РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

18 червня 2018 року

м. Рівне

№817/921/18

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О. за участю секретаря судового засідання Рожко З.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: ОСОБА_1, представник ОСОБА_2,

відповідача: представник ОСОБА_3,

третьої особи відповідача: ОСОБА_4,

третя особа 1: представник не прибув,

третя особа 2: представник не прибув,

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Дубенської міської ради Рівненської області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_4, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору Рівненська місцева прокуратура, Рівненський відділ поліції ГУПН в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач , ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до відповідача, Виконавчого комітету Дубенської міської ради Рівненської області, третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Рівненської місцевої прокуратури, Рівненського відділу поліції ГУНП в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення Виконавчого комітету Дубенської міської ради Рівненської області від 14.12.2017 року «Про поховання ОСОБА_5». В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 11 лютого 2017 року згідно з постановами про проведення ексгумації трупа від 06 листопада 2017 року та про внесення уточнюючих даних від 05 грудня 2017 року було проведено ексгумацію покійної ОСОБА_5 в рамках кримінального провадження №42017181010000102. 14 грудня 2017 року Виконавчим комітетом Дубенської міської ради прийнято рішення №460 «Про поховання ОСОБА_5». Таке рішення, як стверджує позивач, є протиправним, незаконним та підлягає скасуванню оскільки прийняте всупереч ст.21 Закону України «Про поховання та похоронну справу», яка встановлює, зокрема, що перепоховання допускається у виняткових випадках за рішенням виконавчого органу сільської, селищної, міської ради на підставі письмового звернення особи, яка здійснила поховання, висновку органу санітарно-епідеміологічної служби, лікарського свідоцтва про смерть, дозволу виконавчого органу відповідної сільської, селищної, міської ради на поховання останків на іншому кладовищі. При цьому, позивач здійснювала первісне поховання ОСОБА_5 і письмового звернення про перепоховання до відповідача не подавала, а третя особа ОСОБА_4 не долучала необхідних документів, визначених зазначеною нормою права, тому відповідач прийняв рішення безпідставно.

Відповідачем поданий відзив на позовну заяву, який аргументований наявністю повноважень у органу місцевого самоврядування на прийняття таких рішень, тому вважає рішення правомірним. Вказує, що 12.12.2017 на його адресу надійшло звернення ОСОБА_4, в якому вона просила надати дозвіл на поховання останків доньки, ОСОБА_5, на кладовищі, яке знаходиться на вул. Семидубській в м. Дубно. До звернення було додано копії свідоцтва про смерть ОСОБА_5, А.К. від 02.02.2017, лист Рівненського відділу поліції ГУНП в Рівненській області від 12.12.2017 про відкриття кримінального провадження по факту неналежного виконання своїх посадових обов’язків медичними працівниками, яке призвело до смерті ОСОБА_5, постанову прокурора Рівненської місцевої прокуратури про ексгумацію трупа від 06.11.2017, лист Державної установи «Рівненського обласного лабораторного центру» Міністерства охорони здоров’я України від 13.12.2017, яким погоджено перепоховання останків ОСОБА_5 в м. Дубно. В подальшому 13.12.2017 спеціалістами управління житлово-комунального господарства міської ради на звернення ОСОБА_4 було підготовлено проект рішення виконавчого комітету міської ради «Про поховання ОСОБА_5», а 14.12.2017 відповідачем було ухвалено рішення №460 «Про поховання ОСОБА_5». Відповідач стверджує, що спірне рішення прийняте ним в межах чинного законодавства, отже є правомірним, а посилання позивача є безпідставними та необґрунтованими. Просить в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач подав письмову відповідь на відзив в якому посилається на ті ж обставини, що викладені в позовній заяві, крім того звертає увагу на неправильну структуру прийнятого рішення.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору Рівненська місцева прокуратура надала письмові пояснення відповідно до яких вказує, що позивачем безпідставно залучено Рівненську місцеву прокуратуру до участі у справі як третю сторону, оскільки вона не є учасником спірних правовідносин, а розгляд справи не впливає на її права та обов’язки. Одночасно у поясненні заявлено клопотання про розгляд справи без участі представника.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору Рівненський відділ поліції ГУНП Рівненської області письмових пояснень з приводу позову суду не подавала.

Третя особа без самостійних вимог ОСОБА_4 письмових пояснень суду також не подавала.

26.12.2017 ухвалою Дубенського міськрайонного суду відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Дубенської міської ради Рівненської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог Рівненська місцева прокуратура, Рівненський відділ поліції ГУНП в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Дубенської міської ради та вирішено розглянути справу за правилами загального позовного провадження.

26.01.2018 ухвалою Дубенського міськрайонного суду Рівненської області залучено до справи третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4.

26.01.2018 ухвалою Дубенського міськрайонного суду Рівненської області визнано обов’язковою явку в судове засідання третіх осіб у справі Рівненську місцеву прокуратуру та Рівненський відділ поліції ГУНП в Рівненській області.

26.01.2018 ухвалою Дубенського міськрайонного суду Рівненської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Дубенської міської ради Рівненської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог Рівненська місцева прокуратура, Рівненський відділ поліції ГУНП Рівненської області, третя особа на стороні відповідача ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування рішення Виконавчого комітету Дубенської міської ради передано на розгляд за предметною територіальністю Рівненському окружному адміністративному суду.

29.03.2018 справа надійшла до Рівненського окружного адміністративного суду.

За правилами ч.2 ст.35 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у разі зміни складу суду розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.

Норми ч.5 ст.181 КАС України встановлюють, що якщо розгляд справи у випадках, визначених цим Кодексом, починається спочатку, суд призначає та проводить підготовче засідання спочатку в загальному порядку, крім випадку ухвалення рішення про колегіальний розгляд справи, коли підготовче засідання проводиться спочатку лише у разі, якщо суд дійшов висновку про необхідність його проведення.

30.03.2018 ухвалою суду прийнято до провадження та призначено по справі підготовче засідання на 11.04.2018 о 8:30год.

11.04.2018 ухвалою суду підготовче засідання відкладено на 07.05.2018 на 14:00год в зв’язку з неявкою позивача з поважних причин.

07.05.2018 ухвалою суду без виходу до нарадчої кімнати підготовче засідання відкладено до 06.06.2018 на 8:30год. в зв’язку із встановлення додаткових строків для подання відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

06.06.2018 ухвалою суду без виходу до нарадчої кімнати задоволено клопотання позивача про допит третьої особи ОСОБА_4 в якості свідка, а також ухвалено закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті на 18.06.2018 на15:00год.

В підготовчих засіданнях судом, який прийняв дану справу до свого провадження, клопотань, заяв про визнання обов’язкової участі третіх осіб Рівненської місцевої прокуратури та Рівненського відділу поліції ГУНП в Рівненській області явка обов’язковою не визнавалась, і судом не встановлено обставин для визнання такої явки останніх обов’язковою.

В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі та надали пояснення, тотожні викладеним у позовній заяві, відповіді на відзив.

Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення, аналогічні викладеним у відзиві, письмових заперечень суду не подавав.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору Рівненська місцева прокуратура в судове засідання не з’явилась, про дату, час та місце судового розгляду була належним чином повідомлена, у поясненні на позов заявила клопотання про розгляд справи без її участі.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору Рівненський відділ поліції ГУНП Рівненської області в судове засідання не з’явилась, про дату, час та місце судового розгляду була належним чином повідомлена про причини неприбуття суд не повідомила.

Відповідно до ч.1 ст.205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З врахуванням наведеної норми права, судом без виходу до нарадчої кімнати ухвалено здійснити розгляд справи по суті за відсутності представників Рівненської місцевої прокуратури та Рівненського відділу поліції ГУНП в Рівненській області.

Третя особа без самостійних вимог ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечила проти позовних вимог позивача та підтримала позицію відповідача. Додатково пояснила, що покійна ОСОБА_5 доводилась їй донькою. Останні два роки до смерті доньки вони майже перестали спілкуватися з релігійних переконань. Про те, що покійна тяжко хворіла, вона не знала, їй ніхто нічого не говорив. Однак, коли їй стало відомо про смерть доньки, вона приїхала в Рівненську обласну лікарню, щоб забрати тіло, однак їй повідомили про те, що тіло щойно забрали інші люди. Оскільки третя особа сумнівалась у причині смерті своєї доньки, так як судово-медична експертиза не проводилась, вона звернулась із відповідною заявою до правоохоронних органів, які прийняли рішення про ексгумацію тіла. В подальшому, після проведення експертизи, вона звернулась із заявою до відповідача про поховання останків тіла покійної ОСОБА_5 і додала до заяви відповідні документи.

Третя особа ОСОБА_4 в судовому засідання надала покази також в якості свідка. Пояснила, що донька за тиждень до смерті їй дзвонила та сказала, що вони скоро зустрінуться. Позивачка ж все робить для того, щоб заволодіти майном покійної. В той же час зауважила, що дозволу на перепоховання від Шпанівської сільської ради не отримала, хоча неодноразово в усному порядку зверталась за ним. Щодо особи, яка поховала ОСОБА_5 то вона такою не є, оскільки позивач злочинно викрав тіло покійної із медичної установи, оригіналу свідоцтва про смерть у неї немає і не може бути, так як вона не могла забрати тіло покійної для поховання. Повторне свідоцтво про смерть видали вже чоловіку покійної. Свідок також вказав, що при поданні заяви про поховання останків тіла своєї доньки, третя особа, з метою встановлення, що вона є матір’ю покійної, пред’являла свідоцтво про народження доньки.

Заслухавши пояснення учасників справи, свідка, дослідивши докази, суд виходить з огляду на наступне.

Обставини справи:

18.01.2017 в м. Рівне померла ОСОБА_5, про що видано свідоцтво про смерть серії І-ГЮ №202052 від 20.01.2017 (а.с.10).

Із листа Рівненського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану від 15.12.2017 №1793/2237-15.18-04-29 слідує, що при державній реєстрації смерті ОСОБА_5, заявником була ОСОБА_1 (а.с.12).

06.11.2017 постановою Рівненської місцевої прокуратури Рівненської області вирішено провести ексгумацію трупа ОСОБА_5, яка померла 18.01.2017 і похована в с. Ходоси Рівненського району Рівненської області, з місця її поховання за вказаною адресою.

Із змісту вказаної постанови слідує, що Рівненською місцевою прокуратурою здійснюється нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування СВ Рівненського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Рівненській області у кримінальному провадженні №42017181010000102 від 08.06.2017, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.140 Кримінального кодексу України. У ході досудового розслідування встановлено, що до Рівненського ВП ГУНП в Рівненській області надійшла заява ОСОБА_4 щодо неналежного виконання медичними працівниками Центральної Рівненської міської лікарні своїх професійних обов’язків, що спричинило смерть її дочки – ОСОБА_5 З матеріалів кримінального провадження вбачається, що смерть ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, настала поза її місцем проживання, так як остання декілька місяців до смерті тимчасово проживала не за місцем свого проживання, та будь-якого диспансерного спостереження за останньою (хоча вона мала проблеми із здоров’ям) не проводилося. Не зважаючи на це, медичні працівники в порушення вищевказаного Порядку видали тіло ОСОБА_5 стороннім особам за їхньою заявою, без проведення судово-медичної експертизи для встановлення причин смерті останньої, пославшись лише на діагноз померлої, зазначений в посмертному епікризі, а також на її волю та релігійні переконання (а. с. 56-57).

12.12.2017 Рівненський відділ поліції ГУНП в Рівненській області повідомив ОСОБА_4 про те, що 11 грудня 2017 року на підставі постанови прокурора Рівненської місцевої прокуратури проведено ексгумацію трупа ОСОБА_5 для проведення комісійної судово-медичної експертизи. Труп ОСОБА_5 перебуває на зберіганні в КЗ «Обласне бюро судово-медичної експертизи» Рівненської обласної ради до вирішення питання про подальше його перезахоронення (а.с.55).

12.12.2017 ОСОБА_4 звернулась до Дубенської міської ради із заявою про надання дозволу на поховання останків дочки ОСОБА_5 на кладовищі по вул. Семидубській.

13.12.2017 «Рівненський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров’я України» листом від 13.12.2017 за №30-19/3148 повідомив ОСОБА_4 про те, що не заперечує щодо перевезення тіла ОСОБА_5, яке перебуває на зберіганні в КЗ «Обласне бюро судово-медичної експертизи» Рівненської обласної ради з подальшим перезахороненням на центральному кладовищі м. Дубно Рівненської області, у зв’язку з тим, що причини смерті ОСОБА_5 не пов’язані з особливо небезпечними інфекціями.

13.12.2017 Управління житлово-комунального господарства Дубенської міської ради звернулося з клопотанням до Дубенської міської ради про включення в порядок денний засідання виконавчого комітету від 14.12.2017 питання про надання дозволу гр. ОСОБА_4 на поховання останків тіла ОСОБА_5 на кладовищі по вул. Семидубській в м. Дубно.

14.12.2017 Виконавчим комітетом Дубенської міської ради Рівненської області прийнято рішення №460 «Про поховання ОСОБА_5».

Спірне рішення прийняте на підставі звернення гр. ОСОБА_4 про поховання останків дочки ОСОБА_5, відповідно до ст.21 Закону України «Про поховання та похоронну справу», ДСанПІН 2.2.2.028-99 «Гігієнічні вимоги щодо облаштування і утримання кладовищ в населених пунктах України» та на підставі ст.30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»

Змістом п.1 зазначеного рішення, наданий дозвіл на поховання останків тіла ОСОБА_5 на кладовищі по вул. Семидубській в м. Дубно. Пунктом 2 визначено, що поховання провести згідно Державних санітарних правил та норм України.

Вирішуючи даний спір та надаючи правову оцінку обставинам справи, що мають значення для правильного вирішення спору, суд зважає на наступне.

Аргументи позивача з приводу протиправності спірного рішення суд уважає неприйнятними.

Так, систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначено Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спору).

Нормою ст.30 вказаного Закону встановлені повноваження органів місцевого самоврядування в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв'язку.

За змістом пп.11 п.«а» ч.1 ст.30 цього ж Закону, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження забезпечення утримання в належному стані кладовищ, інших місць поховання та їх охорони.

Отже, виконавчі органи місцевого самоврядування уповноважені на власний розсуд визначати та реалізовувати всі необхідні дії, що стосуються утримання в належному стані кладовищ, інших місць поховання та їх охорони.

В той же час, загальні правові засади здійснення в Україні діяльності з поховання померлих, врегулювання відносин, що виникають після смерті (загибелі) особи, щодо проведення процедури поховання, а також встановлення гарантії належного ставлення до тіла (останків, праху) померлого та збереження місця поховання визначені Законом України «Про поховання та похоронну справу» від 10.07.2003 №1102-IV (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №1102).

Статтею 1 Закону №1102 визначено поняття поховання, відповідно до якого, поховання, це діяльність відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у межах повноважень, визначених цим Законом, а також суб'єктів господарювання, спрямована на забезпечення належного ставлення до тіла (останків, праху) померлого (далі - тіла); забезпечення права громадян на захоронення їхнього тіла відповідно до їх волевиявлення, якщо таке є; створення та експлуатацію об'єктів, призначених для поховання, утримання і збереження місць поховань; організацію і проведення поховань померлих та/або загиблих (далі - померлих); надання ритуальних послуг, реалізацію предметів ритуальної належності.

Згідно із положенням ст.11 Закону №1102, поховання померлого покладається на виконавця волевиявлення померлого. Якщо у волевиявленні померлого немає вказівки на виконання волевиявлення чи в разі відмови виконавця від виконання волевиявлення померлого поховання померлого здійснюється чоловіком (дружиною), батьками (усиновителями), дітьми, сестрою, братом, дідом або бабою, онуком (правнуком), іншою особою, яка зобов'язалася поховати померлого.

Виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка зобов'язалася поховати померлого, в установленому законодавством порядку в день звернення видаються: лікарське свідоцтво про смерть - закладом охорони здоров'я; свідоцтво про смерть та довідка про смерть -відділом державної реєстрації актів цивільного стану, виконавчим органом сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад, консульською установою чи дипломатичним представництвом України.

Зазначені документи можуть надаватися за дорученням виконавця волевиявлення померлого або особи, яка зобов'язалася поховати померлого, іншій юридичній чи фізичній особі.

Частинами 1, 2 статті 21 цього ж Закону встановлено, що перепоховання останків померлих допускається у виняткових випадках за рішенням виконавчого органу сільської, селищної, міської ради на підставі письмового звернення особи, яка здійснила поховання, висновку органу санітарно-епідеміологічної служби, лікарського свідоцтва про смерть, дозволу виконавчого органу відповідної сільської, селищної, міської ради на поховання останків на іншому кладовищі.

Перепоховання останків померлих може здійснюватися в інших випадках згідно із законодавством України.

Із аналізу змісту вказаних положень можна прийти до висновку, що поховання та перепоховання не є тотожними поняттями за своїм змістом та суттю оскільки поховання, в розумінні ст.2 Закону №1102 є комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, в той час як визначення терміну перепоховання вказаним Законом не наведено, як не наведено і жодним іншим нормативно-правовим актом.

Разом з тим, перепоховання за змістом Великого тлумачного словника сучасної української мови, рекомендованого Міністерством освіти і науки України, є похованням на іншому місці.

Як вбачається із матеріалів справи, первісне поховання померлої ОСОБА_5 було дійсно здійснено позивачем ОСОБА_1, яка вказала, що вона була подругою покійної ОСОБА_5, тобто остання є особою, яка здійснила поховання.

Натомість, з тих же матеріалів справи вбачається і те, що наявне відкрите кримінальне провадження №42017181010000102 від 08.06.2017 по факту неналежного виконання своїх обов’язків медичними працівниками, що призвело до смерті ОСОБА_5 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК України, яке стало підставою для прийняття постанови про ексгумацію тіла померлої ОСОБА_5

Так, на виконання Закону №1102, Державним комітетом України з питань житлово-комунального господарства затверджений Порядок утримання кладовищ та інших місць поховань (Наказ Держжитлокомунгоспу України № 193 від 19.11.2003).

Пунктом 2.12 зазначеного Порядку встановлено, що перепоховання останків померлих допускається у виняткових випадках при наявності обґрунтованої причини.

Для прийняття рішення щодо здійснення перепоховання останків померлого користувач місця поховання подає такі документи: заяву користувача з обґрунтуванням причин перепоховання; висновок місцевого закладу санепідемслужби про можливість ексгумації; лікарське свідоцтво про смерть; дозвіл виконавчого органу відповідної сільської, селищної, міської ради на поховання останків на іншому кладовищі.

За результатами розгляду поданих документів виноситься рішення про перепоховання останків померлого на інше місце поховання чи, у разі відсутності підстав, видається користувачу обґрунтована письмова відмова.

Ритуальна служба забезпечує оформлення договору-замовлення на перепоховання та призначає термін його проведення. Ексгумація здійснюється, як правило, у зимовий період, через рік після поховання в піщаних ґрунтах і через три роки - при похованні у зволожених ґрунтах важкого механічного складу та глиняних ґрунтах. Ексгумація проводиться в присутності медичного працівника, участь якого при проведенні перепоховання забезпечує користувач.

Винятком з правил є перепоховання урни з прахом, а також ексгумація трупа, яка здійснюється згідно із статтею 192 Кримінально-процесуального кодексу України.

Після ексгумації могила повинна бути засипана, поверхня ґрунту розрівняна та засіяна травою.

Про виймання останків із могили робиться запис у Книзі реєстрації, а при похованні в іншому місці робиться новий запис до Книги реєстрації.

Отже, перепоховання із застосуванням ст.21 Закону №1102 має виключення, зокрема, це стосується перепоховання у разі ексгумації тіла в порядку КПК України.

В іншому ж випадку, якщо особа, яка здійснила поховання тіла покійного, має намір його перепоховати, то тоді така особа звертається із зверненням про перепоховання із обов’язковим зазначенням причин такого перепоховання до відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових осіб у межах їх повноважень із документами, визначеними ч.1 ст.21 Закону №1102.

Судом встановлено, що третя особа ОСОБА_4 зверталась із заявою про поховання своєї доньки, а не перепоховання, і спірне рішення відповідача також є рішенням про поховання ОСОБА_5, а не перепоховання, тому підстави уважати рішення відповідача як рішення про перепоховання відсутні. Тобто, в даному випадку відсутня мета перепоховання останків тіла покійної ОСОБА_5, доказів про це суду не надано, і судом не встановлено.

Також, як слідує із матеріалів справи, до заяви про поховання були долучені копія свідоцтва про смерть ОСОБА_5 (повторне), лист ГУ Національної поліції в Рівненській області Рівненський відділ поліції від 12.12.2017 за №21239/200/6-17, копія постанови Рівненської місцевої прокуратури про проведення ексгумації трупа від 06.11.2017, лист Рівненського обласного лабораторного центру Міністерства охорони здоров’я України від 13.12.2017 №30-19/3148.

В той же час, відсутність лікарського свідоцтва про смерть у третьої особи ОСОБА_4 пояснюється тим, що остання знемогла його отримати, оскільки тіло покійної із медичної установи забрали сторонні люди. Разом з тим, замість лікарського свідоцтва про смерть, ОСОБА_4 до заяви про поховання надані вищевказані документи, які на думку суду можуть слугувати підставою для прийняття відповідачем спірного рішення.

В судовому засіданні також з’ясовано, що заява про поховання останків тіла ОСОБА_5 подавалась третьою особою ОСОБА_4 до центру надання адміністративних послуг Дубенської міської ради, під час подання якої посадовою особою центру встановлювалась обставина щодо кровних зв’язків заявника та покійної. Таким чином, спростовують посилання позивача на те, що відповідач, прийнявши заяву про поховання не встановив чи є дійсно заявник матір’ю покійної ОСОБА_4 В той же час, в судовому засіданні представник позивача стверджував, що він не має сумнівів, що ОСОБА_4 дійсно є матір’ю померлої ОСОБА_5

Доводи позивача щодо наявності волевиявлення покійної про її поховання позивачем суд не приймає, з огляду на таке.

Згідно із ч.4 ст.4 Закону №1102, діяльність у галузі поховання базується на таких основних принципах, зокрема, поховання в установленому законодавством порядку з урахуванням волевиявлення померлого, вираженого особою при житті, а за його відсутності - з урахуванням побажань родичів.

Відповідно до ст.11 Закону №1102, поховання померлого покладається на виконавця волевиявлення померлого. Якщо у волевиявленні померлого немає вказівки на виконання волевиявлення чи в разі відмови виконавця від виконання волевиявлення померлого поховання померлого здійснюється чоловіком (дружиною), батьками (усиновителями), дітьми, сестрою, братом, дідом або бабою, онуком (правнуком), іншою особою, яка зобов'язалася поховати померлого.

Виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка зобов'язалася поховати померлого, в установленому законодавством порядку в день звернення видаються: лікарське свідоцтво про смерть - закладом охорони здоров'я; свідоцтво про смерть та довідка про смерть - відділом державної реєстрації актів цивільного стану, виконавчим органом сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад, консульською установою чи дипломатичним представництвом України.

Зазначені документи можуть надаватися за дорученням виконавця волевиявлення померлого або особи, яка зобов'язалася поховати померлого, іншій юридичній чи фізичній особі.

У разі смерті громадянина на території іноземної держави та за наявності письмового волевиявлення про поховання його тіла на території України, посвідченого належним чином, поховання здійснюється у відповідних місцях поховань на території України виконавцем волевиявлення померлого або особою, яка зобов'язалася поховати померлого, за сприяння консульської установи чи дипломатичного представництва України.

У разі смерті одинокого громадянина або громадянина, від поховання якого відмовилися рідні, на території іноземної держави та за наявності письмового волевиявлення про поховання його тіла на території України, посвідченого належним чином, поховання здійснюється у відповідних місцях поховань на території України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Із наведених норм слідує, що за життя, кожна людина має право виявити волю про своє майбутнє поховання, якщо воно не буде суперечити чинному законодавству, причому, таке волевиявлення має бути письмовим, натомість, у разі відсутності такого волевиявлення, похованням займаються, як правило родичі.

Такі норми права зумовлені традицією, що склалася історично та передається із покоління в покоління і зберігаються протягом тривалого часу.

Суд зауважує, що позивачем не наведено в суді жодного аргументу та не надано жодного доказу, який би підтверджував, що померла ОСОБА_5 за життя виявила волю з приводу свого поховання саме позивачем, а не рідною матір’ю ОСОБА_4

Окрім цього, як вказала третя особа ОСОБА_4, вона проживає у м. Дубно 50 років, її донька там народилася, жила, навчалася.

Суд стверджує, що за такий тривалий час проживання на одному місці, у третьої особи ОСОБА_4 з’явились численні родичі, близькі знайомі, які, відповідно, були і у її доньки за життя у м. Дубно. Здійснивши поховання за місцем свого постійного проживання, ОСОБА_4 матиме змогу систематично відвідувати місце поховання своєї доньки, доглядати за ним, що стане наслідком створення атмосфери психологічного спокою для матері покійної. Тому суд уважає, що спірне рішення відповідача є справедливим та милосердним з точки зору Верховенства права та таким, що прийняте на захист приватного та сімейного життя заявника.

Одночасно суд зауважує, що судом відмовлено в задоволенні клопотання позивача про допит в якості свідків її дітей, якій можуть підтвердити волевиявлення покійної щодо особи, яка має здійснити поховання, оскільки свідки не володіють інформацією щодо прийняття спірного рішення суб’єкта владних повноважень, окрім цього такі, свідчення, в разі їх надання, будуть свідченнями зацікавленої сторони, тобто позивача, а клопотань про виклик інших свідків заявлено не було.

Щодо тверджень позивача, що рішення не відповідає вимогам п.137 Інструкції з діловодства у виконавчих органах Дубенської міської ради, на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери їх управління, що затверджена рішенням виконавчого комітету Дубенської міської ради №460 від 13.12.2016, відповідно до якого, текст рішення виконкому, як і рішення міської ради, як правило складається з двох частин: вступної та постановляючої. У першій частині приводиться короткий опис справ з винесеного на розгляд питання, вказується обґрунтування та підстава для складання рішення з обов’язковим посиланням на нормативний акт, який регулює відповідний вид відносин. У другій частині викладаються висновки, пропозиції, рішення, містяться обов’язкові для виконання вказівки, встановлюються відповідальні особи, органи, строки виконання та здійснення контролю за виконанням рішення виконкому. Вказівки про контроль виконання рішення вміщуються в його останньому пункті. Вказується, на кого покладається організація виконання рішення та терміни його виконання, оскільки у спірному рішенні відповідач не вказав, які конкретно документи слугують прийняттю даного рішення та не вказано на кого покладається організація виконання рішення та терміни його виконання, то вказані недоліки є формальними і не можуть слугувати підставою для скасування такого рішення.

Суд звертає увагу, що спірне рішення відповідача є чітким та зрозумілим, з посиланням на підстави його прийняття, а організація виконання рішення визначена ст.21 Закону №1102. Щодо встановлення терміну виконання рішення, то це право відповідача, встановлювати його чи ні.

Підсумовуючи вищевикладене в його сукупності, суд приходить до висновку про те, що відповідачем було прийняте рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), тому позовні вимоги позивача задоволенню не належать.

Судові витрати відповідно до 139 КАС України позивачу не відшкодовуються.

Керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Дубенської міської ради Рівненської області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_4, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору Рівненська місцева прокуратура, Рівненський відділ поліції ГУПН в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

1) позивач - ОСОБА_1 (35341, Рівненська обл., Рівненський р-н, с. Городище, вул. Городищенська, 65а, РНОКПП НОМЕР_1);

2) відповідач - Виконавчий комітет Дубенської міської ради Рівненської області (35600, Рівненська обл., Дубенський р-н, м. Дубно, вул. Замкова, 4, код ЄДРПОУ 05391063);

3) третя особа відповідача - ОСОБА_4 (35602, Рівненська обл., Дубенський р-н, м. Дубно, пров. Страклівський, 3, РНОКПП НОМЕР_2);

4) треті особи - Рівненська місцева прокуратура (33001, м. Рівне, вул. Гарна, 29, код ЄДРПОУ 02910077), Рівненський відділ поліції ГУПН в Рівненській області (33028, м. Рівне, вул. Пушкіна, 4, код ЄДРПОУ 40108761).

Повний текст рішення складено 18 червня 2018 року.

Суддя Комшелюк Т.О.