеслава Антоновича про стягнення 7 320,98 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована недоведеністю позовних вимог.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погодившись з постановою, КП "Теплопостачання міста Одеси" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.11.2017, а рішення Господарського суду Одеської області від 26.04.2017 залишити без змін.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставами для скасування постанови КП "Теплопостачання міста Одеси" зазначає порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, зокрема, приписів статей 32, 33, 43, 99 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній до 15.12.2017 (далі - ГПК).

Заявник звертає увагу не те, що судом апеляційної інстанції не взято той факт, що усі суми грошових коштів, які надійшли за договором на постачання теплової енергії №6434 враховані КП "Теплопостачання міста Одеси", а різниця на яку звернув увагу апеляційний господарський суд, обліковується як погашення заборгованості за попередній період, яку стягнуто з ФОП Вань В.А. за рішенням Господарського суду Одеської області у справі №916/2416/13.

Крім цього, заявник касаційної скарги звертає увагу на те, що судом апеляційної інстанції безпідставно не прийнято до уваги пояснення, надані КП "Теплопостачання міста Одеси" у судовому засіданні 01.11.2017, що є порушенням норм господарського процесу, перешкоджає позивачу у доказуванні своєї позиції та позбавляє теплопостачальну організацію права на захист своїх порушених інтересів.

Також скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції безпідставно не було зроблено перерахунку заборгованості за спожиту теплову енергію, що позбавляє позивача права стягнути відповідні кошти.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи (доводи, викладені у відзивах та запереченнях на касаційну скаргу)

У відзиві на касаційну скаргу ФОП Вань В.А. просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.11.2017 залишити без змін посилаючись на те, що судом апеляційної інстанцій повно та всебічно досліджено обставини, які мають суттєве значення для вирішення цього спору.

Доводи, за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої та (або) апеляційної інстанції

Здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені у ній доводи, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, зважаючи на таке.

Господарськими судами установлено, що 01.10.2007 КП "Теплопостачання міста Одеси" та ФОП Вань В.А. укладений договір № 6434 на постачання теплової енергії на об'єкт споживача, що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська, 69, кв. 2 (далі - договір № 6434).

За умовами розділу 1 договору № 6434 Теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання оплачувати фактично одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим договором.

Відповідно до пункту 2.1. договору № 6434 теплова енергія постачається Споживачу на опалення та гаряче водопостачання магазину по вулиці Катерининській, 69 кв. 2 згідно Додатку до цього Договору.

Згідно з пунктом 3.2.2. договору № 6434 Споживач зобов'язався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, що передбачені Договором.

Пунктами 4.2.1. та 4.2.3. договору № 6434 встановлено обов'язок Теплопостачальної компанії забезпечувати постачання теплової енергії Споживачу в обсягах згідно з Додатком 1 до договору, а також повідомляти Споживача письмово або засобами масової інформації про зміну тарифів або про обмеження постачання тепла.

Пунктами 5.1. та 5.3. договору № 6434 сторони погодили, що облік спожитої теплової енергії визначається: на опалювання та гаряче водопостачання розрахунковим способом. Кількість спожитої теплової енергії визначається розрахунковим способом: на опалення - згідно теплового навантаження будівлі з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових мереж Теплопостачальної організації та кількості діб роботи теплоспоживчого обладнання Споживача в розрахунковий період; на гаряче водопостачання кількість теплової енергії визначається як добуток добового споживання, зазначеного в договорі, на кількість діб у звітному періоді.

Відповідно до пунктів 6.2., 6.3. договору № 6434 кількість спожитої теплової енергії визначається відповідно до пункту 5.6. Договору, а розрахунковим періодом є календарний місяць.

Пунктами 6.4. та 6.5. договору № 6434 встановлено, що Споживач за три дні до початку розрахункового періоду сплачує Теплопостачальній організації вартість заявленої та зазначеної в Договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період. Щомісяця Споживач та Теплопостачальна організація до 15 числа місяця після розрахункового складають акт звіряння взаєморозрахунків. Сальдо, що відображене в акті звіряння взаєморозрахунків враховується для подальшої оплати.

Згідно з пунктом 10.1.договору № 6434 він набирає чинності з 01.10.2007 року та діє до 01.12.2008 року. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії припинення не буде письмово заявлене однією із сторін.

За приписами статті статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.

Статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) унормовано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно статей 525, 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 ЦК встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (статті 610, 612 ЦК).

Як встановлено в статті 901 ЦК за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно статті 903 ЦК якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За приписами статті 24 Закону України "Про теплопостачання" споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, споживач теплоенергії зобов'язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію згідно з пунктом 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198.

Цією ж нормою встановлено право споживача теплової енергії на отримання обсягів теплової енергії згідно з параметрами відповідно до договорів та стандартів, а також на отримання перерахунку за спожиту теплову енергію з урахуванням здійсненого авансового платежу та показань вузлів обліку теплової енергії протягом місяця після закінчення опалювального періоду.

Розрахунки за теплову енергію здійснюються згідно тарифів, встановлених Постановою Національної комісії регулювання ринку електроенергетики України від 14.12.2010 № 1776 та Постановою Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України віл 30.09.2011 № 133 "Про встановлення тарифів на теплову енергію КП "Теплопостачання міста Одеси", Постановою національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 31.11.2013 № 493 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання КП "Одесатеплоенерго" з урахуванням змін, внесених постановою № 190 від 31.03.2014.

Відповідно до "Правил користування тепловою енергією", пункту 5.1 договору № 6434, укладеного сторонами по справі, облік споживання теплової енергії визначається розрахунковим способом.

Кількість спожитої теплової енергії на опалення визначається згідно теплового навантаження будівлі з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел теплопостачальної організації та кількості діб роботи теплопостачального обладнання споживача в розрахунковий період, з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря.

Предметом позову у цій справі є стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в сумі 7320,98 грн. за договором №6434, яка утворилась за період з 01.11.2013 по 01.09.2016.

Згідно розрахунку заборгованості за договором №6434, доданим позивачем до позовної заяви, заборгованість відповідача у сумі 7302,98 грн. нарахована як різниця між загальною вартістю наданої відповідачеві теплоенергії та фактично сплаченої ним (43824,39грн. - 36503,41грн. )

Апеляційним господарським судом в процесі розгляду справи установлено та підтверджується матеріалами справи, що ФОП Вань В.А. за спірний період було сплачено 36 797,66 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями в яких зазначено призначення платежу "за теплову енергію згідно з договором №6434 від 01.10.2007" та періоди, за які здійснено відповідні платежі.

Проте, в розрахунку позивача не відображені проведені відповідачем оплати за наявними в справі платіжними дорученнями.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості взагалі не містить даних про здійснені відповідачем оплати за 11 місяців 2014 року за період з січня по листопад включно, незважаючи на наявні у справі докази проведення таких оплат.

Позивачем на неодноразові вимоги суду апеляційної інстанції не надано обґрунтованого розрахунку заборгованості відповідача з урахуванням наявних в матеріалах справи розбіжностей в частині правомірності нарахування конкретних сум за визначені періоди без врахування здійснених відповідачем проплат із зазначенням в платіжних дорученнях конкретних періодів, за які він оплачував отримані послуги.

Згідно статті 32 ГПК у редакції, чинній до 15.12.2017, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Таким чином, із приписів даної правової норми випливає, що обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, інші обставини, що мають значення для правильного вирішення господарського спору встановлюються господарським судом на підставі фактичних даних, якими є докази.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу (стаття 33 ГПК у редакції, чинній до 15.12.2017).

Згідно зі статтею 34 ГПК у редакції, чинній до 15.12.2017 господарський суд приймає тільки ті доказі, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 1 статті 36 ГПК у редакції, чинній до 15.12.2017 передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

При цьому, слід зазначити, що доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Обов'язок доказування визначається предметом спору. За загальним правилом тягар доведення певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

В порушення зазначених процесуальних норм, позивач не довів за допомогою належних і допустимих доказів наявності у відповідача заборгованості по сплаті за спожиту теплову енергію саме у заявленому розмірі та у заявленому періоді, а також не спростував контрозрахунок ФОП Вань В.А.

За таких обставин, апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає прийняту у справі постанову такою, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного в касаційній скарзі

Посилання скаржника на те, що усі суми грошових коштів, які надійшли за договором №6434 враховані КП "ТМО", а різниця на яку звернув увагу апеляційний господарський суд, обліковується як погашення заборгованості за попередній період, не можуть бути підставою для скасування постанови суди виходячи з наступного.

Пунктом 6.7 договору № 6434 сторони погодили, що перераховані Споживачем платежі зараховуються згідно призначення платежу зазначеного в банківських документах, а в разі відсутності такого зазначення в наступному порядку: в першу чергу в рахунок погашення пені, далі заборгованість за спожиту теплову енергію, потім поточні платежі.

Суд апеляційної інстанції установив, що ФОП Вань В.А. за спірний період було сплачено 36 797,66 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями в яких зазначено призначення платежу "за теплову енергію згідно з договором №6434 від 01.10.2007" та конкретні періоди, за які здійснено відповідні платежі.

Отже, зарахування сплачених коштів за іншим призначенням ніж вказано у вказаних платіжних документах, суперечить пункту 6.7 договору №6434.

Доводи скаржника щодо безпідставності нездійснення судом апеляційної інстанції перерахунку заборгованості за спожиту теплову енергію також не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної постанови, оскільки позивачем не усунуті розбіжності в частині визначення періодів надання послуг з теплопостачання при розрахунку вартості таких послуг і не усунуті виявлені ним же самим похибки в розрахунку, доданому до позовної заяви в частині наявності у відповідача переплат у конкретні періоди споживання ним теплової енергії, що виключає можливість суду самостійно здійснити розрахунок (переахунок) заборгованості відповідача.

Інші доводи, викладені у касаційній скарзі, зводяться до необхідності переоцінки обставин справи, що виходить за межі касаційного провадження, визначені статтею 300 ГПК у редакції, чинній з 15.12.2017.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд

Надаючи правову кваліфікацію доказам, наданим сторонами, з урахуванням фактичних і правових підстав позовних вимог і заперечень апеляційний господарський суди дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Згідно приписів пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК у редакції, чинній з 15.12.2017 суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК у редакції, чинній з 15.12.2017 покладається на скаржника.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317, 332 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.11.2017 залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.11.2017 у справі №916/3318/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Ю.Я. Чумак

Судді Т.Б. Дроботова

К.М. Пільков