КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 823/1004/18 Суддя першої інстанції: В.П. Тимошенко

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради на проголошене о 16 годині 25 хвилин рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2018 року, повний текст якого складено 20 квітня 2018 року, у справі за адміністративним позовом Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради до головного інспектора будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Черкаській області Ільченко Ірини Сергіївни, Державної архітектурно-будівельної інспекції України, третя особа - ОСОБА_3, про скасування рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2018 року Департамент архітектури та містобудування Черкаської міської ради (далі - Позивач, Департамент архітектури та містобудування) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до головного інспектора будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Черкаській області Ільченко Ірини Сергіївни (далі - Відповідач-1, Інспектор будівельного нагляду), третя особа - ОСОБА_3 (далі - Третя особа, ОСОБА_3) про скасування рішення від 01.12.2017 року №1363.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 28.03.2018 року залучено до участі у справі в якості другого відповідача Державну архітектурно-будівельну інспекцію України (далі - Відповідач-2, ДАБІ України).

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 19.04.2018 року у задоволенні позову відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що оскільки зі змісту технічного паспорту вбачається, що на земельній ділянці розташовані два житлові будинки, правових підстав для видачі будівельного паспорту, а не містобудівних умов та обмежень, у Позивача не було, адже дія Порядку видачі будівельного паспорту забудови земельної ділянки, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.07.2011 року №103, на спірні правовідносини не поширюється. Крім того, суд підкреслив, що будівництво двох житлових будинків на одній земельній ділянці створює загрозу для життя та здоров'я людей, які перебувають на такій земельній ділянці, у випадку виникнення надзвичайної ситуації техногенного чи природного характеру.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. При цьому зазначає, що оскільки проектна документація передбачає будівництво лише одного житлового будинку з мансардою, а не групи будинків, будівельний паспорт видано на підставі Порядку видачі будівельного паспорту забудови земельної ділянки, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.07.2011 року №103, правомірно. Крім того, наголошує на неврахуванні судом, що оскаржуване рішення Відповідача-1 не містило посилань на порушення Позивачем інших нормативно-правових актів, окрім приписів п. 1.2 Порядку №103, відтак брати до уваги надані у судовому засіданні пояснення Відповідача-1 щодо порушення Позивачем інших нормативних приписів в суду не було правових підстав. Також звертає увагу суду апеляційної інстанції на ненадання Черкаським окружним адміністративним судом належної оцінки характеристикам об'єкта, на який видавався будівельний паспорт, а також помилкового обґрунтування рішення посиланням на ст. 381 ЦК України, в якій міститься визначення садиби. Крім іншого, підкреслює безпідставність мотивування судового рішення приписами ДБН 360-92**, що виходить за межі підстав позову та не було покладено в основу оскаржуваного акту індивідуальної дії.

Ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2018 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 19.06.2018 року.

У відзиві на апеляційну скаргу ДАБІ України просить відмовити в її задоволенні повністю та залишити рішення суду першої інстанції без змін. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що оскільки у результаті реалізації намірів будівництва на земельній ділянці будуть розташовані два житлові будинки, то для будівництва другого з них мало бути видано містобудівні умови та обмеження, а не будівельний паспорт, чим порушено вимоги п. 1.2 затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.07.2011 року №103 Порядку видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки. Крім того, наголошує на правильності посилання суду першої інстанції на ст. 381 ЦК України, в якій міститься визначення поняття «садиба» та закріплено особливості її відчуження.

У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу від інших учасників не надійшло.

Сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули, а тому справа розглядалася у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 0,0175 га, кадастровий НОМЕР_1 розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 14). Крім того, ОСОБА_3 є власником 7/50 частини домоволодіння за вказаною адресою (а.с. 26-33).

31.08.2016 року ОСОБА_3 звернулася до виконавчого комітету Черкаської міської ради із заявою про видачу будівельного паспорта забудови земельної ділянки загальною площею 0,0175 га, яка розташована у АДРЕСА_1 для двоповерхового житлового будинку з мансардою (а.с. 12). До вказаної заяви Третьою особою було додано, зокрема, підписану всіма співвласниками домоволодіння заяву, зі змісту якої вбачається, що останні надають згоду на будівництво вказаного будинку зі умови дотримання певної відстані від інших (а.с. 15), а також ескізні наміри забудови (а.с. 17-18).

За наслідками розгляду даної заяви начальником управління планування та архітектури Департаменту архітектури, містобудування та інспектування Черкаської міської ради 07.09.2016 року було видано ОСОБА_3 будівельний паспорт на будівництво житлового будинку з мансардою по АДРЕСА_1 зареєстрований за НОМЕР_2 (далі - Будівельний паспорт, а.с. 10).

У жовтні-листопаді 2017 року працівниками Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Черкаській області на підставі направлень для проведення планової перевірки від 10.10.2017 року №49 (а.с. 60) та від 09.11.2017 року №49/1 (а.с. 61), виданих на підставі наказу ДАБІ України від 22.09.2017 року №1480 (а.с. 57), а також повідомлення від 29.09.2017 року №1023-4.5/1087 (а.с. 59), проведено планову перевірку Департаменту містобудування та архітектури з питань дотримання законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандарті і правил. Результати перевірки зафіксовані в акті від 22.11.2017 року (а.с. 62-64).

У ході перевірки було встановлено, що, зокрема, будівельний паспорт від 07.09.2016 року №1171 виданий на будівництво житлового будинку на одній земельній ділянці з вже існуючим житловим будинком, що є порушенням п. 1.2 розділу І Порядку видачі будівельного паспорту забудови земельної ділянки, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.07.2011 року №103, дія якого поширюється на будівництво індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку, а не на групу зазначених будівель.

На підставі викладених в акті перевірки висновків Інспектором будівельного нагляду прийнято рішення від 01.12.2017 року №1363 (а.с. 65), яким скасовано дію Будівельного паспорта у зв'язку з порушенням п. 1.2 розділу І Порядку видачі будівельного паспорту забудови земельної ділянки, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.07.2011 року №103.

На підставі встановлених вище обставин, а також за наслідками системного аналізу приписів ст. ст. 6, 27, 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст. 381 Цивільного кодексу України, п. п. 3, 4,5, 23 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2015 року №698, пп. пп. 1.1, 1.2 Порядку видачі будівельного паспорту забудови земельної ділянки, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.07.2011 року №103, Переліку об'єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.07.2011 року №109, Методичних рекомендації з питань технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затверджених наказом Держкомкомунгоспу України від 05.09.2009 року №146, п. 3.25* ДБН 360-92** «Містобудування. Планування та забудова міських та сільських поселень», суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки на території однієї земельної ділянки здійснюється будівництво двох житлових будинків, що внаслідок недотримання будівельних норм матиме наслідком виникнення небезпеки для життя та здоров'я людини, Будівельний паспорт був виданий без достатніх на те правових підстав, що свідчить про обґрунтованість його скасування за результати державного нагляду.

З такими висновками суду першої інстанції судова колегія не може погодитися з огляду на таке.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів визначені Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон).

Положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 41-1 Закону передбачено, що державний архітектурно-будівельний нагляд - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання уповноваженими органами містобудування та архітектури, структурними підрозділами Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та виконавчими органами сільських, селищних, міських рад з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності (далі - об'єкти нагляду), вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час провадження ними містобудівної діяльності.

Державний архітектурно-будівельний нагляд здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2015 року №698 затверджено Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду (далі - Порядок №698), пунктом 2 якого передбачено, що нагляд здійснюється Держархбудінспекцією через головних інспекторів будівельного нагляду шляхом проведення планових, позапланових, документальних і камеральних перевірок.

Перевірки проводяться головним інспектором будівельного нагляду або кількома головними інспекторами будівельного нагляду.

Зі змісту ч. ч. 3-4 ст. 41-1 Закону випливає, що з метою здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду головні інспектори будівельного нагляду, зокрема, перевіряють законність рішень у сфері містобудівної діяльності, прийнятих об'єктами нагляду.

У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, вчинених об'єктами нагляду, головні інспектори будівельного нагляду мають право, у тому числі, скасовувати чи зупиняти дію рішень, прийнятих об'єктами нагляду відповідно до визначених цим Законом повноважень, які порушують вимоги містобудівного законодавства, з одночасним складанням протоколу відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення та подальшим оприлюдненням такої інформації на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Відтак, до повноважень інспектора державного нагляду належить перевірка законності рішень у сфері містобудівної діяльності, прийнятих об'єктами нагляду, та їх скасування у визначених Законом випадках.

Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції про обґрунтованість прийняття Інспектором будівельного нагляду оскаржуваного рішення №1363, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ст. 27 Закону у редакції, чинній на момент видачі Будівельного паспорту, забудова присадибних, дачних і садових земельних ділянок може здійснюватися на підставі будівельного паспорта забудови земельної ділянки (далі - будівельний паспорт).

Будівельний паспорт визначає комплекс містобудівних та архітектурних вимог до розміщення і будівництва індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку не вище двох поверхів (без урахування мансардного поверху) з площею до 300 квадратних метрів, господарських будівель і споруд, гаражів, елементів благоустрою та озеленення земельної ділянки.

Будівельний паспорт складається з текстових та графічних матеріалів.

За наявності плану зонування території розроблення будівельного паспорта здійснюється на його підставі.

Проектування на підставі будівельного паспорта здійснюється без отримання містобудівних умов та обмежень. Для об'єктів, зазначених у частині першій цієї статті, розроблення проекту будівництва здійснюється виключно за бажанням замовника.

Надання будівельного паспорта здійснюється уповноваженим органом містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня надходження відповідної заяви та пакета документів, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Порядок видачі та форма будівельного паспорта визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

На виконання вимог ст. 27 Закону наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.07.2011 року №103 затверджено Порядок видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки (далі - Порядок №103), який призначений для використання уповноваженими органами містобудування та архітектури та іншими суб'єктами містобудування при вирішенні питань забудови присадибних, дачних і садових земельних ділянок.

Пунктом 1.2 Порядку №103 закріплено, що будівельний паспорт забудови земельної ділянки (далі - будівельний паспорт) визначає комплекс містобудівних та архітектурних вимог до розміщення і будівництва індивідуального (садибного) житлового, садового, дачного будинку не вище двох поверхів (без урахування мансардного) з площею до 300 квадратних метрів, господарських будівель, споруд, гаражів, елементів інженерного захисту, благоустрою та озеленення на земельній ділянці.

Згідно п. 24 Переліку об'єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.07.2011 року № 109, який був чинний станом на момент видачі Будівельного паспорту, до такого переліку належить будівництво садибних (котеджних) житлових будинків, дачних та садових будинків загальною площею до 300 кв.м з числом надземних поверхів не більше двох, в тому числі з господарськими будівлями та спорудами, індивідуальними гаражами в межах відведення земельних ділянок без зміни цільового та функціонального призначення, що визначається будівельним паспортом земельної ділянки, крім проектної документації на будівництво групи будинків (два будинки і більше).

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавцем допускалося видача будівельного паспорту на будівництво садибних (котеджних) житлових будинків, дачних та садових будинків загальною площею до 300 кв. м з числом надземних поверхів не більше двох, в тому числі з господарськими будівлями та спорудами, індивідуальними гаражами в межах відведення земельних ділянок без зміни цільового та функціонального призначення, що визначається будівельним паспортом земельної ділянки. Заборона видачі будівельного паспорту стосувалася виключно випадку будівництва групи будинків (двох будинків і більше).

При цьому суд першої інстанції не врахував, що жодних застережень щодо неможливості видачі будівельного паспорту на будівництво садибного (котеджного) житлового будинку у межах домоволодіння у випадку розташування на території останнього інших житлових будинків чинне законодавство не містить. Визначальною та основною умовою отримання будівельного паспорту на таке будівництво є те, що об'єкт повинен відповідати вимогам п. 24 Переліку №109 та п. 2.1 Порядку №103, не включаючи при цьому будівництво групи будинків.

Як вбачається з матеріалів справи, зі змісту копії ескізних передпроектних пропозицій (а.с. 16-18), а також схеми забудови земельної ділянки, площею 175,0 кв. м (а.с. 11), на згаданій земельній ділянці було заплановано будівництво одного двоповерхового (з мансардою) житлового будинку, площею 122,6 кв. м. При цьому, таке будівництво здійснювалося б на окремо виділеній належній Позивачу на праві власності земельній ділянці з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у межах функціональної зони: Ж-1 - зона садибної забудови (а.с. 86).

Отже, як вірно зазначає Апелянт, за своїми технічними характеристиками заявлений до будівництва ОСОБА_3 об'єкт відповідає вимогам п. 1.2 Порядку №103. У зв'язку з чим, зважаючи на відсутність у Відповідача-1 жодних зауважень щодо поданих Позивачем для отримання Будівельного паспорта документів, судова колегія приходить до висновку про відсутність правових підстав для прийняття оскаржуваного рішення від 01.12.2017 року №1363.

Крім того, на переконання суду апеляційної інстанції, Департамент архітектури та містобудування обґрунтовано звернув увагу на недоцільність посилання суду першої інстанції, в якості мотивування неможливості поширення Порядку №103 на спірні правовідносини, на приписи ст. 381 ЦК України, яка надає визначення поняттю «садиба», оскільки предметом правового регулювання даних норм є різні за своїм змістом правовідносини - щодо садиби як об'єкта цивільних прав та щодо обсягу дозвільних документів на будівництво житлового будинку на присадибній ділянці.

Посилання суду першої інстанції на приписи ДБН 360-92** «Містобудування. Планування та забудова міських та сільських поселень» та зроблений на підставі аналізу змісту останніх, висновок про ймовірне порушення новим об'єктом будівництва вимог протипожежної безпеки судовою колегією оцінюється критично, оскільки, по-перше, не охоплюється предметом доказування, по-друге, не підтверджений жодними належними та допустимими доказами. При цьому, як вірно підкреслив Апелянт, підставами для скасування дії Будівельного паспорту Інспектор будівельного нагляду визначив лише порушення Департаментом архітектури та містобудування п. 1.2 Порядку №103. А тому, на переконання судової колегії, невідповідність Будівельного паспорту будь-яким іншим нормативно-правовим актам у ході здійснення державного нагляду встановлена не була.

Крім іншого, судом апеляційної інстанції враховується, що у справі «Беєлер проти Італії» Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.

У рішенні від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав» проти України» Суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати «справедливий баланс» між інтересами особи і суспільства.

Одночасно судова колегія вважає за необхідне вказати й на те, що при скасуванні дії Будівельного паспорту, наданого Третій особі, за відсутності належних на те правових підстав, порушено необхідний баланс між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані застосовані заходи результатів державного нагляду.

З урахуванням наведеного, судова колегія приходить до висновку, що, приймаючи рішення, суд першої інстанції допустив неправильне тлумачення змісту п. 1.2 Порядку №103 у взаємозв'язку з положеннями п. 24 Переліку №109, що, у сукупності з передчасністю висновків про можливе порушення безпеки мешканців домоволодіння, свідчить про помилковість позиції про відсутність підстав для задоволення позову.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні постанови неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального права, що стали підставою для неправильного вирішення справи. У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду - скасувати, ухваливши нове про задоволення позовних вимог.

Щодо вимоги Апелянта про покладення судових витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, на відповідача, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що в силу ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Відтак, оскільки у межах заявленого Департаментом архітектури та містобудування як суб'єктом владних повноважень спору судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз, не здійснювалися, витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, присудженню з відповідачів не підлягають.

Керуючись ст. ст. 139, 242-244, 250, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2018 року у справі за адміністративним позовом Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради до головного інспектора будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Черкаській області Ільченко Ірини Сергіївни, Державної архітектурно-будівельної інспекції України, третя особа - ОСОБА_3, про скасування рішення - задовольнити повністю.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2018 року - скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Скасувати рішення головного інспектора будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Черкаській області Ільченко Ірини Сергіївни від 01 грудня 2017 року №1363.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Повний текст постанови складено « 19» червня 2018 року.