ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2018 р. Справа № 909/1193/17

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Галушко Н.А. (доповідач)

суддів Данко Л.С.

ОСОБА_1

секретар судового засідання Кишенюк Н.Т.

за участю представників учасників процесу:

від позивача - ОСОБА_2 – представник;

від відповідача – не з’явився

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_3 природного парку “Гуцульщина” б/н від 05.05.2018

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16.04.2018 (суддя Ткаченко І.В. повний текст складено 16.04.2018, м. Івано-Франківськ)

у справі № 909/1193/17

за позовом Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області, м.Івано-Франківськ

до відповідача ОСОБА_3 природного парку “Гуцульщина”, м.Косів Івано-Франківської області

про відшкодування шкоди в розмірі 23 174 грн.

ВСТАНОВИВ :

Державна екологічна інспекція в Івано-Франківській області звернулась до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до НПП "Гуцульщина" про відшкодування шкоди заподіяної лісу та об'єктам природно-заповідного фонду внаслідок порушення норм лісового природоохоронного законодавства в розмірі 23 174 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 09 серпня 2017 року позивач здійснив позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства на території НПП "Гуцульщина" та виявив факт незаконної рубки дерев, чим спричинено шкоду навколишньому природному середовищу на загальну суму 23 174 грн. Така шкода була завдана внаслідок протиправної бездіяльності відповідача, що полягала у незабезпеченні ним охорони і захисту лісу від незаконного вирубування на підвідомчій йому території земель лісового фонду.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 16.04.2018 у справі №909/1193/17 (суддя Ткаченко І.В.) позов задоволено повністю. З ОСОБА_3 природного парку "Гуцульщина" стягнено шкоду, заподіяну лісу та об'єктам природно-заповідного фонду, в сумі 8 024 грн., розподіливши кошти наступним чином: 50 відсотків в сумі 4 012 грн. до спеціального фонду охорони навколишнього природного середовища місцевого бюджету Пістинської сільської ради; 20 відсотків в сумі 1 604 грн. 80 коп. до спеціального фонду охорони навколишнього природного середовища Івано-Франківського обласного бюджету; 30 відсотків в сумі 2 407 грн. 20 коп. до спеціального фонду охорони навколишнього природного середовища Державного бюджету України; з ОСОБА_3 природного парку "Гуцульщина" стягнено шкоду, заподіяну лісу та об'єктам природно-заповідного фонду, в сумі 15 150 грн., розподіливши кошти наступним чином: 50 відсотків в сумі 7 575 грн. до спеціального фонду охорони навколишнього природного середовища місцевого бюджету Косівської міської ради; 20 відсотків в сумі 3 030 грн. до спеціального фонду охорони навколишнього природного середовища Івано-Франківського обласного бюджету; 30 відсотків в сумі 4 545 грн. до спеціального фонду охорони навколишнього природного середовища Державного бюджету України. З ОСОБА_3 природного парку "Гуцульщина" на користь Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області стягнено 1 600 грн. судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що, допустивши незаконну рубку дерев на території Косівського ПНДВ, відповідач порушив п. 1 ч. 2 ст. 19 Лісового кодексу України, оскільки не виконав свого обов'язку здійснювати охорону лісів від незаконних рубок. Отже, внаслідок протиправної бездіяльності відповідача щодо збереження та охорони лісу, навколишньому природному середовищу було завдано шкоди на загальну суму 23 174 грн., відтак позов задоволено.

ОСОБА_3 природним парком “Гуцульщина” подано апеляційну скаргу б/н від 05.05.2018, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16.04.2018 у справі № №909/1193/17 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області. Стягнути з Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_3 природного парку “Гуцульщина” сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним, необгрунтованим, прийнятим без повного з»ясування всіх обставин справи, висновки суду не відповідають обставинам справи.

Зокрема, скаржник зазначає, що матеріали справи не містять доказів того, що право відповідача на постійне користування ділянками, на яких була виявлена незаконна рубка, зареєстроване у встановленому законом порядку, зокрема, право на постійне користування не внесено до Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Також, на думку скаржника, тільки після встановлення меж певної земельної ділянки в натурі із встановленням межових знаків є остаточним визначення географічно-просторового розташування земельної ділянки певного користувача і лише після виконання цієї дії можна стверджувати про вчинення юридично значущої дії саме в межах площі цієї ділянки.

Окрім того, скаржник зазначає, що парк відповідно до Указу Президента України від 14.05.2002 №456 є природоохоронною установою загальнодержавного значення, яка підпорядкована Міністерству екології та природних ресурсів України, служба ж охорони парку має статус правоохоронного органу, і не є структурним підрозділом парку; до складу служб охорони входять лише керівники парків, а не парки. Забезпечення охорони та збереження національного природного парку є обов'язком служби державної охорони природно-заповідного фонду України.

Скаржник вважає, що у діях відповідача відсутній склад цивільного правопорушення, оскільки останній не вчиняв дій у вигляді незаконного вирубування дерев.

Державною екологічною інспекцією в Івано-Франківській області подано відзив №02-12/1011 від 16.05.2018, в якому просить рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16.04.2018 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що апеляційна скарга є безпідставна, необгрунтована та не відповідає дійсним обставинам, які підтверджуються доказами, дослідженими у встановленому порядку.

Позивач зазначає, що звернення відповідача до правоохоронних органів із завою про встановлення винуватих у незаконній рубці осіб та притягнення їх до відповідальності не спростовує факту, що дерева були зрубані незаконно, а також доводить вину у бездіяльності НПП "Гуцульщина" щодо охорони та збереження лісу.

Окрім того, твердження скаржника про те, що НПП "Гуцульщина" не є постійним лісокористувачем на відповідній лісовій земельній ділянці не відповідає дійсності, оскільки відповідно до Прикінцевих положень Лісового кодексу України, до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують таке право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування. При цьому, перевіркою було встановлено факт наявності у НПП "Гуцульщина" матеріалів лісовпорядкування, яке було проведено у 2004 році Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об'єднанням "Львівська державна лісовпорядна експедиція". Крім того, позивач вказує, що служба охорони парку є структурним підрозділом відповідача, що підтверджується Положенням про НПП "Гуцульщина".

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заперечення щодо вимог апеляційної скарги.

Скаржником подано клопотання б/н від 11.06.2018 про розгляд апеляційної скарги без участі представника скаржника та просить апеляційну скаргу задоволити, рішення суду скасувати.

Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, суд апеляційної інстанції встановив наступне:

як вбачається із матеріалів справи, 08 - 09 серпня 2017 на підставі листа Управління захисту економіки в Івано-Франківській області ДЗЕ НП України від 31 липня 2017 № 7061/39-108/03-2017, листа Коломийської місцевої прокуратури від 27.07.2017 № 02/69/241-162017, відповідно до наказу Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області від 07.08.2017 № 272, Державна екологічна інспекція в Івано-Франківській області провела позапланову перевірку НПП "Гуцульщина".

В ході такої перевірки були встановлені факти незаконної рубки дерев на території Косівського ПНДВ НПП «Гуцульщина», внаслідок чого навколишньому природному середовищу була завдана шкода на загальну суму 23 174 грн., зокрема:

- у кварталі 14 виділ № 10 - незаконна рубка одного вітрувального дерева породи ялиця діаметром пня 10 см.; розмір шкоди - 2 211 грн.;

- у кварталі № 14 виділ № 19 - незаконна рубка одного вітрувального дерева породи ялиця діаметром пня 60 см. та одного сироростучого дерева породи ялина діаметром пня 65 см.; розмір шкоди - 3 993 грн. та 8 946 грн. відповідно;

- у кварталі 11 виділ № 29 - незаконна рубка 2 сироростучих дерев породи дуба діаметром пня 39 та 36 см.; розмір шкоди - 4 422 грн та 3 602 грн відповідно.

Розмір завданої шкоди позивач розрахував відповідно до Додатку № 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.07.2013 № 541 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд".

За результатами такої перевірки був складений акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства про додержання режиму територій та об'єктів природно-заповідного фонду від 09.08.2017 № 216, який відповідач підписав без жодних зауважень.

22.08.2017 позивач надіслав відповідачу претензію про сплату шкоди у згаданому розмірі.

04.09.2017 відповідач звернувся до Косівського відділу поліції із заявою, у якій повідомив про факт незаконної рубки дерев.

За результатами такого звернення було відкрито кримінальне провадження, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

07.09.2017 НПП "Гуцульщина" надіслав Державній екологічній інспекції в Івано-Франківській області відповідь на претензію від 22.08.2017, у якій висловив свою незгоду із викладеними у претензії вимогами та відмовився відшкодовувати шкоду.

Вищенаведене стало підставою для звернення Державною екологічною інспекцією в Івано-Франківській області з позовом про стягнення з відповідача завданої навколишньому природному середовищу шкоди.

Згідно ст.5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" ліс, як природний ресурс загальнодержавного значення, підлягає державній охороні і регулюванню на всій території України.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 19, ч.ч. 1, 5 ст. 86 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов'язані зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень. Організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб. Забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього кодексу.

Статтею 63 Лісового кодексу України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Відповідно до положень ст. 86, 88, 89, 90 Лісового кодексу України, організація забезпечення охорони і захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів, зокрема, від незаконних рубок, покладається на постійних лісокористувачів.

Підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень (п.5 ч.1 ст.64 Лісового кодексу України).

Пунктом е) ч.1 ст.41 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” встановлено, що економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Частиною 1 ст.68 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” визначено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Приписами частини третьої вказаної статті визначено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Відповідно до ч.1 ст.69 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

За змістом ст. 17 Лісового кодексу України у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

У постійне користування ліси на землях комунальної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища. У разі прийняття рішення про надання лісів у постійне користування обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями таке рішення погоджується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища. Прийняття рішень Кабінетом Міністрів України не потребує погоджень з іншими органами.

Право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

В п. 5 розділу VIII Прикінцевих положень Лісового кодексу України визначено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11.12.1986, планшети лісовпорядкування відносяться до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.

Таким чином, при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення пункту 5 розділу VIII "Прикінцеві положення" Лісового кодексу України.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 24.12.2014 у справі № 6-212цс14.

Відповідно до частин 1, 4 ст. 20 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" національні природні парки є природоохоронними, рекреаційними, культурно-освітніми, науково-дослідними установами загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об'єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність. На національні природні парки покладається виконання таких основних завдань: збереження цінних природних та історико-культурних комплексів і об'єктів; створення умов для організованого туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням режиму охорони заповідних природних комплексів та об'єктів; проведення наукових досліджень природних комплексів та їх змін в умовах рекреаційного використання, розробка наукових рекомендацій з питань охорони навколишнього природного середовища та ефективного використання природних ресурсів; проведення екологічної освітньо-виховної роботи.

Матеріалами справи підтверджується, що згідно з пунктами 1.1, 1.6 Положення про НПП "Гуцульщина", останній " створений відповідно до Указу Президента України від 14.05.2002 № 456, є об'єктом природоохоронного фонду загальнодержавного значення та розташований на території Косівського району Івано-Франківської області. Загальна площа парку становить 32 271 га, у тому числі 7 606 га, що мають бути надані парку в постійне користування та 24 665 га, що включаються до його складу без вилучення у землекористувачів.

Земельні ділянки лісового фонду, на яких позивач виявив незаконну рубку дерев, були передані у користування відповідачу відповідно до акту приймання-передачі матеріальних цінностей від 23.08.2002.

Знаходження спірних ділянок лісового фонду на території відповідача підтверджується також Витягом з Проекту організації території НПП "Гуцульщина", охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів і об'єктів, Витягом з планшету № 2 Косівського ПНДВ НПП "Гуцульщина" Лісовпорядкування 2004 року.

Отже, наведені вище обставини спростовують твердження відповідача, що він не є постійним лісокористувачем на спірних виділах, оскільки у нього відсутній державний акт на право постійного користування земельною ділянкою.

Згідно з ст. 86 Лісового кодексу України, організація і забезпечення охорони і захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

За змістом ст. 107 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

З огляду на викладене, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів. Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу.

Матеріалами справи, а саме пунктами 5.1, 5.2 Положення про НПП "Гуцульщина" передбачено, що охорона території парку покладається на службу його охорони, що входить до складу служби державної охорони природно-заповідного фонду України. Службу державної охорони парку очолює директор парку, який несе повну відповідальність за організацію її діяльності та забезпечення додержання режиму території, а також збереження відтворення та раціональне використання природних комплексів і ресурсів у межах його території. Управління службою держохорони здійснює Мінприроди.

Згідно з п. 5.4 цього ж Положення основними завданнями служби держохорони є: забезпеченням додержання режиму охорони території та природних об'єктів; попередження та припинення порушень природоохоронного законодавства.

Зважаючи на наведене, служба охорони є структурним підрозділом НПП "Гуцульщина", на який покладено обов'язок здійснення охорони природно-заповідного фонду.

Відтак, безпідставними вбачаються твердження відповідача про те, що служба охорони парку не є структурним підрозділом НПП "Гуцульщина" та здійснює свою діяльність самостійно.

За змістом ст. 105 Лісового кодексу України особи, винні у порушенні лісового законодавства, зокрема у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників, порушенні порядку заготівлі та вивезення деревини, порушенні інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, несуть встановлену законом дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність.

Відповідно до ст. 107 цього Кодексу підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди. Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди містяться у статті 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести протиправність поведінки особи, вину особи, яка заподіяла шкоду, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Обов'язок доказування наявності шкоди та протиправності поведінки заподіювача шкоди покладається на особу, якій завдано збитків. При цьому, відсутність своєї вини доводить особа, яка завдала шкоди (ч. 2 ст. 1166 ЦК України).

В розрахунку, складеному за результатами перевірки, посадовими особами позивача було визначено розмір заподіяної шкоди внаслідок незаконної рубки лісу - 23 174 грн.

Відповідно до п. 6.1.2 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 27 червня 2001 р. № 02-5/744 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища", у вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням вимог лісового законодавства у випадках встановлення контролюючими органами при проведенні перевірок дотримання природоохоронного законодавства на підвідомчій лісовому господарству території факту правопорушення, вчиненого невстановленими особами, судам необхідно виходити з того, що обов'язки із: забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень; дотримання правил і норм використання лісових ресурсів; ведення лісового господарства на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснення використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створення сприятливих умов для їх охорони, захисту та відтворення, відповідно до статті 19 Лісового кодексу України, покладено на постійних лісокористувачів.

Як вбачається із матеріалів справи, факт незаконної рубки дерев підтверджується актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства про додержання режиму територій та об'єктів природно-заповідного фонду від 09.08.2017 № 216, в якому зафіксовані фактичні дані про порушення природоохоронного законодавства, що полягають в незаконному вирубуванні дерев та який був підписаний відповідачем без зауважень.

Крім того, факт незаконної рубки дерев визнається і самим відповідачем.

Звернення ж відповідача до правоохоронних органів із завою про встановлення винуватих у незаконній рубці осіб та притягнення їх до відповідальності не спростовує того факту, що дерева були зрубані незаконно.

Крім того, судом враховано, що відповідач звернувся до правоохоронних органів після виявлення Державною екологічною інспекцією в Івано-Франківській області незаконної рубки дерев на території НПП "Гуцульщина".

Отже, допустивши незаконну рубку дерев на території Косівського ПНДВ НПП «Гуцульщина», відповідач порушив п. 1 ч. 2 ст. 19 Лісового кодексу України, оскільки не виконав свого обов'язку здійснювати охорону лісів від незаконних рубок.

З огляду на виещвикладене, судова колегія вважає правомірним висновко суду першої інстанції, що внаслідок протиправної бездіяльності відповідача щодо збереження та охорони лісу, навколишньому природному середовищу було завдано шкоди на загальну суму 23 174 грн., отже позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи

Згідно із п.1 ст.76 ГПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об»єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв»язок доказів у їх сукупності.

Доводи наведені скаржником в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, скаржником належними та допустимими доказами не обгрунтовано факту незаконної рубки дерев відповідачем.

Судова колегія, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого суду, дійшла висновків, що суд першої інстанції всебічно, повно та об’єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини.

З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає рішення місцевого господарського суду таким, що прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення не вбачає.

Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269,270, 273, 275, 276, 282, 284 ГПК України,

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ :

1. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16.04.2018 у справі №909/1193/17 залишити без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_3 природного парку “Гуцульщина” б/н від 05.05.2018 – без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст.ст. 287, 288 ГПК України.

3. Справу повернути у Господарський суд Івано-Франківської області.

Повний текст постанови складено 19.06.2018.

Головуючий суддя Галушко Н.А.

суддя Данко Л.С.

суддя Орищин Г.В.