Провадження № 22-ц/783/4861/17 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

Категорія: 27

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Ніткевича А.В.,

суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.

секретаря Брикайло М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Надра» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Стрюкової І.О. на заочне рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 15 березня 2017 року в справі за позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Надра» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію в ПАТ КБ «Надра» Стрюкової І.О. про визнання договорів недійсними,-

встановила:

В січні 2017 року позивач ОСОБА_5 звернулася в суд з позовом до ПАТ КБ «Надра» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію в ПАТ КБ «Надра» Стрюкової І.О. про визнання недійсними кредитного договору та договору іпотеки, застосування наслідків недійсності правочинів.

Вимоги огрунтовувала тим, що 20.12.2005 року придбала у ОСОБА_6 у власність квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 60,3 м.кв. Згідно п. 2 цього договору продаж квартири вчинено за ціною 178800,00 гривень, що є еквівалентом 35400,0 доларів США, з яких 44722,50 гривень, що є еквівалентом 8850,00 доларів США сплачено до підписання договору, а решта суми 134077,50 гривень, що є еквівалентом 26550 доларів США повинно бути сплачено протягом трьох днів з моменту підписання договору».

Цього ж дня, 20.12.2005 року, вона на часткове виконання власних грошових зобов'язань перед продавцем квартири передала останній 44722,50 грн., що є еквівалентом 8850,00 доларів США, а з метою повного виконання грошових зобов'язань за вищевказаним Договором купівлі-продажу звернулась до відповідача, з яким уклала кредитний договір № 1143/05-Ф від 20.12.2005р та додаткову угоду № 1 «до кредитного договору №1143/05-Ф від 20.12.2005» на отримання кредиту в розмірі 26550,00 доларів США під 12% річних на строк до 18.12.2020 року із зобов'язанням використовувати кредит лише на цілі, визначені п. 1.2. договору (проведення розрахунків по договору купівлі-продажу) та зобов'язанням здійснювати повернення кредиту щомісячними мінімально необхідними платежами не менше 383,00 доларів США, оплачувати відсотки за користування кредитними коштами та комісії за управління кредитом.

21.12.2005 року, в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором та додаткової угоди до нього, між сторонами укладено договір іпотеки. За цим договором в іпотеку передано вищевказану квартиру.

22.12.2005 року отримала від відповідача 26550,00 доларів США. Зазначена валюта була продана в цей же день, після чого передала ОСОБА_6 134077,50 грн. в рахунок виконання грошових зобов'язань за договором купівлі-продажу.

24.09.2014 року укладено додатковий договір «Про внесення змін та доповнень № 2 до кредитного договору № 1143/05-Ф від 20.12.2005р.» яким було змінено відсоткову ставку на 15,6% річних, строк кредитування до 18.12.2025 року та порядок оплати на ануїтетну форму розрахунку щомісячного платежу. Цього ж дня, були внесені й відповідні зміни до зазначеного договору іпотеки.

Вважає, що кредитний договір містить нікчемні умови, такий був укладений під впливом обману з використанням нечесної підприємницької практики та підлягає визнанню недійсним.

Зокрема, під час оформлення оспорюваного кредитного договору працівник банку ОСОБА_7, у присутності свідка ОСОБА_8, повідомила позивачці, що кредитні кошти можливо отримати лише у валюті по причині вичерпання, на цей момент, кредитного портфелю у гривні.

Зважаючи на терміновість виконання існуючих грошових зобов'язань за договором купівлі-продажу квартири та відсутність в інших банківських (фінансових) установ, на відміну від ПАТ КБ «Надра», можливості прийняти оперативно рішення щодо укладення договору споживчого кредиту, вона була змушена погодитись на запропоновані умови кредиту у доларах США. Звертає увагу, що договір купівлі-продажу квартири передбачав розрахунки між сторонами у гривні, а банк надав в кредит іноземну валюту, яку вона продала для отримання гривні з метою належного виконання власних грошових зобов'язань за договором купівлі-продажу квартири.

В подальшому, у вересні 2014 року під час укладання додаткового договору «Про внесення змін та доповнень № 2 до кредитного договору № 1143/05-Ф від 20.12.2005р.» іншим працівником банку ОСОБА_9 їй відмовлено у реструктуризації валютної заборгованості за кредитним договором, який їй повідомив, що у 2005 році, на момент укладення Кредитного договору, була можливість отримати кредит в гривні, однак її введено навмисно в оману маючи умисел укласти кредитний договір саме в доларах США, оскільки керуюча відділення отримувала якісь додаткові блага від банку за залучення клієнтів на укладання валютних кредитних договорів.

Вважає, що мав місце обман щодо істотних умов договору, про який вона довідалася у грудні 2014 року і не мала можливості дізнатися раніше по причині, що банк всяко приховував від неї інформацію щодо власних клієнтів та умов отримання ними кредитів.

Недобросовісність ОСОБА_7 підтверджується інформацією, розміщеною на офіційному сайті МВС України, як про особу, яка переховується від органів досудового розслідування.

Крім цього, покликається й на невідповідність умов договору Правилам надання банками України інформації про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10.05.2007 року № 168.

Одночасно договір іпотеки також необхідно визнати недійним, оскільки недійсність основного зобов'язання спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення.

Оскаржуваним заочним рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 15 березня 2017 року позов задоволено частково.

Визнано недійсним Кредитний договір №1143/05-Ф від 20.12.2005 року і Додаткову угоду №1 від 20.12.2005 року «до кредитного договору №1143/05-Ф від 20.12.2005 року» із змінами та доповненнями Додатковим договором від 24.09.2014 «Про внесення змін та доповнень №2 до Кредитного Договору №1143/05-Ф від 20.12.2005р.», укладений між ОСОБА_5 та ПАТ КБ «Надра».

Застосовано правові наслідки недійсності правочину та, з врахуванням повернення ОСОБА_5 до ПАТ КБ «Надра» в складі платежів за таким правочином 26550,00 доларів США, стягнуто з ПАТ КБ «Надра» на користь ОСОБА_5 (номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) 807340,5 гривень гривень 50 коп. в якості повернення всього отриманого ПАТ КБ «Надра» на виконання Кредитного договору № 1143/05-Ф від 20.12.2005 року і Додаткової угоди № 1 від 20.12.2005 року «до кредитного договору №1143/05-Ф від 20.12.2005 року» із змінами та доповненнями Додатковим договором від 24.09.2014 року «Про внесення змін та доповнень № 2 до Кредитного Договору № 1143/05-Ф від 20.12.2005р.».

Визнано недійсним договір іпотеки, укладений 21.12.2005 року між ОСОБА_5 та ПАТ КБ «Надра», який зареєстровано у реєстрі під №4487 із змінами та доповненнями від 24.09.2014 Договором про внесення змін №1 до договору іпотеки, який зареєстровано у реєстрі під № 1908.

Застосовано наслідки недійсності договору іпотеки, який укладено 21.12.2005 року між ОСОБА_5 та ПАТ КБ «Надра», який зареєстровано у реєстрі під №4487 із змінами та доповненнями від 24.09.2014 Договором про внесення змін №1 до договору іпотеки, шляхом: зняття заборони відчуження квартири АДРЕСА_1 загальною площею 60,3 м2, внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення заборони відчуження (номер обтяження 6855692) та припинення іпотеки (номер іпотеки 6855732).

В решті позову відмовлено.

Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 25 квітня 2017 року заяву ПАТ КБ «Надра» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ "Надра" Стрюкової І.О. про перегляд заочного рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 15.03.2017 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ПАТ КБ «Надра» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію в ПАТ КБ «Надра» Стрюкової І.О. про визнання договорів недійсними - залишено без задоволення.

Додатковим рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 22 вересня 2017 року стягнуто з ПАТ КБ «Надра» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію в ПАТ КБ «Надра» Стрюкової І.О. 1600 гривень судового збору в дохід держави.

Заочне рішення суду оскаржив відповідач ПАТ КБ «Надра» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію в ПАТ КБ «Надра» Стрюкової І.О.

Вважає, що скаржуване рішення ухвалено без дослідження всіх обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі покликається на те, що позивач за власною ініціативою звернулася в банк з проханням надати кредит. На момент укладення оспорюваного кредитного договору банк надавав кредити як в іноземній валюті так і у національній, різниця полягала у відсотковій ставці, яка була меншою за валютним кредитом, тому такий був запропонований працівником банку, однак остаточне рішення було за позичальником. Вибір банківської установи також був добровільним.

Стверджує, що позивач не довела факту корисливих мотивів чи благ від банку для працівника ОСОБА_7 у разі укладення кредитного договору в іноземній валюті.

Укладаючи договір позивач була ознайомлена з його умовами, перешкод в ознайомленні не було, тому добровільно підписавши договір позивач висловила свою згоду з його умовами.

Покликається на те, що загальні умови договору є істотними і обумовлені в самому договорі, його форма і зміст відповідають статті 203 ЦК України, на момент його укладення сторони володіли необхідним обсягом дієздатності, волевиявлення було вільним, позивач погоджувалась з умовами спірного договору, що стверджується поверненням кредитних коштів та спростовує доводи останньої про ненадання інформації.

Крім цього зазначає, що чинне законодавсто не передбачає можливості визнання договору недійсним через невиконання банком обов»язку надати позичальнику інформацію передбачену статтею 11 Закону України «Про захист прав споживачів».

Також, укладаючи спірний кредитний договір в іноземній валюті, сторони приймали на себе певні ризики на випадок зміни валютного курсу, оскільки на момент укладення такого не мали будь яких законних підстав вважати, що зміна валютного курсу не настане.

На думку апеллянта, позичальник зобов»язапний повернути кредит та сплатити проценти на умовах встановлених в договорі, оскільки в протилежному випадку буде порушено основні принципи цивільного права та настануть негативні наслідки для всієї кредитно-фінансової системи України.

Просить скасувати заочне рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 15 березня 2017 року та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити за безпідставністю.

Учасники справи позивач ОСОБА_5 та її представник ОСОБА_10, представник відповідача ПАТ КБ «Надра» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію в ПАТ КБ «Надра» Стрюкової І.О., будучи повідомленими належним чином про час та місце розгляду справи, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення судових повісток (а.с. 163-166), в судове засідання апеляційної інстанції повторно не прибули, не повідомили суд про причину неявки.

На переконання колегії суддів, матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті, а тому вважає за можливе, у відповідності до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, розглядати справу за відсутності осіб, що не з»явилися.

За відсутності всіх осіб, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити виходячи із такого.

Відповідно до пункту 9 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу (надалі ЦПК України).

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Частиною 6 цієї ж статті визначено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги місцевий суд виходив з того, що при укладенні спірного кредитного договору мав місце обман зі сторони відповідача щодо істотних умов договору - властивостей речі, а саме ототожнено властивості долара, як засобу платежу при розрахунках у гривні їх загальною ознакою «гроші».

Суд вказав, що пропонування до вільної реалізації валюти в якості засобу платежу щодо обігу якої існують обмеження та недостовірне повідомлення про відсутність можливості кредитування у гривні, за визначенням ч. 3 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», є забороненими формами підприємницької практики, що вводить в оману стосовно основних характеристик послуги кредитування, таких як, наявність кредитування у гривні, переваги валютного кредитування, методів використання отриманої в кредит валюти при можливості вчинення розрахунків лише у гривні, очікуваних результатів споживання послуги відповідача, прав позивача. Будь-яка діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману є нечесною підприємницькою практикою.

Також суд констатував, що компенсація сукупних послуг банку, що супроводжують кредит, у вигляді комісій за рахунок позивача, є незаконною в силу статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», якою встановлено, що умова договору про надання споживчого кредитку, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Покликаючись на правові висновки Верховного Суду України дійшов висновку про те, що коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»), відтак кредитний договір №1143/05-Ф від 20.12.2005 з додатковою угодою № 1 від 20.12.2005 «до кредитного договору №1143/05-Ф від 20.12.2005» із змінами та доповненнями додатковим договором від 24.09.2014 «Про внесення змін та доповнень № 2 до кредитного договору № 1143/05-Ф від 20.12.2005р.» визнав недійсним.

При цьому, суд не взяв до уваги покликання позивача на невідповідність умов спірних договорів (угод) Правилам надання банками України інформації про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, оскільки на час укладення таких цих Правил не існувало.

Враховуючи положення статті 230 ЦК України за якою сторона, яка застосувала обман, зобов»язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв»язку з вчиненням цього правочину, суд стягнув в користь позивача кошти, сплачені останньою на виконання спірного кредитного договору в подвійному розмірі 807340,5 грн. та стягнув судові витрати в дохід держави, пропорційно до задоволених позовних вимог.

Зважаючи на визнання спірного кредитного договору недійсним, суд визнав недійсним договір іпотеки від 21.12.2005 року, як правочин, який забезпечує основне зобов'язання.

Щодо стягнення з відповідача 3500 грн. витрат, повязаних з оцінкою нерухомого майна і нотаріального посвідчення договору іпотеки, суд в цій частині вимог відмовив, оскільки позивачем не представлено суду доказів на підтвердження понесення таких витрат.

Зважаючи на те, що заочне рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 15 березня 2017 року оскаржується відповідачем в частині задоволених позовних вимог, колегією суддів законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в частині відмови в задоволенні таких не перевіряється.

Виходячи з наявних матеріалів справи, вимог закону та встановлених обставин справи, колегія суддів не може в повній мірі погодитись із висновками суду, тому оскаржуване рішення не може залишатись в силі враховуючи таке.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений ст. 16 ЦК України.

Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Спосіб захисту порушеного права частіше за все визначається спеціальним законом, який регулює конкретні цивільні правовідносини.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу, зокрема, договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Тобто, положення даної статті надають учасникам цивільного обороту право вільно, з урахуванням власних інтересів, вирішувати, вступати їм у договірні відносини чи не вступати, а також вільно вибрати майбутнього контрагента у договірних відносинах.

Судом встановлено наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

20.12.2005 року згідно договору купівлі-продажу ОСОБА_5 придбала у ОСОБА_6 квартиру № 3 у будинку № 10 на вул. Підвалля у м. Дрогобич Львівської області загальною площею 60,3 м.кв.

Згідно із п. 2 цього договору продаж квартири вчиняється за ціною 178800,00 гривень, що є еквівалентом 35400,0 доларів США, з яких 44722,50 гривень, що є еквівалентом 8850,00 доларів США сплачено до підписання договору, а решта суми 134077,50 гривень, що є еквівалентом 26550 доларів США повинно бути сплачено протягом трьох днів з моменту підписання договору.

Одночасно, 20.12.2005 року між позивачем ОСОБА_5 та відповідачем ПАТ КБ «Надра» укладено кредитний договір № 1143/05-Ф від 20.12.2005 р. та додаткову угоду № 1 «до кредитного договору №1143/05-Ф від 20.12.2005 року» на отримання кредиту в сумі 26550,00 доларів США.

Відповідно до п. 1.2 договору цільове використання кредиту - проведення розрахунків по вищевказаному договору купівлі-продажу № 4462 від 20.12.2005 року.

Пунктами 1.3, 1.3.1 визначено, що відсотки за користування кредитом розраховуються банком на підставі відсоткової ставки у розмірі 12 % річних.

Згідно із п. 1.4 кредитного договору банк надає позичальнику кредит строком на 180 місяців, тобто - на 15 років, кінцевий термін погашення кредиту - 18.12.2020 року (визначений в п.3.3.4 договору).

У п. 3.3.2 зазначеного Кредитного договору передбачено, що щомісячна сума мінімально необхідного платежу складає 383,00 доларів США.

Згідно умов кредитного договору позивач зобов'язалась сплачувати мінімально необхідні платежі у розмірі та порядку, визначених у п.п. 3.3.2 та 3.3.3 цього договору до 5-го числа місяця, здійснювати повернення кредиту, оплачувати відсотки за користування кредитними коштами та комісії за управління кредитом.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що виходячи з аналізу Закону України «Про захист прав споживачів», спірний договір є споживчим.

21.12.2005 року в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором та додаткової угоди до нього, між ОСОБА_5 та ПАТ КБ «Надра» укладено Договір іпотеки, посвідчений Монастирською М.М., приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу 21.12.2005 за реєстровим номером 4487, на підставі якого в іпотеку передано вищевказану квартиру.

24.09.2014 року між ОСОБА_5 та ПАТ КБ «Надра» укладено додатковий договір «Про внесення змін та доповнень № 2 до кредитного договору № 1143/05-Ф від 20.12.2005р.», яким було змінено відсоткову ставку на 15,6% річних, строк кредитування до 18.12.2025 року та порядок оплати на ануїтетну форму розрахунку щомісячного платежу.

Цього ж дня, договором про внесення змін № 1 до договору іпотеки, внесено зміни до договору іпотеки від 21.12.2005 року.

Звертаючись із позовною заявою позивач ОСОБА_5 вважала, що кредитний договір був укладений під впливом обману з використанням нечесної підприємницької практики, тому підлягає визнанню недійсним.

Згідно із ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов"язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов"язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Свої зобов'язання за кредитним договором відповідач (банк) виконав, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується позивачем.

В свою чергу, згідно із ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 204 ЦК України встановлений принцип правомірності правочину, відповідно до якого правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

При цьому, нормами цивільного законодавства передбачено як визнання правочину недійсним в цілому, так і визнання недійсним окремих його положень, а також передбачено можливість визнання правочину недійсним в цілому, якщо недійсність окремих його положень тягне за собою недійсність інших його частин і недійсність правочину в цілому.

Статтею 229 ЦК України встановлено правові наслідки правочину, який вчинено під впливом помилки, а статтею 230 ЦК України - під впливом обману, і, виходячи з аналізу зазначених норм права, як обман, так і помилка, є самостійними підставами для визнання правочину недійсним.

Відповідно до ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним..

Замовчування стороною існування наявності обставин, які мають істотне значення і можуть перешкодити вчиненню правочину, є обманом. Визначення поняття обставин, що мають істотне значення, викладено в абз. 2 ч. 1 ст. 229 ЦК України, під якими розуміється помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків встановлених законом.

Згідно із п.14 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним суди мають враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема ЦК (статті 215, 1048 - 1052, 1054 - 1055), статті 18 - 19 Закону України «Про захист прав споживачів».

Законом України «Про захист прав споживачів»» визначено, що перед укладанням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача в письмовій формі про: особу та місцезнаходження кредитодавця; кредитні умови, зокрема, мету для якої споживчий кредит може бути витрачений; форми його забезпечення; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; тип відсоткової ставки; суму, на яку кредит може бути виданий; орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг, пов'язаних з одержанням кредиту та укладанням договору про надання споживчого кредиту; строк на який кредит може бути одержаний; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; переваги та недоліки запропонованих схем кредитування.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" нечесна підприємницька практика забороняється.

Нечесна підприємницька практика включає: вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.

Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Доводи позовних вимог про те, що при укладенні кредитного договору банком приховувалася інформація, що визначена Законом України «Про захист прав споживачів» в частині істотних умов договору, та щодо введення позивача-споживача в оману внаслідок здійснення нечесної підприємницької практики, колегія суддів відхиляє, оскільки позивач не надав доказів щодо наявності ознак обману у діях відповідача на час укладення кредитного договору.

Більше того, договір містив у собі визначення всіх необхідних домовленостей сторін, передбачених ними при підписанні кредитного договору (щодо розміру коштів, строки їх повернення, розмір щомісячного платежу, можливість застосування штрафних санкцій в разі неналежного виконання умов договору та їх розмір), інші положення відображені в розділах договору «предмет договору», «забезпечення повернення кредиту», «порядок надання кредиту та сплату заборгованості», «права та обов'язки сторін», «відповідальність сторін», «звільнення від відповідальності», «врегулювання спорів», «заключні положення».

Судом встановлено, що спірний кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним.

Позивач на момент укладення договору не заявляла додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконувала його умови на протязі практично десяти років. Відповідач надав позивачу документи, які передували укладенню кредитного договору.

З наведеного вище випливає, що навіть за відсутності роз'яснень з приводу можливості отримання гривневого кредиту, докази того, що одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення під час укладення спірного кредитного договору, відсутні.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що матеріалами справи встановлено порушення закону з боку відповідача при укладенні кредитного договору, відтак відсутні правові підстави для задоволення позову ОСОБА_5 про визнання кредитного договору та іпотечного договору недійсними, що має наслідком скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Зважаючи на те, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні позовних вимог щодо недійсності кредитного договору, не підлягають задоволенню і інші вимоги, які є похідними.

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України

Відповідно до положень ч.ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина шоста цієї статті).

Враховуючи наведене, а також те, що у справах про захист прав споживачів споживачі звільнені від сплати судового збору за позовами, пов'язаними з порушенням їх прав, суму сплаченого відповідачем Публічним акціонерним товариством Комерційний Банк «Надра» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію в ПАТ КБ «Надра» Стрюкової І.О. судового збору 10992,74 грн. за подання апеляційної скарги необхідно компенсувати за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 367, 368, 372, п. 2 ч. 1 ст. 374, п. 3 ч. 1 ст. 376, ст.ст. 381, 382, 383 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Надра» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Стрюкової І.О. - задовольнити.

Заочне рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 15 березня 2017 року - скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Надра» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію в ПАТ КБ «Надра» Стрюкової І.О. про визнання недійсними кредитного договору та договору іпотеки, застосування наслідків недійсності правочинів - відмовити.

Суму сплаченого відповідачем Пблічне акціонерне товариство Комерційний Банк «Надра» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію в ПАТ КБ «Надра» Стрюкової І.О. судового збору 10992 (десять тисяч дев»ятсот дев»яносто дві) грн. 74 коп. за подання апеляційної скарги компенсувати за рахунок держави.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 12 червня 2018 року.

Головуючий: А.В. Ніткевич

Судді : С.М. Бойко

С .М. Копняк