ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 червня 2018 року № 826/5212/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Патратій О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1

до Міністерства юстиції України,

треті особи які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: Державне підприємство "Національні інформаційні системи" Міністерства юстиції України,

Нотаріальна Палата України

про визнання протиправними та скасування пунктів 5, 8, 12 Наказу № 299/5 від 06.02.2018 року, зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась до суду з адміністративним позовом в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить суд:

- визнати протиправним та скасувати пункти 5, 8, 12 наказу Міністерства юстиції України від 06.02.2018 року № 299/5 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень»;

- зобов'язати Міністерство юстиції України поновити приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

- зобов'язати Міністерство юстиції України виключити ім'я приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 зі Списку державних реєстраторів та нотаріусів, яким тимчасово обмежено або анульовано доступ до державних реєстрів, який розміщений на офіційному сайті Міністерства юстиції України.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що 21 грудня 2017 року від її імені був здійснений несанкціонований доступ до державного реєстру прав. Одразу після отримання інформації про несанкціонований доступ (10.01.2018р.) позивачем було вчинено ряд дій щодо усунення негативних наслідків і запобіганню можливих можливих подальших правопорушень, а саме: 1) звернулась до ДП «НАІС» Міністерства юстиції України з метою вчинення дій щодо запобігання подальшим злочинам (несанкціонованому доступу до Державних та Єдиних реєстрів), в результаті цього було встановлене необхідне програмне забезпечення на інший комп'ютер та змінені електронні ключі доступу; 2) замовила в ТОВ «Лабораторія комп'ютерної криміналістики» експертизу свого робочого комп'ютера; 3) звернулась до правоохоронних органів про факт вчиненого злочин, за наслідками розгляду заяви було відкрите кримінальне провадження номер 12018000000000048 (дата реєстрації провадження 2018-01-26), за фактом злочину передбаченого ст. 361 КК України - несанкціоноване втручання в роботу електронно- обчислювальних машин (комп'ютерів), автоматизованих систем, комп'ютерних мереж чи мереж електрозв'язку; 4) зверталась до Нотаріальної палати України та її органів, з метою врегулювання ситуації; 5) надала усю наявну інформацію уповноваженим представникам ПАТ «РОДОВІД БАНК».

Проте, не зважаючи на всі зазначені дії відповідачем було прийнято оскаржуваний Наказ № 299/5 від 06.02.2018 року, який на порушення вимог ч.6 ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", не є вмотивованим.

Також, оскаржуваний Наказ (пункти 5 та 8) прийнятий Міністерством юстиції України на підставі висновків Комісії від 06.02.2018р., яка в свою чергу в порушення п. 8. Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128, не розглядала та не врахувала пояснення позивача та застосувала найжорстокіші з усіх можливих санкцій.

Крім того, позивачка посилається на відсутність правових підстав для прийняття рішення про направлення Подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, виданого на її ім'я оскільки позивачкою не вчинено жодного правопорушення, в тому числі грубого. Інкриміновані позивачці дії були вчинені невідомими особами, за фактом чого відкрите кримінальне провадження. Отже позивачем не заподіяно шкоди і, зокрема, не має жодного судового рішення, яке б визнавало наявність шкоди, як наслідку вчинених нею дій.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечив, посилаючись на те, що позивачка абсолютно не надала жодних доказів під час розгляду скарги, що підтверджували б факт шахрайських дій щодо використання ключа ЕЦП та вчинення відповідних записів нотаріусом до ЄДР, що мали б ознаки кримінального правопорушення та підтверджували б протиправне використання персональних даних для входження до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Представник ДП «НАІС» у поданому поясненні зазначив, що останній при анулюванні доступу позивачу до Державному реєстру прав дія у повній відповідності до вимог чинного законодавства України та Наказу, а відтак жодним чином не порушив права та законні інтереси позивача.

Представник Нотаріальної Палати України у поясненні позовні вимоги позивача підтримав, посилаючись на те, що у даному випадку жоден із аргументів позивача не був врахований відповідачем при прийнятті оскаржуваного наказу

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд приходить до наступних висновків.

ОСОБА_1 відповідно до свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю від 28 січня 1999 року № 3293 та реєстраційного посвідчення про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності від 28 жовтня 2014 року № 1469є нотаріусом Київського міського нотаріального округу (том І, а.с. 248-250).

Судом встановлено, що 06 лютого 2018 року Міністерством юстиції України видано оскаржуваний наказ № 299/5 «Про скасування рішень про державну реєстрацію та їх обтяжень» (том І, ас. 23), яким:

- пунктом 1 задоволено скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Родовід банк» Шевченка А.М. від 19.01.2018р. № 16-11-б.б/485 з доповненнями до них від 05.05.2018р. № 16-11-б.б/783 у повному обсязі;

- пунктом 2 скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 21.12.2017р. № 38897887, 38898004, 38898039, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1,

- пунктом 5 анульовано доступ приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно,

- пунктом 8 направлено до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1,

- пунктом 12 Департаменту державної реєстрації та нотаріату вказано забезпечити передачу на розгляд суб'єкту державної реєстрації прав, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі, документів, що наданні для проведення реєстраційних дій та перебувають на розгляді у комунальному підприємстві «Ніжинське міжміське бюро технічної інвентаризації» Чернігівської обласної ради та приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1.

Оскаржуваний наказ видано на підставі висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 06.02.2018 року, складеного за результатами розгляду скарг Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Родовід банк» Шевченка А.М. від 19.01.2018р. № 16-11-б.б/485, зареєстрованої в Мін'юсті 22.01.2018р.

Також в Наказі зазначено, що він прийнятий відповідно до ч.2, 5 ст.26, п.п а, г, д, є п.2 ч.6, абз. 5 ч.7 ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", пункту 12 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128.

Не погоджуючись з п.п. 5, 8, 12 вказаного наказу позивачка звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" № 1952-IV від 01.07.2004р. (далі - Закону № 1952-IV).

Відповідно до ч.1 ст. 37 Закону № 1952-IV рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128 затверджено Порядок розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі по тексту - Порядок № 1128) відповідно до якого, для забезпечення розгляду скарг суб'єктом розгляду скарги утворюються постійно діючі комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - комісія), положення та склад яких затверджуються Мін'юстом або відповідним територіальним органом

Частиною шостою статті 37 Закону № 1952-IV передбачено, що за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про:

1) відмову у задоволенні скарги;

2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про: а) скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги; б) скасування рішення про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав; в) внесення змін до записів Державного реєстру прав та виправлення помилки, допущеної державним реєстратором; г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; д) скасування акредитації суб'єкта державної реєстрації; е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України; є) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

Згідно з п.8 Порядку № 1128 під час розгляду скарги по суті комісія встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, зазначених у скарзі, та інші обставини, які мають значення для об'єктивного розгляду скарги, у тому числі шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), та у разі необхідності витребування документів, пояснень тощо у суб'єкта оскарження, і вирішує:

1) чи мало місце прийняття оскаржуваного рішення суб'єктом оскарження, чи мала місце оскаржувана дія або бездіяльність суб'єкта оскарження;

2) чи було оскаржуване рішення прийнято суб'єктом оскарження на законних підставах, чи здійснювалася дія або вчинялася бездіяльність суб'єктом оскарження на законних підставах;

3) чи належить задовольнити кожну з вимог скаржника або відмовити в їх задоволенні;

4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у своїй скарзі (зокрема внесення шляхом виправлення технічних помилок у записах реєстрів взамін скасування рішення державного реєстратора);

5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.

Аналізуючи приписи зазначеної вище норми, слід дійти висновку, що при прийнятті висновку Комісія повинна перевірити всі обставини, які мають значення для об'єктивного розгляду скарги, у тому числі, обґрунтованість заперечень. За наслідками такої перевірки Комісія повинна об'єктивно встановити, чи мало місце прийняття оскаржуваного рішення суб'єктом оскарження, чи мала місце оскаржувана дія або бездіяльність суб'єкта оскарження.

Після отримання скарги на дії, бездіяльність або рішення державного реєстратора, утворюється постійно діюча комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, яка перевіряє наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, зазначених у скарзі, та інші обставини, які мають значення для об'єктивного розгляду скарги, за результатом розгляду приймається мотивоване рішення.

Суд зазначає, що в даному випадку, мотивованим, з урахуванням всіх пояснень та доводів сторін, повинні бути як висновок комісії так і рішення Міністерства юстиції України.

Досліджуючи оскаржуваний Наказ № 299/5 від 06.02.2018 року, зокрема і у частині пунктів 5 та 8, суд приходить до висновку, що зазначений Наказ не містить мотивів прийняття рішень по вказаним пунктам.

В оскаржуваному Наказі зазначено лише про те, що він прийнятий на підставі висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 06.02.2018 року, складеного за результатами розгляду скарг Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Родовід банк» Шевченка А.М. від 19.01.2018р. № 16-11-б.б/485.

Проте, висновок Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України від 06.02.2018 року, який складений за наслідками розгляду по суті скарг Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Родовід банк» Шевченка А.М. за своїм змістом і правовим визначенням має рекомендаційний характер, а отже, не є обов'язковим для прийняття Міністерством юстиції України Наказу саме у відповідності до цього висновку. Крім цього, зазначений висновок не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні закону і не створює для особи обов'язків та наслідків за результатами його прийняття.

Отже Наказ № 299/5 від 06.02.2018 року не містить мотивувальної частини, що є порушенням ч.6 ст. 37 Закону № 1952-IV, де прямо передбачено необхідність прийняття саме мотивованого рішення. А посилання в тексті вказаного наказу на висновок Комісії від 06.02.2018 року не можна розцінювати як належне вмотивування рішення. Саме наказ Міністерства юстиції України є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні закону, яке створює для особи певні обов'язки та правові наслідки, а не висновок Комісії.

Таким чином, на підставі викладеного можна стверджувати, що оскаржуваний Наказ Міністерства юстиції України, а саме його п. 5 та п. 8, не відповідає положенням ч.6 ст. 37 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» і нормам Порядку № 1128, адже не містить мотивування (мотивувальної частини).

З наявного в матеріалах справи висновку Комісії від 06.02.2018р. (том І, а.с.30-43) та самої скарги Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Родовід банк» Шевченка А.М. від 19.01.2018р. № 16-11-б.б/485 вбачається, що підставою для скарги стосовно приватного нотаріусу ОСОБА_1 стало те, що остання за результатом розгляду заяви № 25999411 прийняла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 21.12.2017р. № 38897887 та зареєстровала право власності на земельну ділянку за компанією «NEBOT HOLDING LIMITED» на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 13.12.2017р. № 13845, виданого ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві. Як зазначено у висновку, за результатами розгляду заяв № 25999500, № 25999529 приватним нотаріусом ОСОБА_1 прийняті рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 21.12.2017р. № 38898004, № 38898039 та припинено записи про обтяження (арешт) № 12976432, № 12976394 на підставі постанови слідчого ГСУ СБУ від 13.12.2017р. (сканкопія відсутня).

Позивачка зазначає, що коли дізналась про несанкціонований доступ до ЄДР від державного реєстратора КП «Ніжинське міжміське бюро технічної інвентаризації», а саме 10 січня 2018 року шляхом телефонного дзвінка звернулась до Державного підприємства "Національні інформаційні системи" у м. Києві та Київській області та отримала новий пароль доступу до Єдиних державних реєстрів.

Також, в матеріалах справи наявний лист приватного нотаріусу ОСОБА_1 від 15.01.2018р. (а.с. 100, т.2) адресований Нотаріальній палати України, в якому повідомлялось про те, що 10.01.2018р. ОСОБА_1 стало відомо про несанкціоноване втручання до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та здійснення реєстраційних дій від ім'я приватного нотаріусу ОСОБА_1 під її паролем та ключом 21.12.2017р. на час, коли остання вже була відсутня на робочому місці.

22.01.2018р. та 24.01.2018р. приватний нотаріус ОСОБА_1 зверталась з листами аналогічного змісту і до ПАТ «Родовід банк» (а.с. 122, 132, т.2).

26 січня 2018 року приватний нотаріус ОСОБА_1 звернулась до Головного слідчого управління Національної поліції та подала заяву щодо порушення кримінальної справи за фактом несанкціонованого (незаконного) втручання до Державного реєстру прав від її імені. Відповідно до Витягу з Єдиного реєстру судових розслідувань від 26.01.2018р. (а.с. 140, т.2), старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції, відкрите кримінальне провадження номер 12018000000000048 за злочин, передбачений ст. 361 КК України - несанкціоноване втручання в роботу електронно-обчислювальних машин комп'ютерів), автоматизованих систем, комп'ютерних мереж чи мереж електрозв'язку.

Листом від 31.01.2018р. № 17/01-16 (а.с. 144) позивачка звернулась до головного слідчого управління Національної поліції України та повідомила, що 26.01.2018p. ТОВ «Лабораторія комп'ютерної криміналістики» було надано Висновок експертного дослідження від 26.01.2018 № 18/4КТ-2 за результатами якого виявлено, що користуючись копією електронного ключа приватного нотаріусу ОСОБА_1, невідомою особою було проведено реєстрацію 3-х заяв (перехід права власності на об'єкт нерухомого майна - Заява № 25999411, дії щодо реєстрації обтяження - припинення арешту нерухомого майна - Заява № 25999500, Заява № 25999529). Вказані реєстраційні дії здійснено у період з 21:41:17 до 21:01:10 21 грудня 2017 року. Доступу до пароля або електронного ключа доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 нікому не надавала. Спеціалістами підтверджено, що на момент здійснення вищевказаних реєстраційних дій від імені приватного нотаріусу ОСОБА_1, персональний комп'ютер останньої, на якому встановлені Єдині та державні реєстрі, та з якого нібито здійснювалася реєстрація, було вимкнуто (вказано час 20:25). Реєстраційні дії за заявами №№ 25999411, 25999500, 25999529 не булі сформовані на комп'ютері приватного нотаріусу ОСОБА_1 Реєстраційні дії за заявами №№ 25999411, 25999500, 25999529 було виконано з іншого невстановленого комп'ютера з використанням облікових даних паролю доступу та електронного ключа) приватного нотаріуса ОСОБА_1

З листам аналогічного змісту позивачка звернулась також до Нотаріальної палати України (лист від 29.01.2018р. № 15/01-16, а.с. 142, т.2) та до ПАТ «Родовід Банк» (лист від 29.01.2018р. № 14/01-16, а.с. 141, т.2).

Вищезазначені докази також надавались Комісії, проте вказані пояснення позивача та докази не були взяті до уваги, будь-які посилання на пояснення позивача у висновку від 06 лютого 2018 року відсутні.

Підсумовуючи зазначене вище, суд приходить до висновку, що при прийнятті Міністерством юстиції України спірного Наказу від 06.02.2018 року, а також при ухваленні висновку Комісії від 06.02.2018р., не було досліджено та не спростовано наведені обставини щодо можливого вчинення реєстраційних дій за заявами № 25999411, № 25999500, № 25999529 невідомими особами з використанням електронного ключа приватного нотаріусу ОСОБА_1

Натомість Комісією, в супереч вказаних вимог чинного законодавства не були не лише враховані, а навіть не розглядались і не брались до уваги зазначені вище обставини та пояснення приватного нотаріусу ОСОБА_1

В даному випадку, необхідність дослідження зазначених документів Міністерством юстиції України, слід розглядати у розрізі його повноважень в цілому, зокрема з урахуванням положень ч. 1 ст. 2 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», відповідно до якої діяльність міністерств та інших центральних органів виконавчої влади ґрунтуються, зокрема, на принципах верховенства права, забезпечення дотримання прав і свобод людини і громадянина, законності, відкритості та прозорості, відповідальності.

При цьому, можна констатувати, що у даному випадку діяльність Комісії прямо суперечила зазначеним засадам, як і положенням п. 8 вказаного Порядку № 1128.

Зокрема, Комісією не лише не було встановлено, чи мало місце прийняття оскаржуваного рішення суб'єктом оскарження, чи мала місце оскаржувана дія або бездіяльність суб'єкта оскарження», а ці питання взагалі не виносились на розгляд Комісії, не зважаючи на ряд наданих позивачем доказів та пояснень (серед яких і підтвердження відкриття кримінального провадження за фактом несанкціонованого доступу до державного реєстру під іменем приватного нотаріусу ОСОБА_1 та результати криміналістичної експертизи її робочого комп'ютера).

Відповідно до частини 16 Порядку № 1128 якщо комісія під час розгляду скарги визнає необхідним проведення перевірки зазначених у скарзі обставин правоохоронними органами, суб'єкт розгляду скарги надсилає відповідні відомості правоохоронним органам для здійснення перевірки таких відомостей та вжиття в межах їх компетенції відповідних заходів реагування щодо припинення порушення законодавства.

В даному випадку, матеріали справи не містять доказів надсилання суб'єктом розгляду скарги відповідних відомостей правоохоронним органам для здійснення перевірки таких відомостей та вжиття в межах їх компетенції відповідних заходів реагування щодо припинення порушення законодавства.

Застосовуючи санкції до приватного нотаріусу ОСОБА_1 Міністерство юстиції України виступало як суб'єкт владних повноважень, адже законодавством, зокрема ч. 6 ст. 37 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» останнє наділено владними повноваженнями, такими як застосування санкцій до державних реєстраторів. Виходячи з цього, передумовою застосування санкцій, як виду юридичної відповідальності повинно було б бути встановлення факту правопорушення з боку приватного нотаріусу ОСОБА_1, а також доведення суб'єктом владних повноважень (Міністерством юстиції України) вини у діях позивача. Проте, відповідачем у своєму рішенні (пункти 5 та 8 оскаржуваного Наказу) вказані питання взагалі не розглядались, так само, як не розглядались і Комісією.

Щодо неправомірності направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття позивачем нотаріальною діяльністю суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту «е» частини 1 статті 12 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво може бути анульовано зокрема за неодноразове порушення нотаріусом чинного законодавства або грубого порушення закону, яке завдало шкоди інтересам держави, підприємств, установ, організацій, громадян при вчиненні нотаріальних дій та/або інших дій, покладених на нотаріуса відповідно до закону.

Судом встановлено, що відповідачем не наведено жодних фактів неодноразового порушення приватним нотаріусом ОСОБА_1 вимог чинного законодавства. Більш того, за результатами позапланової комплексної перевірки організації нотаріальної діяльності приватного нотаріусу ОСОБА_1 (довідка від 03.03.2018р., а.с. 235-246) діяльність приватного нотаріусу ОСОБА_1, як нотаріуса, оцінена позитивно.

В свою чергу, висновок про наявність в діях позивачки грубого порушення закону, яке завдало шкоди інтересам держави, підприємств, установ, організацій, громадян при вчиненні нотаріальних дій та/або інших дій, покладених на нотаріуса відповідно до закону, на думку суду не є вмотивованим.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» шкода, завдана державним реєстратором фізичній чи юридичній особі під час виконання своїх обов'язків, підлягає відшкодуванню на підставі рішення суду, що набрало законної сили, у порядку, встановленому законом.

Таким чином, наявність факту завдання шкоди має бути встановлена лише в судовому рядку. Проте, у даному випадку відповідачем не наведено жодного факту завдання шкоди приватним нотаріусом ОСОБА_1 як державним реєстратором чи нотаріусом.

Щодо необхідності передачі на розгляд суб'єкту державної реєстрації прав, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі, документів, що подані для доведення реєстраційних дій та перебувають на розгляді приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 (пункт 12 Наказу), суд зазначає, що вказаний (12) пункт Наказу є логічним продовженням попередніх оскаржуваних пунктів (5 та 8) і враховуючи наведене вище, також є таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, з огляду на що є незаконним та підлягає скасуванню.

У зв'язку з викладеним, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 77, 139, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати пункти 5, 8, 12 наказу Міністерства юстиції України від 06 лютого 2018 року № 299/5 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень».

3. Зобов'язати Міністерство юстиції України поновити приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

4. Зобов'язати Міністерство юстиції України виключити ім'я приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 зі Списку державних реєстраторів та нотаріусів, яким тимчасово обмежено або анульовано доступ до державних реєстрів, який розміщений на офіційному сайті Міністерства юстиції України.

5. Стягнути на користь приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер НОМЕР_1) судові витрати за сплату судового збору в загальному розмірі 5 286,00 (п'ять тисяч двісті вісімдесят шість) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького 13, код ЄДРПОУ 00015622).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя О.В. Патратій