ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24 травня 2018 року (14 год. 57 хв.)

Справа № 808/715/18 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Калашник Ю.В.,

секретар судового засідання Стратулат С.В.,

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1;

відповідача - Арусоо П.Ю., Бойко В.В.;

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги, рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА _4 (далі - позивач) звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішення від 19.12.2017 № № 0132661305, 0132681305, 0132651305, 0132671305, 0132691305; рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 19.12.2017 № 0132641305; вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 19.12.2017 № Ф-0132631305.

Ухвалою суду від 03.03.2018 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 28.03.2018.

28.03.2018 проведення підготовчого засідання відкладено до 17.04.2018.

17.04.2018 строк підготовчого провадження продовжено на тридцять днів та оголошено перерву у підготовчому засіданні до 25.04.2018.

25.04.2018 закрито підготовче провадження на призначене судове засідання на 18.05.2018.

18.05.2018 у судовому засіданні оголошено перерву до 24.05.2018.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі, надав пояснення в його обґрунтування, аналогічні викладеним у позовній заяві. Зокрема зазначив, що з 18.09.2014 позивач зареєстрований платником єдиного податку 3 групи (ставка 4% та 5% відповідно до норм діючого на той момент Податкового кодексу України). Позивач здійснював діяльність щодо завантаження, розвантаження, пакування та інше відносно вантажів клієнтів-фізичних осіб, які зверталися за отриманням чи відправленням вантажів, що відповідає діяльності, зазначеній у класі КВЕД 52.29 «інша допоміжна діяльність сфері транспорту». За надані послуги позивачем отримано грошові кошти у готівковій та безготівковій формі (підтверджується даними Книг ОРО, виписками з рахунків банку, актами приймання-передачі наданих послу, експрес-накладними тощо). Всі доходи у готівковій та безготівковій формі внесено до Книги обліку доходів та на підставі зазначених даних формував податкові декларації з єдиного податку та сплачував зазначений податок. Перевезення вантажів ФОП ОСОБА_4 не здійснював, тому він не повинен був оформлювати жодні товарно-транспортні накладні. На підтвердження отримання або видачі вантажів позивач оформлював відповідні експрес-накладні для клієнтів, а також видавав фіскальний чек РРО. Так, позивач наголошує, що податковий орган не надав жодного доказу та жодних документів які б свідчили, що ФОП ОСОБА_4 здійснює розрахунки у іншій ніж грошовій формі, натомість позивачем надано всі необхідні докази того, що здійснював розрахунки згідно вимог п.291.6. ст.291 ПК України. Оскільки, позивачем не перевищено граничних сум доходу, передбачених ст.291 ПК України, доходів, які оподатковуються податком на доходи фізичних осіб не отримував, позивач, у відповідності зі ст.297 ПК України не повинен був переходити на загальну систему оподаткування та сплачувати податок на доходи фізичних осіб, у зв'язку зі сплатою єдиного податку. Беручи до уваги вищезазначене, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства є протиправними, у зв'язку із чим, у відповідача були відсутні підстави для прийняття оскаржуваних рішень.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив у повному обсязі, про що подав відзив на позовну заяву (вх. № 8724 від 16.03.2018), відповідно до якого вказує, що позивачем під час перевірки не надано документів які б підтверджували здійснення діяльності у межах заявлених видів діяльності за період з 2014 по 2016 роки. У зв'язку з цим та на підставі того, що позивач не надав документів, які б підтверджували здійснення розрахунків у грошовій формі у відповідності до ст. 291.6 ст. 296 Податкового кодексу України, останній повинен був перейти на загальну систему оподаткування та сплачувати податок з доходів фізичних осіб та військовий збір. Враховуючи викладене, вважає, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, прийнявши оскаржувані рішення діяв відповідно до вимог чинного законодавства та у межах наданих органам ДФС прав, у зв'язку із чим просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Сторони під час розгляду справи у судовому засіданні повідомили, що ними надано всі необхідні документи для вирішення спору по суті.

Враховуючи норми ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), у судовому засіданні 24.05.2018 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У період з 28.05.2018 по 17.06.2018 суддя Калашник Ю.В. була відсутня на роботі, що підтверджується довідкою Запорізького окружного адміністративного суду вих.№ 02-35/18/27 від 18.06.2018, яка міститься в матеріалах справи.

Вислухавши пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, суд з'ясував наступне.

З 18.09.2014 позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування та обрав 3 групу платників єдиного податку зі ставкою податку 4% та 5% від доходу, про що свідчить Витяг з реєстру платників єдиного податку № 1508223400703 від 14.08.2015 (т.5 а.с.218).

Основним видом діяльності позивача, згідно Класифікатора видів економічної діяльності ДК 009:2010, що затверджений Наказом Держспоживстандарту України від 11.10.2010 № 457, була інша допоміжна діяльність у сфері транспорту (код КВЕД 52.29).

Відповідно до Методологічних основ та пояснень до позицій Класифікації видів економічної діяльності, затверджених наказом Державного комітету статистики України від 23 грудня 2011 року № 396 зазначений клас КВЕД включає: експедицію вантажів; організацію перевезень залізничним, автомобільним, водним або авіаційним транспортом; організацію групових або індивідуальних відправлень вантажів (у т.ч. вивіз і доставку вантажів, а також компонування партій); видачу й одержування транспортної документації та накладних; діяльність митних брокерів; діяльність суднових брокерів і агентів з фрахтування місць для авіаційних вантажних перевезень; посередництво з фрахту вантажного місця на судні або в літаку - вантажно-розвантажувальні роботи, наприклад, тимчасове пакування задля збереження вантажу під час транзитних перевезень, перепакування, вибірковий контроль та зважування вантажу, тощо.

Так, судом встановлено, що у перевіряємий період (з 18.09.2014 по 24.10.2017) позивач здійснював господарську діяльність на умовах сплати єдиного податку.

У період з 24.10.2017 по 26.10.2017, на підставі пп.20.1.4. п. 20.1 ст.20, п.75.1 ст. 75, п.78.1.7 ст.78 ст.79 Податкового кодексу України та п. 13.1 ст. 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», відповідно до направлення № 445/3201/14/08-01-13-12-09 від 24.10.2017, наказу від 21.09.2017 № 2321, фахівцями відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_4 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 18.09.2014 по 24.10.2017, за результатами якої складено Акт від 02.11.2017 № 4378/08-01-13-12/НОМЕР_1 (т.1 а.с.53-67).

Не погоджуючись із висновками, викладеними в акті перевірки від 02.11.2017 № 4378/08-01-13-12/НОМЕР_1, позивачем до ГУ ДФС у Запорізькій області подані письмові заперечення від 17.11.2017 із проханням провести перевірку в рамкам розгляду заперечень (т.1 а.с.68-69).

Наказом № 3292 від 30.11.2017 ГУ ДФС у Запорізькій області призначено проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків - фізичної особи ОСОБА_4 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1) з питання, що викладені у запереченні від 17.11.2017 (вх. № 1461/ФОП від 23.11.2017) до акту перевірки від 02.11.2017 № 4378/08-01-13-12/НОМЕР_1 (т.1 а.с.70).

Так, у період з 01.12.2017 по 07.12.2017, на підставі пп.20.1.4. п. 20.1 ст.20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.5 п. 78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України та п.13.1 ст. 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», відповідно до повідомлення №3687/14/08-01-13-05-09 від 01.12.2017 та наказу від 30.11.2017 № 3292, у зв'язку з наданням ОСОБА_4 17.11.2017 до ГУ ДФС у Запорізькій області заперечень до акту позапланової документальної невиїзної перевірки від 02.11.2017 № 4378/08-01-13-12/НОМЕР_1 (вх. № 1461/ФСП від 23.11.2017), фахівцями відповідача проведена документальна позапланова невиїзна перевірка платника податків - фізичної особи ОСОБА_4 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1) з питань своєчасності, і достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 18.09.2014 по 24.10.2017, за результатами якої складено Акт № 4771/08-01-13-15/НОМЕР_1 від 14.11.2017 (т.1 а.с.32-52).

Висновками акту перевірки встановлено порушення позивачем вимог:

п. 291.6 ст. 291, абз. 4 пп.298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Податкового кодексу України, ОСОБА_4 не перейшов на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, при застосуванні платником єдиного податку іншого способу розрахунків, ніж зазначені у пункті 291.6 статті 291 Податкового кодексу України;

п. 177.2 ст. 177 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на суму 3920092,25грн. у т.ч. за 2015 рік - 3038693,86грн., за 2016 рік - 881398,39грн.;

п.2 ч.1 ст.7, п.5 ст.8, п.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VІ (у редакції, що діє з 01.01.2016), а саме заниження сум єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 175844,72 грн. у т.ч. за 2015 рік - 84701,36грн., 2016 рік - 91143,36грн.;

пп. 164.1.3 п.164.1 ст. 164, підпункт 1.3 пункту 161 підрозділу 10, пп.168.1.2, 168.1.5 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України, а саме заниження суми утриманого військового збору із суми чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 301425,35грн. у т.ч. за 2015 рік - 227975,48грн. за 2016 рік - 73449,87грн. та несвоєчасне перерахування до бюджету військового збору, утриманого із заробітної плати, у розмірі 760,21 грн.;

п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, донараховано ПДВ у сумі 3819004,54грн. (у т.ч. за 2015 рік - 2839673 грн., за 2016 рік - 979331,54 грн.);

пп.168.1.2 та 168.1.5 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України, не перераховано до бюджету податку з доходів фізичних осіб, утриманого із заробітної плати, у розмірі 683,90 грн. та несвоєчасно перераховано його до бюджету у сумі 22480,93 грн.

Вказані висновки податкового органу обґрунтовані тим, що в ході проведення перевірки позивачем не надано документів, які б підтверджували здійснення діяльності у межах заявлених видів діяльності, обраної ставки єдиного податку за 2014р. та 2015р. (рух коштів, акти виконаних робіт, накладні та інш.). Отже, відсутнє підтвердження здійснення господарської діяльності у межах заявлених видів діяльності, обраної ставки єдиного податку за 2014р. та 2015р. та достовірності відомостей наданих платником до реєстру платників єдиного податку.

Також, податковим органом зазначено, що до перевірки платником не надано первинних документів, які підтверджують розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) здійсненні в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій), а саме руху коштів по розрахунковим рахункам, а отже не підтверджено здійснення розрахунків встановлених для платників єдиного податку.

На підставі Акту перевірки № 4771/08-01-13-15/НОМЕР_1 від 14.11.2017, відповідачем прийнято:

податкове повідомлення-рішення від 19.12.2017 № 0132661305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 4900115,32 грн., у т.ч.: за податковими зобов'язаннями на суму 3920092,25 грн., штрафними (фінансовими) санкціями на суму 980023,07 грн. (т.1 а.с.71-72);

податкове повідомлення-рішення від 19.12.2017 № 0132681305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, у т.ч. з податку на доходи фізичних осіб, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 15674,49 грн. (т.1 а.с.73-74);

податкове повідомлення-рішення від 19.12.2017 № 0132651305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 4773755,68 грн., у т.ч.: за податковими зобов'язаннями на суму 3819004,54 грн., штрафними (фінансовими) санкціями на суму 954751,14 грн. (т.1 а.с.75-76);

податкове повідомлення-рішення від 19.12.2017 № 0132671305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 376781,69 грн., у т.ч.: за податковими зобов'язаннями на суму 301425,35 грн., штрафними (фінансовими) санкціями на суму 75356,34 грн. (т.1 а.с.77-78);

податкове повідомлення-рішення від 19.12.2017 № 0132691305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, у т.ч. з військового збору, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 350,84 грн. (т.1 а.с.79-80);

рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 19.12.2017 № 0132641305, яким за донарахування 175844,72 грн. єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 26054,62 грн. (т.1 а.с.81-82);

вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 19.12.2017 № Ф-0132631305 зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 175844,72 грн. (т.1 а.с.83).

Вважаючи прийняті відповідачем рішення протиправними позивач звернувся до суду із вказаним позовом про їх скасування.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 67 Конституції України закріплено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Податковий кодекс України).

Відповідно до п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України, суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку: 3) третя група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 20000000 гривень.

Відповідно до пп.2 п. 293.3. ст.293 Податкового кодексу України відсоткова ставка єдиного податку для платників третьої групи встановлюється у розмірі 4 відсотки доходу (після внесення змін до Податкового кодексу України становить 5%) - у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

Згідно з п. 292.4 ст. 292 Податкового кодексу України, доходом платника єдиного податку є для фізичної особи - підприємця - дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Відповідно до п. 292.6 ст. 292 Податкового кодексу України, датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг). Для платника єдиного податку третьої групи, який є платником податку на додану вартість, датою отримання доходу є дата списання кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності.

За змістом п. 292.13 ст. 292 Податкового кодексу України, дохід визначається на підставі даних обліку, який ведеться відповідно до статті 296 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 296.1.1 п. 296.1 ст. 296 Податкового кодексу України, платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи - підприємці), які не є платниками податку на додану вартість, ведуть Книгу обліку доходів шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів. Форма книги обліку доходів, порядок її ведення затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Для реєстрації Книги обліку доходів такі платники єдиного податку подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги, у разі обрання способу ведення Книги у паперовому вигляді.

Згідно з п. 291.6 ст. 291 Податкового кодексу України, платники єдиного податку першої - третьої груп повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій).

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначені Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», дія якого поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані:

проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції,

щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки у разі здійснення розрахункових операцій.

Також, згідно з п. 2.2 та 2.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 (чинна на момент здійснення господарських операцій) (далі - Положення № 637) підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів. Підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.

Підприємства (підприємці) мають право здійснювати розрахунки готівкою між собою та/або з фізичними особами протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами в межах граничних сум розрахунків готівкою, установлених відповідною постановою Правління Національного банку України. Платежі понад установлені граничні суми проводяться через банки або небанківські фінансові установи, які в установленому законодавством порядку отримали ліцензію на переказ коштів без відкриття рахунку, шляхом перерахування коштів з поточного рахунку на поточний рахунок або внесення коштів до банку для подальшого їх перерахування на поточні рахунки. Кількість підприємств (підприємців) та фізичних осіб, з якими здійснюються розрахунки, протягом дня не обмежується.

Так, судом встановлено, що у перевіряємому періоді позивач мав господарські відносини із контрагентами - постачальниками ФОП ОСОБА_7 (код НОМЕР_8), ФОП ОСОБА_5 (код НОМЕР_9), ФОП ОСОБА_8 (код НОМЕР_10), ФОП ОСОБА_9 (код НОМЕР_11), ФОП ОСОБА_10 (код НОМЕР_12), ФОП ОСОБА_11 (код НОМЕР_13).

ФОП ОСОБА_4 був партнером ТОВ «НОВА ПОШТА» та здійснював господарську діяльність з використанням знаку для товарів та послуг «НОВА ПОШТА» на підставі Ліцензійного договору № 165 від 01.05.2015, укладеного з ТОВ «НОВА ПОШТА», за умовами якого знак для товарів та послуг повинен використовуватися під час пропонування та надання будь-якої послуги для якої знак використовується (т.1 а.с.117-120).

У свідоцтві на знак для товарів та послуг № 191046 від 10.09.2014 зазначено, що знак для товарів та послуг «НОВА ПОШТА» зареєстрований у класі 39, який передбачає надання послуг автомобільного транспорту, завантажувально-розвантажувальні роботи, пакування товарів, зберігання товарів, тощо (т.1 а.с.121-125).

Також, 01.10.2014 між ФОП ОСОБА_4 (Виконавець) та ТОВ «НОВА ПОШТА» (Замовник) укладений Договір №165Н про надання послуг, згідно умов якого ТОВ «НОВА ПОШТА» доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання з надання замовнику послуг, пов'язаних із прийманням, зберіганням, відправленням та доставкою вантажів, товарі та інших предметів, перелік яких у Додатку №1 до Договору. Надання виконавцем послуг підтверджується підписанням сторонами акту приймання-передачі, форму якого наведено у Додатку №2 до Договору. Послуги надаються за місцезнаходженням замовника або виконавця за домовленістю між сторонами. Оплата послуг згідно цього Договору здійснюється в національній валюті України шляхом безготівкового перерахування замовником (ТОВ «НОВА ПОШТА») грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця, вказаний у Статті 11 цього Договору, на підставі наданого виконавцем рахунку, згідно підписаного сторонами акту приймання-передачі послуг, протягом 10 (десяти) календарних днів після закінчення звітного місяця (т.1 а.с.84-88).

У Додатку № 1 до вказаного договору визначено перелік послуг, які надаються за вказаним договором, а саме: організація перевезень автомобільним транспортом, організація групових або індивідуальних відправлень вантажів, товарів та інших предметів (у т.ч. приймання, зберігання, вивіз і доставку вантажів, а також компонування партій); вантажно-розвантажувальні роботи (в тому числі, тимчасове пакування задля збереження вантажу під час транзитних перевезень, перепакування, вибірковий контроль та зважування вантажу тощо); інші послуги на запит замовника (т.1 а.с.89).

На виконання умов Договору про надання послуг №165Н від 01.10.2014, ТОВ «НОВА ПОШТА» та ФОП ОСОБА_4 підписано акти приймання-передачі послуг, у яких зазначено, що ФОП ОСОБА_4 надавав наступні послуги: організація групових або індивідуальних відправлень вантажів, товарів та інших предметів (у т.ч. приймання, зберігання, вивіз і доставку вантажів, а також компонування партій) та вантажно-розвантажувальні роботи (в тому числі, тимчасове пакування задля збереження вантажу під час транзитних перевезень, перепакування, вибірковий контроль та зважування вантажу, тощо) (т.1 а.с.100-116).

Так, судом встановлено, що позивач здійснював розрахунки у грошовій формі (готівковій та безготівковій), про що свідчать виписки з рахунків, відкритих у банках, даними, що внесені до Книги обліку розрахункових операцій та Книги обліку доходів. Крім того, ФОП ОСОБА_4 щоденно відображав у Книзі обліку доходів виручку отриману у готівковій та безготівковій формах.

Так, з метою здійснення готівкових розрахунків ФОП ОСОБА_4 зареєстровані реєстратори розрахункових операцій за адресами здійснення господарської діяльності, що підтверджується відповідними реєстраційними посвідченнями реєстраторів розрахункових операцій (т.3 а.с.99-104), довідками про опломбування реєстраторів розрахункових операцій (т.3 а.с.93-98), актами введення в експлуатацію реєстраторів розрахункових операцій (т.3 а.с.81-92).

З метою оприбуткування готівки ФОП ОСОБА_4, на виконання п.9 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» щоденно друкував на реєстраторах розрахункових операцій фіскальні звітні чеки і забезпечував їх зберігання в Книгах обліку розрахункових операцій (т.1 а.с.171-250, т.2 а.с.1-250, т. 3 а.с.1-48).

Окрім того, з метою здійснення безготівкових розрахунків ФОП ОСОБА_4 відкриті рахунки в АТ «БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ» (№ НОМЕР_14, № НОМЕР_15 - в національній валюті та № НОМЕР_16, № НОМЕР_17 - для здійснення операцій з використанням платіжних карток в національній валюті) та в АТ «ОТР БАНК» (НОМЕР_18).

На підтвердження здійснення розрахунків у безготівковій формі позивачем надано виписки щодо руху грошових коштів по рахунках ФОП ОСОБА_4 від АТ «ОТП БАНК» та АТ «БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ».

Крім того, для забезпечення розрахунків за допомогою платіжних карток між ФОП ОСОБА_4 (Торговець) та ПАТ «Державний ощадний банк» (Банк) укладено Договір на еквайрингове обслуговування торгово-сервісного підприємства №08ТЕ2015144 від 01.12.2015, згідно умов якого Торговець приймає в Торгівельних точках Торговця до оплати електронні платіжні засоби в якості рівноцінного платіжного засобу за послуги за процедурою, що визначена у цьому договорі. Банк забезпечує на умовах договору обробку документів і перерахування коштів на поточний рахунок Торговця за операціями, які були проведені за допомогою електронних платіжних засобів з використанням устаткування Банку. Згідно зазначеного договору Платнику податків для здійснення розрахунків із застосуванням платіжних засобів було надано необхідне обладнання на підставі актів приймання-передачі устаткування (т.1 а.с.137-157).

21.12.2015 між ФОП ОСОБА_4 (Отримувач) та ТОВ «ПОСТ ФІНАНС» (небанківська фінансова установа, яка має ліцензію Національного банку України на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунків) укладено Договір на переказ коштів №327-1215, за умовами якого, ТОВ «ПОСТ ФІНАНС» приймало готівкові кошти від платників за послуги ФОП ОСОБА_4 та переказувало їх наступного дня на поточний рахунок ФОП ОСОБА_4, відкритий в АТ «ОТР БАНК» (т.1 а.с.126-136).

На підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем надано виписку по рахунку відкритому в АТ «ОТР БАНК», у якій зазначаються суми, які ТОВ «ПОСТ ФІНАНС» прийняло у якості оплати послуг ФОП ОСОБА_4 та перераховувало на поточний рахунок позивача.

Також листом від 15.01.2018 ТОВ «ПОСТ ФІНАНС» підтвердило, що приймало готівкові кошти від платників-фізичних осіб за послуги, що надавались ФОП ОСОБА_4 та переказувало їх наступного дня на поточний рахунок ФОП ОСОБА_4 № НОМЕР_18 в АТ «ОТР БАНК». На підтвердження зазначеного ТОВ «ПОСТ ФІНАНС» надано реєстр прийнятих від платників - фізичних осіб платежів, які здійснювалися в якості оплати послуг, що надавались ФОП ОСОБА_4 (т.7 а.с.223, 224-250, т.8 а.с.1-250, т.9 а.с.1-41).

Допитана у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_12, яка є керівником відділення ТОВ «НОВА ПОШТА» пояснила, що з 2014 по 2017 роки працювала у позивача оператором у відділенні ТОВ «НОВА ПОШТА», зокрема зазначила, що у зазначений період роботи оформлювала та відправляла вантаж від клієнтів, які зверталися за отриманням чи відправленням вантажів, оформлювала експрес-накладні для клієнтів. За надані послуги приймала кошти готівкою чи картою та проводила через РРО, зауважила, що розрахунки проводились виключно у грошовій формі. ФОП ОСОБА_4 надавав логістичні послуги під знаком «НОВА ПОШТА», однак самі перевезення здійснювались безпосередньо працівниками ТОВ «НОВА ПОШТА».

Таким чином, судом встановлено, що ФОП ОСОБА_4 використовував у своїй господарській діяльності знак для товарів та послуг «НОВА ПОШТА» під яким надавав логістичні послуги, а саме: послуги щодо приймання вантажів від клієнтів, які зверталися до нього з метою відправлення/отримання вантажів, що відповідає діяльності, зазначеній у класі КВЕД 52.29 «інша допоміжна діяльність у сфері транспорту». Оскільки, перевезення вантажів ФОП ОСОБА_4 не здійснював, а тому він не повинен був оформлювати товарно-транспортні накладні. На підтвердження отримання або видачі вантажів позивачем оформлювались відповідні експрес-накладні для клієнтів, а також видавалися фіскальні чеки РРО.

Беручи до уваги вищезазначене, суд приходить до висновку, що позивачем здійснювались розрахунки виключно у грошовій формі (готівковій та безготівковій), у відповідності п. 291.6 ст. 291 Податкового кодексу України, що повністю підтверджується виписками з рахунків, відкритих у банках, Книгою обліку розрахункових операцій та Книгою обліку доходів, актами приймання-передачі наданих послуг, які містяться в матеріалах справи, а відтак висновки податкового органу щодо не підтвердження позивачем здійснення розрахунків за надані послуги в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій) та обов'язку переходу на сплату податків за загальною системою оподаткування, відповідно до пп.298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Податкового кодексу України, є необґрунтованим.

Також, відповідно до п.292.16 ст. 292 Податкового кодексу України, право на застосування спрощеної системи оподаткування в наступному календарному році мають платники єдиного податку за умови неперевищення протягом календарного року обсягу доходу, встановленого для відповідної групи платників єдиного податку.

За приписами п. 292.9 ст. 292 Податкового кодексу України, доходи фізичної особи - платника єдиного податку, отримані в результаті провадження господарської діяльності та оподатковані згідно з цією главою, не включаються до складу загального річного оподатковуваного доходу фізичної особи, визначеного відповідно до розділу IV цього Кодексу.

Відповідно до п. 297.1 ст. 291 Податкового кодексу України, платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів:

1) податку на прибуток підприємств;

2) податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об'єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності платника єдиного податку першої - третьої групи (фізичної особи) та оподатковані згідно з цією главою;

3) податку на додану вартість з операцій з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, крім податку на додану вартість, що сплачується фізичними особами та юридичними особами, які обрали ставку єдиного податку, визначену підпунктом 1 пункту 293.3 статті 293 цього Кодексу, а також що сплачується платниками єдиного податку четвертої групи;

4) податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва;

5) рентної плати за спеціальне використання води платниками єдиного податку четвертої групи.

Так, судом встановлено, що під час здійснення господарської діяльності у перевіряємому періоді ФОП ОСОБА_4 не перевищував граничних сум доходу, передбачених статтею 291 Податкового кодексу України, а саме: за 2015 рік дохід становив 15198365,00 грн., за 2016 рік - 4896657,71 грн. Доходів, які оподатковуються податком на доходи фізичних осіб не отримував, а відтак висновки податкового органу про порушення п. 177.2 ст. 177 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено позивачем податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на суму 3920092,25грн. є необґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення № 0132661305 від 19.12.2017 є таким, що підлягає скасуванню.

Також є необґрунтованим висновок податкового органу про порушення позивачем п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України та донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 3819004,54грн., оскільки, як вже було зазначено, позивач перебував на спрощеній системі оподаткування та не був платником податку на додану вартість, а відтак сплачував податок на додану вартість у складі єдиного податку у відповідності до пп.2 п. 293 ст. 293 Податкового кодексу України, та за приписами п. 297.1 ст. 291 Податкового кодексу України звільнений від обов'язку нараховувати та сплачувати податок на додану вартість. Беручи до уваги вищезазначене, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 19.12.2017 № 0132651305 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо висновків податкового органу про несвоєчасно перерахованого податку на доходи фізичних осіб утриманого із сум заробітної плати у розмірі 22480,93 грн., суд зазначає наступне.

Згідно з пп.168.1.1. п.168.1 ст. 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до пп.162.1.3 п.162.1 ст.162 Податкового кодексу України, платниками податку з доходів фізичних осіб є податковий агент.

Так, судом встановлено, що, у період з 2014 по 2016 роки позивачем було перераховано ПДФО, як податковим агентом, на загальну суму 65029,00 грн. У звітах за формою 1-ДФ, які подавалися позивачем згідно Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 4 від 13.01.2015, ОСОБА_4 нарахував до сплати суму податку з доходів фізичних осіб (найманих працівників) на суму 65028,92 грн.

ФОП ОСОБА_4, як податковий агент, фактично сплачував податок з доходів фізичних осіб (найманих працівників) шляхом внесення зазначеного податку наперед до того як виплачувалася заробітна плата.

Доказів зворотнього відповідач суду не надав, факт того, що внесення позивачем зазначеного податку відбувалось наперед до того як виплачувалася заробітна плата, відповідач не спростував.

Таким чином, суд вважає необґрунтованим висновок податкового органу про порушення позивачем вимог пп.168.1.2 та 168.1.5 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України, а відтак податкове повідомлення-рішення від 19.12.2017 № 0132681305 підлягає скасуванню.

Як вже зазначалося вище ФОП ОСОБА_4 у перевіряємий період здійснював розрахунки виключно у грошовій формі, а також здійснював вид діяльності, який зазначений у реєстрі платників єдиного податку, а тому позивач не повинен був переходити на загальну систему оподаткування.

Згідно пп.1.1 - 1.2 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, платниками військового збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Згідно пп.1.7 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, звільняються від оподаткування збором доходи, що згідно з розділом IV цього Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Підпунктом 165.1.36 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу України передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються доходи фізичної особи - підприємця, з якого сплачується єдиний податок згідно із спрощеною системою оподаткування відповідно до цього Кодексу.

Як вже було встановлено судом, позивач не отримував інших доходів крім того, з якого він сплачував єдиний податок, а тому не повинен сплачувати військовий збір з доходів, який отримав під час здійснення підприємницької діяльності перебуваючи на спрощеній системі оподаткування.

Також, у зв'язку з тим, що позивач використовував працю найманих працівників під час виплати заробітної плати сума військового збору утримувалась із вказаних доходів співробітників та перераховувалися до бюджету, згідно вимог Податкового кодексу України.

Так, згідно з виписок по рахункам, що були відкриті у АТ «ОТР БАНК» та АТ «БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ» позивачем своєчасно перераховано військовий збір із заробітної плати найманих працівників.

З урахуванням вищезазначеного, суд приходить до висновку про необґрунтованість висновку податкового органу про порушення позивачем вимог пп. 164.1.3 п.164.1 ст. 164, підпункт 1.3 пункту 161 підрозділу 10, пп.168.1.2, 168.1.5 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України в частині заниження суми утриманого військового збору із суми чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 301425,35грн. та несвоєчасного перерахування до бюджету військового збору, утриманого із заробітної плати, у розмірі 760,21 грн., у зв'язку із чим податкові повідомлення-рішення № № 0132671305, 0132691305 від 19.12.2017 є протиправними та підлягають скасуванню.

Спеціальним Законом України, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати, та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, є Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (в редакції, чинній на час існування спірних відносин).

Пунктом 1 частини 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (в редакції, чинній до 24.12.2015) визначено, що платниками єдиного внеску є роботодавці - фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).

Відповідно до ч.5 ст.8 зазначеного вище Закону встановлено, що єдиний внесок для платників, зазначених у пункті 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у відсотках до визначеної абзацом першим пункту 1 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску (за винятком винагороди за цивільно-правовими договорами) відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників єдиного внеску, з урахуванням видів їх економічної діяльності.

Згідно Порядку визначення класу професійного ризику виробництва за видами економічної діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.2012 № 237, до 33 класу професійного ризику відноситься такий вид діяльності як інша допоміжна діяльність у сфері транспорту (КВЕД 52.29).

ФОП ОСОБА_4, як роботодавець, нараховував та сплачував єдиний внесок згідно 33 класу професійного ризику, що відповідає виду діяльності, що зазначений у КВЕД 52.29.

Відповідно до п.4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до п. 2 та 3 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок нараховується:

2) для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску;

3) для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

За приписами п. 11 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

24.12.2015 внесені зміни до ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та пункт 5 статті викладений у наступній редакції:

«Єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру».

За приписами п. 5 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (в редакції, чинній на час здійснення діяльності), мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Оскільки, позивач у перевіряємому періоді перебував на спрощеній системі оподаткування та у відповідності до п. 3 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» самостійно визначав для себе суму, на яку нараховується єдиний внесок, що складала розмір мінімальної заробітної плати, що встановлювалась у відповідному місяці кожного року, приписи п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» не пришиються на ФОП ОСОБА_4, а відтак твердження податкового органу про порушення позивачем п.2 ч.1 ст.7, п.5 ст.8, п.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (у редакції, що діє з 01.01.2016), в частині заниження позивачем сум єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 175844,72 грн. є необґрунтованими, а відтак рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 19.12.2017 № 0132641305 та вимога про сплату боргу (недоїмки) від 19.12.2017 № Ф-0132631305 зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 175844,72 грн. підлягають скасуванню.

Відповідачем не доведено обґрунтованість та правомірність прийняття оскаржуваних рішень.

Враховуючи відсутність з боку позивача порушень приписів Податкового кодексу України та Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», суд приходить до висновку, що оскаржувані рішення прийняті протиправно, у зв'язку з чим позов про їх скасування підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України).

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суб'єктом владних повноважень у справі було Головне управління ДФС у Запорізькій області, то з бюджетних асигнувань цього органу повинні бути присуджені позивачу судові витрати, документально підтверджені у сумі 8810,00 грн.

Керуючись ст.ст.9, 139, 243-246 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_4 до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги, рішення, - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.12.2017 № № 0132661305, 0132681305, 0132651305, 0132671305, 0132691305, прийняті Головним управлінням ДФС у Запорізькій області.

Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 19.12.2017 № 0132641305, прийняте Головним управлінням ДФС у Запорізькій області.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 19.12.2017 № Ф-0132631305, прийняту Головним управлінням ДФС у Запорізькій області.

Присудити на користь ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) судовий збір у розмірі 8810,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі протягом тридцяти днів, з дня його проголошення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 18.06.2018.

Суддя Ю.В. Калашник