ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 червня 2018 року

справа № П/811/292/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.,

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю. ,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення ОСОБА_2 окружного адміністративного суду від 23 лютого 2018 року (суддя Хилько Л.І.) у справі №П/811/292/17 за позовом ОСОБА_1 до Олександрійського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, Олександрійської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області, ОСОБА_2 митниці Державної фіскальної служби України, Олександрійського управління Державної казначейської служби України Кіровоградської області, треті особи на стороні відповідача: Благодійна організація “Олександрійський районний благодійний інформаційно-консультативний центр”, Благодійна організація “Благодійний фонд “Лебеді”, Благодійна організація “Благодійний фонд Губського”, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання протиправним та скасування рішення, -

в с т а н о в и В :

ОСОБА _1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення від 18 серпня 2016р., яке прийнято комісією у складі представників Олександрійського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, Олександрійської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області, митного посту ОСОБА_2 митниці Державної фіскальної служби та Олександрійського управління державної казначейської служби України Кіровоградської області «Про безоплатну передачу майна».

В обгрунтування заявлених вимог посилався на те, що вказане рішення прийнято внаслідок неправомірних дій відповідачів в частині порушення порядку: повідомлення сторони про відкриття виконавчого провадження; про результати оцінки арештованого майна та порядок передання на реалізацію арештованого майна. Також вказував на недотриманні державним виконавцем при прийнятті спірного рішення законодавчих положень Закону України “Про виконавче провадження”, зокрема, ст..57 Закону, якою визначено строки опису майна боржника; ст..62 Закону, якою визначено процедуру продажу арештованого майна.

Рішенням ОСОБА_2 окружного адміністративного суду від 23 лютого 2018 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами судом першої інстанції встановлено, що оскаржене рішення комісії прийнято внаслідок неможливості продажу майна позивача на прилюдних торгів,

яке конфісковано на підставі вироку суду. Суд першої інстанції, встановивши обставини справи, дійшов висновку про те, що оскаржене рішення комісії узгоджується з положеннями чинного законодавства, при цьому, вказав на безпідставність доводів позивача про порушення його прав, які визначені Законом України «Про виконавче провадження».

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позову. Апеляційна скарга фактично обґрунтована незгодою з висновками суду першої інстанції щодо правомірності оскарженого рішення відповідача. Заявник апеляційної скарги наполягає на своїй позиції, яка викладена у позові та яка фактично зводиться до того, що оскаржене рішення прийнято внаслідок порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження», в частині порушення порядку: повідомлення сторони про відкриття виконавчого провадження; про результати оцінки арештованого майна та порядок передання на реалізацію арештованого майна; в частині строків опису майна боржника; в частині визначеної процедури продажу арештованого майна.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження з підстав, передбачених п.2 ч.1 ст.311 КАС України.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що 25.11.2013 року Печерським районним судом міста Києва по справі №1-548/12, винесено вирок, яким ОСОБА_1 визнано винним у скоєні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 190 КК України та призначено йому покарання: за ч. 2 ст. 358 КК України у виді 3 (трьох) років обмеження волі; за ч. 3 ст. 358 КК України у виді 3 (трьох) років обмеження волі; за ч. 4 ст. 190 КК України у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі з конфіскацією усього майна, що належить йому на праві приватної власності. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України покарання ОСОБА_1 призначено шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим та призначити остаточну міру покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років з конфіскацією усього майна, що належить йому на праві приватної власності (т.1,а.с.19-21).

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 належить на праві приватної спільної сумісної власності 1/3 частина квартири за адресою: м. Олександрія, вул. Героїв Сталінграду, 21/100.

На виконання вказаного вироку в частині конфіскації майна, Печерським районним судом м. Києва 26.06.2014 року видано виконавчий лист №1-548/12 щодо конфіскації майна, яке належить ОСОБА_1 на праві особистої власності.

Встановлено, що квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, належить на праві приватної спільної власності ОСОБА_4 та членам її сім’ї ОСОБА_1, ОСОБА_6, що посвідчується відповідним свідоцтво про право власності на житло від 20.01.1994 року (т.1,а.с.18).

З матеріалів справи вбачається, що вказаний виконавчий лист №1-548/12 Печерського районного суду м. Києва передано на виконання до відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області.

11.07.2014 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Олександрійського міськрайонного управління юстиції ГТУЮ у Кіровоградській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження при примусовому виконанні виконавчого листа №1-548/12 виданого 26.06.2014 року Печерським районним судом міста Києві (т.1,а.с.2).

З матеріалів справи вбачається, що з липня 2014 року державним виконавцем вживались заходи по з’ясуванню майнового стану боржника (т.4,а.с.5-14).

16.06.2015 року державним виконавцем Олександрійський МВ ДВС ГТУЮ у Кіровоградській області ОСОБА_7 винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою постановлено накласти арешт на все майно ОСОБА_1 (т.1,а.с.22).

На виконання вказаної постанови 25.06.2015 року, державним виконавцем Олександрійський МВ ДВС ГТУЮ у Кіровоградській області ОСОБА_7 у присутності понятих та власника майна, при примусовому виконанні вищевказаного виконавчого листа складено Акт опису і арешту 1/3 частини квартири, яка належить ОСОБА_1 на праві приватної спільної власності, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2; копію вказаного акту опису отримано ОСОБА_4, про що свідчий її особистий підпис у вказаному акті у відповідній графі (т.1,а.с.37-38).

В свою чергу, 28.01.2016 року суб'єктам оціночної діяльності, що виявили бажання співпрацювати з органами державної виконавчої служби та здійснювати оцінку арештованого майна було надіслано листи з пропозицією повідомлення відповідної інформації про розмір оплати послуг суб'єкта оціночної діяльності за оцінку арештованого майна позивача, а саме: 1/3 частини квартири, що належить ОСОБА_1 на праві приватної спільної власності та знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (т.1,а.с.174-179).

Постановою державного виконавця ВДВС ОМУЮ у Кіровоградській області від 03.02.2016 року керуючись статтею 13 Закону України “Про виконавче провадження” призначено експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання участі у виконавчому провадження - ТОВ “Експертно-правову консалтингову компанію “ЮрЕкс” (т.4,а.с.33).

Відповідно до звіту ТОВ “Експертно-правової консалтингової компанії “ЮрЕкс” про оцінку майна (чотирьохкімнатної квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_4) вартість 1/3 частини квартири, яка належить ОСОБА_1 на праві приватної спільної сумісної власності, становить 95 346,00 грн. (без урахування податку на додану вартість) (т.1,а.с.46-47).

ОСОБА_1 було повідомлено про незалежну оцінку, його частки майна відповідним повідомленням від 17.03.2016 року №8743, 8744 (т.1 а.с.50).

Так, повідомлення про оціночну вартість майна було направлено сторонам виконавчого провадження листом з повідомленням про вручення. Згідно роздруківки із офіційного сайту УДППЗ “Укрпошта” відправлення за номером 2800800957358 вручене адресату (одержувачу) особисто 22.03.2016 року об’єктом поштового зв'язку ОСОБА_2 8 з індексом 28008 (т.2,а.с.156-159).

12.04.2016 року до ДП “Сетам” направлено заявку №12362 на реалізацію арештованого майна: 1/3 частки квартири, яка належить позивачу на праві приватної спільної сумісної власності, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 (т.4,а.с.36-37).

З наявних у справі матеріалів виконавчого провадження, встановлено, що згідно протоколу №163637 від 06.05.2016 року проведення електронних торгів торги, призначені на 04.05.2016 року, не відбулися у зв'язку з відсутністю учасників торгів (т.4,а.с.39).

Керуючись пункту 20 постанови Кабінету Міністрів України №985 від 11.07.2002 року “Про затвердження Порядку розпорядження майном, конфіскованим за рішенням суду і переданим органам державної виконавчої служби” з метою повідомлення про необхідність утворення відповідного складу комісії листом від 06.05.2016 року №16908-16910 було повідомлено Олександрійську об’єднану державну податкову інспекцію, митний пост “Олександрія”, Олександрійське управління державного казначейства Головного управління державного казначейства України у Кіровоградській області (т.4,а.с.40).

17.05.2016 року на підставі виконавчого листа №1-548/12 виданого 26.06.2014 р. Печерським районним судом м. Києва у присутності державного виконавця Олександрійського МР ВДВС ГТУЮ у Кіровоградській області ОСОБА_8, представника Олександрійської ОДПІ ОСОБА_9, старшого державного інспектора митного посту “Олександрія” ОСОБА_2 митниці ДФС ОСОБА_10І та головного казначея Олександрійського ГУ ДКСУ ОСОБА_11 було складено акт переоцінки майна по лоту 141330, відповідно до якого сума уцінки майна склала 19069,20 грн., вартість майна після якої, становить 76 276,80 грн.(т.4,а.с.41).

Про даний факт переоцінки майна та його фіксування у відповідному акті, повідомлено сторін виконавчого провадження та позивача, що посвідчується відповідним рекомендованим повідомленням про вручення 31.05.2016 року поштової кореспонденцїі з особистим підписом ОСОБА_1 (т.4,а.с.42).

Згідно протоколу проведення електронних торгів №175866 по лоту №150431 торги призначені на 15.06.2016 року, знову не були проведені із відсутністю допущених учасників торгів (т.1,а.с.54).

В свою чергу, 30.06.2016 року у присутності державного виконавця Олександрійського МР ВДВС ГТУЮ у Кіровоградській області ОСОБА_8, представника Олександрійської ОДПІ ОСОБА_9, старшого державного інспектора митного посту “Олександрія” ОСОБА_2 митниці ДФС ОСОБА_10І та головного казначея Олександрійського ГУ ДКСУ ОСОБА_11 було здійснено переоцінку майна по лоту№150431, що відображено у відповідному акті переоцінки майна, відповідно до якого сума уцінки склала 38 138,40 гри., вартість майна після уцінки становить - 57 207,60 грн. (т.1,а.с.55)

З наявного в матеріалах справи протоколу №186208 вбачається, що 25.07.2016 року електронні торги по лоту №158495 не були проведені у зв'язку із відсутністю допущених учасників торгів (т.1,а.с.56).

19.08.2016 року о 10 год. 00 хв. було призначено засідання відповідної комісії для вирішення питання щодо подальшої безоплатної передачі майна позивача.

За результатами проведеного засідання відповідної комісії у складі представників Олександрійського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, Олександрійської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області, митного посту ОСОБА_2 митниці Державної фіскальної служби та Олександрійського управління державної казначейської служби України Кіровоградської області 18 серпня 2016 року керуючись Порядком розпорядження майном, конфіскованим за рішенням суду і переданим органам державної виконавчої служби затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2002 року №985, прийнято рішення про безоплатну передачу 1/3 частини квартири, яка належить ОСОБА_1 на праві приватної спільної власності, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6, органам державної влади, закладам охорони здоров’я, освіти соціального забезпечення, соціального захисту, зокрема закладам у яких виховуються діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, дитячими будинками сімейного типу, прийомними сім’ями, будинками дитини при установах виконання покарань, установами виконання покарань, слідчими ізоляторами, військовими формуваннями, а також на благодійні цілі або для переробки, знищення (утилізації) такого майна, що зафіксовано у відповідному рішенні про безоплатну передачу майна №32380 (т.4,а.с.43-45).

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся із позовом до суду.

За наслідками перегляду судового рішення, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що фактично предметом спору у цій справі є законність та обґрунтованість дій комісії у складі представників Олександрійського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, Олександрійської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області, митного посту ОСОБА_2 митниці Державної фіскальної служби та Олександрійського управління державної казначейської служби України Кіровоградської області при прийнятті рішення про безоплатну передачу майна від 18 серпня 2016 року.

Відповідно до статті 64 Закону України “Про виконавче провадження” майно, що підлягає конфіскації, вилучається. Реалізація конфіскованого майна здійснюється в порядку, встановленому цим Законом. Порядок подальшого розпорядження конфіскованим майном, не реалізованим у порядку, визначеному статтею 62 цього Закону, та майном, яке не підлягає реалізації, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно із пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11 липня 2002 року №985 “Про затвердження Порядку розпорядження майном, конфіскованим за рішенням суду і переданим органам державної виконавчої служби” (далі - Порядок № 985) реалізація майна, конфіскованого за рішенням суду і переданого органам державної виконавчої служби (далі - майно), за винятком виключеного за законом з обігу, здійснюється шляхом його продажу у порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження”.

Пунктом 16 спільного наказу Міністерства юстиції України та Державної митної служби України від 12.10.2009 року № 1833/5/943 “Про затвердження Порядку взаємодії органів державної виконавчої служби та митних органів при переданні майна, конфіскованого за рішеннями судів, та розпорядженні ним” передбачено - якщо майно, в тому числі транспортні засоби, передані органам державної виконавчої служби, за рішенням комісії, визначеної пунктом 6 цього Порядку, не може бути реалізоване, заборонене для експлуатації та яке не реалізоване в порядку, передбаченому Порядком розпорядження майном, конфіскованим за рішенням суду і переданим органам державної виконавчої служби, таке майно передається безоплатно в установленому порядку або знищується (утилізується).

Відповідно до абзацу 2 пункту 14 Порядку №985 якщо майно, в тому числі транспортні засоби, не реалізовано у порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження”, державний виконавець вносить на розгляд комісії, що утворюється у складі представників відповідного органу державної виконавчої служби, митного органу, органу державної податкової служби та фінансового органу, пропозицію щодо безоплатної передачі майна органам державної влади, закладам охорони здоров'я, освіти, соціального забезпечення, соціального захисту, зокрема, закладам, у яких виховуються діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, дитячим будинкам сімейного типу, прийомним сім'ям, будинкам дитини при установах виконання покарань, установам виконання покарань, слідчим ізоляторам, військовим формуванням, а також на благодійні цілі або для переробки, знищення (утилізації) такого майна. Передане безоплатно майно, зазначене в цьому абзаці, може бути відчужене виключно за умови сплати мита та інших податків і зборів (обов'язкових платежів), передбачених законодавством під час його імпорту на територію України.

З огляду на положення зазначених норм права, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що реалізовуючи свої повноваження відносно арештованого майна, Комісія фактично виконує владні управлінські функції, у зв’язку з чим рішення, які прийняті Комісією у результаті здійснення таких повноважень, можуть бути оскаржені до суду в порядку адміністративного судочинства.

Щодо підстав заявленого позову та доводів апеляційної скарги, які фактично ґрунтуються на підставах заявленого позову, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, позивач вказував, що в порушення положень частини 2 статті 57 Закону України “Про виконавче провадження” (чинної на час виникнення спірних правовідносин), інформацію про наявне майно позивача отримано у липні 2014 року, а опис належної йому 1/3 частини квартири, державним виконавцем проведено лише 25 червня 2015 року.

За змістом частини 2 статті 57 Закону України “Про виконавче провадження” (чинної на час виникнення спірних правовідносин), проведення опису майна боржника здійснюється не пізніше одного місяця з моменту отримання інформації про місцезнаходження майна.

З матеріалів справи вбачається, що з липня 2014 року державним виконавцем вживались заходи по з’ясуванню майнового стану боржника (т.4,а.с.5-14), у зв’язку з чим суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність твердження позивача про порушення державним виконавцем вимог частини 2 статті 57 Закону України “Про виконавче провадження”.

Позивач також стверджував, що про факт відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом №1-548/12 виданим 26.06.2014 року Печерським районним судом м. Києва та факт передачі майна на реалізацію з прилюдних торгів належної йому частки майна, він обізнаний не був, що позбавило його можливості прийняти в них участь на загальних умовах.

Відповідно до частини 1 статті 31 Закону України “Про виконавче провадження” копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Отже, вказаною нормою права визначено, що постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Так, відповідно до частини 3 статті 58 Закону України “Про виконавче провадження” державний виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки, вони мають право подати державному виконавцю заперечення в десятиденний строк з дня надходження повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна рекомендованим листом за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим державним виконавцем.

Таким чином, вказаними нормою права передбачений обов'язок державного виконавця направити стороні результати визначення вартості чи оцінки майна рекомендованим листом.

При цьому, як правильно зазначив суд першої інстанції, на відмінність від частини 1 статті 31 Закону, вказана норма права не визначає обов'язок державного виконавця направлення стороні такого повідомлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Згідно з Правилами надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою КМУ від 5 березня 2009 року №270, рекомендований лист з повідомленням про вручення та рекомендований лист є різними видами поштових відправлень.

Так, з матеріалів справи вбачається, що повідомлення про оціночну вартість майна було направлено сторонам виконавчого провадження листом з повідомленням про вручення. Згідно роздруківки із офіційного сайту УДППЗ “Укрпошта” відправлення за номером 2800800957358 вручене адресату (одержувачу) особисто 22.03.2016 р. об’єктом поштового зв'язку ОСОБА_2 8 з індексом 28008 (т.2,а.с.156-159).

Про факт переоцінки майна та його фіксування у відповідному акті, повідомлено сторін виконавчого провадження та позивача, що посвідчується відповідним рекомендованим повідомленням про вручення 31.05.2016 року поштової кореспонденцїі з особистим підписом ОСОБА_1 (т.4,а.с.42).

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що надані відповідачем докази свідчать про виконання державним виконавцем обов'язку щодо направлення ОСОБА_1 рекомендованим листом матеріалів виконавчого провадження та повідомлень щодо результатів оцінки арештованого майна.

При цьому, відповідно до частини 3 статті 58 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що рекомендований лист надсилається за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим державним виконавцем.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано вказав на те, що твердження позивача про його необізнаність щодо передачі його майна на реалізацію, є безпідставними. Крім цього, про факт конфіскації належного майна йому було відомо, ще з вироку Печерського районного суду міста Києва 25.11.2013 року по справі №1-548/12, за змістом якого, ОСОБА_1 визнано винним у скоєні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 190 КК України та призначено йому покарання: за ч. 2 ст. 358 КК України у виді 3 (трьох) років обмеження волі; за ч. 3 ст. 358 КК України у виді 3 (трьох) років обмеження волі; за ч. 4 ст. 190 КК України у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі з конфіскацією усього майна, що належить йому на праві приватної власності (т.1,а.с.19-21).

Крім цього, звертаючись з позовом до суду, позивач вказував на те, що суб’єктний склад комісії, якою прийнято спірне рішення, не відповідає вимогам законодавства щодо суб’єктного складу комісії для прийняття такого роду рішень, оскільки до її складу увійшов представник митного органу, що суперечить пункту 11 Порядку розпорядження майном, конфіскованим за рішенням суду і переданим органам державної виконавчої служби №985.

З цього приводу суд першої інстанції правильно виходив з наступного.

За змістом пункту 11 Порядку розпорядження майном, конфіскованим за рішенням суду і переданим органам державної виконавчої служби затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2002 року № 985, з метою забезпечення розпорядження конфіскованим майном у способи, відмінні від реалізації, керівник органу державної виконавчої служби утворює комісію, яка складається з представників відповідного органу державної виконавчої служби, державної податкової інспекції у районі, місті (крім м. Києва), районної у місті, об'єднаної та спеціалізованої державної податкової інспекції головного управління ДФС, а якщо майно вилучено митницею ДФС - представників відповідної митниці ДФС.

Суд першої інстанції правильно звернув увагу на те, що на час прийняття відповідною комісією спірного рішення діяла попередня редакція Порядку розпорядження майном, конфіскованим за рішенням суду і переданим органам державної виконавчої служби затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2002 року №985, за змістом якої було передбачено включення представників митного органу до складу комісії, яка приймає рішення про передачу майна.

Натомість зміни, щодо чинного наразі пункту 11 Порядку з викладенням його змісту відносно включення до складу комісії яка приймає рішення про передачу майна посадових осіб митного органу ДФС, у разі якщо майно вилучено митницею ДФС були внесені Постановою Кабінету Міністрів України від 11.10.2016 року №699.

З цих підстав, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що твердження позивача про невідповідність суб’єктного складу комісії, яка приймала спірне рішення вимогам законодавства, є безпідставними.

Таким чином, дослідивши встановлені обставини справи, аргументи позивача, якими обґрунтовувався заявлений позов та вимоги апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим підстав для його скасування не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 327, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення ОСОБА_2 окружного адміністративного суду від 23 лютого 2018 року у справі №П/811/292/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в строки, визначені ст.329 КАС України.

Повний текст постанови складено 20.06.2018р.

Головуючий суддя: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк